Сценарій свята "Весняна казка"

Ведучий 1.Запрошуємо, друзі, у  весняний сад,

Де диво – казку творить зорепад.

Там весна – чарівниця у танку,

Земля у різнобарвнім килимку.

Ведучий 2.

Весна чарівна і живе в ній казка.
Тепло, любов та материнська ласка.
А ще висока синява небес
І є багато радості й чудес!

Ведучий 1.Чарівний бал весна справляє.
І радість звідусіль струмить.
Пташиний хор в гаю співає
І серце радістю бринить.

Ведучий 2 Щиро вітаємо тих, хто завітав на наш казковий бал!

Ведучий 1 Це так чудово, коли всі чекають дива!  Вітаємо всіх гостей на нашому святі!

Ведучий 1, 2 разом.В цей гарно прикрашений зал

Запрошуємо всіх на бал!

До зали забігає дівчинка, одягнена в похмурий одяг, на якому нашиті сухі гілки, колючки і злобно говорить:

Злючка-колючка:

- Ніякого балу тут не буде!  Ніякої весни! Я проти! Я - Злючка-колючка! Та ще штучка! Квіточки всі погублю! Дуже я їх не люблю! Що ви тут влаштували! Бал! А мене не запросили (ображено)

Ведучий 1:

- Вибачте, будь ласка, Злючка-колючка, але ви ж ... не квітка ...

Злючка-колючка: Не квітка- не квітка (передражнила Злючка-колючка)

- А може, я теж, в душі ... в глибині душі …травнева троянда.

- Тоді ласкаво просимо! - хором сказали квіти.

Злючка-колючка(здиванно)  Так що? Не жените?

-Ні!- хором відповіли квіти

Злючка-колючка:А ще, я хочу…я хочу…щоб ви виконали моє бажання!Ні! Два бажання! Ні! Три бажання!

Ведучий 1:

- Добре. Яке перше?

Злючка-колючка:Хочу, щоб ви станцювали для мене!

Ведучий 2 Пташині хори і рясні луги,
І вод весняних повні береги.
Квіток барвистих весняний розмай —
Це Україна наша, рідний милий край!

Це Батьківщина наша — дорога земля,
Усе тут рідне: ліс, степи, поля.
На батьківській землі дорога в світ ясна,
А по землі до нас іде весна.

(Танець. Під кінець танцю учасники колективу, в образі весняних квітів, «засинають» на сцені)

(Під легку музику з’являється Весна)

Весна: Годі, діточки, вам спати!

Час давно вже вам вставати!

Гляньте: сонечко сміється,

В небі жайворонок в’ється,

В’ється, радісно співає, –

Про весну всім сповіщає!

(На цей заклик поволі про пробуджуються діти, солодко позіхають, прислухаються. На фоні музики підходять до мікрофонів)

 

Пролісок: Світе мій милий, світе мій красний,

Здрастуй , прекрасний!

Я – пролісок сіненький, і перший на весні,

Сказати всім раденький:

Кiнець! Кiнець зимi!

З- під снігу мій листочок

До сонця простягну

І ніжний мій дзвіночок

Вітатиме весну.

Первоцвіт

Струмочки веселі, прозорії, срібні,

Здрастуйте, рідні!

Хоч ще не тепло так, як літом, а де-не-де сніги  лежать.

Земля всміхнулась первоцвітом,

А з гір дзвінкі струмки біжать.

Здоровья людям подаруєм і закриваємся вночі,

Солодко ми спимо, як діти

Щоб диво – сили набирать.

 А вранці віченька відкрити

І людям щастя дарувать.

Ведучий 1: Дві квіточки розквітли у нашому садку, свіженькі  і привітні, у мокрому сніжку. То пролісок сіненький і білий первоцвіт. Шепочуть веселенько:

Пролісок, Первоцвіт: Весняний вам привіт!

Яблуня: Ну от і яблуні вже зацвіли,

               таким мрійливим ніжним цвітом.

               Чудові дні весняні підійшли, 

               весна летить  над білим світом.

               Квітує пишно яблуневий сад,

               А яблуні, неначе наречені.

               І мліє небо від пташиних серенад

               І співом повна вся небесна сцена.

               Вітер весняний колише віття прозоре в саду..

               Вітроньку, любий мій, тихше!

               Яблуні білі в цвіту!
Нарцис: Сонце ласкаве, сонечко світле,

Здрастуй, привітне!

Глянь кругом: вгору, вниз –

Вже весніє, сонце гріє,

Квитне жовтий нарцис,

Квіти жовті, квиті сині

Милі барви в Україні!

Ведучий 2: На квітник погляньте, діти,

Там козак стоїть між квітів. Весь червоний – гордий пан,

Не козак це, а ….

Тюльпан: Весною зацвіли тюльпани,
Де кожна квіточка жива,
Бо гоїть нам сердечні рани,
Дарує нам весни слова.

 Конвалія: Цвітуть конвалії чудові,
А вранці квіти у росі.
Уся земля в п’янкій обнові,
В бентежній, трепетній красі.
То ж зупинися на хвилину,
Поглянь на небо голубе,
На землю, в радісну годину,
Хай зачарує це тебе.
І хай краса не відпускає,
А будить світлі почуття.
І хай твоя душа співає
Усе життя, усе життя.
Цвітуть конвалії духмяні —
Привіт чарівної весни.
А дні від сонечка рум’яні...
А ніч несе солодкі сни...

 

Лілея:  А вісною процвіла я

Цвітом при долині

Цвітом білим як сніг білим,

Аж гай звеселила!

А весною, мов на диво, на мене дивились,

А дівчата заквітчались

І почали звати Лілією – снігоцвітом.

А я процвітати!

 

Разом: Лагідна, тепла, зелена й ясна

Здрастуй, весна, прекрасна!

Весна: А весна, прийшла вже в Україну,
Несу проміння сонечка у світ.
Теплом і квітами я радую людину,
Несу й дарую щедро — первоцвіт.
У квітах є і загадка, і диво.
Цілющі ліки, і легенди є.
Вивчайте квіти і живіть щасливо,
Любіть довкілля і життя своє.
Зі мною тут є найдивніші квіти,
Які прийшли після зими у світ,
Щоб ви їх вчились берегти й любити,
Вивчати й розуміти з ранніх літ.

Учень 1 Щоденно зацвітають квіти
Чарівні, гарні, все нові.
І йдуть на сонце гратись діти,
Летять метелики живі.
А жайворонок заспіває —
Над полем пісня полетить.
Душа людини оживає
В таку чарівну й дивну мить.

Учень 2: Яке чарівне небо стало,
У нім така ясна блакить.
А щире сонечко заграло —
І веселіше стало жить.
Розквітли проліски блакитні,
Фіалки ніжні зацвіли.
А хмарки, білі і тендітні,
У синім небі попливли.

Весна у край наш прилетіла
Чарівна, радісна, ясна.
І кожна пташечка зраділа,
Бо принесла тепло весна!

 

Учень 3: Весна тепло усім дарує.
Всіх закликає до життя.
Погляньте, як земля квітує,
Зимі немає вороття!

Побільшав день і більше світла,
І радості немає меж!
Ось квітка сонечком розквітла,
Весні радіють люди теж.

І вже пташки, усім відомо,
Із вирію летять до нас.
Всі повертаються додому,
Бо пташенят ростити час.
Летять метелики на квіти,
Прокинулись від сну джмелі.
Теплу і сонцю раді діти,
І все радіє на Землі.

Учень 4: Ну, як же в світі не радіти,
Коли тепло, ясна блакить!
А очі всім милують квіти,
Це чарівна і дивна мить.
Бо стільки радості і світла,
Побільшав, потеплішав день.
Земля від квіт рясних розквітла,
А в небі — тисячі пісень!

Знову вибігає Злючка – колючка: Почекайте-почекайте! Хто дозволив! Не треба нам весни! Я проти! Ви ще не виконали друге моє бажання!

Ведучий 1: Яке?

Злючка: Казку хочу!

Ведучий 1: Добре, слухайте, діти… Існує така легенда: Якось йшла по степу нещасна жінка з маленьким сином. Все своє життя вона мріяла про щастя, але не могла його знайти. Раптом, серед порожнього степу вона побачила крихітний тюльпан. Підійшла, лише хотіла поглянути на нього. Тут і хлопчик побачив тюльпан, і дзвінко сміючись, кинувся до нього. В ту ж мить бутон розкрився. Виявилося, що радісний дитячий сміх - це і є щастя! Подумайте, чи варто рвати тюльпани, адже, може в них сховалося щастя?

Злючка: Але це ще не все!Для мене, і тільки для мене… прочитайте вірші!

Учень 5: Весну стрічати, значить, гарно жити.
Розкрити душу сонцю, небесам.
Радіти квітам і пташкам радіти,
Веселці в небі, грозам, чудесам.

Розкрити душу для любові й світла.
Обняти всесвіт, розчинитись в нім.
І щоб душа, як луг рясний, розквітла,
І полетіти в небі голубім.

Весну стрічати — це  розправить крила,
Тягнутися до сонця і тепла.
І щоб душа усю любов вмістила,
І сонце випромінювать могла.

Учень 6: І тільки в небі голубому
Весна майнула на крилі,
Вертаються пташки додому,
Летять до рідної землі.

А тут вже й небо голубіє,
І синьо проліски цвітуть.
А сонце всіх голубить, гріє,
Струмочки весело течуть.

І пахнуть котики вербові,
По пояс верби у воді.
Весняні дні стоять чудові —
Усе вроботі, все в труді.

Учень7: Бо день весняний рік годує,
То ж ніколи відпочивать.
Ніхто й хвилинки не марнує.
А в небівже пташки летять...

Весна. Що краще є у світі?!
Від сну пробуджується все.
Як не співати, не радіти:
Весна іде! Красу несе!

Несе любов, добро і світло,
І радість в серденьку струмить.
Поглянь, уся земля розквітла
І пісня ніжністю бринить.

Учень 8. Яка краса! І день ясніє.
А вранці ж пахне як весна!
Щебече пташечка, радіє
І лине пісня голосна.

А в лісі перші квіти смілі
Вже продірявили сніги.
Такі ж, як сніг, біленькі-білі
Цвітуть, не знаючи нудьги.

Пухнасті котики вербові
Біліють теж на берегах.
Такі привабливі, чудові —
Весну стрічають у снігах.

Лілея: Ви чули! Ви чули! Цей самозакоханий Нарцис вважає, що він головний розпорядник нашого балу.

Нарцис: І Ви, шановна Ліліє, не перетягуйте всі повноваження на свою сторону.

Весна: Друзі, не сперечайтеся. Всі ви дуже гарні!

Я Весна, по Землі простую,
Щоб з будити її  від сну.
Я тепло вам усім дарую
І чудову днину ясну.

І такі різнобарвні квіти,
І небесну ясну блакить,
Щоб хотілося ввись летіти,
Жить, співати, а ще любить.

А, у квітах, що я зростила
По лісах і по луках знов,
Є таємна і дивна сила,
Що розказує про любов.

Про таке почуття прекрасне,
Про такий розмаїтий світ!
То ж нехай зацвітає ясно
В кожнім серці кохання цвіт! (підходить до Злючки-колючки, гладить ії)

Учні разом: Колючка-колючка, Ви, мабуть, зовсім не злючка! Не гнівайтесь , не зліться! Краще всім нам посміхніться!

Злючка - колючка посміхається, скидає з себе похмурий одяг і залишається в рожевій сукні)

 

Весна:

- Дивіться, дивіться, діти! Сталося диво! Колючки обсипалися, трухлява кора сповзла, і Злючка-колючка перетворилася ... в прекрасну квітку–Травневу троянду.

Добрий погляд гріє все навкруг

І від нього все розквітне

Посміхнись, мій милий добрий друг

І до тебе все всміхнеться теж привітно  ВИДЕО. («Роби добро»)

Так, діти, доброта  і любов здатні творити чудеса. Здатні розтопити будь-який лід в серці, окрилити, надати сил, врятувати. І навіть саму злу колючку доброта і любов  здатні перетворити в красиву квітку. Давайте ж завжди робити добро і перемагати зло добром!

Тод від щастя квіти заспівали:

А від нашої теплоти і від нашої доброти

Розцвіли усі квіти!

Зігріває всіх вона,

Немов, промінчик сонячний з вікна!

 

Травнева троянда:

Я квітка ніжна, як весна,

І різні сукні маю.

Весною, влітку пишна й запашна,

А ще і осінь зустрічаю.

Буває вишнею палаю,

А іноді лимонний колір сукні  маю

Чи білосніжної зимової пори

 Ну а троянда в травні - кольору зорі

Весна: У саду тепер троянда буде красуватись

В сукні  з оксамиту  і парчі,

В сонечку веселому купатись

Та вмиватись росами вночі.

За ніжний рожевий наряд,

За чудовий запах, аромат,

За радість, що ти подаруєшь людям,

І за красу нехай троянду люблять!

Музика, яка до цього грає тихо, стає набагато голосніше.

Діти-квіти танцюють «Вальс квітів» Чайковського.

 

Весна: Не зривайте квітку, любі діти.
Хай милує серце ніжний цвіт.
Цій красі ви будете радіти
Й добрими ітимете у світ.
В квітці стільки радості і світла,
Та краси, що душу полонить.
Бо вона підсонечком розквітла
І прийшла, щоб в цьому світі жить.
Щоб нектаром бджілку напоїти
І комашку віддощу укрить.
Навіть просто світові радіти,
Пташечці сердечко звеселить…
Ароматом простір напоїти.
Хай по всьому світу він летить!
З квіткою і людям легше жити,
То ж милуйтеся, але її не рвіть…

Учень 9: А вранці квіти всі в росі.
Уся земля в п’янкій обнові,
В бентежній, трепетній красі.
То ж зупинися на хвилину,
Поглянь на небо голубе,
На дивний світ у цю годину,
Хай зачарує він тебе.
І хай краса не відпускає,
А будить світлі почуття.
Нехай душа твоя співає
Усе життя, усе життя.
Які ж ці квіти пречудові,
Весняні вісники малі.
Сміливі, світлі, загадкові…
Ці квіти — усмішка землі

Учень 10: Не зривай ромашку,   не топчи травину,                                                 будь природі другом, будь природі сином!                                                              Не рви квіток і гілку не ламай.
Красу природи — серденьком приймай.
Весна прийшлау гори й на поля,
Покрилась первоцвітами земля.
Відкрився на Земліквітковий рай…
А ти дивись на нього і вивчай.

Учень 11. Весна летить бентежна, ніжна
У квітах, росах — чарівна.
Фата на вишні білосніжна,
Така замріяна весна!

Вишні скинули квіти білі
І пелюстки, легкі, мов сніг,
Вітер взяв і поніс між гіллям,
Потім з ними на землю ліг.

І земля стала біла-біла,
Бо вишнева мела метіль.
Над землею весна летіла
І цвіла, скільки мала сил.                                                                                                 Вся земля в весняному вінку,
Кожна мить неповторна весною.
Слухай, слухай же пісню п’янку,
Насолоджуйся диво-красою!

І любов в своїм серці неси,
І кохай палко, ніжно, безмежно.
Ллються скрізь весняні голоси
Так нестримно, чарівно, бентежно!

Учень 12: За зимою нікому не шкода,
Відгула, бозробиласвоє.
Йде весна, оживає природа,
Більше радості в світі стає,

Дива, світла, тепла і любові
На землі і в людській душі.
Дні і довші стають, і чудові —
Дивуватись, любити спіши!

І захоплюйся диво-красою,
Слухай чари — пташині пісні.
І прозорою вмийся росою —
Хай воскресне любов на весні!

Учень 13. Глянь, летять метелики на весняні квіти,
Волохаті джмелики весело гудуть.
То ж напоїм серденько ми красою світу,
Хай весняні пахощі в душу увійдуть.

Щоб щиріше й лагідне наше серце стало,
Щоб несли ми в ньому щедрість, доброту.
Бо ж для щастя людям треба зовсім мало:
Синє-синє небо і Земля в цвіту...

Учень 14: Назв багато мають квіти,
Всі вони, неначе ДІТИ.
Дуже ніжні і тендітні,
І малесенькі, й ПРИВІТНІ.
То ж не можна квіти рвати,
Треба їх ОБЕРІГАТИ.
Не збивайте з квіт росу,
Хай вони несуть КРАСУ.
Бережіть весняні квіти,
З ними так чудово ЖИТИ!
Це природи вічне диво,
З ними добре і КРАСИВО!
То ж природу бережіть
І щасливо всі ЖИВІТЬ!

 

Учень 15: Слів на описи не трачу, словом не передаси
їх земної, безсловесної, дивовижної краси.

Люди дивляться, п’яніють, в них кохаються віки,
Нареченим їх дарують, заплітають у вінки.

Ними кожен свою радість, власне щастя назива —
Квіти часто нам говорять втричі більше, ніж слова.

Скільки ми їм довіряли мрій, недоспаних ночей!
Але є ще кращі квіти, невидимі для очей.

Не цвітуть вони на клумбах і на тихих озерцях,
А цвітуть вони у грудях, у людських  цвітуть серцях.

В щирім серці, в чесних грудях — вірю, знаю! — квіти є!
Щастя їх коріння поїть, радість барвїм додає.

В них красується, ясніє мрій дитинна чистота,
Золотими пелюстками в них кохання розквіта.

Щоб вони не помарніли в душах чистих і ясних,
Завжди ніжністю й любов’ю поливайте, люди, їх.

Весна:

Навчаймося добра, як вчимось мови, діти!

Щоб потім все життя його творить святе.

Плекайте крізь роки троянди ніжні й жито

Тримайте у руках, як сонце золоте.
даруймо для людей погожі дні весняні,

Щоб щедрим садом вік святився небокрай

І щоб пісні лунали до нестями,

І повнився добром наш дім і рідний край!