Сценарій "Свято Миколая - 2016"

 

 

 

 

 

Виховний захід на тему

 

«Свято Миколая»

 

 

Підготувала:

Педагог-організатор

Мушкатівської ЗОШ

І-ІІ ступенів

Юркова Олена Анатоліївна

 

 

 

Ведучий. Доброго дня, шановні батьки, вчителі, дорогі діти! Для маленьких стає чарівною казкою, коли Святий Миколай невидимо з’являється вночі і кладе під подушку такі бажані гостинці. Виростають діти -  і добра казка зникає, а Миколай залишається.

Ведуча. Святий Миколай за свою добродійну любов і щедре милосердя вічно живе в серцях людей. А його любов символічно оживає в дні його святкування по цілому світі, коли він обдаровує дітей дарунками. Для всіх він став символом щирої любові до ближнього.

Ведучий. Ми повинні наслідувати добро і вчинки Миколая! Нехай цей день стане для нас святом Милосердя, святом Доброти, Прощення, Любові до ближніх.

Ведуча. Сьогодні, у нашій чудовій школі відбудеться, довгожданний день зустрічі з мріями та подарунками. Свято дитинства й щедрості, на яке щорічно чекають всі діти.

Ведучий. От і нині малеча з самого раночку виглядає чарівного, щедрого гостя, аби отримати подарунки, але не тільки отримати, а й подарувати Миколаю щось незвичне. Довго й старанно діти готували для святого справжнісінький бал, аби показати, як вони люблять його, які вони слухняні й талановиті.

Пісня 1

(Виходять учні 1 класу, стають у рядочок і розказують віршики)

1 клас

1. Що нині за днина,
   Що нині за свято,
   Що сюди зібралось
   Так гостей багато?
2. Знаю, що за днина,
   Знаю, що за свято.
   То прийшли Вкраїні
   І нам честь віддати.

Всім нам честь віддати,
Бога привітати,
Про святого Миколая
У цей день згадати.

3. Свято лине Миколая –
Серденько радіє.
Йде святий до нас із раю
Принесе надію.

4. Подарує віру в чудо
І любов велику.
Поклоніться, добрі люди,
Цьому чоловіку.

5. Поклоніться і радійте
За його щедроти.
Як і він, прожить зумійте
В просвіті турботи.

6. Поможіть і нам для нього
Влаштувати свято.
Бо усмішка для святого
Коштує багато.

7. Ми влаштуєм Миколаю
Бал – маленьку казку,
Хай у погляді заграє
Втіха й Божа ласка.

(Виходять зі сцени і сідають на місця)

Ведуча. А що ми знаємо про життя Миколая?

Ведучий. Миколай жив у Лівії. Народився він у багатій сім'ї, ріс дуже доброю і чуйною людиною. По смерті батьків став спадкоємцем великого багатства, яке повністю віддав бідним і нужденним.

Ведуча.  Як щедрий Бог з небес, він часто заходив до багатодітних чи хворих людей і обдаровував їх чим міг. Після смерті його визнано святим. І от з того часу кожен рік у день святого Миколая, 19 грудня, ми відзначаємо це улюблене свято. З цієї нагоди ми і зібрались сьогодні.

Ведучий. За традицією святкування діти пишуть листи Миколаю зі своїми проханнями та побажаннями. А він, у свою чергу, читає їх і визначає хто отримає такий бажаний і омріяний подарунок, а хто за нечемність отримає різочку.

Ведуча. А давайте послухаємо, чого ж бажають наші маленькі школярики!

(Діти виходять на сцену, стають у рядочок, тримають у руках листи до св. Миколая. В залі на столі поштова скринька.)

2 клас

1. Поспішаймо, поспішаймо із листами,
   Бо вже їде Святий з неба саночками.
2. Не забули ми прохання написати
   У Святого Миколая подарунки попрохати.

(Кидають по черзі листи і промовляють.)

3. Мені ляльку!
4. Мені книжку!
5. А мені із гуми мишку!
6. А мені коня швидкого.
   Ще й шабельку до нього!
7. А мені цукерок трішки,

Шоколадок і горішків,

8. Торбу пряників медових,

Круглобоких і здорових!

9. Я собачки хочу дуже,
   А цукерки – це байдуже!
10. Чи бува не забагато?!
11. Та ж іде багате свято.

Ведучий.

В школу Миколай завжди
носить книжечки нові.
Сподіваюсь, що сьогодні
різочки нема нікому.

Ведуча.

Ну, швиденько, швидко, діти,
Починає вже темніти!
Скоро вже приїде в гай
Наш Святитель Миколай.

Пісня 2

(2 клас)

 

МОЛИТВА

1. Гей, пошлемо лист-прохання до раю.

Не забудь нас, Святий Миколаю!

Не забудьте про нас, янголятка! –

Вас прохають і хлопці, й дівчатка.

 

2. Завжди ми були чемні та милі,

До школи охоче ходили,

Шанували матусю і тата,

Любили сестричку і брата.

 

3. Ми складаєм долоні маленькі

І молимось до Божої неньки.

То ж гостей ми чекаємо з неба,

А Антипка нам зовсім не треба!

 

4. Гей! Напишем листа до раю:

Ми чекаєм, Святий Миколаю!

Ми чекаємо вас, янголятка,

І підпишемо: хлопці й дівчатка.

 

Ведучий. А чи знаєте ви, діти, що Миколая чекаєте не лише ви, але й лісові мешканці теж?

Ведуча. Давайте подивимось як там справи у лісі і які дарунки від Святого Миколая мріють отримати звірятка!

(Декорація лісу. З-за кущів виходить Ведмідь, Вовк, Лис, Заєць.)

Вовк:

Гей, Бурмиле, чи ти чув,
Чи ти бачив, хто це був?

Ведмідь:

Бачить-бачив, чути-чув,
Але що це - не збагнув!

Лис:

До Святого Миколая
Діти тут листи вкидають.

Заєць:

І у голос розказали
Все, чого собі бажають.

Вовк:

 Ой жаль, жаль, мій любий брате,
Що не вмієм ми писати! (Замріяно)
Дуже - ах! - хотів би я
Хоч маленьке порося!

Заєць:

Ой, стидайся! У Святого
Як проситимеш такого?
Краще побажай собі
Ось капустоньки хоч дві!

Ведмідь:

Ну, смішний ти, куцохвостий!
Та ж хіба коли Вовк просить?

(звертається до Вовка)

Все вовкам, а ось я
З'їв би меду горщик, два.

Лис:

Звісно, мед - це не найгірше,
Але курочку смачніше
Заїдати на обід -
Та про це просить не слід!
У Святого Миколая
Я хоч масла попрохаю.

Ведмідь:

Чути - здаля щось гуде!
Може, вже Святий іде!

(Звірі ховаються. Вбігає двоє дітей - Люба і Зіна. Люба голосно плаче)

Зіна:

Ой, не плач! Ой, почекай!
Бачиш, ось і ліс!

Люба:

Є і скринька, Зіно мила,
Та... листочка я згубила!

(Знову плаче, шукаючи листа)

Зіна:

Ну, не плач же, не ридай!
Та ж Святитель Миколай
Знає всі наші бажання,
Всі надії, сподівання!
Хоч листочка ти згубила,
Добрих вчинків ти зробила
Певно, більше, ніж ми всі.

Люба:

(втерла сльози, всміхнулася)

Ах ти, Зіно, язиката,
Ти забула розказати.
Скільки ти добра зробила
І не була вередлива.

Зіна:

Годі, на хвальбу не час!
Чуєш? Хтось іде до нас!

(Виглядає з-за куща вовк, тримаючи листа в зубах)

Вовк:

Я доріжкою ішов
І листок оцей знайшов.

Ведмідь:

Це ж оця панянка мила
Знехотя його згубила.
Кинь скоріш листа у скриньку,
Щоб потішити маленьку!

Вовк: (Міцно тримає листа лапою)

Ой, ні-ні! О ні! Я сам
Вже його Святому дам!
Може, стане він добріший,
Дасть м'ясця мені радніше.

Ведмідь: (прислухається)

Швидко! Вовче, кинь листок!
О, вже чую скрип санок!

(Вовк заперечує головою й лапами, обидва ховаються. Виходять учні, стають у рядочок)

2 клас

1. У святу зимову пору
   Із Божого раю-Двору
   Миколайко виїжджає
   Й дуже-дуже поспішає.

 

2. З неба їде до землі
   Там, де діточки малі.
   Поміж зірок, поміж хмари
   Миколайко везе дари.

 

3. Тим, що Його прославляють,
   Тим, які щорік чекають...
   Їде в гості Миколай
   У мій рідний любий край

 

4. В нас тепер зима панує,
   Землю снігом засипає,
   Та в цю пору до нас в гості
   Миколайко поспішає...

 

5. Він сідає в срібні сани,
   Янгол коней поганяє...
   Їде, їде Миколайко,
   Бо Його земля чекає.

 

6. Зіроньки та місяченько
   Освітляють ясно путь.
   Їде, їде Миколайко,
   Де Його щорічно ждуть.

 

7. На санчатах Миколай

Завітай в чудовий край

Чемні діти в мами й тата

Українські тут малята.

 

 

Пісня 3

(Виходять 2 ангели)

 

Янголятко 1:

Я маленьке янголятко,
Маю біленькі крилятка
Доброго Вам дня, малятка!
Знаю, ввечері молились,
Тата, маму поважали,
Рідну мову шанували.

Янголятко 2:

Глянь-но, тут, в кущах, неначе
Щось цей Вовк сказати хоче.

Вовк:

Ви простіть мені, що я...
Бо знайшов я тут листа
І не вкинув ще у скриньку.

(Кладе листа і тікає)

Янголятко 2:

Ах, це та маленька Люба,
Що так пильно чистить зуби.
Точно в школу вже вчащає,
Гарно віршики вивчає.
І для Люби, і для всіх
Є дарунків повний міх.

(Стукіт у двері. Входить чорт Антипко)

Антипко (6 клас):

Агов! Агов! Чи пустите до хати?
Бодай погрітись... холодно...
У мене є дарунки для дітей!

Янголятко1:

Справді? Що ж це за дарунки?

Антипко:

Накрутив я купу різок
На усіх нечемних діток.
Тут стане всім: дівчаткам-задавакам
І хлопцям-розбишакам.
Які не слухають ні мам, ні татусів.
Ха-ха! Хі-хі! Ха-ха! Хі-хі! Даруночки такі!
Тут самі лиш пустуни,
Я всіх їх добре знаю.
Отак! На! На!

(Дає різки дітям)

Ведучий:

Ось вам і подарунки. Це правда, діти?

Діти:

Ні! Ні!

Антипко:

Так-так! Ви всі нечемні діти!
І зараз всіх я буду бити!

Ведуча:

Згинь з очей, нечиста сило,
В цю ж хвилинку пропадай!

(Антипко тікає, а янголятка роздають звірам дарунки)

Янголятко 2:

Але спершу, малята,
Обдаруєм всіх звіряток.
Щоб ні в лісі, ні у полі
Не робили шкоди злої.

Янголятко 1:

Вовкові ось тут ковбаска.
Вовчику, бери, будь ласка!
Лисові - дві круглі шинки,
Це для тебе лакоминки!
А Ведмедеві, нівроку,
Бочка меду круглобока.

Янголятко 2:

Зайчику, ближче підійди-но,
Моркви тут тобі торбина.

Ведучий:

Що ж звірят обдарували.
Свято знову засіяло.

(Виходять учні 3-4 класів, стають у рядочок)

3 клас

1. Святий, щедрий Миколай
   Йде щороку в рідний край
   В кожну хату, в кожен дім
   І несе дарунки всім.
2. Добрим є він для людей,
   Для усіх, усіх дітей!
   І Його щедрота й ласка
   Для нас є як справжня казка!
3. Бо приходить він тоді,
   Коли темно на землі.
   Тихо-тихо в дім прийде,
   Подарунки покладе.
4. Навіть сліду не лишає,
   Хоч і кожен із нас знає
   Що відвідує всяк раз.
   Миколайко усіх нас.
5. Каже так мій любий дід,
   Що це свято з давніх літ
   В Україні вже існує,
   Радість людям всім дарує
6. То ж Його усі славімо,
   В добрі, мирі всі живімо!..
   О, Все щедрий Миколай,
   Нам в усьому помагай!

Пісня 4

 

(На сцені ведучий. Учень Сашко за письмовим столом  робить уроки)

Ведучий. Зараз ми розповімо про хлопчика, який  отримав подарунок від самого… А втім, ви все зрозумієте самі, якщо  будете уважливо стежити за діями  на сцені.

 

Сашко (бере підручник з математики). Та-а-к. Що тут сьогодні за задачки…Ага…от… (читає ). Щось нічого не розумію… А! Кину я це діло – напружуватися. Краще у когось спишу готовеньке.

(Сашко бере мобільний телефон й починає набирати номер. Чутно сигнал виклику. На другому боці сцени з’являється Катя, в руках у якої дзвонить телефон)

 

Катя. Алло!

Сашко. Катю, привіт! Ти вже математику зробила?

Катя. Так.

Сашко. Даси списати? Бо я книжку з математики у школі випадково забув. (дивиться на книжку і чухає потилицю)

Катя. Ні! Не дам! Ти ніжки підставляєш! Вчора так впала, що досі колінко болить! (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Сашко (сердито). Яка злючка! Мало я їй підніжок роблю …Ну-бо пожди…

 

(Сашко знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені

з’являється Настя, в руках у якої дзвонить телефон)

 

Настя. Алло!

Сашко. Настя, це я, Сашко. Забіжу зараз до тебе та спишу задачки, можна? Бо як Людмила Василівна одиницю вліпить, то геть мені непереливки буде.

Настя. З яких це радощів? Може  за те, що ти обзиваєшся? Ні, дорогенький, списуй у когось іншого. (Вимикає телефон та йде зі сцени.)

Сашко. От зануда! Ну-бо пожди…Схопиш завтра у мене…

(Сашко знову набирає номер, телефон дзвонить. На сцені з’являється Дмитрик, в руках у якого дзвонить телефон)

Дмитрик. Алло!

Сашко. Дмитро, привіт! Щось у мене задачки не виходять. Завтра на перерві даси свого зошита, бо як схоплю одиницю за домашню, то мама голову відірве?

Дмитрик. Може дам… А може й ні…

Сашко. Що означає - «може й ні»?

Дмитрик. А ти б’єшся, штовхаєшся постійно! То чого я буду тебе виручати?  (Вимикає телефон та йде зі сцени)

Сашко. І цей туди ж! Бачите, б'юся я! Які ж вони всі противні! Взяли та й споганили мені добрий настрій. (Після недовгого роздуму.) Ну-бо, пождіть у мене! Недарма   я гарно малюю! Завтра свято Святого Миколая, то я вам малюночки-подаруночки  й піднесу! Запам’ятаєте, як мене ображати!

 

Ведуча. І Сашко почав свою  мстиву справу. Він вирішив намалювати  своїх товаришів, ким би ви думаєте – якимись страховиськами!

 

Сашко сідає за стіл і починає малювати  карикатурні портрети на Катю, Настю й Дмитрика та  ставить їх так, щоб глядач  бачить, що він намалював. Це якісь чудовиська з написами: «Катька», «Настька», «Дмитро».

 

Сашко (розглядаючи  свою роботу). Ха-ха! Які шикарні карикатури вийшли!!  Супер! Завтра розвішу у класі! От реготу  буде!

 

(Сашко задоволено з далека розглядає свої малюнки)

 

Сашко. Йо! Аж втомився… й спати захотілось…(Солодко позіхає, кладе  голову на руки й засинає).

 

На сцені з’являється Св. Миколай. Ставить на підлогу свого мішка. Підходе до столу розглядає портрети.  Докірливо хитає головою.  Будить легенько Сашка. Сашко просинається. Бачить Св. Миколая.  Лякається.

 

Сашко. Ти… Ви… Ви  хто?

Св. Миколай. Не впізнаєш? Я…

Сашко. Впізнав! Впізнав! Ви – Святий Миколай! От здорово! У тому мішку подарунки для мене? (Кидається до мішка. Намагається його розв’язати, та у нього не виходить).  Чого це він не розв’язується, га?!

Св. Миколай. Може тому, що ти зі мною навіть не привітався?

 Сашко. Та забувсь трохи! Пробачте! Та скоріш даріть, що там мені належить!

Св. Миколай. Я знаю, що ти любиш малювати своїх товаришів. От  я й вирішив: подарую тобі – твій портрет.

Сашко (розчаровано). Нащо мені власний  портрет?

Св. Миколай. Як нащо? Повісиш на стінку й будеш любуватися собою щодня.

 

 Св. Миколай розв’язує мішка, виймає  в красивій рамці портрет Сашка і протягує рамку Сашку. Сашко бере. Здивовано розглядає й скрикує.

 

Сашко. Що це? Тут чуперадло якесь намальовано! Хіба це – я?

Св. Миколай. Невже не впізнаєш? Звісно ти! Дивись який гарний вийшов!

Сашко (із сарказмом). Я не розумію: бабуся казала, що  Святий Миколай –дуже добрий Святий, дітей любить й дарунки їм гарні дарить. А Ви знущаєтеся з мене – принесли якогось крокодила і  кажете що це  я!

Св. Миколай. Має рацію твоя бабуся: приношу я добрі подарунки, та тільки добрим, слухняним діточкам.

Сашко (скривджено). А я – що? Вже такий поганий, як цей страшисько крокодил? (Сердито кидає портрет на стіл.)

Св. Миколай. Буваєш. Буваєш схожим…

Сашко. Коли? Скажіть – коли?

Св. Миколай. Наприклад, ти з рідними частенько  неввічливий, ніколи не скажеш їм а ні «спасибі», а  ні «дякую», а вже з товаришами – так то завжди грубий та задирливий…

Сашко. Пождіть, пождіть! Мої рідні мене і так обожнюють, без усяких там  «спасибі» та «дякую»! А товариші… так ті постійно на мене капають, доносять вчителям: «Сашко б’ється! Сашко обзивається, Сашко дражниться!»

Св. Миколай(із сарказмом). А ти, певна річ, цього ніколи не робиш?

Сашко. Ну… буває. Так я ж  так, жартую! Я жартую, а вони  по-дурному ображаються! У чому ж моя вина?

Св. Миколай. Думаю у тому, що ти не знаєш золоте правило.

Сашко. Що це за правило – та ще й золоте?

Св. Миколай. Золоте  правило заповів  людям Ісус Христос. Воно дуже просте. От послухай (каже, підкреслюючи кожне слово):

«Те  усе, чого тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви… »

Сашко. Цікаво… (з роздумом).   Як що я вірно зрозумів, то (показує на себе) я повинен… робити (показує на зал) іншим тільки те… що хочу, щоб  вони робили (показує на себе) мені! Так?

Св. Миколай. Вірно, Сашко! Але ж ти частіше робиш саме навпаки! Днини не проживеш,  щоб когось  не скривдити чи образити ! Тому  й з’являються усі  твої неприємності! А почнеш йти зо всіма по золотому правилу, то й тобі  добром відповідатимуть. І на цьому портреті з’явиться гарний веселий хлопчик Сашко – яким ти можеш бути. А тепер давай прощатися. Мені потрібно поспішати далі. А ти виконуй золоте правило, та й інших навчай йому. Ну,  будь здоров, друже!

 

Поки Св. Миколай проговорює останні строки, Сашко сідає за стіл й засинає, поклавши голову на руки. Св. Миколай  йде. Сашко просинається через декілька секунд. Потягується.

Пісня 5

Сашко. Дивний сон мені наснився. Мов, приходив до мене сам Святий Миколай… (Бачить свій портрет, хватає його, скрикує.) Ой! Так от же його дарунок! Фу, який же я тут поганий. Виходить, Святий Миколай дійсно був тут! (Згадавши.) І  він  зробив мені ще один подарунок: навчив золотому правилу! Чудодійному правилу! (Підкреслюючи кожне слово.) Треба з іншими чинити так, як я хочу, щоб вони чинили зі мною! Дивно: я ніколи не любив ніяких там правил… А от  золоте – мені дуже подобається! А ще – не терпиться негайно щось по ньому вчинити! (Замислюється, потім з радістю.)  Придумав! Намалюю я дівчат та Дмитрика такими  симпатичними, які вони є насправді!.. Ні! Краще – намалюю всім моїм  однокласникам веселі шаржі! Це буде моїм дарунком хлопцям та дівчаткам до свята Святого Миколая. Гадаю – кожному сподобається такий мій презент!

 

Сашко рве свої малюнки. Бере листа ватману. Розгортує його на столі й починає на ньому  малювати.

 

Сашко. На цьому ватмані усі помістяться! (Починає малювати.)

 

 Ведучий. Малював Сашко аж до самої ночі, бо  у класі його аж 12 хлопчиків та дівчаток. А особливо старанно вимальовував він  Людмилу Василівну, їхнього класовода. Нарешті, робота була закінчена.

 

Сашко (дивиться на свою роботу). По моєму гарно вийшло! Завтра прийду першим у клас й повішу його на стінці біля дошки. Упевнений – усі будуть радіти й веселитися! Фу-у! Аж втомився! Зате на душі стало так гарно! Виходить – робити щось хороше для інших ще й приємно! Ну, піду вже лягати спати, щоб не проспати…(Йде.)

 

Ведуча. А на другий день однокласники Сашка кожну перерву товпилися біля його шаржів та, як й передбачав Сашко, дружно й весело сміялися.

 

За сценою чутно веселий сміх. Зі сміхом  актори з’являються

 на сцені і виходять на авансцену.

 

Катя (до залу). Нам так  сподобались Сашкові шаржі,  що ми одностайно пробачили його за всі колишні капосні  витівки!

Сашко. Спасибі, Катю. (До залу.) А я хочу вам сказати таке: повірте, друзі, дуже, дуже  приємно й радісно,  коли до тебе дружелюбні усі однокласники!

Св. Миколай (до акторів і до залу). А як зробити, щоб у кожного з вас було безліч добрих друзів, то секрет, мої любі діточки, дуже простий: до всіх  треба ставитись тільки-но так, як вчить нас, заповідане Самим Ісусом Христом,  чудодійне золоте правило.

Усі актори ( до залу, підкреслюючи слова). «Тож  усе, що тільки бажаєте, щоб чинили вам люди, те саме чиніть їм і ви… »

4 клас

1. Не слід в Миколая багато просити

Бо може він зовсім нічого не дать.

Він все розуміє, він всім співчуває,

Лиш добрих та чесних людей поважає.

А брехунцям, ледачим, неробам

Різочку кладе від тієї хвороби.

 

2. Наука доволі ясна і проста.

На світі усе треба уміть заслужить

І бути хорошим не день і не мить,

А завжди і всюди – у будні і свята –

Про всіх турбуватись, усім помагати

А твориш добро – то добра і чекати.

 

3. Тому, любий друже, подумай гарненько

Чи завжди вітався, чи гарно ти вчився,

Чи не лінувався, чи плідно трудився,

Чи часом у школі з дітьми ти не бився?

 

4. Ну як? Все бувало? І ти налякався?

Ще зовсім не пізно усе це змінити,

Прощення у всіх і Святого просити.

Якщо ти й справді будеш хорошим,

Тоді в Миколая що хочеш попросиш…

 

Миколай.   

Я прийшов до всіх добрих дітей,

Приніс добро і радість для всіх добрих людей.

Перед дві тисячі сімнадцятим роком ще раз

Обдарую щедро усіх вас,

Допоможіть, небесні янголятка,

Кому які подаруночки давати,

Що діти у листах просили

І чи те собі заслужили.

 

Миколай сідає на стілець. Ангели оточують його. Вперед виходить дівчинка.

Дівчинка. (4 кл.)

 Святий предобрий Миколаю!

Я братика собі бажаю.

Дуже буду його любити,

Усього буду його вчити.

1-ий ангел (4 кл.)

Дівчинка _________ чемна й відмінниця в школі,

Та поки, Миколаю, не можемо виконати її волі.

Вона бажає маленького братика мати

А ми їй гарне плаття хочемо подарувати.

Хлопчик (4 кл.)

 А я прошу у Миколая здоров’я для мами,

Бо без неї мені не жилося б так гарно.

Щоб вона посміхалася до мене часто

І казала, що я в неї найбільше щастя.

2-ий ангел (4 клас)

Цей хлопчик ________ завжди слухається своєї мами,

Душею добрий і вчиться гарно.

Любить цукерками смакувати,

То маємо їх цілий пакунок дати.

Дівчинка (4 клас) 

Я просила, щоб у мій щоденник

Тільки п’ятірки спішили.

І буду до навчання прикладати

Всі свої сили.

1-ангел.

Дуже похвальне твоє бажання.

Ось подарунок тобі за старання.

Хлопчик. (4 клас)  

А в мене бажання таке велике, що й страшно сказати.

Хотів би я в «сім’ї» комп’ютер власний мати,

Щоб допомагав мені уроки вчити.

Та чи зможе Миколай такий подарунок зробити?

2-ий ангел.

На жаль, ще не заслужив ти такого подарунка,

Бо мало старався і не завжди слухав.

Але щоб логічне мислення розвивати,

Хочемо тобі конструктор подарувати.

Хлопчик. (4 клас)  

Я маю бажання таке велике,

Щоб в Україні було добре жити.

Щоб наша школа жила і процвітала

І кожна дитина родину пізнала.

1-ий ангел.

 За серце лагідне і добру душу

Тебе обдарувати також мусим.

Ось тобі м’яч, він добре стрибає,

З ним подружись, він втоми не знає.

Пісня 6

Голоси з-за сцени:

 

Чортики (6 і 4 клас)

Антипко 1.

Ми теж листи писали,

Чому нам нічого не дали?

Антипко 2.

А ми до вас, нечемні діти,

Зараз будемо різки ділити.

 

Миколай.   

Ой, діти, що ж ви натворили?

Для чого стільки Антипків запросили?

Вони ж подарунків не роздають,

Тільки прутиками б’ють.

 

Діти. (Разом)Ми зрозуміли, що добре, що погано.

Тепер старатимемося робити тільки гарне.

Дозволь, Миколаю, пробачення просити,

Від сьогодні будемо чемні діти.

 

2-ий ангел.

Йдіть геть, Антипки до свого дому,

Тут ви не залишите різок нікому.

 

Антипки, плачучи, вибігають. Миколай встає і говорить прощальні слова.

 

Миколай.  

Що ж, любі янголята,

Час до інших дітей ступати.

A вам до подарунків складаю такі слова:

Щоб були здорові, як джерельна вода,

Щоб були слухняні і вчились якнайкраще,

Щоб поряд із вами були успіх і щастя.

Щоб забули погані слова, бійки і двійки,

Щоб дружили з вами ввічливість і хороші оцінки.

Хай новий рік несе Україні процвітання і мир,

А вам стане для добрих справ бажання і сил. 

 

Ведуча-1. Минула ніч, погасли в небі зорі,

Закінчився в дітей і сон казковий.

Лишилась мрія, на яку чекаєм

І щедрі подарунки Миколая.

 

Ведучий-2. 

За щедрість подяку Миколаю складаймо,

Пісню величальну заспіваймо!

Пісня 7