Сценарій "Свято рідної мови"

Використовується макет телевізора з написом «УТ-1» та «Новини». У ролі ведучих учні сидять за столом.

 І ведучий.   Говорить і показує державний національний канал і ми ведучі (прізвище, ім’я, по батькові), До вашої уваги телерепортаж із Германівськоі гімназії , де вшановують рідну мову.

II  ведучий. Доброго дня вам, шановні друзі! Вітає­мо вас на святі рідної мови! Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.

I  ведучий. Спробуємо переконати своїх ровесників, що мова — це безцінний дар, який треба шанувати, як батька і матір, родину і батьківщину.

II  ведучий. Ми — українці. Живемо у вільній не­залежній державі — Україні. Розмовляємо рідною державною мовою. А мова в нас красива і багата, мелодійна і щира, як і душа нашого народу.

I  ведучий. Земля українська стародавня, така ж дав­ня і наша мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи роз­квіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, пере­казах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.

II  ведучий. Для нас рідна мова — це не тільки доро­га спадщина, яка об'єднує в собі народну мудрість, вироблену десятками й сотнями поколінь. Це наша гордість, бо все, що створено нею, увійшло в скарб­ницю загальнолюдської культури.

I  ведучий. Весь світ віддає шану великим володарям українського слова —Шевченкові та Франкові, Ле­сі Українці та Коцюбинському, Нечуєві-Левицькому та Сковороді, Котляревському та багатьом іншим майстрам слова, що довели милозвучність та багат­ство мови, щоб передати прийдешнім поколінням цей дорогоцінний скарб, гідну покоління спад­щину, котру треба примножувати та оберігати.

II  ведучий. Я цілком згоден з тобою, бо нещодавно прочитав слова Ушинського: «Відберіть мову — і народ уже більше не створить її, нову батьківщину навіть можна створити, а мову — ніколи; вимерла мова в устах народу — вимер і народ».

I  ведучий. А мені спало на думку, що не­даремно стільки літ чужинці старалися заборони­ти нашу мову, нав'язували свою культуру і свою владу.

II  ведучий. Так. Факти вражаючі. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого. Я пропоную при­гадати той тернистий шлях боротьби української мови за незалежність.

Звучить мелодія Т. Петриненка «Україно».

I  ведучий. Друзі, чи звернули ви увагу на те, що ми всі і вся-вся Україна мали ще до 2000 року до­бре засвоїти і навчитись рідної мови, а ми й по сьогодні досконало не володіємо нею.

II ведучий. Де ж шукати причини? Жодних заборон немає. Вчи мову, спілкуйся на здоров'я, адже на­ша мова неповторна, калинова, солов'їна, лірична та ніжна.

Звучить музика.

I ведучий. Ми можемо багато говорити про мову та її красу, але думаю, що переконливіше будуть звучати поезії. Пропонуємо вашій увазі по­етичні перлини про мову.

1.Яка ж багата рідна мова!

Ти містиш просто безліч знань!

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як звучить вона.

 2.І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить!

Вона ж у нас така багата,

Така чарівна, як весна!

І нею можна все сказати.

І найрідніша нам вона!

А мову знаючи, здобути

Увесь чарівний світ у ній!

 3.Вона барвиста і чудова,

І кривдити її не смій!

Вона про все тобі розкаже,

Чарівних слів тебе навчить,

Усе розкриє і покаже,

Як правильно у світі жить.

В ній стільки слів, Що й не збагнути!

І приказок, і порівнянь.

 4.Моя найкраща в світі мова!

Тож в цьому світі гомінкому

І рідна, й мила над усе,

Я рідну мову пронесу,

Чарівну, ніжну, світанкову, 

 Як скарб великий і безцінний.

 5.Бо ж поки є вона у нас,

І відкриває все у ньому:

Народ ми вільний, незборимий,

І велич, радість і красу.

 Ми — українці, в добрий час!

6.Так, рідна мова — це душа народу,

Його поезія і пісня, і казки.

Оспівує він нею всю природу,

Несе в своєму серці залюбки.

 7. Бо в ній усе — і рушники з квітками,

І хліб та сіль, як гості на поріг.

Й свята Мадонна — мати з діточками,

І Матір Божа — вічний оберіг.

І верби, що схилилися на воду,

8. Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці - доля України,
Глибинна таємниця правіків.

9.Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,

10.Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово.
Знов до життя повернемося ми,
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.

11.Без мови - не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!

Хай вороги жорстокі і лукаві -
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний     спів.
В її скарбниці - доля України,
Космічна нерозгаданість віків.

II ведучий: Вперше українську народну мову було піднесено до рівня літературної наприкінці ХVШ століття з виходом у 1798 році першого видання "Енеїди" Івана Котляревського, який вважається зачинателем нової української літературної мови.

Так Котляревський у щасливий час
Вкраїнським словом розпочав співати,
І спів той виглядав на жарт не раз,
Та був у нім завдаток сил багатий.
І огник, ним засвічений, не згас,
А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

I ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос -
Більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!...

II ведучий: Сила слова безмежна. Особливо, коли воно живе, іскристе, емоційно виважене. Коли воно сліпуче, "як проміння ясне" а могутнє, "як хвилі буйні". Коли слова - палкі блискавиці. Тоді воно здатне робити чудо і хвилювати найтонші струни людського серця. Століттями мова народу була тією повноводною річкою, яку ми називаємо поезією.

Учениця Вивчайте, любіть свою мову, 
                Як світлу Вітчизну любіть, 
                Як стягів красу малинову, 
                Як рідного неба блакить. 
               Нехай в твоїм серці любові 
               Не згасне священний вогонь, 
               Як перше промовлене слово 
              На мові народу свого. 
              Як сонця безсмертного коло, 
              Що креслить у небі путі, 
             Любіть свою мову й ніколи 
              Її не забудьте в житті.... 

Виходять учні з буквами у, к, р, а, ї, н, с, ь, к, а, м, о, в, а і стають у будь – якому порядку, переглядаються, розводять руками.

Звучить повільна музика і діти перешиковуються, щоб букви утворили напис «Українська мова» і розповідають прислів’я про мову, смішинки – веселинки,.

 І ведучий. До перлин української мови належать скоромовки, прислів’я, приказки. Віками їх складав народ. Давайте пригадаємо.

 1.Будь господарем слова свого.

 2.Впік мене тим словом, не треба й вогню.

 3.Де мало слів, там більше правди.

4.І від солодких слів буває гірко.

5.Не так то він діє, як тим словом сіє.

6. Шабля ранить тіло, а слово – душу.

7.Праця годує, а лінь марнує.

8.Земля чорна, а білий хліб родить.

9.Орел на горі, перо на Орлі.

  10.Учень: Мово моя – ти чарівна зірниця,

Що освітлює шлях в майбуття

Дорога, рідна, мила душі українця

Ми з тобою ідемо в життя.

11.  Учениця:Тож розправ свої крила, лети на свободу.

І над світом чарівно звучи!

Закріпися навічно у серці народу,

Мово рідна моя, не мовчи!

12.Людина, байдужа до рідної мови — дикун. Вона шкідлива самою своєю суттю, бо її байдужість до мови породжується цілковитою байдужістю цієї людини до минулого, сучасного і майбутнього свого народу.

(К. Паустовський)

13. Устань з колін, вкраїнська мово,

І піднімись на повний зріст,

А хто твоє не любить слово,

Хай український хліб не їсть.

(В. Дуб. Торонто)

14.Рідна мово, без тебе ніхто я,

Мов на вітрі осінній листок.

(П. Перебийніс)

«Дівочі вечорниці» – інсценізація

Дівчина 1: Дівчата, а ходімо на пагорб на вечорниці, я покажу вам, що купив батько.

Дівчина 2: Добре тобі, Оксано, батько й до школи віддав і книги такі гарні купує. А я хоч і хочу, та немає за що вчитися.

Дівчина 3: Не сумуй. Не одна ти ж вмієш читати і писати.   Та що вдієш, що батьки наші бідні, ледь хліба та каші вистачає  на зиму, та й пан погано гроші платить.

Дівчина 4: А в мене не те, що книг, чобіт на зиму немає. Буду сидіти в хаті, бо як же босій по снігу ходить.

Дівчина 5: Давайте краще заведемо  нашої української, доки наглядач не побачив, що ми без роботи сидимо, а сонце ще не сіло.

Звучить українська народна пісня «Ой у полі криниченька»

Наглядач: А што ето ви здєсь бєздєльнічаєте. Ану, бистро работать, а то не защітаю день. Разоралісь своїми холопськими пєснями. Лучше би наш благородний язик учілі, панській .

Учень:

В. Іващенко. Медаліст

Розглядали учениці влітку в кінозалі

На сорочці у Олекси золоті медалі.

Реготілись питаючи – що це за ознака?

На медалях написано: «Відмінний собака»

Червоніючи чимдалі, відповів Олекса.

- Напрокат я взяв медалі у нашого Рекса.

Учень:

М. Білецький Коли краще

Коли, спитали, краще рвати з баштана дині й кавуни,

Як в них хвости зеленуваті; чи як засохли вже вони?

В розмову встряв малий Кузьма: – Тоді, як сторожа нема!