Сценарій «Т.Г.Шевченко – великий геній українського народу й цілого світу»

Першотравенська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №4

 

 

 

Номінація: розробка літературно-музичного свята

для учнів загальноосвітніх навчальних закладів

(конкурс

 «Сталий розвиток – краще майбутнє для всіх»)

 

 

«Т.Г.Шевченко –

великий геній

українського

народу й цілого світу»

 

 

Учитель української мови

та літератури

Щербина Ліна Миколаївна

 

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ

• Морально-духовне виховання школяра – вагома складова становлення дитини як повноцінної особистості.
• Нормативні документи, що регламентують всебічний розвиток учня.
• Головна мета морально-духовного виховання дитини.
• Мета й завдання проведеного заходу.

 

2. Основна частина

• Сценарій літературно-музичного свята, присвяченого щорічному відзначенню шевченківських днів.
• Опис досвіду.
• Висновки щодо практичного застосування даного досвіду та його результативності.

 

3. Список літератури

 

4. Додатки

1. Творчий альбом учнівських робіт.
2. Вірші Т.Шевченка в перекладі. Вірш гостя свята.
3. Слова пісень.
4. Фото заходу.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

 

На даному етапі розвитку нашого суспільства однією з найважливіших засад діяльності школи є орієнтація на формування високоморальної особистості, виховання духовності майбутнього нашого суспільства. Як зазначається в Державній національній програмі «Освіта» (Україна XXI століття), сьогодні перед школою стоїть завдання «забезпечення можливостей постійного духовного самовдосконалення особистості, формування інтелектуального та культурного потенціалу як найвищої цінності нації».

Протягом століть українське духовно-моральне виховання вбирало в себе кращі здобутки світової матеріальної і духовної культури, які утверджують добро, любов, красу, милосердя, справедливість у всіх сферах життя. Аналізуючи причини, що привели систему освіти до кризового стану, варто наголосити на проблемах духовно-морального та культурного характеру.

Україна – національна держава, що потребує адекватного та національного виховання дітей та молоді. Адже в національно свідомих, гарно вихованих українських дітях наша надія, майбутнє нації, самостійної держави. Процес духовно-морального виховання – формування особистості й національної свідомості, підготовки її до життя, місця у суспільстві, де вона може принести максимум користі Україні й відчути власне задоволення. Відірваність виховання від національних культурно-історичних традицій породжувала відчуженість підростаючих поколінь від родини, народної культури, рідної мови, моралі, духовності.

Головна мета духовно-морального виховання – набуття молодим поколінням соціального досвіду, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури духовно-моральних відносин, формування у молоді незалежно від національної належності особистих рис громадян Української держави, розвиненої духовності, фізичної досконалості, моральної, художньо-естетичної, правової, трудової, екологічної культури.

Морально-духовне становлення дітей та учнівської молоді, їх підготовка до активної, творчої, соціально значущої, сповненої особистісного сенсу життєдіяльності є найважливішою складовою розвитку суспільства та держави. Державна політика в галузі виховання визначається принципами гуманістичної педагогіки, сформульованими в Законах України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про позашкільну освіту», Національній доктрині розвитку освіти, Конвенції ООН про права дитини. Закладена в них методологія виховання надає пріоритет розвиненій особистості, її життєвому й професійному самовизначенню, самореалізації, життєтворчості у відповідності з національними цінностями. Вона спрямована на реалізацію соціальної функції виховання: забезпечення наступності духовного і морального досвіду поколінь, підготовки особистості до успішної життєдіяльності.

Плануючи навчально-виховну роботу, я обов’язково акцентую увагу на важливості дотримання простого правила: «Розумна, освічена людина, яка вміє гарно говорити рідною українською мовою, дотримується загальнолюдських моральних норм, гідна називатися патріотом своєї Батьківщини».

Одним із найцікавіших щорічних заходів, що сприяють розвитку духовних цінностей, вважаю, є відзначення шевченківських днів з метою вшанування творчої спадщини письменника, відродження національної культури.

 

ЗАВДАННЯ ПРОВЕДЕННЯ ДАНОГО ЗАХОДУ:

 

• ознайомлення  учнів  зі  значенням  творчості  Т.Г.Шевченка  – поборника щастя й свободи українського народу;
• показ значимості постаті Кобзаря для всього людства;
• вшанування пам’яті видатного художника слова, патріота України;
• вміння виразно читати поезії Т.Шевченка;
• розвиток творчих здібностей, пам’яті, логічного та креативного мислення;
• розвивати бажання читати «Кобзар»;
• формування культури мовлення через красу й багатство рідної мови;
• поглиблення знань з краєзнавства;
• виховання почуття любові до світлого образу поета-мислителя;
• виховання любові до рідної мови, до скарбів поетичного слова, до України; почуття гордості за свого Кобзаря, Великого Генія, Титана, Мудреця.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОСНОВНА ЧАСТИНА

 

 

СЦЕНАРІЙ ЛІТЕРАТУРНО-МУЗИЧНОГО СВЯТА,

ПРИСВЯЧЕНОГО ЩОРІЧНОМУ ВІДЗНАЧЕННЮ

ШЕВЧЕНКІВСЬКИХ ДНІВ

 

 

ОБЛАДНАННЯ :

• епіграф

                                                       Нехай рідна земля пошле нам силу для життя.

Подивімося на голубе небо і думкою,

як у тій чудовій пісні, полинемо аж до сонця і зірок

і поглянемо на трепетну Землю,

і тоді відкриється нам на

зелено-голубому лоні планети край,

що нагадує собою серце, –

і це Україна, співуча рідна моя земля.

 

 

• портрет Т.Шевченка, прикрашений рушником, калиною; віночок з різнокольоровими стрічками,
• мелодії пісень «Реве та стогне Дніпр широкий», «Заповіт»; «Боже, Україну збережи», «Пісня про Україну»;
• звукозапис (звуки кобзи);
• фільм «Стежками Шевченкової долі» (фонова музика «Шлях до Тараса»);
• пісня «Зоре моя вечірняя»;
• виставка «Відомі твори Т.Шевченка»;  «Відомі діячі про Великого Кобзаря»;
• столик, на ньому ікона, чорнило, перо, горять свічки...
• учнівські літературні газети та ілюстрації до творів;
• творчий альбом учнівських робіт школи (*Додаток 1)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ХІД СВЯТА

 

1. Виходять ведучі і на фоні «Елегії» М. Лисенка читають:

 

I ведучий

– Щовесни, коли тануть сніги
і на рясті просяє веселка.
Повні сил і живої снаги,
Ми вшановуєм пам'ять Шевченка!
 

IІ ведучий

 

Уже котра весна ступить на землю від часу народження Тараса Григоровича Шевченка. Почнуться Шевченківські дні. Ми звертаємося до поета, який став для України заповітною думою, її безсмертною піснею. То ж нехай вогонь його душі (запалює свічку на столі) запалить у ваших серцях іскру віри, надії, любові до рідної землі, свого народу.

Під звуки кобзи виходять на сцену «однодумці Шевченка»(учні в ролі діячів).

 

Іван Франко:

Я, Іван Франко, український письменник. Я обожнюю Шевченка. Він був сином мужика – і став володарем у царстві духа. 
Він був кріпаком – і став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком – і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим. 
Десять літ він томився під гнітом російської солдатської муштри, а для волі Росії зробив більше, ніж десять переможних армій. 

Лхамсурен:

Я, Лхамсурен, сучасний монгольський поет. Великий Кобзар, який із титанічною силою висловив віковічні думи й сподівання талановитого, красивого душею українського народу, безмежно дорогий нам, монголам, волелюбною поезією, непохитною вірою в сонячне майбутнє трудового народу. 

 

Юлія Віргінія:

Я, Юлія Віргінія, німецький перекладач, перекладала твори Шевченка німецькою мовою і вважаю, що І.Котляревський  підніс українську мову до рівня літературної, а велика заслуга Т.Шевченка в тому, що він відкрив усю її велич і красу. Тарас Григорович врятував свій народ від загибелі і заклав міцну основу для його славного культурного розвитку.

   Значення поезії Шевченка – вічне. 

 

 

Альфред Курелла:

Я, Альфред Курелла, німецький письменник, стверджую, що Тарас Шевченко не має собі рівних у світовій літературі. Жодна країна не дала такого поета, народного в справжньому розумінні цього слова; поета, який так повно, так правдиво і так безпосередньо передав настрої та думки широких мас поневоленого народу. Своєрідність поета саме в тому, що він, будучи, дійсно, разом із простим народом, не поривав цього зв'язку протягом всього свого життя, хоч досяг вершин наук того часу. 

 

Рокуел Кент:

Я, Рокуел Кент, американський художник і американець плоттю і кров'ю, але те, що я бачив у творах Шевченка-художника, і те, що я знаю про нього як про поета, викликає щире захоплення його талантом і творчістю. Я пишаюся цими творами, немовби я сам українець. Ваш Шевченко – це мій Шевченко. Я люблю і ціную його.

 

Усі разом : «Шевченко, дійсно, є і буде генієм України і цілого світу!»

 

Перегляд  фільму «Стежками Шевченкової долі».
 

I ведучий

Шевченко мав сильних попередників в українській літературі, але, незважаючи на це, він став її справжнім основоположником. Завдяки йому українською мовою були написані твори, які мають світове значення. Ставши класиком України, Шевченко став класиком для всіх народів. Якщо вам відомо, його твори перекладалися більш як 150 мовами, і стали шедеврами світової літературної спадщини.

 

А зараз під музичний супровід у виконанні учнів нашої школи прозвучать відомі твори Шевченка різними мовами (англійською, французькою, українською).                                                                                                          *Додаток 2
 

II ведучий
Шевченко для України – не просто народний поет, геніальний митець, якого доля обдарувала багатьма талантами. Значення його слова для нас особливе. Всіх українців він гуртував, збирав докупи і єднав у один великий український народ.  

Слова Шевченка поширювали серед мас безіменні самодіяльні митці і композитори-професіонали. Наприклад, більше як 80 пісень на слова Шевченка належить М.В. Лисенкові. Його традицію продовжили К. Стеценко, Я. Степовий,

С. Людкевич та інші.

 

Вашій увазі музично-хореографічна композиція «Зоре моя вечірняя».

(Одні учні співають, інші танцюють.)                                              *Додаток 3

I ведучий

І досі Тарас Шевченко закликає своїм словом любити рідний край, брататися сильному зі слабшим, бути справедливим, чесним. Нас просто не існує без Шевченка. У ньому вся наша історія, все наше буття.
 

Звучить пісня «Розкажу про Україну»  (*Додаток 3)

II ведучий

Діти, ми зараз говоримо про Шевченка як геніального письменника, талановитого художника, відомого культурного діяча. Але ж не забуваймо, що він, як і ви всі, був дитиною. Доброю, мрійливою, допитливою, щирою, довірливою.

Вашій увазі сценка життя малого Тараса.

 

 

Сценка

 

Заходить жінка, одягнена в сільський одяг, підходить до запаленої свічки, що стоїть біля портрета Т.Г.Шевченка. До неї підходить хлопчик. 

Хлопчик: Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах держиться? 
Мати: Так, мій синочку, правда. 

Жінка сідає на лаву, хлопчик біля неї, кладе голову на коліна матері, вона співає «Колискову». 

Хлопчик: А чому так багато зірок на небі? 
Мати: Це коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив? 

Хлопчик: Бачив, матусю, бачив… Матусечку, а чому одні зірочки ясні, великі, а другі ледь видно? 
Мати: Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло це далеко видно.

 
Хлопчик: Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила найяскравіше. 
Мати: Старайся, мій хлопчику! (гладить його по голові). 
 

I ведучий

 

“Незлим тихим словом” згадуємо ми свого пророка, який залишив нам прекрасні твори. А що ж залишимо своїм нащадкам ми?

 

 

IІ ведучий

 

Залишим у спадок новим поколінням

Свої ідеали й свої устремління,

Могутню Вкраїну, в якій наша сила,

І геній Шевченка як нації крила.

 

I ведучий

 

Залишим і те, що душею народу

Зовуть недаремно від роду до роду,

Як вищу красу і життєву основу,

Залишимо Слово, Ім’я своє, Мову.

 

   Вітаємо у нас на святі учасника війни, ветерана праці, почесного шахтаря, а також Першотравенського поета-аматора та  художника, Білецького Миколу Яковича, який продекламує власну поезію.                                                              

                                                                                                             *Додаток 2

 

IІ ведучий

 

   Дякуємо Вам, Миколо Яковичу, за щирі слова, за чудову поезію. Дякуємо  нашим гостям за те, що розділили з нами радість свята, за ваші добрі слова і теплі посмішки.

   Зичимо вам здоров’я, щастя і добра. Нехай у Вашій душі ніколи не перестає палати вогонь любові до рідної мови, до свого народу, до України.

НА СЦЕНУ ВИХОДЯТЬ УСІ УЧАСНИКИ.

ЗВУЧИТЬ ПІСНЯ «ДОРОГИ ІНШОЇ НЕ ТРЕБА»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ОПИС ДОСВІДУ

 

Проблема виховання громадянина-патріота постала перед людством тоді, коли виникла перша держава; вона ніколи не втратить актуальності в державі як соціальному інституті.

Плануючи навчально-виховну роботу хочеться максимально отримувати результати про рівень сформованості громадянської зрілості серед учнів; про розвиток здатності випускника успішно інтегруватися в сучасне суспільство.

Національно-патріотичне виховання є складовою загального виховного процесу підростаючого покоління. У школі воно здійснюється на всіх етапах навчання, забезпечує всебічний розвиток, гармонійність і цілісність особистості, розвиток її здібностей та обдарованість, збагачення на цій основі інтелектуального потенціалу народу, його духовності і культури, виховання громадянина України, здатного до самостійного мислення, суспільного вибору і діяльності, спрямованої на процвітання України.

Виходячи із актуальності вказаної проблеми, напрямками моєї роботи з національно-патріотичного виховання є:

− формування патріотизму, відповідальності за долю нації, держави;

− виховання розуміння високої цінності українського громадянства, внутрішньої потреби бути громадянином України;

− формування поваги до Конституції України, державної символіки: Герба, прапора, Гімну України;

− збереження і продовження українських культурно - історичних традицій;

− виховання шанобливого ставлення до рідних святинь, української мови, історії;

− формування національної свідомості, людської гідності, любові до рідної землі, родини, народу;

− формування соціальної активності;

− виховання правової культури особистості;

− формування й розвиток духовно-моральних і загальнолюдських цінностей;

− формування в учнів потреби до праці як першої життєвої необхідності, високої цінності й головного способу досягнення життєвого успіху;

− сприяння розвитку фізичного, психічного та духовного здоров’я, задоволення естетичних та культурних потреб особистості;

− виховання здатності протидіяти проявам аморальності, бездуховності, антигромадській діяльності.

Вважаю, що важливу роль у патріотичному вихованні дітей відіграє власний приклад педагога,  його погляди та практичні дії, що мають бути взірцем для наслідування.

 Якість виховного процесу залежить від рівня підготовленості до кожного заходу; використання різноманітних методів і форм; знання і вмілого врахування вікових й психологічних особливостей дітей; відвертості, емоційності, оптимізму та активної патріотичної позиції вчителя.

 

 

ВИСНОВКИ

 

   Вважаю, що розроблений і проведений захід розкриває  актуальність тем, порушених у творах Т.Шевченка, що є важливим і практично значущим. Підібраний матеріал є цікавим, хоч і базується на теорії (було наведено об’єктивні факти, результати досліджень). Учасники заходу в захоплюючій та доступній формі змогли донести глядачам цінність думок і вчинків Великого генія українського народу.

   Захід проведено на високому рівні. Було повністю розкрито тему та виконано поставлені мету й завдання. Різні етапи пов’язані логічно.

   При складанні сценарію було враховано вікові особливості учнів (5-9 класи), тому глядачі на одному диханні сприйняли виступ, отримали емоційне задоволення.

   Залу для заходу було естетично оформлено у відповідності до теми. Учасники змогли якісно представити себе як актори: всі мали яскраві національні костюми, декламували вірші Т.Шевченка, виконували душевні пісні, граційно танцювали, театралізовано розіграли сценку з життя самого поета; мовлення ведучих було грамотним, емоційним та виразним. Діти показали високий рівень майстерності, довівши всім гостям важливість вірності своїй Батьківщині, вміння цінувати, берегти та примножувати багатства попередніх поколінь; поважати звичаї й традиції українського народу.

   Усім присутнім було представлено «Творчий альбом учнівських робіт Першотравенської ЗШ №4».  Всього в ньому зібрано 30 найкращих робіт учнів школи за 4 роки. В основному це ілюстрації, виконані в різних техніках, але серед них є й поробки, аплікації та вишивка з власною поезією. Під моїм керівництвом з грунтовною підтримкою поета-аматора та художника Білецького М.Я. видано цей альбом, який є результатом клопіткої праці.  

   Представлена наочність, атрибутика, відеоматеріали, а також музичний супровід сприяли глибокому душевному сприйняттю всього побаченого й почутого.

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Всеукраїнський Інтернет-форум, присвячений 200-річчю від дня народження Тараса Шевченка.
2. Аристова Л.С. Збірник матеріалів обласної конференції «Шевченківські читання»/ Л.С. Аристова. – Миколаїв. 2014.
3. Калініна Л.А. Наукова стаття «Т.Г.Шевченко як феномен української та світової культури». 2012.
4. Кордонська А.В. Творча постать Тараса Шевченка. – Могилів-Подільський технолого-економічний коледж, 2013.- 13 с.
5. Василенко О.М. Слухайте голос безсмертний Тараса! // Шкільна бібліотека. – 2012. - №3. – С.9-12
6. Неділько Г.Я. Тарас Шевченко. Життя і творчість / Г.Я. Неділько. – К.: Рад. школа, 1988. – 246 с.
7. Шевченко Т.Г. Художник / Т.Г.Шевченко. – К.: Молодь, 1961. – 115с.
8. Інтернет-ресурси: пісні, мелодії, відео.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

Додаток 1

ТВОРЧИЙ АЛЬБОМ УЧНІВСЬКИХ РОБІТ

ДО ТВОРІВ Т.Г.ШЕВЧЕНКА

 

 

 

 

АПЛІКАЦІЯ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

МАЛЮНОК, АПЛІКАЦІЯ

 

 

ВИШИВКА

 

 

ГРАФІКА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

    Додаток 2

ВІРШІ

The Testament («Заповіт»)

Dig my grave and raise my barrow
By the Dnieper-side
In Ukraina, my own land,
A fair land and wide.
I will lie and watch the cornfields,
Listen through the years
To the river voices roaring,
Roaring in my ears.

When I hear the call
Of the racing flood,
Loud with hated blood,
I will leave them all,
Fields and hills; and force my way
Right up to the Throne
Where God sits alone;
Clasp His feet and pray…
But till that day
What is God to me?

Bury me, be done with me,
Rise and break your chain,
Water your new liberty
With blood for rain.
Then, in the mighty family
Of all men that are free,
May be sometimes, very softly
You will speak of me?

Taras Shevchenko
Translated by E. L. Voynich
London, 1911

 

 

 

 

 

 

Le Testament Poétique («Заповіт»)

 

"Quand je serai mort, enterrez-moi

Au milieu de la steppe

De mon Ukraine bien-aimée,

Afin que, de ma tombe,

Je puisse admirer les vastes campagnes

Et entendre le rugissement du Dniéper."

"Lorsque de l'Ukraine, à la mer bleue,

 

 

 

 

 

 

 

Le fleuve emportera le sang des ennemis,

Je quitterai ces vallons et ces plaines,

Et je monterai vers Dieu.

Je prierai, alors. Mais auparavant.

Je ne connaitrai pas Dieu!"

"Couchez-moi, mais restez debout!

Brisez vos chaines!

Et que le sang impur de nos ennemis

Abreuve la Liberté!"

 

(Переклад Олени Дорош)

 

 

 

 

 

«Думка»

 

Вітре буйний, вітре буйний!

Ти з морем говориш,—

Збуди його, заграй ти з ним,

Спитай синє море.

Воно знає, де мій милий,

Бо його носило,

Воно скаже, синє море,

Де його поділо.

Коли милого втопило —

Розбий синє море;

Піду шукать миленького,

Втоплю своє горе,

Втоплю свою недоленьку,

Русалкою стану,

Пошукаю в чорних хвилях,

На дно моря кану.

Найду його, пригорнуся,

На серці зомлію.

Тоді, хвиле, неси з милим,

Куди вітер віє!

Коли ж милий на тім боці,

Буйнесенький, знаєш,

Де він ходить, що він робить,

Ти з ним розмовляєш.

Коли плаче — то й я плачу,

Коли ні — співаю;

Коли ж згинув чорнобривий, —

То й я погибаю.

Тогді неси мою душу

Туди, де мій милий;

Червоною калиною

Постав на могилі.

Буде легше в чужім полі

Сироті лежати —

Буде над ним його мила

Квіткою стояти.

І квіткою й калиною

Цвісти над ним буду,

Щоб не пекло чуже сонце,

Не топтали люде.

Я ввечері посумую,

А вранці поплачу.

Зійде сонце — утру сльози,—

Ніхто й не побачить.

Вітре буйний, вітре буйний!

Ти з морем говориш,—

Збуди його, заграй ти з ним,

Спитай синє море...

 

(18389, Санкт-Петербург)

 

 

ХЛОПЧИНА…

Юнак, що звався дармограєм

І був чужий серед своїх,

Зберіг єдинство свого краю,

Але себе він не вберіг!

 

Тарас з дитинства зазнав туги:

Втрачав близьких, втрачав себе.

Але попри ці чорні смуги

Він зміг перебороти все!

 

Його щоразу зневажали.

Хлопця гнобили, проклинали,

Але ніхто не знав, що він

Своєї Батьківщини син,

Що ладен був віддати все

Заради  України,

Заради рідної своєї

Неньки-Батьківщини.

 

Хлопчина мав до всього хист:

Вмів грамотно писати,

Співать пісні, творить вірші

І навіть малювати.

 

Всім відомо: його творіння

Вражають вже не одне покоління,

А його неповторні вірші

Запали вглиб людської душі.

 

Вночі, коли був вільний від роботи,

Тарас не спав – вірші писав щосили

Про дивні українськії красоти,

Про руки матері та погляд її милий.

 

Із болем в серці та образою в душі

На ті слова та погляди злощаві

Тарас продовжував писать вірші

Про край свій рідний і напрочуд величавий!

 

Кобзар питав у Бога:

«Чому ж такий чужий серед своїх?!»

Господь відповідав йому тоді:

«Не люблять люди нещасливих  й бідних!»

 

Питався знову в Господа поет:

«Невже я долю нещасливу маю,

Що зобов’язаний журбу завжди терпіти

І лити сльози без кінця і краю?»

 

Отвіту не почув тоді Кобзар

І залишився назавжди нещасним,

Але для всіх людей він є і досі

Талановитим, щирим і прекрасним.

Поет-аматор. Білецький М.Я.

 

 

 

 

Додаток 3

СЛОВА ПІСЕНЬ

ЗОРЕ МОЯ ВЕЧІРНЯЯ

Зоре моя вечірняя,

Зійди над горою,

Поговорим тихесенько

В неволі з тобою.

 

Розкажи, як за горою

Сонечко сідає,

Як у Дніпра веселочка

Воду позичає.

 

Як широка сокорина

Віти розпустила...

А над самою водою

Верба похилилась –

 

Аж по воді розіслала

Зеленії віти,

А на вітах гойдаються

Нехрещені діти.

 

РОЗКАЖУ ПРО УКРАЇНУ
Ми живемо під небом ясним,
А навкруги шляхи, поля
І села, і міста прекрасні –
Це рідний край, моя земля.
Високі крила журавлині,
Співучі вірші Кобзаря –
Ми живемо на Україні,
Це рідний край, моя земля!

Приспів:
Розкажу про Україну,
Де в Дніпрових хвилях синіх
Лаври куполи,
Де Хрещатик і Софія,
Де прекрасне місто Київ –
Краще на землі.
Розкажу про Україну,
Де калина-горобина
Квітне край вікна.
Запрошу на Україну,
Тільки тут моя єдина,
Тільки тут моя єдина
Рідна сторона.

У небі райдуга барвиста,
Краплини сонця золоті,
А діти це – маленькі іскри
В долонях рідної землі.
Ми щирих друзів у гостину,
Завжди чекаєм у добрий час.
Нові часи на Україні,
На Україні все гаразд!

 

ДОРОГИ ІНШОЇ НЕ ТРЕБА

Дороги іншої не треба,
Поки зорить Чумацький Шлях,
Я йду від тебе і до тебе
По золотих твоїх стежках.

Мені не можна не любити,
Тобі не можна не цвісти,
Лиш доти варто в світі жити,
Поки живеш і квітнеш ти!

Приспів:
Україно, Україно,
Після далечі доріг
Вірне серце твого сина
Я кладу тобі до ніг!

Бо ми кохаєм до нестями
І ще не скоро наш кінець,
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.

Ще свічка наша не згоріла,
Ще наша молодість при нас,
А те, чи варте наше діло -
То скажуть люди й скаже час.

Додаток 4

ФОТО УЧАСНИКІВ