Сценарій театралізованої вистави "Пригоди Незнайка в крані Квітів"

Пригоди Незнайка в крані Квітів

 

Автор.

А чи правда, а чи ні.

Відбулось це на весні.

В одному казковому місті жили коротульки. Коротульками їх називали тому, що вони були зовсім-зовсім крихітні. В їхньому місті було дуже красиво. Коротульки були неоднакові: одні з них звалися малюками, а інші – малючками.

Сьогодні до нас в гості завітає лише малюк, який завжди потрапляв у незвичні пригоди, а прозвали його Незнайко, тому що він нічого не знав.

Незнайко.

(Входить Незнайко, Пісенька Незнайка)

Жить по розпорядку

Сумно мені й гидко

Цілий день трудитись

А коли ж гуляти.

Якщо все відомо,

Мені не цікаво

Я рахую краще

Щось треба робити.

Трулюлю і траляля

Скачуть гори і поля.

Тут не неподобство

Тут бурлить фантазія,

Фантазія, фантазія

Від Африки до Азії,

Здивовані всі друзі

Бурхлива та фантазія

•  О, привіт малята! Який сьогодні чудовий день! Сонечко сяє, травичка зеленіє, (сердито вигукує) і знову ці набридливі квіти! Як вони мені вже набридли, їх так багато, що пройти не має де! Згиньте вже!!! (Топче квіти)

Автор.

• Цей Незнайко, не розуміє що робить! Його обов`язково покарає Фея Квітів.

(Входить Фея Квітів)

Фея.

• Що ж ти робиш?! (Сердито кричить) Це ж мої сестриці, квіти весняні, а ти їх нищиш. Їх і так мало лишилося, от я за це тебе покараю і відправлю далеко від дому. (Бере Незнайка за руку, той пручається, виводить) 

Автор.

• Фея Квітів, не жартувала і забрала Незнайка до своєї країни Квітів. Це неймовірне та казкове місце де проживають перші квіти весни, вони водять хороводи, танцюють та співають чудові пісеньки. Але нажаль в цій казковій країні з’явилися два шкідники Вупсінь і Пупсінь. Вони ображають квіточок так як і Незнайко до зустрічі з Феєю.

(Заходить Фея та Незнайко)

Незнайко.

• Куди ти мене привела? Що це за місце таке дивне? (Незнайко здивований)

Фея.

• Це країна Квітів ти тут познайомишся з моїми сестрицями. А якщо ти хочеш повернутися додому, то повинен виконати моє завдання.

Незнайко.

• І що мені потрібно зробити, щоб ти мене повернула?

Фея.

• В країні Квітів завелися дві гусениці: Вупсінь та Пупсінь, вони ображають квіти. І ти повинен навчити не кривдити їх.

Незнайко.

• Добре, я це зроблю!

(Заходять гусениці, співають пісеньку)

Пупсінь.

• Вупсінь, глянь, що за квітка дивна в нас?

Вупсінь.

• Я не знаю, вперше бачу (здивований). А давай спробуємо її з’їсти.

(Пробують з`їсти Незнайка)

Незнайко.

• Геть, ідіть від мене! Я не квітка, я малюк Незнайко, прийшов виручати квіти (гордо), а ви хто?

Пупсінь, Вупсінь.

• Я Вупсінь! А я Пупсінь!

Фея.

• Як добре, що ви прийшли. Йдіть всі зі мною, я проведу вас до однієї галявини.

(Всі виходять, заходять квіти і сідають на підлогу)

Автор.

• Фея вирішила провести всіх до галявини первоцвітів і познайомити Незнайка з квітами, які нажаль були дуже сумні.

(Заходять Фея, Незнайко, а за ними Пупсінь і Вупсінь)

(Незнайко дивиться на квіти, здивовано)

    Незнайко.

• Ой, хто ж це такі?

Фея.

• Ти що їх не впізнав? Це мої сестриці квіти весняні.

Незнайко.

• Що з вами трапилося? (підходить до квітів)

Квіти разом.

• Вупсінь, Пупсінь, все вони! (сердито)

(Виходять на перед веселі гусениці)

Вупсінь, пупсінь.

• Ви нас кликали?

Незнайко.

• Нащо ви образили квіточки?

Вупсінь.

• Ми не ображали!

Пупсінь.

• Лише хотіли погратися, а вони нам відмовили.

Вупсінь.

• Тому ми і забрали їхні речі.

Незнайко.

• То поверніть їм те, що забрали.

Вупсінь, Пупсінь.

• Ні! Ми просто так не віддамо!

Пупсінь.

• Ти відгадай наші загадки і ми все повернемо!

Незнайко.

• Добре, я вже хочу побачити квіточок у хорошому настрої.

Вупсінь.

• Тільки слухай уважно.

 (Незнайко відгадує загадки, але помиляється)

1. Я першим зацвітаю серед гаю

І білий, наче сніг, я колір маю.

(Підсніжник)

2. З-під снігу свій листочок

До сонця простягну

І синій мій дзвіночок

Вітатиме весну.

(Пролісок)

3. На квітник погляньте діти,

Там козак стоїть між квітів.

Весь червоний – гордий пан.

Не козак це, а …

(Тюльпан)

4. Я на інших геть не схожий,

Кучерявий та пригожий,

Постелю під голе віття

Фіолетове суцвіття.

(Ряст)

5. Квітень жовту фарбу взяв,

Моріжок розмалював,

І з-під пензлика розквітли,

Наче сонце, диво квіти.

(Весняник)

 (Пупсінь і Вупсінь повертають речі першоцвітам: пелюстки, листочки)

Фея.

• Мої любі сестриці, ви стали такими красивими. (До квітів)

Підсніжник.

• Так, дякуємо тобі. Тож зараз можемо і познайомитися з цим маленьким хлопчиком, який нам допоміг.

Незнайко.

• Я теж цього хочу, тому я перший. Я малюк Незнайко, прибув до вас з міста коротульок.

(Квіти співають пісні)

 

 

Ряст.

Я – квітка рясту чарівна

У китицях бузкових, синіх.

І білий ряст, немов нитками

Плите вінки поміж дерев.

І скрізь, навколо, лоно рясту;

Лиш нові, нові кольори.

Вкрашають ліс просторо, рясно

Тендітні стебла дорогі.

(муз. супр. «Мамина сорочка» Н. Май)

Підсніжник.

Ще спить земля солодким сном.

Ще трави сплять в краю лелечім.

А десь під снігом, за бугром,

Я розправляю плечі.

До сонця тягну пелюстки

Крізь сніг, і вітер, і морози

Я промовляю: «Я живий!

Весну встрічаю на порозі!»

(муз. супр. «Весною яблуні зацвітуть» Н. Май)

Тюльпан.

Я гордо голову тримаю

І перед вітром не схиляю,

Я жовтий є і полум`яний,

І наче, яблуко рум`яний.

В саду я квітну на весні.

Тюльпан дали ім`я мені.

(муз. супр. «Ми козаки» М. Назаренко)

Пролісок.

Я – пролісок синенький,

І перший весною.

Сказати вам радий

Кінець вже зимі

З-під снігу листочок

До сонця простягну.

І ніжний дзвіночок

Вітає весну.

(муз. супр. «Червона калина» Н. Май)

Весняник.

Жовті голівки – всі сяють

Чарують очі людські

Промінчики сонця вплітають

У коси тендітні свої.

У землі з вітром танцюють

Із небом мелодію ллють.

Сміх та радість віщують

Весняником мене діти зовуть.

(муз. супр. «Я бажаю вам добра» Н. Май)

Незнайко.

• Як я радий, що познайомився з вами. Я зрозумів, що Вупсінь і Пупсінь хотіли з вами дружити, тому що ви дуже хороші, але не змогли проявити дружність до вас.

Вупсінь, Пупсінь.

• Ми більше не будемо вас ображати, давайте з вами дружити.

Фея. (До Незнайка)

• От і все, закінчилася твоя пригода, тобі потрібно повертатися додому.

Незнайко.

• Ні, давайте на прощання потанцюємо танець

(Звучить музика, всі танцюють)

Незнайко.

• Ой, як добре мені з вами!

Фея.

• Незнайко, тобі вже час повертатися! До-по-ба-че-ння! (Закручує Незнайка і всі виходять)

Автор.

• Так закінчилися пригоди і Незнайко нарешті повернувся додому.

Незнайко.

• Діти, я зрозумів, що весна це неймовірна пора року! Що первоцвіти потрібно берегти, бо з часом вони зникнуть і не будуть милувати нашу природу. До побачення мої друзі! (Махає рукою і виходить)

Автор.

Діти, не забувайте, що наша природа буде квітнуть та буяти лише тоді, коли за нею доглядають, а не руйнують її красу. Тож оберігайте кожну квіточку, листочок, деревце які милують ваш зір.