Сценарій театралізованого свята " Дівчина з косою, як трава з росою".

Сценарій театралізованого свята

«Дівчина з косою, як трава з росою»

 

 

 

 

 

Мета: виховувати почуття дівочої честі й гідності; вчити дівчаток бути  охайними, працьовитими; сприяти естетизації їхнього зовнішнього вигляду; виховувати пошану до дівчини, жінки як берегині роду; відроджувати призабуті звичаї нашого народу.

Обладнання: музичний центр, аудіозаписи пісень, хлібина, рушник, колиска, лялька, дерев’яні ночви, гребінець, мило, квіти, стрічки, черевички, вінок, нитки, голки, ікони, українські строї, світлини музею – садиби А.С.Малишка в  місті Обухові та зустрічі з народною майстринею з плетіння дівочого вінка Н.О. Химиченко.

Дійові особи: мати, батько, гості, хрещені батьки, молода, дружки, бояри, діти.

 

 

 

 

 

 

Хід свята

(На стінах залу світлини і малюнки традиційних жіночих зачісок різних часів, плакати з народними приказками і прислів’ями: «Коса – дівоча краса», «Де дівка з косою, там хлопці  юрбою», «Яка коса, така й краса», «Коса не плетена, хата не метена», «Нема коси – нема краси»; вінок із квітів).

Звучать позивні

1. Любі гості! Ми вітаємо вас на нашім святі,

Де отримаєте радість й усмішок багато.

Прошу дуже про клопоти і гірку журбу забути,

Бо ніхто тут, у цій залі,

Не повинен сумним бути.

2. Смійтесь голосно і щиро, - хай душа радіє,

І, можливо, щось корисне на розум подіє.

А якби й що не вдалося, то не смійтесь нам у вічі, -

Бо таке, ви зрозумійте, глядачеві і не личить…

Тож на свято  ми вас кличем і запрошуємо радо

Про косу, дівочу гордість, ми розкажемо завзято.

У зал заходять гості, а потім хлопчики. Звучить пісня «Ой зелене жито, зелене».

3. Ллються коси, як ранкові роси,

              В ланцюгах срібляться золотих.

              Що є краще за дівочі коси

              І троянди, вплетені у них?

Пісня Насті Терещенко «Україночка» сл. М.Бойко, муз. Т.Садохіна. Танець із хустками.          

4.               На перший погляд, коса – проста та невибаглива зачіска, бо не вимагає багато часу для її створення. Заплела – й пішла. Але ми з вами знаємо, що українки здавна плели коси не лише через її практичність.
5.               З давніх-давен вважалося, що дівоча коса є символом дівочої честі, працьовитості, охайності, одна з найголовніших ознак дівочої краси. Вона служить для накопичення життєвої сили, необхідної для здоров’я і духовного розвитку.
6.               В українському фольклорі ми зустрічаємо так багато легенд, пісень, промовлянь, прислів’їв та приказок, присвячених дівочій косі. А народні обряди, пов’язані з косою, супроводжували дівчину від самого народження.
7.   Велика радість у дім прийшла:

Родилось малесеньке дівча.

І перший крик її для нас

Став піснею на довгий час.

Мати. Діждались доньку – маленьку, гарненьку.

Батько. Ти ж моя красунечка, донечко маленька.

Мати.Батечку, гості ідуть.

  Подарунки несуть.

Батько. Ой Боже ж мій, біжу

               Рушник з хлібом несу!

(Виносить рушник з хлібом, вклоняється).

Гість. Здрастуйте, господарі рідненькі,

            І батечко і ненька,

            Будемо поздоровляти,

            Із донечкою вітати,

            Подарунки дарувати.

(Віддає батькові подарунок,  хусточку і відламує від хліба шматок  із сіллю).

Гість. Хліб із сіллю покуштуєм,

Черевички подаруєм.

Ноженята підростуть

І в таночок хай ідуть.

Гість. Кольорові стрічечки, гребінці

           Забирай, хозяєчко, всі.

Гість. А ось і мило,

           Щоб чистенька ходила.

Мати. Дякуємо за дарунки багаті.

Батько. Раді вас бачити на нашому святі.

               Зараз будемо дитину купати.

(Виносить корито, невеличку лавку). Купають.

Гість. Вінок шлюбний виносили,

Щастя донечці просили,

Щоб доля гарною була

І врода  рясненько цвіла.

(Гість вклоняється батькам, батьки йому).

Гість. Гребінець такий гарненький

Для голівоньки маленької,

Щоб була кучерявенькою.

Гість. А іще принесли квіти,

Щоб були гарненькі діти.

Гість. Не забули голки й нитки,

Щоб з’явились птиці й квіти.

Вишивати щоб навчилась,

Щастя й доля підкорились.

Мати. Дитя щоб росло і не марніло,

Щоб не хворіло.

Сили і розуму набиралось,

Своїх батьків не цуралось.

Батько. Щоб росла маленька помічниця,

Щоб всміхалась ніжно криця,

Щоб ця рідна батьківська оселя

Була оберегом щастя у житті.

Колискова доленьку нехай простелить,

Руки матері – хай благословлять її.

Гість. Покупалось і засинає немовля,

І нам додому вже пора.

(Гості ідуть, а мати співає колискову пісню).

8.               Народжується чудо із чудес маленьке, любе, миле дитятко. Безмежно закохано вдивляється мама в найрідніші  риси.
9.               Тремтячими пальцями ніжно пробує на дотик шовкове волоссячко. Біляве і темне, русяве і руденьке, ніжне і лагідне, мов пух.
10.          З моменту першого купелю починалася турбота батьків про коси дівчинки. Стригти дитя не дозволялося до річного віку.
11.          Коли  дівчинці виповнювався рік, влаштовували так званий «Обряд перших пострижин».
12.          Здійснював його хрещений батько. Перед тим, як виконати цей ритуал, він мав виголосити промовку – побажання: щоб у дівчинки зростало густе волосся, щоб руса коса лягла до пояса.

Інсценівка «Промовка – побажання»

Хрещений батько. Благослови, батьку, благослови,  мати, побажання промов-ляти.

Батьки. Благословляємо.

Хрещений батько. Ой ти, дівчино маленька,

Для тебе Україна – рідна ненька.

А як виростеш більшенька,

Будь українка чепурненька.

Хай чисті роси миють твоє личко,

А русі коси – джерельна водичка.

А щоб була ти, як Вкраїна, мила,

Нехай твоя матуся щира

На голову вінок з калини покладе –

І доля радісна тебе не обійде.

Пісня «Про добро» сл. і муз. Н.Май.

Конкурс «Впізнай мене…»

У коло стають дівчатка, а мама, тримаючи в руках їх фотокартки в перший рік життя, впізнає хто є хто.

13.          Дівчаткам після річного віку волосся вже не відрізали, і матері   ретельно стежили за ним – щоденно розчісували, змивали в пахучих травах, прикрашали стрічками.
14.  Час летів, минали роки,

              Наша дівчинка зростала,

              Вже зробила перші кроки,

              Слово «мама» проказала.

              І у гарні дві коси

              Стрічки заплітала.

15.          Вперше заплести коси слід було також за визначеним звичаєм. Як правило, заплітати коси починали в 5 років. Обряд здійснювала хрещена мати, коли дівчинка йшла до першого причастя. У коси вона вплітала святкові білі стрічки, а зверху чіплявся вінок із білих квітів.

Інсценізація «Заплітання коси»

(Хрещена Мати з похресницею підходить до батьків).

Хрещена. Благословіть, батьку й мати,

Косу заплітати.

Косу заплітати,

У стрічки вбирати.

Щоб виросли довгі,

Густі та красиві.

І раніш своїх годочків

Не стали сиві.

Батько і мати. Благословляємо!

Хрещена. Благослови і ти, Боже, бажання батьків у добрий час заплітати, у свій час розплітати дівочу косу.

Пісня «Розпустили кучері дівчата» (аудіозапис у виконанні гурту «Цвіт кульбаби»). Хрещені мами заплітають коси своїм похресницям і одягають їм віночки. (Учасники інсценізації виходять зі сцени).

Діти. Візьмемось за руки,

Підемо на луки,

Там сплетем віночок

І станемо в таночок.

Гра «Чий віночок кращий?»

(Діти утворюють три кола, беруться за руки, йдуть вліво, співаючи).

Пісня «Кучерики» сл. і муз. Н.Май (Танцюють під музику, а коли музика закінчується,  кладуть руки на плечі один одному, утворюючи вінок. Виграє та команда, у якої вінок сплетений швидше. Переможені переможцям плескають у долоні).

15.   Волосся чорняве, волосся русяве,

              Волосся пряме та кучеряве…

              Довге, коротке, але усім

              Подобається воно чепурним.

16.          Як правило, малих дівчаток заплітали в чотири коси, а старших -  в одну або дві. Викладали їх на голові віночком. А ось ходити з розпущеним волоссям вважалося непристойним.
17.          А красу цю пильно доглядали. Мили у дерев’яних ночвах, в пахучих травах, світлі – ромашкою, щоб сонечком і медом пахли,  м’ятою – темні, щоб пахли загадково і звабно, любистком, щоб хлопців чарувати.
18.          Для миття голови використовували також і буряковий квас, жовток свіжого яйця, відвар горіхового листя, настій ромашки, любисток, воду, в якій варилася картопля.
19.          Мити голову дозволялося лише у вівторок, четвер і суботу, а в той день, коли народився, – заборонялося.
20.          Розчісували гребінцем кістяним, дерев’яним або зробленим із рогу. Гребінцем з так званих «Дівочих дерев» - яблуні, вишні, берези.
21.          Для дівчат було золотим правилом заготовляти на зиму пахучі квіти для віночків, якими прикрашали волосся.
22.          Крім квітів, у вінок вплітали стрічки. Стрічки як оберіг волосся від поганих очей. Вимірювалися вони довжиною дівочої коси, щоб сховати її.

Під аудіозапис пісні «Ти пливи, пливи, віночку» сл. В.Войтко, муз. І.Батюк дівчата ідуть до мам, а ті одягають їм віночки.

24. Які гарні в класі дівчата у нас,

Ви красою вабите повсякчас.

Ой дівчино, дівчино, постривай.

Перш ніж косу різати, подумай.

Нам приємно смикати за косу,

І ми  хочем бачити цю красу.

Тож, дівчатка, знайте ви кожен раз,

Що коса в пошані в народі й у нас.

Пісня «Ой, не ріж косу» сл. М.Ткач, муз. І.Яснюк, виконує батько у власному супроводі.

25. З дівочою косою пов’язано також багато легенд, переказів, пісень, влучних прислів’їв.

Конкурс «Чи знаєш ти прислів’я?»

(Два учні по черзі називають прислів’я. Хто назве останнім, той і переможець).

•    Дівчина з косою, як трава з росою.
•    Нема коси – нема краси.
•    Дівка без коси – що кінь без гриви.
•    Утоплюсь в косі – утоплюсь в красі.
•    Де дівка з косою, там хлопці юрбою.
•    Подивись на косу, а подумай про господиню.
•    Не вари борщу, поки не заплетеш косу.
•    Косу збережеш, щастя знайдеш.
•    Коса не плетена, як хата не метена.
•    Яка коса, така й краса.
•    Косам стрічки, дівкам женишки.
•    У неї в косах сім чортів кублилось.
•    У неї на голові сорока гніздо звила.

26. «Косички у дівчаток,

Щоб смикати за них», -

Так думав я спочатку.

Та виявилося  - ні.

Вони ростуть для того,

Щоб заплітати довго,

Щоб хтось про них казав:

«Ах, ах, яка краса!».

А от мені косичок не треба,

Я – хлопчак.

А що я теж красивий,

То це помітно й так.

27. Не хвалися своєю красою. Хлопці, а давайте покажемо, як ми вміємо косу плести.

Конкурс «Коси зі стрічок».

(Хлопчики заплітають стрічки в коси).

Пісня «Дівчинка русява» сл. і муз. Н.Май.

(Батьки плетуть коси із стрічок).

Пісня «Пісенька про тата» сл.  муз. Н.Май.

28. Ой на горі жито – тоненькі покоси,

А хто буде розплітати дівчиноньці коси?

Козак буде розплітати, козак буде плести,

Козак буде дівчиноньку до шлюбоньку вести.

Пісня «Їхали козаченьки степом долиною» сл. і муз. народні.

Інсценівка «Розплітання коси»

(Співаючи обрядову пісню «Бо час косу розплітати…», виходить молода з дружками. Молода вклоняється всім тричі і сідає на стілець із подушкою).

Гості. Ой сивий сокольнику, (2р)

Відчини нам комороньку,

Бо час, бо час молоду взяти, (2р)

Косу розплітати.

Молода. Ідіть, ідіть, тату, до хати

Косоньку розплітати.

Ідіть, ідіть, мамо, до хати

Косоньку розплітати.

Прошу братчика до хати

Косоньку розплітати,

Віночок накладати.

(Входять мати, батько, молодший брат, дівчата, хлопці).

Молода. Як я в косах ходила,

То я вас не просила,

А тепер я вас прошу:

Розплетіть мені косу,

Розпустіть мою косу

По червоному поясу…

Дружка 1. Сідай, сідай, молоденька,

На тесовий стільчик,

Хай розплетуть русу косу

Та й заплетуть вінчик.

Дружка 2. Хай розплетуть русу косу,

Аж на плечі спустять.

Ти тепер вже молодиця,

З нами більш не пустять.

Пісня «Горіла сосна» сл. і муз. народні.

(Батько, мати та брат розплітають молодій косу, одягають весільний віночок).

1-а дівчина. Ганнусю, Ганнусю, що ти наробила,

А в твоїй голівці квіточка зацвіла.

1-й хлопець. Квіточка зацвіла, така великая,

Віддаєшся заміж така молодая.

2-а дівчина. Ганнусю, Ганнусю, що ти наробила,

Що ти свою косу на Дунай пустила.

2-й хлопець. Косу розпустила, на Дунай пустила,

Ти своїй матусі жалю наробила.

3-а дівчина. Було б свою косу пришпилить шпильками,

Було б погуляти ще рік із дівками.

(Молода встає з подушки і збирається в дорогу).

Дружка 1. Тут Ганнуся сідала,

Русу косу чесала,

Русу косу чесала

Дрібні сльози пускала.

Молода.  Дякую вам, подруженьки,

Та й за дівування,

За чесання моїх кіс

Та й за заплітання.

Ось так, виходячи заміж, назавжди прощалася дівчина зі своєю косою. Відтепер вона вже ніколи не чесатиме і не заплітатиме її.

З роками волосся змінюється, але пошана до нього не міняється.

Пісня « Мамина коса» сл. І.Чернецького, муз. В.Хата.

29. Народ нам мудрість передав свою,

Що дихає у звичаях, обрядах і повір’ях:

«Ой, ти не ріж косу!» - благають матері

Доньок в калинових сузір’ях.

30. Тож пам’ятайте рідний оберіг.

Без пам’яті нема народу.

Примножуйте усе, що Бог для нас зберіг,

Народну мудрість - берегиню роду.

(Звучить пісня «А коса у дівчини – райдуга»)

Танець під пісню «А коса у дівчини - райдуга») сл. і муз. О.Канака.