Сценарій "Тиждень української мови та писемності у закладі професійно-технічної освіти"
Перший день
Відкриття тижня
«І йшли віки, і були українці, і створили слово українське».
Мета: активізувати знання студентів про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, виразного читання поезії, пам'ять; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.
Учитель. Доброго дня, дорогі друзі! Ми раді вітати вас на цій урочистій лінійці. Як ви зрозуміли, вона присвячена відкриттю Тижня української мови та літератури.
І ведучий.
Так довго сподівана, ждана година
Настала для рідного слова мого:
Не так, як приборкана, смутна пташина,
Озветься воно із затишку свого,
Не так, - весняним жайворонком у полі
Вкраїнськая мова тепер залуна
І гомоном вільним по всьому роздоллі,
По всій Україні озветься вона.
ІІ ведучий.
Добридень, громадо! Святкова лінійка
Цей тиждень предметний для всіх відкрива.
І ведучий. Мова – це великий дар природи, який людина розвивала і вдосконалювала протягом тисячоліть. А мова, в свою чергу, розвивала і вдосконалювала людину.
ІІ ведучий. У кожного народу є своя мова. І, як сказав Панас Мирний, «поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ».
І ведучий. Ми пишаємося тим, що є носіями такої красивої, мелодійної мови. Поети називають її золотою, солов’їною,порівнюють з дорогим діамантом. І саме від вас із нами залежить подальша доля рідної мови. Чи буде вона яблуневоквітнути і плодоносити, чи житиме у далекому майбутньому, продовжуючи таким чином і життя самого народу? Впевнена, що так воно і буде. Але ми мусимо навчитися поважати мову, намагатися розвивати і вдосконалювати власне мовлення.
Заходи, що проводитимуться протягом тижня, допоможуть нам це зробити.
Учитель знайомить присутніх із планом проведення тижня.
Запрошує учнів взяти активну участь у заходах, бажає школярам творчого натхнення, перемоги у конкурсах.
1 учень.
Знаю, звідки радість, щастя і пісні, -
Це як сонце зранку у моїм вікні,
Це як роси ніжно сяють на квітках,
На озеленених полях.
Це як чути мови ніжнотонний плин,
Кожне слово дивне – сяяло перлин.
Із народом мови рідної красу
Гордо у віки несу.
І немає сили і такого зла,
Щоб мова рідна в небуття пішла.
Ось тому-то вірою в моїм вікні
Сяють райдуги-пісні.
Мово наша рідна, пісня солов’я,
Мово українська, гордосте моя…
Кобзареву думу – вічний заповіт –
Чує неозорий світ.
2 учень.
Ще жива ти, Україна,
Ще не вмерло слово,
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
Не одне лихе століття
Тиранів терпіла,
Та жила серед народу
І людям світила.
Квітла, мов лілея ніжна
Лютою зимою,
Знала певно, що народ твій
Завжди із тобою.
Збереглася в вишиванках,
В золотому житі,
У простій бідняцькій хаті
Та в мужицькій свиті,
Тож давайте, українці,
Мову поважати,
Щоб пройшла через тортури
Та залізні грати!
Щоб створила, наче долю,
Пісню калинову…
Встань, прокинься, пробудися,
Рідна наша мово!
3 учень.
Ми - юний цвіт нової України,
У наші очі дивиться народ.
Верстати шлях нам суджено єдиний:
Під кольорами сонця й небо сині
Сягнуть в житті небачених висот.
4 учень.
Україно! рідна моя нене,
Розквітай, мов зоряний розмай
Найдорожче, все що є у мене –
Тільки ти, мій неповторний край.
5 учень.
Це для тебе ясне сонце сяє,
І сади на обрії цвітуть.
Україна – матінка благає:
- Рідне слово, сину, не забудь!
6 учень.
Не довелось нам падать на коліна
Під знавіснілих яничарів крик.
Сьогодні час великого прозріння:
Шукаймо в праці й злагоді спасіння –
І нас Господь благословить навік.
Учитель. Вітаю всій із цим святом і бажаю ніколи не забувати рідної мови, адже чим більше на землі буде мов, тим різноманітнішим буде життя на нашій планеті.
Другий день
Конкурс читців – декламаторів
«Що за диво – наша мова»
Конкурсанти виразно читають вірші напам’ять,
присвячені мові, власні вірші.
Журі визначає переможців.
Мета: актуалізувати знання школярів про мову як джерело духовного зростання нації; розвивати культуру мовлення, чуття слова, навички сценічного мистецтва, виразного читання поезії; виховувати пошану до рідної мови, ціннісне ставлення до її мистецьких надбань.
Ведуча. Шановні студенти, викладачі, гості! Запрошуємо вас до нашої господи на хліб, сіль, на слово щире, на бесіду мудру, на свято наше – торжество рідної мови.
Ведучий. Щасливі ми, що народились й живемо в такій чудовій, багатій, мальовничій землі – у нашій славній Україні! Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші батьки – тут коріння роду українського, що сягає сивої давнини. І де б не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося до слів, зачувши рідне слово.
Запрошуються читці І-ІІІ курсу
1 учень.
МОВА
Не говори: в нас мова солов'їна,
Бо мова вище, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Глибинна таємниця правіків.
Вона нуртує джерелом криничним,
Із попелища феніксом встає,
Для нації вона гарант на вічність,
Тому її так люто ворог б'є.
Все заберуть, а залишилось слово,
Знов до життя повернемося ми.
Лише тому, що не пропала мова,
То й ми ще наче люди між людьми.
Без мови — не створити нам держави,
Доріг тернистих не перебрести!
Хай вороги жорстокі і лукаві—
Стіною стань і мову захисти!
Річ не про те, що мова солов'їна,
Бо мова глибше, ніж пташиний спів.
В її скарбниці— доля України,
Космічна нерозгаданість віків.
Микола Лотоцький
2 учень.
Мова навчає
У лузі над квітами
Знову бджілка літає,
А мова вкраїнськая
Усіх нас навчає.
- Щоб ми всі у дружбі
У мирі зростали,
Народ щоб любили,
Батьків шанували.
- Завжди щоб пишалися
Слів зорепадом,
Гостей що стрічали
Щиро і радо.
3 учень.
Наша мова
Тепла, як сонячна днина
Добра, неначе весна,
Мова віків України.
Казка її чарівна.
Мова усміхнена квітка,
Радість весела дзвінка.
Гарна, як небо улітку,
Ніжна, як пісня струмка.
Мова – джерельна криниця
Райдужно – сонячний цвіт.
Це українська зірниця
Що зачаровує світ.
4 учень.
Матусин заповіт
Раз мені казала мати:
«Можна мов багато знати,
Кожну мову шанувати,
Та одну із мов усіх,
Щоб у серці ти зберіг».
В серці ніжну і погідну
Збережу я мову рідну!
5 учень.
Я – із лісу,
Я – із поля,
Нелегка у мене доля
Через радість та біду
Я з віків до вас іду.
Я дитину колихала,
Батьківщину захищала,
І від роду і до роду
Зберігала свою вроду.
Всі народи мову мають,
Всі пісень своїх співають.
Я вас завжди буду вчити
Рідним словом дорожити,
Бо хто любить мову рідну,
Той багатий, а не бідний!
6 учень.
Я – дитина українська,
Вкраїнського роду.
Українці – то є назва
Славного народу.
Україна – то край славний,
Аж по Чорне море,
Україна – то лан пишний,
І степи, і гори.
І як мені України
Щиро не кохати?
Мене ненька по - вкраїнськи
Вчила розмовляти.
І як мені України
Щиро не любити?
Мене вчили по – вкраїнськи
Господа молити.
За свій рідний край і нарід
Я Господа молю:
Зійшли Боже Україні
І щастя, і долю!
7 учень.
У рідному краї і серце співає,
Лелеки нам здалека весни несуть,
У рідному краї і небо безкрає,
І ріки-потоки, мов струни, течуть.
Тут кожна травинка і кожна билинка
Вигойдують мрії на теплих вітрах.
Під вікнами мальви, в саду материнка,
Оспівані щедро в піснях.
Тут мамина пісня лунає і нині,
Її підхопили поля і гаї,
Її вечорами по всій Україні
Співають в садах солов’ї.
І я припадаю до неї устами
І серцем вбираю, мов спраглий, води.
Без рідної мови, без пісні, без мами
Збідніє, збідніє земля назавжди.
8 учень.
РІДНА МОВА
Спитай себе, дитино, хто ти є,
І в серці обізветься рідна мова;
І в голосі яснім ім’я твоє
Просяє, наче зірка світанкова.
З родинного гнізда, немов пташа,
Ти полетиш, де світу далечизна,
Та в рідній мові буде вся душа
І вся твоя дорога, вся Вітчизна.
У просторах, яким немає меж,
Не згубишся, як на вітрах полова.
Моря перелетиш і не впадеш,
Допоки буде в серці рідна мова.
Д. Павличко
9 учень.
РІДНА МОВА
Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько,
А лиш камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила.
У тій мові нам співали,
Нам казки казали,
У тій мові нам минувшість
Нашу відкривали.
От тому плекайте, діти,
Рідну свою мову,
Вчіться складно говорити
Своїм рідним словом.
С. Воробкевич
10 учень.
Мова
Як мати воду дощову
Збирала в дні далекоплинні –
Цілющу, рідну, ледь живу
збираю мову по краплині.
Забутих предків мовчазних
Блукають тіні по оселі...
І я в думках – побіля них –
Слова їх слізні та веселі,
Пісні їх, розпачі та сум
Вбираю спраглими вустами –
Їх мелодійність і красу –
Невже, як сніг, вона розтане
І зникне? Дайте хоч ковток
Живої мови – вгамувати
Жагу пекучу. Зник місток:
Джерельце всохло біля хати.
– Чи є живий хто? Відгукнись!
Промов до мене тихе слово!..
Відлуння, пан тутешніх місць,
Мою підтримує розмову...
Л.Вировець
11 учень.
Молитва за рідну мову
Боже, Отче милостивий,
Ти нам дав ту мову красну,
Поміж мовами найкращу,
Нашу рідну, нашу власну.
Тою мовою співала
Нам, маленьким, наша мати,
Тою мовою навчала
Тебе, Боже, прославляти.
Тою мовою ми можем
Величатись перед світом,
Бо між мовами ця мова -
Мов троянда поміж цвітом.
Хоч би й хто напастував нас,
Хоч би й хто посмів грозити, -
Дай нам силу, дай відвагу
Рідну мову боронити.
Поможи, Небес Владико,
Хай буде по Твоїй волі,
Щоб та мова гомоніла
Вільно: в хаті, церкві, в школі.
Дай діждати пошанівку
Рідного святого слова,
Щоб цвіла на славу Божу
Наша українська мова!
Юрко Шкрумеляк
12 учень.
УКРАЇНСЬКА МОВА
Мово моя українська —
Батьківська, материнська,
Я тебе знаю не вивчену —
Просту, домашню, звичну,
Не з-за морів прикликану,
Не з словників насмикану.
Ти у мене із кореня —
Полем мені наговорена,
Дзвоном коси прокована,
В чистій воді смакована.
Болем очей продивлена,
Смутком багать продимлена,
З хлібом у душу всмоктана,
В поті людськім намокнута,
З кров'ю моєю змішана.
І аж до скону залишена
В серці моїм.
Бичко Валентин
Третій день
Свято «Мово моя, ти чарівна зірниця»
Мета. Розширювати і збагачувати знання учнів про мову. Розвивати навички застосування знань рідної мови практично, вміння правильно розмовляти. Виховувати почуття власної гідності, прищеплювати любов до української мови, бажання нею досконало володіти і пропагувати серед ровесників та старших людей.
Обладнання. Зал прикрашений плакатами з крилатими висловами про рідну мову, прислів’ями; вишиваними рушниками, серветками; виробами народних умільців; картинами, малюнками учнів.
Хід заходу
Вчитель. Доброго дня, шановні викладачі, учні, присутні! Сьогодні ми зібралися, щоб сказати теплі і ніжні слова про нашу рідну українську мову. Ми живемо на мальовничій землі – в Україні. Тут жили наші предки, живуть батьки, живемо ми. Із задоволенням милуємося красою рідної природи, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. Кожному народові дорога його мова. «Рідна мова дорога людині, як саме життя», - говорить народна мудрість.
(На сцені забражений ліс: дерева, пеньки, колоди, порослі мохом, шишки… Маленька казкова хатка Лісовичка серед дерев, біля неї пеньочки, гриби, стилізовані штучні квіти… З хати виходить Лісовичок, потягається…)
Лісовичок. День сьогодні видався гарний… Це ж до мене в гості прийде Домовичок з лісникової хати, звірята, які ще спати не повкладалися… Поговоримо про дуже дивні речі, які творяться навколо. Дуже дивні…
Сорока. Добрий день, Лісовичку! Рада тебе вітати! Не часто побачиш тебе, коли ти відпочиваєш. А що я чула! Ой, що я чула, аж вухам своїм не хочеться вірити! Лісовичку – це ж просто неможливо! Це жахливо!
Лісовичок. Добридень, Сороко! Ти так розтріщалася, що й слово привітання не можна вставити! То що ж ти почула?
Сорока. О! Та хіба я тільки те чула? То ж усі звірі засмутилися від цього. Ото вони зараз сюди поприбігають, то нехай і розкажуть. Та разом і подумаємо, що його робити…
(Виходять Зайчик, Білочка, Вовчик, Лиска, за ними іде Домовичок з лісникової хатки.)
Сорока. А поглянь, Лісовичку, гості йдуть до тебе! Зустрічай!
Лісовичок. Заходьте, любі гості, сідайте ось тут, тай поговоримо про справи насущні. Що ж вас усіх привело сюди?
Лиска. Ой, не знаю з чого й почати.
Вовк. А почни ти спочатку з того, що ми тепер чуємо у нашому рідному лісі…
Зайчик. Ти говори, говори, Лиско, бо це усім нам болить.
Білочка. Ой, дідусю Лісовичку, ти не повіриш, що таке можливе. То кажи вже, Лиско.
Лиска. А почну я з того, що у лісі тепер дуже незатишно від людей. Так їх багато по лісах бродить. Та це ще не все. Особливо всім дістається від дітей: то вони галасують і всіх лякають, то дерева та кущі ламають, квіти рвуть усі підряд… Навіть вогнища палять де попало…
Зайчик. Та й це ще не все, дідусю, ти б почув, як вони розмовляють, які слова бридкі злітають з їхніх вуст! Просто жах.
Вовк. Я б їх за це загриз!
Лісовичок. Вовчику, так не можна казати, ти ж на людей не нападаєш, ти ж не людоїд.
Білочка. А я, а я б їх шишками закидала за такі жахливі слова…
Лісовичок. Звірята, що це з вами, чого ви такі агресивні, що сталося?
Зайчик. А ти б почув, дідусю, яка у них мова – страшна, незрозуміла, бридка…
Білочка. Слухаєш, а зрозуміти нічого не можна, ніби вони вже українцями перестали бути. І звідки слова такі побрали?
Вовк. Ага, скільки вовки живуть на території України, стільки розуміли людей, бо їхня мова була гарна, співуча, приємна для слуху, а тепер… Що діється з людськими дітьми?
Лиска. Ой, цього не передати, просто жах! От уяви собі, Лісовичку, якби наші рідні дітки почали зі своєю мовою таке творити, ти б щось зрозумів? Звичайно, ні. А людські діти роблять лихо зі своєю мовою, їх скоро і рідні батьки не зрозуміють, але чогось нічого не роблять.
Зайчик. Це, може, якась нова хвороба на них напала, бідні діти…
Сорока. Яка хвороба, яка хвороба? Доброго дрина на них треба, щоб з рота не вилітала всяка всячина. Це ж не слова тепер у них вилітають з рота, а саме зло, саме зло… Недаремно ж кажуть, що краса людини в її слові. А яка ото у них краса з рота вилітає?
Вовк. Правильно каже Сорока, бити їх треба, гризти… Я б своїм вовченятам такого не дозволив. А людські, бач, розпустилися… Ну, не тямить голова, що язик лепече!
Лиска. Ну, може, хоч налякати добре, провчити якось треба по-нашому, по-звірячому… Бо ж не думаю, щоб цього вчили батьки чи вчителі в школі.
Домовичок. А я ото слухаю, слухаю вас і не розумію, про що мова. Я живу у лісниковій хаті от уже понад двісті років, але нічого такого зроду-віку не чув. Звичайно, у мову моїх домочадців входять нові слова, вислови, але вони гарні, приємні для слух. Кожне слово щось нове означає. От у хаті появилися нові предмети, і назва в кожного гарна - комп’ютер, монітор, принтер, сканер, кавоварка, пилосос… Багато нових слів я вивчив разом з нашими дітками. Бо ж недарма люди кажуть, що мова – це сховище думки. Так воно і є. А діти у моїй господі дуже чемні, ввічливі, приємні. І не крикуни, а лагідні, спокійні, виховані, дарма що хлопчаки, але дуже хороші. То про що ви тут говорите?
Лісовичок. Домовичку, тобі просто пощастило з твоїми домочадцями, що вони такі розумні та чемні. Далеко не всі такі діти. Чув я їхню мову, чув і не раз. Правду кажуть звірята – це жахливо. Але, на мою думку, не карати ми мусимо, а допомогти, щоб вони усвідомили свою провину і виправились. Так буде справедливо, як ви гадаєте?
Сорока. Що ти таке кажеш! Їх провчити треба, щоб знали!
Вовк. Або краще загризти…
Лиска. Провчити!
Сорока. Заклювати!
Білочка. Закидати шишками!
Зайчик. А, може, Лісовичок щось краще придумає?
Домовичок. А мені їх так шкода, бо ж то поки що діти, от я своїх так люблю, вони такі хороші, то й ці виправляться, може…
Лісовичок. Я думаю, що дітям допомогти треба, але нашими методами, а потім побачимо, що з того вийде. Тільки всіх застерігаю: не причиняйте ніякого лиха дітям, не кусайте, не скубіть, бо й справді – це лише діти. Ну, хіба налякати можна, щоб до них дійшло, що вони роблять зі своєю мовою. Бо ж мова – свята, вона матеріальна. З нею треба обережно поводитися. Недаремно ж кажуть люди: «Слово не горобець, вилетить – не впіймаєш». А для цього ми свої сили задіємо. Згодні зі мною?
Звірі. Так, погоджуємося, хоча…
Лісовичок. Ну, тоді викличемо наші лісові сили на допомогу…
Сорока. Он, діждалися, сховайтеся, ідуть ваші діточки шалені, не йдуть, а тягнуться, сунуться, як бульдозери, та ще з таким криком, що вуха мерщій затикайте. Почуєте зараз! Почуєте!
(Звірята ховаються. Вискакують діти, кричать, стрибають, а між ними бігає Сорока, скубає всіх і стрекоче.)
1-й учень. Пацики, поляна просто кльова!
Супер! Круто! Все для нас готово.
2-й учень. Мухомор стоїть – він зараз ляже!
Геть іди отсюда, нафіг з пляжа! (Збиває гриба.)
3-й учень. Блін! Чого це пугало не втихне,
(відмахується від Сороки)
Гляньте, за пеньком уже хтось дрихне!
1-й учень. Дай пінка Сороці тій і баста,
Проломи башку, хай склеїть ласти!
(Сорока з криком втікає.)
2-й учень. Пацики, тут добре шухарити…
Тіпа, що тут можна ще зробити?
3-й учень. Воруши батонами і свалюєм отсюда,
Без базара блін, бо гірше буде!
(Діти йдуть з полянки, виходять звірі зі схованок.)
Домовичок. А про що вони кричали? Якою мовою розмовляли?
Сорока. Ти такий наївний, такий наївний, хіба це можна назвати спілкуванням?
Лиска. О, як мені хочеться їх покусати…
Вовк. Я б за такі слова – розірвав!
Білочка. А мені плакати хочеться. Ну що це таке? Таку мову спаскудили, знівечили, як же їм у житті важко буде…
Зайчик. Бідні-бідні діти…
Лісовичок. Ну, досить сердитись і співчувати, час братися за діло та викликати наші лісові сили на допомогу.
Шелест, шурхіт, підіймись
Та по лісу пронесись.
Силам всім зійтися час.
Блуд Лісний, іди до нас!
(Іде Лісовий Блуд, одягнений у сірий одяг.)
Блуд. Ви мене гукали, ви мене чекали?
Я прийшов до вас, що зробити час?
Мрію лісом поводити, заблудити, заблудити,
Сплутати шляхи за якісь гріхи.
То скажіть же, що робити,
Хлопчаків тих заблудити?
Я готовий, я іду, їх у хащі заведу…
Лісовичок. Ну, що ж, Блуд свою роботу добре знає, а ви йдіть і займіться корисними справами, їх у вас багато. Та слідкуйте за власними дітьми, щоб, бува, з ними нічого страшного не сталося. А я займуся вихованням цих учнів, яких почав водити по лісу Блуд. А от як усе скінчиться, тоді побачимо, що з нашої задумки вийшло. (Всі розходяться, Блуд водить дітей, вони за ним ходять між деревами, як сновиди, блукають, то сходяться, то розходяться.)
1-й учень. А тут ми вже були разів зо три,
Що не базарь і що не говори.
2-й учень. Ми заблудилися, і нам кранти,
Куди тепер нам, пацани, іти?
3-й учень. Ну, круто Блуд у хащі нас завів.
А, тіпа, як він, блін, посмів?
Лісовичок. А ви, хлоп’ята, наче зажурились,
Можливо, ви з дороги збились?
Присядьте, поговоримо тихенько,
Та й розійдемось згодом помаленьку.
1-й учень. Ти хто, старий? Базар канчай
Й права свої тут не качай.
Як стежку знаєш – покажи.
Й за дурнів нас тут не держи!
Лісовичок. Стежок у лісі є багато,
І кожна з них веде до хати.
А ви, хлоп’ята, загордились,
Тож із своєї стежки збились.
Тому вам, хлопці, не зашкодить,
Як Блуд вас трішки ще поводить.
(Блуд знову веде дітей між деревами, виводить на галявину, а там сидить Баба Яга.)
Баба Яга. Блуде, ти хіба здурів,
Нащо їх сюди привів?
Це ж перевертні – не діти,
Що не вміють говорити,
Нічогісінько не знають,
Рідну мову не вивчають.
Тож хіба ти їх не чув?
Їх бридкі слова забув?
Блуд. Я водити їх згодився,
Але й трохи й сам стомився,
Сім годин підряд водив
І добряче заблудив.
Переплутав всі дороги,
Тож болять у хлопців ноги.
Хай у тебе посидять,
Мухоморів поїдять.
Відпочинуть, ляжуть спати…
Зранку знову в путь рушати.
Баба Яга. Добре ти їх нагуляв,
Навіть писки постуляв.
На кінець вони мовчать.
Подивись, вони вже сплять…
Що ж то з хлопцями робити,
Може, назавжди лишити?
Водяному здарувати?
Чи додому відіслати?
Блуд. Ні, додому їм не можна,
Думка б’ється в нас тривожна,
Що ці хлопці-крикуни
Виростуть як дикуни.
Тож нехай вони проспляться,
Може, ще чогось навчаться.
Ведучий. Дуже довго хлопці спали.
Вдома їх усі шукали,
Кожну місцинку пройшли,
Але так і не знайшли.
Хлопцям сни чарівні снились,
Ніби вже вони навчились
Гарно й чемно розмовляти
Й знали, що кому сказати.
А як встали й подивились,
Де вони втрьох опинились,
Стало дітям не до жартів,
Хлопцям щось робити варто.
Лихо скрізь на них чатує,
Блуд і зовсім не жартує,
А Яга немов здуріла,
Мало хлопців не побила.
За слова несловникові,
Що звучали в їхній мові.
Так кричала, так кричала –
Не здалося хлопцям мало.
Потім їсти їм дала
І в дорогу провела.
Ще дала клубок з нитками,
Щоб не плутались стежками,
А розумними були
Та до каменя дійшли.
Камінь їм усе розкаже
Й на усі дороги вкаже.
Треба буде вибирати,
По яких стежка ступати,
Щоб в лісах не здичавіти,
А достойно в світі жити.
Довго йшли вони чи ні –
Невідомо це мені,
Скільки сонечко вставало
Й знову спатоньки лягало.
А клубок не зупинявся
І до каменя дістався.
Камінь був старий-старий,
Вгрузлий в землю і німий.
Що він може разказати?
Як дорогу показати?
Стали хлопці перед ним,
Перед каменем старим.
1-й учень. Що робити нам з тобою,
Йти дорогою якою?
Й де дорогу ту знайти,
Точно знаю – нам кранти.
2-й учень. Ти давай його почисть,
Може, напис є якийсь?
3-й учень. Мох давайте обірвемо,
Може, щось під ним знайдемо?
Ведучий. Терли так, що всяк нагрівся,
Раптом камінь засвітився.
І тепло пішло від нього,
Що ж, покаже він дорогу.
Хлопці мало не помліли
Й біля каменя присіли.
Камінь трішки покряхтів
І таки заговорив.
Камінь. Як наліво ви підете,
То доріженьку знайдете,
Що веде в далекий край,
Через гори, за Дунай.
Там все буде для людини,
Лиш не буде Батьківщини.
Не живе там пречудова
Рідна українська мова.
Й рідна пісня не звучить,
Що ж, як хочете – ідіть!
(Хлопці перешіптуються, але не йдуть.)
Камінь. А як хочете – направо
Йдіть собі – це ваша справа.
Там добробут в кожній хаті,
В основному всі багаті.
Серед них є сильні й дужі,
Але всі вони байдужі.
Там історії немає,
Бо її ніхто не знає.
І традицій там нема,
А в людських серцях – зима.
Мова рідна загубилась,
У глухий куток забилась.
Й рідна пісня не звучить,
Що ж, як хочете – ідіть!
(Хлопці перешіптуються, але не йдуть.)
Камінь. Ще одна дорога – прямо.
Можна йти по ній так само.
Не такі вже й там багаті,
Та тепло є в кожній хаті,
А серця, як сонце сяють,
Рідні там пісні співають,
І лунає рідна мова
Українська, світанкова.
Там є друзі і родина,
Ще у всіх є Батьківщина.
На дорозі в добрий час
Є старий дороговказ.
Він свою роботу знає
І не всіх туди пускає.
Що ж, порадьтесь якусь мить
І кудись-таки ідіть.
Я ж у землю загрузаю
І дороги закриваю…
1-й учень. Мо’ наліво ми підемо
Й щастя там своє знайдемо?
2-й учень. І направо навіть можна,
Там живуть усі заможно…
3-й учень. Вліво? Там нема родини,
Жити ж як без Батьківщини?
Вправо? Нецікаво жити,
Можна зовсім збайдужіти…
Прямо йти – це так чудово!
Рідна пісня, рідне слово!
1-й учень. Ти, мабуть, таки правий,
Йдемо краще по прямій!
2-й учень. Йдемо прямо – прямо й жити,
Там не можна збайдужіти.
Будем вчити мову й знати
І свої пісні співати…
3-й учень. Значить, згодні всі зі мною?
Йдем дорогою прямою!
А старий дороговказ
Якось вже пропустить нас!
(Лунає пісня. Стоїть Дороговказ (учень), він буде давати дітям мовні завдання, а діти виправлятимуть помилки, відповідатимуть на запитання.)
Дороговказ. Стійте тут! Куди ідете?
Що в душі своїй несете?
Патріоти ви чи ні
У батьківській стороні?
Я чого про це питаю,
Ви ж бо – діти цього краю.
І любити до загину
Ви повинні Україну.
Мусите, я так вважаю,
Знати мову свого краю.
І традиції, й пісні,
Та історію, чи ні?
Учні. Так, повинні.
Дороговказ. Ну що ж, чудово! Хочу вам сказати,
Що вибір правильний, достойний молодця.
Дорога ця вас приведе до хати,
Але боротись треба буде до кінця.
Дорога ця не всипана квітками,
І слави тут та визнання не ждуть.
Цими важкими і тернистими шляхами
Лиш патріоти і борці ідуть.
Щоб Україну рідну боронити,
Її історію, традиції, життя
І мову, без якої нам не жити
І без якої нам немає майбуття.
Бо поки мова є, народ наш процвітає,
Йде українцями і досяга висот.
І Україною свій край він називає,
А згине мова – пропаде й народ.
Без мови звати будуть нас юрбою,
Безликим натовпом, без мрії і мети.
Ми вже не будем українцями з тобою…
Подумайте, чи хочете ви йти?
Учні. Так, погоджуємось…
Дороговказ. Тепер я іспит можу влаштувати
І вам завдання мовні дати!
Ну що ж, беріть завдання
І читайте та помилки у мові виправляйте.
(Роздає учням завдання на аркушах. Вони працюють, лине тиха музика.)
Приклади завдань.
Виправити помилки у реченні:
- На його пальто бовталася пуговка лише на одній ниткі. (На його пальті теліпався ґудзик лише на одній нитці.)
- Я цілу неділю болів, боль голови була ужасною. (Я цілий тиждень хворів, головний біль був нестерпним.)
- Колька мішає мені писати уроки по математиці. (Миколка заважає мені виконувати завдання з математики.)
(Діти читають завдання і відповіді.)
Дороговказ. Тепер – вперед! Дорога вже чекає.
Вона вас поведе в цікавий світ.
І хоч тернистий шлях цей, кожен знає,
Та ви тепер борці з маленьких літ!
(Діти йдуть до зали, сідають на свої місця. Виходить Мова в українському одязі, з калиною і квітами в руках, до неї виходять дівчатка у національному одязі.)
Мова. Я ваша мова, діти, рідна мова.
З роси й води, з квіток і джерела.
Така, як зірка ніжна світанкова,
На цій святій землі завжди жила.
Саме земля мене таку зростила:
Чарівну, мудру, світлу, осяйну.
Дала мені могутні дивокрила,
Вдягла в слова, як у квітки весну.
І хоч мене хотіли розтоптати,
Та я жива, і я до вас прийшла,
Щоб вас до зір далеких піднімати
І до сердець не допустити зла.
Щоб гордо йшли по світу українці
Й несли усім своїх сердець тепло.
За руки взявшись, а не поодинці,
Щоб людство в мирі й радості жило.
Я ваша мова, діти, рідна мова!
І поки я жива – народ живе.
Із глибини віків несу я кожне слово,
І хай воно вам до сердець пливе.
Щоб діти патріотами зростали,
Любили край свій рідний й берегли.
Щоб ви усі на захист мови стали
І розмовляти правильно могли.
(Дівчатка співають пісню.)
1-а дитина. О мово рідна, ти для нас як мати,
З тобою відкриваєм дивосвіт.
І українською вчимося розмовляти
З колиски самої, з маленьких літ.
2-а дитина. Ми – українці з мовою своєю,
У нас держава й мудрий є народ.
І поки стежкою ідемо однією,
Ми з мовою досягнемо висот.
3-а дитина. Ми з мовою звемося українці,
Вона нам інформацію несе.
Які б життя не кидало гостинці,
Ми разом з мовою здолаємо усе.
4-а дитина. Народів на землі є так багато,
І мова в кожного звучить своя.
Для мене українська – в будні й свято,
Горджуся тим, що українка я!
5-а дитина. Учу, звичайно, мову я німецьку,
Російську розумію, польську теж…
Мені цікаво знати італійську,
Та найрідніша – українська все ж!
6-а дитина. Бо рідна мова наче рідна мати,
Вона завжди пригорне до грудей.
Важливо дуже різні мови знати,
Та рідна – найрідніша для людей.
(Лунає музика. Вибігають звірята, що починали свято, вони раді, що діти зрозуміли свою помилку і побажали виправитись.)
Сорока. Ну що? Допомогла наша лісова наука? Таки провчили хлопчаків, таки провчили! Правильно, так їм і треба, бо розпустилися далі нікуди! Слова несловникові почали вживати! Який жах! Який жах!
Вовк. Правильно, чогось-таки навчилися, та й іншим закажуть, як себе поводити із своєю власною мовою! Сором! Який сором!
Лиска. Добре-добре, це все ж їм на користь. А Блуд постарався, та й Бабусенька Яга добре насварила, щось вони таки зрозуміли! А то слухати було неможливо!
Білочка. Вони зрозуміли, що мову треба знати, бо без мови ну хто вони, якого роду-племені? Але вони хоч і були пустунами, вередунами, та все ж люблять свій край, свою Україну, бо ж не пішли хибними шляхами, а вибрали правильну дорогу…
Зайчик. А після цієї пригоди вони назавжди запам’ятають, що мову свою треба любити, шанувати і гордо нести її у світ поміж інші народи та розмовляти нею так, щоб усім іншим хотілося її знати!
Домовичок. Ой, а все ж вони молодці, пішли правильною дорогою, значить виростуть патріотами. А поки що, я думаю, вони вивчать свою рідну мову і знатимуть її відмінно, та й інших застерижуть від вживання паскудних слів. Бо це ж нікому не робить честі…
Не цурайтесь, люди, мови,
Не цурайтесь роду,
Як зачахне рідне слово –
Не буде народу…
Лісовичок. Ну що ж, тепер послухаємо інших дітей. Що вони нам розкажуть про свою рідну мову, я думаю, що знають вони багато про неї. Запрошуємо вас, діти. Розкажіть вірші про українську мову, бо вона така чудова, світла, багата, крилата. У ній так багато слів, що навіть вірші можна писати, вживаючи лише ті слова, що починаються з однакової літери, та й крилатих висловів є сила силенна, і така вона мелодійна, чарівна, що серед інших мов світу тримає першість разом з італійською та перською мовами. То як же її не вчити і не знати нам, українцям!
Учень. У моєму вірші всі слова починаються з букви «ес».
Сад спочиває, спить спокійно.
Ставок старечий стуманів.
Стежина-стежка самостійно
Снує собі серед садів.
Світанок синій струменіє.
Сосна світлішою стає.
Серпанок світиться. Світліє
Сон сновидіннячка снує.
Світ стрепенувся. Скільки спати!
Співають сотні солов’їв!
Скоренько стало скрізь світати.
Стрижі стрілою! Сонце! Спів!
Сміється сонце, світить, сяє!
Стрічає сонечко сосна.
Сопілка, скрипонька співає,
Співає серденька струна!
Учень.В нас українська мова промениста,
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельно-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова.
Бо рідну мову треба добре знати,
Вона чудова, ніжна і жива.
Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці.
ЇЇ ми дуже любимо усі.
Учень.Серце народу – це мова, це слово,
Нації гордість, культура, престиж.
Той, хто цурається рідної мови,
Ранить народ в саме серце, як ніж.
Мова загине – народ оніміє,
Світ відверне від такої юрби.
Поки є мова – в людей є надія,
Є пісня радості й пісня журби.
Мова чудова і літературна,
Без говіркових, спотворених слів
Свідчить про те, що людина культурна.
Мова у неї як пташечки спів.
Мова у неї приємна, чудова.
Є в ній традиції всіх поколінь.
Як у віночку йде слово до слова,
В мові чарівність і сонця теплінь.
Мова – це людства досягнення дивне.
Мова – це нація, спільність і час.
Мова моя українська чарівна
Є найрідніша для кожного з нас!
Учень.Є у людей на землі рідна мова,
Кожна на лад свій звучить.
А серед них і моя, світанкова,
Мова у небо летить.
Світла моя, українська, пречиста,
Рідна, як Небо й Земля!
Ніжна, барвиста, свята й промениста –
Нею любов промовля.
Слово у пісню чарівну кладеться,
Радісно й щиро бринить.
Хай до душі воно вам доторкнеться,
Щоб залишитись там жить.
Учень.Мово моя – ти чарівна зірниця,
Що освітлює шлях в майбуття.
Дорога, рідна, мила душі українця.
Ми з тобою ідемо в життя.
Тож розправ свої крила, лети на свободу
І над світом чарівно звучи!
Закріпися навічно у серці народу.
Мово рідна моя, не мовчи!
Учень.Ви чуєте, згадали знову
Про нашу, українську мову?
Закон «Про мови»? Так. Вітаю.
Я рідній мові присягаю.
Усі ми – родом з України.
Пісенний край наш солов’їний.
Якого племені ми діти?
Чиї читаєм заповіти?
Учень.Солов’їну, барвінкову,
Колосисту – на віки –
Українську рідну мову
В дар мені дали батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас, -
Бо ж єдина, так, як мати,
Мова в кожного із нас!
Учень.Мова – усміхнена квітка,
Радість весела, дзвінка.
Гарна, як небо улітку,
Ніжна, як пісня струнка.
Мова – джерельна криниця,
Райдужно-сонячний цвіт.
Це українська зірниця,
Що зачаровує світ.
(Лісовичок та всі звірі дякують дітям за гарні вірші про мову.)
Четвертий день
Лінгвістична вікторина з української мови
Мета вікторини. Поглибити знання учнів з української мови, лексики та фразеології; розвивати логічне мислення, кмітливість, уважність; виховувати любов до рідної мови.
Хід заходу
Оголошення теми і мети лінгвістичного рингу, організаційний етап
Ведучий. Добрий день, діти. Сьогодні ми з вами зібрались, щоб провести цікавий мовний захід – лінгвістичну вікторину знавців української мови. Але спочатку розв’яжемо організаційні питання. Щоб провести ринг, нам потрібно поділитися на дві команди, назвати їх, вибрати капітанів. Маю зауважити, що за кожну правильну відповідь команда отримує 1 бал. Ну що ж, команди названі, кожна має свого капітана. Тож бажаю успіху у мовному двобою!
Виконання конкурсних завдань вікторини.
Конкурс вікторини №1. «Скарбниця рідної мови».
Ведучий. Перше конкурсне завдання має назву «Скарбниця рідної мови». Ви повинні відгадати загадки, які я вам запропоную. Про знання вами відгадки буде свідчити піднята рука. Першою відповідає команда, капітан якої перший підніме руку. Отже, слухайте уважно загадки.
Я у дверях, у замку, я і в нотному рядку;
Можу гайку загвинтити і у вирій полетіти,
Телеграму передати, таємниці розгадати.(ключ) Однозначне чи багатозначне?
У зошиті з письма – я коса чи пряма.
Ще я можу, ви повірте, і креслити, і міряти,
Якщо треба, в той же час враз шикую школу й клас.(лінійка ) Однозначне чи багатозначне?
Сам вечірньої години
Заховався в кущ калини,
Та на дудочку одну
Грає пісню чарівну. (соловей)
Б’ють мене старі й малі
І в повітрі, й на землі,
Та від цього не вмираю
Тільки весело стрибаю. (м’яч)
Ось вона яка —
розбійниця морська,
Всіх би проковтнула
зажерлива... (акула).
Стрімко вибігли на гору
Дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще кіски.
Звуть подружок цих… (берізки).
Такенький, маленький,
Як пальчик, тоненький:
Рибалці — на вудку,
Мисливцю — на лук,
А зветься... (бамбук).
Червоненька і смачненька,
Дуже з вигляду гарненька,
І боки в неї пишні.
Літом смачно їсти... (вишні).
Металевий в неї носик
І лляний у неї хвостик.
Із шиття не буде толку,
Якщо ми не візьмем... (голку).
Така велика, довгошия,
І вища за найбільшу шафу,
Така розумна і красива
У зоопарку є... (жирафа).
Конкурс вікторини №2. «Хто більше?».
Ведучий. Поки журі оцінить попередній конкурс, обидві команди виконують наступне завдання. На дошці записано іменники, з якими вам потрібно скласти по 2 словосполучення так, щоб у першому словосполученні цей іменник був у прямому значенні, а в другому – в переносному.
Запропоновані іменники: море, гора, річка, ліс, зоря, буря, джерело, стовп.
(Ведучий зупиняє час та дає можливість зачитати свої відповіді капітанам команд).
Конкурс вікторини №3. «Лінгвістичний волейбол».
Ведучий. Ви повинні спіймати «м’яч», назвавши якомога більше синоніми до слів:
ходити, стійкий, дбати, пахучий, солдат, безжалісний, бандит.
Конкурс вікторини № 4 «Конверт»
Ведучий.
Ось конверт - туди заглянем
І завдання прочитаєм.
Щось сама не розберу,
Допомоги в вас прошу.
(Капітани команд отримують конверти із завданнями).
Завдання:
1. Правильно закінчіть прислів’я.
2. Поясніть значення українських народних висловів.
3. З окремих слів складіть прислів’я. Поясніть його зміст.
1 команда
1. Знай більше, а говори... (менше).
Мудрим ніхто не вродився, а... (навчився).
Без труда нема... (плода).
Де сила не візьме,... (там розум допоможе).
2. Язик до Києва доведе.
3. Тому, хто треба, хоче, мало, знати, спати, багато.
2 команда
1. Краще річ нова, а дружба ... (стара).
Бджола мала, а й та... (працює).
Маленька праця краща за велике... (безділля).
Праця людину годує, а... (лінь марнує).
2. У кишені вітер гуляє.
3. Диво, українська, калинове, мово, наше, ти.
Під час підготовки відповідей проводимо для деяких членів команд гру «Так чи ні»
1) Скажи, співає сом пісні? (Ні)
2) Чи вміє плавати гусак? (Так)
3) Чи може стати у вогні вода холодним льодом? {Ні)
4) Червоний мак в січневу пору квітне? (Ні)
5) А крокодили на сосні свої будують гнізда? (Ні),
6) Ч и може вище гір літак у вишину злетіти? (Так)
7) Якщо не їстиме три дні, верблюд ходити зможе? (Так)
8) До розбишак і забіяк чи є в людей повага? (Ні)
9) Коли розсердиться їжак, слона він вбити може? (Ні)
10) Ріка біжить у долині, чи є у неї ноги? (Ні)
(Ведучий зупиняє час та дає можливість зачитати свої відповіді капітанам команд).
Конкурс вікторини № 5 «Конкурс капітанів»
Завдання. За 3 хвилини написати якомога більше слів із буквосполученнями.
1 команда - ЙО
2 команда - ЬО
У цей час проводиться конкурс для членів команди «Доскажи словечко».
• Ось вона яка —
розбійниця морська,
Всіх би проковтнула
зажерлива... (акула).
• Стрімко вибігли на гору
Дві подружки білокорі.
Дощик їм полоще кіски.
Звуть подружок цих… (берізки).
• Такенький, маленький,
Як пальчик, тоненький:
Рибалці — на вудку,
Мисливцю — на лук,
А зветься... (бамбук).
• Червоненька і смачненька,
Дуже з вигляду гарненька,
І боки в неї пишні.
Літом смачно їсти... (вишні).
• Металевий в неї носик
І лляний у неї хвостик.
Із шиття не буде толку,
Якщо ми не візьмем... (голку).
• Така велика, довгошия,
І вища за найбільшу шафу,
Така розумна і красива
У зоопарку є... (жирафа).
(Ведучий зупиняє час та дає можливість зачитати свої відповіді капітанам команд).
Конкурс вікторини № 6 «Шифрувальник»
За номерами букв алфавіту розшифрувати прислів’я, записати його в зошит і пояснити значення.
10, 18, 1, 18, 18, 33; 16, 32, 6, 11, 18, 12; 30, 19; 15, 21, 11, 16, 1; 20, 23, 1, 29, 11, 18, 12.
«Знання людині, що крила пташині».
Завдання для деяких членів команди «відгадати загадки».
У нашої бабусі
Сидить звір у кожусі,
Біля пічки гріється,
Без водички миється. (Котик)
На городі в нас росте
Сонце ясне, золоте.
Жовте око, жовті вії,
Та чомусь воно не гріє. (Соняшник)
В нашій кухні кілька літ
Він вуркоче, наче кіт,
І ховає справжню зиму
За надійними дверима. (Холодильник)
У хазяйстві я господар,
Воджу череду пташок,
Вранці рано розбуджу вас,
Дасте проса нам кульок. (Півень)
Із неба диво золоте,
І світить нам, і гріє,
Ніщо без нього не росте,
І всі йому радіють. (Сонце)
В лісі вирізана,
Гладенько витесана,
Співала-грала, заливалася.
Як вона називалася? (Сопілка)
Круглий, смугастий,
До того ж хвостатий,
Червона серединка,
хоч зелений бік,
Має смачний солодкий сік. (Кавун)
Біле, як сніг,
Надуте, як міх,
Лопатами ходить,
По болоту бродить. (Гусак)
(Команда, що першою виконала завдання піднімає руку. Капітан зачитує відповідь)
Конкурс вікторини №7. «Замінити одним словом».
Ведучий. А тепер перевіримо ваші знання з іншомовної лексики. Я вам буду зачитувати словосполучення. Про знання вами відповіді буде свідчити піднята рука.
Пропоновані словосполучення
- Відступ у першому рядку тексту. (абзац)
- Льодова гора, що плаває в океані . (айсберг)
- Проїзд, прохід, прокладений під землею або пробитий угорі. (тунель)
- Розмова між двома особами. (діалог)
- Слова, які різні за звучанням, але однакові за значенням. ( синоніми)
- Слова, що мають протилежне значення. ( антоніми)
Конкурс вікторини №8. «Лінгвістична хвилинка».
Ведучий. Відпочинемо, дамо відповіді на цікаві та жартівливі питання:
- Який птах важить сорок пудів? (сорока)
- Яка рослина вбиває звіра? (звіробій)
- У якої рослини горить цвіт? (горицвіт)
- Яка рослина не може померти? (безсмертник)
Конкурс вікторини № 9. «Аукціон».
Ведучий. За 3 – 4 хвилини ви повинні записати якомога більше фразеологізмів зі словами: голова, язик, ноги, вухо, ніс, око.
Конкурс вікторини № 10 «Блискавка»
- Перевіримо швидкість вашого мислення. Я буду називати тлумачення понять, а ви – називати їх одним словом. Це своєрідний словник.
І команда
• Мати батька або матері (бабуся)
• Народнообрядова пісня, в якій оспівується пробудження природи, кохання, надії на врожай (веснянка)
• Квіти, листя, гілки, сплетені в коло, яким зазвичай прикрашають голову дівчата (вінок)
• Спосіб числення днів у році, а також таблиця з переліком усіх днів року (календар)
• Прилад для визначення сторін світу(компас)
• Машина для їзди, яку рухають ногами (велосипед)
• Страва з варених крупів (каша)
• Наука про минуле (історія)
• Державна мова України (українська).
• Найбільша одиниця мови (текст).
• Частина мови, яка називає ознаку (прикметник).
• Знак у кінці питального речення (?).
• Чим починається репліка діалогу на письмі (-).
• Слова з протилежним значенням (антоніми).
• Перша буква у власній назві (велика).
• Наука про звуки мови (фонетика).
• Розписне яйце (писанка).
• Скільки -н- у слові незрівнянний (чотири).
• Головні члени речення (підмет, присудок).
• Символ українців, що оберігає (оберіг).
• Префікс у слові прекрасний (пре-).
• Список літер встановленого порядку ( алфавіт).
• Частина тексту з нового рядка (абзац).
• Остання буква у слові шістдесят (т).
• Розділ науки про правопис (орфографія).
ІІ команда
• Вигадка, розповідь про те, чого насправді не було й не може бути (байка)
• Чоловік стосовно своїх дітей (батько)
• Дерево або кущ з гнучким гіллям, продовгуватими вузькими листками і зібраними в сережки квітками (верба)
• Гра-задача, коли необхідно вписати літери в перехресні рядки клітинок накресленої фігури (кросворд)
• Особа, що керує оркестром чи хором (диригент)
• Крупа з проса (пшоно)
• Одна дванадцята частина року (місяць)
• Свійський птах з червоним гребенем на голові і пишним хвостом, самець курки (півень)
• Без чого зникає народ? (без мови).
• Найменша одиниця мови (звук).
• Розділовий знак при звертанні (кома або знак оклику).
• Словник про значення слів (тлумачний).
• Власний життєпис (автобіографія).
• Стиль підручника (науковий).
• Що стоїть перед коренем (префікс).
• Слова, близькі за значенням (синоніми).
• Остання літера алфавіту (я).
• Буква, яка не є звуком (ь).
• Невеличкий твір повчального змісту (байка).
Конкурс вікторини № 11« ЗАКІНЧИ ПРИСЛІВ'Я»
Говори мало, слухай багато, а… (думай ще більше).
Не хочеш почути поганих слів, … (не кажи їх сам).
Умій вчасно сказати і вчасно… (змовчати).
Краще мовчати, аніж… (брехати).
Дав слово - … (дотримай його).
Шабля ранить голову, а слово -… (душу).
Від теплого слова і… (крига скресне).
Дурний язик голові не …(приятель).
Довгим язиком тільки… (полумиски лизати).
Хто людей питає, …(той розум має).
III. Підведення підсумків.
Учитель. Український народ любить жартувати. Яка б не була втомлена людина, але почувши влучний жарт - усміхається.
Пропонуємо декілька гуморесок у виконанні учасників конкурсу.
ШВИДКО ВІДПОВІВ
Коли прийшов зі школи внук,
Дідусь щоденник взяв до рук:
— За віщо двійку ти схопив?
— За те, що швидко відповів...
— За те, що швидко? — гримнув дід,
— За це ж дванадцять ставить слід.
— Та що ви, діду, кричите?
Сказав я швидко, та не те...
КРУТЬКО
Толі в класі не сидиться,
Непосиді все б крутиться.
То щипа свого сусіда,
То поглядує навкруг,
То під партою обіда,
То на парті ловить мух...
Хтось запитує у Толі:
Ти завжди крутько такий?
— Ні, не кожен день я в школі,
У неділю ж — вихідний!
ПО ЗАСЛУЗІ
Дівчинка.
Тобі мама дає щось, коли ти слухняний?
Хлопчик.
Ні, вона мені дає тоді, коли я неслухняний.
ПОКЛИЧУ МАМУ
Мама, вкладаючи сина в ліжко:
— Якщо тобі захочеться чогось уночі, поклич свою маму, і татко відразу прийде.
РЕЗУЛЬТАТ
Учителька. У твого брата п’ять яблук, а ти в нього два забереш. Яким буде результат?
Андрій. Він мене відлупцює.
З ЛЮБОВІ
— Я тебе караю, бо люблю, синку,— каже батько.
— Знаю, тату! Але стільки любові я не заслужив.
ІV. Заключна частина заходу.
Учитель. Ось і підійшла до завершення наша подорож. Бажаю вам успіхів у вивченні рідної мови, щоб кожен урок був для вас святом і відкриттям.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову.
Пильно й неустанно
Політь бур’ян.
Чистіша від сльози
Вона хай буде.
Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам.
П’ятий день
Підбиття підсумків проведеного тижня.
Нагородження переможців конкурсу.
про публікацію авторської розробки
Додати розробку