Сценарій вечора пам'яті "Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс"

"Поріс чорнобилем Чорнобиль - бідою нашою поріс"

Сценарій вечора пам'яті до Дня чорнобильської трагедії

 

Мета: розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію; наголосити про потенційну небезпеку радіації, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС; вчити застосовувати в повсякденному житті елементарні радіаційно - гігієнічні навички; виховувати почуття сприймання чужого болю як свого, загальнонародного горя – як особистого, почуття любові до людини, до землі, до держави; розвивати в учнів уміння давати свою оцінку вчинкам, подіям, визначати основний зміст отриманої інформації; розвивати в учнів потребу будувати, створювати, відроджувати заради України; виховувати почуття поваги і пам’яті до трагічних сторінок України.

Обладнання: тема, свічка, презентація, мультимедійний пристрій, ілюстрації, епіграф.

Вид заняття: виховна година-спогад.

 

Включено відеофільм про Чорнобиль.

 

На протязі ХХ століття наша планета пережила 10 найжахливіших техногенних  катастроф. Це:

(учні перелічують, з коротким описом, катастрофи)

 

Але найжахливішою з них була Чорнобильська. І не тому, що вона була в нашій країні, а тому, що вона нанесла найтяжчі наслідки для людства.

 

I вед. Сьогодні 14 грудня  Україна відзначає «День вшанування учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції». Події, які сталися 32 роки тому для декого з присутніх просто історія – далека, невідана… А для декого – вони так і залишилися біллю, чорною раною…

 

Лунає музичний супровід, показ слайдів.

 

Тим, хто загинув та живим учасникам ліквідації катастрофи
на Чорнобильській АЕС та інших радіаційних аварій, вдовам та матерям, сім’ям, які втратили годувальника, присвячується цей проект. (Пауза)

26 квітня 1986 року о 1 годині 24 хвилині на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС послідовно пролунали два вибухи, які сповістили весь світ  про трагедію століття.
Відбулася величезна техногенна катастрофа на атомному об’єкті.

Вибухи призвели до повного знищення реактора і його активної зони, системи охолодження, а також будівлі реакторного залу.

На дах машинної зали, на територію навколо АЕС були викинуті залізобетонні та металоконструкції, графітові блоки та їхні уламки.

Із жолоба реактора підіймався на декілька сотень метрів заввишки стовп продуктів горіння, сильний потік газової радіоактивності.  Із 190 тонн ядерного топлива 90 % потрапило в атмосферу Землі.  За даними вчених викидень радіонуклідів дорівнює, за різними оцінками, чотирьом і більше вибухам в Хіросимі.

Даху немає, частина стіни знищена…     Світло погасло, телефон відключився. Руйнуються перекриття. Підлога тремтить. Приміщення наповнюються не то паром, не то туманом, пилюкою. Спалахують іскри короткого замикання. Пристрої радіаційного контролю зашкалюють. Скрізь тече гаряча радіоактивна вода.

Саме такі жахіття побачили пожежники, які першими прибули на місце катастрофи і прийняли на себе всю міць радіоактивного випромінювання при спробі загасити пожежу на даху машинної зали.

 

IІ вед. Тому у ці дні ми привертаємо увагу, як української так і світової громадськості, до страждань людей, які зазнали і продовжують зазнавати дії радіації, а це 3 міл. ІОО тис. наших співвітчизників і жителів інших держав: Білорусії та Росії. Серед них і ті, хто захистив світ від страшної біди ціною свого здоров'я, а інколи й життя. Ми схиляємо перед ними голову.

 

І вед. Пам'яті Володимира Правика, Віктора Кібенха, Миколи Тищенка, Миколи Ващука, Василя Ігнатенка, Володимира Тищури, які першими вступили у двобій з аварією на ЧАЕС, присвячується…

 

Читець

Жорстокий, ніжний і свавільний світе,

Скажи скоріш, що діяти мені,

Тебе чи ненавидіти, а чи любити

У міражах чорнобильських вогнів?

Мовчиш... А серце жде і прагне слова,

Немов земля обвуглена — тепла

Людських долонь, котрі не пахнуть кров'ю,

Бо маками у полі проросла.

О, світе мій, твоя палає врода,

І полум'я шалено гоготить,

Обпалює епохи і народи,

І в мене мисль...

А час іде — не спить.

Не спить і серце, відповіді хоче

За всіх, хто жив, живе і буде жить...

Допоки нам дивитиметься в очі

Зловісний стронцій атомних страхіть?

/В.Сташук. Атомний диптих/

 

І вед.  Серед ліквідаторів аварії були і наші випускники.

Полковник Колчін  Віталій Володимирович з 26 червня по 26 липня 1986 року приймав  участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС – діагностика стану аварійного блоку.

Висотський Володимир Миколайович - був учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, безпосередньо на уламках третього енергоблоку. З 1997 року – член Роменської організації “Союз Чорнобильців”. На жаль, цієї людини вже немає серед нас.

І сьогодні ми хотіли б вшанувати його пам’ять та пам’ять всіх ліквідаторів, які не дожили до цього часу, хвилиною мовчання. Прошу всіх встати.

 

Хвилина мовчання

 

Прошу всіх присісти.

 

Взметнулся в небо столб огня
И взрыв разбрызгал блока глыбу.
Застыла в ужасе Земля,
Бедой поднятая на дыбу.

Огонь и мрак - невидим враг,
До смерти шаг - потом бессмертье!
Ни перестрелок, ни атак,
Но жить лишь так - ценою смерти.

Пожарников святая рать!
Моих товарищей когорта!
Вы знали: надо умирать,
И стали сталью экстра сорта.

Огонь и мрак - невидим враг,
До смерти шаг - потом бессмертье!
Ни перестрелок, ни атак,
Но жить лишь так - ценою смерти.

Нам души выхолостил взрыв
Суровым Припятским плацдармом -
На линии судеб обрыв,
Но умирали вы недаром!

Огонь и мрак - невидим враг,
До смерти шаг - потом бессмертье!
Ни перестрелок, ни атак,
Но жить лишь так - ценою смерти.

 

 

ІІ вед. Здавна чудовими краєвидами, щедро врожайними садами, прекрасними місцями відпочинку, лісами, багатими ягодами, грибами, горіхами славилась чорнобильська земля.

Та тільки до жахливої ночі 1986 року.

Відтоді ця земля почала називатися "зоною".

 

І вед. Тисячі людей зі всіх кінців колишнього СРСР були призвані та відкомандировані для ліквідації наслідків катастрофи. Роботи по ліквідації аварії велися здебільшого вручну. Лопатами знімали верхній шар ґрунту на території АЕС, скидали руками куски арматури, графіту з даху машинної зали, змивали радіоактивний бруд всередині станції.

Потужність випромінювання викидів  із  знищеного реактора знизилася лише через п'ять днів, складаючи приблизно 15 % від початкової. Потім вона почала зростати знову, досягаючи (після чотирьох днів) рівня 70%  першого дня. Фахівці хрестилися від жаху, очікуючи ще більш жорстокого удару випромінювання, який може статися в разі обвалу в шахтний басейн кришки знищеного реактора, а басейн був наповнений водою охолоджувальної системи. Терміново були підготовлені всі засоби для евакуації мільйонів людей. На запасні залізнодорожні шляхи були поставлені сотні ешелонів. Готувалися автомобільні колони. Планувалося провести евакуацію  в радіусі 300 кілометрів від електростанції, яка включала міста Київ, Гомель, Бобруйськ...

На десятий день потужність викидів  впала –  до одного відсотка. Наступила нервова розрядка.

 

Статистика

ІІ ведучий.

Вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС призвів до викиду близько 300 млн. радіонуклідів в оточуюче середовище з активної зони станції, та спричинив радіоактивне зараження 53.5 тис. кв. м території України. 189 тис. га орних земель та 157 тис. га лісів стали непридатними для обробки через високий рівень радіоактивного забруднення.

 

ІІ ведучий.

Згідно зі ступенем забруднення радіонуклідами, територію України поділено на 4 зони: заборонена зона; зона обов'язкової евакуації; зона з правом евакуації; зона підвищеного радіаційного контролю. Заборонена зона містить 20 млн. Сі аварійних радіоактивних викидів. Таке накопичення радіонуклідів у зоні спричиняє можливість їхнього проникнення за межі зони. Підчас повеней вода, потрапляючи на сильно забруднені території, змиває з верхніх шарів ґрунту значну кількість радіонуклідів і несе їх у Дніпро. Дніпро, разом з водосховищами, є джерелом води приблизно для 30-ти млн. мешканців України; отже він стає для них і джерелом радіоактивного зараження.

 

І ведучий.

Чорнобиль - не лише технологічна катастрофа. Це і людська катастрофа, вплив якої відчутний і сьогодні. Навіть тепер, коли останній працюючий реактор №3 зачинений, відлуння Чорнобиля стихне ще не скоро. Від аварії постраждало 7% населення України, що становить 3 361 870 осіб. дітей, які мешкали на заражених територіях, які з того часу були евакуйовані і поселені в інших місцях, і у яких щитовидні залози піддалися впливу радіоактивного йоду.

 

Читець

Летять журавлi пiд Чорнобильським небом

Чорнобиль. Чорнобиль. Почуй же цi жахи.

Як стогне земля вiд праху людського,

Як ворон кричить про всi твої страхи,

А ти в ковпацi i не чуєш нiчого

Тобi все одно, стальний ти вiд вiку

I серце стальне в тебе, кров i душа.

Стомились з роками ми жити в цих лiках,

Надiю в життi нам даєш не спiша.

Заснуло все — i звiрi, й птицi,

I люди ходять, мов чумнi.

Не п'ють джерельної водицi.

Стускнiли очi в них яснi.

Спить земля, почорнiла вiд болю.

Змерзлась в грудку душа i болить.

Синку, вернись! Будь же зi мною!

Мати в тривозi ночами не спить.

Не зможу прийти я до тебе, матусю,

Не клич мене, рiдна, нi вдень, нi вночi.

Я вже не радiю, я вже не смiюся.

Спить Чорнобильське небо на моєму плечi.

Летять журавлi пiд Чорнобильським небом,

А мати в сльозах проводжає їх знов.

Може, й ти серед них вiдлiтаєш на небо,

Ти проснешся, мiй синку, ти тiльки заснув...

Чорнобильське небо страшне i похмуре.

Стальнi простирадла на землю лягли.

Чорнобильський кат вiдродився в натурi.

В кайдани пiймать ми його не змогли.

 

ІІ ведучий.

Постраждалих розподіляють на чотири категорії:

• особи, безпосередньо задіяні в ліквідації аварії - 86 775 осіб;
• особи, евакуйовані з уражених районів, в тому числі дорослі, діти та підлітки - 307 982 осіб;
• особи, які і досі проживають на територіях, що знаходяться під посиленим радіаційним контролем - 549 649 осіб;
• діти - 1 264 329 осіб.

 

Пісня «Квіти Чорнобиля» (Виконує ……….._________

 

І вед. Обезлюдніли села, де століттями ростили жито, виховували дітей. Тепер у селах моторошна тиша. Лише гадюччя і вужі повзають на його околицях. Довкруг все заростає бур’яном.

 

Читець

Було село. І називалось Рудня.

На річці Жерев. Рудня Жеревецькою була.

Була на карті малюсінька краплина,

Була... Була... тепер нема.

Родились діти там. Старі там помирали,

Корови паслись, чувся крик гусей.

Лелеки клекотіли над хатами,

І співом півень вдосвіта будив людей.

Було село. Тепер села немає.

Там річка омивала береги

І люди там жили,

Тепер і їх немає -

Роз’їхались по світу хто куди...

О Господи! За що таке прокляття

На мій народ, на рід мій, на село?

Прости нас, Господи, за сльози наші

І за молитви недосказані, прости.

 

Пісня «На Чорнобиль журавлі летіли» ( Виконує _________________________

 

Монолог-спогад «ЗАБУДЬТЕ ЧОРНОБИЛЬ!»

Я мрію назавжди забути квітень 1986-го. Іншими словами “Чорнобильську трагедію”.

Я хочу, щоб про це ніхто і ніколи не згадував. Аби не показували фільму “Сталкер”, як і 10 років тому. Щоб не розказувала Ліна Костенко про свою подорож у Зону. Щоб не говорили чиновники про те, що і в яких кількостях зроблено для ліквідаторів Чорнобильської катастрофи. Щоб не розповідали активісти із Чорнобильського фонду про те, що держава не турбується... Я хочу просто все забути. Раз і назавжди. Я хочу, щоб мій батько перестав ділити свої спогади на “до” та “після”. Я хотіла б стерти з його медичної картки в поліклініці червоні літери – “Ліквідатор ЧАЕС”. Я не знаю, чи люди вчаться на помилках. Зате я точно знаю, що деякі помилки не можливо виправити. Адже ще не одне століття ця трагедія нагадуватиме про себе. І колись вона увійде в історію людства, як незагойна рана на тілі України.

 

Виступ учня – спогади про дідуся – ліквідатора.

 

ІІ вед. А зараз я хочу попросити поділитися своїми спогадами безпосереднього учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.
(Виступ ліквідатора).
 

Пісня «Лелеченьки», виконує

 

ІІ вед. Проходять роки після аварії на ЧАЕС. А біль не вщухає, тривога не покидає людей, пов’язаних із скорботним часом ядерного апокаліпсиса. Чорнобильська біда надовго залишиться у нашій пам’яті. Ще довго ми будемо відчувати на собі її наслідки, ще довго чутимемо її дзвони. Вони лунатимуть за тими, кого вже немає, кого не стане завтра, хто заплатив за чиюсь помилку своїм здоров’ям, життям.

 

Читець

З бідою, кажуть тільки ніч

Потрібно перебути.

І знову сни прийдуть до віч,

Та біль принишкне спрутом

А я принижений іду,

І дибиться дорога.

Несу у світ свою біду

Крізь сумніви й тривоги

Несу, неначе, немовля,

Що так зайшлося криком,

Аж захиталася земля

Тривожно й огнелико.

Хай світ довкруг її гуде,

Я буду колихати.

Її щоночі і щодень —

Біда повинна спати.

Віддати людям на землі себе

У кожнім добрім і гарячім слові,

Допоки світить небо голубе,

Допоки світ займеться із любові.

Віддати все: і доброту, і мсту,

Що не дадуть й камінню збайдужіти,

І навіть злість, і зненависть святу,

Що світ Ілюзій може спопелити.

 

ІІ вед. "Мирний атом" став для України і прилеглих земель гірше війни. Збитки від аварії на ЧАЕС доведеться відшкодувати ще дуже довго...

 

І вед. Доземно схиляємося в подяці перед ліквідаторами цієї страшної аварії і тими, кого немає поруч з нами. Перед живими. Перед пам’яттю до часу померлих від радіаційного смерчу.

 

/Звучить пісня "Молитва" у виконанні 0.Білозір/, учні хаотично виходять із-за куліс на сцену із запаленими свічками під виконання пісні.