Сценарій вечора – реквієму до Дня пам“яті героїв Небесної Сотні.

  РБК

Ведучий: Доброго дня шановні присутні!

Ведуча: Доброго дня, дорогі колеги!

Ведучий: Наші вітання всім, хто завітав на наш вечір-реквієм, присвячений пам'яті людей, які розкрили нам очі, які змусили подивитися на життя зовсім по іншому, і які своїм прикладом показали, як треба сьогодні відстоювати незалежність, любити Україну та свій народ.

Ведуча: Герої Небесної Сотні назавжди змінили нашу Україну і самих українців, підняли наш національний і патріотичний дух. Саме завдяки Майдану наша держава довела всьому світові гідність, мужність і тверду волю українців до справедливості. Кожен здійснив особистий подвиг – віддав найцінніше – своє життя заради нової України.

Ведучий: Ніхто не в праві забути морозні дні 2013 - 2014 року, коли від напруги закипала в жилах кров, коли в ім’я віри і правди один за одним падали від куль майданівці, аби прорости в наших серцях червоними квітами пам’яті.

Небесна Сотня – то в серцях вогонь.

Він гаряче палав за Україну. Віднині тихим співом заспокой Ти, земле рідная, свою дитину.

Іх в мирі, Господи, прийми до себе І шлях високий Боже, освяти. За чисті душі, що злетіли в небо, Небесній Сотні шана й молитви.

Ведуча: Вечір-реквієм, присвячений пам’яті героям Небесної сотні, оголошується відкритим!

Гімн

Ведучий: Сьогодні ми відзначаємо урочисту дату, яку продиктувала сама історія, яку українці вибороли патріотизмом, прагненням до свободи, прагненням жити гідно на своїй землі.

Ведуча: Як же починалась революційна історія України?

Так, 21 листопада 2013 року Кабінет Міністрів Азарова ухвалив постанову, якою призупинив процес підготовки до підписання Угоди про асоціацію з Європейським союзом. У соціальних мережах одразу з’явилися заклики прийти на майдан Незалежності, щоб висловити протест.

Ведучий: 21 листопада, станом на 23.10, на Майдані, попри дощ і буденний день, було близько двох тисяч осіб, які висловили своє обурення зміною політичного курсу . Їх підтримали у Львові, Хмельницькому, Луцьку, Ужгороді, Харкові та Донецьку.

Для чого люди вийшли на Майдан? Що їхні сонні душі розбудило?

Розвіявся густий - густий туман,

Що прикривав всю правду так грайливо…

У всіх містах великих і малих,

У всіх куточках неньки України Всі люди, всі від юних до старих

Чекають позитивні і жадані зміни.

Ведуча: У наступні дні до Києва почали приїжджати люди з інших міст, переважно молодь. Під стелою Незалежності з’явився перший імпровізований пункт харчування – з бутербродами та гарячим чаєм; кияни почали приносити мітингувальникам теплі речі, ковдри та дрова. Стало зрозуміло, що молоді люди налаштовані рішуче – днюватимуть й ночуватимуть на Майдані.

Ведучий: 30 листопада 2013 року у Києві на Майдан вийшли сотні молодих студентів, які всіляко підкреслювали мирний характер своєї акції. Вони вийшли щоб відстояти Угоду про асоціацію і були по звірячому побиті спецпідрозділами міліції, деякі у важкому стані потрапили до лікарень, а доля багатьох з них невідома і до сьогодні.

Ведуча: Шоковані замахом на основоположні права і свободи людини та побиття мирних студентів, сотні тисяч українців вийшли на Майдан Незалежності, наголошуючи на права людини та принципи демократії, вимагаючи покарання винних у побитті студентів та відставки злочинної влади.

Ведучий: Після двох місяців мирних протестів підтримка мітингувальників зростала. Замість того, щоб мирно врегулювати ситуацію, 18 лютого тодішня влада віддала злочинний наказ застосувати зброю і зробити «зачистку» Майдану, використовуючи водомети, бронетранспортери і вогнепальну зброю.

Ведуча: Проти мирних мітингувальників кинули внутрішні війська, спецпідрозділ «Беркут», на дахах будинків розмістили снайперів, завозили проплачених «тітушок». В один день тисячі мирних людей стали солдатами свого народу.

Ведучий: Вони йшли голіруч проти озброєних, вишколених беркутівців. А у них під ногами зривалися світло-шумові гранати, довкола свистіли кулі. Бійці підрозділу «Беркут» застосовували спецзасоби, декого розстрілювали впритул, захоплювали і добивали поранених.

Ведуча: Мітингувальники ж «відповідали» камінням, бруківкою, яку розбирали прямо з-під ніг, петардами та «коктейлями Молотова». Із засобів оборони у мітингувальників були саморобні дерев’яні щити, дерев’яні палиці, барикади, створені з підручних матеріалів та палаючі автомобільні шини і їдкий дим, що густою хмарою оповив серце України – Київ…

Ведучий: Постріл, другий, розірвалася тиша і нестерпний біль… Кров, вогонь, стрілянина на ураження… Знову смерть, поранені, відірвані руки, проламані голови, вибиті очі, покалічені жінки, поранені священики.

Ведуча: Справжні бої розгорталися в центрі Києва 18-20 лютого на вулицях Інститутській, Грушевського, на Європейській площі, Майдані, у Маріїнському парку! Навколо вибухи, стогін, горе…Так до нас прийшла війна…

Відеосюжет «Реквієм Небесна Сотня»

Ця «Небесна Сотня» своїм життям викупила свободу для мільйонів українців і дала шанс збудувати нову демократичну правову державу. Кров цих людей стала вироком для злочинної диктатури.

Тисячі поранених і майже 100 людей було вбито снайперами та бійцями спецпідрозділів міліції. Серед них – науковці, викладачі, студенти, вчителі, художники, архітектори, театральні режисери, громадські активісти.

Страшна кровопролитна війна. Нас намагалися винищити за бажання мати людську гідність і самим обирати своє життя. Настав той час, коли кожен українець мав зробити вибір: або ти станеш рабом, або будеш вільною людиною і житимеш у вільній державі. На очах у всього світу влада розстрілювала свій народ.

(монолог дівчини)

«…Груди! Відкрийте йому Груди…Швидше…Швидше…»

Відкрили йому груди, а там рана від кулі. Глибока. Страшна.

Господи, ще ж зовсім дитина… фон  «Холодное  лето 53-го»

Він такий юний. Каска злетіла, волосся русяве розсипалося. Очі голубі, як небо над його головою. Сорочина стала червоною. Ще кликав маму, ще шепотів слова теплі, як кров, що витікала життям з його грудей. Ще питав про весну, чи ж настала вже… А очі, ті голубі очі вже ясніли щасливо – він йшов ангелом до Бога… Не плачте, мамо. Ваш син у Небесній сотні. Йому вже не болять рани. Він прийде, коли Ви спатимете, і розкаже, як любить Вас. Не плачте, мамо. Дайте нам поплакати….

Вже не тече кров із ран Вашого сина. Не пече йому у грудях більше. Вже у сотні своїй небесній стоїть він на варті. По праву руку від Бога. А по ліву – його побратими - Андрійки, Васильки, Іванки, Назари, Сергійки, Максимки …….

 А сотню  Небесну вже зустріли небеса…  Летіли легко, хоч Майдан ридав…  І з кров´ю перемішана сльоза….  А батько сина ще не відпускав.

 Й заплакав Бог,побачивши загін:

 Спереду – сотник ,молодий,вродливий  І юний хлопчик в касці голубій,  І вчитель літній-сивий-сивий..

 І рани їхні вже не їм болять..

 Жовто-блакитний стяг покрив їм тіло..

 Як крила ангела, злітаючи назад,

 Небесна сотня в вирій полетіла…

Ведучий: Тож давайте хвилиною мовчання вшануємо невмирущу пам’ять про загиблих воїнів Небесного Війська і згадаємо у своїх молитвах усіх , хто поклав свої голови за наше майбутнє. У жалобі схилимо голови. Вони згасли як зорі..

Хвилина мовчання (МЕТРОНОМ).

«Запалю свічу», виконує - Л.Колесник

Ведуча: Хай пам'ять всіх невинно убієнних згуртує нас, живих, дасть нам силу та волю, мудрість і наснагу для зміцнення власної держави на власній землі.

Ведучий: Наша Житомирщина також має свій страшний лік в Небесній Сотні. Першою жертвою влади на євромайдані і першим із числа Небесної сотні став уродженець містечка Любар – 42річний Павло Мазуренко, якого ще 18 грудня 2013 року жорстоко побили беркутівці на Майдані, після чого він помер.

Ведуча: 18 лютого 2014 року закінчилось життя 73-річного житомирянина Якова Зайка – відомого громадсько – політичного діяча.

Ведучий: Того ж дня так звані «тітушки», з особливою жорстокістю, убили уродженця Володарська – Волинська 39літнього Віктора Прохорчука.

Ведуча: 20 лютого, рятуючи пораненного, загинув житель с. Пилиповичі Новоград – Волинського району Олександр Балюк.

Ведучий: В числі Небесної сотні і Анатолій Нечипоренко з Брусилова, життя якого обірвалось після важкого поранення.

Ведуча: 20 лютого на тридцять третьому році життя від кулі снайпера на вулиці Інститутській загинув Сергій Кемський, наш земляк, мешканець міста Коростень.

Ведучий: Відлетіла у небеса чудова, світла, закохана у життя людина, згас вогонь, який палав у його серці. Країна втратила свого патріота, невтішна родина – люблячого сина, суспільство – справжнього громадянина з великої літери.

Ведуча: Сергій Кемський прийшов на Майдан одразу після нелюдського, за своєю жорстокістю, розгону мирної демонстрації студентів. І залишився там разом зі своїми побратимами – майданівцями, розділяючи з ними холод і небезпеку, коли почалися напади «тітушок» і обстріли беркутівців.

Ведучий: Сергій дуже любив Україну,  був справжнім патріотом своєї Батьківщини, відчував біль своєї держави, вболівав за її долю, підтримував її в боротьбі за свободу і  віддав заради рідної землі найцінніше – своє життя.

Ведуча: Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас. Сьогодні вони дивляться на нас з небес і думають - не дайте злу перемогти, адже Україна і нині в сльозах, на її захист у війні з російським агресором стають тисячі й тисячі патріотів своєї держави, борються за її єдність та цілісність. Тому ми не маємо морального права здаватися, не маємо морального права не боротися, адже нам сам Бог велів захищати свою Батьківщину.

Ведучий: По країні вже з’являються перші вулиці, майдани, школи, названі на честь Героїв Майдану, будуть зведені пам’ятники, відкриються музеї …

Ведуча: На знак вшанування відваги, сили духу і стійкості громадян, які віддали своє життя під час Революції гідності (листопад 2013 року – лютий 2014 року) захищаючи ідеали демократії, відстоюючи права і свободи людини та європейське майбутнє України - Президент України Петро Порошенко 11 лютого 2015 року підписав Указ «Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні». 20 лютого назавжди увійде в історію України, як день жалоби і пам’яті.

Ведучий: До слова запрошується голова Коростенської районної державної адміністрації Сергій Васильович Дмитрук.

Ведуча: Гідність, відданість та патріотизм сьогодні засяяли новими гранями, стали своєрідним поштовхом для переосмислення глибокої суті людського буття.

Ведучий: Ми віримо у світле, щасливе майбутнє України. Від кожного з нас залежить, в який бік хитнуться терези долі України. Тому, кладімо часточку свого серця, своєї душі, своїх умінь на бік правди і світла.

Віршований монтаж із читців

Я хочу сказати простими словами,

 Про те, що турбує мене цими днями,

Про те , як в думках я малюю картину,  Якою я бачу свою Україну!

В моїй Україні ніхто не стріляє,

Ніхто не калічить, ніхто не вбиває!

В моїй Україні ніхто не воює!

Своє і чуже життя кожен цінує! В моєї країни чудові сусіди, Запрошують в гості і я до них їду. Сусіди і самі в нас часто бувають.

Не брешуть, не крадуть, ніде не блукають! В моїй Україні правдивая влада, Про неї в народі складають балади. Працює й працює, з ранку до ночі, Щоб людям відкрито дивитись у очі. В моїй Україні немає кордонів!

І море, і сонце, Дніпро, терикони,

Карпати зимою в засніжених шапках,

Моя Україна! Люблю її! Крапка! ( разом)

Ведуча:              В ці дні хай єднає нас думка єдина.

Ми зло в нашім домі здолаємо не раз.

Все треба зробить, щоб жила Україна –

Приймаймо цей заклик, як Божий наказ!

«Україно, моя любов», виконує - Л.Бондар

Небесний загін відлетів у небеса Їх душі вже світять зорею. У відблиску сяйва ранкова роса Нас живить вогнем Прометея.

Колесо історії тільки вперед Нові підминаєте милі Новітня історія пише сюжет Від ваших сердець легкокрилих.

Герої у вічності… Кожен їх крок

Торує шляхи без упину

Герої ведуть нас до нових зірок Во славу і честь України!

Вечір – реквієм з нагоди Дня пам’яті Героїв Небесної сотні оголошується закритим!

Гімн