Сценарій "Великодні дзвони"

«Весна несе Великдень»

 Аудиторія прибрана в українському стилі. Учні одягнені у вишиванки, на столі писанки, паска на вишитому рушнику, вербові котики.

Лунає музика.

Вихід ведучої

 

Учениця 1

Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані...
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні.
А сонечко дужче пригріло,— 
Сніжинки розтанули вмить. 
...Надворі уже потепліло.
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати — 
Іде вона в інші краї...
Тож будемо весну стрічати,— 
Чекати у гості її!

 

Учениця 2

Скресає крига повесні,
А квітень журавлиними ключами
Відкриває усміхнено-сонячні дні,
Де виднокіл зелений розіллється
Неокраїми полями...
І оживає сад душі,
Хоча ще здріє
Дивні сни в тумані.

 

Ведуча

Весна – найпрекрасніша пора року. З її приходом оживає природа, повертаються із далеких країв птахи, земля одягається в зелень, квітнуть сади, перегукуються пташиним співом гаї. Прийшла весна!

 

Лунає пташиний спів. Вихід весни

 

Весна

Люблю весну, та хто її не любить,

Коли життя цвіте, як пишний сад.

І, мов у сні, шепочуть листя губи.

І квіти шлють солодкий аромат.

Люблю весну, коли плюскочуть ріки,

Коли рида од щастя соловей,

І заглядає сонце від повіки

У тишині задуманих алей…

Люблю, коли блукає місяць в травах

Хатини білить променем своїм

І п’є тепло ночей ласкавих,

А на лугах пливе туманів дим.

Весна вдягла у зелень віти в дуба.

Уже курличуть в небі журавлі,

Люблю весну, та хто її не любить

На цій чудесній, радісній землі!

 

Ведучий

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостину просить,

Малює сонце, полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить:

• Христос Воскрес!
• Воістину воскрес!

Дівчина 1

Спасибі тобі, Боже,

Що з зимою розпрощались,

Що весни діждались!

 

Дівчина 2

Ой весно, весно, днем красна,

Що ти нам, весно, принесла?

 

Весна

Принесла вам жита,

Принесла вам цвіту

У ваші таночки,

Щоб сплели віночки!

А ще вам принесла

Сонця багато,

Радості в хату

Великодні свята.

Щоб пекли паски

І співали гаївки.

Та й писали писанки:

Щоб багато мати,

Всім на щастя дарувати.

 

Ведуча

Разом із пробудженням природи від  зимового сну в Україні починається весняний цикл народних свят. На цей період припадає одне з найбільших після Різдва християнських свят – Великдень, початки якого сягають в Х століття. Це світле й радісне свято Воскресіння Сина Божого – Ісуса Христа. Тому і свято наше має назву «Великодні дзвони» і проводимо ми його у честь великого свята Пасхи.

 

Ведучий

Колись наші предки слов’яни урочисто святкували відродження, оновлення природи, співаючи хвалу богові сонця Ярилу. Цей день вважали надзвичайним, особливим, великим, звідси й назва Великдень.

 

Ведуча

Інша назва цього свята – Пасха (у перекладі з давньо-єврейської – «переведення», «перехід»). За дохристиянських часів Пасху відзначали євреї в пам'ять про вихід з єгипетського рабства, коли Червоне море розступилося по слову Господа, і вони перейшли через нього.

 

Ведучий

Оскільки ж Христа було розп’ято за два дні до юдейської Пасхи, а в пасхальну ніч він воскрес, це свято набуло християнського змісту. Тому друге значення слова Пасха – це період віруючої людини у Воскресіння Христове від смерті до вічного життя.

 

Ведуча

День святкування Пасхи не сталий. Це завжди перша неділя після весняного повного місяця і завжди після 21 березня, дня весняного рівнодення.

 

Ведучий

Готуючись до свята Воскресіння Ісуса Христа, віруючі очищають душу від скверни, каються в гріхах, суворо дотримуючись Великого посту, який триває сім тижнів. У цей час вживають лише пісні страви, уникають будь-яких розваг, тому що 40 днів Христос постив у пустелі перед тим, як почати проповідувати.

Ведуча

Остання перед Великоднем неділя називається Вербною або Квітною. Цього дня святять вербу. Відомо, що коли Христос їхав на віслюку в Єрусалим зі своїми учнями, люди дорогою його гучно вітали, ламали пальмові гілки й кидали до ніг. Відтоді й святять гілля дерев у цю неділю. Оскільки в нас в Україні пальма не росте, наші предки вибрали вербу.

Ведучий

Під церкву заздалегідь навозять багато вербового гілля. Під кінець відправи священик кропить його свяченою водою, а діти намагаються якнайшвидше дістати гілочку й тут таки проковтнути кілька «котиків» – «щоб горло не боліло».

Ведуча

Господарі, повертаючись із церкви зі свяченою вербою, не заходили до хати,  а відразу йшли на город і садили там гілочки або, якщо були близько, – то в полі «на вжиток». Решту ставили на покуті під святими образами.

Ведучий

Коли, ввійшовши до хати, заставали когось, хто проспав вранішню службу, його били свяченою вербою, промовляючи:

Не я б’ю – верба б’є!

За тиждень Великдень,

Недалечко червоне яєчко!

Будь великий як верба,

 А здоровий як вода,

А багатий як земля!

Ведуча

І не випадково з вербою в нашого народу пов’язано так багато. Верба є одним із символів України. У ній і дівоча туга, і жіноча доля,  і доля всієї нашої багатостраждальної України.

 

Розповідь І дівчини

Легенда про вербу

Весняна повінь затопила село. Буйна зелень переплелася з соковитим цвітом весняних бростей. Чому ж похилені ці віти?

Жила в одному селі дівчина Соломія. Знала мати, що нема кращої дівчини за її доньку ні в своєму селі, ні в сусідньому. Весняний ніжний трояндовий рум’янець, а сама струнка, мов молоді тополька. Але постійна туга в її очах ятрила материнське серце. Соломія була наречена, її коханий, козак Максим, пішов на турецьку війну і від нього вже давно не було звістки. Соломія довгими вечорами сиділа під хатою і співала, співала… І всім серцем прагнула, щоб її спів долинув до коханого.

 

 

Одного вечора до двору зайшов кобзар. Соломія завела його до хати, пригостила та й запитала: «Можливо, Ви щось чули про мого нареченого, козака Максима?»

Кобзар мовчки взяв кобзу до рук та й заспівав думу про турецьку неволю, а потім подав дівчині хустку. Все зрозуміла Соломія… Не судилося їй дочекатися Максима, не судилося стати його дружиною. У риданні побігла дівчина до ставу, підняла рук і мовила: «Якщо мені не бути з Максимом, нехай моя руса коса зіллям зеленіє!» І стала Соломія вербою.

 

Ведуча 1

Чистий четвер – це день весняного очищення. Ще вдосвіта до схід сонця селяни чистили в стайнях, коморах. На подвір’ї, у хатах все повинно бути чистим і виглядати по-святковому.

Пісня-сварка Уляни і Мотрі   (інсценізація).
Мотря. Ой, Уляна, Уляна, в тебе в хаті погано!
Уляна. Брешеш, брешеш, сусідко, що в мене в хаті гидко!
Мотря. Горщики під лавкою поросли отавкою,
Мисочки на полиці поросли печерицями.
Уляна. Чи ж я не хазяйка, чи не господиня?
Сім днів хати не мела, печі не топила!
Мотря. Подивіться на неї, премудрую швачку,
Віник на кілочку, а мисник – в куточку!
Уляна. Гарна я хазяйка, добра господарка!
Як прийде Великдень, буде в мене гарно.
(Прибирає кімнату).
Господиня. Ой, вже близько любе свято!
Діточки, скоріш до хати!
Бо вже недалечко
Червоне Яєчко!

Ведучий

Існує повір’я, що в чистий четвер до схід сонця ворон носить з гнізда своїх дітей купати в річці. Хто покупається раніше від воронячих дітей, той буде здоровий протягом цілого року. Отож хворі люди купалися, бувало, вночі – «поки ворон дітей не купає», щоб очиститися від хвороби.

Вед. Починаючи з Чистого Четверга готувалися до святкового столу, фарбували і розписували яйця. Готували млинці, дрібні вироби з кращого пшеничного борошна із зображенням хрестиків, баранчиків, півників, курочок, жайворонків.

Звучить музика.
Господиня. За паску господиня хвилюється особливо. Вважалось, що коли паска печеться, потрібно, щоб нікого чужого в хаті не було. Паску, поки не посвятить священик, не їдять. Добра паска вродилась, значить, в нашій родині буде все гаразд.

Ведучий 2

У страсну п’ятницю, повернувшись із церкви, родина, звичайно, сідає за стіл обідати. Обід у цей день пісний, навіть риби їсти не можна.

Ведуча 1

У цей день ні шити, ні прясти не можна. Великий гріх рубати дрова або що-небудь тесати сокирою. Колись  наші господині робили в цей день дві роботи: пекли паски та садили капусту – вважалося, що це робити не гріх.

Ведучий 2

Поки паска не посвячена, її їсти не можна – гріх.

Ведуча 1

За народним віруванням,  у страсну п’ятницю не можна співати – гріх. Кажуть,хто співає в страсну п’ятницю, той на Великдень буде плакати.

Ведучий 2

 У Великодню суботу роблять крашанки, або, як кажуть на Київщині, «галунять яйця».

 

Дівчина 1

Оксанко, поклич дівчат, а ми підготуємо місце для посиденьок.

Господиня

Доброго дня, дорогенькі! О, які ж ви всі по-весняному гарні.

Дівчина 2

Ви багато всього знаєте розкажіть нам про Великоднє свято, писанки, розкажіть про диво…

Дівчина 1

А коли вперше почали малювати яйця?

Господиня

Стародавні перекази забулися, але я знаю одну легенду.

Була сувора зима. Птахи не встигли вилетіти у вирій, гинули, замерзали. Люди, шануючи птахів як Божих створінь, що приносять весну, радість після холодної зими, позабирали всіх птиць, відігріли у себе, тримали в хатах цілу зиму. Стало пригрівати сонце, весна наближалася. Птахи вилетіли з хат і полетіли у вирій. Відтіля повернулися  і всім принесли писанки та весну. З того часу й стали люди писати писанки.

Дівчина 2

А моя бабуся розповідала ось таку легенду. Пречиста Діва писала писанки цілу ніч без місяця і без свічки і рано понесла до Пилата викупити Ісуса Христа. Однак по дорозі дізналася, що Ісус уже вбитий та й упала, а писанки розкотились по всьому світу.

 

Дівчина 1

А мій дідусь розповідав, що ніс убогий чоловік яйця в кошику на базар продавати, а в цей час вели Ісуса Христа розпинати. Хрест був тяжкий, і Спаситель падав під його тягарем. Чоловікові стало жаль Ісуса, він лишив свій кошик на дорозі, а сам пішов допомагати нести хрест Ісусові – і ніс аж до місця розп’яття. Коли ж чоловік повернувся до свого кошика, то побачив, що яйця обернулися на писанки та крашанки.

З того й пішов звичай готувати писанки та крашанки на Великдень.

Ведучий

Поширена серед українців ще й така розповідь. Минув третій день, як помер Христос на хресті. Його мати Марія все журиться – не їсть і не п’є нічого.

Одна з тих, хто часто приходив до Матері Божої, була бідна Ганя. У неділю вранці, коли всі раділи, що Христос воскрес, Ганя взяла кілька яєчок і пішла до Марії.

• Маріє! Хіба Ти не знаєш, що Твій син воскрес? Не сумуй, а радуйся!
• Знаю, - відповіла Марія. – Знаю, мій син воскрес.

Дівчина дала Марії свій подарунок – кошик з яєчками. Сльози радості потекли з її очей і впали на яєчка. І диво сталося. Де впала сльоза, там на яєчках зацвіли чудові квіточки, гарні метелики, ясні зірочки. Усі яєчка в кошику засяяли всіма кольорами веселки. Марія зраділа і почала роздавати ті яєчка людям.

• Радуйтеся! – казала вона кожному. – Христос воскрес! Христос воскрес!

Коли яєчок не стало, Вона з подякою віддала кошик дівчині. Ганя взяла кошик і вийшла на вулицю. Раптом глянула у кошик, а він повний гарних писанок. Кожному, кого  зустрічала дівчина дарувала писанку.

Радуйтесь! Христос воскрес!

Скільки Ганя не роздавала тих яєчок, а кошик в неї завжди був повний. Так за короткий час усі люди в місті знали, що Христос воскрес. На пам'ять про це чудо пишуть писанки скрізь, де живуть українці – в Україні і поза Україною.

Ведуча

Такі цікаві й чудові розповіді!

 

Лунають дзвони

Ведучий

Ось і настав Великдень.

 

 

 

Ведуча

Як  тільки задзвонять до заутрені, то з усіх кінців села чи міста народ починав рухатися до церкви, хто пішки, а хто возом. Дітей теж брали з собою, вдома майже ніхто не залишався.

Ведучий

А чи знаєте ви, чому, коли з церкви виносять хоругви, сторож замикає двері, а сам стає на варті?

Ведуча

За народним повір’ям, хто залишається в церкві, ховаючись по кутках, той обов’язково має зв'язок з нечистою силою.

Ведучий

А на варті стоїть сторож, щоб відьма не взялася рукою за замок.

Ведуча

Після хресного ходу навколо церкви всі повертаються до служби.

Ведучий

По закінченні літургії священик освячував паски, крашанки, сир, сало, ковбаси, мак, сіль. І ці страви відтепер набували чудотворної або лікувальної сили.

Ведуча

Біля церкви починалося христосування – обрядовий великодній поцілунок на знак прощення всім ворогам. При цьому обмінювалися крашанками. Дозволялось цілувати жінці жінку, а чоловікові чоловіка.

Ведучий

Благальна молитва

Ти, Боже миру,

Благодаті,

Радості,

Спасіння

І любові,

Схиляємось

Перед Тобою

І просимо:

Благословення

Та прощення

Гріхів

Сущим людям

І для всіх віків!

 

Лунають дзвони

 

 

Читець

Зоряні дзвони, срібнії дзвони 
Б'ються, мов людські серця. 
Встаньте! Прокиньтесь, засмучені, сонні,
В милості Сина й Отця!

Чисто, блаженно, по-Божому ясно
Ллється на світ Воскресіння. 
Радість прийшла невимовна, прекрасна,
Кінчились муки терпіння!

З нами — Христос! У батьківському домі 
З нами — в Любові та ласці!
Сонячна писанка в теплій долоні 
Світиться рідним на щастя…

Ведуча

Родина повертається з церкви. Всі заходять до хати. Хрестяться. У кожного в руках кошики зі свяченим.

Ведучий

Повернувшись із церкви і принісши свячену паску, був звичай відразу ж мастити натщесерце свяченим салом губи, ніс і все обличчя – «щоб у літі не боліло і не тріскалося від вітру та сонця». Великдень – родинне свято, яке збирає всю сім’ю.

Ведуча

Перед тим як сісти за стіл всі вмивалися свяченою водичкою.

Ведучий

За традицією на дно миски клали три свячені крашанки.

Ведуча

Першою вмивається дівчина, а потім хлопці й мати, останнім батько. Відтак настає розговіння – найурочистіший момент свята. Уся родина молиться Богові  і сідає за стіл.

Ведучий

Господар обходить тричі навколо столу, потім стає обличчям до образів і розрізає декілька крашанок, шматочки яких дає кожному членові родини зі словами.

Ведучий

Дай, Боже, ще й на той рік дочекатися світлого празника – Воскресіння Христового у щасті й здоров’ї.

Ведучий

Настає момент, який у народі називають «христосування». Члени родини вітали один одного з Воскресінням Христовим.

 

Ведуча

Христос воскрес!

 

Ведучий

Воістину воскрес!

Ведуча

Великодні свята тривають три дні. Молодь, діти мали звичку гойдатись на гойдалці, де був центр розваг усього села. Тут же грали в крашанки у «навбитки», «котика», «кидка». У ці дні також існує звичай обливати один одного водою, аби чисті та здорові були.

Ведучий

Не обходиться і без великодніх танців і співів.

 

Гра прислів’їв між ведучими

Дівчина 1

Дівчата, а давайте перевіримо наших хлопців на кмітливість.

Дівчина 2

А як?

Дівчина 1

А нехай вони згадають приказки та прислів’я, які б показали вроду, розум наших дівчат та ставлення хлопців до них.

Дівчина 2

Ну й завдання!

Ведучий 2

Дівчина, як овечка, не скаже ні словечка.

Ведуча 1

А якесь справді про дівчат, бо й хлопці такими бувають?

Ведучий 2

Гарна дівчина, як у лузі калина.

Ведуча 1

Що на умі, те й на язиці.

Ведучий 2

Гарна дівка, хоч з лиця води напийся.

Ведуча 1

Яка головонька - така й розмовонька.

Ведучий 2

З гарної дівки – гарна й молодиця. Гарно завертиться – любо подивиться.

Ведуча 1

Від солодкого серця наїсися гіркого перцю.

Ведучий 2

До роботи плачучи, а до танців скачучи.

Ведучий 2

Господиня – три городи, одна диня.

Ведуча 1

З перцем, чи не з перцем, аби з добрим серцем.

Ведучий 2

Спекла Луця, що не їсть і цуця. У роботі – ох, а їсть за трьох.

Ведуча 1

Ох, який же ж ти розумний, Дмитре!

Ану ж, чи наші гості вміють загадки відгадувати? Відгадайте  загадочку. Кинь її в грядочку. Нехай моя загадка лежить до весни. На городі молода пишні коси розплела. У зеленій хустині золоті хова зернинки. (Кукурудза).

Дівчина 1

І мою загадку відгадайте. Під одною шапкою сімсот козаків (Мак).

Дівчина 2

Хлопець Мартин похилився через тин.

А дівчина Гапка: «Яка в тебе гарна шапка».

Ще й жовта китиця проти сонця світиться.

Як прилетять горобці, буде тобі, як вівці, від сірого вовка.

Що це за примовка? (Соняшник)

Ведуча 1

Іде пані в золотім жупані

Хоч жупан той латка на латці

Та приймуть пані в кожній хатці. (Цибуля)

Ведучий 2

У вінку зеленолистім у червоному намисті

Видивляється у воду на свою хорошу вроду. (Калина)

Ведучий 2

Гарна молодь зібралась у цій хаті з Великоднем вас вітати. І лунає нам з небес радісне « Христос Воскрес».

 

 

Учениця.

Вдягла весна мережану сорочку,

Упившись і звільнившись од турбот.

І підіймає волошкові очі

До віщих, до церковних позолот.

Душа стає в цю днину молодою,

Забувши, що слова бувають злі.

І повняться старання добротою

На ранньому скоромному столі.

Великдень всіх нас на гостини просить,

Малює сонце полотно небес,

І крашанку, як усмішку, підносить.

Христос Воскрес! Воістину Воскрес!

І дзвони засріблилися завзяті,

І ніби покотилось між людьми:

Христос Воскрес!

Чи може, на цім світі

Із бездуховності воскресли ми?

 

Ведуча 1

На Великдень не замовкають святкові церковні дзвони, лунають цілий день, будять у людських душах радість, надію. На Великдень і сонце грає, сказано бо усе радується і на землі, і на небі.

Ведучий 2

Веселіться, люди світу,

Веселіться нині!

Зірка Правди засіяла

По всій Україні.

Ведуча 1

Голос Правди і Любові

Усім чути із небес.

Веселіться, люди, нині,

Бо для нас Христос Воскрес!

Ведучий 2

Христо Воскрес! Христос Воскрес!

По землі лунає.

Отець Божий із небес

Радість посилає.

Ведуча 1

Веселіться, люди світу,

Веселіться нині.

Даруй, Боже, щастя й долю

Нашій Україні!