18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Сценарій "Веселкове свято Букваря".

Про матеріал
Сценарій "Веселкове свято букваря" пропонує цікаву інтерпретацію закінчення першого класу. Яскраві кольори, вірші, пісні, інсценівки створюють святковий настрій. підібрані матеріали кожен вчитель може використати на власний розсуд.
Перегляд файлу

«Веселкове свято»

Учень:                 У школі сьогодні свято,

                             Зібралось гостей в нас багато.

                             Прийшли у наш спільний дім

                             Люди кількох поколінь.

 

Учень:           -Чом сьогодні радісний і ти, і я?

Учениця:       -Бо прийшла у школу вся моя сім`я.

 

Вчителька:  Любі гості, мами й тата,

                      Дорогі мої малята!

                      Свято розпочати час.

                      Вас зібралось так багато

                      На найперше наше свято!

                      Рада привітати вас!

 

Розказати вам про себе

Ми зібралися в цій залі.

Хочемо вам показати.

Якими учнями ми стали.

 

Як вільно веселка у небо злітає

І грає всіма кольорами.

Так вільно моя Україна співає,

Йдучи нелегкими шляхами.

 

Із дерева роду зростає пагіння

І лине до сонця, до світла.

Стрічай, Україно, нове покоління,

Що ніби веселка розквітло.

 

Вчитель:     Веселка, веселочка… сім кольорів щастя…

    Кажуть,що число 7 – магічне. Мабуть, це й справді так. Бо ж сім днів у тижні4 «Сім разів відміряй, а раз відріж»,- гласить народна мудрість; є 7 смертних гріхів, які посилаються людині, щоб вона їх переборола; сім чудес світу; а ще від щастя людина буває на сьомому небі; і книга за сімома печатями є, і, мабуть, ще багато чогось іншого позначається саме цим числом. До речі, найкраще запам`ятовується те, що повторюється сім разів! Ось і подумайте, чи не магічне це число?

    А мені найбільше подобається веселка, яка виграє сімома дивовижними кольорами. По цьому веселковому мосту хочеться пробігти через усе небо і потрапити у чарівну казку.

Учениця:

Ще доноситься грім здалека,

Затихають дощі рясні,

А над світом звела веселка

Загадкові мости ясні.

Дивовижні і кольорові,

На півнеба вони лягли.

Ці мости чарівні, казкові

В чисту мрію нас повели.

Відкотилася хмара сива

І кудись собі попливла.

А веселка така красива

Засміялась, ожила.

Диво-кольором нас чарує –

Кольорів вона має сім.

І красою усіх дивує,

І тепло роздає усім.

Учень:

 

Над полями, над лісами,

Над містечком, над домами

Літній дощик поливав,

Ну а потім перестав.

Тепле сонечко зраділо –

Промінцем усіх зігріло.

Діти вийшли погуляти,

Свіжих квітів позбирати.

«Але що ж це?» - хтось сказав

І на небо показав –

«Що ж це в небі там повисло

Мов квіткове коромисло?»

Світле небо грало з сонцем,

Пташки співали під віконцем.

Що ж на дворі то робилось?

То веселка веселилась!

(У зал заходить Веселка)

Веселочка:   Я – барвиста веселочка,

                       Маю сім кольорів,

                       Засвітилась над селами,

                       Над лісами вгорі.

                      Житу жовтого кольору

                       Подарую в жнива,

                       Соковито-зеленого

                      Буде мати-трава.

                      А ясного блакитного

                      Небу дам назавжди,

                      Світанкового синього

                      Залишу для води.

                      Непомітно погаснувши,

                      Упаду між дубів…

                      Так ніколи нічого я

                      Не лишаю собі.

( Співають пісню «Кольорове свято»)

 

Подарунок

Готувався подарунок –

Із хатинкою малюнок.

Сіра мишка малювала,

Тільки не розфарбувала.

Потрудилась, - і під гірку

Заховалася у нірку.

 

Жовте вибігло курча:

-Тут чогось не вистача!

Де тут сонце угорі?

Де кульбабки у дворі?

Пензлик з фарбами дістану –

Веселіш довкола стане!

 

Жабеня спішить зелене:

-є тут пензлик і для мене!

І травичку, і ялинку,

Дах високий на будинку,

І кульбабчині листки

Розмалюю залюбки.

 

А метелик синюватий

взявся небо фарбувати.

Це робота непроста –

Височезна ж висота!

Та у нього крильця є –

Він до неба дістає.

 

По травинці, по билинці

Із краплинками на спинці

Пнеться сонечко маленьке,

Червоненьке і кругленьке:

-Між цієї ось травички

Будуть спілі полунички!

 

В золотистому пилку,

В брунатнім кожушку

Під хатинкою бджола

Працювала і гула:

-Ось коричнева нора,

Ось грибок біля двора…

 

От дарунок так дарунок!

От малюнок так малюнок!

Мишка глянула з нори:

-Дуже гарні кольори!

Хто назве їх по порядку,

Той відчинить диво-хатку.

                   Кольоровий віршик.

Кульбабка тиха при стежині

Жовтіється сама собі.

А у волошки очі сині,

А в неба очі голубі.

Зелені клени стали колом

Побіля нашого двора,

А ген за тихим жовтим полем

Червоне сонце догора.

 

                 Веселка вийшла з броду

                 Несе в відерці воду

                 Межею, де пшениця,

                 Де гречка-медівниця…

                 Ячмінь торкає вуса:

                -Вже досхочу нап`юся.

 

                           Веселка

Дощик босими ногами

Вже лопоче десь далеко.

Знову птаство учить гами

Під командою лелеки.

У калюжу, як в віконце,

Зазирають очі сині –

І сміється дітям сонце

З того неба, що в глибині.

Світ краплистий, світ пречистий

Мов світлиця празникова…

Хтось фломастером барвистим

В небо уписав півколо.

 ( Пісня про веселку)

 

 Вчителька:                   Сім кольорів веселки

                                         Вводять  вас у чарівний світ знань.

 

Зовсім, зовсім ще недавно

Вересневої пори

Мами в школу нас за руки

Несміливих привели.

 

В світі є багато шкіл –

Гарних, старих, нових.

Та найкраща – це моя

75 школа.

Гарні класи, коридори,

Картини, таблиці.

Море зелені, вазонів,

Меблі і полиці.

 

Тут і будні, тут і свято,

Вистави, уроки.

Тут ми робимо нові

До науки кроки.

 

Є за що любити школу:

За веселий дружний клас,

За уроки, за перерви,

Що завжди чекають нас.

 

Нашій школі років вже багато,

Тут учились ще мама й тато.

Сьогодні я в ній залюбки навчаюсь.

Її прославити теж постараюсь.

 

Сьогодні ми вже справжні,

Справжні школярі,

Бо читати і писати

Ми навчитися змогли,

І задачу розв`язати,

і відняти, і додати…

Словом, успіхів всіляких

Ми нарешті досягли.

 

В школі затишно, чудово:

Тиша, праця, навчання,

Найпотрібніші основи

Головних наук – знання!

 

Коридорами без звуку,

Неповторно, без прикрас,

Ходить панночка – Наука

І заходить в кожний клас.

 

 

Всім дарує так старанно

Дуже цінні відкриття,

Щоб людина бездоганно

Сміло входила в життя.

 

 

Ми у школі вже прижились,

Правил добрих ми навчились.

Ось послухайте ви їх

І дотримуйтесь усіх.

 

Перше правило – учитись.

Друге правило – трудитись.

Бути чесним і правдивим –

Третє правило у нас.

 

Бути другом незрадливим,

Клас – за тебе, ти – за клас!

П`яте правило – читати,

Малювати і співати,

Гратися з товаришами

І дружити з малюками.

( Співають пісню «Як чудово в школі»)

 

Вчителька:    Часто у гості до нас приходила казка…

 

Ведучий:

До малят у гості казка завітала.

Чи готові ви послухать?

Нашорошуйте всі вуха!

( Виходять дід та баба).

Баба:   Діду! Ти не бачив сина?

             Де поділася дитина?

Дід:     Бачив, як ішов у ліс…

Баба ( у розпачі):  З`їсть його там хижий лис.

Дід:                          Що ти, бабо, схаменися!

Баба (плаче, ходить, кличе):  Синку, синку, озовися

                                                       Та додому повернися!

Дід (заспокоює):        Та не плач і не журися!

                                        В школі наш синочок вчиться.

                                        Він нікого не боїться!

Баба (заспокоюється):  Тож пішли, дідусь, до хати,

                                            Будемо його чекати,

                                             Зварю кашу гарбузову.

Дід:                А я нарубаю дрова.

(Лунає музика. Дід і баба йдуть до хати).

Учень:              Хлопчик лісом йшов, співав,

                          З квіточками розмовляв,

                          Озирнувся, роздивився

                          І з ведмедиком зустрівся.

Хлопчик:        Куди йдемо, Ведмедику?

Ведмедик:     Я Ведмедик вайлуватий,

                          Хочу вчитись рахувати,

                          Бо не можу зрозуміти,

                          Як грибочки полічити.

Хлопчик:         В школу швидше вирушай –

                          Математику вивчай!

Учень:              Разом в школу вирушають,

                          Вовка-братика стрічають.

Хлопчик:         Нумо, Вовчику-соколе,

                          Підемо мерщій до школи!

Вовк:                Я до школи не піду,

                         Бо я вчитись не люблю,

                         щось не так – я зразу бац!

                         І зубами клац та клац.

                         Менших люблю ображати,

                         Ну а старших обзивати.

Хлопчик:        Вовчику-братику! Ти не сварись!

                         А краще подумай, навкруг озирнись!

                         Нащо людей ображати?

                         Чи не краще казки читати?

Ведмедик:   Вовчику! До школи йди!

                        Сором неуком рости!

Вовк (розмірковує):   Казки я люблю…

                                        Читатиму їх я охоче.

                                        Більше я бити нікого не хочу.

Хлопчик:       А це хто заплющив очі,

                        Світла бачити не хоче?

                        Не стрибає і не грається,

                        Під кущем ховається?

                        ( Виводить Зайчика)

                       Підеш, Зайчику, до школи?

Зайчик:         Я всього-всього боюся,

                       Перелякано дивлюся.

                       Тріснула у лісі гілка –

                       Затряслася кожна жилка.

                       Життя у мене нелегке,

                       Бо серце маю я слабке.

                       Хіба чогось навчусь?

                       Я так всього боюсь!

Ведмедик:   Зайчику, малий, не бійся!

                       Пішли з нами, не барися!.

Хлопчик:      Фізкультура в школі є,

                       Зміцниш серденько своє.

Вовк:            Ці уроки – справжнє диво. –

                      Будеш сильним і сміливим!

Зайчик:        Якщо так, то я піду.

                      Тільки ви не поспішайте,

                      Одного не залишайте.

Учень:         Далі всі разом рушають,

                      Лиску-модницю стрічають.

Хлопчик:    Ох, красуне, зупинися,

                      Дай на тебе подивиться.

Ведмедик:  Та з лиця не пить води,

                       З нами, Лиско, в школу йди.

Лисиця:       Чи потрібно в школі вчитись?

                      Хіба не можна так прожити?

                 ( Вдивляється у дзеркало)

                     Я гарненька, чепурненька,

                     Шубка лагідна, м`якенька.

                     Дуже я люблю співати,

                     Прикрашатись, танцювати.

Зайчик:       А без знань як будеш жити?

Ведмедик: Ой, Лисичко, треба вчитись!

Хлопчик:    Так, знання потрібні всім:

                     І дорослим, і малим.

Вовк:           Тож пішли, Лисичко, з нами.

                      Будемо товаришами.

Лисичка:    Думку вашу зрозуміла.

                     Співи й танці – то півділа.

                     Не завадило б мені

                     Грамоти навчитись,

                     Бо в житті вона завжди

                     Може знадобитись!

Учень ( рахує ):   Раз, два, три, чотири, п`ять.

                               Треба в школу вирушать.

                               Ти – зі мною, я  – з тобою,

                               І не будем сумувать!

( Звірі разом з хлопчиком вирушають в путь).

 

Учень:   Ви не бачили ніколи,

              Як звірята йшли до школи?

              О! Про це цікаво знати…

              Хочу всім вам розказати.

              Звірі, як і людські діти,

              Вміють плакати й радіти,

              Вміють бігати й стрибати,

              й хочуть все на світі знати.

              Їх же мусить хтось навчити,

              як у лісі треба жити.

             Тому школу в певний строк

             І відкрив Лісовичок.

             Щоб усі малі звірята

             В школі все могли вивчати.

             В гарний день, в осінній час

             Всі прийшли у перший клас.

             Різношерсті, вередливі,

             мовчуни і галасливі,

             Схожі трішечки на нас –

             Всі зійшлись у добрий час:

             Боязкі, смішні й сміливі –

             Звірі всі були щасливі.

             Як тут буде, ще не знали,

             Але всі поприбігали.

             Лісовик малят зустрів

             І до класу їх повів.

Лісовик:   Добрий день, мої малята,

                   Гарні лісові звірята.

                   На пеньочки посідайте,

                   Лише крику не здіймайте…

               Як ведеться, для порядку,

               Познайомимось спочатку.

               Вчитель я ваш – Лісовик.

               А до крику я не звик.

               Тому завжди пам`ятайте:

               Вушко вгору піднімайте,

               Щось як хочете сказати,

               Можна й лапку ще підняти.

( Метелики просять слова )

Метелики:   Ми до школи так хотіли,

                       Ми не йшли сюди – летіли!

                       Родом ми з куща порічки.

                       Що росте там, біля річки.

                       Й будемо навчатись ми

                       Аж до лютої зими.

                       Будем вчитися й самі

                       По ущільненій програмі.

                        Нам все зразу треба знати,

                        Ми ж зимою будем спати.

                        І дивитись гарні сни

                        Аж до теплої весни.

Жабка:          Я з болота прискакала,

                       Знань у мене зовсім мало.

                       А тому я хочу вчиться,

                       У житті це знадобиться!

                       Поки тепло й сонце гріє,

                       Чомусь навчитися зумію.

                       Бо як стануть холоди,

                       Більше не прийду сюди…

Зайченятко:Вчителю, Лісовичку,

                       Зайченятко я, з ліску.

                       Як сидіти тихо маю,

                       коли вовк мене кусає?

                       Я учитися так хочу,

                       А Лисичка знов лоскоче!

Лісовичок:    Діти любі, не сваріться,

                        Не кусайтесь, не гризіться.

                        Всім у мирі треба жити

                        Й лісові науки вчити.

Вовк:              Ніжні всі такі – не знаю…

                        Я їх зовсім не кусаю.

                        І нікого я не товк,

                     Я звичайний сірий вовк.

                     Зайченя оте хвалене

                     Хай собі іде від мене!

Лисичка:    І я його не лоскотала,

                     Це воно вам набрехало.

                     Я ж учитися прибігла,

                     В школу вашу ледве встигла!

Зайчик:      А я лісом біг, стрибав,

                     Від Лисички утікав.

                     І хоч як її боюся,

                     Та разом у школі вчуся.

                     В неї хитрість є і злість,

                     Але хай мене не їсть…

                     Нам би з нею подружитись,

                     Ми ж усі прийшли учитись.

Їжачок:       Правду каже наш вухань.

                     Ми прийшли в країну знань.

                     А тому потрібно вчитись

                     І дружити, а не битись.

                     І тому хай кожен знає:

                     Знань багато не буває!

Ведмедик:  Я до школи теж хотів,

                      Та в гущавину забрів.

                      Там ото медку наївся,

                      ледь було не запізнився.

                      А у школі ж так цікаво,

                      Тут життя проходить жваво!

                      Будемо не тільки вчитись,

                      А зумієм подружитись.

                      Тож спасибі вчителям,

                      Що знання дарують нам.

( Звучить пісня « Ой же сміху в нас було» )

 

(Заходить Букварик)

Букварик:   Я, Букварик, вам відомий,

                     Дуже гарний, малюнковий,

                     Залюбки всіх вчу читати –

                     Нема часу спочивати,

                     Я мандрую по країнах,

                     Я з Абеткою дружу,

                     І малечу, як зустріну,

                     Грамоти одразу вчу.

( До зали заходить Абетка і плаче)

Азбука:   Ой-ой-ой! Я на свято поспішала,

                 Посковзнулася і впала.

                 Із рук випав мій кошик

                 Вітер букви порозносив.

                 Зараз прийдуть діти милі,

                 Що ці букви вчили.

                 Ой-ой-ой! Хто може знати,

                 Як ці букви позбирати?

( До зали вбігає Мишка)

Мишка :  Шкряб, шкряб, шкряб, крізь дірку бачу

                  Хтось у залі гірко плаче.

                  Та це ж Азбука-цариця.

                  Що у неї клас мій вчиться.

                  Чим тобі допомогти,

                  Щоб не плакала тут ти?

Азбука:   Я всі букви розгубила.

                  Що робити, Мишко сіра?

Мишка:   Ша-шо-ши, ше-ші-шу.

                  Букву «Ша» візьми, прошу.

                  А тепер я поспішаю.

                  Бо курча наздоганяє.

Курча:     Я великий розум маю.

                 Я усім допомагаю.

                 Мудра Азбуко, скажи,

                 Як тобі допомогти?

Азбука:   Я всі букви розгубила.

                 Допоможи, Курчатко миле.

Курча :   Букву «Ка» тобі залишу,

                Та ще Півника покличу.

( Повертається до зали та кличе Півника)

                 Півнику, Півнику!

                Сюди швидше біжи,

                Азбуці допоможи!

Півник:   Я Півник-стрибунець,

                 Маю гарний гребінець.

                 Азбуку здавна шаную,

                 Букву «Пе» їй подарую.

( До зали заходить Лисичка, співає пісню)

Лисичка:   Я Лисичка, я хитренька,

                    Букву «Ел» віддам тихенько,

                    А до букви оці квіти,

                    Які вміють говорити.

( На сцену виходять квіти: Ромашка ,Фіалка, Троянда)

Ромашка:   Ромашка раділа, як в школу збиралася,

                     Ромашка із букви «Ер» починалася.

Троянда:   Я – квітка – Троянда, чарівна, чудова,

                    Поділюся з вами буквою «Те».

Фіалка:      Як ніч спаде на землю покривалом,

                    Я зачарую запахом своїм.

                   Фіалка букву «Еф» дарує славну,

                    Щоб колір фіолетовий розцвів.

( Ромашка, фіалка, троянда виконують танець квітів і складають букви до кошика Азбуки).

Черепаха:     Черепаха любить воду,

                       Ще й на сонечку лежати.

                       А повільність їй не шкодить,

                       Нащо старість наближати?

                       Букву «Че» вона знайшла,

                       І до зали принесла.

 

Бджілка:      Бджілка в лузі десь літала,

                       Букву «Бе» з квіток дістала.

                       І летіла так завзято,

                       Щоби встигнути на свято.

( Співає пісню)

 

Івасик-Телесик:     Пливи-пливи, човнику, просто в клас.

                                   Букву «І» я зловив для вас.

Хмаринка:   Я хмаронька-хмаринка,

                      Неба пухнаста дитинка,

                      Закрила сонця промінці,

                      Тримаю букву «Ха» в руці.

                      Хай «Ха» залишиться у вас,

                       Хай весело сміється клас.

                      А я ще трішки пожартую

                       І дощиком вас почастую.

Дощик:   Кап-кап, кап-кап, співаю я,

                 Помию вулиці й поля,

                 І заблищить, як нова, школа…

                 А я побачив у вікно,

                Що букву «Ща» вже ждуть давно.  

(Співає пісню)

 

Грибок:   Тільки дощик закінчився,

                  Із землі я враз з`явився,

                  Маслючок-боровичок,

                  Тугий і міцний грибок.

                  Вам в пригоді можу стати,

                  Букву «Ге» з трави дістати.

Їжачок:   Маю піджак з голочок,

                 Звуся просто – Їжачок.

                 Мудру букву «Ї» віддам,

                 Знадобиться вона вам.

( Співають пісню)

Колобок:   Я по засіку метений

                     і на яйцях спечений,

                    Я від баби втік, я від діда втік,

                    А у клас прибіг, букву «О» приніс.

Зайчик:     Колобок, Колобок, я тебе з`їм.

Колобок:  Не їж мене, Зайчику-побігайчику,

                   Краще поміркуй

                   і букву Азбуці подаруй.

Зайчик:     Є у заячому світі

                    така буква на приміті,

                    З нею все на світі є,

                    Подарую букву «Є».

Ведмідь:    Колобок, Колобок, я тебе з`їм.

Колобок:    Не їж мене, клишоногий,

                     Тобі мене не спіймати.

                     Я побіг, а ти не йди,

                     Азбуці допоможи.

Ведмідь:   Помагати всім готовий

                     І тому прийшов до школи.

                     Приніс сюди букву «Ве»,

                    Нехай в Азбуці живе.

Сонечко:     Я сонечко Жу-Жу,

                      Із сонцем я дружу,

                      Проміннячко ясне

                      Голубить так мене.

                      З квітками я дружу,

                      Вам букву «Ес» несу.

                      Мій дім у пелюстках

                      Й веселка на листках.   

Жабка:     Я одна сюди стрибаю.

                   Букву «Же» вам залишаю.

                   Щоб всі вчилися читати,

                   Мудрі слова поважати.

                   Ква-ква-ква, хтось бреде.

                   Це ж Дюймовочка іде.

Дюймовочка:   Геть іди, холодна Жабко,

                             Забери від мене лапки.

                             Казка далі мене кличе,

                             Вам же букву «Де» позичу,

                             Щоб Дюймовочка мала

                             Завжди в пам`яті жила.

Метелик:     Діти бігають, стрибають,

                      Далі – весело гукають:

                      -Ах, метелик!...подивіться!...

                      Ось він, ось він метушиться!

                      Та який же гарний, гожий!

                       Наче квітка, прехороший!

                       Букву «ем» узяв на крильця,

                       В зал приніс, як і годиться.

( Співають пісню «Веселковий метелик»)

Осінь:    Це я – осінь золота,

               що у вирій відлітала…

               Цілу осінь вчились діти,

               як читати, як сидіти,

               То ж хотіла вас вітати,

               добре слово вам сказати.

               Але бачу: лихо сталося -

               букви десь порозліталися.

               Часом це буває так.

               Що ж, залишу «м`який знак»

                І скажу всім по секрету –

                передам Весні естафету.

 

Весна:       Весна фарбувала розквітлу природу:

                   Синьою барвою – в озері воду,

                   На лузі – у колір пре білий ромашку,

                   Пісочок – у жовтий, в сіренький – пташку.

                   Фазана у полі червоним зробила,

                   Рудим куропатві побризкала крила,

                   І навіть в кімнату фіранку відкрила

                   І зелень на фікусі всю поновила.

                  Аж три кольори дарувала фіалці

                  Й краплинки на носа хлюпнула Улянці.

                  - Я букву «Е» віддать готова

                  І закликаю вас у коло.

                  Будемо веснянки співати

                  Та інші букви шукати.

( Ведуть хоровод-веснянку, в кінці знаходять букви  Ґ, З, И, Й,  У, Ц, Ю ,Я  і віддають Азбуці )

 

Азбука:        Як добре, що багато друзів мала

                      І букви швидко позбирала.

( Усі діти  називають алфавіт. Раптом з`ясовується, що немає букви «ен»)

Діти:    А де буква «ен»? Незнайку, Незнайку, неси її сюди.

Незнайко:     

 

 

Абетка:           Ой, ти, горечко маленьке,

                         Щоб іти у майбуття,

                         Треба знати чималенько

                          І учитись все життя.

 

( Входить Букварик.)

Букварик:     Допоміг я вам відкрити

                        диво те чудове,

                        як з малих зерняток – літер

                        виростає слово.

                        Я вас навчив читати і писати

                        Слово «бабуся» і слово «тато».

                        Я залишаю навіки з вами

                        Слово «Вітчизна» зі словом «мама».

                        Хай вам щастить на шляху широкім,

                        Милі діти мої ясноокі.

                        Хай підростає ваш перший клас,

                        Я залишаю вас.

Вчитель:   Зачекай, Букварику! Любі дітки, попрощайтесь з Букварем, бо йому час поспішати, щоб навчити читати і писати ще багатьох дітей.

( Співають пісню «Беру до рук Букварик я» )

Учень:           Перша книжко, мудра й мила,

                       Ти читати всіх навчила,

                       Кожна буква Букваря –

                       Це промінчик ліхтаря.

                       Книжечка дитячих літ

                       Нас виводить всіх у світ.

                       Букв спочатку ми не знали,

                       Мами нам казки читали,

                       А з тобою подружились –

                       І самі читать навчились.

 

                       Всі сторінки твої цікаві

                       Були для мене, як рідня.

                       Нове знаходив я щодня.

                       Читав і думав, роздивлявся,

                       Твої думки носив в душі,

                       Я словом рідним милувався,

                       читав з захопленням вірші.

 

                       Беру Буквар в останній раз

                       Несу його в просторий клас,

                       І з вдячним серцем Букварю:

                       «Спасибі, друже!» - говорю.

 

Учень:           Букви всі від А до Я

                       Дуже добре знаю я.

                       Далі я навчатись буду,

                       А Букварик не забуду.

 

                       Прощавай, Букварику,

                       Наш найперший друже,

                       Ми тобі, Букварику,

                       Дякуємо дуже.

 

Буквар:        Виростайте не ліниві,

                      А розумні і сміливі.

                      Полюбіть книжки, малята!

                      Будуть всі вас поважати.

                      Книга мудру дасть пораду,

                      книга розуму навчить,

                      І ніколи вам не зрадить.

                      Діти, з книгою дружіть!

 

Ми навчились читати, навчились писати.

Ми зустріли у школі навчання зорю.

І сьогодні всі разом від щирого серця

Ми приносим подяку свою Букварю.

( Співають пісню «Мій Букварик»)

Вчителька:   …

 

Учень:               Хто навчиться грамотно писати,

                           Тому всі відкриються путі.

                           Зможе він багато розказати

                           Й допоможе іншим у житті.

                           Той, хто рідну мову поважає,

                           Живучи у рідному краю,

                           Той усі вершини подолає

                           І не зрадить матінку свою.

 

Математика – наука найточніша,

Її треба наполегливо учить.

І чим далі – тим вона складніша,

А без неї людям не прожить.

 

Земля – це найбільше диво.

Оточує нас дивосвіт.

І довкілля таке красиве

Всіх приваблює з юних літ.

Все в гармонії у цьому світі:

Флора, фауна і зірки.

Тож природу потрібно любити,

І другом їй бути завжди.

 

Всіх людей краса єднає,

Щастя, радість нам дає.

Всяк від радості співає –

І такі уроки є!

Всіх тут музики навчають.

Лунай, пісенний дивограю!

Нотки весело стрибають,

Ну а ти їх заспівай.

 

 Головне завдання – всім здоровим бути.

Мусиш сам подбати – і не вередуй.

Тож про фізкультуру як же нам забути?

Дух і волю, тіло вправами гартуй!

І зарядку треба нам щодня робити,

Й бігати, стрибати – всім потрібен рух!

А без цього, діти, в світі не прожити.

Лиш в здоровім тілі є здоровий дух!

 

Мала бджола, а й та працює!

Тому і ти живи в труді,

Бо труд годує, лінь – марнує,

Працюй – не будеш у біді.

Ще вчися гарно малювати,

Бо в світі стільки є краси,

Щоб світ у фарбах передати

І людям цю красу нести.

 

Вчителька:      Цікавий веселковий світ знань. Але найбільш яскравими, напевно, були уроки англійської мови. Та наші діти впоралися з труднощами іноземної мови та добре вивчили англійський алфавіт.

(Діти співають англ..алфавіт під музику)

 

Вчителька:    У веселковий світ знань супроводжували дітей ви, шановні батьки. Батько і мати – найрідніші і найближчі кожному з нас люди. Від них ми  одержуємо життя, вони вчать нас людських правил, збагачують наш розум, вкладають у наші вуста добрі слова, підтримують та оберігають нас.

 

Рідні мами, рідні тата,

ми вітаєм вас на святі,

ми вас любим щиро-щиро,

Вам бажаєм щастя й миру.

 

Ви нас теж любіть, рідненькі,

Бо ми діти дорогенькі.

Хочем бути на вас схожі

І як ви, такі хороші.

( Співають пісню «Поклін батькам»)

Веселка:     В лузі дощик із квіток

                     Кольоровий сплів вінок.

                     У долину, аж до річки,

                     Простяглись барвисті стрічки.

                     Ось червона перша стрічка, -

                     Колір стиглої сунички.

                     Друга – наче мандаринки,

                     Що оранжеві в них спинки.

                     Третя – жовта, наче сонце,

                     Зазирає у віконце.

                     А четверта – то зелена,

                     Як листок берізки, клена.

                     П`ять – блакитна, барвінкова,

                     Наче квіточка святкова.

                     Шоста – синя, як ті сливи,

                     Що дощі вмивали й зливи.

                     Сьома – вкрили ліс та балки

                     Фіолетові фіалки.

                     Із семи стрічок веселих

                     Утворилася веселка.

                     І щоб знати кольори,

                     Ти лічилочку завчи.

(Співають пісню «Веселка»)

 

    Вчителька:    На святі веселому ми побували,

                            Співали, сміялися та жартували.

                            Та скільки б не гуляти.

                            А закінчувати час.

                            Кращі побажання

                            Ви прийміть від нас.

 

Вчителька:    Кожному гостю нашого свята ми даруємо «Букварик побажань».

 

А – активності творчої

Б – безхмарності небесної

В –віри розсудливої

Г – глузду неміряного

Ґ  - ґречності вишуканої

Д – достатку життєвого

Е – економії розумної

Є – єдності сімейної

Ж – життя безконечного

З – здоров`я безмежного

І –  імені чистого

К – кохання вірного

Л – людяності щирої

М – мрії здійсненної

Н – наснаги професійної

О – обрію барвистого

П – посмішки чутливої

Р – радості всесильної

С – спокою літнього

Т – теплоти родинної

У – успіху великого

Ф – фантазії гармонійної

Х – хліба насущного

Ц – царини домашньої

Ч – чарівності приємної

Ш – широти духовної

Щ – щастя невичерпного

Ю – юності сердечної

Я – ясності майбутньої.

 

Вчителька:           Дорога наша класна родино! Ми сьогодні вперше зібрались всі разом у нашій , тепер уже спільній господі на родинний вечір. Ще зовсім недавно ви були майже незнайомі. А сьогодні ми мали гарну нагоду зустрітися в дружному родинному колі, ближче пізнати один одного, адже тепер ми – одна велика родина. А поріднили нас наші діточки, яких ви недавно за руку привели до школи, щоб вони здобували освіту, щоб вчилися вихованості, людяності, любові до рідного краю.

        Прекрасні слова говорили сьогодні наші діти, гарно декламували, співали. У кожного з нас залишилося багато вражень від нашого першого родинного свята. Напевне, усім хочеться, щоб такі свята у нас стали традиційними, щоб наша велика родина була дружною, міцною. Від нині у нас одна мрія, одна турбота: вивести цих малюків на світлу дорогу добра і щастя, дати їм знання, виростити їх здоровими, гідними нашої рідної України.

 

Вчителька:      У веселочки згори

                           Ви візьміть всі кольори.

                           Квіточки такі знайдіть

                           І віночок з них сплетіть.

                           І над вами хай чудово

                           Сяє щастя веселкове!

docx
Додано
25 березня
Переглядів
72
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку