Сценарій відеоролика до Міжнародного дня рідної мови
(21 лютого 2025р.)
1. До рідного слова торкаюсь душею,
Боюсь очорнити чи зрадить його.
З цих слів наша мова, пишаємось нею —
Це музика й пісня народу мого.
Без неї не зміг би на світі прожити,
Не зміг би помітить земної краси,
Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,
З якого стікають краплинки роси.
Вона — джерело й найчистіша криниця,
З якої черпаю натхнення й снагу.
Вона кришталево дзвенить і іскриться,
Я нею тамую духовну жагу.
У шелесті трав, у цвітінні калини
Я чую цю мову у сні й наяву.
Вона в моїм серці, — це вся Україна,
Я дихаю нею, я нею живу!
2. Кожного року 21 лютого увесь світ відзначає Міжнародний день рідної мови. Це свято досить молоде. Воно було запроваджено у листопаді 1999 року згідно з тридцятою сесією Генеральної конференції ЮНЕСКО з метою захисту мовної й культурної багатоманітності. А починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначаємо і ми, українці.
3. Земля українська стародавня, така ж давня і українська мова. Учені довели, що вік нашої мови — 7 тисяч років. З покоління в покоління, в часи розквіту та падіння передавали нам предки цей скарб. Народ плекав рідну мову у піснях, легендах, переказах і передавав від роду до роду, щоб не загинула.
4. Що значить для людини рідна мова?
Це квітка з надр священної землі,
Це найніжніша пісня колискова,
Яку так люблять діточки малі.
Як можна не любити свою мову?!
Не кане із роками в небуття
Те найдорожче в світі перше слово,
З яким пройдеш ти крізь усе життя.
І як одна в людини Батьківщина,
Де родове зернятко проросло,
Так рідна мова лиш одна – єдина,
Хоч скільки б мов у світі не було!
5. Наша мова – вистраждана, мордована, катована, але вона вистояла. Вона є і буде завжди. Ми – мирний народ, ми чужого не хочемо, але свого ніколи нікому не віддамо. Ми – громадяни України і повинні поважати і любити нашу мову.
6. Людині призначено Богом місце народження, країна, небо ; вона не може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи не буває кращим. І куди б ти не пішов - твоя Батьківщина - Україна, земля твоя, твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.
7. Чому люблю я українську мову
Чому люблю я українське слово,
Співучіше за пісню солов’я?
Чому люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
Де є іще такі слова привіту,
Такі красиві, сонячні пісні?
Вкраїнська серед мов усього світу
Здається найбагатшою мені.
І зайвих слів для вислову не треба –
Є речення короткі і ясні.
Вона подібна зорепаду з неба,
Польоту птаха у височині.
…Уста виводять ніжну колискову,
А за віконцем зіронька сія…
люблю я українську мову?
Люблю тому, що мова ця – моя!
8. Мова – запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ти захищаєш свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє.
9. Володіння рідною мовою – не заслуга, а обов’язок патріота. Розмовляй рідною мовою – своєю і свого народу: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє.
10. Нашому поколінню випало складне і відповідальне завдання –відродження української мови, державності, нації. За нас цього ніхто не зробить. Це наш історичний обов’язок.
11. О мово моя!
О місячне сяйво і спів солов'я,
півонії, мальви, жоржини!
Моря бриліантів, це мова моя,
це — мова моєї Вкраїни.
Яка у ній сила і кличе й сія,
яка в ній мелодія лине
в натхнення хвилини!
О мово моя, душа голосна України!
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї,
ти — вибухів огненна вовна,
в той час, коли кличе народи в бої
Вітчизна моя многомовна...
Ти — мрії фіалок і сон конвалій,
й гостріша за крицю багнета...
Ти душу бійця пориваєш на бій
в натхненнім пеані поета...
Тобою звучать і міста золоті,
й заквітчані селами гони...
12. Ти — зброя ідеї. У битві й труді
єднаєш сердець міліони...
Мов райдуги-арки над морем колон,
що в небо музикою лине,
де славить життя золоте жайворон...
Це — мова моєї Вкраїни.
Це — матері мова. Я звуки твої
Люблю, наче очі дитини...
О мово вкраїнська!.. Хто любить її,
той любить мою Україну.