Сценарій відкритого виховного заходу до Дня Матері

 

“Величаєм тебе, Мамо, берегине роду”

(сценарій відкритого виховного заходу до Дня Матері)

 

 

Мета: Виховувати в учнів любов та повагу до матерів, рідної землі.

Обладнання: мікрофони, екран, комп'ютер, колонки, мультимедійні засоби.

Оформлення залу: в центрі сцени висить образ Матері Божої, вбраний вишитим рушником, на аванссцені вазони та вази з квітами, на видних місцях — плакати із  деревами роду учнів класу.

 

Форма одягу святкова.

 

На сцену виходять двоє ведучих :

 Ведучий 1 :  Добрий день, наші мами! Добрий день, татусі! Добрий день, педагоги, бабусі й дідусі і , звичайно, гості всі!

 

Ведучий 2 :  Сьогодні на свято зібралася велика сім'я 5 класу. Сім'я — це невсипуща хранителька пам'яті предків. Без сім'ї нема щастя на землі, а рід, родина — безсмертні. Від родини йде життя людини. За те, що Бог дав нам цей день, усіх тут зібрав, перші наші слова линуть до Бога, Матері Божої та Ісуса Христа.

 

До образу Матері Божої підходять учень та учениця зі свічками в руках і промовляють молитву:

Учениця.

О Ісусе святий!

О Пречиста Діво!

Вам дяку складати

Беруся несміло.

Я молюся до Вас

За татуся і неньку ,

За дідусенька свого,

За бабусю рідненьку.

 

Учень.

Даруй, Матінко Божа,

Їм життя довге й миле,

Кожна днина пригожа

Додає хай їм сили.

Хай ніколи родина

Наша горя не знає,

Поможи нам молюся

Преподобна, благаю!

 

Учні ставлять свічки біля образу Матері Божої.

На екрані висвітлюються слайди образочків Божої Матері.

Під стихаючі звуки пісні “Ave Maria!” учениця читає текст пісні українською мовою:

Учениця

 Аве Маріє, мудра й велична,

 Роду людського мрія одвічна.

 Долю жіночу Ти захищаєш

 Діток плекати допомагаєш

 Серцем, душею линем до Тебе,

 Зійди, Пречиста, з ясного неба,

 Покрий стражденний люд омофором

 І осіни всіх блаженним зором.

 

 Аве, Маріє — Христова Мати,

 Просимо миру і благодаті

 Роду людському і Україні

 Аби у поступі  були єдині.

 

 Аве Маріє — наша Покрово,

 Прийми, Всеблагая, осанни слово,

 Його у серці оберігаєм

 Твого заступництва молим, благаєм

 

Ведучий 1 Від шани до Матері Божої йде шана до Матері Землі, бо земля свята.

Лагідний матусин голос засіває в наші дитячі душі любов до святого місця — рідної домівки, до вишитої колоссям і калиною України, її солов'їної милозвучної мови. Кожна мати, кожен батько вчать свою дитину любити рідний край — місце де народився.

 

Звучить пісня у виконанні А.Солов'яненка  “Чом, чом, земле моя?”. На екрані появляється слайд-шоу з мальовничими краєвидами України.

 

Учениця.

Моя Україна — це пісенька мами,

Розлогі лани колосяться хлібами,

Вишневі садочки, лелеки на хаті,

Купають ставочки хмарки пелехаті.

 

Учень.

Моя Україна — то мамина ласка,

червона калина, бабусина казка,

Це соняхи в цвіті, горобчиків зграя...

Я кращої в світі країни не знаю.

 

Учень.

Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов'їна.

Люби, шануй, оберігай усе,

Що зветься Україна.

 

Танець

 

Ведучий 2. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Як могутня ріка бере силу з маленьких джерел, так і наша Україна складається з маленьких сімей.

 

Ведучий 1. Коріння  кожного роду — це наші далекі пращури без яких не було б нас. Готуючись до сьогоднішнього свята, кожен з нас зробив своє дерево роду. Ось вони перед вами.

 

На екрані висвітлються слайди із деревами роду учнів класу, стишено звучить пісня “Ой, роде наш красний”.

 

Учень.

Родина — стовбур дерева міцного,

Це батько й мати, бабці й дідусі,

Тітки і дядечки всі до одного,

Ну, словом, родичі й близькі усі.

 

Учень.

І є ще предки давні — це коріння,

Що глибоко у цій землі лежить.

А діти, діти — нове покоління,

Це пишне гілля, що у вись летить.

 

Учениця.

Родинне дерево ось тут укоренилось,

На цій землі, у рідному краю.

Й новим гіллям так щедро розпустилось

Та має біографію свою.

 

Учень.

Потрібно всім це дерево вивчати,

Бо ми господарі на цій святій землі.

Коріння роду треба добре знати,

І нас навчати, поки ми малі.

 

Учень.

Бо що то за людина без коріння?

Як перекотиполе, що летить...

Без роду-племені, його благословення

Не може праведно на цій землі прожить.

 

Ведучий 2. Невід'ємною частиною кожної сім'ї є бабусі та дідусі. Вони є незмінними помічниками і доброзичливими вчителями, вони онуків люблять більше, ніж власних дітей.

 

Учениця.

Ой бабусенько рідненька,

Чарівниченько моя,

Ваші руки золоті

У постійному труді.

Вашу працю я шаную,

Ваше серце добре чую

І сьогодні вам бажаю

Здоров'я без краю.

 

Учень.

Любий, добрий наш дідусю,

Ми — ваші внучата.

Прибігаємо до вас щастя побажати.

Ви нас батькові й матусі помагали вчити,

Як зробитись чесним, добрим, як по правді жити.

Танець.

 

Ведучий 1. Гілками на нашому родовідному дереві є батько і мати. Вони найрідніші і найближчі для кожного з нас, вони подарували нам життя.

Ведучий 2. Батько, тато, татусь... Суворий і вимогливий, а любов до дітей у нього стримана. Недарма кажуть, що дітей треба любити так, щоб вони цього не знали.

 

Учень.

Рідний тату, любий тату,

Я вітаю вас зі святом.

Я люблю вас щиро-щиро.

Вам бажаю щастя й миру.

То ж вклоняюсь вам низенько

За вашу турботу,

За велику вашу ласку,

За важку роботу.

 

Сценка хлопців:

На сцену виходять діти і починають розмову між собою.

Дитина 1:
Так, ось же вони, дорослі, просто дістали вже, зовсім не розуміють нас!

Дитина 2:
Це правильно підмічено – не розуміють. А головне, хочуть нас обдурити, ніби ми такі дурні і нетямущі!

Дитина 3:
Я вчора сів вечеряти, а на вечерю була риба. Адже знають, що я рибу не люблю, а все одно готують мені її! І головне говорять так: їж рибу, вона корисна для розуму. Але ж я й так розумний! А потім додають – риба корисна для кісток! Та я і так кістлявий!

Дитина 1:
А мене взагалі покарали ні за що!!!

Дитина 2:
Це як? Прямо взагалі ні за що???

Дитина 1:
Ну так. Я спізнився на обід, і мені мама каже, щоб я за обідом не говорив ні слова. Я тільки відкриваю рот, а вона – ні слова! І так весь обід. А коли поїли, вона мене питає – що, мовляв, ти хотів сказати? А я відповідаю – молодший братик згущене молоко розливає по черевиках у коридорі! І мене покарали за те, що я відразу не сказав про це! А самі весь обід – мовчи! Мовчи!

Дитина 2:
Ні, ну іноді є сенс в тому, що ти ще маленький.

Дитина 1:
Наприклад?

Дитина 2:
От мене батьки змушують грати на скрипці два рази в день – вранці і ввечері. А я не хочу. Так вони мені за те, що я граю, купують морозиво. А мій сусід мені купує три морозива за те, щоб я не грав. Так що я можу маніпулювати і батьками і сусідом, а це відразу троє дорослих людей!

Дитина 3:
Так дорослі самі буває, таке вигадають! Ось, наприклад, як зрозуміти напис в зоопарку: "Тварин не годувати". А як же вони живуть, якщо їх не годують?

Дитина 1:
А мій тато мені весь час каже: "Навіщо тобі цей комп’ютер? Навіщо тобі цей телефон? Навіщо тобі ця ігрова приставка? Ось у моєму дитинстві цього не було!". Я навіть думаю, що мій тато динозаврів бачив!

Дитина 2:
А в мене мама чистила рибу, а я грав поруч і постійно трошки лаявся. Мені мама каже: "Якщо батька немає вдома, це не означає, що я не дам тобі ляща за нього". І тут мені як «прилетить» по голові. Ну, от як її зрозуміти – адже мама чистили карася, а погрожувала мені дати ляща? Так дорослі самі брешуть постійно!

І діти йдуть зі сцени.

 

Ведучий 1. Мама... Це перше слово, яке з радістю та усмішкою вимовляє дитина.

Мама... Це те слово, яке найчастіше повторює людина в хвилини страждання і горя.

Материнство.... Святе і прекрасне, оспіване поетами, увінчане художниками. У всіх народів, у всі віки жінка-мати була охоронницею, добрим ангелом домашнього вогника.

І скільки б не було тобі років — п'ять чи п'ятдесят — тобі завжди потрібна мама, її ласка, її погляд.

 

Учень.

Величаєм тебе, Мамо,

В ту святочну днину,

За твій труд і за старання

Пильні без упину.

 

Учень.

Величаєм за ту працю,

Яку Мама мала,

Ніж дитинка від колиски

На ніженьки стала.

 

Учениця.

Величаєм за ті скорбні недоспані ночі,

Як недуга заглянула дитинятку в очі.

Величаєм за опіку у житті ззарання,

І за те перед тобою клонимось в пошані.

 

Пісня “Мама і я”.

 

Сценка дівчат:

В кімнаті за письмовим столом сидить дівчинка. На столі лежать підручники, зошити і ручки. Лунає телефонний дзвінок. Дівчинка бере трубку:
– так!
– ні.
– не можу піти гуляти, твір треба вигадати.
– що означає легко, тема то – “Як я допомагаю мамі?”.
– а як я їй допомагаю?
– от і я не знаю, добре тобі на самопідготовці допоможе О.М.
– візьми і запитай.
– ну давай, завтра в школі побачимося.
Після кладе телефон на стіл і починає ходити навколо столу і розмовляє:
– чим же я допомагаю мамі? Може тим що… а може цим, як його…

Тут в кімнату заходить мама.

Мама:
– привіт доню. Як справи?

Донька:
– привіт мам, нормально, уроки роблю.

Дівчинка сідає за стіл.

Мама:
– молодець, роби. А я тут у тебе приберу трохи

Мама починає підмітати підлогу, а дівчинка дивиться на неї та говорить:
– ага, значить, я допомагаю мамі підмітати!

Мама підходить до столу і ганчіркою протирає з нього пил.

Дівчинка:
–  Здорово, я ще й пил вологою ганчіркою протираю!

Мама підходить до стільця. На якому лежить розкиданий одяг, і каже:
– так, це прати…

Дівчинка:
– ось це я молодець, я ще й перу!

Мама:
– а це потрібно попрасувати…

Дівчинка:
– так, я ж ще й прасувати можу! Ось це я молодець!

Мама звертається до доньки:
– ну як уроки? Виходить?

Дівчинка:

- так, все відмінно. Напевно дванадцять отримаю завтра.

Мама:
– от і чудово. Старайся, а я піду суп варити, а потім погуляю з собакою.

Мама йде, а дівчинка говорить:
– як же я забула, що я і вмію варити. І особливо я люблю гуляти з собакою!

Написавши все в зошит, дівчинка піднімає зошит трохи вгору і гордо вимовляє:
– так, я така помічниця! Просто очманіти! Що ж, тепер і погуляти можна.

Кладе зошит, бере телефон, дзвонить і каже йдучи:
– Свєтка, підемо гуляти, я все написала. Знаєш, я така помічниця виявляється хороша…

 

Ведучий 1. Мати і земля... Земля і мати. Це їх роботящі руки твоєї і моєї матері з попелу війни підняли до життя нашу землю, вмили гіркою сльозою, засіяли молодим життям. Заквітла перед хатою мамина вишня, зацвіли в саду чорнобривці, защебетав соловейко, усміхнулась мати.

 

Пісня “Про Україну”.

 

Ведучий 2.  Коротке це слово — мама, але які надлюдські глибини скарбів містить воно в собі! Усе її життя із серця б'є. Невичерпне джерело безкорисливої любові до своїх дітей. Усе її життя — це терпіння, безконечна самопожертва, пробачення провин.

“.. Якщо лише терпінням можна було б осягнути Рай на землі, то самих тільки українських матерів вистачило б на те, аби ощасливити світ.

Поклін тобі і слава, українська жінко-мамо!” (Митрополит Володимир Стернюк)

 

Учениця.

Є у світі хтось, мов ангел ясний,

З ніжним серцем,

Поглядом святим,

Опікун ласкавий і прекрасний

І дорадник з серцем золотим.

 

Учениця.

Це кохана, рідна наша мати,

Ангел наш, і приятель, і друг,

Що учить нас рідний край кохати,

Рідну хату і родинний круг.

 

Пісня “Червона калина”

 

Ведучий 1.  Материнська мудрість - це наш дороговказ і передається нам із чистого джерела, ми не повинні його засмітити.

 

Учень.

Діти любі, - каже мати,

Треба старших шанувати!

То дасть Господь всього світа

Вам прожити довгі літа.

 

Учень.

Варт пошани сивий волос

І старий тихенький голос.

До тих зморшок придивіться,

Станьте ближче, поклоніться.

 

Учениця.

В цей день ми вклоняємось дуже низенько.

За сонечко ясне, за серце прекрасне,

За те, що добром зігріваєте нас,

За те, що в щасливу і скрутну хвилину

Ми можемо всі прихилитись до вас.

Хай вас обминають невдачі та грози.

Нехай лиш від сміху з'являються сльози,

Міцного здоров'я з роси і води,

Бадьорість та настрій хай будуть завжди!

 

Учень. 

Дорогі рідні і кохані

Ми пишаємося вами,

І в такий святковий час

Прийміть подаруночки ви від нас

 

Усі учасники свята виходять на сцену, тримаючи в руках подарунки, виготовлені своїми руками.

Тихенько звучить пісня “Рідна мати моя” у виконанні Дмитра Павличка. На екрані висвітлюється слайд-шоу із відкритками дітей для батьків.

Вихователь зачитує твори-привітання дітей , з яких родичі мають себе впізнати.

Діти вітають батьків та рідних.

 

Ведучий 2. Наше свято добігає кінця. Пам'ятаймо,що рідних ні купити, ні заслужити. Тож, бережімо їх усіх, шануймо їх!

 

Виступ матері учня/учениці.

Ведучий 1.

 Любі наші мамочки, бабусі, дідусі і таточки!

 В любові і подяки день,

 При звуках радісних пісень

 Прийміть від нас, дітей, привіт!

 

 Пісня “Це свято щасливе”