Сценарій виховної години "Українська мово - моя ти рідна, калинова!"

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ВІДДІЛ ОСВІТИ НАРОДИЦЬКОЇ СЕЛИЩНОЇ РАДИ

ЛАСКІВСЬКА ЗОШ І – ІІІ СТУПЕНІВ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                            Виховна година в 7 класі

                                                                           Айзель Л.О.

                                                                               Класний керівник 7 класу

                                                            Вчитель біології та основ здоров’я

                                                                                     Спеціаліст І категорії

                                                                          

 

 

 

 

2020 рік

 

 

Мета: ознайомити учнів з історією походження української мови, з найдавнішими типами писемності Київської Русі, з основоположниками української мови; розкрити всю красу рідної мови за висловами відомих людей; виховувати любов та поважне ставлення до своєї рідної мови. 

Обладнання:  вислови відомих людей про українську мову, комп’ютер, презентація MS PowerPoint.

 

Ведучий: Мова у житті кожної людини це не просто спосіб спілкування, а ще й здатність мислити і виражати свої думки, аналізувати події, які відбуваються в житті. Мовою ми пояснюємо всі явища – фізичні, духовні, соціальні, які відбуваються на землі і за її межами.

 

Ведуча:  Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями. Наша мова ніжна,  співоча, милозвучна. (слайд 1)

 

Ведучий:  Мова це ще історична пам’ять про життя народу, починаючи з доісторичних часів. Українська мова – державна мова України. Вона також є рідною мовою українців не лише тих, які проживають в Україні, а ще й тих, які проживають за її межами: у Росії, Білорусії, Казахстані, Польщі, Словаччині, Румунії, Канаді, США, Австралії та інших країнах. Українською мовою розмовляє близько 45 мільйонів людей і вона входить до другого десятка найпоширеніших мов світу.

       

Ведуча:  За своїм походженням українська мова належить до індоєвропейської мовної сім’ї. Спільно з російською і білоруською мовами вона входить до східнослов’янської підгрупи слов’янської групи мов.

         

Ведучий:  Історію української мови починають від праслов’янської (спільнослов’янської) мовної єдності, яка виділилася з індоєвропейської прамови приблизно в ІІІ тис. до н. е. Праслов’янська доба тривала близько 2000 років. (слайд 2)

 

Ведуча:  За традиційною версією походження східнослов’янських мов, яка ще донедавна була офіційною та обов’язковою, вважалося, що після завершення праслов’янської епохи розпочався спільний східнослов’янський період, який тривав понад 500 років та закінчився лише в XI-XII ст. під час феодальної роздрібненості Київської Русі. У цей час нібито сформувалася й спільна для всіх східних слов’ян так звана давньоруська мова, на основі якої з XIII ст. виникають три східнослов’янські мови – українська, російська та білоруська – як мови відповідних народностей. Такий підхід базувався здебільшого на низці ідеологічних настанов спочатку доби царської Росії, а згодом радянської епохи. Сучасні дослідники, критикуючи теорію єдиної давньоруської (або праруської) мови, вирізняють українську мову безпосередньо з праслов’янської мови без проміжних ланок. Згідно з цим підходом, три східнослов’янські мови, українська, білоруська й російська, зростали незалежно одна від одної як мови самостійні, і так званої “праруської” спільної мови не існувало. Таким чином, робимо висновок про те, що в наслідок історичного розвитку етносу на українських землях від середини І тис. н. е. до нашого часу, може свідчити про те, що після розпаду праслов’янської мовної спільності в цьому ареалі, почав формуватися український етнос і відповідно – українська мова. Вона перейняла від праслов’янської значний специфічний лексичний фонд і чимало фонетичних та граматичних (насамперед, морфологічних) рис, які в інших слов’янських мовах замінилися новими, а в українській мові вони склали найдавнішу групу мовних особливостей. Разом з християнством до Київської Русі прийшла старослов’янська (або церковнослов’янська) мова, створена на базі давньоболгарських діалектів Кирилом і Мефодієм. Нею писалися релігійні та офіційні тексти. Старослов’янська мова довгий час виконувала функції писемної мови.

 

Ведуча: Мова моя українська,

Батьківська, материнська,

Я знаю тебе не вивчену –

Просту, домашню, звичну,

Не із-за морів покликану

Не з словників насмикану.

 

Ведучий: Ти у мені із кореня,

Полем мені наговорена,

Дзвоном коси накована,

В чистій воді смакована,

Болем очей продивлена,

Смутком багать продимлена,

З хлібом у душу всмоктана,

В поті людським намокнута,

З кров’ю моєю змішана,

І аж до скону захищена.

 

Ведуча:  6 листопада 1997 року було підписано Указ Президента України, у якому говориться: “На підтримку ініціативи громадських організацій та з урахуванням важливості ролі української мови в консолідації суспільства постановляю: “Установити в Україні День української писемності та мови, який відзначати щорічно 9 листопада в день вшанування пам’яті Преподобного Нестора Літописця”. (слайд 3)

 

Ведучий:  Преподобний Нестор-літописець — киянин, у сімнадцять років прийшов у Києво-Печерську лавру послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив найвидатніших старців. Під час постригу в ченці Нестор був удостоєний сану ієродиякона. Книжкова справа стала змістом його життя.

 

Ведуча:  Найвизначнішою працею Нестора-літописця є «Повість временних літ» — літописне зведення, складене у Києві на початку XII століття. Це перша у Київській Русі пам’ятка, в якій історія держави показана на широкому тлі світових подій. Преподобний Нестор довів розповідь з літописних зведень кінця XI століття до 1113 року. Всі наступні літописці лише переписували уривки з праць преподобного Нестора, наслідуючи його. Але перевершити так і не змогли. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам’яткою слов’янської культури. Тому преподобного Нестора-літописця можна по праву вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. (слайд 4)

 

Ведучий: Сьогодні наше свято – це свято української мови та писемності. З часу винайдення писемності фактично почався період документальної історії людства, тому стало можливим не тільки передавати мовну інформацію на відстані, але й закріпити її в часі.

 

Ведуча: Перші спроби письма відносяться приблизно до 35-50 віків до нашої ери. Спочатку це була гілочка пальми – знак миру. Потім – схематичне зображення предмета чи якогось явища. І нарешті – ієрогліфи.

 

Ведучий: Питання походження слов’янської писемності залишається досі остаточно не з’ясованим. Але однозначно визнано факт її існування ще до Хрещення Русі. Про це маємо декілька свідчень у стародавніх літописах.

 

Ведуча:  Після прийняття християнства (988 рік) на території Київської Русі були відомі два типи письма – кирилиця (від імені Костянтина Філософа, в чернецтві Кирила) і глаголиця (від давньослов’янського “глагол”, що означає “слово”). (слайд 5)

 

Ведучий:  Глаголиця вважається давнішим письмом, але досі не існує єдиної думки щодо її походження. Азбука глаголиці складалася з 39 літер, які мали дуже складне накреслення у вигляді кружечків і петельок, з’єднаних між собою. Незважаючи на графічну складність літер глаголиці, вона тривалий час вживалася в деяких південнослов’янських країнах.  

 

Ведуча: Кирилиця – цілком оригінальна система слов’янської писемності, яка є складною творчою переробкою грецького алфавіту. Азбука кирилиці складалася з 43 літер, у тому числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Графіка кириличної азбуки була близькою грецькому та візантійському алфавітові. Такі накреслення літер у подальшому стали графічною основою сучасної української, російської, білоруської, болгарської, сербської та македонської писемності.  (слайд 6)

 

Ведучий: У середині XVI ст. у східних слов’ян виникає друкарство.  Перша датована книга під назвою “Апостол” надрукована в Москві в 1564 р., в Україні – у Львові – 1574 р. Іваном Федоровим. У 1708 р. старий друкарський алфавіт зазнав реформ. Петро I ввів нову систему знаків – гражданку. З нього усунені деякі зайві літери. Писемність звільнилася від складної системи знаків наголосу.

 

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”. (слайд 7)

 

Ведучий:  Україна та її культура святкують своє відродження. Але цьому передувала тяжка боротьба. Дуже багато жорстоких літ і століть пережила наша невмируща мова, мужньо знісши і витерпівши наругу наймогутніших царських сатрапів та посіпак шлахетсько-панських і своїх панів. (слайд 8)

1720 рік – російський цар Петро I заборонив друкувати книжки українською мовою.

 1796 рік – видано розпорядження про вилучення у населення України українських букварів та українських текстів із церковних книг.

 1775 р. – зруйновано Запорізьку Січ і закрито українські школи при полкових козацьких канцеляріях.

 1862 р. – закрито українські недільні школи, які безкоштовно організовували видатні діячі української культури.

 1863 р. – указ російського міністра Валуєва про заборону видання книжок українською мовою.

 1876 р. – указ російського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пісень.

 1884 р. – закрито всі українські театри.

 1908 р. – вся культура і освітня діяльність в Україні визнана царським урядом Росії шкідливою , “могущей визвать последствия, угрожающиє спокойствию и безопасности Российской империи”.

 1914 р. – російський цар Микола ІІ ліквідує українську пресу газети і журнали.

 1938 р. – сталінський уряд видає постанову про обов´язкове вивчення російської мови, чим підтинає коріння мові українській.

 1983 р. – видано постанову про так зване посилене вивчення російської мови в школах і поділ класів в українських школах на дві групи, що привело до нехтування рідною мовою навіть багатьма українцями.

 1989 р. – видано постанову, яка закріплювала в Україні  російську мову  як офіційну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на третій план, що позначається ще й сьогодні.

Ведуча: З XIV по XVIII ст. на теренах України побутувала староукраїнська мова, яка активно використовувалася як писемна. Поява новоукраїнської мови, яка згодом стала сучасною літературною, датується ХІХ ст. Її зачинателем вважається письменник І.Котляревський, а основоположником – Т.Шевченко. (слайд 9)

 

Так Котляревський у щасливий час

Вкраїнським словом розпочав співати,

І спів той виглядав на жарт не раз,

Та був у нім завдаток сил багатий.

І огник, ним засвічений, не згас,

А розгорівсь, щоб всіх нас огрівати.

 

Ведучий: Т.Г.Шевченко своїм величезним талантом розкрив невичерпні багатства народної мови, осягнув її, і як ніхто, розкрив чудову, чарівну музику українського слова:

Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос –

Більш нічого.

А серце б’ється – ожива,

Як їх почує!...

 

 (Виконується поезія Т.Г.Шевченка – на вибір)

 

Ведуча: На законодавчому рівні теж відбувається відродження української мови.

1990р. – в Декларації про державний суверенітет України вказувалося: «Українська РСР забезпечує національно-культурне відродження українського народу, його історичної свідомості і традицій, національно-етнографічних особливостей, функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя».

1991р. – ухвалено Радою Міністрів України Державну програму розвитку української мови та інших національних мов в Українській РСР на період до 2000 p., яку не було виконано.

1996 р. – затверджено ст.10 (Розділ І — «Загальні засади») Конституції України українська мова є єдиною державною мовою України.

1999 р. - рішенням Конституційного Суду України встановлено, що українська мова як державна є обов’язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом.

2019р. - набув чинності Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», який визначає українську мову як єдину державну мову в Україні та покладає на державу обов’язок забезпечувати всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. (слайд 10)

 

Ведучий:  Вислови відомих людей про рідну мову показують її важливість у їхньому житті, а також любов їх до рідної мови. (слайд 11)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Додаток А

Вислови відомих людей про рідну мову.

Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не самі тільки слова, їх сполучення та видозміни, але безліч понять, поглядів на речі, велику кількість думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови...     Костянтин Ушинський

 

Щоб любити – треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Василь Сухомлинський

Мова - духовне багатство народу.    Василь Сухомлинський

 

Знищити нашу мову неможливо – це те саме, що запломбувати Ніагару.   

Лесь Танюк

 

Мова - втiлення думки. Що багатша думка, то багатша мова. Любiмо ïï, вивчаймо ïï, розвиваймо ïï! Борiмося за красу мови, за правильнiсть мови, за приступнiсть мови, за багатство мови...    Максим Рильський

 

Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.    Ліна Костенко

 

Барвистість одвічна народної мови — це щось невимовне, прекрасне, казкове: і ласка любові, й червона калина, і пісня досвітня в гаях — солов’їна.    Павло Усенко

 

Яке то щастя — мати мову, якою створено «Кобзар»! Оту святу, многовікову — наш найдорожчий Божий дар!    Володимир Квітневий

 

О мово рідна! Їй гаряче

Віддав я серце недарма.

Без мови рідної, юначе,

Й народу нашого нема.

                                                                             Володимир Сосюра

 

Бринить – співає наша мова,

Чарує, тішить і п’янить.

                                             Олександр Олесь

 

Без усякої іншої науки ще можна обійтися, без знання рідної мови обійтися не можна.     І. Срезневський

 

Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, той не заслуговує на ім’я Людини.    Й.Г.Гердер

 

Доля нашої мови залежить і від того, як відгукнеться на рідне слово наша душа, як рідне слово бринітиме в цій душі, як воно житиме в ній.       Олесь Гончар

 

Як парость виноградної лози,

Плекайте мову.

Пильно й ненастанно

Політь бур’ян.

Чистіша від сльози

Вона хай буде.

Вірно і слухняно

Нехай вона щоразу служить вам,

Хоч і живе своїм живим життям.

                                                                   Максим Рильський

 

Ти постаєш в ясній обнові,

як пісня, линеш, рідне слово.

Ти наше диво калинове,

кохана материнська мово!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список викристаних джерел:

 

1. Осінні свята у школі (на допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти) / Упоряд. О.В.Гноінська. – Х.: Ранок-НТ, 2006.
2. Тарас Шевченко. Малий кобзар. Вибір для дітей з образками. – Косів: «Писаний камінь», 2007.
3. Традиційні свята і розваги. Старша школа (на допомогу педагогічним працівникам загальноосвітніх та позашкільних закладів освіти) / Упоряд. О.В.Гноінська. – Х.: Ранок-НТ, 2006.
4. Шкільний календар: традиційні свята. – Х.: Вид.група «Основа», 2004.
5. Інтернет – ресурси.