Сценарій виховного заходу "Без калини нема України"

Без калини нема України

Виховний захід для учнів 6 класу 

Мета: виховувати в учнів любов до народу, до природи, до народних звичаїв, обрядів, до рідної мови.

Оформлення: вишиті рушники, скатертини, портрет Т. Г. Шевченка, виставка його творів і фольклорних збірок, калина на партах, коровай на рушнику.

Обладнання: мультимедійні презентації, фонограми.

Усі учасники заходу в українських костюмах

План заходу

Учитель. Український поет М. Луків пише:

Мамині руки просять:
Думайте.

Хліб на столі промовляє:
Думайте.

Зламане дерево квилить:
Думайте.

Рідна земля вимагає:
Думайте.

Сьогодні ми повинні думати і про свої корені, і про те, без чого не мислиться жоден народ: народні звичаї, традиції, мова, мамина пісня, бабусині казки…

Берегиня, обереги… Як ніжно, душевно звучать ці слова… Берегиня має стати суттю життя кожного, нашою необхідністю. З яким болем говоримо про беззмістовність, бездуховність. Бо зникла з наших сердець Берегиня, бо розучилися співати дітям колискову матері, бо цурались рідної української пісні, бо не берегли чисті джерельні води,  бо не садили калини…

Сьогоднішній захід пройде під назвою «Без калини нема України».

З чого починається Батьківщина?

Може, з куща калини?

Як же цей кущ опоетизований, оспіваний у піснях?

На ці та інші питання спробуємо дати відповіді.

Звучить стрілецька пісня «Гей, у лузі червона калина»

(С.Чарнецький, музика народна)

Ведучий. У гуцулів є таке повір’я: хто дістане із стрімкої гори калинове гроно, той буде щасливим.

Виходить переодягнена в калину дівчина.

Дівчина-калина. Я росла не на кожній горі, і не на кожній родила. Довго доводилось людям шукати мене верховинами, лісами й полями, горами й долинами. Але мало хто знаходив.

Одного разу пастух гнав отару овечок і побачив, як зі скелі звисають мої налиті червоні грона. З тих радощів він покинув вівці й пішов діставати грона. Та ледь подолав половину скелі, як зірвалася брила разом із ним, загуляла, загуділа донизу. Пастух знепритомнів, а коли повернулась свідомість, уже нічого не міг бачити, крім темної ночі.

Щороку люди шукали-відшукували моє гроно, яке б принесло щастя, але не знаходили.

Ведучий. З образом калини повʼязаний і сум дівчини, що розлучається з милим.

Звучить лірична пісня

Ой під калиною трава зеленая,
Там стоїть дівчина та й засмученая. (2)

Ой ти дівчинонько та й зарученая,
Ой через кого ж ти та й засмученая? (2)

Кохала милого, кохала довгий час, –
Війна почалася та й розлучила нас. (2)

Ой під калиною трава схилилася,
Молода дівчина з милим простилася. (2)

Іди, мій соколе, будь смілим у бою,
Героєм жду тебе та й з перемогою! (2)

Прощай, дівчинонько, серце коханеє,
Прощайте, кучері, личко рум’янеє. (2)

Виступи ведучих у  супроводі мультимедійної презентації

Ведучий. Колись дуже цінували цю рослину. Не було жодної хати, біля якої не кущувала б вона. Забіліють квіти ‒ дівчата коси прикрашають, кетяги достигнуть ‒ під стріхою вішають. Ідуть люди селом, а хати наче в коралах, червоніють густими намистинами до пізніх заморозків.

Калина проводжала синів на війну, до серця тулила, Не знала калина спокою й сну, червона калина…

А якою окрасою вважалися калинові корали на шиї дівчини!

Ведучий. Дбайливо охороняли й доглядали в народі калину. Наруга над нею вкривала ганьбою людину. Дітям, аби не нівечили її цвіту, казали: «Не ламайте калину, бо накличете мороз».

Справді калина цвіте насамкінець весни, коли відходять заморозки.

Ведучий. Здавна калина оспівана в піснях.

Пісня «Ой, є в лузі калина»

Ведучий. Калина стала жіночим іменем. Тепер це чудове імʼя лише в Карпатах зустрічається. А жаль! І чудове, й оригінальне: Калина, Калинка, Калинонька…

А скільки населених пунктів ‒ Калинівок!

Ведучий. Калина і в медицині в пригоді стає: лікує кашель, хвороби серця, регулює травлення, її вживають для пониження артеріального тиску.

Соком калини очищали навіть обличчя, щоб румʼянилося.

Ведучий. А як потрібна була калина в численних обрядах, особливо у весільному. Коли випікали коровай, неодмінно прикрашали його калиною. Калиновим цвітом чи ягодами оздоблювали весільне гільце молоді.

Коли вбирали молоду, співали:

Ой, у нас в селі нова новина:

Зацвіла у лузі калина.

Не так у лузі, як у селі,

І в молодої Галі на столі.

Ведучий. А коли вінок був готовий, то переходили на іншу:

Ой, луговая калина, ой, лугом йшла-шуміла,

Ой, чи дома, дома дружечки,

Загадала я їм ділечко:

Звийте на Галі вілечко.

Ведучий. З дитинства памʼятаємо твори Т. Г. Шевченка «Тече вода з-під явора», «Над Дніпровою сагою».

Звучать вірші напамʼять

Ведучий. Здавна в Україні калина була поетизованим символом дівочої краси, жіночої скромності, чарівності. Про це співається у пісні на слова І. Франка «Червона калина, чого в лузі гнешся?»

Звучить пісня «Червона калина, чого в лузі гнешся?»

Ведучий. Традиційно було садити калину і на могилі. У поемі «Катерина» Т. Г. Шевченко пише:

Напамʼять звучить уривок із поеми Т. Г. Шевченка «Катерина» («Хто заплаче надо мною…»)

Ведучий. Цікава легенда про назву цієї рослини.

Давним-давно дівчина, тікаючи від ворогів, зачепилась за дерево. Розірвався разок намиста і розсипався. Згодом дівчина загинула в неволі, а на тому місці виріс кущ, який назвали в народі калиною.

Ведучий. Калина ‒ музичний кущ: із неї роблять сопілки. Народна поезія говорить: калинова сопілка, калиновий голос, калинова колиска. У калині материнська любов і мудрість:

Любуйся калиною, коли цвіте,

А дитиною, коли росте.

Виконується «Колискова»

Ведучий. З калиною порівнюють і нашу рідну мову.

Звучить вірш Д. Білоуса «Диво калинове»

Ведучий. На нашій планеті понад 200 видів калини. У природі кущі калини ростуть у Європі, Північній Африці, Азії (до Малайзії та острова Ява), а також у Північній і Південній Америці. Особливо багато калини в Азії та Північній Америці.

Презентація фотоколажа

Ведучий. Важко посадити, важко виростити. А щоб зросла добра, щедра, будьте самі щедрими на добро, на ласку. Лелійте у своїй душі Берегиню!

 

Додаток

Стрілецька пісня «Гей, у лузі червона калина»

(слова С.Чарнецького, музика народна)

Гей, у лузі червона калина похилилася.
Чогось наша славна Україна зажурилася.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Не хилися, червона калина ‒ маєш білий цвіт.
Не журися, славна Україна ‒ маєш добрий рід.
А ми тую червону калину підіймемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Виступали стрільці січовії у кривавий тан,
Визволяти братів-українців з московських кайдан.
А ми тії московські кайдани розіб'ємо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Гей, у полі ярої пшенички золотистий лан,
Розпочали стрільці січовії з москалями тан!
А ми тую ярую пшеничку ізберемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

Як повіє буйнесенький вітер з широких степів,
Та й прославить по всій Україні січових стрільців.
А ми тую стрілецькую славу збережемо,
А ми нашу славну Україну, гей! гей! розвеселимо!

 

Ой, є в лузі калина

Українська народна пісня

Ой, є в лузі калина,     | (2)

В город сі нахилила.

Пішли ї дружки рвати ‒   | (2)

Не дала сі зломати.

Пішла Маруся сама,       | (2)

Калини нарвала.

Принесла до світлоньки   | (2)

Межи свої гостоньки.

На тесовий стіл клала,   | (2)

Батенька ся питала:

‒ Батеньку, голубоньку,  | (2)

Скажи мені правдоньку,

Чи я буду такая,         | (2)

Як калинонька тая?

‒ Будеш, Марусю, будеш,  | (2)

Поки при мені будеш.

А, як підеш від мене,    | (2)

Спаде красонька з тебе.

З твого зіленька ‒ роса, | (2)

З тебе, Марусю, ‒ краса.

 

Червона калина, чого в лузі гнешся?

Слова: Іван Франко. Музика: Богдан-Юрій Янівський

Червона калино,

Чого в лузі гнешся?

Чи світла не любиш -

До сонця не пнешся?

 

Чи жаль тобі цвіту,

Чи радощів світу?

Чи бурі боїшся,

Чи грому з блакиту?

Не жаль мені цвіту,

Не страшно і грому,

І світло люблю я,

Купаюся в ньому.

 

А вгору не пнуся,

Бо сили не маю,

Червоні ягідки

Додолу схиляю

 

Я вгору не пнуся,

Я дубам не пара,

А ти ж мене, дубе,

Отінив, мов хмара.