Сценарій виховного заходу до Дня Пам'яті і Примирення "Ніхто не забутий, ні що не забуто..."

Сценарій виховного заходу до Дня Пам’яті та примирення

«Ніхто не забутий, ніщо не забуте…»

Мета: виховувати  мужність, почуття патріотизму, любов до Батьківщини, до історії свого народу, повагу до подвигу загиблих, пошану до ветеранів Другої Світової війни.

Обладнання: малюнки, виставка книг, свічки, проектор, букети живих квітів.

 

Учні починають декламувати вірші:

Весна іде, і переможним кроком
В тюльпановому вічному вогні
Йде травень крізь хвилини, дні і роки,
Несе нащадкам спогади свої.

 

Весна іде квітчасто, гордо, юно,
Як втілення найчарівніших снів.
О весно красна, ти ще не забула
В історії своїх жахливих днів?!

 

Із року в рік часопис віддаляє
Своїх нащадків далі від війни.
Та травень знов і знову нагадає,
Як із життя ішли його сини.

 

Їх життя, їх помисли високі,

Котрим не судилось розцвісти,

Закликають мир ясний і спокій,

Як зіницю ока , берегти.

 

І живуть у пам ‘яті народу

Його вірні дочки і сини,

Ті, що не повернулись із походів

Грізної великої війни.

В дні травневі мріями багаті,                              
Коли щастя хлюпає з пісень,                              
Ми щороку зустрічаєм свято –                               
Перемоги радісної день.  

 

1 ведучий:

Щороку в травні ми відзначаємо День Перемоги.

 

2 ведучий:

Дорогою ціною заплатив український народ за участь у найстрашнішій за всю світову історію війні 1941 – 1945 років.

 

 

3 ведучий:

Можна по-різному ставитися до Другої Світової війни, по-різному її називати – Великою Вітчизняною, Другою Світовою, але хіба можна забути тих, хто поліг у боях, хто віддав своє життя заради щастя інших. «Ніхто не забутий, ніщо не забуте».

Ніхто не забутий,
На попіл ніхто не згорів:
Солдатські портрети на вишитих крилах пливуть,
І доки є пам’ять в людей,
І доки живуть матері,
Доти й сини, що спіткнулись об кулі, живуть.

 

Їх прийняла війна,
Лишивши списки загиблих у праведнім бою,
Застигли в тузі обеліски,
В гранітнім кам’янім строю.

 

Пам’ятайте, друзі, цих людей довіку,
Тих, хто повернувся й хто поліг в боях.
Тож вклонімось всі ми низько до землі їм,
Й квітами устелим їх тернистий шлях.

 

Учні виконують пісню «Вічний вогонь»

Скотилась на щоку сльоза неждано,

Та я її ні в чому не виню.

Моя печаль, мої глибокі рани

Схиляються до Вічного вогню.

Знов оживають постаті і дати,

Немов назад прокручується час.

А пам'ять просить знову пригадати

Близьких та рідних, що нема між нас.

 

Приспів:

Вічний вогонь, Вічний вогонь

Щирих сердець, незрадливих долонь.

Вічний вогонь, Вічний вогонь

Полум'ям білим торкається скронь.

Вічний вогонь.

 

Задума сивини спитати хоче

Про мужність ту, що славила борню.

І синє небо нахиляє очі

До віщого бентежного вогню.

Минають дні, та згадка не минеться,

І не щезають болі та жалі...

Всіх поіменно називає серце

Від імені вкраїнської землі.

 

 

Лунає мелодія «Шкільний вальс»

22 червня 1941 року… Догорав рожевий світанок в обіймах спраглої ночі, він пив теплу росу із трав і замріяно слухав мелодію шкільного вальсу…

 

Учні виконують вальс

(мелодія вальсу переривається повідомленням Левітана про війну)

 

1 ведучий:

Так, двадцять друге червня 1941 року.  Мільйонам людей назавжди врізався в пам'ять перший день Великої Вітчизняної війни.

 

2 ведучий:

Чорною тінню фашистської навали, димом пожеж, смертю і руїнами звалився він на нас.

 

3 ведучий:

Саме з нього бере Друга світова війна свій відлік довжиною у одну тисячу чотириста вісімнадцять кривавих днів і ночей…

 

Спинись, проклятий супостате,
На світ востаннє подивись:
За тіло матері розп'яте
Сини на битву  піднялись.
 

У бій пішли за наші ниви,
За ясний сміх дитячий,
За юний спів щасливий,
За славний труд гарячий.

Вперед, полки суворі,
Під прапором свободи,
За наші ясні зорі,
За наші тихі води.
 

Сонце палило нестерпно,

Гнулось садове гілля.
Падали яблука в серпень,

Глухо стогнала земля.
 

Рвали снаряди їй груди.

Всюди гриміла війна,
Падали скошені люди,

їх не щадила війна.
 

Учні виконують пісню «На безіменній висоті»

Гаї диміли під горою,
Вечірній обрій пломенів...
Нас залишалось тільки троє
Із вісімнадцяти бійців.
О, скільки їх, хороших друзів,
Лежать лишилось в темноті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

Ракета падала, світила
Вогонь, як зірка, догоряв...
Кого в бою тім не скосило -
Назавжди все запам'ятав.
Вік не забуде, не забуде
Атаки лютії оті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

Над нами "мессери" кружляли,
І ворог злішав з кожним днем...
Та ще міцніше ми єднались
Під перехресним артвогнем.
І як би важко не бувало,
Ти в мрії вірив золоті
Край незнайомого присілку |
На безіменній висоті... | (2)

 

1 ведучий:

Чотири роки... Тридцять чотири тисячі годин!.. Від Москви до Берліна - дві тисячі шістсот кілометрів.

 

2 ведучий:

Так мало? Правда?

 

3 ведучий:

Це, якщо літаком, то три години. А якщо  перебіжками по снігах , під дощем , в лютий мороз та нестерпну спеку  по-пластунськи – то чотири довгих роки!

 

1 ведучий:

Страшні сліди залишила війна у всьому світі. Лише на території України в руїни  та згарища перетворили фашисти 114 міст і 28 тисяч сіл.

 

2 ведучий:

Дорогою ціною дісталася нам перемога. Під час війни загинуло майже 60 мільйонів людей у всьому світі, понад 3 мільйони українців, 2 мільйони були примусово вивезені на роботи до Німеччини.

 

 3 ведучий:

А скільки не народжених дітей? А скільки залишилось вдів і сиріт?.. Не зосталося жодної сім’ї, яка б не оплакувала загибель рідних чи близьких.

 

Одержала звістку матуся,
Що син її впав за Дністром,
Поїхала мати до сина
В далекі світи із села
І білу пшеничну хлібину,
І вишитий рушник привезла.

 

Спинилась вона над водою,
На скелі Дністровій крутій:
Могила його під горою
І камінь гранітний на ній.
Заплакала: «Сину, мій сину,
Як довго до тебе я йшла…»
Могилу, неначе дитину,
Руками вона обняла…

 

А річка шуміла невпинно,
І тихо шуміла трава,
І тільки червона калина
Тремтіла, неначе жива.
А мати стоїть на колінах,
І пальці торкають граніт,
А поруч уся Україна
В скорботі із нею стоїть…

 

Учні виконують пісню «Степом»

Степом, степом йшли у бій солдати.

Степом, степом - обрій затягло.

Мати, мати стала коло хати,

А навкруг в диму село.

 

Степом, степом розгулись гармати,

Степом, степом - клекiт нароста...

Степом, степом падають солдати,

А навкруг шумлять жита.

 

Степом, степом поросли берізки,

Степом, степом сонце розлилось...

Степом, степом - встали обеліски,

А навкруг розлив колось.

 

Степом, степом - людям жито жати,

Степом, степом даль махне крилом...

Мати, мати жде свого солдата,

А солдат спить вічним сном!

 

 

1 ведучий:

Люди старшого покоління пам’ятають: травень того незабутнього 45-го року був напрочуд теплим і сонячним. Ніби сама природа відчувала радість довгоочікуваного визволення, що прийшло на нашу землю.

 

2 ведучий:

1945 рік. 1 травня над рейхстагом піднявся прапор Перемоги.

 

3 ведучий:

8 травня 1945 року в Берліні підписана повна капітуляція фашистської Німеччини.

 

1 ведучий:

9 травня було надано салют Перемоги.

 

Учень:

День Перемоги! День Перемоги!

Іде по країні весна.

Дев’ятого травня! Дев’ятого травня!

Війна закінчилась страшна.

 

Звучить пісня «Смуглянка » Діти  виконують танок.

 

Ми – не діти війни                              
Лихоліття страшного не знали.                              
Із книжок про війну,

Про запеклі бої ми читали. 

Ми – не діти війни                              
Ми дітьми її тьми не були                              
Ми у мирі і щасті,                              
У тиші зросли. 

        
Але пам’ять про те,                              
Що накоїла чорна війна
В дні травневі щорічно                              
В душі ожива!

 

1 ведучий:

Роки... Скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті світлі імена тих, хто віддав своє життя за незалежність нашої Вітчизни.

 

2 ведучий:

Ми не повинні, не маємо права забути те, що відбулося 68 років тому: якою ціною завойовано мир, чому нам пощастило народитися вільними людьми, кому ми повинні дякувати за це…

 

3 ведучий:

Велика вдячність усім, хто кував Перемогу, пам’ять про цих людей ми пронесемо у своїх серцях через усе життя . Тож пам’ятаймо про все і про всіх!

 

Презентація

Я знаю і пам’ятаю … (розповідь учнів про прадідів, що воювали).

 

Пам’ятайте про тих, що безвісті пропали,

Пам’ятайте про тих, що не встали як впали.

Пам’ятайте про тих, що згоріли як зорі,-

Такі чисті і чесні, як повітря прозоре.

Пам’ятайте про тих, що за правду повстали,

Пам’ятайте про тих, що лягли на заставах.

Пам’ятайте про тих, що стрибали під танки...

Пам’ятайте про всіх

 

1 ведучий:

Дозвольте запалити свічу та вшанувати хвилиною мовчання воїнів, які віддали найдорожче – життя у боротьбі з фашистськими загарбниками.

Хвилина мовчання… 

 

У тиші урочистій до Пам’яті йдемо,                              
Що в серці відлунює грізно.                              
У святому мовчанні над вічним вогнем                              
Схиляється наша Вітчизна.

 
Уклонимось тим, хто поліг у бою,
Хто покрив землю рідну собою.                                              
Усім поіменно, хто впав у бою,                                              
Хто відстояв нашу свободу. 

                                              
Згадаємо всіх ,                                              
Серцем згадаєм своїм,                                              
Це потрібно не мертвим,                                              
Це потрібно живим.

 

Лунає мелодія дзвонів 

 

Ми хочемо без воїн жити.

Хай буде мир на всій землі!

 

Мир – це квіти у сонячних росах.

Мир – це радість малих і дорослих.

 

Мир – це усмішка в очах матусі.

Мир – це  лани золотаво-русі.

 

Мир – це потоки весняні сині.

Мир – це дружній танок при гостині.

 

Мир – це все, що у світі найкраще,

Не забувайте цього нізащо!

 

Хай літають завжди журавлі,

Колоски видзвонюють налиті.

Ми за те, щоб мир був на землі

Для усіх людей на цілім світі!

 

Хай живуть спокійно люди,

Сонце лагідно сія,

Хай лунає всюди-всюди

Пісня радісна моя.

 

Учні виконують пісню «Перемога»

В цей день цвітуть салюти

І чути дзвін пісень,

Не дай нам, Бог, забути

Який сьогодні день!

Не дай нам, Бог, забути,

Не дай нам, Бог, забути,

Не дай нам, Бог, забути

Про цей травневий день!

Страшні чотири роки

Ми йшли до цього дня,

Всі муки і тривоги

Ми випили до дна.

Крізь муки і тривоги

Ми йшли чотири роки,

Ми йшли до перемоги,

А з нами йшла весна.

 

Приспів:

Перемога свята, Перемога!

Свято миру, свободи й весни!

Чом тоді мої очі вологі? -

Бо не всі повернулись з війни!

Сплять мільйони загиблих в окопах, -

Це моєї країни сини.

Де була б ти сьогодні, Європа?

Де була б ти, якби не вони?

 

В цей день оркестри грають

На радість дітворі

І знову серце крають

Мелодії старі.

В цей день оркестри грають

І знову серце крають,

І знову серце крають

Мелодії старі.

І сиві ветерани,

Згадавши ту війну,

В цей день кладуть тюльпани

До Вічного вогню.

І сиві ветерани в цей день

Кладуть тюльпани,

В цей день кладуть тюльпани

До Вічного вогню.

 

Приспів.

 

Сплять мільйони загиблих в окопах, -

Це моєї країни сини.

Де була б ти сьогодні, Європа?

Де була б ти, якби не вони?

Перемога свята, Перемога!

Свято миру, свободи й весни!

 

 

Використані джерела:

1. https://naurok.com.ua/scenariy-do-dnya-pam-yati-ta-primirennya-82934.html
2. https://www.schoollife.org.ua/447-2019/
3. http://www.uroki.net/scenar/ukr_scenar31.htm
4. https://osnova.com.ua/news/1420
5. https://www.pisni.org.ua/songs/4165230.html
6. https://www.pisni.org.ua/songs/4144939.html