Сценарій виховного заходу «Ми – нація єдина, твої ми діти Україно»

Сценарій

«Ми – нація єдина, твої ми діти Україно»

Мета: створити святковий мікроклімат в класі для знайомства дітей і батьків; розширити знання учнів про рідний край; формувати культуру взаємовідносин між людьми, повагу до традицій і звичаїв українського народу; виховувати почуття патріотизму, поваги до державних символів, любові до рідного краю, Батьківщини, поваги один до одного, до людей різних національностей.

Обладнання: вітальний плакат «1 Вересня. День знань», карта України, плакати з Державною символікою, віночок із різнокольорових паперових  квітів, каравай, рушник, калина, квіти, буклети «Побажання батькам першокласників», музичне оформлення

Хід уроку

(Клас прикрашений синьо-жовтими кульками, стрічками. На дошці плакати «1 Вересня. День знань», «Україна єдина», картинки квітів; напис «Ми – єдина нація, твої ми діти Україно!».  На столі рушник, каравай, квіти, калина. Лунають пісні про Україну)

І. Привітання

• Сьогодні свято завітало в школу,
  Бо перше вересня, і пролунав дзвінок.
  Змужнілі, сонцем зласкані улітку,
  Ми розпочнемо Перший наш урок.

 Актуалізація опорних знань

Гра «Так чи ні, я чи не я»

- А зараз, діти, прошу відповідати чесно та відверто:

Усі за літо відпочили?

А набралися ви сили?

У школу всі із вас хотіли?

А на сонці загоріли?

Хто улітку грався?

Ну, а хто купався?

У таборі хто із вас був?

Хто з вас їздив до бабусі?

Хто допомагав матусі?

Хто книжку нову прочитав?

А хто лише в м’яча ганяв?...

- Питань багато маю я до вас, розповісти про все настав вже час. Яке ж сьогодні число? Місяць? Рік? Чим сьогоднішній день особливий? (відповіді дітей) Я від щирого серця вітаю вас з цим особливим святковим днем!

ІІ. Оголошення теми та мети уроку

• Сьогодні перший урок у всіх школах нашої країни присвячений Україні і українцям. Тож, тема нашого уроку записана на дошці «Ми – нація єдина, твої ми діти Україно!»

І за українськими традиціями шановних гостей зустрічають хлібом-сіллю. Вітаю вас у нашій шкільній родині. Бажаю  всім здоров’я, миру і достатку.

Красивий, щедрий, рідний край
І мова наша - солов’їна.
Люби, шануй, оберігай
Усе, що зветься … (Україна).

- Наша держава – одна з найбільших країн у Європі. Щасливі ми, що народилися і живемо в Україні. Тут жили наші прадіди, живуть батьки, тут корінь українського народу. І де б не були скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, вслухаємось у чарівні мелодії пісень, вбираємо в себе ніжні звуки української мови. Україна – це наша історія. Бо поки ми пам’ятаємо історію свого народу, ми існуємо, як нація. Від розуміння і любові кожного з нас залежатиме, яким буде майбутнє України.

ІІІ. Сприймання й усвідомлення нового матеріалу
 

Бесіда «Що для кожного з вас Україна?»(Україна – це рідний дім, рідне село, мелодійна, ніжна мова, вишиванки, верба і калина…).

- В кожної людини є своя маленька батьківщина – це її домівка, вулиця,  що є частиною великої Батьківщини. Так ніжно тріпоче серце при згадці про старе дерево, квіточки, що ростуть біля батьківського порогу? Мабуть тому серце приростає саме до рідної землі, яка випестила тебе і яку ти зігрів своїми руками. І так буває завжди – любов до великого і безмежного починається з любові до малого. Рідний куточок землі стає для людини найкрасивішим та наймилішим.

- Ми часто чуємо словосполучення «рідна земля», «рідний край», «Батьківщина», «Україна». Що означають вони?

Послухаємо вірші:

1. На світі багато чудових країн,
   Мені наймиліша, найкраща країна,
   Яка піднялася, мов Фенікс, з руїн,
   Безсмертна моя Україна.
2. Поле широке, небо високе
   В променях сонця сія.
   Верби. Калина… В даль пісня лине –
   То Україна моя.
3. Моя Україно, тебе я кохаю –
   Тут дім мій, тут друзі живуть.
   Тут мовою рідною пісня лунає
   І мальви по селах цвітуть.
4. Є у всіх одна країна,
   Найрідніша нам усім.
   То прекрасна Україна,
   Нашого народу дім.
5. Струмок серед гаю, як стрічечка.

На квітці метелик, мов свічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля –

Добридень тобі, Україно моя!

Державні символи України

- Наша рідна Україна, наша Батьківщина, яка має свою землю, свою мову, культуру, історію, власні звичаї і традиції має також неповторні державні символи.
 

Про них послухайте легенду.

ЛЕГЕНДА

  Давно-давно жила одна жінка. І було у неї три сини. Росли сини чесними, сміливими і дуже любили свою матір, готові були віддати за неї своє життя.

      Підросли вони і вирішили піти в люди і прославити свою матір.

      Першим пішов старший син. Мати, щоб він про неї пам’ятав, подарувала йому золоту корону з трьома промінчиками. Пішов син. І за корону, яка зігрівала людей і вела вперед, показувала дорогу до кращого життя, дали першому сину ім’я – Тризуб.(на дошку вивішується картинка Герба)

     Середньому сину мати в дорогу подарувала жовто-блакитний одяг. Своїми хорошими справами прославив він свою матір. Дали люди йому ім’я – Прапор. (на дошку вивішується картинка Прапора)

     А там, де був молодший син, завжди звучала дзвінкоголоса пісня, тому що мати подарувала молодшому сину голос солов’я. І дали йому ім’я – Гімн. (на дошку вивішується плакат з текстом Гімну). Слова Національного Гімну «Ще не вмерла України…» написав відомий український поет Павло Чубинський, музику - західноукраїнський композитор Михайло Вербицький. Із гімну починають надзвичайні масові події, урочисті збори. Слухають і виконують гімн стоячи.  (Прослуховування Гімну України, вчитель наголошує на тому, як слід поводитись під час його звучання)

 З того часу йдуть завжди разом – Тризуб, Прапор і Гімн, прославляючи рідну матір.

• То хто ж ця матір? (Україна)

Рослини-символи України
 

- До рослинних символів відноситься верба, дуб, тополя, калина, мальва, барвінок, чорнобривці, любисток тощо. З рослин дівчата плели віночки, і кожна квітка в них щось символізувала.

Деревій – нескореність,
Ромашка – доброту і ніжність,
Калина – красу та дівочу вроду,
Барвінок – життя,
Любисток – людська відданість,
Чорнобривці – вроду,
Безсмертник – довголіття,
Незабудка – пам’ять,
Ружа – любов.

ІІІ. Практична колективна робота

- Зараз ми з вами «заплетемо» віночок. Але він буде не звичайний. Візьміть квіточку, яка лежить у вас на парті. Подивіться уважно на неї. Чим квіточки схожі? Чим різняться? І дорослі, і діти зовсім як наші квіти. Подивіться один на одного, посміхніться. Чим ми схожі? Чим відрізняємось? Зараз кожен з вас по черзі буде підходити до дошки і крипіти свою квіточку до нашого віночка. А всього в українському віночку дванадцять квіточок, кожна – лікар, оберіг.  (Діти прикріплюють квіти на дошку, заздалегідь оформлену у вигляді віночка)

-Погляньте, діти, на цей чарівний віночок. Ми всі різні – маємо різний колір очей, волосся, різний зріст, голос. Нас об’єднала наша школа, наш клас, ми будемо вчитися, співати, танцювати, веселитися. Тепер ми одна родина, один колектив. Цей віночок буде символізувати міцну дружбу нашого класу. Від сьогодні він буде з нами, щоб нагадувати про те, що наша дружба міцна й непорушна, всі ми житимемо у мирі й злагоді.

- Діти, а що таке сім’я? Де вона може проживати? (Учитель показує карту України)

- Погляньте на карту України – це карта нашої Батьківщини. У кожному куточку України – живуть родини, батьки і діти, бабусі і дідусі у місті чи в селі, але всі ми живемо в одній державі – в Україні, яка є для всіх нас єдиною. Україна – це наш рідний батьківський край, і ми несемо в собі його культуру, звичаї, традиції, його пісні і вірші, вбираємо в свою душу рідні серцю краєвиди.
 

- Хіба може душа бути байдужою до цієї краси? Звичайно, ні. Ми повинні берегти і примножувати красу нашого краю.

 Красивий, щедрий рідний край

І мова наша солов’їна.

Люби, шануй, оберігай

Усе, що зветься Україна!

  Фізкультхвилинка

Якщо ви знаєте, що наша держава сильна коли єдина - дайте один одному руку.

Якщо ви вважаєте, що кожен повинен любити і піклуватись про нашу Батьківщину – Україну, - сплесніть у долоні.

Якщо ви вивчаєте рідну мову, дбаєте про її чистоту - сплетіть руки вгорі.

Якщо ви впевнені, що треба з повагою ставитись до Герба, Прапора і Гімну, - встаньте.

- Діти, ми живемо на своїй рідній землі, яка зветься Україна. А як називаються люди, які проживають на території України? (Українці: українець, українка).
 

- Настав час скласти колективного вірша про Україну із щирих і теплих слів. Я почну, а ви будете добирати останнє слово другого рядка в риму.

- Зараз я прочитаю вірш з пропущеними словами, а ви спробуйте їх відгадати і хором назвати.

На землі великій є одна країна:

Гарна й неповторна, мила …(Україна).

І живуть тут люди добрі, працьовиті,

І скажу, до речі, ще й …(талановиті).

Землю засівають і пісні (співають),

На бандурі грають і вірші … (складають).

Щоб жила й раділа кожна родина,

Щоб була щаслива наша …(Батьківщина)!

– У прислів’ях, приказках, крилатих виразах втілені моральні цінності українського народу, які живуть сотні років та висвітлюють найвищу мудрість – як бути Людиною.

–      А зараз ми проведемо конкурс «Дерево мудрості» для батьків. Готові, шановні батьки? (На дошці прикріплені незакінчені прислів’я, батькам пропонується закінчити їх).

«Без верби і калини…» (немає України).

«Людина без рідної землі…» (як соловей без гнізда).

«За рідний край…» (життя віддай).

«Та земля мила…» (де мати народила).

«За народ і волю…» (віддамо життя і долю).

«Жити – …» (Вітчизні служити).

«Нема на світі другої України…» (немає другого Дніпра).

- Дякую. Ви молодці!

ІV. Підсумок уроку

- А тепер усі встаньте і візьміться за руки, щоб утворився віночок, який є у нашому класі. Ми - одна дружна сім’я, тому жити треба у мирі й злагоді, заступатися одне за одного, дружити, ділити з усіма радість і смуток, щоб наше шкільне життя було цікаве і змістовне, насичене хорошими вчинками і цікавими подіями.
(Діти піднімаються, стають біля парти і беруться за руки. Говорять слова за вчителем)

Ми усі – одна сім’я,

Неповторні – ти і я!

Будемо усі дружити,

В злагоді і мирі жити.

Бо життя – це диво – казка!

В ньому є любов і ласка!

Ми прийшли у світ, щоб жити

Й на Землі добро творити!

- Пам’ятаймо: Україна - багатонаціональна, багатомовна, але Україна - єдина. Не забуваємо і цінуємо нашу Батьківщину. Збережемо наш патріотизм, віру та силу духу для наступних поколінь. Шановні гості, як гостинна господиня я пригощаю вас караваєм. (Розрізання караваю)