Сценарій виховного заходу на тему "Є в народу нашого чудові традиці. Стрітення"

Тема. Є в народу нашого  чудові традиції . Стрітення.

Мета:  ознайомити дітей з народними звичаями, з народними обрядом Стрітення, особливостями святкування; розвивати інтерес до історії та звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак; виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи; виховувати любов і бережливе ставлення до природи.; збагачувати словниковий запас учнів.

Обладнання: випечені пташки-жайворонки, свічки, віночки, вишиті рушники, малюнки, національний одяг, весняне дерево зі стрічками та пташками.

                                             Хід свята

                Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

             Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.

Вчитель

Доброго дня, шановні гості!

    Сьогодні ми хочемо розказати вам про свято, яке завершує зимовий цикл народних обрядів - Стрі́тення, одне з найбільших християнських свят, яке відзначається на 40-й день після Різдва — 15 лютого.

   Це свято принесення Святою Дівою Марією сина  Ісуса до Єрусалимського Храму. А у народі - Стрітення здавна символізує зустріч зими з весною. Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця.

 

Учень

Добрий день вам ,любі друзі, всім, хто у господі,

раді з святом вас вітати, щастя і добра бажати.

 

Учень

За християнським народним звичаєм, ми Стрітення Господнє зустрічаєм!

Як і Святе Різдво Христос нам об’являє своє Божество.

 

Учень

На сороковий день по народженню дитини

принесла мати в храм святого свого сина.

В побожності, в покорі до Божого Закону,

Марія принесла дитя до праведного Симеона.

В похилих літах, він хотів лиш одного:

дожити до Стрітення Первістка Бога

 

Учень

Сповіщений Духом Святим: Симеоне,

не вмреш ти, зустрінеш ти сина земного!

Узяв Симеон Ісусика в руки,

Воздав хвалу Богу,  із радісним духом:

"Ось очі мої побачили спаса,

Піти я готовий з життя цього часу.

 

Учень

  У нашого християнського народу є звичай , пов'язаний зі святом Христового Стрітення - благословення свічок. На Стрітення люди йшли до церкви і святили свічки, які потім називали стрітенськими, «громничними», бо вони оберігали людей і худобу від грому. Коли була страшна негода, то запалювали цю свічку, і вона оберігала від біди і лиха.

 

Вчитель

Давайте й ми запалимо таку свічку.

(Запалюю свічку і передаю дітям)

 

Свічко - свічечко, гори та діток бережи!

В щасті - долі щоб жили і здоров'я берегли!

 

Учень

  Святили на Стрітення крім свічок ще й воду. Ця вода вважається цілющою. Її набирали у невживану посудину і зберігали за образами цілий рік. Вона допомагає від усяких хвороб, нею благословляли синів на службу і будь кого у далекі небезпечні мандрівки. Нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовисько, домашню птицю та бджіл.

 

Учениця

А я у велике свято

Набрала з криниці святої водиці.

Буду умиватися, сили набиратися.

 

Хлопчик

В людей веселіють, яснішають лиця.

Їм сиду бадьору вертає водиця.

 

Вчитель

   У народі кажуть, що в цей день, 15 лютого, зима з весною зустрічаються і сперечаються.

  Стомлена, змарніла та виснажена від праці Зима, повинна поступитися молодій , повній сил, Весні.

 

Зима:

 -О ні! Не цього разу! Не цього року!

 Пригадайте, як довго мені не поступалася Осінь,

Я побачила, як ви мене чекали. Як ви мені раділи.

Я ще не втомлена і не виснажена!

 

 

Учень

Зимонько-чарівнице, тебе ж ніхто не проганяє! Усі тебе люблять! Але ж є ще й закони природи! Їх вивчали наші пращури, їх вивчаємо і ми:

 

 

Учні

- Як горобці на Стрітення купаються в калюжі, то морозу дожидай і стужі.

- Якщо тепло в цей день і сонячно, то й весна буде теплою.

 - На Стрітення сніжок - весною дощик.

- Якщо відлига – жди пізньої весни.

- Ясна й тиха погода – на добрий врожай.

- Якщо бурульки короткі, то літо – сухе й погоже.

- Якщо на дахах довгі бурульки — стільки ще випаде снігу.

 

Вчитель

   Разом із пробудженням природи від зимового сну, на нашій землі, в Україні починається цикл весняних свят. Ці свята пов'язані зі стародавніми віруваннями та звичаями.

Народ у своїх казках та легендах створив гарний  образ Весни, файної молодої дівчини, з вінком квітів на голові, її закликають піснями-веснянками...

Ось і запросимо Весну, нехай Стрітення усе розсудить...

 

Весна

 А ось і я – Весна-красна.

Куди ступлю, там сонце сяє,

Усе навколо оживає,

Іду, пробуджую від сну,

Всю землю чарівну!

До вас пришла я в край краси,

бо рідні вчула голоси.

Зима мабуть втомила вас?

 

Зима

- Зачекай Весно! Я ще не готова віддати тобі твої володіння !

 Давай змагатися, хто переможе , той і залишиться.

 

Весна

-Зимонько, ми ж з тобою споконвічні сусіди,

навіщо ж нам сперечатись, ворогувати?

Ти ж сама знаєш, якщо 15 лютого до вечора потеплішає,

значить, моя пора на землі настає.

Якщо ж стане холодніше, то я поперед тебе ще не стану,

буду мати час підготуватися.

 

Птах

- Веснонько, а що нам, пташенятам, робити?

 Ми твого тепла так зачекалися!

 Ми вже хочемо цвірінькати на твоїх сонячних світанках.

 Дай нам свого сонячного неба,

 ми повернемо свої родини з далеких країв

 і разом будемо щебетати про тебе...

 

Весна- Давайте клич своїм родинам! Нехай повертаються у рідні ліси і садочки. А сонячні світанки вже близько – близько!

 

                                      Пісня  «Щебетала пташечка»

Діти

- Скоріш , люба Весно, до нас прибувай,

щоб знову озвавсь соловейками гай.

Щоб знов зеленіли, густіли лани,

щоб сонечка сил набирались вони.

Щоб жовті кульбабки цвіли у садках,

А ми всі дівчатка, були у вінках

 

Зима

-Бач чого захотіли! Зараз я - володарка!

Я залишусь тут назавжди!

Тож тремтіть усі звірі лісові й кожна пташина.

Та і ви – малеча, зі своєю Весною.

Зараз я снігу намету і морозу напущу!

Бо ще силу свою маю і нею скористаюсь!

Ніякого сонця і тепла!

Ніякого пташиного щебету!

Якої там ще зеленої травички?!

Не бачити вам квітів – первоцвітів!

Все засиплю товстим шаром снігу!

Все заморожу! Я так хочу, і так буде!

Дитина.

Утікай, утікай, біла зимонько!

Вже нема, вже нема в тебе силоньки

Вже весна, йде весна-чарівниченька,

Потемніє, почорніє твоє личенько!

 

Учень

 -Не мети, не мети, Зимонько, снігами

Хутровини напускай, будь любою з нами

Повернися у свій час з іграми й піснями.

 

Учень

Зимонько, Зимонько, пусти Весну до нашого краю!

Глянь, як всі її чекають.

 (Заходить хлопчик-жайворонок із ключиком )

 

 

Дівчинка.   

Ой, Жайворонку, рання пташко,

Чого так рано з вирію прилетів?

 

Жайворонок. Не сам же я вийшов —

Сам бог мене вислав. У праву рученьку

Ключика видав. Із правої рученьки літо відмикати,

 Із лівої рученьки зиму замикати.

 А ще по горах сніги лежали,

А по дорогах криги стояли.

Я тії сніги ніжками потопчу,

Я тії криги крильцями поб’ю,

І кубелечко я собі зів’ю,

І в кубелечку діток наведу

.

 Учень

Тихіше, друзі, послухайте, прихід Весни почала природа!

Прислухайтесь, це ж весняний струмочок співає.

А десь пролісок прокидається зі сну.

Чуєте, як тане бурулька і дзенькає, падаючи на землю?

 

Пташка

Весна іде! Весна іде! Весну на приході вітайте!

Вона пісні нам принесе і рай квітучій.

Квітучу любу нашу Весну зустрічайте!

 

Вчитель

 Зимонько! Веснонько!

 Не розходьтеся зі сваркою

Ви обидві хороші, добрі, даруєте радість людям.

Але ти , Зимонько, потрібна в інших куточках світу.

А зараз час дорогу Весні звільнити.

 

Зима

Певно таки кажете правдоньку

Не буду я  силу тратити на змагання

Що ж, Весно, поступаюсь я тобі, збираюсь я в путь

А через рік ви вчуєте дзвіночок,

 я з Коляди його приберегла ( дзвенить).

 

Весна

Всім людям я добро несу

Хай родиться вам жито

Старим бабкам - по лопаточці,

а дівчаточкам - по вінку,

аби вони співали, жартували,

в співаночках Весноньку вітали!

Весна

- Скажіть мені, діти, а чи хочете ви бути здоровими?

- Хочемо.

Тоді нумо ряст топтати...кидає ряст...

 

Діти

Топчем, топчем ряст, ряст,

Бог здоров’я дасть, дасть!

Іще будемо топтати

Щоб на той рік діждати

 

Весна

-Ну що, потоптали?

- Потоптали

- Хвороби прогнали?

- Прогнали

- Здоровими стали?

- Стали

- Очкі бачать?

- Бачать

- А ротики?

- Весело сміються

- А ручки?

- Гучно плескають

- А ніжки?

- Гучно топотять.

 

Учень  Побутував цікавий звичай в українського народу. Напередодні Стрітення жінки випікали обрядове печиво у вигляді пташок – жайворонків.

-Люди вірили, що птахи на своїх крилах приносять з далекого вирію весну, проганяють люту зиму. А називали випечених пташок жайворонками, бо за давніми легендами ця пташка народилась із сонячного жару. Вона прокидається із сонцем і своїм срібним голосочком сповіщає, що вже прийшла весна!

-  Отож вибігали діти в двір з пташками в руках, весело стрибали і промовляли закличку:

Пташок викликаю

З теплого краю.

Летіть, соловейки,

На нашу земельку!

Спішіть, ластівоньки,

Пасти корівоньки.

   (Діти з пташками промовляють закличку.)

 

Вчитель

-  Ось так, в красі земній, Богом даній,

приходить до людей Весна.

Невтомна молода господиня,

яка супроводжує всілякі творива людські.

    Стрітення - свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості. Святкуйте Стрітення з новою весною в серці, величайте Господа.