Сценарій виховного заходу «Розквітай же, рідна українська мово!»

Про матеріал
Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою. Обладнання. Вишивані рушники, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».
Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

Сценарій виховного заходу

«Розквітай же, рідна

українська мово!»

                                             

                                               Підготувала: Гандзин О.М.

                                        

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 «Розквітай же, рідна українська мово!»

 

Сценарій свята  до Міжнародного дня рідної мови

 

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Ознайомити дітей з українськими обрядами і звичаями. Пробудити почуття національної гідності.

Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

 

Обладнання. Вишивані рушники, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Пісня (лише музика) "Україно" Тараса Петриненка

 

Лунають слова за сценою:

«Ну що б, здавалося, слова...

Слова та голос — більш нічого,

А серце б’ється — ожива,

Як їх почує!»

 

На сцену виходять ведучі

 

В-ча1. Величне слово, мудре і святе.

Любить його мене навчила мати.

Воно у серці ніжністю цвіте

І гріє так, немов батьківська хата.

 

В-чий2. А як співає слово, як співа.

У солов’їні переходить трелі.

У хороводі музики слова –

Візитка української оселі.

 

В-ча3. Крізь товщу літ це слово йшло до нас.

Вбирало часу неповторні миті.

Це наш безцінний золотий запас.

Це наша сутність в многоликім світі

 

В-чий4. Я ним живу, без нього – німота.

Без слова рідного – то не життя, а драма!

Благословляю мить, коли мої уста

Промовили найперше слово «мама».          

 

В-ча1. Дорогі друзі! Від щирого серця вітаємо вас з міжнародним днем рідної мови і бажаємо бути гордими з того, що ми є громадянами своєї країни, належимо до такого дотепного народу, маємо таку мальовничу Батьківщину, таку співучу, багату мову.

 

В-чий2. Мова — це той інструмент, який єднає націю, народ в єдине ціле. Це великий скарб, який треба шанувати, берегти і розумно збагачувати.

 

В-ча3. Ми переконані, що тут зібралися справжні українці, шанувальники рідного слова, знавці бездонної скарбниці нашого фольклору, української пісні.

 

В-чий4. Тож запрошуємо всіх вас на свято української мови, яка є міцним корінням нашої вічно-живої культури.

 

 

 

Вірш  РІДНА МОВА

 Спитай себе, дитино, хто ти є,

 І в серці обізветься рідна мова;

 І в голосі яснім ім’я твоє

 Просяє, наче зірка світанкова.

 

З родинного гнізда, немов пташа,

 Ти полетиш, де світу далечизна,

 Та в рідній мові буде вся душа

 І вся твоя дорога, вся Вітчизна.

 

У просторах, яким немає меж,

 Не згубишся, як на вітрах полова.

 Моря перелетиш і не впадеш,

 Допоки буде в серці рідна мова.

Д. Павличко

 

Молитва до мови  К. Мотрич

Мово! Пресвятая Богородице мого народу! З чорнозему, рясту, любистку, м`яти, євшан-зілля, з роси, дніпровської води, від зорі і місяця народжена!

Мово! Мудра Берегине, що не давала погаснути земному вогнищу роду нашого і тримала народ на небесному Олімпі волелюбності, слави і гордого духу.

Мово! Велична молитво наша у своїй нероздільній трійці, що єси ти і Бог-Любов, і Бог-Віра, і Бог-Надія. Тож стояла ти на чатах коло вівтаря нашого національного храму й не впускала туди злого духа виродження, злого духа скверноти, злого духа ганьби. І множила край веселий, святоруський і люд хрещений талантами, невмирущим вогнем пісень і наповнювала душу Божим сяйвом золотисто-небесним, бо то кольори духовності і Божого знамення.

Мово моя! Звонкова кринице на дорозі нашої долі. Твої джерела б`ють десь від магми, тому й вогненна така. А вночі купаються в Тобі ясні зорі, тому й ласкава така. Тож зцілювала Ти втомлених духом, давала силу, здоров`я, довгий вік і навіть безсмертя тим, що молилися на дароване Тобою Слово. Бо "Споконвіку було Слово. І Слово було у Бога. І Слово було Бог”.

 

 В-ча1. «Найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова, ота багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почування»,— писав Панас Мирний.

 

  В-чий2. У світі існує понад 6 тисяч мов. Кожна мова неповторна. Як не існує веселки без різнобарв’я кольорів, так не існує людства без барвистого вінка мов, однією з кращих квіток якого є наша українська мова — державна мова України.

 

В-ча3. Мова – це душа народу. Вона єднає родину і є скарбницею народних надбань, оберегом наших звичаїв і традицій. Весь світ виявляється у мові і через мову.

 

В-чий4. Золота струна мови — символ таланту, краси і добробуту народу. Вона піснею бринить у його душі, барвисто квітує на рушниках та килимах, дивує вигадливістю кольорових мініатюр на писанках, але найголосніше озивається в пісні. Народна ж пісня живе доти, поки живе її першооснова – мова.

 

Пісня

 

В-ча1. Як чудово, коли народ зберігає свою мову. Адже мова — це показник існування нації. Поки існує мова, існує народ. У різних куточках світу лунає сьогодні українська мова.

 

В-чий2. Де б не проживали представники української діаспори: в Німеччині чи Австралії, Сполучених Штатах Америки чи в Канаді,— скрізь вони утворюють свої національні осередки, відкривають українські школи, випускають українську пресу, передають із покоління в покоління рідну мову, аби не загубився український родовід серед інших національностей.

 

В-ча3. На весь світ стало відомим ім’я Петра Яцика, українського мецената з Канади, який започаткував проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови, спрямованого на пропаганду і підтримку розвитку української мови.

 

В-чий4. І як боляче усвідомлювати, що ми, живучи на своїй, Богом нам даній землі, в час, коли постала, як благословення Боже, вимріяна Шевченком незалежна Україна, в час, коли ми маємо здійснювати мрію Кобзаря — об’єднатися в одну велику сім’ю, ім’я якій — українська нація, все ще зрікаємося мови наших пращурів, а значить, і свого національного коріння. Нерідко ще зустрічаються такі люди, як у гуморесці викладача нашого коледжу Бардаль М. І.

 

 Гумореска

 

В-ча1. Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснi сторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

 

В-чий2. Мово рідна! Мово невмируща!

Нездоланна в просторі віків!

Ти потрібна нам, як хліб насущний,

Як дарунок вічний прабатьків.

 

В-ча3.Знаю: вороги не раз топтали

Нашу мову упродовж віків,

«Рідні» доморощені вандали

Поклонялись мові чужаків.

 

В-чий 4...Той, хто рідну мову забуває,

Всіх продасть: і матір, і дітей.

Той Вітчизни рідної не має

І повагу втратить у людей

 

В-ча1.  Рідна мово! Який тернистий шлях довелося пройти тобі у своєму розвитку, скільки заборон витерпіти, яку мученицьку, але велику долю вистраждати.

  

 

 

Ось кiлька сторінок «Скорботного календаря української мови»:

 

(Звучить сумна мелодія пісні. На сцені учениць в українському вбранні. Кожна зачитує одну із дат в скорботному календарі української мови, після чого повертається, йде у глибину сцени).

 

- 1720 рiк - росiйський цар Петро І заборонив друкувати книги українською мовою.

 

- 1775 рiк - зруйновано Запорозьку Сiч і закрито українськi школи при полкових козацьких канцеляріях.

 

- 1862 рiк — закрито українськi недiльнi школи, якi безкоштовно органiзовували видатнi дiячі української культури, заборонено видавати книжки українською мовою.

 

-  1876 рiк — указ росiйського царя Олександра ІІ про заборону друкування нот українських пiсень.

 

- 1884 рiк — закрито всi українськi театри.

 

-  1908 рiк - вся культурна й освiтня дiяльнiсть в Українi визнана царським урядом Росії шкiддивою.

 

-   1914 рiк — росiйський цар Микола IІ лiквідовує українську пресу - газети й журнали.

 

-   1938 рiк — сталiнський уряд видає постанову про обов’язкове вивчення росiйської мови, чим пiдтинає корiння мовi укранськiй.

 

 -  1983 рiк — видано постанову про так зване посилене вивчення росiйської мови в школах, що призвело до нехтування рідною мовою навiть багатъма українцями.

 

-         1989 рік - видано постанову, яка закрiплювала в Українi російську мову як офiцiйну загальнодержавну мову, чим українську мову було відсунуто на другий план, що позначається ще й сьогодні...

 

На сцені студент читає

Вірш «Молитва» (О. Яворська)

Гріховний світ вирує неспроста,

Підступний демон, що керує нами,

Та піднімається нетлінно над віками

Велична постать вічного Христа,

О, Господи! Знайди нас всіх, знайди,

Бо ми блукаєм хащами ще й нині,

Прости гріхи й провини безневинні,

І до спасіння всіх нас поведи!

О, Господи! Зціли нас всіх , зціли,

Всели в серця неопалиму мрію,

Щоб ми, пізнавши віру і надію,

Жорстокий світ добром перемогли.

Моя прекрасна українська мово,

Найкраща пісня в стоголоссі трав.

Кохане слово, наше рідне слово,

Яке колись Шевченко покохав.

Ти все знесла: насмішки і зневаги,

Бездушну гру ворожих лжелюдей,

Та сповнена любові і відваги

З-за грат летіла птахом до людей!

Ти наш вогонь на темнім полі битви,

Невинна кров, пролита в боротьбі.

Тебе вкладаєм тихо до молитви

І за спасіння дякуєм тобі.

 

Пісня

 

В-ча1. Сучасна українська літературна мова пов’язується з конкретною датою – виданням «Енеїди» Котляревського у 1798 році. Знаменита поема стала першим друкованим твором, написаним живою народною мовою.

 

В-чий2.  Після появи першої ластівки, «Енеїди» Івана Котляревського, над Україною сходить велика зірка українського Відродження, яка своєю поетичною творчістю освітила не одне покоління. Ймення їй  - Т. Г. Шевченко.

 

В-ча3. Українська література має свою могутню класику визнаних світом геніїв: Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесю Українку, Михайла Коцюбинського, Василя Симоненка.

Золоту скарбницю рідної мови збагатили відомі майстри художнього слова – сучасні українські письменники: Ліна Костенко, Олесь Гончар, Павло Загребельний, Дмитро Павличко, Іван Драч.

 

В-чий4. А сьогодні ми пропонуємо вам прислухатись до чарівних звуків рідної мови, втілених у поетичне слово студентом нашого коледжу Ігорем Михайлевичем в авторському виконанні.

 

Вірш «Мова»

 

В-ча1. Тож плекаймо чудовий сад української мови, донесений до нас із глибини віків. Шануймо ж мову наших предків, мову Шевченка і Франка. Нехай вона стане мовою наших дітей і онуків, мовою наших нащадків, щоб не зникла Україна, не зник великий материк у слов’янському морі.

 

В-чий2. Сьогодні ще актуальніше звучить голос нашого відомого поета Василя Симоненка «Без мови, без святості душі, без думки про завтрашній день немає громадянина».

 

В-ча3. Ось і добігає кінця наше свято. У пророчому посланні «І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм» український Мойсей — Тарас Григорович Шевченко писав:

Все розберіть... та й спитайте

Тоді себе: що ми?

Чиї сини? яких батьків?

Ким? За що закуті?

 

В-чий4. Поставмо ці питання й собі. Відчуймо себе не «рабами, подножками, гряззю Москви» і не «варшавським сміттям», не «перевертнями», що «з матері полатану сорочку знімають, помагають недолюдкам матір катувати».

 

В-ча1. Живе наша мова - і наш голос зву­чить у вселенському хорі народів. Отже, живий наш дух, жива наша пісня, наша історія, наша єдність, наша одність. Бо наша мова - це ми, українці, - добрий, чесний, працьовитий народ, що тися­чоліттями живе на берегах Дніпра і Дністра, там, де була колиска індоєвро­пейських народів.

В-чий2. Вона одна у нас така –

Як вірна шабля у Сірка

1 як надія у Богдана,
Як віри праведна рука...
І серця, і небес дістане.


В-ча3. Не одцурайтеся моєї мови

Ні в тихі дні, ні в дні зимові,

Ні в дні підступно мовчазні.

Коли стоїш на крутизні...

Не одцурайсь, мій сину, мови -

У тебе іншої нема.

 

В-чий4. Ти - плоть і дух - одне-єдине,

Зі словом батьківським - Людина,

Без нього - просто плоть німа,

Без мови в світі нас - нема.

 

Пісня

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

doc
Додав(-ла)
Гандзин Ольга
Додано
21 січня
Переглядів
123
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку