Сценарій виховного заходу "Свято рідної мови"

Сценарій виховного заходу

"Свято рідної мови"

Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, як рідне слово?

Ведуча.  21 лютого відзначається Міжнародний день рідної мови. Це відносно молоде свято – до календарів усього світу воно увійшло тільки у 1999 році. І в Україні це свято також лише почало писати свою історію, хоча сама проблема української мови на українських землях нараховує кілька століть.  Де і коли народилася традиція Міжнародного дня рідної мови?

Ведучий. Історія свята, на жаль, має дуже трагічне начало. 21 лютого 1952 року у Бангладеші влада жорстоко придушила демонстрацію протесту протиурядової заборони на використання в країні бенгальської мови. Відтоді цей день у Бангладеші став днем полегших за рідну мову. Минуло багато років. Аж у жовтні 1999 рокуна Тридцятій сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО було запроваджено Міжнародний день рідної мови, а починаючи з 21 лютого 2000 року, цей день відзначають і в нас.

Ведуча. Мова є душею нації, її генетичним кодом, у її глибинах народилося багато з того, чим може гордитися наш народ.

Ведучий. Як море починається з річки, так українське слово – з писемності. Наше слово набирало сили на пергаментах Нестора – Літописця, шліфувалося у творах Григорія Сковороди, Івана Мазепи, поглиблювалось під пером Івана Котляревського , особливо Тараса Шевченка, удосконалювалося пізніше Нечуєм- Левицьким, Панасом Мирним, Михайлом Коцюбинським, Лесею Українкою та багатьма видатними українцями.

Ведуча. Сьогодні світ знає, що державність мови є універсальною формою об’єднання людей в одне ціле, в один народ. Це важливий чинник самовизначення нації, надійна основа розвитку країни.Пізнання мови – це пізнання народу, його душі, його витоків та історичних шляхів, - усього того, чим народ цікавий для інших народів.

1. Є багато країн на землі

  В них – озера, річки і долини…

  Є країни великі і малі,

   Та найкраща завжди – Батьківщина.

2. Солов’їну, барвінкову -

   Колосисту навіки –

  Українську рідну мову

  В дар дали мені батьки.

3. Берегти її, плекати

   Буду всюди й повсякчас,

  Бо ж єдина, так як мати, -

   Мова кожного із нас.

2.   Я син України-неньки!

    Українцем я зовуся.

    Й тою назвою горджуся.

    В мене вдача щира й сміла,

    І відвага духа й тіла,

    А яка ще пречудова

    Українська в мене мова!

3. Не цурайтесь мови, люди,

  Рідного джерельця,

 Хай вона струмочком буде,

 Хай дійде до  серця      

4.Хай вона в піснях лунає

  І щодня, і в свято,

  Соловейком хай співає

  В українських хатах

5.Бо ж вона така багата,

   Українська мова!

   Неповторна і крилата,

    І така чудова.     

6.     І цвіте у ній кохання,

Рушники з квітками.

Мрії наші і бажання,

Верби над ставками.

7.   Найрідніше, сокровенне,

 найдорожче в світі

І святкове, і буденне,

В ній батьки і діти.

8. Не цурайтесь люди, мови,

Не цурайтесь роду.

Як зачахне рідне слово –

Не буде народу.

Пісня про мову.

Ведуча: У Київській Русі книги цінувалися, як рідкісні скарби. Мати декілька книг означало володіти цілим багатством. “Повість минулих літ” називає книги “ріками, які наповнюють всесвіт мудрістю незмірної глибини”. “Якщо старанно пошукати в книгах мудрості, – зазначав літописець, – то знайдеш користь душі своїй”.

1-й учень.  Земля моя, найкраща і єдина!

Я спів твій серденьком своїм ловлю!

 Моя найкраща в світі Україна,

Я щиро й віддано тебе люблю!

2-й учень. Мій край чудовий — Україна!

 Тут народились ти і я.

Тут над ставком верба й калина,

Чарівна пісня солов'я.

3-й учень. Все найдорожче в цілім світі,

Бо тут почався наш політ.

 Цвітуть волошки сині в житі,

Звідсіль ведуть дороги в світ.

4-й учень. А найдорожча рідна мова —

Джерельцем радісно дзвенить.

І мила пісня колискова,

Чумацький Шлях кудись зорить.

5-й учень. Усе найкраще і єдине,

І радощі усі, й жалі...

Мій рідний краю, Україно

Найкраще місце на землі!

6-й учень.Всіх нас єднає рідна мова,

 Всіх, хто живе у цім краю.

 Вона прекрасна, світанкова,

Я в ній свою наснагу п'ю.

7-й учень. І як гуртом, не поодинці,

Почнемо в світ її нести,

То й доти будем — українці

Поміж народів сміло йти!

8-й учень.Цвіти і смійся, рідне слово!

У серці щирому звучи!

Моя чарівна, рідна мово,

Лети над світом не мовчи!

Ведуча. 270 років поспіль намагалися знищити українську мову, а разом з нею і український народ, прагнули, аби він був покір­ним рабом без мови, без усної народної творчості, тобто без коріння роду нашого.

9-й учень. Коли до серця крадеться тривога, -

За долю України я боюсь, -

З молитвою звертаюсь я до Бога.

І мовою вкраїнською молюсь.

Прошу для України в Бога щастя

І захисту для всіх її дітей,

А мова українська, мов причастя,

Теплом своїм торкається грудей…

О Боже мій – Великий, Всемогутній,

Мою вкраїнську мову порятуй.

І в світлий день пришестя,

В день майбутній

Вкраїні Царство щастя приготуй.

Учень 11. Рідна мово моя українська,

В світі гордо, натхненно звучи!

Волелюбна моя, материнська,

Мово рідна моя, не мовчи!

Хай же світлою буде дорога

Серед різних нелегких доріг...

Ми звертаємось нині до Бога,

Щоб тобі, мово, він допоміг.

Матір Божа, свята і єдина,

Дай нам щастя, любові й тепла!

Щоб квітуча моя Україна

Рідну мову, як стяг, підняла.

Будь прихильною, Матінко Божа!

Жити праведно в світі навчи!

Щоб світила нам зірка погожа.

Мово рідна моя, не мовчи!

 ПІСНЯ  «УКРАЇНА  -  ЦЕ ТИ»

Учень. Мово, українська, мово моя мила!
Ти уся із співу, весняних дібров.
Ясна – як усмішка, чиста – як сльозинка.
Ти моє найбільше щастя і любов.

Учень.  Я до тебе мово, так горнуся щиро
У слова вслухаюсь різні і прості.
Мово моя, мово – найдивніше диво
Ти моя молитва в радості й журбі.

Учень.  Я тебе, кохана, в душу увібрала
Разом з материнським щедрим молоком,
А  іще з піснями, що їх так співала
Матінка, схилившись над моїм чолом.
Ти уся із співу, весняних дібров.

Учень.   Мово, моя мово – мовонько шовкова,
У вінку біленькім – світла і легка.
Ти для мене завжди бажана й святкова.
І мене без тебе на землі нема.

 Ведуча. Історiя кожного народу має героїчні й трагiчнi, щасливi й нещаснiсторiнки. На долю України випали великi поневіряння: турецько-татарськi орди, польськi феодали, росiйський царизм хотіли поневолити наш народ. Забороняли мати власну iсторiю, культуру, мову.

 Ведуча.   Сьогодні зі щирими словами ми звертаємось до Господа, щоб він оберігав нашу мову, нашу батьківщину, наш народ. Щоб нарешті на нашій землі не завтра, а вже сьогодні запанував мир і спокій, щоб матері не оплакували синів, які гинуть на своїй же землі. Щоб наші вороги усвідомили, що ми єдиний народ, що Україна – сильна, єдина, неділима – від Заходу до Сходу, від Півдня до Півночі,  і нікому  ніколи не вдасться поставити її на коліна

6-й учень. Як важко зводитись з колін…

Ще важче бути підневільним

І підійматися з руїн

Людської гідності й терпіння.

А потім далі йти і йти -

Рішуче, мужньо, без упину -

До сокровенної мети

Свого народу України.

Не можна жити у ярмі

Та сподіватись на свободу.

Ганебно борсатись в багні,

Якщо ти син свого народу.

7-й учень. Він і подумати не міг,

Що станеш ти його героєм.

Майдане мій! Ти переміг

Щонайдорожчою ціною!

О, дай нам, Боже, каяття…

Дороги в рай не вибирають.

Нас повернули до життя

Герої - ті, що не вмирають.

У вірності твоїх синів

Віднайдеш сили, Україно!

Не важко зводитись з колін.

Не варто жити на колінах!

8-й учень. Нехай ніхто не половинить,

Твоїх земель не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на всіх у нас одна.

Одна від Заходу й до Сходу

Володарка земель і вод -

Ніхто не ділить хай народу,

Бо не поділиться народ.

І козаки, й стрільці січові

За тебе гинули в полях.

У небесах сузір'я Лева

Нам світить на Чумацький Шлях.

Стражденна чаєчко-небого,

Єдині два твої крила.

Виходим, нене, у дорогу,

Аби ти вільною була.

Нехай ніхто не половинить

Твоїх земель, не розтина,

Бо ти єдина, Україно,

Бо ти на світі в нас одна.

9-й учень. Не розчаровуйсь в Україні – 
Немає єдності у нас.
То наша головна провина
За весь неволі довгий час.
Не розчаровуйсь в Україні.
А зрозумій її печаль.
Що робиш ти для неї нині – 
У себе спершу запитай.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вона свята, а грішні – ми.
В її недолі часто винні
Її ж бо дочки і сини.
Не розчаровуйсь в Україні.
Ідеї волі певним будь.
Бо тільки той є справжнім сином,
Хто вміє неньки біль збагнуть.
Не розчаровуйсь в Україні.
Вір, що мине важка пора, 
Розквітне пишний цвіт калини
В садках достатку і добра.

Учень.  Барвінково, волошково

В небі світиться зоря

Починаймо рідне слово

Зі сторінки  «Кобзаря».

Рідне слово любить ненька,

І співає «Люлі-лю».

Так любив його Шевченко,

Так і я його люблю.

Учениця:Я українка  вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

Учень:Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

Я українець, смутком оповите

Моє кохання, як гірке вино.

Моя рідня розкидана по світу,

Як буйним вітром золоте зерно.

Учениця:Я українка! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

Ведуча.  Вірмо, що територіальна цілісність України, скріплена кров’ю мільйонів незламних борців, навіки залишатиметься непорушною. А ми маємо бути свідомі того, що лише в єдності дій та соборності душ можемо досягти величної мети – побудови економічно й духовно багатої, вільної, демократичної України, якою пишатимуться наші нащадки.

Учень.Не ділімо цю землю,

Не ділімо це небо,

Не ділімо хатини

Й сім'ї не ділімо!

Бо ми - браття, єдині

В українському слові,

В українськім коріння,

В українській любові!

Читець. Нам милосердя, Господи, подай,

До всіх страждущих і незахищених,

Ми ще від страху і злі, і сліпі,

В душах у нас ще багато, що знищено.

Благослови рід людський на Добро!

Душі відкрий нам до злагоди й миру!

Щоб на Вкраїні незгод не було,

Нас сохрани! І спаси! І помилуй!

Учениця. МОЛИТВА ЗА УКРАЇНУ

До тебе, Господи, взиваю

І сподівання щирі маю –

Що Україна вільна буде

Від лицемірства і облуди,

Від бездуховності й зневіри

Людців, душею зачерствілих,

Від злої долі та безправ’я,

І тих, які завжди лукавлять,

Від нетерпимості і зради,

Ярма грошей, полону влади,

Від фарисейства лже-героїв

І збайдужілості людської,

Від тих, хто дух вкраїнський нищить,

Забувши все святе та вище,

І наче круків хижа зграя

Вкраїну навпіл розривають,

Розбрату сіючи в нас зерна...

Від всього зла, всієї скверни

Зціли, Всевишній нас Владико,

Щоб вільним став народ великий!

Учениця.  До рідного слова торкаюсь душею,

Боюсь очорнити чи зрадить його.

З цих слів наша мова, пишаємось нею –

Це музика й пісня народу мого.

Без неї не зміг би на світі прожити,

Не зміг би помітить земної краси,

Не чув би й не бачив, як шепчеться жито,

З якого стікають краплинки роси.

Вона – джерело й найчистіша криниця,

З якої черпаю натхнення й снагу.

Вона кришталево дзвенить і іскриться,

Я нею тамую духовну жагу.

У шелесті трав, у цвітінні калини

Я чую цю мову у сні й наяву.

Вона в моїм серці, – це вся Україна,

Я дихаю нею, я нею живу!

Учениця.НАША МОВА СОЛОВ'ЇНА

Солов'ї розливаються ніжно

У зеленім веснянім гаю,

Син до матері каже: — Ця пісня

Дуже схожа на мову твою.

Посміхається мати до сина:

— Пам'ятай, моє миле дитя,

Рідна мова завжди солов'їна,

Зігріває людей все життя.

Наша мова живе й буде жити,

Бо вона, ніби подих весни —

Пам'ятай ти завжди про це, сину,

Рідне слово теплом огорни.

Ведуча. Говоріть, як колись вас навчала матуся,

Говоріть, як навчав у дитинстві татусь,

Легко так, вільно так, щоб слова були в русі,

Не тримайте слова, віддавайте комусь.

Щиро так, м’яко так, починайте казати,

Як воліла б відкритись ваша душа.

Може хочеться їй у словах політати

Привітати когось, а чи дать відкоша.

Слів у мові мільйон, вибирайте найкращі,

Кожне з них, лиш торкни, – як струна, виграва,

Зрозумілі, вагомі й усі вони ваші –

Мелодійні, дзвінкі, українські слова.

Говоріть про любов і про віру у щастя,

Уникайте мовчання, нудьги і ниття,

Говоріть, хай в розмові слова веселяться,

Говоріть і продовжуйте мові життя.

Ведуча.Говоріть, бо живе наша мова , отже живий наш дух, наша історія, наша пісня. Живе наша мова – і з нами наші князі і гетьмани.

Живе наша мова – і з нами п’ятнадцятимільйонна діаспора .

Живе наша мова – і наш голос звучить у вселенському хорі народів.Бо наша мова – це ми, українці, добрий чесний працьовитий народ. Отже, не лише клянімося в любові до рідної мови, не лише плачмо над її долею, а працюймо для неї, вивчаймо, поширюймо, пропагуймо її!

Дякуємо за увагу!