Прісич Н.М.,

учитель художньої культури,

учитель-методист

Шевченківської спеціалізованої

школи-інтернат з поглибленим

вивченням предметів гуманітарно-естетичного профілю

Черкаської обласної ради

 

Вічне сонячне світло музики

(Виховний захід)

 

Мета:

• познайомити учнів з біографією та творчістю В.А. Моцарта;
• розвивати музичний кругозір учнів  та духовно-естетичні  якості учнів: емоційну  схвильованість, творчу уяву, здатність до співпереживання, естетичної насолоди;
• формувати вміння порівнювати, аналізувати, оцінювати твори і творчість композиторів;
• виховувати духовно збагачену, культурну людину;прищеплювати інтерес до класичної музики; виховувати художній смак і культуру сприйняття музики.

Обладнання: портрет  В.А. Моцарта, стіл, папір, підсвічник, перо, віяла, наказ Папи Римського, скринька, мішечок з грошима; музичний матеріал: опера «Весілля Фігаро», 40 симфонія, менует Моцарта.

                                            Хід заходу

                                                                   "Моцарт - есть высшая точка красоты

                                                                     в музыке".                 

                                                                                            П.Чайковський

 

(Слайди № 1, 2)

Звучить музика "Маленька серенада" (І ч.)

 

Ведуча 1: Я слухаю музику і уявляю собі старовинний Зальцбург - батьківщину Моцарта.

Північ. Тихими вузенькими вуличками йде нічна сторожа. Дзвін її бутафоричної зброї лякає запізнілих перехожих. В темних садах пахне нічними фіалками... Музика... напевно, вона колись злетіла із стрільчатих вікон, заблукала у вечірньому садку і назавжди залишилась там.

 

Ведуча 2: Я слухаю цю старовинну музику, і, як наяву, встає перед моїми очима і маленький старий будинок, і сам маестрино - веселий хлопчик з тоненькою шийкою, у сріблястій перуці, схожий на вербову гілочку. Прекрасне видіння...

Дивовижна, божественна музика! Це творіння великого Моцарта. І сьогодні в нашій музичній вітальні ми будемо говорити про Вольфганга Амадея Моцарта, великого австрійського композитора - його життя, творчість, особистість. І якщо хто-небудь скаже, що в наших розповідях більше вигадки, ніж правди, я відповім: "Що ж, а музика Моцарта, хіба вона не казкове диво?"

 

Ведуча1: (Слайди № 3, 4) Зальцбург на той час був столицею маленького церковного князівства. Але тут починалися величаві Альпи - найкрасивіші гори Європи. Кожного ранку сонце, неначе величний маршал, обходило стрункі ряди гір і поправляло золотими промінцями їх білосніжні шапки.

Ведуча 2: Ще це місто славилось  своїми церквами і соборами. І все ж не соборами та церквами прославився Зальцбург. У самій Австрії говорили: "Хіба це місто? Це справжня музична скрипка!" І дійсно. Як це не казково, але у власному Зальцбурзі кожен другий житель танцював, кожен третій - співав, а кожен четвертий - обов'язково грав на якомусь інструменті. (Слайд № 5)

 

Ведуча1: І ось  в один із таких танцювальних днів  і народився Вольфганг Амадей Моцарт. Доля, що гортала сторінки життя Зальцбурга, раптом зупинилась і, промовивши "ах"", ніжно торкнулась рукою колиски новонародженого: "Знамените музичне містечко буде мати свого знаменитого композитора!"

Ну, звичайно, маленький Моцарт став музикантом!

 

Ведуча 2: (Слайд № 6) 27 січня 1756 року в родині придворного органіста і капельмейстера міста Зальцбург в Австрії, Леопольда Моцарта народилася сьома дитина. (Слайд №7) Батько Моцарта був освіченою людиною, серйозним музикантом. Він служив при дворі князя, правителя Зальцбурга, грав на скрипці, органі; керував оркестром, церковним хором, писав музику. Крім того, він був прекрасним педагогом. Виявивши талант у сина, батько відразу ж став займатися з ним. З цього і починається дивне, схоже на казку дитинство Моцарта .

(вихід батька Моцарта під руку з приятелем під музику )

 

Сценка батька Моцарта з одним приятелем

Батько: Ви, знаєте, друже, я не перестаю дивуватися талантам мого сина. Коли йому було близько 3 років, для нього не було більшої радості, ніж шукати на клавесині терції, а в 4 роки, я жартома дав розучити йому невеликий менует, так йому знадобилося всього півгодини, і після цього він зіграв його надзвичайно чисто! (помічає сина, який щось пише)

Батько: Що це ти робиш, друже?

Вольфганг: Пишу концерт для клавесина.

Батько: А ну, покажи!

Вольфганг: Не можу, вибачте: я ще не закінчив.

Батько все ж бере папір і показує своєму приятелеві. Обидва вони сміються.

Раптом, Батько вимовляє: Погляньте, мій друг, як все тут правильно написано; шкода, що цю п'єсу не можна пустити в хід: вона занадто важка, і ніхто не зможе її зіграти. Яке це диво! Моєму хлопчику лише 5 років, а він вже складає музичні п'єси! Нехай Вольфганг трохи підросте і моїм геніальним сином, буде захоплюватися вся Європа!(Слайд № 8)

 

Ведуча 2: І ось, коли Вольфгангу виповнилося 6 років, - вся родина Моцартів, батько, мати, старша дочка і син, вирушила до Відня (Слайд №9), а потім до Парижа, Мюнхена, Лондона.

 

Сценка придворних дам

 

Ведуча 2:  Пані, ми чули, що під час концерту при королівському дворі вас чекав сюрприз?

1-а Дама: О, так! Ці маленькі музиканти!

2-а Дама: Пан Моцарт влаштував для нас небувале звеселяння!

1-а Дама: Концерти дітей Моцартів викликали захоплення. Особливо виконання маленького Моцарта – Вольфганга.

2-а Дама: Він грав на клавесині, скрипці та флейті. Він придумував музичні твори на літу, без репетиції грав незнайомі. Це справжній вундеркінд, тобто «диво-дитина»!

1-а Дама: Хлопчик був одягнений у придворний костюм, на голові була велика перука.

2-а Дама: Концерти тривали 4-5 годин. А гості слухали і слухали, змушуючи Вольфганга грати з зав'язаними очима або виконувати важкі пасажі одним пальцем.

1-а Дама: І ось маленький Моцарт, стомлений довгим виступом, вийшов з-за клавесина і впав. На допомогу йому поспішила одна придворна дама...

2-а Дама: Так-так, я пригадую. Вона допомогла йому піднятися. А дитина ввічливо подякувала  і сказала: «Коли я виросту великий, то одружуся на вас!»

 

Звучить «Менует» Моцарта (танець)

Дами сміються і йдуть.

Виходять ведучі зі скринькою в руках.

 

Ведуча 1:  Через кілька років після турне по Європі Моцарти здійснюють поїздку в Італію (Слайд №10).

Ведуча 2:  Що у тебе в руках?

Ведуча 1:  У подібній скриньці в одній із церков Риму (столиці Італії) ховали ноти прекрасної музики. Вона вважалася власністю церкви і виконувалася всього два рази в рік. Виносити ноти з церкви або переписувати їх заборонялося під страхом тяжкої кари. День і ніч стояли на сторожі два гвардійці, оберігаючи її. Одного разу Моцарт прийшов, послухав музику під час церковної служби і пішов. На інший день у палаці був переполох, всі кричали, метушилися (придворні: «Музика! Зникла музика! Прекрасну музику викрали!») Винуватцем переполоху був маленький Моцарт. Він запам'ятав всю музику від початку до кінця! Вольфганг повернувся в готель і записав всі 9 голосів цього твору. Тепер його виспівував весь Рим! Римський Папа віддав наказ (зачитує один з гвардійців): «Заарештувати вуха Моцарта!» Але все  місто стало сміятися. Римський Папа думав день, думав два, а на третій день вирішив: краще бути добрим, ніж смішним!

І маленького Моцарта не тільки пробачили, а нагородили орденом «Золота шпора». А Моцарту тільки-тільки виповнилося 14 років.

 

 (Слайд №11)

 

Звучить уривок з опери «Весілля Фігаро»  (Слайд №12 відео)

 

 2 дами, обмахуючись віялами, розмовляють

 

1-а Дама: Чули новину? Коли Моцарт грав у Неаполі концерт, слухачі уявили, що така гра неможлива без чарівництва і зажадали зняти з пальця перстень, стверджуючи, що він чарівний. Але і без перстня хлопчик продовжував грати так само чудово.

2-а Дама: А в Болоньї маленький геній був обраний магістром Академії. За традицією його замкнули одного, і через якихось півгодини він написав важкий багатоголосний твір.

 

(Відео №13)

Ведуча 2:  Вольфгангу 17 років... Це невисокий, худор­лявий юнак із витонченими рисами облич­чя... Великі сірі очі дивляться серйозно й помірковано. Моцарт написав колискову пісню-втілення любові і ніжності. В ній були радість і смуток, печаль і надія.

 

Звучить «Колискова»  В. А. Моцарта  (сопілка)

 

         Ведуча 1: Свої відчуття дитинства, радощів, весни, пробудження природи молодий композитор передав у пісні "Туга по весні".

Уявімо. Весна. Вузенькою вуличкою йде людина невисокого зросту в каптані та перу­ці. Це Моцарт. Він радісно посміхається світлу, сонячному промінню, що ласкаво торкається його чола...

 Давайте послухаємо прекрасну музику Моцарта.

 

 Пісня «Туга за весною» (Ансамбль "Перлинки")

 

Щоразу пихатий мажордом, стукаючи в підлогу жезлом, урочисто проголошував:

 

Ведуча 1: За своє творче життя В.А. Моцарт створив близько 50 симфоній,   21 концерт для клавіра з оркестром, фантазії, варіації, рондо, менуети, струнні квартети і квінтети, сонати. Зараз ви почуєте уривок з фіналу сонати Ля мажор, який відомий як «Турецький марш».

 

Звучить  «Турецький  марш»

 

Ведуча 1: Музика  інколи може замінити ліки. Від кожної хворо­би — свій «музичний рецепт». Найкращим звуковим «лікарем» визначено музику Моцарта. Вона нала­штовує організм на здорову хвилю, позбав­ляє втоми, заспокоює.

Відео із кф-му "Реквієм для свідка"  (Слайд №14)

 

Минула безтурботна юність, прийшла зрілість. І Моцарт зрозумів, що життя — складна, нелегка боротьба людини за свої ідеали.

 Про гірку правду життя, про жорстоку боротьбу з життєвими незгодами і тривогами розповідає знаменита Симфонія соль мінор (№40).

 

Звучить фрагмент симфонії соль-мінор №40  (Слайд №15)

 

    Геніальний австрійський композитор створив 17 опер! Остання опера композито­ра — «Чарівна флейта» — яскрава музична казка про мудрість, добро і справедливість.

Звучить   "Пісня Ночі" із опери "Чарівна флейта" (Слайд №16, 17)

 

Ведуча 2: У 1781році Моцарт оселився у Відні, де прожив до кінця своїх днів (Слайд №18, 19, 20), Відео (№21).

Яскраве, цікаве, повне творчих здобутків життя композитора мало й іншу сторону. Це матеріальна незабезпеченість, нужда. Моцарт при дворі імператора значився як автор танцювальної музики, за що отримував мізерну плату.

В останні роки життя Моцарта його здоров'я, яке завжди було слабким, стало ще швидше слабшати. Досить незвичайний випадок прискорив неминучу розв'язку.

 

Ведучий 2: На вулиці похмурий холодний вечір, ні душі. У будинку Моцарта грають діти. Вольфганг Амадей тяжко хворий. Стук у двері. У коридорі з'являється людина в чорному, передає в темно-сірому мішечку гроші і замовляє реквієм. Горить свічка. Моцарт творить. Створювана ним музика примушує забути про незгоди і убогість, про гірке передчуття швидкої смерті. Композиторові здавалося, що він створює траурну музику для самого себе, що це його лебедина пісня.

(Слайди № 22,23).

Вслухаймося у звучання трагічної та невимовно прекрасної мелодії сьомої частини «Реквієму» - « Лакрімоза»- у супроводі коротких, лише з двох звуків, інтонацій оркестру, що схожі на плач чи стогін. «Цей день буде днем сліз» - такі у перекладі з латини перші слова цієї частини.

Звучить "Реквієм" В.Моцарта (Слайд №24)

 

Ведуча 1: Знаменитий Реквієм — останній твір В. А. Моцарта — став вершиною творчо­сті композитора, найяскравішим утіленням його чутливої, тремтливої, але мужньої душі. (Слайд №25) Реквієм став духовним заповітом славетного музиканта. У ньому — сердечна молитва, глибокі душевні страждання і гіркий біль прощання з рідними, світом, життям...

Ведуча 2: Музика реквієма  звучала, як повість про мужність людини, що страждає, як твердження не смерті, а безсмертя людського генія. Реквієм так і не був закінчений. Моцарт прожив 35 років. Окремої могили для Моцарта так і не при­готували. Сьомого грудня тіло майстра було поховано в загальній могилі, де ховали бід­них, жебраків і злочинців, хоча він подарував людству безцінну музичну скарбницю ...

 

Відео (Слайд №26, 27 -вірш, 28)

Ведуча 1:  Але смерть композитора стала початком його великого безсмертя. Якщо живе музика Моцарта, то живий і він. І пробуджується серце, що летить назустріч щастю... Лунає музика Моцарта... І благословляється наш світ.

 

(Слайди № 29, 30,31, 32, 33, 34, 35, 36, 37)

  
Нові покоління спілкуються з музикою Моцарта, несуть  радість, світло і добро (Слайд №38).

Мало кому відомо, що син Вольфганга Моцарта — Франц Ксавер Моцарт — майже тридцять років прожив у Львові. Він організував у місті хорове товариство, навчав дітей грі на фортепіано, сам виступав з концертами і диригував оркестром. У Львові він написав п'єси для фортепіано на мотиви українських народних пісень. І донині у Львівській консерваторії імені М. Лисенко звучить музика, створена сином Вольфганга Моцарта.

 

Яка глибина!

Яка сміливість і яка стрункість!

Ти, Моцарт, Бог, і сам того не знаєш;

Я знаю, я.

Вічне, сонячне світло в музиці - ім'я тобі Моцарт".

                                                                             О.С. Пушкін

Ведуча 2: Закінчилася наша подорож у складний, але надзвичайно захоплюючий і цікавий світ класичної музики. А так як Вольфганг  Моцарт був дуже життєлюбною, веселою людиною, то ми не хотіли б на такій сумній ноті завершувати нашу зустріч і тому пропонуємо вам переглянути веселий музичний номер із "Новорічного вогника" (Відео №40).

 

Ведучий 1: До нових зустрічей!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Моцарт на старенькой скрипке играет,

Моцарт играет, а скрипка поет, -*   -

        Моцарт отечества не вьібирает—

        Просто играет всю жизнь напролет.