Методична розробка "Інтерактивні методи і мультимедійні технології та їх використання на уроках музично-теоретичного циклу"

ДОНЕЦЬКЕ ОБЛАСНЕ УПРАВЛІННЯ КУЛЬТУРИ

ШКОЛА МИСТЕЦТВ № 2 М. КРАМАТОРСЬКА

 

 

 

МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА

      на тему:

Інтерактивні методи і мультимедійні технології та їх

використання на уроках музично-теоретичного циклу.

 

 

Виконала:

Панасенко Ірина Олексіївна, викладач-методист вищої категорії школи мистецтв № 2
м. Краматорська. 

 

 

           м. Краматорськ

        2019 р.

 

План:

І. Вступ. Огляд літератури за даним питанням. Інтерактивні засоби навчання як пріоритетний метод у сучасній педагогіці.                              – 3 с.

ІІ.  Класифікація інтерактивних методів навчання та практика їх використання  на уроках музично-теоретичного циклу.                             – 6 с.

1. Інтерактивні методи навчання у сучасній  педагогіці. Інтерактивні методи – сучасний підхід до навчального процесу.                             – 8 с.
2. Форми і методи інтерактивного навчання.      – 9 с.

• Безкомп'ютерні методи навчання (взаємодія, яка здійснюється безпосередньо між суб’єктами навчання);
• навчання, побудоване на спілкуванні з комп'ютером і за допомогою комп'ютера.

3. Практика використання інтерактивних методів навчання у викладанні предметів музично-теоретичного циклу.                            – 13 с.

• Музична література (презентації, відеоклавіри);
• Сольфеджіо (відеодиктанти, ритмічні вправи з відеорядом та інтерактивні вправи на угрупування, вокалізи, слухово-зорові асоціації в роботі з проектами по теорії музики).

ІІІ. Висновки. Перспектива та результати використання інтерактивних   методів та мультимедійних технологій на уроках музично-теоретичного циклу.                                                                                                                 – 25 с.

IV. Бібліографія.          – 29 с.

V. Інтернет ресурси         – 30 с.

 

 

 

 

 

 

"Скажи мені – і я забуду, покажи мені – і я запам'ятаю. Дай мені зробити самому  – і я зрозумію".

Конфуцій.

І. Вступ. Огляд літератури за даним питанням. Інтерактивні засоби навчання як пріоритетний метод у сучасній освіті.

Дана робота присвячена систематизації інтерактивних методів навчання, аналізу інноваційних форм і методів роботи та їх застосування на уроках музично-теоретичного циклу.

В останні роки перетворення суспільства на основі гуманізації та демократизації захопили всі сфери соціального життя, викликали глибокі зміни в сфері освіти. Тепер спостерігається спрямованість освіти на гуманістичні, особистісно-орієнтовані і розвиваючі освітні технології, ставиться завдання створення умов для саморозвитку і творчої самореалізації особистості. І роль мистецтва та музики в цьому освітньому процесі неоціненна, тому, що саме мистецтво володіє величезним гуманітарним впливом на особистість людини, виховує естетичне ставлення, відіграє велику роль у становленні моральних цінностей. Ось чому нові тенденції, нові погляди на освітні процеси, нові технології увійшли в музичну освіту.

Вимоги сучасної педагогіки полягають в тому, щоб для кожного учня було створено умови, при яких він

• Самостійно та залюбки набуває знань із різних джерел;
• Вчиться використовувати надбані знання для вирішення пізнавальних та практичних задач;
• Набуває комунікативних умінь, працюючи у групах;
• Розвиває дослідницькі навички виявлення проблем, дослідження, аналізу, узагальнення;
• розвиває системне мислення.

Цим проблемам присвячено ряд системних досліджень видатних сучасних педагогів, методистів, науковців, які, усвідомлюючи зміни у сучасному суспільному житті, чітко розуміють, що настав час змін у сучасній педагогіці, а саме – методах та формах роботи, якості та формі подачі матеріалу, принципах побудови сучасного уроку.

Одним з таких принципово нових засобів навчання є впровадження інтерактивних методів та цифрових технологій у навчальний процес.

Інтерактивний метод («іnter» – це взаємний, «act» - діяти) – означає такий метод, який передбачає взаємодію, навчання в режимі бесіди, діалогу. Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не лише з учителем, але й один з одним і на домінування активності учнів у процесі навчання. Місце вчителя в інтерактивних уроках зводиться до спрямування діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Учитель також розробляє план уроку (зазвичай, він містить інтерактивні вправи та завдання, виконання  яких дозволяє учням вивчати матеріал).

Отже, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи та завдання, які виконуються учнями. Важлива відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних в тому, що виконуючи їх, учні не тільки і не стільки закріплюють вже вивчений матеріал, скільки вивчають новий.

Наприклад, кандидат педагогічних наук доцент Максимюк С.П. у посібнику «Педагогіка» узагальнив  сучасні психолого-педагогічні дослідження та передовий педагогічний досвід, виклав провідні засади педагогіки, основні положення дидактики, теорію і методику виховання.  Серед основоположних засад і завдань педагогіки на сучасному етапі він підкреслив такі напрями роботи, як «розробка  принципово нових засобів навчання, навчального обладнання, комп’ютеризація навчального процесу та використання нових інформаційних технологій, розробка нових а також модернізація наявних методів навчання» [1, 50].

Інтерактивні методи роботи та інтерактивні завдання є предметом вивчення науковців та новою формою роботи викладачів-практиків, вони досліджуються на науково-практичних конференціях.

Кілька років тому (з 30.09 по 02.10.2013р) у Санкт-Петербурзі відбувся Перший Міжнародний конгрес Товариства теорії музики за темою «Теорія музики – багатогалузева сучасна наука. Інновації та дискусійні проблеми», засновниками якого були Суспільство теорії музики, Московська державна консерваторія імені П. І. Чайковського, Санкт-Петербурзька державна консерваторія імені М. А. Римського-Корсакова. Серед заходів, які відбувалися на секції «Нове в методології сольфеджіо та розвитку слуху», були такі, що викликали неабияку увагу і інтерес слухачів – майстер-клас викладача Т.А. Боровик за темою «Мультимедійні технології в методиці сольфеджіо дитячих музичних шкіл та дитячих шкіл мистецтв» та майстер-клас професора МГК ім.. П.Чайковського М.В. Карасьової «Мультимедійне сольфеджіо: нові можливості використання цифрових технологій».

Цікавою за своєю тематичною спрямованістю була XIII Міжнародна науково-практична конференція «Сучасна музична освіта»-2013, (відбулась 4-6 грудня 2013р. у Новосибірській  державній консерваторії ім. М.І. Глінки, за підтримкою Російського Державного педагогічного університету ім. А.І. Герцена, Санкт-Петербурзької Державної консерваторії ім. Н.А. Римського-Корсакова, освітнього журналу «Музика і електроніка»).

Найбільший резонанс викликали наступні теми конференції:

• Електронні музичні інструменти
• Нові тенденції в системі загальної та спеціальної музичної освіти
• Нові інформаційні технології в музичній освіті й творчості
• Комп'ютерна музика
• Музична інформатика
• Теорія музики в сучасній музичній практиці
• Комп'ютерна музична творчість .

Проблемою створення мультимедійних проектів постійно опікуються активні учасники сайту Тетяни Боровик, викладачі музично-теоретичних дисциплін з різних країн; вони стурбовані думками, як зробити предмет сольфеджіо привабливим і затребуваним, у чому полягають принципи сучасного викладання сольфеджіо і музичної літератури, чи може комп’ютер змінити традиційний облік музично-теоретичних дисциплін. Учасники сайту активно працюють з інтерактивною дошкою і розвивають основні напрямки ("жанри") новітніх проектів, про які далі піде мова.

У середовищі творчих викладачів з’явився і набув неабиякого розвитку окремий напрямок цифрового навчального контенту, який з успіхом і позитивним результатом використовується на заняттях музично-теоретичного циклу в мистецьких школах:

1. Авторські аранжування навчального матеріалу для уроків сольфеджіо.
2. Аранжування для ритмічних вправ і вправ на угрупування на уроках сольфеджіо, ритміки. (проекти Т.Боровик та Л. Поддєльської)
3. Відео диктанти – допоміжний матеріал для початкового етапу роботи над диктантом.(без ілюстр.)
4. Відео клавіри для уроків музичної літератури. (автор – Г. Костєріна)
5. Інтерактивні тести, ігри, мультимедійні презентації.
6. Контент для інтерактивної дошки Smart Board.

 

ІІ.  Класифікація інтерактивних методів навчання та практика їх використання  на уроках музично-теоретичного циклу.

 

Інноваційний метод є новостворений метод, новий в широкому сенсі, затребуваний, надсучасний, здатний передбачати завтрашній день, метод, який акумулює розумовий потенціал творчо мислячих педагогів і, разом з тим – найсильніша енергетика, яка запускає, нарешті, інноваційну «машину» в дію.

Одним з таких інноваційних методів є важливий і актуальний напрям у навчанні – це застосування інтернет -технологій та комп'ютерних технологій на уроках музично-теоретичного циклу. При використанні таких засобів форма подання матеріалу обумовлюється, головним чином, конкретним видом заняття, змістом курсу, а також роллю викладача, наприклад:

- Супровід нотними прикладами і аудіо звучанням;

- Використання додаткових матеріалів (статей, навчальних видань, що опубліковані в Інтернеті і т. п..);

- Використання ресурсів нотних бібліотек і музичних антологій в Інтернеті;

- Завдання по темі у формі тесту, аналізу творів, реферативної роботи;

- Форуми (семінари), організовані за заданими темами викладача.

Розробка та впровадження в навчальний процес різних інформаційних ресурсів, включаючи ресурси Інтернету, істотно розширює межі навчання, робить його більш ефективним і різноманітним. Особливо це стосується периферійних регіонів, віддалених від осередків культури і мистецтва, які не можуть цілком задовольнити мистецькі та культурні потреби своїх мешканців.

Реалії сучасного життя наполегливо переконують, що музична педагогіка не може стояти осторонь від тих процесів, які  відбуваються у останні роки.

Моя задача –

1. Сформулювати основні поняття, що позначають явища, які міцно і впевнено увійшли в сучасну педагогічну практику, як то: «інтерактивне навчання», «інтерактивні методи навчання» та ін..
2. Виділити основні види форм і методів інтерактивного навчання;
3. Поділитися досвідом практичного використання інтерактивних методів навчання та мультимедійних технологій у викладанні музично-теоретичних дисциплін.

 

1. Інтерактивні методи навчання у сучасній  педагогіці. Інтерактивні методи – сучасний підхід до навчального процесу.

 

Поняття «інтерактивні методи» можна перекласти як методи взаємодії учасників між собою, а навчання, здійснюване за допомогою даних методів, можна вважати інтерактивним, тобто, побудованому на взаємодії.

Під інтерактивними методами навчання ми будемо розуміти систему правил організації продуктивної взаємодії учнів між собою і з учителем у формі навчальних, ділових, рольових ігор, дискусій, при якому відбувається освоєння нового досвіду та отримання нових знань.

Іншими словами, на відміну від активних методів, інтерактивні орієнтовані на більш широку взаємодію учнів не лише з учителем, але й один з одним і на домінування активності учнів у процесі навчання. Місце вчителя в інтерактивних уроках зводиться до напрямку діяльності учнів на досягнення цілей уроку. Учитель також розробляє план уроку (зазвичай, це інтерактивні вправи та завдання, в ході виконання яких учень вивчає матеріал).

Отже, основними складовими інтерактивних уроків є інтерактивні вправи та завдання, які виконуються учнями. Важлива відмінність інтерактивних вправ і завдань від звичайних в тому, що виконуючи їх, учні не тільки і не стільки закріплюють вже вивчений матеріал, скільки вивчають новий .

Інформація може і повинна бути закодована як візуально, так і вербально (розповідь). Якщо інформація кодується вербально, це знижує когнітивне /пізнавальне/ навантаження на учня, і він може краще справлятися з інформацією, яка до нього надходить.

З поняттям «інтерактивний метод» сполучена теорія мультимедійного навчання – це теорія, яка постулює, що оптимальне навчання відбувається тільки в тому випадку, коли вербальний і візуальний матеріал представлені синхронно. Пункти, представлені як вербально, так і візуально, краще запам'ятовуються, учні краще засвоюють знання, отримані ними в процесі змішаного (багатомодульного) навчання.

 

2. Форми і методи інтерактивного навчання.

 

Термін «інтерактивні методи» пов'язаний, як правило, з двома групами взаємопов'язаних методів:

• безкомп'ютерні методи навчання (взаємодія, яка здійснюється безпосередньо між суб’єктами навчання), де акцентовані «технологічні» моменти;
• навчання, побудоване на спілкуванні з комп'ютером і за допомогою комп'ютера.

 

Інтерактивні форми і методи навчання відносяться до числа інноваційних та сприяють активізації пізнавальної діяльності учнів, самостійного осмислення навчального матеріалу. Гідне місце у педагогічній практиці зайняли такі види інтерактивних методів навчання, як мозковий штурм, ділова гра, рольова гра , імітаційна гра (ігрове моделювання), метод занурення в ситуацію (case study) та ін.. Дані форми роботи отримали широке застосування в повсякденній практиці і мають достатнє теоретичне висвітлення в методичній літературі.

 

• Безкомп'ютерні методи навчання.

 

Зупинюся і я на деяких інтерактивних безкомп’ютерних методах, які я з задоволенням використовую на заняттях, і серед таких, перш за все, назву такі, які не так часто використовуються у практиці, а саме дискусію, дебати, аукціон.

 Дискусію або диспут можна застосовувати лише в тих групах і на таких заняттях, де можна виділити кілька лідерів, здатних логічно мислити, аналізувати й аргументувати свої доводи. Тобто тут мова йде переважно про учнів старших класів з добре розвиненим мисленням. Предметом дискусії можуть бути зовсім різні явища, як питання з теорії музики, як і звичайно ж, з музичної літератури. Учнів слід підготувати до дискусії, краще за все запропонувати домашню підготовку та опрацювання того чи іншого питання. Дискусія не повинна тривати довго: швидко проведена і вміло спрямована навідними питаннями з боку викладача, дискусія перетворюється на елемент акумуляції творчої та розумової енергії учнів, разом з тим – у яскраву "пляму", розрядку на уроці.

Більш простий вигляд так званого «дискусійного жанру» – дебати. Підготовку дебатів я даю на домашнє опрацювання, попередньо розділивши групу на 2 підгрупи, які є суб'єктами дебатів. Також з числа учнів можна виділити одного або двох (якщо група велика) експертів, які будуть виносити остаточний вердикт: яка з сторін спору була більш переконливою, а отже, отримала більшу кількість голосів.

Тема, яка пропонується для підготовки дебатів, повинна обов'язково містити можливість бути переконливо доведеною як однією, так і другою стороною. Як правило, це завершальна, підсумкова тема при вивченні якогось матеріалу.

Наприклад, тема традицій і новацій у творчості М. Мусоргського: одна підгрупа опрацьовує традиції, інша – новації, і після аргументу однієї зі сторін повинен йти переконливий контраргумент з іншого боку. «Незалежні судді» підводять підсумок і визначають переможця після кожного пункту. Непарна кількість цих пунктів дозволить визначити переможця.

Чим гарна така форма роботи?

По-перше, вона надзвичайно активізує всю групу, тому, що діти люблять змагальні форми роботи; по-друге, вона відкриває приховані можливості кожної дитини, які, вміло ведучи дискусію і проявляючи винахідливість, самостійне мислення, швидку реакцію, вміння своєчасно знайти потрібний аргумент і доказ, можуть опинитися в лідерах, не зазубрюючи сторінки підручника, а завдяки власним творчим і особистісним якостям, проявленій самостійності і кмітливості. Я завжди в таких формах роботи вітаю самостійність мислення, дар переконання, вміння відстояти власну думку і оперувати додатковим матеріалом. І до того ж, ця форма роботи дуже сучасна, вона пов'язана з тим, що відбувається в житті.

Аукціон. Цю форму роботи я зазвичай застосовую в якості перевірки заданого додому додаткового матеріалу з досліджуваної теми. Розглянемо застосування цієї форми роботи на прикладі завдання з теми «Розвиток культури в 2-й половині ХІХ століття». Питання відносно художників - передвижників. Додому було задано самостійно опрацювати творчість художника А.І. Куїнджі, нашого земляка, конкурс  котрого щорічно проводиться у нас в області, художника, який впродовж деякого часу був разом з передвижниками, а потім відійшов від їх спільноти. Предметом аукціону я завжди роблю головне багатство будь-якого учня та інтелектуально розвиненої людини: знання. Аукціон проводиться за запитанням «Хто знає більше усіх полотен Куїнджі?». На запитання учні відповідають письмово, щоб уникнути повторювань одне за одним.

 

• Форми роботи на уроках із застосуванням комп'ютера.

 

Використання цифрових освітніх ресурсів і підвищення технічної компетенції як вчителів, так і учнів стає невід'ємною частиною сучасної освіти. У зв'язку з вільним плином інформації через Інтернет та інші канали зростає відповідальність педагогів при навчанні інструментальним і медіаосвітнім навичкам діяльності, які піднімають людину на більш високий рівень інформаційних та інтелектуальних можливостей. Сучасний викладач навряд чи може обійтися без електронних освітніх ресурсів та їх використання на своїх уроках. Повністю замінити викладача вони, звичайно,  не можуть, але збагатити і урізноманітнити урок, зробити його яскравішим, промовистим, ефектнішим і цікавішим – цілком. Віртуальні оперні театри та клавіатури мають ряд переваг, особливо в периферійної місцевості. Хто буде сперечатися про те, що найбільш яскраве враження від музичного твору є його прослуховування і перегляд у стінах філармонії чи оперного театру? Але чи можуть собі це дозволити жителі маленьких містечок і сіл? У дуже і дуже рідкісному випадку. Але не тільки бажання прослухати і познайомитися з музичними творами може нас привести на сторінки музичних сайтів.

Я у своїй діяльності використовую ЕОР (електронні освітні ресурси) для перевірки знань, контролю, взаємоконтролю. Часто використовую на уроці інтерактивні тренажери. Зараз існує безліч сучасних сайтів,  де розсортовано матеріал по класах і темах і де можна придбати  готові тренажери, тим самим скоротивши час для підготовки уроку.

Найбільш повним зібранням таких ресурсів є Єдина колекція цифрових освітніх ресурсів Російської Федерації, у якій є безліч цікавого сучасно виконаного матеріалу для занять, такого, як інтерактивні тренажери, мультимедійні ресурси тощо.

Ці інтерактивні тренажери зручно використовувати і для самооцінки учнів, і в якості бліц-опитування. Вони прості в застосуванні і дають можливість не в паперовому, а в інтерактивному варіанті швидко провести тестування.

На жаль, так уже склалося, що ЕОР, в основному, розробляються викладачами системи освіти, і, дозвольте зауважити, що вони вже давно використовують в повсякденній практиці інтерактивні тренажери, тести, пазли, ігри та інший сучасний матеріал для уроків. Мало того, багато хто з вчителів системи освіти вільно володіють навичками створення мультимедійних презентацій, кліпів та ін., а також вчать цьому своїх учнів.

На жаль, цього поки що не можна сказати про систему позашкільної освіти. Звичайно, є серед викладачів ентузіасти, які самостійно намагаються дізнатися, навчитися, впровадити, застосувати нові форми і методи роботи, нові сучасні технології. Але, як правило, ця діяльність безпосередньо пов'язана з матеріальною базою школи, тим необхідним набором технічних засобів навчання, без якого говорити про сучасні або, більш того, інноваційні та інтерактивні прийоми і методи роботи немає резону. Проте, спілкуючись на професійних сайтах з викладачами інших регіонів, дізнаєшся, що в багатьох музичних школах є і інтерактивні дошки з проектором, і робоче місце учнів забезпечено монітором і міді-клавіатурою, і на уроках вже щосили працюють з комп'ютерами. Ось це та база, яку потрібно прагнути створити в школі, щоб мати можливість не тільки слухати і читати про інноваційні та інтерактивні методи, але і працювати з ними і учити цієї роботи дітей. Відсутність сучасного обладнання є чинником, що гальмує пошуки небайдужих викладачів та ускладнює впровадження сучасних методів і прийомів, які неможливо використовувати без його наявності. Але багато чого в цьому питанні залежить не тільки від загального тяжкого матеріального становища культури, а й від підприємливості та особистої зацікавленості адміністрації.

 

 

3. Практика використання інтерактивних методів навчання

у викладанні предметів музично-теоретичного циклу.

 

Цю частину даної роботи я поділю на два розділи: присвячений музичній літературі і сольфеджіо.

 

Музична література.

 

У дитячій музичній школі предмет музичної літератури є одним з найбільш важливих в духовному та естетичному вихованні. Неможливо уявити собі музичне мистецтво, відірване від історичних подій епохи, від розвитку інших видів мистецтва. Тому предмет «Музична література» дає уявлення не тільки про музичні стилі і жанри, про творчість композиторів, а й про розвиток історії та філософії, культури і науки певного етапу. І в цьому зв'язку застосування мультимедійних проектів якнайбільш виправдано.

Але не тільки зручність поєднання в одному проекті вербальної, візуальної та аудіо-інформації звертає нас до створення методичного матеріалу нового формату. Такі проекти більш яскраві, наочні та сучасні.

Інтерактивні ресурси прекрасно "працюють" на будь-яких етапах роботи, від вступної лекції і до підсумкового закріплення знань.

Розглянемо це на практичних прикладах.

Перелік різних інтерактивних і мультимедійних ресурсів виглядає таким чином:

1. Презентації.

2. Відеоклавіри (цифрові відео хрестоматії).

3. Відеокліпи.

4. Інтерактивні тренажери.

5. Аудіорозповіді тощо.

Зупинюсь на характеристиці деяких із названих ресурсів.

 

1. Презентації.

 

Напевно, вже безліч викладачів застосовують на уроках тематичні презентації та відеокліпи. Саме ці проекти дають можливість поєднати текст, музику і відеоряд. Як показує практика, матеріал, який подано таким, комплексним чином, учні сприймають і засвоюють набагато краще. Мультимедійний проект (презентація)  є одним з найсучасніших способів подачі інформації. Він може містити репродукції картин, фотографії, текстовий матеріал, дати, опорні поняття, музику, відеофрагменти. Такі проекти поєднують інформативну та художню функції, впливаючи на емоційному рівні і, в той же час, несучи корисну інформацію. При створенні презентації дуже важливо уважно і грамотно підібрати всі компоненти, з яких вона складається: це по-перше, ретельно підібрана інформація, з яскравою подачею базових понять і ні в якому разі не перевантажена зайвими подробицями (вербальний ряд подано тезами). Відеоряд повинен бути не тільки максимально наближений до змісту і суті словесного пояснення, але ще більш глибоко і гостро емоційно розкривати  зміст кожного слайда. І, нарешті, музика, «яка звучить в кадрі», повинна бути незмінно хорошої якості. І тільки дотримуючись цих найважливіших факторів, можна отримати в підсумку проект, гідний того, щоб включити його в урок, продумавши додатково питання, які слід поставити після перегляду презентації, завдання, які логічно випливають після перегляду роботи. Невдалий відеоряд перетворює проект у незрозуміле видовище, перевантаженість фактами та інформацією не дозволяє виділити найважливіше в темі, а надмірна стислість і скупість тексту можуть зруйнувати логічний зв'язок між тими чи іншими явищами, про які йде мова. [див. додаток до методрозробки: «Презентації та відеокліпи»]

За моїми спостереженнями, грамотно складена презентація впливає на учнів набагато сильніше як в емоційному, так і в пізнавальному плані, засвоєння матеріалу відбувається швидше і якісніше, відеоряд розбурхує уяву дітей, підсилює роботу думки, підказує асоціації і, в кінцевому результаті, призводить до більш глибокого осмислення викладеного матеріалу.

 

2. Відеоклавіри.

 

Мультимедійні проекти створюють не тільки для засвоєння знань або  узагальнення вивченого матеріалу. Таку звичну і часто застосовувану на уроках музичної літератури форму роботи, як прослуховування музики з нотами, теж можна запропонувати у вигляді мультимедійного файлу. Так названі відеоклавіри поєднують  музику, відеоряд і нотний рядок.

У такий спосіб складених проектах дотримується триєдність «чую – бачу ноти – бачу відеокліп, породжений цією музикою». Про більш сильний вплив музики та образотворчого ряду вже згадувалося вище, додам лише, що досвід використання відеоклавірів істотно спростив для дітей надбання навички стежити по нотах.  Коли на екрані виведено один-два нотних рядки, набагато легше стежити за нотним текстом, ніж коли перед очима вся нотна багаторядкова сторінка, «втратити», «загубити» нотний текст практично неможливо, а відеоряд посилює емоційний вплив музики. Один нотний рядок на слайді – це дійсно зручно, особливо на початковому етапі навчання, коли учні тільки роблять перші спроби стежити за музикою по нотах. [див. додаток]

Решта названих вище  видів інтерактивних продуктів, на мій погляд, мають достатню практику використання на уроках і  пояснень не потребують.

 

Сольфеджіо

 

Список сучасних інтерактивних напрямків роботи такий:

1. Відеодіктанти.

2. Ритмічні вправи і вправи на угрупування з відеорядом.

3. Вокалізи з відеорядом.

4. Завдання з теорії музики.

5. Інтерактивні ігри (Ігри І.В. Бурського.)

6. Інтерактивні тести та тренажери.

 

1. Відеодіктанти.

 

Багато суперечок ведеться серед противників і прихильників цієї форми роботи. Здавалося б, диктант – це та форма роботи, коли ніщо не повинно відволікати дитину від слухового сприйняття, тим більше, зорові чинники, як-то лялькові персонажі та їх пересування в кадрі. Але, по-перше, ми вже впритул почали працювати з 5- 6- річними дітьми, і  слід  пам’ятати, що 5 -річний учень і 7-8-річний учень – це різні діти, вони відрізняються насамперед особливостями вікового розвитку та психічними відмінностями, тому і форми навчання та засоби подачі одного і того ж матеріалу у них повинні докорінно відрізнятися. Викладачі неодмінно застосовують візуальні засоби для того, щоб зорієнтувати учня на правильне виконання завдання; використовують музичну сходинку, рухи руки,  намагаючись допомогти учням. У такому випадку, відеодіктант – це сучасна форма тієї ж музичної «сходинки», більш яскравий та звичний для дітей, якщо він виконаний у вигляді мультфільму, із значно більшими можливостями. Малеча краще сприймає відеодиктант, тому що сходинка з указкою виглядають менш презентабельно і сучасно, ніж рухомі красиві метелики, пташки, їжачки і т.д., які пересуваються по ступенях гами і «підказують» напрям руху мелодії. Тобто, іншими словами, відеодиктант – це сучасний, більш цікавий і дуже улюблений учнями вид зорово-слухової роботи, який на початку роботи над диктантом з учнями молодшого віку цілком виправданий. Треба сказати ще про однин чинник, який не можна не враховувати при роботі з малюками: це емоційний сплеск. Диктант, який надається у вигляді мультфільму, викликає інтерес учнів, зацікавленість у виконанні роботи,  а на тлі яскравого емоційного підйому і працюється інакше. У всякому разі, я кожного разу помічала величезне бажання дітей неодмінно впоратися з запропонованою роботою. Відеодіктанти, як правило, містять кілька завдань: це і власне написання диктанту, і ритмічні завдання, і транспонування, і наочне повторення теоретичних знань, і питання-завдання, що активують увагу, і матеріал для творчості, імпровізації ритмічного акомпанементу, в тому числі – ритмічного двоголосся, остинато або ритмічного ланцюжка. Якщо в групі є діти з дуже скромними здібностями, то для них буде радістю виконати хоча б якийсь етап роботи. Така дитина піде з уроку задоволеною від того, що змогла виконати завдання, нехай навіть з підказкою «пташки» або «ведмедика». Причому, один і той же диктант можна використовувати і в молодших, і в старших класах, наприклад, як матеріал для утворення другого голосу, або модулюючої каденції, або різних варіантів гармонізації – у жанрах (тут ми використовуємо ритмічні шаблони), і з використанням вивчених нових акордів і т.д.

На прикладі диктанту «Паровоз» [див. додаток] поясню методику використання подібних ресурсів на уроці. У цьому  справжнісінькому "сольфеджійному" мультфільмі  немає місця дрібницям. Важливі методичні моменти цього проекту: яскрава візуальна частина проекту, грамотна методична знахідка  (музичні завдання від імені  Баранця), дуже чіткий нотний рядок з усіма нотними знаками, виділення чвертей і восьмих окремим кольором, наочне повторення теорії (знак репризи) і додаткове завдання (транспонування мелодії в До мажор з елементами диктанту), питання, що активізують увагу. Прекрасне аранжування в різних темпах роблять цей проект цінним і таким, що користується великою любов'ю у дітей.

«Тролейбус» [див. додаток] – ніжний мінорний проект у легкій, прозорій інструментовці з виразними тембрами. Необхідно логічно побудувати усі етапи роботи з диктантом. Спочатку прослухати мелодію пісні, націлити учнів на запам’ятовування і опрацювання всіх важливих моментів: альтерації, секвенції, ритмічного рисунку, зафіксувати наявність пауз і визначити їх тривалість. По завершенні цієї роботи настає час аналізувати  нотний текст, його структуру. Роботу над визначенням ритму полегшено наявністю картинок і  символів;  цей прийом розвиває асоціативне мислення. Крім перерахованих вище завдань, можна додати варіанти творчих завдань і експериментувати з підбором акомпанементу.

 

2. Ритмічні вправи з відеорядом та інтерактивні вправи на угрупування.

 

Ми, дорослі, оцінюємо ті чи інші проекти зі своєї точки зору. А у дітей, особливо сучасних, розпещених всілякими відеоформатами, свій погляд на "завдання з екрану". У кожному разі, їм набагато цікавіше працювати з відеопроектом, а від того в рази продуктивніше засвоюється  новий матеріал "по телевізору" , ніж виключно з підручником у руках.

Вони відрізняються різноманітністю і по складності, і по поставлених завданнях. Є такі відеопроекти, в яких ритмічне завдання учні з легкістю прочитають з аркуша. І важливо, що при цьому вони не просто дивляться на ритмічний рядок, а й слухають музику, і орієнтуються в тривалостях,  долях і тактах на основі і слухового, і зорового сприйняття, а не тільки зорового. Але не тільки в якості читання з аркуша повинно застосовувати на уроці ритмічні проекти. Є досить складні завдання, в рухомому темпі, що вимагають дуже хорошої реакції учня. Для таких проектів дуже добре застосовувати нотний запис для попереднього знайомства і розучування завдання. Завдання багатьох відеопроектів по сольфеджуванню і ритму можна згрупувати таким чином:

1. При попередньому знайомстві з новим матеріалом (проектом) у учнів посіяти бажання взяти участь у цьому проекті, а значить – бажання працювати.

2 . Слідом йде етап кропіткої, іноді досить тривалої домашньої роботи з нотами (вони повинні бути обов'язковим додатком до відео).

3. Заключний етап роботи з відео – публічний захід (концертний номер), отримання заслуженого творчого задоволення, як після виступу з вивченої концертною програмою. Це може бути оголошений на уроці конкурс на краще виконання вокалізу, а може бути і матеріалом для відкритого уроку спільно учнів та батьків або іншої публічного виступу.

«Мишка с куклой» [додаток]

Безсумнівний плюс цього проекту – вдале поєднання зображення іграшок і дитячих картинок з музичним матеріалом. По-друге, крім роботи над ритмом, є привід повторити теоретичний матеріал: згадати не тільки секвенцію, а й регістри (друге проведення теми в басовому голосі дуже прозоро натякає на "клишоногого" ​​ведмедя, нехай і іграшкового!) .

Незважаючи на те, що ритмічні завдання тут стоять на першому місці, проект доповнений сольфеджуванням з елементами диктанту. Тобто, даний проект можна використовувати подвійно: і як ритмічне завдання, і як диктант.

 

4. Вокалізи з відеорядом.

 

 Вокалізи, або контрапункти  –  чудова форма роботи на уроках сольфеджіо. Знаходиться або створюється відео до музичного твору, до якого зручно написати контрапункт для співу. Мелодія може бути "прив'язана" до якихось певних інтонаційним або ритмічних завдань, але це не обов'язково.

Вокалізи у звичному для нас розумінні відносяться до розряду вправ для відточування вокально-інтонаційних навичок. Але більшість їх  стають більш ніж просто вправами. Вокалізи, з їх неповторними гармоніями і голосами, які контрапунктують, з їх новим, свіжим звучанням, набувають вигляду вишуканого концертного номеру. Одна справа-співати, втупившись у ноти, зовсім інша – відчути себе співтворцем прекрасного. Без тіні сумніву можна стверджувати: відео-вокалізи з величезним задоволенням співають всі діти, а невпевнені в собі учні забувають про всі свої комплекси: творчий процес "озвучування" ролика захоплює всіх без залишку!

Працюючи з відео-вокалізами, я звернула увагу, що інтерес дітей до них величезний. І справа не тільки в сучасних обробках мелодій. Відео сприймається дітьми більш образно і яскраво. У них прокидається фантазія, прагнення впоратися з важкими моментами, вони неодмінно бажають співати особливо вподобані вокалізи по кілька разів. З класичними зразками вокалізів я працюю теж, діти охоче співають і їх. У підручниках Ж. Металліді і А. Перцовської, О. Давидової, О. Калужскої є нотні зразки народної музики для сольфеджування, уривки з класичних творів, дитячі пісні. Слід працювати творчо і з цими зразками: додати ритмічний акомпанемент, підголосок, цікавий каданс – те, що з самого початку не закладено в цій музиці. Але у сучасних дітей через безліч  навантажень у школі залишається обмаль часу на вивчення супроводу, тому вокалізи, які мають  аудіосупровід, прискорюють вивчення цих вправ.

Вокалізи, як одна з форм сольфеджування, покращують розвиток гармонічного слуху і чистоти інтонації, пробуджують творчість, разом з тим створюють додаткові завдання, яких немає при співі "номерів з підручника", а відео робить цю форму цікавою для дітей, виховує в них почуття співтворчості.

З результатів свого досвіду роботи  над вокалізами  я можу відзначити наступне: по-перше, поза сумнівом, більш виразне й емоційне, осмислене виконання, прагнення інтонувати максимально чисто і точно, підсилення почуття ладу і безсумнівне пробудження творчого мислення. Думаю, це зовсім немало позитивних моментів, щоб кілька хвилин уроку присвятити цій формі роботи.

  Коли і яким чином застосовувати вокалізи  для максимально зручного включення в структуру уроку – це залежить від будови самого уроку і його цілі. І оскільки вокалізів безліч, то й від того матеріалу, який  викладач використовує, залежить час його включення в загальну структуру уроку. Приміром, є досить прості вокалізи, основна мета використання яких – домогтися чистого і виразного інтонування – у такому випадку, вони цілком доречні в розділі уроку, присвяченому інтонаційним вправам. Тематичні вокалізи цілком логічно прозвучать після пояснення теми і вправ – практичних або ритмічних, двоголосі вокалізи гармонічного плану гарні в розділах уроку, присвячених розвитку гармонічного слуху, двоголосні вокалізи підголоскового плану хороші як зразок для виконання аналогічних творчих завдань. Регулярне виконання вокалізів водночас шліфує і вдосконалює читку з листа.

«Ми-бемоль переменный» [додаток]  – вокаліз зі збірки О.Гречанінова, з елементами підголоскової поліфонії. Чудовий проект для розвитку гармонічного слуху і чистоти інтонування.

«Вполголоса о лете» [додаток] – проект Т. Боровик з чудовою м'якою анімацією, з напівпрозорим нотним записом, майстерним монтажем,  з чудовою ажурною, з хроматичними завитками, мелодією оригіналу і цікавим, дбайливо створеним контрапунктом. Легкість, з якою звучить композиція в цілому, а також нотний текст контрапункту вводять в оману, що з цим завданням можна впоратися без особливих зусиль. Весь секрет проекту якраз і захований в цій уявній легкості: і основна мелодія, і  наступна тема вимагають ретельної, дбайливої проробки всіх деталей. Сам вокаліз містить ряд складнощів (тим цікавіше буде його співати), які відступають, якщо перед розучуванням буде проаналізовано стрибки в мелодії, хроматичні звуки, зміну тональності, форму.

«Тихая ночь»  (нім. «Stille Nacht») [додаток]  

         На учнів завжди справляє враження історія створення цього твору. Але не тільки розповіддю про долю різдвяного гімну можна зацікавити дітей.

 У цьому вокалізі безліч переваг: м'який, плавний контрапункт, красиве та зручне за теситурою і голосоведенням двоголосся, дивовижна гармонізація.  Проект націлений на розвиток гармонічного слуху та розвитку творчих задатків учнів; він вимагає домашнього вивчення, із застосуванням завдання «створити свій варіант».

Цілу низку аранжувань сольфеджіо створила викладач Волинського коледжу культури і мистецтв Анна Наумова. У її доробку є вправи зі збірок Ладухіна, Агажанова, Способіна, Рубця, Клімова на ін.. До вашої уваги кілька аранжованих вправ  і відеозапис результатів роботи з ними [додаток].

Підсумувати повідомлення про вокалізи  можна ще одним спостереженням: якщо виконувати  їх досить часто, вводити в роботу досить складні тематичні та нетематичні вокалізи, то таким чином ми допомагаємо вирішенню ще однієї важливої ​​задачі: це навички читання з аркуша. Не так часто можна знайти учнів, які це вміють робити дійсно добре. Отже, робота з вокалізами вдосконалить читку з аркуша, відпрацьовує чистоту інтонації, розвиває гармонічний слух, пробуджує творчість.

 

5. Завдання з теорії музики. Інтервали. Слухово-зорові асоціації.

 

«Зимовий ранок» [додаток].

Даний проект спрямований на розвиток гармонічного слуху. Алгоритм роботи з ним може бути таким: перегляд відео, обговорення, прослуховування інтервалів та їх розв’язань. Далі слід детально вслухатися, працювати фрагментами, в самому крайньому випадку, можна продублювати інтервали на фортепіано, адже його тембр для учнів більш впізнаний. Потім переходимо до  запису роботи у зошитах.

Завдання ускладнене тим, що в проектах інтервали звучать в різних тембрах, але як раз це і є додатковим завданням і об’єктом для розвитку. Періодично даючи дітям виконання завдань, які звучать у незвичних для них тембрах, відпрацьовуємо звичку дітей до нових тембрів і якісну роботу слуху незалежно від того, на якому інструменті звучить завдання.

Ефект від роботи з музичними елементами в тембрах чималий: немає прив'язки до тембру фортепіано. Учні старших класів  уже при першому прослуховуванні встигають практично повністю визначити інтервали. Їх не стільки спантеличує комплекс відео-слуховий аналіз, як малюків. На питання «Чи не перешкождає відеозображення роботі слуху?»  відповідають, що трохи відволікає, але це і добре, тому що не дає розслабитися, виховує зібраність і увагу.

Звичка до тембру – великий стрибок у розвитку слуху, адже у свідомості формуються нові зачіпки для осмислювання саме звуковисотності окремо від тембрової фарби. Саме в цьому і полягає цінність тембрових проектів.

Але ж і відеодиктанти більшою мірою теж темброві! Виходить цілком певний зв'язок, внутрішньопредметний інтеграційний процес, націлений на розвиток тембрового слухового сприйняття.

6. Інтерактивні ігри І.В. Бурського –

 яскраво виконані, грамотно складені комп’ютерні навчальні тренажери з сольфеджіо та музичної грамоти. Повний перелік цих ігор знаходимо на персональному сайті І.В. Бурського:     http://muzobuch.narod.ru/

Також пропоную до уваги власноруч створений тренажер за темою «Інтервали» [додаток], який виконано у вигляді калькулятора. Тренажер використовується для розвитку уваги та закріплення знань за темою «Інтервали».

Авторську презентацію за темою «Лади» виконано у сучасній технології  Prezi.  [додаток]. Обидва ці проекти, а також ще декілька творчих робіт, зокрема – диктант на інтерактивній дошці, презентацію за темою «М. І. Глінка» та інші було опубліковано на офіційному сайті Тетяни Боровик (http://borovik.ucoz.ru),   де вони обговорювались та отримали схвальну оцінку.

 

 

 

 

 ІІІ. Висновки. Перспектива та результати використання інтерактивних методів та мультимедійних технологій на уроках музично-теоретичного циклу.

 

Підводячи підсумки даної роботи, доцільно зупинитися на наступних висновках:

• проблема застосування на практиці нових форм та методів роботи, сучасних інформаційні технології в музичній освіті й творчості має широку підтримку і вивчення викладачами та науковцями;
• педагогічна спадщина і сучасні пошуки в галузі аналізу  сучасних тенденцій в системі загальної та спеціальної музичної освіти характеризуються важливістю і вагомістю теоретичної і практичної розробки цієї проблеми;
• предмети музично-теоретичного циклу не вичерпали потенціал свого розвитку; приховані в цих дисциплінах можливості впливу на музичний слух учнів, завдяки новим технологіям, знайшли "друге дихання";
• поняття «інтерактивні форми і методи»  мають  як комп’ютерні, так і безкомп’ютерні різновиди;
• включення інтерактивних форм та мультимедійних технологій істотно розширює межі навчання, робить його більш ефективним і різноманітним;
• завдяки новим формам роботи та величезній зацікавленості до них з боку учнів, значно підвищилась якість учнівської роботи: співи стали більш виразними, чіткіше став диригентський жест, творчі роботи –більш цікавими та сміливими;
• використовуючи цифрові методики і практики предметів теоретичного циклу, мистецькі школи набувають статусу багатофункціональної творчої лабораторії, в якій поєднуються класичні, інноваційні, мультимедійні та інтерактивні технології сучасного викладання.
• використання інтерактивних форм та мультимедійних технологій  повинно відповідати наступним вимогам:

1.                      Використання якісного матеріалу в  творчих проектах.
2.                      Застосування інтерактивних засобів як фактора активізації

            фантазії дітей.

3.                      Спонукання учнів до різного роду самостійних пошуків.
4.                      Ретельний методичний аналіз при використанні проектів.
5.                      Не перевантажувати урок інноваційними формами.

І наостанок підсумуємо: яким чином потрібно застосовувати в повсякденній практиці інноваційні та інтерактивні методи та завдання? Моя думка: найчастіше слід використовувати вищевказані технології:

по-перше, для активізації сприйняття та засвоєння нового матеріалу, обов'язково з гарною методичною опрацювання, виправдовує їх застосування;

по-друге, в якості «яскравої плями» на уроці, тобто такого незвичайного моменту, який надовго залишається в пам'яті учня, дозовано – як новинку і рідкість;

по-третє, для виконання домашніх завдань у вигляді творчих робіт, в якості доповнення до таких вже освоєних видів роботи, як складання тематичних кросвордів, підбір картинок та відеоматеріалу до прослуханої музики, для виконання презентацій та інших проектів за заданими темами.

Час назад не повернути. Тепер, мабуть, дуже складно знайти такий вид діяльності, щоб він міг існувати поза розвитком комп'ютерної грамотності та володінням базовими комп’ютерними програмами.

Сьогодні у більшості розвинених  країн світу освітні заклади різного рівня  (це стосується також закладів дошкільної та позашкільної освіти) оснащені новітньою комп'ютерною технікою. У ряді вищих навчальних закладів Росії електронні технології,  пов’язані з музичною діяльністю та музичною творчістю, вивчаються як предмет навчального плану. У подібних навчальних закладах на основі комп'ютерних систем розробляються звукові «словники», створюються музичні композиції з використанням світлових і колірних спец-ефектів, кіно-відеоряду, акторської пантоміми.

Сучасна світова музична освіта проявляє зростаючий інтерес до комп'ютерних технологій. Музична інформатика, що використовує комп'ютерний інструментарій з метою освоєння необхідних знань, умінь і навичок, широко практикується в музичній освіті західних країн. Сферою її уваги є, головним чином, навчання з предметів музично-теоретичного та музикознавського циклів, а також вирішення деяких навчальних завдань, пов'язаних з виконавською та композиторською діяльністю. Сюди входять: навчання за допомогою комп'ютера, технологія інтерактивного мультимедіа, Інтернет.

Комп'ютерні програми також використовуються для навчанні грі на інструментах, розвитку музичного слуху, проведенні прослуховування музичних творів, для підбора мелодій, аранжування, створення імпровізацій, для набору і редагування нотного тексту. Комп'ютерні програми дозволяють визначати діапазон інструменту, швидкість виконавця в пасажах, виконання штрихів і динамічних відтінків, артикуляцію і т.п. Крім того, комп'ютер дозволяє розучувати п'єси з «оркестром». Він також може виступати як «тренажер» з диригування (з використанням телеапаратури). Комп'ютерні програми дозволяють проводити музично-слуховий аналіз мелодій творів в курсі історії музики. Для багатьох музичних дисциплін комп'ютер представляється цінним джерелом бібліографічних та енциклопедичних відомостей.

Сьогодні існує  ще один важливий і актуальний напрям у навчанні музиці – це застосування Інтернет-технологій. При їх використанні форма подання матеріалу обумовлюється, головним чином, конкретним видом заняття, змістом курсу, а також роллю викладача, наприклад:

- Супровід лекції нотними прикладами і музичними ілюстраціями;

- Використання додаткових матеріалів (статей, навчальних видань, що опубліковані в Інтернеті і т. п.);

- Використання ресурсів нотних бібліотек і музичних антологій з Інтернету;

- Виконання завдань у формі тесту, аналізу творів, реферативної роботи;

- Форуми (семінари) , організовані за заданими темами.

Розробка та впровадження в навчальний процес таких інформаційних ресурсів, включаючи ресурси Інтернету, істотно розширює межі навчання, робить його більш ефективним і різноманітним.

Інформаційні технології – це невід'ємний компонент процесу навчання, в тому числі – музичного. Можливості інформаційних технологій дозволяють підвищити ефективність навчання і музикознавчих дисциплін. Розвиток комп'ютерних технологій в музиці перспективно, актуально і об'єктивно необхідно. Крім того, розвиваючи навички  використання Інтернет-технологій, можна втілити в життя безліч  абсолютно нових, досі ніде не існуючих проектів: наприклад, гуманістичний проект по роботі з дітьми-інвалідами, відкриті уроки та майстер-класи, які транслюються наживо за допомогою Інтернету, дистанційні курси підвищення кваліфікації, методичні або організаційні вебінари, доступні для перегляду та участі для всіх бажаючих, Інтернет-конкурси з сольфеджіо та ін..

Вітчизняній системі музичної освіти є чим пишатися, але й є що удосконалювати, змінювати згідно викликам сучасності, тому й ставитися до нього маємо  як до пам'ятника культури, що вимагає грамотної реставрації за допомогою найбільш ефективних сучасних засобів та технологій.

 

 

IV. Бібліографія:

1. Как преподавать сольфеджио в ХХІ веке. – М.: Издательский дом «Классика ХХІ», 2009. – 224 с.   
2. Максимюк С.П. Педагогіка: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009. – 670 с.

2. Михайличенко О.В. Теоретичні основи музичної педагогіки.//Зб. Професійна підготовка майбутнього вчителя музичного мистецтва: від традицій до інновацій: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції. – Полтавський державний педагогічний університет ім. В. Г. Короленка, 2008.
3. Михайличенко О. В. Основы общей и музыкальной педагогики / Основи загальної та музичної педагогіки: теорія та історія: Навчальний посібник (двомовний) / Вид. друге. Доп. та перероблене. — Суми: Козацький вал, 2009. — 211 с. (Рекомендований МОН України для вищих навчальних закладів, лист № 14/18-Г-2206 від 27.10.2008).
4. Ростовський О.Я. Лекції з історії західноєвропейської музичної педагогіки: навчальний посібник. - Ніжин: Видавництво НДПУ ім.М.Гоголя, 2003. - 193 с.
5. Рудницька О. П. Педагогіка: загальна та мистецька. — Київ: АПН України, 2002. — С. 32-60.
6. Селевко Г.К. Современные образовательные технологии: Учебное пособие. – М.: Народное образование, 1998. – 256 с.
7. Халабузарь П. В., Попов В. С. Теория и методика музыкального воспитания: Учеб. пособие. — 2-е изд., перераб. и доп. — СПб, 2000. — С.6-13.
8. Художественное образование на Украине / Мистецька освіта в Україні: теорія і практика: колективна монографія / О. П. Рудницька [та ін.]; заг. ред. Михайличенко О. В., редактор Г. Ю. Ніколаї. — Суми: СумДПУ ім. А. С. Макаренка, 2010. — 255 с.

V. Інтернет-ресурси:

1. http://enc-dic.com/print/pedagogics/1096/
2. http://www.deti.spb.ru/catalog/music/chmusic
3. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_music/5240/
4. http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_music/5235/
5. http://mikhaylithenko.ucoz.ru/index/mikhajlichenko_o_v_obshhie_metody_i_formy_organizacii_muzykalnogo_vospitanija_statja/0-5
6. http://www.casemethod.ru/
7. http://borovik.ucoz.ru
8. http://muzobuch.narod.ru/
9. https://www.youtube.com/user/moderato1985