Тести від «На Урок»: Організація дистанційної роботи під час карантину

Сценарій вистави екотеатру «Екологічні проблеми очима лісових мешканців»

Про матеріал
Сценарій вистави екотеатру «Екологічні проблеми очима лісових мешканців»
Перегляд файлу

                                                          Барабанова Марія Михайлівна,

                                                                           вчитель біології

                                                                           вищої кваліфікаційної 

                                                                           категорії,вчитель-методист

                                                                           Чернівецької загальноосвітньої

                                                                           школи І – ІІІ ступенів №28

 

 

 

         Сценарій вистави екотеатру

     «Екологічні проблеми очима лісових

                             мешканців»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дійові особи:

Вовк!  Ворон!  Жабеня! 

Журавель! Лисичка! Сова!

 

 

 


Входить Лисичка

(звучить поодинокий спів ворона, птахів)

Як сумно стало жити.

Одній однісінькій лісом бродити!

Ні з ким слівцем перекинути,

Посидіти, погомоніти.

Я хитра і вродлива,

Та екологія в нашому лісі

Красу мою згубила.

Вовк:

Та й нашого вовчого брата

Залишилось зовсім небагато.

Через вирубку лісів

Нам ніде голову сховати.

І не по днях, а по часах

Ми стали вимирати.

Ау-у-у!

Лисичка:

Чш-ш-ш! Чи чуєш, брате?

Старий, мудрий ворон

На сухому дереві в парку

Одиноко кряче

(кар-кар).

Він майбутнього не баче.

Ворон (влітає):

Прожив я майже 300 літ,

І облітав я цілий світ.

Раніше всюди дзвінкоголосі пташки

Весело співали.

І люди на природі

Із совістю відпочивали

 (показує на пляшки, папір, бруд після відпочинку)

Тепер куди не кину оком –

Все, що створено людиною,

Їй же виходить боком.

Всюди пусто, сумно, і болото – не болото.

 (кар-кар)

Сова:

Я ночами літаю

І все про всіх знаю.

Біля озера в парку Жовтневім

В очереті жабенятко

Одиноко блукає

Воно в людини

Порятунку благає.

З’являється Жабенятко:

Ква-ква, розболілась голова,

Зовсім не пам’ятаю щасливого життя.

Зупиніться, люди!

Ви нищете природу.

І на що перетворили ви чистеньку воду?

Вона замулена, брудна,

І для розмноження в нас

Чистішого місця нема.

Покваптесь, добрі люди,

Бо скоро нашого жаб’ячого роду зовсім не буде.

Ворон:А ще я бачив, як лелеки плачуть.

Лисичка:

А чи вслухались ви

В дзьобате дріботіння журавля?

Сова:

Яких випробувань готує знов йому Земля!

Входить Журавель:

Я повернувсь із Африки, єгипетської брами.

Із континентів чорної землі.

На рідні гнізда, на свої криниці,

Аби напитись чистої водиці.

Та де там!

І тут люди постарались:

Ні риб, ні жабеняток, ані джерельної води –

Нічого не зосталось!

Що ж це сталось з вами, люди?

Це ж як так, то нічого не буде:

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

А ні квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей!!! Хоч тепер вже – повірте...

Звернення у ІІІ тисячоліття.

Люди майбутнього!

Будьте дбайливі,

Ви маєте досвід тисячоліть!

Природа і людина – єдине ціле,

Їх нерозумно ділить.

Вчіть і досліджуйте рідну природу,

І для нащадків своїх збережіть.

Не зупиніть шлях історії людства

На жоден крок, на жодну мить!

Квітуче життя після себе залишіть,

Щоб на планеті Земля ніколи

Не пролунало: «Допоможіть!»

Реп: Вся земля, мов істота жива,

           І ріднішої в світі нема.

    В Червону книгу ви занесли

    Світ неповторний та чудесний,

    Що поступово вмирає,

    Давно порятунку в вас благає.

Ми з природою – єдине ціле,

І розділити нас неможливо!

    Метелика ловити я не хочу,

    Він квітка неба, хай живе собі!

    Хай крильцями барвистими тріпоче,

    Щоб радісно було тобі й мені.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!

    І не стеблинку, гілку чи травинку

    Ти не образиш, це – страшенний гріх!

    Бо в кожній з них живе тремка живинка,

    Що світиться довірою до всіх.

Наш дім – природа,

Що слізно просить допомоги.

Вона вже чекає,

Вона вже благає!

Інсценізація (небо,хмаринки,квіти і щасливі зві


 

 

doc
Пов’язані теми
Екологія, Сценарії
Додано
9 квітня 2019
Переглядів
262
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку