Сценарій вистави екотеатру «Екологічні проблеми очима лісових мешканців»

                                                          Барабанова Марія Михайлівна,

                                                                           вчитель біології

                                                                           вищої кваліфікаційної 

                                                                           категорії,вчитель-методист

                                                                           Чернівецької загальноосвітньої

                                                                           школи І – ІІІ ступенів №28

 

 

 

         Сценарій вистави екотеатру

     «Екологічні проблеми очима лісових

                             мешканців»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дійові особи:

Вовк!  Ворон!  Жабеня! 

Журавель! Лисичка! Сова!

 

 

 

Входить Лисичка

(звучить поодинокий спів ворона, птахів)

Як сумно стало жити.

Одній однісінькій лісом бродити!

Ні з ким слівцем перекинути,

Посидіти, погомоніти.

Я хитра і вродлива,

Та екологія в нашому лісі

Красу мою згубила.

Вовк:

Та й нашого вовчого брата

Залишилось зовсім небагато.

Через вирубку лісів

Нам ніде голову сховати.

І не по днях, а по часах

Ми стали вимирати.

Ау-у-у!

Лисичка:

Чш-ш-ш! Чи чуєш, брате?

Старий, мудрий ворон

На сухому дереві в парку

Одиноко кряче

(кар-кар).

Він майбутнього не баче.

Ворон (влітає):

Прожив я майже 300 літ,

І облітав я цілий світ.

Раніше всюди дзвінкоголосі пташки

Весело співали.

І люди на природі

Із совістю відпочивали

 (показує на пляшки, папір, бруд після відпочинку)

Тепер куди не кину оком –

Все, що створено людиною,

Їй же виходить боком.

Всюди пусто, сумно, і болото – не болото.

 (кар-кар)

Сова:

Я ночами літаю

І все про всіх знаю.

Біля озера в парку Жовтневім

В очереті жабенятко

Одиноко блукає

Воно в людини

Порятунку благає.

З’являється Жабенятко:

Ква-ква, розболілась голова,

Зовсім не пам’ятаю щасливого життя.

Зупиніться, люди!

Ви нищете природу.

І на що перетворили ви чистеньку воду?

Вона замулена, брудна,

І для розмноження в нас

Чистішого місця нема.

Покваптесь, добрі люди,

Бо скоро нашого жаб’ячого роду зовсім не буде.

Ворон:А ще я бачив, як лелеки плачуть.

Лисичка:

А чи вслухались ви

В дзьобате дріботіння журавля?

Сова:

Яких випробувань готує знов йому Земля!

Входить Журавель:

Я повернувсь із Африки, єгипетської брами.

Із континентів чорної землі.

На рідні гнізда, на свої криниці,

Аби напитись чистої водиці.

Та де там!

І тут люди постарались:

Ні риб, ні жабеняток, ані джерельної води –

Нічого не зосталось!

Що ж це сталось з вами, люди?

Це ж як так, то нічого не буде:

Ні річок, ні гаїв, ні криниць,

Ні комах, ані звірів, ні птиць,

А ні квітів, ні трав, ні повітря,

Ні людей!!! Хоч тепер вже – повірте...

Звернення у ІІІ тисячоліття.

Люди майбутнього!

Будьте дбайливі,

Ви маєте досвід тисячоліть!

Природа і людина – єдине ціле,

Їх нерозумно ділить.

Вчіть і досліджуйте рідну природу,

І для нащадків своїх збережіть.

Не зупиніть шлях історії людства

На жоден крок, на жодну мить!

Квітуче життя після себе залишіть,

Щоб на планеті Земля ніколи

Не пролунало: «Допоможіть!»

Реп: Вся земля, мов істота жива,

           І ріднішої в світі нема.

    В Червону книгу ви занесли

    Світ неповторний та чудесний,

    Що поступово вмирає,

    Давно порятунку в вас благає.

Ми з природою – єдине ціле,

І розділити нас неможливо!

    Метелика ловити я не хочу,

    Він квітка неба, хай живе собі!

    Хай крильцями барвистими тріпоче,

    Щоб радісно було тобі й мені.

І квітку лісову не стану рвати,

Її додому я не понесу,

Бо вдома їй джмеля не погойдати

І не попити ранками росу!

    І не стеблинку, гілку чи травинку

    Ти не образиш, це – страшенний гріх!

    Бо в кожній з них живе тремка живинка,

    Що світиться довірою до всіх.

Наш дім – природа,

Що слізно просить допомоги.

Вона вже чекає,

Вона вже благає!

Інсценізація (небо,хмаринки,квіти і щасливі зві