Автор. Доброго дня, дорогі друзі! Доброго дня, шановні гості! Щиро вітаю вас на світлому Новорічному святі. Звати мене – Микола Гоголь. Багато дивовижних історій мені довелося чути та бачити вечорами на хуторі поблизу Диканьки на Полтавщині, де я народився.
Багато писав я про свою Батьківщину: про її не з чим незрівняну красу, прозоре повітря, найкращих у світі людей.
Сьогодні ж я розповім вам історію, яка відбулася у містечку Диканька в ніч перед Різдвом.
На початку, представлю вам учасників цієї історії:
Автор. Оксана – капризна, ох і капризна, як красуня. По обидві сторони Диканьки тільки і розмови було про її красу!
Оксана. Так, парубки, чи я вам рівня? Погляньте на мене, як я плавно ступаю, а які стрічки на голові! На мені оженеться найкращий парубок у світі.
Автор. Багато парубків залицялися до неї., але без успіху, бо Оксана була дуже вередлива. Один тільки коваль – Вакула мав терпіння та наполегливість. Не дивлячись на те, що з ним вона була теж не дуже привітна.
Вихід Вакули
(Оксана стоїть, а с другого краю виходить Вакула, звертається до неї)
Вакула. Оксана, любов моя! (до залу) Вік би стояв перед нею, не зводив би очей своїх.
(Оксана махнула на Вакулу, убігає)
Автор. Коваль Вакула – силач хоч куди! Славний парубок! Його знали як вправного коваля і знатного маляра у Диканці. У вільний від справ час коваль займався малюванням. Та найкращим його витвором була картина, на якій зображений Чорт на Страшному Суді, де люди били і ганяли його кнутами.
(вибігає Чорт, грозиться Вакулі)
Автор (продовжує) І з цієї пори, Чорт присягнувся мстити людям.
Чорт. Стривайте! Я всім покажу, як глумитися з моєї персони.
Автор. (сміється) Ой, не даремно в цю останню ніч перед Різдвом Чорт ощасливив нас своїм візитом. Одна тільки ніч залишилася йому скитатися по білому світу. Завтра ж, з першим Різдвяними дзвонами до Заутрені побіжить він не оглядаючись, підібравши хвіст.
(Чорт весь час метушиться, круте хвіст)
Чорт. Остання ніч моя … Ну, що ж , цієї ночі, ох…. я і розгуляюся! Ох, розгуляюся! Все перекручу, всіх пересварю, колядки зіпсую, а Вакулу зведу зі світу!
Автор. Ой, як страшно! Як страшно! Чорт любить у справи порядних людей свого носа всунути! А ще хватає у нього нахабства – заходити в гості до Солохи.
(підходе до Солохи, бере за руку, виводе на сцену)
Автор. До речі, Солоха! Солоха – це матір коваля Вакули. Вона була дуже привітною господинею. До неї ходили поважні гості. Подейкували, що Солоха – відьма.
Солоха. Ой, брешуть люди, брешуть. І не соромно на бідну вдову наклепи зводити!
Автор. Ну, була вона відьмою чи ні, а з Чортом дружбу водила.
(Солоха і Чорт уходять)
Автор. А ще поселився в Диканці Пацюк. Як він там опинився – ніхто не пам`ятає.(виходить Пацюк з великою мискою) Цей пузатий Пацюк точно колись був запорожцем: він ніде не працював, спав три чверті дня, їв за шістьох козаків і особливо – галушки. І випивав за один раз майже по цілому відру. Всі знали на селі, що він знахар. І за всіма незвичайними справами ішли до нього.
(Пацюк уходе)
Автор. Останній день перед Різдвом минув. Настала ясна зимова ніч. Виглянули зорі. Місяць величаво піднявся на небо, посвітити добрим людям, щоб усім було весело колядувати і прославляти Христа.
Місяць крадькома заглядав у хати, ніби зазиваючі парубків та дівчат на колядування.
Чорт. А-а-а!.. Це я! Злякалися? Гулять зібралися? Різдво славне святкувать? Побачимо, що з того у вас вийде!
(Чорт тим часом поволі підкрадається до місяця і намагається його вкрасти. За третім разом йому таки вдається схопити місяць, перекидаючи його з руки в руку, дмухаючи на пальці, краде місяць, віє конфетті)
Автор. В селі ніхто й не побачив, як нечистий поцупив місяць, лише один добряче хмільний дядько плів по селі, що по небі скакав місяць, а потім зник. Та звісно, йому ніхто не повірив. А між тим багатий козак Чуб та кум його Панас на вулицю вийшли – поколядувати, повеселитися, одним словом, гульнути на славу. По-козацьки.
Чуб. Що за чорт! Дивись, Панасе!
Панас. Що, що таке?
Чуб. Як що? Хіба не бачиш? Місяця на небі нема!
Панас. Ти глянь! І справді нема місяця! І зірок не видать!
Чуб . Ну треба ж таке, га? Сидів у хаті, то у вікні такий місяць сіяв, що очі сліпли. Ніч - диво! Сніг сріблом так і сяяв! Та не успів у двері вийти – і що? А хоч очі виколи! Темінь!
Панас. Таки, куме, мабуть залишимося удома. Куди його йти? Як заблудимося, що тоді?
Чуб. Ні, куме, таки підемо. Треба йти! Дуже вже мені охота в однієї молодиці поколядувати.
Панас. А це, куме, в якої? Га?
Чуб. Та в Солохи!
Панас. Куме, а завірюха яка зірвалася, я вже й вас не бачу!
Чуб. Ви, куме, не зважайте, то клятий чортяка снігу з рукава насипає, та нам за комір!
(розійшлися, блукаючи, в різні кутки сцени. Не впізнають один одного. Чорт хихотить за ялинкою, тикаючи на них пальцем)
Панас. Ти хто?
Чуб. А ти?
Разом. Тьху, побий його нечиста сила! То це ви, куме? Ходімо!
(ідуть зі сцени)
Монолог , діолог під музику
(Оксана заходить у хату, накриває різдвяний стіл, говорить сама до себе, бере люстерко зі столу сідає на лавку і заглядає у люстерко)
Оксана: І чого людям надумалось розславляти, нібито я гарна? Брешуть люди, я зовсім не гарна. Хіба чорні брови та очі мої такі гарні, що вже подібних до них немає й на світі? Яка тут краса в цьому кирпатенькому носі? і в щоках? і в устах? А чи гарні мої коси? Я бачу тепер, що я зовсім не гарна!
(Крутить дзеркалом в руках придивляється радісно крутиться навколо себе)
Оксана: Ні, гарна я! Ой, яка гарна! Диво! Яку радість принесу я тому, кому буду жінкою!
(за вікном з`являється Вакула )
Вакула: (Звертається до глядачів) Дивна дівка! З годину стоїть, видивляючись у дзеркало, і не надивиться, та ще й хвалить себе вголос!» (кашляє)
Побачила Вакулу)
Оксана: Чого ти прийшов сюди? Хіба хочеться, щоб вигнала за двері лопатою? То що, скриня моя готова?
Вакула: Буде готова, моє серденько, після свят буде готова. Ні в одної дівчини в Полтаві не буде такої. Не сердься ж на мене! Дозволь хоч поговорити, хоч подивитись на тебе!
Оксана: Хто ж тобі забороняє, говори й дивись
Вакула: Дозволь мені посидіти біля тебе
Оксана: Що?
Вакула. Постояти біля тебе
Оксана: (встає з лавки ) Ще чого…Йому як мед, то й ложку! Іди звідси, а то замастиш мене сажею із своєї кузні… Та щось дівчата не приходять… Надворі завірюха, ще й місяця не видно. Щось трапилось, можливо. Давно б уже пора колядувати. Мені стає нудно.
Вакула: Бог з ними, моя красуне!
Оксана. Коли б не так! З ними, точно, прийдуть парубки. Ото підуть вечорниці! Уявляю, яких наговорять смішних історій!
Вакула. То тобі весело з ними?
Оксана. Та вже ж веселіше, як з тобою.
(за дверима чути стукіт та сміх)
Оксана: Ага! хтось стукнув! певно, дівчата з парубками.
(заходять колядники)
Колядниця 1. Оксана, на небі місяць зник та завірюха піднялася.
Колядник 2. Ледве дорогу знайшли до твоєї хати.
Колядник 3. Оксана, пора колядувати!
Колядники. А давайте вивчемо колядку, щоб ви в Різдвяну ніч багато добра наколядували.
Разом. Повторюйте за нами: Коляд, коляд, коляда
Хай обходить вас біда.
І нехай на ваш поріг
Прийде радість – Новий рік.
Колядник. Іще раз усі разом. Повторюйте за нами.
Колядник. От, які ви молодці. Тепер можна усім разом йти й колядувати.
Оксана. Гей, Одарко, у тебе нові черевики. Ой, які гарні, ще й і з золотом! Добре тобі, Одарочко, коли є кому отаку красу подарувати; а мені нікому дістати такі гарні черевички
Вакула. Не тужи, моя люба Оксано , я тобі дістану такі черевики, які тільки панночки носять.
Оксана. Ти? Подивлюся ж я, де ти дістанеш такі черевики, які могла б я надіти на свою ніжку. Хіба принесеш ті самі, що носить цариця.
Дівчата усі разом. Бачиш, яких захотіла
Оксана. Так, будьте ви всі за свідків, якщо коваль Вакула принесе ті самі черевики, які носить цариця, то, от вам моє слово, що вийду за нього заміж.
(Всі регочуть хапають Оксану за руки і втікають колядувати, вибігають із зали)
Вакула. Смійся, смійся …
(Йде)
Автор. Між тим, Чорт із Солохою, вкравши місяць, прямували до Солохи у хату.
(крадучись несуть мішок з Місяцем, Чорт витанцьовує під музику, залицяється до Солохи, цілує її ручку від правої до лівої.
Танець1 Солохи і Чорта
Солоха. Ух, яка завірюха! Яку кучу снігу напустив ти в очі!
Чорт. Оце невдача! Тепер хлопці та дівчата підуть колядувати та веселитися. Ех, все пішло не так, як я хотів!
Пісня з-за кадру «Щедрий вечір, добрий вечір, добрим людям на здоров`я»
(Тут у хату чується стук)
Солоха. Хто там.
Вакула. Мамо, відчиніть!
Солоха перелякано. Ану ховайся. Мерщій ховайся.
(Чорт та Солоха метушаться по хаті. Лізе Чорт під лаву, намагається залізти у піч.
Солоха хапає мішок і Чорт полізає у мішок. Сама прихорошується)
Вакула (Із-за дверей) Та відчиніть же, мамо!!!!! Це ж я – Вакула!
Солоха. А, Вакула, проходь! А я піду у справах.
(Вакула сів на лавочку, замислився)
Голос Оксани з-за сцени: «Дістанеш мені черевички, які сама цариця носить – вийду за тебе заміж!»
Вакула. Як же мені дістати черевики, що сама цариця носить? Ох, і (кидає шапку в куток, де стоїть мішок із Чортом) капризна ця дівчина! А …чого лежить тут оцей мішок? Його давно б час прибрати звідси. Завтра свято, а в хаті й досі валяється всякий мотлох.
(бере мішок на плечі і виходе)
Дійство - колядники
Оксана. А, Вакула! І ти тут? Здрастуй. Ну, що багато наколядував? Ого, який маленький мішок! А черевички, які носить сама цариця, дістав?
Вакула. (ставе мішок) Прощавай, Оксана! Шукай собі якого хочеш жениха. Вередуй с ким хочеш, а мене більше не побачиш в цьому світі!
Колядник. Куди ти, Вакуло?
Вакула. Прощавайте, браття! Не поминайте лихом!
(Вакула уходе)
Колядник. Ех, пропав Вакула!
Музична заставка Лунають церковні дзвони і спів церковний.
Ткачиха. Пропав! Піти - но всім розповісти, як Вакула безвісті пропав.
Триндичиха. Ні, піти - но розповісти, як коваль провалився
( натовп людей дивиться, як сваряться Ткачиха і Триндичиха…, всі розходяться, виходе Вакула)
Вакула. Як же мені бути? Спробую я останній засіб: піду до запорожця – пузатого
Пацюка. Він, говорять, великий знахар. Знає все про всіх і будь в чому допоможе.
Музична заставка
(Підходить до сцени із зали і сідає на сцену Пацюк. До нього під музику підходить Вакула. Пацюк сидить і їсть вареники зі сметаною)
(Стихає музика)
Пацюк. Кого лиха принесла?
Вакула. Це я, Вакула! Справа є до вас! (підходить ближче і сідає). Пробач, що заважаю тобі вечерять, шановний Пацюк, але хто й може мені допомогти попасти до самої цариці, то це лише ти. Більше нема кому.
Пацюк. А що ж це коваль забув у царському палаці?
Вакула. Черевички королеви мені потрібні. Ну… вірніше не мені, а моїй Оксані.
Пацюк. У королеви охорона така, що лише верхи на Чорті туди потрапити зможеш.
Вакула. Та хоч і на Чорті. Та ти скажи, де мені знайти такого чорта, щоб мене відвіз у самісінький палац.
Пацюк. А хто чорта за спиною носить, тому його шукати не довго!
(Пацюк встає бере макітру з варениками і виходить)
Музична заставка -- завірюха
(Вакула бере на плечі мішок з чортом і проходить коло і кладе на підлогу)
(Чорт вилазить з мішку, підкрадається ззаді Вакули і стрибає йому на спину)
Чорт. Привіт. Це я – твій друг! Все зроблю для товариша і друга.
(Вакула скидає Чорта)
Чорт. (продовжує) Грошей дам. Скільки захочеш. Оксана сьогодні ж буде наша!
Вакула. Оксана? Добре, я готовий бути твоїм!
Чорт. Ну, Вакуло, ти же знаєш, що без контракту нічого не роблять. Я тобі Оксану, а ти заховаєш мене Різдвяним ранком, щоб церковні дзвони мене не знищили. І залишусь я серед людей бешкетувати.
Вакула. Я готовий! У вас в контракті розписуються кров`ю? Постій же, я достану з кішені цвях.
(хватає Чорта за хвіст)
Чорт. Пусти мере! Я готовий допомагати!
Вакула. Постій же. Будеш знати, як добрим людям шкодити!
Чорт. Я зроблю тобі все, що потрібно!
Вакула. А ось, яким голосом ти заспівав! Тепер я знаю, що робити! Вези, зараз же на собі, чуєш, прямо до цариці.
Чорт. А контракт?
Вакула. Як, вернемося, так і підпишу!
(тримається за хвоста – побігли)
Автор. Спочатку страшно стало Вакулі, коли він піднімався від землі. Скільки всього дивного вдалося побачити Вакулі по дорозі. Багато міст і селищ пролетіли вони. Та всі люди на Землі раділи Різдву, колядували і Бога прославляли! Чорт летів все швидче і швидче і раптом заблищав перед ними царський палац.
Вакула. Боже ти, мій! Яка розкіш, яка краса навколо. У нас і вдень не буває так світло.
(кланяється до цариці)
Цариця. А це хто ще такий? Звідки ти взявся? Чого ти хочеш?
Вакула. Ваша величність, помилуйте мене! Із чого, не в гнів буде сказано, зроблені черевички, що на ногах ваших, От, якби моя дівчина наділа такі черевички!
Цариця. (сміється, хлопає в долоні три рази) Принесіть йому черевички!
(заносять черевички)
Вакула. Боже ти мій! Що за прикраси! Дякую, (кланяється) ваша царська величність! (до Чорта) Винось мене звідси швидче!
(всі уходять)
Разом. А ви чули? (3 рази)
Триндичиха,. Що Вакула пропав?
Триндичиха.Провалився
Ткачиха. Ні, Вакула пропав!
Триндичиха. А я кажу, провалився!
Ткачиха. Пропав, їй Богу, пропав!
Триндичиха. Щоб мені з цього місця не зійти, якщо він не провалився!
Ткачиха. То, що я тоді – брехуха яка ? Та хіба зурочила когось! Чи до мене немає віри!
Триндичиха. Пропав, говорю!
Ткачиха. О, щоб мені води не захотілося б пити. Переперчила бачила на власні очі, як Вакула провалився!
Триндичиха. Пропав
Ткачиха. Провалився
Триндичиха. Пропав
Ткачиха. Провалився
Триндичиха. Пропав
Ткачиха. Провалився
Оксана. А якщо він насправді із наміром ніколи не повертатися в село. А навряд чи в іншому місці знайдеться такий молодець, як Вакула Він же так любив мене! Він довше за всіх виносив мої капризи! А мені тепер так погано без нього!
Одарка. Оксано, сьогодні Святковий вечір. А у Святий вечір дівчата ворожать на свого коханого. А давай і ми зараз погадаємо!
(заходе дівчина, тримаючи дзеркало)
Пісня «Квітна душа»
Оксана. Чому була з тобою непривітна? Не ласкава? Вакула, пробач мені!
Оксана. (до дзеркала) Любий мій! Сужений! Повертайся до мене!
(Продовження пісні)
Оксана. (до залу) Сужений мій! Повернися до мене.
(Всі виходять)
Автор. Іще швидше Чорт з Ковалем летіли назад. І миттю опинився Вакула в рідному селі.
(вбігають Чорт і Вакула)
Вакула. Ось, стій, приятелю!
Чорт. Ну, Вакула, тепер підписуємо контракт. Я хочу залишитися на землі, бешкетувати!
Вакула. Зараз, приятелю! Я тобі віддячу! (достає лозину, Чорт намагається втекти, Вакула намотує хвіст на руку)
Вакула. Куди? Що, хотів втекти? Постій, приятель! Ще не все! Я ще не подякував тобі! (шмагає лозиною Чорта, той верещить)
Вакула. Ану, геть звідси, нечиста сила! Нічого тобі серед людей жити і капості робити!
(виштовхує зі сцени)
Оксана. А, Вакула!
Вакула. (розгортає черевички) Подивись, які я тобі приніс черевички. Ті самі, які носить царівна!
Оксана. (загортає черевички) Ні-ні! Не треба мені черевички… Я й без черевичок…
( соромиться). Лише ти мені один потрібен..
(Вакула бере Оксану за руку, виходять наперед)
Автор. Ця дивовижна історія і справжі була у Диканці на Полтавщині в ніч перед Різдвом. А старі люди кажуть, що Оксана з Вакулою прожили довго та щасливо, бо ж Господь бачить щирі, світлі почуття та поєднує люблячі серця! Дай Бог і вам всього найкращого в Новому році. Може і ви коли згадаєте Миколу Гоголя, який розповів вам цю історію. Господь творить чудеса і допомагає людям у добрих справах. Тож, робіть добро один одному, шануйте свою рідну землю та прославляйте Господа Бога нашого!.
(Виходять всі учасники на сцену)
Колядники 1. Зігріємося трохи та пограємо.
1