Сценарій "Виступ дружини юних рятувальників"

                              Сценарій виступу  дружини юних рятувальників 

Мета: сприяти  виникненню в дітей бажання приймати участь у суспільно - корисних справах , розкривати свої акторські здібності, співочі таланти, вміння виразно читати вірші, закріпити з учнями правила пожежної безпеки, виховувати повагу до  професії рятувальника, виховувати культуру поведінки під час виступу.

Обладнання: костюми діючих персонажів, засоби протипожежної безпеки

 

Кімната, за столом   Кіт Матроскін. Кіт позіхає,  почісується...

Кіт Матроскін(співає):  А я все частіше помічаю, що мене хтось  наче підмінив...

Вбігає Дядя Федір.

Дядя Федір: Швидше , Матроскін, біжимо рятувати друга...

Матроскін: Що з моїм Гаврюшею?

Дядя Федір:Та не з Гаврюшею, а з Пєчкіним...Він...

Дядя Федір не встигає відповісти, вбігає Шарик у  касці пожежника  , нагружений різними протипожежними речами.

Кіт( ліниво ): Ого, що це з нашим фотополювальником трапилось? Чи не на пожежу зібрався? ( злякано) А може хлів з моїми коровами горить?

Шарик: Да, ну, тебе, Матроскіне, тільки й на думці твій Гаврюша. Треба високими матеріями жити. А у тебе лише  молоко  в голові .

Кіт: Ага, дивись не звались зі своїх високих матерій.

Дядя Федір: Тихо, тихо , знову ви за своє, перестаньте сваритися, а то Пєчкіна рятувати треба. Шарику , поясни, що це за маскарад?

Шарик: Я прочитав, що  рятувальники  мають обладнання.  Ми повинні  рятувати по -науковому.

Кіт: Здрасті, Шарику, ти що, з дуба впав? Чому це я повинен?! 

Шарик: Матроскіне, яка ти особистість недосконала!  Рятувальники – це така професія, що...

Кіт(перебиває) Ну, яка? Яка? Мені користь у чому?

Шарик: Матроскін, хіба погано, коли багато людських душ врятовано?

Ні, не заради слави,

У бій  вони ідуть

І не заради медалі,

Життям ризикують  тут.

Звичайна у них  робота-

Тушити,   усіх  рятувати,

Звичайнії   хлопці-герої,

В юрбі їх тобі  не впізнати.

Кіт: Ой , досить, чи тобі не Лєрмонтов з Маяковським. Я все зрозумів.  Усе це  гарно, Шарик, гарно, але шкірку собі можна попсувати, а вона в мене одна!

Шарик:  Та що ти, Матроскін, якщо правила знати, можна і людей рятувати і шкірку собі не зіпсувати. Ти тільки послухай:  (співає на мотив “Выше облаков” Тіна Кароль  )

Я себе присвятив служінню людям.

Я горів, мріяв я, корисним бути.

Я  на крилах лечу – допомагаю.

Долі  кращої я уже не знаю.

Я ночами не сплю –виклик чекаю.

Я біду відведу, напевне, знаю.

 

Поряд друга плече- не сумніваюсь,

Ось сигнал продзвенів-  я вже збираюсь!

Рятувальник я , цим все сказано.  То доля.

Обирав я сам і на те моя є воля!                      

Рятувальник я, я спішу напоміч, люди,                                                                                 

І сказать  могу:” Більше вже біди не буде...”

 

Кіт:  Ну, вмовив, вмовив. Господи, знову цей Шарик зі своїми ідеями носиться.   Побігли

вже Пєчкіна рятувати  , чи що?

Шарик:  А на конкурс поїдемо?

Кіт: Якщо мені хоч грамоту за це дадуть!

Шарик:   Ну, ось вам всім інструкції, устав юних рятувальників, бо героїзм – це гарно, але без теорії далеко не поїдеш.(уходять)

Пєчкін: Ой, слава Богу , ви вчасно нагодились, бо я вже зі світом прощався.

Матроскін: Ну, от тепер у нас навіть рятувальний досвід є – ми друга Пєчкіна витягли з ями.

Дядя Федір: Та й  правила ми , мабуть, усі вивчили. Якщо ми все – таки загін, то шикуйсь, нам вже слід вирушати.

Листоноша Пєчкін: А дозвольте поцікавитись , з метою так говориться, особистого просвєщєнія, куди ці  Матроскін та Шарик вас знову втягнули? Можливо, потрібно вашім татові та мамі повідомити, а цих все- таки у лабораторію здати, для дослідів?

Шарик та Матроскін шиплять на Пєчкіна, готуються на нього кинутись...

Дядя Федір:  Тихо, тихо! Нікого нікуди здавати не слід. Ми готуємося на конкурс дружин юних рятувальників. Приєднуйтесь до нас.

Шарик: Тільки палити вам доведеться кинути. Навіщо вам смалити цигарки .Пожежу хочете на­робити?                                                                                                                                                                                                                                                                   

Матроскін: Та годі тобі, Шарику. Вогнегасник же є.

Листоноша Пєчкін. Вогнегасника нема. 

Шарик:  Де ж це він подівся?

Листоноша Пєчкін. Як у сусіда горіла хата, його забрали.

Дядя Федір:А  від чого ж пожежа сталася?

Листоноша Пєчкін.   Сусід, бачте, зробив з гандеропа інкубатор, щоб страусів висиджувати. І вже б ті страуси бігали в нас навколо школи і засипали б нас яйцями завбільшки, як моя голова, та нада ж було тій клятій проводці замкнути. Так цілий місяць пір'я по селу літало.

Матроскін: Бачиш, Шарик, я тобі казав, що пір’я, а ти все сніг, сніг!

Шарик: Не заважай , Матроскін, дай послухати. Ну, що далі?

Листоноша Пєчкін. От, а   сусід казав: «Згоріла хата, нехай і хлів горить». Та й підпа­лив купу соломи біля клуні. Я, як те побачив, так і поїхав світ за очі. Тому й став листоношею. Так  почта приобрела в мойом ліце безцінного кадра.

 Дядя Федір:  Ну , от і погано знову від пожежі. Бо могли б стати , наприклад, капітаном чи розвідником!

Листоноша Пєчкін.  А хто б  оце вам пошту доставляв і про все у селі знав?. Хто б вас лелеяв, як рідна мама. Га? Скажіть — хто? А тільки ж постраждав  я на все життя. По-перше,  характер спортив на нервной почвє. А по-друге, кошмари мене переслідують, що те полум'я рветься, викручується, як та відьма. Ось знову привид.

(Танок вогню ).

 

Листоноша Пєчкін . Свят, свят. Згинь нечиста! Я тепер цигарок не буду палити. Утюг, кип'ятильник, пилосос — все в металолом здам, щоб замикання не було. Аж на душі легше стало.

Матроскін:  Правильно, кидайте палити, вже б корову могли купити, стільки б заощадили.

Листоноша Пєчкін.  Вірно.   Насчот цигарок все  зрозуміло.Тепер запальнички відправимо китайцям — вони їх склепали, хай ними і бавляться. Бен­гальські вогні відправте у Бенгалію, хай ними тигрів лякають.

Дядя Федір:.  Листоноша Пєчкіне , постривай.  Ти не про те думаєш. Ми на конкурс рятувальників прямуємо, про це треба   думати.

Листоноша Пєчкін. Хто?  Ви? На конкурс?Т а  ви ж без форми.

 Кіт: Головне, не що на тілі, а що у голові !   

Листоноша Пєчкін. Знаю я ваші голови світлі. Тільки і думаєте, де б вогнегасник стирить або на ху­дий кінець відро з лопатою. 

Шарик:  Шановний, ви нас ображаєте!  Ми зараз вам розповімо, що означає бути рятувальником.        Ми  - рятувальники умілі,

І відважні, і  сміливі.

Дружно , весело живемо,

Вас від лиха вбережемо.

Ми – рятувальники хоробрі, загартовані,

Глобальною проблемою схвильовані,

Лиха обпікають нам душі й серця,

Тож ми – рятувальники, на своїх  місцях.

Пісня (співають Матроскін з Шариком)(на мотив  “Не ангели” у виконанні “Ранеток”)

Так, ми не ангели, живемо на землі.

Тож  ми не ангели, живемо  на землі.

Дощем розтанули   як  крапельки  на склі.

Ваші біди зникнуть   раптом, полетят на небеса,

І, мабуть,  ми знов повірим  , що існують чудеса.

Я- рятувальник,   і у вогні  я- герой.

І ти , теж рятувальник,і ти підеш  знов   за мной.

Та я не знаю скільки буду в путі,

Та обіцяю, обіцяю знайти,

Я обіцяю, що врятую  тебе,

Я знайду тебе.

Шарик:         Ти приходь у загін, у дружину нашу.

       Ми навчим усіх вас  рятувать  відважно.

       І якщо з другом тут трапилось нещастя

       Ми завжи встигнемо повернути щастя.

Дядя Федір:  Раптом криша ваша горить,

       чи вода з щілинок біжить,

       Може враз провалилась земля,

       А із нею  хата  твоя.

        Ти не бігай і не кричи.

Нам  з мобільного швидко  дзвони,

101 набирай і дзвони.

І ми вчасно будем!

Матроскін:    У дворах і на дорогах,

                      Слідкувать потрібно строго.

                      Ми біді палахкотіти не дозволим

                      Ні в будинках, ні в лісі, ні в полі, ні в школі.

Шарик:         Команда наша не проста,

                      А Голу Пристань представля.

                      Четверту школу кожен знає,

                      Не раз на сцені цій ми виступаєм.

Дядя Федір:   І якщо з другом  раптом трапилась біда,

Поспішимо туди(показує) і ти, і ти, і я.

Це – наше гасло, наш девіз завжди,

Ми  швидко  всіх  врятуєм від біди!

Всі:                Ми – юні рятувальники і без вагань

                       Готові до усіх змагань.  

Шарик:          Всі командирські завдання негайно

Вчасно виконуємо одностайно!

І пропагуєм ми  безпеку  на весь край,

Тож правила безпеки – запам'ятай!

Матроскін:    У житті всяке буває,

Одного разу  й гілка стріляє.

Скільки є різних бід усюди!

Повінь , землетрус – стережіться, люди!

Дядя Федір:  Якщо вже трапилась біда -

Прийшла у дім та й не одна:

Вас затопило, залило,

Чи   димом все заволокло.

Палає полум’я усюди –

Згадайте ,телефон знайомий, люди!

Матроскін:     Цунамі, посуха, пожежа,

Завали, землетрус, електровежа.

Ти – рятувальників не забувай,

Та й сам правила безпеки ретельно вивчай!

Ви 101 скоріш  дзвоніть

І рятувальників до себе звіть

Шарик:          Бажаємо вам не знати лиха

Ніколи у своєм житті!

Лише з хорошим мандрувати

Надалі в вашім майбутті!

 Частівки:    Рятувальником я стану,

І боятись перестану.

Буду полум’я гасить,

Дівок з хати виносить.

ІІ          Ліс горів – навколо дим!

Стало все навкруг чужим,

Рятувальники прийшли і

Скоріше всіх спасли!             

ІІІ         У цим році залило,

Стільки дощиків прошло.

Якщо повінь дуже хлине,

То я човником приплину.

 

Листоноша Пєчкін: Так, припливли. І куди ж ви втрьох подалися? Тут перед вами  зустрів  команду рятувальників з Гімназії , так їх 6 душ було, а вас тільки троє. Де ж ви інших загубили?

Кіт:(повертається до Шарика) Ну, що, їздовий собако, скажеш? Ти ж нас у цю справу вплутав!

Шарик: (гортає положення про конкурс, бурмоче собі під ніс) Як же ж так, я нібито уважно дивився.

Кіт: Ну, що знову  хотів я к краще, а вийшло, як завжди?

Дядя Федір: Так, не починайте знову! Давайте краще думати , де нам узяти ще трьох учасників до команди!

Листоноша Пєчкін ( в сторону) Так, це як же вони без мене виграють у  Цюрупинску, потім до Києва, а там, дивись і до закордону недалеко. А я , зірка серіалу про Простоквашино, залишуся тут , простим  листоношею?   (звертається до Дяді Федора) Я так розумію, що ви у цих хвостатих за головного? Ми, великі, зірковою хворобою не хворіємо, тому я вже згоден!

Дядя Федір: Згоден з чим?

Листоноша Пєчкін ( в сторону) : Господи, хто ж тебе головним поставив?

(звертається до Дяді Федора) Я вирішив вас виручити, я вже ваш четвертий учасник!

Шарик: А може ви не підійдете? Ви ж полум’я боїтеся!

Листоноша Пєчкін: Та я не буду.

( З-за куліс роздається пісня, всі, крім Пєчкіна повертаються на звук. Пєчкін дивиться на екран телевізора. Мама Дяді Федора (співає)(На мотив пісні “Если б не было зимы”))

Якби не було біди, горестей, нещастя,

Ми б не знали , що спасти – це велике щастя.

Скільки  б  не дзвонили ви:  101! Рятуйте!

Виїжджаєм швидко ми, тільки не пустуйте!

Якби не було б в містах  рятувальной служби,

Ми б не знали отакої чоловічей дружби.

Ми б не знали , що завжди і в вогонь, і в воду

Сунемося, щоб спасти, не знаючи броду.

Листоноша Пєчкін: Ну, до чого ж техніка дійшла. Вашу маму і тут, і в телевізорі передають.

Мама: Це не техніка дійшла, це я дійшла, бо взнала, що вам у команду потрібні люди. Хочу бути з вами.

Листоноша Пєчкін: От і добре, а то в команді  все більше вусаті та лохматі...

Мама: Ой, і ви тут, любий Вікторе Івановичу!(кидається йому на шію) Ви теж з нами у рятувальники подалися?

Листоноша  :   Погодьте, громадяночко, обніматися. А  взагалі, чим я не рятувальник?

Коня на скаку зіб’ю, палаючу хату розберу, чи як там у класика? І взагалі, чому я про все сам  повинен  думати? Хто з вас вільно говорить на іноземній мові? А як же ви за кордон після перемоги поїдете?  А я цілий вік з поштою справи маю, а серед листів деякі навіть з -  за кордону бувають. Так я тепер майже як іноземець вмію нашу мову від нашої відрізнити.

Дядя Федір: Такого цінного учасника команди ми не можемо не взяти! Перекладайте, Дядя Пєчкін.

Шарик: Шановні учасники фестивалю та закордонні гості!

Листоноша Пєчкін : Шизо маркізо визо круізо!

Кіт: Вас вітає команда “Вогонь душі ”  Голопристанської ЗОШ №4!

Листоноша Пєчкін: Дауніто нибельмеса бурсо вундеркіндо!

Шарик: У нашої команди прекрасні керівники!

Листоноша Пєчкін : Башковіто доходяго педагогос.

Кіт: Наша заповітна мрія, щоб усі діти знали правила пожежної безпеки.

Листоноша Пєчкін: Бамбіно кретино пітардо бензино взорванто.

Шарик: Уже 5-й  рік ми з радістю приймаємо участь у фестивалях команд юних рятувальників.

Листоноша Пєчкін :  Моменто інсульто інфаркто.

Шарик: Класно   Пєчкін  шпрехає, дякую за змістовну розповідь.

Листоноша Пєчкін: Капут катафалко фатум! Так,  все, все мене   прийняли! Був я у почті

морській, а тепер – рятувальній! Де б ще когось у команду взяти.

Кінь Юлій(заходить  ) : Не смішить мої підкови. Якщо ви шукаєте гарного, розумного, талановитого  красеня...

Листоноша Пєчкін: (перебиває) Цить, бо я вже від тебе заморився.

Кінь  : Да ми, коли з Олексійком Поповичем ходили визволяти золото у Тугарина Змія...

Листоноша Пєчкін: Понесло... у нас взагалі- то конкурс рятувальників.

Кінь Юлій: Так я для вас просто знахідка. Я ж вмію любу риму підібрати, і взагалі ми з Пушкіним далекі родичі, а про Децила  я вже мовчу.

Листоноша Пєчкін : Ану про  сніг та рятування.

Кінь Юлій:    Синоптики казали про снігопад,

                         Кожен сніжку білому рад.

                         Та снігу того  з небес навалило,

     Що хати наші з дахом завалило.

     Якби рятувальник не трапився вчасно,

     Було б нам всім не дуже класно!

Дядя Федір:От повезло! Командний поет у нас є, тепер перемога точно за нами!

Шарик:  А от про дітей та  сірники можеш?

Кінь Юлій:  Хлопчик  знайшов сірнички у комоді,

                        Їх там залишили різнії тьоті.

     Хлопчик погрався і ось вам біда

     Сірник для дитини - не іграшка. Да!

Дядя Федір: А от що- небуть про рятувальників таке, щоб душа спочатку розгорнулася, а потім  назад повернулася, можеш?

Кінь Юлій:     Від лиха кожного порятунок є,

       Про нього кожен із вас  знає.

       Якщо ураган, пожежі, вибухи, крига,

                          Аварія,  викид АЕС, відлига.

                          Рятувальників скоріше викликають

       І вони на  виклик швидко приїжджають!

       У вогонь, у воду без вагань війдуть,

        Всіх врятують, у безпеку винесуть.

Листоноша Пєчкін : Все, ладно, берем Юлія. Ми готові. Так, давайте у бій та з піснею!

1-й учень:  Всіх учасників вітаєм,

                   Перемоги зичим всім,

                   Хай в душі вогонь палає

      Із добром  нас всіх єднає.

2-й учень:         Щоб ніколи не прийшлося

              Вам гасить пожежі шал,

              Щоб задумане збулося,

              У серцях  юних – запал

3-й учень:          Хай завжди горить яскраво,

              Зігріває всіх теплом,

               Розум, почуття, уява

             Випромінюють добро!

4-й учень:         Та якщо необережно

             Поведеться хтось з вогнем

              Не дай Боже, то належно

             Ліквідуєм, відведем.

5-й учень:         Як гасити нас навчають,

             Як боротися з вогнем,

             Тож надіємось, звичайно,

             У біді не пропадем.

6-й учень:         Тут вода і вогнегасник

           У пригоді нам стає.

           І всі засоби сучасні,

          Усі навики в нас є!

1-й учень:         Перемог усім бажаєм,

           Бо стихія — то не жарт...

           Хай в серцях вогонь палає

           Й зігріває всіх той жар!

 

                        Фінальна пісня

                         на мотив "Ти- мій солдат... “ у виконанні “Ранеток”

Ти приходь у загін,  обретеш ти мету – це все ясно   .

Ти на виклик спішиш. Ти рятуєш людей и ти не 1  ,  

Якщо  друга твого дожене раптом горе- нещастя

 Ти хватай телефон, набирай 101 – ми  летим.

Ти –мій солдат пожежних  баталій

Ти –  рятувальник лише  подзвони,

Ти–  як пілот нічної- денной варти   .

Хоч  медали  твої   і не завжди -  тобі.