Сценарій виступу екологічного театру "Малій Батьківщині - велику любов!"

Малій Батьківщині – велику любов

Тема: Моя маленька батьківщина.

Мета:

Висвітлити екологічні проблеми рідного краю, навчити загальним правилам поводження в навколишньому середовищі; виховувати дбайливе ставлення до краси і багатства рідного краю. Формувати екологічне мислення, світогляд. Розвивати вміння декламувати перед великою аудиторією. Виховувати любов до природи,  повагу до глядачів.

 

Танець

I дівчинка

Ой, погляньте, які гарні ромашки! Вони ж на нас схожі.

II дівчинка

А я знайшла волошку!

III дівчинка

А в мене польовий мак!

I дівчинка

Який чудовий буде у нас букет!

II дівчинка

Знаєте що? От якби нам іще і колосся нарвати, тоді у нас буде справжній польовий букет.

III дівчинка

Ну тоді давайте побіжемо аж на оте поле - там пшениця росте.

I дівчинка

А понад полем я бачила сокирки.

II дівчинка

А якби нам чебрецю ще нарвати.

III дівчинка

Ну що ти, Юлю, вигадуєш? Чебрець же степова квітка.

II дівчинка

Ну і що? Зате пахне він гарно.

III дівчинка Ні-ні! У нас буде польовий букет.

Виходить бабуся

Бабуся-балка

Добрий день діти.

Діти разом

Добрий день бабусю.

Бабуся

А куди це ви поспішаєте? І квітів скільки нарвали. Для чого вони вам?

I дівчинка

Це в нас буде на шкільному майданчику конкурс.

II дівчинка

Конкурс на кращий букет.

III дівчинка

Ось ми і вирішили назбирати польових квітів.

I дівчинка

Колосся тільки не вистачає.

II дівчинка

Нарвем колосся і буде справжній польовий букет.

III дівчинка

У нас буде найкращий.

Бабуся

Справді гарний букет. Тільки квітів жалко. Це ж ви ними пограєтеся, а потім викинете. А так би вони ще довго цвіли і тішили людське око.

I дівчинка Та, звичайно.

II дівчинка

Але ж в нас конкурс.

III дівчинка

А ми так хочемо зайняти перше місце.

Бабуся

А ви б, дітки, провели конкурс на кращу клумбу. Насіяли б на весні різного насіння, доглядали б, ось вони б і розквітли.

I дівчинка

Ой! А ми і не подумали.

II дівчинка

А це дійсно б було гарно. Одна клумба ромашкова, а інша - волошки.

III дівчинка

А ще інша - маки. А між ними колосся. Здорово б було.

I дівчинка

От спасибі вам, бабусю, що підказали. А Ви, мабуть, до когось у гості йдете?

Бабуся

Ні, дітки, я не в гості. Я тут здавна живу.

II дівчинка

А-а-а!

III дівчинка

А ми Вас чомусь не знаємо.

Бабуся

Знаєте, знаєте, мої любі. Просто не помічаєте. Потрібно бути уважнішими і тоді ви будете бачити набагато більше.

Разом

Як, як це, бабусю?

Бабуся

А ось я вам покажу. Он, погляньте, чарівне дзеркало блищить. А в ньому видно і наше село, і дерева, і птахів, і хмаринки. В нього загляньте і побачите багато чого. І зрозумієте, що в житті усе тісно пов’язане і дрібниць не буває.

Виходить.

I дівчинка

Що? Що пов’язано, бабусю. Пішла уже.

II дівчинка

Про які вона дрібниці говорила?

III дівчинка

Дивна якась ця бабуся. Вона зовсім не наша, не ставківська.

I дівчинка

Іще щось про чарівне дзеркало казала. Ану, пішли подивимось.

II дівчинка

Он щось блищить.

III дівчинка

Та це ж наш ставок.

I дівчинка

Ніби він у нас один, їх у нас аж п’ять.

II дівчинка

Але бабуся саме на цей показала. А чому?

(Заходить Очеретяний Дід) Очеретяний Дід

А тому, діти, що цей ставок найстарший, найдавніший.

III дівчинка

Ой, а Ви хто?

Дід

Я Очеретяний Дід - хіба ж не видно? Загадку знаєте таку:

«Стоїть дід над водою і трясе бородою»

Разом

Знаємо. Очерет.

Дід Ну це про мене. Я тут ставок стережу.

I дівчинка

А що його стерегти?

II дівчинка

Хіба він кудись подінеться?

ДІД

А звісно, що може подітися. Хіба забули, як позаминулий рік зник.

I дівчинка

(Переглядається з дівчатами)

А було таке...

II дівчинка

А тривоги скільки було.

III дівчинка

Бідні жабенята розлізлися по всьому селі.

I дівчинка

А птаство як журилося. Чаплі стояли на болоті отак, на одній нозі і плакали. (Показує)

II дівчинка

Так уже і плакали.

III дівчинка

А що ти думаєш ні? А якби в тебе домівки не стало, ти б теж плакала.

Дід

О! Та я бачу, що ви діти сердечні, жалісливі, розумієте чужу біду.

І дівчинка

Дідусю, а нам одна бабуся сказала, що цей ставок чарівний, що в ньому, наче в дзеркалі усе можна побачити.

Дід

Авжеж. Та це ви, мабуть, Стару Балку зустріли. Для неї цей ставок рідний син.

II дівчинка

Ви, дідусю, щось таке говорите, що ми нічого не зрозуміємо.

III дівчинка

Якась балка, якийсь син.

Дід

Дитино, а ти звідки?

Разом

Ми зі Ставкового.

Дід

Ага! І для тебе все це дивне? Та це тому, що ви не знаєте де ви живете.

I дівчинка Чому не знаємо?

II дівчинка

Ми з сестричкою живемо в селі Ставкове, вулиця Шкільна, будинок № 6.

III дівчинка

А я на вулиці Центральна, будинок

№20.

Дід

Тоді все зрозуміло, коли вас так навчили. Але краще послухайте мою розповідь. (Сідає на пеньку, діти навколо нього)

Колись, давним-давно наш край був безмежним степом. І серед цього безкрайнього степу жила на маленькому хуторі одна поважна жінка з трьома дітьми: старшу дочку звали Соломійка, молодшу - Полечка, а найменший синок - Івась. Чоловік, а батько діток, козакував на Січі, а жінка господарювала з дочками та сином. Та одного погожого літнього дня помітила жінка, що з півдня котиться чорна-пречорна хмара - татарська орда. Заметушилася бідна мати, куди сховатися з дітьми від наглої смерті, або ще гірше від татарської неволі. Ні тобі ярка-байрака, ні лісу, кругом степ. Усе як на долоні. Схопила вона меншеньких Івасика та Полінку за руки, а старша Соломійка до її грудей припала і стала на коліна. Звели очі до неба: «Господи! На все твоя воля! Зроби так, щоб нам навіки лишитися на рідній землі!» Пролетіла орда та ні жінки, ні діток не побачили, бо стала мати розлогою балкою, а там, ді Івасика за ручку тримала забилося з-під землі джерело і зробився ставок. З другої сторони полечко розкинулось, а навколо балочки, притулилося до неї невеличке село, яке люди згодом назвали Солохою. З того часу скільки вже тут мешканців поселилося, поля розорали, нових ставків наробили, село перейменували у Ставкове, але всі туляться, ніби до матінки, до розлогої старої балки, тому що чарівну силу вони мають, дають людям джерельну воду, годують хлібом. А чи є у світі більше багатство ніж своя хата, хліб та вода. Отак-то, діти.

Та ось і вони самі. (Заходять Балка, Солоха село, Поле, Дорога, Лелека, Лисиця, Ставок, Польовий Мак)

Балка

Ну що, діти, тепер пізнали мене? Діти

Так, бабусю Балко.

І дівчинка

Тепер ми всім розкажемо яка в нас незвичайна місцина. Поле підходить до Солохи.

Поле

Давай, сестронько, Соломійко я тебе заквітчаю.

Солоха

Ой, Полечко-Поле зовсім мені не весело. Засумували з подружкою дорогою.

Поле

Що ж вас засмутило, мої хороші. Балка

Що навіяло сум в таку погожу днину?

Солоха

Сумно мені, матінко, що моїх вірних тополь немає.

Дорога

І я - дорога до села сама на себе не схожа стала, ніби сирота серед поля.

 

Поле

Та я ж, доріженько, завжди поруч - шелестом колосся до тебе обзиваюся, ромашковим цвітом тебе прикрашаю.

Мак

Так, так. Хто було до села під’їжджає, а наші тополі здалеку його вітають, верховіттям махають.

Лелека

А тепер ми з чаплями навесні прилетіли, так ледве свій ставок відшукали. Тополі нам шлях вказували, звикли ми до них.

Балка                                                                 Старі вони стали. Як налетить буревій, гілля обламується, падає на людей.

Лелека

Треба було по-між ними молодняк посадити.

Ставок

Авжеж. А то чирк - і немає.

Дорога

А щоб нове дерево виросло - знаєте скільки років треба?

I дівчинка

Ну, це вже наша, людська вина.

II дівчинка

Не подумали про це.

III дівчинка

Звісно не подумали. Адже дерева це не тільки гарно, це знаєте, як потрібно для всього живого - вони ж повітря очищають.

І дівчинка

А опалим листям ґрунт підживлюють.

Балка

Я бачу, що ви діти розумні, усе знаєте. Треба щоб слова з ділом не розходились.

Лисиця

А я оце слухаю ваші балачки, мені до ваших тополь байдуже.

Головне, щоб дід Очерет був зі мною.

Дід

А ти мною не прикривайся. Бач, яка внучка знайшлася.

Лисиця

А я що? я нічого.

Лелека

Знаю я тебе, шилохвоста. Вона - нічого.

Ставок

Вона в очереті живе, як вареник у маслі. Провідає курники - і в очерет Лисиця

А сам. Позаминулий рік тут був і раптом зник. Куди подівся?

Балка

Горе у нього було. Зникли - замулились джерельця, що живлять його - ось і заблукав мій синок, Синій став. Прийшлося іти до підземних озер просити допомоги.

Солоха

А вони, ті підземні озера, і самі ледве животіють, тому, що їх спокій щодня тривожать газодобувні свердловини, що обступають мене, село зо всіх сторін.

Балка

А від них і повітря забруднюється. Ставок

І вода в ставку, в колодязях та криницях соляркою тхне.

Дорога

А як я від них страждаю? Як проїдуть оті величезні автомобілі, то на мені живого місця немає.

 

 

Лелека

А які отруйні викиди в атмосферу, повітря таке, що і дихати нічим. У мене від нього часто нежить.

Поле

А мені уже і говорити нічого. То там, то там перерито землю, іноді їдуть тягачі по озимині, по травах, усе перемнуть з багнюкою.

Балка

Та це так тільки орда в давнину робила. А як хочеться, щоб усе навколо квітло-зеленіло.

І дівчинка

Орда то ж чужинці були. А це свої люди, з ними потрібно домовлятися.

Разом Але як?

II дівчинка  А ось так. Від імені дітей села Ставкового поставити такий ультиматум.

III дівчинка

До речі у нас він уже є. Ось слухайте.

Ультиматум

від дітей майбутніх господарів нашої малої Батьквщини с. Ставкового усім дорослим.

1. Бережіть чорнозем - це спільне багатство.

2. Економно і бережно використовуйте надра Землі.

3. Чисте повітря - наше здоров’я.

4. Вода - дорогоцінний скарб.

5. Кожне дерево, кущі, квіти і трави - це краса і запорука життя.

6. Моїй малій Батьківщині - моя велика любов.

Балка

Правильно, діти! А то так дивись і села не стане.

I дівчинка

Авжеж. Адже це не первина.

II дівчинка

Нещодавно в школі ми розглядали мапу, складену років 50 тому.

III дівчинка

Це тоді, коли наші бабусі і дідусі були ще школярами. Знаєте скільки в окрузі було сіл.

Мак

І Кирякове, і Волохове, і ...

III дівчинка Де ж вони тепер?

Балка

Зникли. Урбанізація називається. Молодь виїжджає в міста.

Солоха

Ага! Урбанізація. А по хліб куди підуть?

Поле   Звісно куди - в село.

Дід

Та хіба тільки хліб від землі. І сало, і молоко, і м'ясо, крупи.

Ставок

І рибка.

Мак

І картопля, і садовина - усе з села, усе від землі.

Дід

Ось тільки цю земельку потрібно з розумом використовувати. Не забруднювати її нітратами. Берегти гумус.

Мак

А то з року в рік то соняшник, то кукурудза.

Поле

Оце мені тільки і роздолля, де приватне товариство «Агроекологія» обробляє поля.

Балка

Бо там люди живуть не одним днем - про майбутнє думають.

 

Лисиця

Це ви такі розмови завели, що мені аж нудно стало. Як про мене, то чим більші чагарі, тим безпечніше, тим більше роздолля. Я за те, щоб на кожен двір у Ставковому припадало по виводку лисенят.

Лелека

Ні, ви тільки послухайте цю лисицю, що вона верзе. От тільки, коли я пролітаю над селом, чи лебеді, або чаплі, люди милуються нами. А як ти появишся, то улюлюкають, або собак спускають. А цю осінь, чи не через тебе пара лебедів зі своїми дітьми ледве не примерзли на ставку?

Лисиця

А я тут причому?

Лелека

А при тому, що пізно вивели вони дитинчат. Чи не ти часом з весни їх гніздо зруйнувала.

Лисиця

Люди! Послухайте який на мене поговір роблять. Ти що бачив це? Лелека

Не бачив, але здогадуюся, бо більше нікому.

Лисиця

А може то... А може то люди яйця забрали.

Солоха

Не мели, руда, дурниць.

Балка

Люди їх підгодовували.

Ставок

Лід розбивали, щоб більша ополонка була.

I дівчинка

Та люди навіть МНС-ників викликали, щоб порятувати птахів.

II дівчинка

Але добре, що лебедята окріпли і піднялися на крила.

II дівчинка

У вирій відлетіли.

Мак

Якби тільки повернулися до нас навесні.

Дорога

Так, так. Дорога з вирію далека. Всього буває.

І дівчинка

Ми оце слухаємо вас і дивуюмось, що у вас турботи, як у людей.

Балка

А зрозуміло, що такі ж. Адже живемо ми на одній землі.

Солоха

Дихаємо одним повітрям...

Ставок

П’ємо одну і ту ж воду.

Поле

Тільки говоримо різними мовами. Балка

Отож, частіше прислухайтеся, діти, про що шепоче листя на деревах...

Поле

Як дзвенить стиглий колос...

Ставок

Як хлюпоче хвиля на ставку...

Лелека

Про що співають птахи...

ДІД

Що шепотить очерет над водою... Лелека

Як шумлять мої крила в польоті... Лисиця

Як я рудим вогником промайну через балку...

Солоха

В село по курей.

Лисиця

От іще згадала. Усю лірику зіпсувала.

Балка

І тоді ви, діти, зрозумієте, що кращої землі, кращого краю, ніж наша мала Батьківщина немає.

Солоха   Бережіть її плекайте, доглядайте кожну днину, кожну годину турбуйтесь про все, що оточує вас.

Мак

І квітнутиме рідне село, як маків цвіт.

І дівчинка

Ви так щиро говорите про нашу малу Батьківщину, що мимоволі народжуються вірші Моя маленька Батьківщина

II дівчинка

Це рідний дім, де я живу

III дівчинка

Це мама, тато і стежина

Разом

По ній до школи я іду

Ставок

Це наш ставок і верби в лузі

Лелека

Це гомін птаства навесні

Поле

Це у ріллі мала зернина,

Близьке і рідне все мені.

Мак

Дерева, квіти, птахи друзі

Дід

Зелені трави по степках

Дорога

Світанки ніжні в виднокрузі

Лисиця

Тумани сиві у ярах

Солоха

Ліси величні: бір, діброва

Ставок

І тихоплиннії річки

Балка

Моя маленька Батьківщина

Це пісня мами і дочки

Поле

Поля роздольні і безкраї

Мак

Що половіють у житах

І дівчинка

Моя маленька Батьківщина

Дорога

Це в світ широкий вільний шлях

II дівчинка

На нього впевнено ступаю,

III дівчинка

Щоб на землі свій слід лишить

Разом

Її люблю, оберігаю,

Щоб кожен зміг щасливо жить

I дівчинка

Моя маленька Батьківщина

II дівчинка

Біла ромашка край доріг

III дівчинка

Це Ставкове, наче перлина

Разом

Село де батьківський поріг.

Звучить заключна пісня.