Сценарій (я візьму той рушник)

Вв                                                                  

                                    “ Я  ВІЗЬМУ ТОЙ РУШНИК “

                                                                                         Рушникове обличчя веселе ,

                                                                                             Обліта коровай на столі ,

                                                                                            Закликає гостей до оселі ,

                                                                                         Випромінює щедрість землі .

                                                                               Рушничок на столі -давній звичай ,

                                                                                          Ним шлюбують дітей матері ,

                                                                                            Він додому із далечі кличе ,

                                                                                            Де в калині живутть соловї.

                                                                                Він простелений тим , в кого серце

                                                                                               Не черствіє й дарує тепло ,

                                                                                   Хай цей символ лишається вічно

                                                                                       В нашій хаті на мир , на добро .

 Сцена оформлена речами , які були колись в кожній українській хаті : лави покриті рядном ікони в рушниках глечики, мисник з тарілками (розписними ) , калина ,скриня , вишиті рушники зрізних регіонів України .

Плакати : “Хата без рушників — родина без дітей “.

                  “Рушник на кілочку -хата у віночку “.

                  “ У коморі сволок — на ньому рушників сорок “.

                   “Не лінуйся дівонько рушники вишивати -

                             буде чим гостей шанувати”.

1-й ведучий : Заходьте люди добрі , до нашої “Світлиці” , пригощайтеся хлібом , сілью та щей                                                                                                                                                                                                            

                        послухайте розповідь про рушники виштивані , шовкоп переткані , з тонким мереживом

                        та торочками.

2-й ведучий :Хліб і рушник — одвічні людські символи . Хліб — сіль на вишитому рушникові — то

                      висока  ознак гостинності українського народу .Кожному , хто прийде з чистими  

                      помислами  , підносли цю давню славянську святиню .

                     (Звучить мелодія пісні “Рідна мати моя “)

3-й ведучий: Дивлюся мовчки на рушник ,

                      Що мати вишивала

                      І чую : Гуси зняли крик ,

                      Зозуля закувала .

                      Знов чорнобривці зацвіли ,

                      Запахла рута — мята.

                      Десь тихо бджоли загули

                      Всміхнулась люба мати .

                      Так тепло , тепло стало.

                      Цілую мовчки ной рушник

                      Що мати вишивала.

                      (Звучить мелодія пісні “ Про рушник “)

Сценка.

              Мати з сином прибирають хату . Мати прасує рублемрушники.

Мати: Допоможи  мені, синку розвісити в хаті рушники . Рушник — обличчя оселі  , її господині .

Син: Чому так багато рушників ?

Мати: У піст червоні рушники не вивішують ,а два рази на рік — на Різдво і Великдені — хату

             прикрашають найкращими рушниками:

             На образи — на дзеркалом ;

             на кілочок — на картини ;

             на сволок — хліб на столі накривали;

             над дверима — діжу хлубну на попуті покривали;

             над вікнами .          

            На рушнику з хлібом — сілью зустрічають дорогих гостей ...

            (Звучить пісня “Зеленеє жито , зелене...”)

Син: Які цікаві звичаї !

Мати:Так треба . Обереги , які знаходяться на краях рушника , мають магічну , захисну силу  .

Син:(Здивовано зиркає на матір ). Проя які обереги ви мовите ?

Мати:Це такі щоб ти знав , добрі охоронці нахої хати , бережуть домівку від лиха , хвороб , блискавки ...

           (Розвісила останій рушник , стала віддалік , оглянула задоволено світлицю. )Бачиш(робить

            руками жест ),наче не багато й зробили , а як гарно стало

4-й ведучий: Рушника на стіні . Не було здається жодної оселі на Україні ,котруб не прикрашали

                      рушники. Хоч би яке убоге судилося господарям життя , а все ж всюди ці витвори

                      народного мистецтва палахкотіли багатством кольорі і були своєрідною візиткою , а якщо 

                      точніше- обличчям оселі , і вітак і господині.

5-й ведучий: по рушниках створюється думка про жінку та її дочку , Ніщо , здається , так не

          характеризувало жіночу вправність , майстерність , з рештою охайність  і працьовитість, 

          ніж ці  вимережені дива .

1 дівчина : Дівчата! Цікаво  а скільки тих рушник було у кожній хаті ?

2 дівчина : Я чула так пісню :” У коморі сволок — на ньому рушників сорок “

1 дівчина : Сорок? Так невже ?І всі вишиті ?

2 дівчина : Та ні не всі .Є й не вишиті , навіть не відбілені , з цупких ниток.Такі рушники робили для

                   рук , обличчя  , тіла , вони називаються утирачі . Гостеві завжди  окремий втирач давали ,

                  воду на руки зливали  , показуючи свою повагу для нього .

                                                  Вода у відеречку ,

                                                  Братіку вмийся ,

                                                  Рушник на кілочку

                                                  Братику втрися

6- й ведучий  : Не відбілювали й стирачі — рушники для витирання столу, лавок, посуду.Зі стирачем

             ходили корову доїти , ним покривали хліб чи діжку з тістом .Такі рушники могли   

             прокрасити або не пишним візерунком , або  витканимси кольоровими смужками ,

             мережками  .

7-ведучий :  А гордістю  кожної родини були божники , або покутники (рушники для образів).Дя них

                     брали найкраще тонке полотно , гарно вибілине .

 1 дівчина       

                                  Два кольори оті полотні -

                                  Червоними і чорними нитками ,

                                  Світанок той і ті святетні дні ,

                                  Зігріті материнськими руками ,

                                  Лишаються у серці назавщди .

                                  Освітлюють прожитих літ суцвіттями,

                                   І де б не був я ,де б я не ходив .

                                   Вони  для мене найрідніші в світі ,

                                   Вдивляються  в прийдешнє , ніби в степ,

                                   А серце заболить — воно не камінь,

                                   Бо пісня про рушник враз тихо зацвіте

                                   Червоними і чорними квітками

                              Учні виконують пісню “ Два кольори .”

8-ведучий : Гарними були й кількові рушники .Для прикраси картин ,дзеркал, рамок з фотографіями .

                    Кожен , хто заходе до хати , міг оцінити робоиу жінок і дівчат , дивлячись на ці рушники .

9-й ведучий :Та мабуть , особливо  любовно вишивали дівчата довгими зимовими вечорами  сватальні ,

                      або плечові рушники , які сватам потім треба подавати . Щей судженого не зноли , тільки

                     долю загадували , мріяли співаваючи десь на вечорницях.

                                   “Весільний рушник “

                                  Розгортаю життя , як сувій полотна :

                                  Ось мережка гріхів і низинка падінь .

                                  Верховинка жадать ,яворівка притаємних прагнень.

                                  Далі — хрестики червоні страждань і терпінь

                                  Та червона стебнівка палкого кохання  .

                                   Ось гладинка жіночої ласки .

                                   Перетиканка пестощів з ніжнісю ...

                                   Ці нитки , ці голки , незаручені  пальці в наперстках.

                                   Все життя в ушитті і шиття як життя .

                                   Неодвінченне моє життя ,мов сувій полотна .

                                                                                               (Ірина Сеник)

10-й ведучий : Дівчата раніше дбали про свій посаг . Питали односельці потім у сверкрухи :”Чи важка         

                             скриня у молодої? Тобто стільки напряла , наткала , навишивала .” По цьому судили  

                              весь рід , не тільки про дівчину . І все село знало , хто чебуруха а хто ледащиця .

                                 Хвалилася дівчинонька .

                                 Що полотен бочка .

                                 А як вийде на  вулицю ,

                                 То по пуп сорочка .

 11- ведучитй : Багато залежало і від матері , не тільки від дівчини , не дарма у пісні співаються :

                                 То спасибі тобі ненько ,

                                 Що будила раненько ,

                                 А я слухала вставала ,

                                 Та рушників напряла

                                 По тихиму Дунаю білина

                                 На сухому бережку Сушила.

  12-й ведучий : кульмінацією весілля , власне закріплення шлюбу , було стати на рушник .

( Ученицяя сидить з вишиваним рушником на колінах)

                             Доріжки білі неньки вишивала ,

                             А заполоч блакитну з хвилі брала ,

                             З лкубочка свого серця  жар — червону ,

                             Із паста ночі та із смутку - чорні ...

                             Плять ниточок на голку ,

                             Пять під голку  ,

                             Ой білий шовку , непокірний шовку !

                             Швидкі роки ковзнули пятірнею

                             За матірю ласкаво моєю .

                             Та вю із хмелю радощі зелені .

                             Бо вірю я у вишивання нені .                          

                             Хто сам малюнок долі вибирає ,            

                             Той пустоцвіту у житі не має

                                                               (М.Павленко)

1 дівчина : Моя бабуся все приказувала , що найкращий свідок — рушник , міцніщий за всі печатки

2 дівчина : А я чола що під такий рушник щей монети підкладають , щоб паразаможньо жила .

                            Ой стелися , рушнику , стелися ,

                            Щоб на тобі дві долі зійшлися,

                            А ви молодята станьте на рушники ,

                            Щоб прожили разом цілий рік.

                           (Учень читає вірш)

                             Мама вишивала рушники ,

                             Ніжно-ніжно голкою вертіла.

                             Ні , не йшли , а мчалися роки , -

                             А старіть же зовсім не хотіла ...

                             Роки йшли і осінь майоріла ,

                             За селом лунало вже “курли”...

                             Пасмо сиве  в дзеркалі узріла -

                             Ох, роки ... Як швидко  пропливли ...

                             Ніжно нитки хрестиком складала .

                             І шитво лишила навіки ,

                              Віддала усе ,усе , що мала .

                             Вишні розцвітали у садочку ,

                             Й мальви під вікном цвіли й цвіли ...

                             Рушники швишивані й сорочки ,

                             Ніби лебеді , у вирій  попливли .

Хлопець : Дівчата а як називаються рушники біля вікон і дверей ?

1 дівчина : Я не знаю чи вони мають назву , але на кінцях повині мати обереги  , що бережуть оселю . 

                   На оберегах зображались вишиті чоловічки , що немов би взялися за руки і не пускають злі

                   сили .

2 дівчина : Багато було обрядових рушників , на всі випадки довгого людського життя :

• Хату будують — сволок на рушнику підіймають , а потім майстрам з
• Вдячністю дають .
• Литина народилася — гості з рушниками , а їм хліб — сіль теж на рушникові .

1 дівчина :Для траурних подій спеціальні рушника ткали — вузькі , довгі зі строгими смужками . На

                  таких і труну опускали, їх і на хресті повязували .

                 Так рушник виявляється йшов з людиною все життя — від колиски до морголи.

 2 дівчина : Та пройшли , минули ті роки , конули в небуття . Рушники , ви миї рушники , рушники ви

                    мої повишивані , чия вас не вбілила , що обдарила вам свою долю і не долю , білила вас в

                   зеленім лузі , під червоною калиною , вмочила вас як почв соловей ко щебетати .Давала я вас 

                   милому , а знатть моя недоля в хаті між старостами стояла . Рушники ви мої шовком      

                  переткані , з вами я ждала свого милого , чорнобривого , розтеляла вас при повному місяці,

                   щоб милий був гарний , як місяць на небі . Щоб життя моє було ясне , як ясні зорі . Не

                   продам я вас зроду  й віку ! Тільки й мені радості , що гляну на вас та згадаю своє діводство ,                               

                   своє женихання . Не продам вас ! Не продам !

1 дівчина :Рушники кожного ргіону України мали свою кольорову гаму . Якщо для Галичини  ,

                  Буковини та Закарпаття властиві яскраві барвисті відтінки , то на Київщині , Полтавщині , 

                  Чернігівщині переважали рослині орнамепнти червоного  та синього кольорів .

                  (Звучить мелодія пісні “Два кольори “)

                   (Дівчина читає вірш)           

                       Вишиваю ,мов пісню співю,

                       Нитку хрестиком ніжно кладу.

                       Взір веселкою брав оживає,

                       Наче сонце у мами в саду.

                       Ось листочок бринить під руками  ,

                       Ось гойдлива пласкуча верба .  

                       Тут барвінок прославивсь між гілками ,

                        А ось мак похиливсь — журба.

                      Вишиваю , мов Богу молюся ,

                       Набираюсь  сили й снаги ,

                       Злих очей і пліток не боюся,

                       Бо хрестом захищаюсь завжди .

                        Визріває  червона калина ,

                       Символ Роду , любові роса.               

                       Дві голубки — то вірність  пташина .

                       Дуб — то сила , мальва — краса .

                       Вишиванки . Одвіку й донині

                       Всесвіт з них , закодована суть .

                       І з-під  голки на білій тканині

                       В рушниках Моїх квіти цвітуть.

                      Руцшники — то мої обереги ,

                      В них магічна є сила така ,

                      Що горить розібє'ться прокляття ,

                      Затремтить , навіть  в смерті рука .

                      Вишиваю — мережу сорочки ,

                      Хочу всіх захистити від зла

                      Щоб сини українські та дочки

                      Виростали  з любові  й тепла .

13-й Ведучий : Дорогі друзі , коли ми готували це свято , то виявилось , що мистецтвом вишивання

                            займаються не тільки на ші бабусі , а й багато жунок і дівчат сьогодні .

14-й ведучий : Наш Український рушник пройшов крізь віки і нини символізує чистоту почутів ,

                          глибину безмежної любові до своїх дітей , до всіх , хто не черствіє душею . Він щедро

                          розтелений близьким і далеким друзям , гостям . Тож хай символ цей завжди сусідить

                          у вашій добрій хаті як ознака великої любові й незрадливості .

                                       (Звучить мелодія пісні “Зеленеє жито “)

                                      Викристана література:

Цимбалюк В.І. Як ми проводимо уроки народознавства., “Рідна школа”, 1991                                                     

Гавриленко Л. А. Джерело: посібник з народознавства.- Запоріжжя: Просвіта, 2001

Народознавство на уроках праці.- Кооп. “Учбові посібники”, 1992

Кулінич-Стахурська О. Мистецтво української вишивка.-Львів: Місіонер, 1996

Мельничук Ю. О. Семантика українських вишитих рушників// Народне местецтво.-2004……