Сценарій загальношкільного виховного заходу "Наша планета в наших руках"

22 квітня - Всесвітній День Землі

"Наша планета в наших руках"

Мета: формувати екологічну культуру учнів, почуття необхідності охоронни тваринного і рослинного світу планети;  розвивати вміння працювати з різними інформаційними ресурсами; виховувати прагнення дбайливого ставлення до природи, активної участі в справі захисту навколишнього середовища.

Земля — унікальна планета, на якій є життя. Це чудо, яке неможливо повністю осягнути і пояснити, проте, безперечно, варто берегти. Однак людина для Землі — не тільки окраса, а й небезпека.

Екологічні проблеми: без сумніву, Ви чули про це вже тисячі разів. Але ми мусимо не тільки чути і знати, а й перейматися цим і цілеспрямовано діяти. Саме тому існує Всесвітній день Землі. 22 квітня кожен мешканець планети повинен замислитися над тим, що він може зробити для збереження довкілля.

Ідея заснувати день, який привертав би увагу людей до екологічних проблем, з'явилася у відомого американського громадського діяча Джона Мортона. Переїхавши до штату Небраска, він звернув увагу, що там для будівництва й опалення жител вирубували дерева, яких і так була незначна кількість. Джон Мортон запропонував провести день, присвячений благоустрою штату, і заохотити призами тих мешканців, які посадять найбільше дерев. У результаті лише за один день, 22 квітня 1872 року, їх посадили більше ніж мільйон!

Згодом у штаті Небраска 22 квітня стало офіційним святом — Днем дерева, а відзначати його почало все більше людей у різних куточках США. У 1970 році День дерева перейменували на День Землі й почали проводити його на всій території країни.

Міжнародним це свято оголосили в 1970 році.

За традицією в День Землі у різних країнах звучить Дзвін Миру — символ спокою, дружби, солідарності всіх народів. До речі, перший Дзвін Миру був встановлений у штаб-квартирі ООН у Нью-Йорку в 1954 році, а відлитий він був із монет, які пожертвували діти зі всіх континентів.

Монолог Землі (Відео)

Звучить музика, на сцену виходить учениця в костюмі Землі і виконує монолог:

Учениця. Це було давно, так давно, що я вже починаю забувати, як це було. Я пробуджувалася щоранку і була щаслива. Боже мій! Я захоплювалася життям, яку породила, пишалася своєю досконалістю. Я любила створену природу. Трепетно ​​оберігаючи кожну пелюстку, стежила за тим, щоб усім на Землі вистачало світла, їжі, води. Все було прекрасно, і я мріяла лише про примноження цієї пишноти. Мені хотілося створити така істота, яка стане вінцем моїх творінь, наймудрішим, досконалим. І я втілила в життя свій задум ...

Перша людина, як я назвала це вища, в моєму розумінні, істота, з'явився на світ, мало чим відрізняючись від інших моїх мешканців. Я не зважилася відразу одухотворити його і подумала, що буде набагато краще, якщо перший час людина поживе серед дикої природи, навчиться розуміти її життя "зсередини", а значить, буде ближче до неї. Але я помилилася!

Йшов час, людина все більше вдосконалювався, а разом з ним змінювалася і його життя. Він почав поневолювати мене. Я вже не сподівалася ні на що і змирилася з тим, що створила і вигодувала власного губителя, але тут людина зробила те, про що я мріяла, коли виробляла його на світло: він почав піклуватися про навколишній його світі

 

Учень:

Як тихо над краєм, аж серце тривожно б’ється.

Земля промовляє, як їй нелегко живеться.

Від горя і болю сміятись давно перестала,

Бо в’їлися бомби, снаряди впилися, як жала.

 

Збиває босі ноги посипаним ядом каміння.

Чудове повітря отруйним насичене газом,

І дихати грудям все важче і важче щоразу.

Сплюндрована врода водою гнилою і сміттям,

Ледь видно природу під порваним сірим лахміттям.

 

Покраянім тілі пластмаси лежать хімікати.

Рубці затверділи, а їй же ще жить і кохати.

Що буде, не знає, як зміни на краще не буде.

Ви мужні і сильні, під захист візьміть її люди.

 

    Спілкування з природою, навіть просто її сприймання дає нам радість, Чому? Мабуть тому, що природа це невичерпне джерело краси, яка не може залишити байдужою навіть найчерствішу людину. Краплини ранкової роси можуть сяяти прекрасніше, ніж коштовне каміння. А саме коштовне каміння вважається коштовним хіба не тому, що воно своєю красою може зачарувати людину.

 

      А що ми знаємо про нашу Землю? Всі говорять: Земля, а кожен бачить і розуміє своє. Для космонавта, серед зірок і сузір'їв, - вона планета, для моряка - вона берег, для геолога - твердиня, що зберігає руди, нафту, голубий газ. Для солдата - вона образ Батьківщини, її просторів, та цінність, яку він захищає, та сила, яка живить його. Для хлібороба Земля - це те у що він вкладає свою працю і любов, від якої жде плодючого хлібного дару.

 

Це наша планета Земля!

Поки жити планета ця буде,

Поки світ, ще в полоні краси!

Бережіть же красу її , люди,

Сонцем сіє хай крапля роси

Доля планети у наших руках.

 

    Людина дуже необдумано поводиться з цим неоціненним багатством природи.

Все людство щорічно витрачає таку кількість кисню, якої б вистачили для дихання 45 млрд. людей!

 

   Людство створило величезну кількість споживачів кисню, але не народило жодного його виробника. Вже сьогодні промисловість США, Німеччини, Японії споживає кисню на багато більше, ніж його виділяється зеленими рослинами їх власних територій. Вчені твердять, що за рахунок діяльності людини загальна кількість кисню в атмосфері щорічно зменшується на 10 млрд. т. а вміст вуглекислого газу за останні 120 років за рахунок діяльності людини збільшився в атмосфері на 17%, що викличе значне підвищення середньої температури за рахунок парникового ефекту.

 

     Рослинний покрив планети вже не в змозі переробити вуглекислий газ, який виділяється при згорянні палива. До того ж зникають ліси з величезною швидкість: зелене вбрання Землі щорічно скорочується на 1% .

 

     Щорічно планета губить видів тварин і рослин. Червона книга набухає від все нових і нових назв, які вносяться до неї під скорботніх маршів екологічної катастрофи.

 

(За сценою чується ойкіт. Хтось кричить: «Я вас впіймаю, не втечете!»)

Ховайтесь всі, бо хтось недобрий забрів.

(Забігають два хлопчики-хуліганчики з сачком і рогаткою і женуться за пташкою, метеликом і сонечком. Вони тікають, кличуть на допомогу.)

 

1-ий хлопчик

Як взую я чоботи, траву стопчу умить.

Загинуть під ногами і квіти, і гриби.

Як стрельну я з рогатки, то погано буде всім,

Тікають без оглядки і звірі, і птахи.

Наловив я метеликів, жучків (слухає коробочку), втомився.

 

2-ий хлопчик

Я теж набігався за птахами, ледь спіймав. Відпочити б нам на травичці, де ще її не стоптали.

(Ніби сплять і їм сниться сон)

Берізка

У мене біла кора, тоненькі гілочки,

А злі діти обірвали мої віти

Та написали на корі: « Тут були ми»

Мої гілочки опустилися,

І листочки скрутилися,

Пити хочу щодня,

Гину я.

 

Ялинка

В лісі на галявині ялинка стояла,

Всіх вабили до себе, всім око милувала.

Прийшли у ліс хлоп’ята, ялиноньку хвалили,

Коли прощались з нею, по гілці відломили.

А потім милувались ялинкою дівчатка,

І теж по добрій гілці взяли собі на згадку.

Прибіг сіренький зайчик, від жалю ледь не плаче:

- була така красуня, тепер лише деркачик!

 

Зайчик

Мовить заєць сумовито:

- Важче жити з літа в літо.

Йдеш попастися на травах,

А мисливець – бах та бах!

Пожувати гілку схочеш;

У перелісок заскочеш,

А в переліску те саме:

По сліду стрільці із псами!

Якось мчав я по обніжку

Та забіг в дитячу книжку,

В книжці, думалось мені,

Застріляки не страшні.

Тільки й тут не менше страху

Для зайчиська-бідолахи.

Бо недбальці хлопчаки

Книжки рвуть, мов ті вовки!

Ось труснуло в полі снігу,

Хтось на слід виходить мій…

Добіжу в Червону книгу.

Може, виживу хоч в ній.

 

В 1948 році створили Міжнародну Червону книгу. На Землі близько 20-25 тисяч рослин на межі зникнення.

У наступні 20-30 років щодня зникатиме з лиця землі 10 видів рослин і тварин

А в 1982 році була створена Червона книга на Україні. Сьогодні до неї занесено понад 800 видів рослин і тварин з метою охорони.

В Україні сьогодні потребують охорони близько 600 видів рослин і понад 380 видів тварин.

 

Пісня Бумбокс "Я помпю белые обои"

 

В Червону книгу ми занесли ,

 Світ такий чудесний.

 Що зараз вимирає,

 Порятунку нас благає.

 Невже в майбутньому на світі

 Не квітнуть квіти?

 Більше не побачим,

 Як трава росою плаче?

 Троянда степу, квітка мрії

Цвітом не зігріє?

 Господарі природи,

 Збережемо її вроду!

(На екрані проектуються слайди з видами рослин і тварин Червоної книги України, тихо лунає пісня «Не рубите деревья, они ложатся спать», на цьому фоні звучать слова…)

 

 

На світі ніхто і ніколи не зайвий:

Ні вовк, ні лисиця, ні боягуз – зайчик

Корисні комахи, потрібні і птахи

І гриби, і краби, і ставкові жаби,

Що жайвір без степу, а ліс без кроншнепа,

Як нам без лелеки, що летів здалека?

Як лікар для серця, дзвінкий соловейко,

Потрібні і лосі, вони тут не гості

Тушканчик вухатий, і дятел пихатий

І лебеді білі, й жуки жорсткокрилі,

Вони ж бо тутешні, брати наші менші.

 

 

 

(Грає музика, розпускається лілія і з’являється із неї Дюймовочка)

Дюймовочка.

Ой, яка краса! Я народилась на світ. Яке щастя! (Пританцьовує)

А скільки зелені, квітів! Вони, мабуть, водички хочуть.

Ось зараз я вас напою

Чистою водою

Водою чарівною,

Від неї ви ще більше

Розквітнете, засяєте

Веселим сонечком

І кольоровою веселкою.

Ой, а де ж це річечка- невеличечка?

 

Річка

Не шукай – мене більше нема,

Залишилась канава сама,

Он там далі завод збудували,

Мені дихати нічим стало.

Чи подумав про мене хто? Ні.

Всі відходи зливають мені.

Не ввійшла я у плани і темпи,

Всі гадали: природа стерпить.

Споживацьке всім голови кружить.

Ось – зробили із мене калюжу.

Риба згинула вся до одної

Я вмираю в такім неспокої.

Захистити себе не можу.

 

    Вода сьогодні брудна. Кожна десята річка світу - забруднена, а в океанах щорічно збирається 6,5 млн. тонн сміття; зросла забрудненість морських просторів нафтопродуктами.

   Водні об’єкти України забруднені переважно нафтопродуктами, фенолами, солями важких металів.

 

   Нещодавно оцінено екологічний стан 120 басейнів річок, що репрезентують всі екологічні зони України. Аналіз показав, що немає жодної, стан якої можна було б класифікувати як добрий.

 

Він стогне і плаче, наш Славута,

Закута в кайдани Дніпрова вода,

У нафтових плямах, у викидах бруду,

На поміч зове, щоб не сталась біда.

Не смійте  губити вкраїнську перлину,

Бо він хоч і хворий, але ще живий.

Врятуйте Дніпро, нехай він не загине.

 

   Головними забруднювачами є багаточисленні фільтруючі накопичувачі, необладнані звалища промислових і побутових відходів, інтенсивна хімізація с/г угідь.

    Велику тривогу викликає стан малих річок, в тому числі і в Україні. Більше як 20 000 їх вже висохли. Це не відворотно призведе до деградації великих річок.  

 

Ще назва є, річки вже немає,

Усохли верби, висохли рови,

І дика качка тоскно обминає

Рудиментарні залишки багни.

І тільки степ, і тільки спека, спека,

І озирявин проблиски скупі.

І той в небі зморений лелека,

І те гніздо лелече на стовпі.

Куди ти ділась, річенька? Воскресни!

У берегів потріскались вуста.

Барвистих лук не знають твої весни,

І світить спека ребрами моста,

Стоять мости над мертвими річками.

Лелека зробить декілька кругів.

Очерети із чорними свічками

Ідуть уздовж колишніх берегів.

 

   Говорять, що гряде кінець життя, ми теж не віримо в наше майбуття, бо вже давно живемо в чорній зоні.

  Здавалося, все по – Божому було: жилося і кохалось і родило. І раптом зашуміло, загуло і в душах наших тугою завило.

 

    Зірвався реактор, за незриму мить на нашу землю вилилась отрута. Чому довелося нам це пережити і за які гріхи така спокута?

    Чи є надія в нас на майбуття? Чи виживемо? За яким законом? Бо скільки вже людей пішло з життя, уражених чорнобильським драконом.

    Дзвони Чорнобиля болем відлунюватимуть у серцях ще не одного покоління. Привиди обгорілих дерев, спустілих полів і луків довго нагадуватимуть про цю страшну трагедію.

 

 

Учень :Ой, що це за страхіття?

 

(Зявляється учень, одягнений у лахміття. Обличчя і руки брудні. На одязі напис : "Забруднення". Він виконує чудернацькі рухи, бігаючи залою, намагається всіх забруднити.)

 

Забруднення : Ха-ха-ха! Я не люблю чистоти. Я не люблю світла, краси. Скоро ви забудьте ці слова. Над усією планетою буду панувати "Я"-"Забруднення довкілля!".Отрую, задушу, вб’ю  все життя на Землі!Я сильніший за вас усіх разом!

 

Виходить Еколог в образі ангела з зеленими крилами. Одяг прибраний зеленим листям, на голові корона з написом «еколог».

Еколог.

Ні, Ти - породження зла і тьми.

Не тобі володіти світом.

Ось світло знань і любові, Від ньго ти загинеш.

 

Помічники еколога. Стривай, стривай! Ми зараз тебе причепуримо.(Чепурять "Забруднення").

Забруднення. Аж полегшало! Як добре я тепер себе почуваю. Чистота- краса!

 

Учень 1.

Все задумано мудро в природі:

Жити в ньому в мирі та згоді.

Бережімо річки, бережімо води,

Як матусю рідну, бережімо природу!

Бережімо кожну квіточку й травичку,

Бо ми всі природи рідної частинки!

Учень 2.

Хто ти, що за чарівник, що спас нас від загибелі?

 

Еколог: 
З того часу як люди природу на землі почали зневажати, змушений Бог був на Землю ангела свого послати. Йому ім’я – Еколог. Вас прошу: запам’ятайте, Пильнуюя  землю і небо.

 

Я – Еколог на землі. 
Турбот повні мої дні. 
Що тут люди натворили, 
Накидали, насмітили 
І про це вам розкажу я 

Я – Еколог неспроста, 
Я і в будні, і в свята.
І рослині і тварині, 
а часом також і людині 
Помагаю в небезпеці я. 

Бо природа гине в нас на очах, 
Йде Еколог по гарячих слідах. 
Винуватців я знаходжу, 
Словом, штрафом їм доводжу: 
Берегти природу треба! 

 

 

(Хлопчики прокидаються і один одному кажуть, що приснився страшний сон). 
Перший хлопчик 
Ой який сон страшний наснився. 
Так шкода стало всього живого, я теж їм шкодив. 
Піду садом, полем, а чи лугом, 
Буду я природі вірним другом. 
Не столочу навіть і трави, 
Я скажу їй: - Зеленій, живи! 
Коли лісом буду я іти, 
Теж посію зерна доброти. 
Побажаю дереву і пташці, 
Щоб віки жили у мирі й щасті! 

Другий хлопчик 

І я теж шкодив природі, випущу на волю метеликів, пташок, хай живуть собі. 
Я зірвав квітку і вона загинула, 
Я спіймав метелика – і він умер 
У мене на долоні. 
І тоді я зрозумів, 
Що торкнутися краси 
Можна тільки серцем. 


Метелика ловити я не хочу: 
Він – квітка неба, 
Хай живе собі! 
Хай крильцями барвистими тріпоче, 
Щоб радісно було мені й тобі! 
Перший хлопчик 

І квітку лісову 
Не стану рвати, 
Її додому я не понесу. 
Їй там джмеля не погойдати 
І не попити ранками росу! 
І ні стеблинку, гілку чи травинку 
Я не ображу: 
Це – страшенний гріх! 
Бо в кожній з них живе 
Тремка живинка, 
Що світиться довірою до всіх. 
 

Еколог 
От ще двоє подобрішали 
Нехай всі люди знають, 
Нехай всі люди вірять, 
Що скоро переможе 
На всій Землі й усьому світі 
Свята любов і дружба. 
 

Еколог 
Гарна у вас земля, є багато хорошого зроблено людиною, але багато і біди зробила на Землі. Коли я прибув до вас, то пролітав землю, чорну землю, де панує смуток. 
(Звучить сумна музика, а на фоні музики дитина розповідає вірш або декілька дітей) 
 

Чорнобиль 
-Намалюй, - дитина просить, - 
Радість і красу. 
І малюю я веселку, квітку і росу. 
З посмішкою на обличчі 
Дівчину в вінку. 
І хлопчину, що кружляє з нею у танку. 
- Намалюй мені розлуку, смуток і журбу. 
Я малюю лист осінній, 
Схилену вербу, 
Що спустила свої віти 
Голі до землі, 
І ключами в сірім небі 
Линуть журавлі. 
- Намалюй мені ще ніжність. 
Тема непроста. 
І малюю я рожеві мамині вуста, 
І метелика, і сонце, й квітку лугову, 
І зелену, шовковисту молоду траву. 
- Намалюй, - дитина просить, - 
Намалюй біду. 
Як її намалювати? 
Спосіб не знайду. 
Чи поранену пташину, 
Може, ледь живу? 
А рука сама малює 
Чорнобиль-траву… 
- Нащо ти траву малюєш? 
Це біда така? 
Цю траву зовуть чорнобиль, 
Це трава гірка. 
В ній отрута, смерть і сльози, 
І брудна вода. 
В ній хвороби, сум, неспокій. 
Це страшна біда. 
- Краще намалюй щось гарне. 
Намалюй життя, 
А гірку траву чорнобиль 
Викинь на сміття. 
- Так, дитино, намалюю 
Я життя тобі, 
І надію намалюю, 
Й мрії голубі. 
Намалюю синє небо, 
Чисте джерело. 
Намалюю я лелеку, поле і село. 
Намалюю віру, розум, 
Доброту й любов… 
Та гірка трава чорнобиль 
Проростає знов. 
 

Під музику 
1-ий 
Людино, хто ти – цар природи? 
Ти ким себе в ній відчуваєш? 
Ти сушу підкорила й води, 
Ти вже й на небо зазіхаєш. 
 

2-ий 
Ми підкорили сушу й води, 
Дари природи витрачаєм. 
А дійсно «царського» підходу 
Усім нам так не вистачає! 
 

3-ий 
Бо цар насправді – це господар, 
А не владика-марнотратник. 
Людино, будь царем природи 
І бережи її, як матір. 
 

4-ий 
Не будь гнобителем нещадним. 
Живу, здорову, життєздатну 
Її одержала ти в спадок, 
Тож передай таку й нащадкам. 
 

 

5-ий 
А ще б хотіли ми сказати: 
Ми жити хочемо й рости, 
Щоб не було війни! 
 

6-ий 
Щоб окоп не чорнів на ниві, 
Хліба цвіли, мов килими. 
І щоб веселі і щасливі 
До школи всі ходили ми. 

7-ий 
Ми хочемо без воєн жити! 
Хай буде мир на всій землі! 
За мир За мир За мир Всі: щоб сміятися, щоб трудитися, щоб троянди цвіли!

Щоб жито буяло і діти росли!

 

8-ий 
Світ прекрасний 
Навколо тебе – 
Сонце ясне 
І синє небо. 
Птахи і звірі, 
Гори і ріки – 
Нехай він буде 
Таким навіки! 
Нехай людина 
Добро приносить – 
Бо світ навколо 
Любові просить. 
  (Злітають кульки, звучить пісня про рідну землю"). С. Ротару

 

Хто мене в літа ранкові

Вчив добру і вчив любові -

Ти земле моя,

Хто мені в юнацькі роки

Дав дорогу в світ широкий -

Ти земле моя,

Хто мені дав чисту воду

Із джерел мого народу -

Ти земле моя,