Подвиг Крут: спадщина, яку ми не забудемо

 Підготувала: Лариса КАЦАЛАП

                        ДПТНЗ "Переяслав-Хмельницький центр професійно-технічної освіти"

Ведуча 1. У сиві коси вплетена печаль.

Сльоза прозора обпіка долоні

Єдиний син не вернеться, на 

жаль…

Убили хлопця нелюди червоні.

А їм хотілось жити і любити!

А їм хотілось Бога прославлять!

Вони ж ще діти! Хто посмів їх 

вбити?

Поля Вкраїнські кров’ю поливать.

Ведучий 1.У лави, браття! В нас мета єдина!

До неба синьо-жовті прапори!

Хай незалежна буде Україна!

Нам не страшні прокляті вороги! 

Під Крутами боролися завзято!

Під Крутами свою пролили кров!

І жертв таких в історії багато,

Але ніхто мій нарід не зборов.

І не один у тім бою поліг,

А цілих триста не вернулись в хату.

Не стали знов на батьківський 

поріг.

Про вас ми будем завжди 

пам’ятати. 

(Відео до Дня пам'яті героїв Крут

https://www.youtube.com/watch?v=uJyZdBskR6E )

 Ведуча 2 : Пам’яті юнаків-героїв, замордованих більшовицькими катами під Крутами,  ПРИСВЯЧУЄМО.

Ведучий 2 : Тим, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня, спить в знаних і безіменних могилах, розкиданих по рідній і чужій землі, - ПРИСВЯЧУЄМО.

Ведуча 3 : Тим, кого в умовах більшовицької тиранії ми повинні були забути і викреслити зі своєї пам’яті та історії, героям, що пали в страшному бою під Крутами, - ПРИСВЯЧУЄМО

Ведучий 3 : 29 січня виповнюється 90 років лицарському подвигу під Крутами. Крути… Символ героїзму й відданості нашого юнацтва, символ національної трагедії, "квіт української молоді, оті мученики українські" (за висловом Павла Тичини), ті новітні воїни і герої, які склали іспит зрілості, ставши на оборону Української Волі й Державності…

Ведуча 2 : "Понад усе вони любили свій коханий край", - писав Павло Тичина. І не лише любили. А й поклали своє квітуче, молоде життя на Олтар національної волі.

Скориставшись ослабленням царської Росії в ході Першої світової війни і наслідками Лютневої революції 17 березня 1917 року, у Києві з представників різних політичних партій утворилася Українська Центральна рада на чолі з професором М.Грушевським.

   Ведучий 2:  : 23 червня 1917 року своїм Першим Універсалом Центральна рада проголосила автономію України й утворила перший український уряд, на чолі якого став письменник Володимир Винниченко.

Ведуч 3:  : Народження Української Народної Республіки як самостійної держави відбулося 20 листопада 1917 року проголошенням  ІІІ Універсалу на розширеному засіданні Малої Ради, яке завершилося співом Гімну "Ще не вмерла України …" Президентом вільної держави став Михайло Грушевський.

Ведучий 3 : Безперечно, утворення самостійної Української держави викликало величезний спротив з боку російського більшовицького уряду на чолі з Ульяновим-Леніним, заснованого на брехні і крові.

 Викладач. 11—12 грудня 1917 р. у Харкові, порушуючи правові норми, більшовицька меншість  проголосила владу над більшістю.

12 грудня 1917 р. у Харкові почалося формування штабу радянських військ за безпосередньої участі В. Антонова-Овсієнка, М. Муравйова та Г. Орджонікідзе. До міста майже щодня прибували ешелони з військами і озброєнням. Загальна чисельність військ із росії у грудні 1917 — січні 1918 р. складала майже 60 тис. Це були переважно частини регулярної російської армії, які перейшли на бік більшовиків, а також червоногвардійці Москви, Петрограда, інших міст росії, загони моряків. Значною мірою їх підтримували місцеві більшовики, що спиралися на свої добре озброєні підрозділи. Захопивши Харків, більшовицькі війська у середині грудня оволоділи важливими залізничними вузлами.

Для організації опору експансії з півночі у Києві 17 грудня було створено Особливий комітет з оборони України у складі М. Порша, С. Петлюри і В. Єщенка. Опорою ЦР були загони Вільного козацтва під командуванням М. Ковенка, «гайдамацький кіш» Слобідської України на чолі з отаманом С. Петлюрою та курінь Січових стрільців Є. Коновальця й добровольчі формування.

  Вирішальні події розгорнулися 25 грудня, коли В. Антонов-Овсієнко віддав наказ про загальний наступ. Просуваючись прискореними темпами, війська М. Муравйова досить швидко оволоділи Катеринославом, Олександрівськом, Полтавою. Наприкінці грудня 1917 р. під тиском радянських військ каледінці залишили Донбас. У другій декаді січня 1918 р. збільшовизовані солдати й червоноармійські частини встановили радянську владу в Миколаєві (14 січня), Одесі (14—17 січня), Херсоні (17—18 січня). Відкрився шлях на Київ.

 За цих обставин головними для ЦР стали три завдання: мобілізувати народ для відсічі агресорові; формально відмежуватися від більшовицького режиму; створити передумови для самостійних переговорів з Німеччиною та її союзниками. Спробою реалізувати все це і став IV Універсал, прийнятий 9 січня 1918 р.

 (уривок з відео Україна: забута історія - Крути - Молода Кров)

Ведуча 1. З початком січня 1918 року у Києві почалося формування Студентського Куреня Січових Стрільців, а водночас і Гайдамацького коша. Молодь  Києва щиро відгукнулася на відозву організаційного комітету Студентського куреня та в другій половині січня було записано до нього 300 осіб.  Формування загону молодих захисників Центральної Ради відбулося на суто добровільних засадах. На зборах Другої Української ім. Кирило-Мефодіївського братства гімназії, що відбулися 15 січня 1918 року, короткий виступ студента університету св. Володимира Миколи Лизогуба, який стояв перед гімназистами у військовій формі, своєю патріотичністю, запалом зачарував гімназистів.

Ведучий 1 : "…Вступайте до студентського куреня, - закликаю лише тих, хто вірить в Україну, готовий за неї вмирати. По кількох днях вирушимо на фронт. Ось і все". Запрошений на збори директор гімназії звернувся з такими словами: "Ви - наша надія, надія української нації! Ми спромоглися організувати, врешті, й у Києві свої, українські гімназії, ми важко долаємо російськомовну над культуру і в Києві, і в усій Україні. Ви не повинні йти на смерть заради України. Заради неї треба жити і творити в ній, сіяти поміж інших знання і любов до нашої землі". І далі: "Діти мої, побережіть хоча б тих, хто менший за вас!". На це гімназисти відповіли: "Сьогодні і час стріляти у ворогів  України, а не промови говорити. І треба йти всім, як один, на фронт".

Ведуча 1 : І гімназисти підходили до столу й записувалися до студентського куреня Січових Стрільців. Вдягнувши кумедний напіввійськовий одяг, новобранці вирушили на вулицю Печерську, де донедавна знаходилася Перша Українська військова школа, щоб тимчасово розміститися в її приміщеннях, бо всі юнаки школи в цей час були на фронті під Бахмачем.

Читець 1. Надворі холодна, сувора зима,
І вчора сказали у школі:
«Під брами столиці їх сунеться тьма —
Душителів нашої волі...»

Удома дбайливо книжки поскладав:
«Вернусь — буде час для науки...»
І вперше в житті по-військовому взяв
Військову рушницю у руки.

У матері сліз не було на виду:
Дістала вовняну хустину
І ніжно закутала шию худу:
«Щоб не простудивсь, часом, сину...»

 А там, за Дніпром — рівнина-рівнина...
Та й снігу ж... ой, понамітало!
І суне зажерлива, мов сарана,
Ворожа московська навала...

Ні шанців, ні пригорбів для прикриття...
А їх же — по двадцять на брата!
Ой, дорого мусіли кожне життя,
Життя українське продати!..

Як леви боролись... Завзяття в серцях...
Чому ж їм набоїв забракло?!
«В багнети!» — і поле крутянське в снігах
Ворожою кров'ю набрякло.

Чорнів-червонів потолочений сніг,
День Славу писав Україні:
Боролись, аж поки останнім поліг
Юнак у вовняній хустині…(Кобець Олекса)

(відео Реквіем до Дня Пам'яті Героїв Крут - 1918 https://www.youtube.com/watch?v=Fs5GX8VzfDY)

Ведуча 2 : Після двох тижнів спішного курсу військової науки для не ознайомлених зі зброєю студентів і учнів в юнацькій військовій школі частина Куреня Січових Стрільців враз із рештою юнаків вирушила під командою сотника Андрія Омельченка за наказом командуючого Північним фронтом сотника Шинкаря на Чернігівщину проти наступаючих більшовиків.

Ведучий 2 : Очевидець розповідає: "Багато доводилося бачити військових потягів, але, здається, ні в одному з них не співалося стільки пісень, де можна було б почути стільки дотепів і жартів. Думок про небезпеку не було, як не чулося розмов про можливість поразки".

(уривок з відео Україна: забута історія - Крути - Молода Кров)

Ведуча  3 : У глибокому снігу, при 15-градусному морозі, у своїх благеньких шкільних шинелях залягли юнаки в лаву. Назустріч їм, як чорне гайвороння, посунуло більшовицьке військо силою до чотирьох тисяч бійців. Досвідчені бійці Червоної Армії, що пройшли школу війни, з допомогою кількох бронепотягів розпочали бій з юнаками.

Ведучий 3 : Тримаючи рушниці в замерзлих руках, ці діти зустріли ворога рясним вогнем. П'ять годин безперестанку студентський курінь стримував "червоні лави", перебуваючи під градом куль та вибухів гранат, проте ніхто не думав кидати позиції, відступати. Ніхто не звернув увагу, що штабний і сотник Тимченко ганебно втекли.

Ведуча 3: Ворог наблизився і побачив, які має перед собою сили. Підбадьорений своєю перемогою, він кинувся в атаку. Більшовики безжалісно багнетами кололи груди  юнаків. Розбивали їхні голови прикладами рушниць, добивали поранених. В останньому пориві кинулися малочисленні, ганебно покинуті своїми старшинами молоді герої на переважаючого ворога, але були буквально знищені. Лише 27 молодих бійців потрапили в полон.

Ведучий 3 : Більшовики катували й дико знущалися над ними. Наступного дня живими залишилося семеро. Решту розстріляли. Це сталося 29 січня 1918 року.

Результат бою – на чотири дні було призупинено наступ Росії на Київ, українська влада встигла укласти Берестейський мирний договір, за яким Україна визнавалась незалежною державою.

Проти 500 українських юнкерів, студентів та гімназистів на чолі з Аверкієм Гончаренком виступало понад 4 тис. червоних  російських вояків очолюваних  Михайлом  Муравйовим. 

Звучить музика

Читець 2. Ще тільки вчора упали тюрми,
Ще тільки вчора родилась воля.
Нині на сполох сурмлять вже сурми:
— Орда йде дика з чужого поля!

— Зібралось триста юних, сміливих:
— Браття! Не купим волі сльозами!
Не треба смутків, ні сліз журливих;
Ходім, як Ігор, у бій з мечами! —

Бились сполудня, бились до ночі,
Аж тоді втихли у пітьмі бої,
Як закрив воїн останній очі,
Як упав убитий побіля зброї.

Всі ви спочили в темній могилі,
Та нас в неволю не завернути,
Бо і в нас були Термопіли,
Бо впало триста, ген там, де Крути!

    Ведуча 1: Сімох поранених, переплутавши зі своїми, більшовики відправили до Харкова лікуватись. Так вони вціліли і потім розповідали про все, що сталося того страшного дня.

Ведучий 1 : За свідченням одного з учасників бою під Крутами дізнаємося, що два дні батьки і родичі розпізнавали своїх близьких та рідних у вагонах, що стояли на запасних коліях Київської залізниці. Одна мати знайшла свого сина лише за монограмою на вишиванці.

(уривок з відео Україна: забута історія - Крути - Молода Кров)

 (На фоні музики)

Читець 3 :  Сину, дитино моя, та за що ж ?

Господи, Боже мій, Боже!

Смерть у сімнадцять, сімнадцять всього ж -

Розум збагнути не може…

Сину мій любий, матусі пробач,

Що не впізнала учора:

Так твоє тіло катюга - палач

Знівечив, змучив, спотворив…

Як мені жити? Скажи, підкажи.

Як по землі цій ходити?

Господи, хоч на хвилинку б ожив

Син мій, щоб матір навчити…

Мій неслухняний, тебе донесу,

Скільки б не важили кулі -

Ті, що убили юнацьку красу…

Люлі, малесенький, люлі…

Ні, я не плачу. Поки спочивай.

Вірю, настане година:

Вся Україна, коханий  наш край

Прийде до кожного сина.

Прийде! Як мати, спом’яне усіх,

Хто боронив її Волю,

Хто найдорожче - життя не беріг

В битві за щастя і долю…

Ведуча 2 : Після повернення Центральної Ради до Києва М.Грушевський на першому ж засідання Малої Ради 9 березня 1918 року запропонував ушанувати пам'ять полеглих стрільців студентського куреня, що поклали свої голови в боротьбі за незалежну Україну. Було вирішено перевезти їхні  тіла до Києва і поховати на Аскольдовій горі. Похорони відбулися 19 березня.

Звучить музика

Читець 4 : На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Тридцять мучнів-українців

Славних, молодих…

На Аскольдовій могилі -

Український цвіт!

По кривавій, по дорозі

Нам іти у світ!

На кого посміла знятись

Зрадницька рука?

Квітне сонце, грає вітер

І Дніпро - ріка…

На кого завзявся Каїн?

Боже , покарай!

Понад все вони любили

Свій коханий край.

Вмерли в Новім Заповіті

З славою святих.

На Аскольдовій могилі

Поховали їх.

Читець 5. Скипіло образою серце юнацьке —
І триста із кращих, найкращих пішло,
Згадавши за предків, за славу козацьку
Зогиджене місто і темне село...

Назустріч шість тисяч нащадків Андрія,
Від жаху застигли лани біля Крут!
Бо триста, лиш триста (хоч світить їм мрія)
Завмерли у лаві залізній і... ждуть...

Бій бачив лиш Крутів будинок низенький.
Залякані села, німії поля...
Шість тисяч і — триста — страшні ті обценьки!
І жертву приняла козацька земля!..

Та прийде пора: знов заграють гармати.
Їх гомін могутній вітри понесуть...
В дні бою і слави, в дні помсти-відплати.
Порвем міліони легендою Крут!

Викладач. У Крутах вирішувалася доля молодої української держави. Кілька сотень відважних юнаків та чоловіків зробили свій вибір – виступили проти російської військової агресії, стали на захист України. Вони були різного походження: діти селян, робітників, священників; військові, студенти, гімназисти. Хтось мав бойовий вишкіл, а хтось уперше взяв до рук зброю. Але всі вони розуміли головне – Україна потребує їхнього чину.

  Крути – символ боротьби за незалежність України у ХХ і ХХІ століттях. Подвиг крутянців, як і всіх Героїв визвольних змагань, став прикладом для захисників України в сучасній російсько-українській війні. Прикметно, що сміливість і жертовність крутянців порівнюють зі сміливістю та витривалістю оборонців Донецького аеропорту в теперішній російсько-українській війні.

 Тому Героїв Крут у публіцистиці часто називають «першими кіборгами». На початку березня 2022 року неподалік місця подвигу Героїв Крут знову відбулися бої захисників України з російськими окупантами, які наступали на Київ.

  Після оборони Бахмача й бою під Крутами російські окупанти почали боятися українських оборонців. Так само під час повномасштабного вторгнення у 2022 році після оборони Києва, Чернігова, Сум, Харкова й Маріуполя російський агресор став боятися захисників України. Крути – місце катувань і розстрілу 27 полонених студентської чоти, які, заблукали в темряві й повернулися до станції Крути, що на той час уже була зайнята більшовиками. За понад сто років у росіян не змінилися способи ведення війни. В сучасному збройному протистоянні армія РФ так само несе на окуповані території мародерство, масові вбивства, катування, ґвалтування, викрадення представників місцевого самоврядування, священників, журналістів, активістів. Рашизм – це геноцид. Багато молодих патріотів – активних учасників відзначення дня пам’яті Героїв Крут зараз зі зброєю в руках крок за кроком наближають нашу перемогу над нащадками російсько-більшовицького агресора – рашистами. Тоді захисники української незалежності не змогли вистояти в боротьбі з переважними силами агресора. Сьогодні ми маємо завершити їхню справу. У нас є професійна, патріотична та вмотивована армія, міжнародна підтримка. І ми знаємо, що поразка у війні з Росією означає для українців репресії, Голодомор, депортації та знищення нашої ідентичності.

 Сьогодні на захист України стали тисячі українців, які ще вчора були мирними людьми: вчителі, студенти, менеджери, бізнесмени, історики, співаки. Щира вдячність усім, хто нині виборює нашу перемогу, право жити у вільній країні на своїй землі. Наше суспільство зробило свій вибір на користь вільного демократичного розвитку власної держави. Й готове цей вибір захищати, кожен на своєму фронті – воєнному, волонтерському, історичному.

(відеоролик "Шлях до Перемоги")