Сценарій заходу: "УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ"

Про матеріал
Цей захід допоможе познайомити учнів із українським звичаєм відпочинку сільської молоді у минулому. Включені в канву дійства епізоди із п'єси М.Старицького в адаптації автора сценарію роблять захід більш насиченим і цікавим.
Перегляд файлу

УКРАЇНСЬКІ ВЕЧОРНИЦІ

(Українська хата. На стіні рушники, образи. Біля печі сидить господарка, вишиває. Тихо звучить українська мелодія.)

1- а ведуча: Україна!.. Країна смутку і краси, радості і печалі; розкішний вінок з барвінку і рути. Це мужній народ, що віками боровся і бореться за волю, за щастя.

2- а ведуча: Українська пісня!.. Хто не був зачарований нею?!. Яка мати не співала їх над колискою немовляти!..

1- а ведуча: Українська пісня – це бездонна душа українського народу, це - його слава!

2- а ведуча: Українські звичаї і традиції живуть, бо народ їх пам’ятає і шанує.

1- а ведуча: Сьогодні ми хочемо поринути у вир української пісні, відчути красу звичаю, що прийшов до нас із  глибини віків.

2- а ведуча: До вашої уваги «Українські вечорниці»

(Господарка наспівує українську пісню, вишиває. Заходить дівчина)

1- а дівчина: Добривечір вам у хату!

Господарка: Добрий вечір!

1- а дівчина: (Оглядається) А що, ще нікого немає?

Господарка: Ні, але скоро будуть. І дівчата, і хлопці з музиками.

1- а дівчина: (Сідає біля господині) А що це ви вишиваєте? (Розглядає вишивку)

Господарка: Рушник. Хочу на Великдень образи прикрасити.

1- а дівчина: Поки нікого немає, я теж квітку – другу вишию.

(Вишивають співаючи пісню « Тихо над річкою» поступово стихаючи)

Сценка за мотивами п’єси М. Старицького «За двома зайцями». Автор версії В.Іванюта

(На авансцені сидить Проня, читає книжку)

Проня:  Химко! Химко!

Химка:  (Вбігає з віником) Га!

Проня:  Не гакай!

Химка:  Я не гакаю!

Проня:  А я кажу, не гакай!

Химка:  Так ви ж покликали!

Проня:  А коли покликала, то треба сказать: «Чєво ізволітє, баришня?»

Химка:  Чево ізволітє, баришня?

Проня:  Пирогів напекла?

Химка:  Напекла!

Проня:  А самоварь поставила?

Химка:  Поставила.

Проня:  Так падавай!

Химка:  Куди ж його подавать? Він ще холодний!

Проня:  Так нагрєй швидче!

Химка:  Своєю душею не нагрію! Як закипить, то й подам!

Проня:  Прикуси язика і паварачівайся швидче!

Химка:  Та куди ж іще швидше? І так цілий день, як білка в колесі. Ось підмести ще треба.(Мете підлогу) А ви все книжку читаєте? Про що вона?

Проня:  Пра любов. (Замріяно) Я люблю чітать пра любов… Пра такую любов, чтоб как смола кіпєла да чтоб аж волас смаліла!

Химка:  (Глузливо) Ну, ну! Так у вас же книжка догори дригом!

Проня:  Многа ти панімаєш! Я учілась в пансіонє аж три місяці!

Химка:  Ну, ну! Тоді вам видніше. (Мете підлогу, підлесливо до Проні) Проню Прокопівно, там сьогодні у Коваленчихи, що живе на Заярівці, вечорниці. То, може б, пішли, розвіялися.

Проня:  Нєчєво мнє там робить! Собєрьотца мужва нємита…Нєобразованість одна… Краще кніжку пачітаю!

Химка:  То, може, мене пустите? Я так давно вже не гуляла…

Проня:  Тобі только б гулять! В домє работи полно!

Химка:  (Нервово скубе держак віника) Работа… Работа… Від роботи й коні дохнуть!(Благально) Ну, можна, я схожу?

Проня:  Я сказала – нєт!

Химка:  ( З надією) А може там панич будуть… Отой, цилюрник із-за канави, що вам подобається. Я б про все довідалась…

Проня:  (Сердито) Сколька тєбє гаваріть? Нє цілюрник, а палікмахтєр! Галахвастов Свірід Пєтровіч!

Химка:  (Сердито) Та хоч Голохвостий, хоч Головастий, мені все одно. (Благально) Я все розвідаю, про все дізнаюся і все-все вам про нього розкажу. То можна, Проню Прокопівно?

Проня:  Та йди вже. Только всьо-всьо! Паняла?

Химка:  (Радісна вибігає) Та поняла, поняла!

(З галасом «Погуляємо, поспіваємо, повеселимось, потанцюємо, до третіх півнів, може хлопці сьогодні будуть, та нахвалялися ж» заходять дівчата до господині в хату)

Дівчата:  (Навперебій) Добривечір вам у хату!

Господиня: І вам добрий вечір! Заходьте, сідайте в нашій хаті!

2- а дівчина: Чи ж нам пристало сідати? Нам пристало пісню співати! Чи не так, дівчата?

Дівчата:  Так! Звичайно так!

2- а дівчина: Давайте «Їхав козак на війноньку»

Дівчата:  Давайте, давайте!

2- а дівчина: Три-чотири!

(Дівчата співають один куплет пісні)

Господарка: Дівчатонька, голубоньки, душечки не крайте, веселої заспівайте!

3- я дівчина: Веселої – то й веселої! Дівчата давайте «Ой у полі криниченька»

Дівчата:  Давайте веселу!

3- я дівчина: Три – чотири! (Співають два куплети пісні. Чути за дверима музику. Хлопці співають «Ой на горі та женці жнуть» один куплет. (сі - мінор))

Дівчата:  (Весело, навперебій) Хлопці, хлопці з музиками! (Стук у двері)

3- я дівчина: Хто такий?

1- й хлопець: Пес рябий, баран крутолобий, ведмідь клишоногий! Пустіть до хати!

3- я дівчина: Дівчата! ( Жестами закликає дівчат. Дівчата зібрались докупи, пошептались.)

3- я дівчина: ( До хлопців) Не пустимо до хати – дуже вас багато!

1- й хлопець: Пустіть ліпше, бо буде гірше!

4- а дівчина: Ми як візьмем рогатини – поламаєм ваші  спини!

2- й хлопець: Дівчатонька, голубоньки, та ми ж прийшли не битися. Ми прийшли миритися! І гостинці принесли, і музики привели!

4- а дівчина: Ну, то добре вже, заходьте!

3- й хлопець: ( Глузливо до четвертої дівчини) Ой, дівчино чорнобрива, чого в тебе брови криво? ( До хлопців) На козака задивилась та й брівоньки покривились!

4- а дівчина: (Співає до нього) А до мене Яків приходив, коробочку раків приносив. А я тії раки забрала, а Якова з хати прогнала. Ось так!

(Хлопець підійшов до хлопців, про щось шепчуться )

4- а дівчина: (Співає) Кажуть люди, я сама, мов та квіточка, що пливуть мої літа, мов та річечка, що душа моя співає, мов сопілочка, а я просто українка, україночка! А я просто українка, україночка!

(Хлопці, співаючи один куплет «По дорозі жук» обступають дівчину. Вона хоче вирватись із їхнього кола і не може.)

Господарка: (Строго) Ану, заведіться! (Заходить у гурт) Хоч не знаєм, звідки ви в нашу хату забрели, просимо, просим всіх сідати й гарну пісню заспівати разом з дівчатами.

(Хлопці заводять «Ой ти, дівчино, гарна та пишна». ( Ре – мінор) Дівчата підхоплюють. Потім дівчата співають «Іванку, Іванку» ( сі мінор)

(На авансцену входить Голохвастов, розглядає дівчат)

Сценка за мотивами п’єси С. Старицького «За двома зайцями».

Автор версії В. Іванюта

Голохвастов: А славнії тут дівчата, доложу вам. Думав, що знайду між ними ту, що коло Владимира бачив – дак нема. А вона, здається, з цього кутка. От пипочка, що просто – ах та пере – ах! Одно слово – канахветка. Трохи чи я даже не улюбився у єйо,  чесне слово: просто з голови не йдьоть!..

4- й хлопець: Здрастуйте, Свириде Петровичу! А ми вас оце згадували.

Голохвастов: А, хорошо, добре… Мєня такі вєздє споминають: значить моя парсона у шику!

Хлопець: Яке у вас убрання, Свириде Петровичу,- чудо! Певно, дороге!

Голохвастов: Конєшно, не копєєшне. Хвисонистої моди і загрянишного матеріалу, да і пошив, можно сказать, перший магазін. От ви думаєтє што плаття – ліш би што. А плаття – пєрвоє дєло, потому што по платтю всякого стрічають.

4- й хлопець: (До хлопців) А по уму виряджають.

Голохвастов: (Не звертає уваги і продовжує) От, возьмьом, брукі: стоять трубою – чісто агліцкій хвисон. А чаво – нібудь нє додай, і вже хвизиномії нє імєють! Або вот жильотка – здайоться – кажеться, пустяк, а хітра штука: только нємножко нє потрап – і мода нє та, і сімпатії нєту. Ілі вот піньжак… Піньжак – ето пєрвая хворма! А хворми нєту і нікоторого шику! І даже шляпа… А как она прі галавє, так і на тібє парад!

5- й хлопець: А матерія яка!? Ряба- ряба та зозуляста. От би мені такого на штани!..

Голохвастов: (Передразнює) Е… Зозуляста?.. Шаталанська!

5-й хлопець: Що ж то значить – шарлатанська?

Голохвастов: Ет, мужва!.. Што з тобою разговарівать? Ніякого понятія нєту, ніякой дєлікатной фантазії… так і пре! А вот у мєня в галавє завсєгда такой водеволь, што только мєрсі, потому – образований  чєловєк!

6- й хлопець: Та кинь його! Здався він тобі!

5- й хлопець: А й справді! Ну його к бісу!

Голохвастов: (Виходить на авансцену) Де ж мнє шукать те монпансьє, що біля Владимира бачив? Здається – кажеться тут єйо не буде. Нада пошукать в другіх мєстах (Виходить).

Сьомий хлопець: ( Вдавано сумно) Куди ж ви, Свириде Петровичу?

Голохвастов: У мєня єсть дєла поважнєє.(Виходить)

7- ий хлопець: (Кривляючи його)  Ой, ой, ой! Какіє ми важниє! (До  молоді) Нехай іде собі к бісу! А ми ще поспіваємо. Давайте нашу  улюблену «Як служив я  в пана…»

Всі:  Давайте, давайте. Давно вже її не співали. (Всі співають)

Господарка: А може хтось щось смішне розкаже?

Хлопці навперебій: Я можу!  І я теж! І я!

Дівчата:  Ми теж можемо!

Господарка: Ну, тоді починайте по черзі. ( Діти по черзі читають гуморески ПавлаГлазового)

(Далі всі співають «Розпрягайте, хлопці коней» соль – мінор)

5- й хлопець: Щось ми засиділись. Давайте потанцюємо, чи що?

Всі:  Давайте! Давайте!

9- й хлопець: Гей, музики! Ану, ушкварьте нам веселої!

(Під музику «Ой, що ж то за шум учинився» всі танцюють танець)

Господарка: Оце так запалили! Аж в самої ноги в танок просяться! Ану, музики, утніть веселої. Хочу молодість свою згадати! Хлопці, хто не з боягузів? Знайдеться для мене парубок, щоб потанцювати? (Виходить хлопець, вони танцюють вдвох. Всі плещуть їм.)

Господарка: Ху, збила оскому! Спасибі тобі, парубче, за компанію. ( Сідає знову вишивати )

9- й хлопець: (Обіймаючи двох дівчат) Дівчата мої, сироїжечки, посолив би я вас – нема діжечки!

5- а дівчина: (Глузуючи) Ой, ой, ой – який я парубок! Зараз побачимо чого ти вартий! Стій тут! ( На лавку саджає трьох дівчат ) Дівчат знаєш?

9- й хлопець: Ну, знаю. І що?

5- а дівчина: І нічого! Побачимо, як ти їх знаєш! (Зав’язує хлопцю очі хусткою. Крутить його) А тепер скажи, хто де! (Хлопець намагається напомацки впізнати дівчину ) А от і не вгадав! Давай мені фантик! (Хлопець дає фант)

10- й хлопець: А я зможу впізнати! (Так само дівчина робить із цим хлопцем)

11- й хлопець: Ану, я спробую!

(П’ята дівчина замість однієї дівчини саджає хлопця, одягає йому вінок)

5- а дівчина: Ти й справді великий знавець дівчат! Давай свій фантик. Ану, Аріно, сідай та скажи, що цьому фантику присудити?

Дівчина-суддя: Крикнути три рази «Вечорниці в розпалі» (Хлопець кричить)

5- а дівчина: А цьому що присудити?

Дівчина – суддя: Пройти коло качечкою.( Хлопець виконує )

5- а дівчина: А цьому?

Дівчина – суддя: Пострибати коло зайчиком. ( Хлопець виконує )

5- а дівчина: Отож-бо!

(Всі співають «Ой, у вишневому садочку», «Несе Галя воду» (ре – мінор», «Ой, ходила дівчина бережком»)

10- й хлопець: А із сиром пироги? Забули?

Всі:  Давайте, давайте!

(Всі співають «Із сиром пироги» фа – мажор)

Господиня: А із сиром вареники?

6- а дівчина: Можна і вареники із сиром! Друзі, три – чотири! (Всі співають «А мій милий вареничків хоче» сі бемоль – мінор)

6- а дівчина: Дівчата! (Запрошує жестами до себе. Всі дівчата збіглись до неї, пошептались)    А що, хлопці, хочете вареничків?

Хлопці:  А чому й ні?

6- а дівчина: (На тарілку кладе вареник) Вареничок один, тому його скуштує найспритніший! Отже, хто перший качечкою дійде до вареника, той його і скуштує. Приготуватись! 1,2,3! ( до програвшого) А тобі - облизня! Іще бажаючі є?..(Кладе вареник на тарілку) Приготуватись! 1, 2, 3!

7- а дівчина: (Підходить до вікна) Вже світає. Пора додому. (До господині) Спасибі вам, паніматко, за теплу хату, за вашу гостинність. Наспівались, натанцювалися, пора додому!

Господиня: Спасибі і вам за ваші пісні і танці, за чудовий гумор. Потішили вдовине серце. Приходьте і наступної суботи.

(Співаючи пісню «Скільки б не співали» діти виходять)

docx
Пов’язані теми
Я у світі, 4 клас, Сценарії
Додано
2 листопада 2019
Переглядів
266
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку