Сценка на осінній ярмарок

Сценка на ярмарок

                                                                                         Класний керівник

                                                                              Носаль м. о.

- Саша, зустрічай!

- Тарас, ти куди пропав на сім годин?

- Чого я пропав, я робив покупки за твоїм списком.

- А чому все в куртці приніс? Де пакет?

- Нема. Пункту «пакет» в списку не було. В куртці знаєш як зручно. За рукава взяв і пішов та і місця багато.

(перекладає куртку на стілець)

- Значить ти все купив.

- Все-все, перевіряй, якщо хочеш.

- Добре. (Бере ганчірку) Що це таке?

- Ну, миючий засіб.

- Тарас, я мала на увазі миючий засіб для посуду «Гала». Якби мені потрібна була б ганчірка, я так би і написала. Уявляю, щоб ти мені приніс, якби я написала просто «Гала», сусідку нашу?

- Так, що тобі не подобається. Все купив по списку. Ось дивись. Йогурт з ківі (дістає йогурт і ківі), бублики з маком (дістає бублики і мак).

- От прям все за списком, нема до чого вчепитися.

- Ну, а я що кажу. Дивись далі, чіпси, кола, шоколадка.

- Тарас, такого в списку не було.

- (Стукає рукою по списку) Ось, твоєю рукою написано – дитяче харчування.

- Так яке це дитяче харчування.

- Діти це люблять, ти що! А це ледь дістав. (Дістає чайний сервіз)

- Чайний сервіз?

- Чайний сервіз.

- (забирає в Тараса список і стукає по ньому рукою) Тарасе, де ти бачиш в цьому списку пункт «чайний сервіз»??

- (Показує пальцем) Ось, внизу аркуша олівцем написано: «Що-небудь до чаю».

- Тарасе, ти з чим чай п’єш?

- З блюдцем!

- А ще?

- З ложкою!

- А печиво, цукерки!?

- Так це гостинці!! Я взагалі про це не подумав.

- (Дивиться в покупки) Про чорний хліб ти також не подумав.

- Подумав. Просто чорного не було. Був лише коричневий або темно сірий. Того й не купив.

- А навіщо ти так багато картоплі взяв?

- Чого багато. Написано 3-4 кг. (Поклав список і показує пакети з картоплею)

Ось 3, а ось 4 кг.

- Ого..

- Що «ого». Взагалі я подумав, що ми багато витрачаємо коштів на продукти. 3 тисячі, і це не враховуючи дорогу в Полтаву.

- ЩО? Яка Полтава?

- (Відкриває список) Ти написала: Глобінська ковбаса. А де виробляють Глобінську ковбасу – в Полтаві!

- Тобто, ти поїхав в Полтаву за ковбасою… А в магазині місцевому купити не можна було? В тебе що, фантазія розум затьмарила!?

- Ось, я знав. Я відчував. Прям дежавю. На, читай. (Дає листок Саші)

- Що це?

- Довідка від лікаря. Що моя фантазія розум не зать-ма-ри-ла. І на всякий випадок, ще одна. Тут написано: руки ростуть з плечей!

- Я просто вражена. Ти змусив лікаря видати тобі ці довідки!!

- Ти не уявляєш, що мені довелося пережити, коли отримував ці довідки. Вся лікарня з мене ржала… О, хтось прийшов.

- Максим з Вікою. Проходьте, будь ласка.

- Привіт-привіт. (Максим дає стілець Саші) Ми не з пустими руками. Ось попросила Максима заїхати в магазин, купити що-небудь до столу.

- Так це добре. Бо в нас до чаю якраз все є!