Сценка "Вчителька на побачені"

Сценка «Вчителька української мови на побаченні»

Звучить  музика №1. За столиком у ресторані сидить вчителька української мови з кавалером. На столі стоїть букет з квітами, келихи, шампанське.

Вчителька:

Сховай мене в обіймах своїх щирих,

У нетрі ласки душу віднеси,

Зніми з мене окови збайдужілі

І каплею кохання наділи.

Ой, що ж це я. Давайте вип’ємо за знайомство (п’ють з келихів).

Кавалер: А може щось замовимо поїсти?

Вчителька: Та ні, ви що, ми вже і так пів меню назамовляли.

Кавалер: Не переживай, я за все заплачу.

Вчителька: Ну добре. Офіціант, десерт!!! (підходить офіціант і показує вчительці меню, вона уважно дивиться, бере його в руки і гортає)

Вчителька: Давайте подивимось що тут у вас (піднімає з землі телефон, ставить на стіл). Анакота, тірамісу, фондю… А чому у вас усі десерти іншомовного походження?

Офіціант: Нажаль у нашому меню немає таких страв.

Вчителька: Нуу, а де ваші такі страви як перекладинець, рогалик, півник-смоктунець (сміється кокетливо)?

Офіціант: Ми такого не готуємо..

Вчителька: Ну добре, давайте тірамісу. Скільки воно у вас тут, сто гривень? Давайте дві порції.

Кавалер: Ні, ні, ні, я не буду.

Вчителька: Це мені (сміється кокетливо).

Офіціант: Я можу це забрати? (забирає шампанське і келихи, йде)

Вчителька: Ви казали, у вас є власна яхта.

Кавалер: Так. У мене є яхта.

Вчителька: Як називається борт?

Кавалер: Леся Українка

Вчителька: Невже?

Кавалер: Ну по документах Лариса Петрівна Косач, а на борту написано Леся Українка.

Вчителька: Боже, як романтично.

Кавалер: Ой ви знаєте, Тетяно Петрівно, у мене термінові справи. Мені вже потрібно бігти (встає з-за столу), але я за секундочку повернуся.

Вчителька: Біжіть, біжіть, можете не спішити.

Кавалер: Не  скучайте (йде).

Вчителька: Не буду (встає, поправляє плаття, знову сідає). Ой нарешті можна розслабитися. Треба подзвонити. Ало, вчителько! Вгадай де я є. А, ну да канєшно, на педраді. Нема мені більше када ходити, як на педради. Спроба №2. Скільки раз тобі говорити (зітхає), в театр я ходжу тільки з тобою і виключно з тобою. Спроба №3, давай. Да, методоб’єднання, в п’ятницю вечером. Нема більше взагалі куди піти в цьому регіоні. Я на  побаченні… І нас двоє… Ні, на цей раз має дві руки і зрячий. Ну, все закінчую, в мене тут тірамісу стигне. (ставить телефон, офіціант приносить десерт і ставить на стіл)

Офіціант: Ваше тірамісу, будь ласка.

Вчителька: Дякую.

Офіціант: В мене нажаль зміна закінчується, я можу вас порахувати?

Вчителька: А що нас рахувати, нас двоє (сміється кокетливо).

Офіціант: Взагалі то ви одна.

Вчителька: Знаєте що, у нього дуже термінові справи, зараз повернеться, порахуєте.

Офіціант: А, ви про цього високого мужчину з бородою?

Вчителька: Саме так.

Офіціант: То він сів у таксі і поїхав.

Вчителька: Ну, справи термінові, тому сів у таксі і поїхав.

Офіціант: Ні, ви не так зрозуміли. Він сів за кермо таксі і поїхав.

Вчителька: От ханига! От пройдисвіт! Я його зараз навздожену (встає з-за столу і хоче бігти, офіціант її повертає назад).

Офіціант: Не треба нікого навздоганяти. Розрахуйтеся, будь ласка, за все, і потім біжіть куди вам потрібно.

Вчителька:  (сідає) Ну, давайте я подивлюся що тут у нас (бере рахунок і читає, встає, сідає здивовано). Десять тисяч??!!!

Офіціант: Так (розводить руками).

Вчителька: Ну тут якась прикра помилка, ідіть перерахуйте (офіціант йде, вчителька непокоїться). Ну що ж робити, шо ж робити? А де тут у вас вихід? (заходить офіціант) Туалет, туалет? (Офіціант рукою показує на туалет, встає, йде, повертається, сідає на місце)

Офіціант: Так, все перевірено, все правильно, з вас десять тисяч.

Вчителька: Ох, ах, ви розумієте, сталась прикра помилка, в мене просто зараз з собою немає такої суми грошей. Давайте, я поїду додому, візьму гроші, але щоб ви собі нічого не подумали я вам залишу ось цього дорогоцінного годинника (дає офіціанту паперового годонника). Візьміть, будь ласка, я зараз прийду.

Офіціант: (дивиться скептично на годинник) Та він ж картонний.

Вчителька:  Дитина старалась, дитина робила. Це ж фент-мейк!!!

Офіціант: Не морочте мені голову. Шукайте гроші.

Вчителька: (Не знаходить собі місця, бере телефон). Треба подзвонити. Алло, вчителька! Ну, тут сталася така ситуація, нууу я.., ну кинув мене кавалер. Мммм… (слухає)Був би зрячий, був би не зрячий не кинув би, а так зрячий попався зараза. Слухай, підвези тут мені грошенят, ну так, ну небагато – десять тисяч. Алло, алло… вчителько (ніхто не відповідає, ставить телефон). Більше нікому нічого набирати в цій школі не буду. Ой, боже, що ж робити? Що ж робити? О-о-о, дзвоню до батьків. Алло, тато Богдана Дзебчука? Це вчителька вашої дитини. Ну, ваша дитина збила сто вікон. Ну як, як, рекошетом. Скільки коштує? Ну, десять тисяч на сто вікон. Десять тисяч! Як… хворіє вже тиждень??? (кладе слухавку, розгублена) Що ж робити? Що ж робити? О!!! (бере букет і несе до В. В.. і пропонує купити). Молодий чоловіче, купіть дамі букет. Не дорого, всього десять тисяч. Що?! Красивий букет, десять тисяч. Ні?!!! От жлоб!!! Жлобстер, жлобенко! Телефон за три тисячі, а букет пожалів!(Вертається на місце). О! О! Що ж робити? Офіціант! (приходить)

Офіціант: Так.

Вчителька: Я не буду за це платити (показує на тірамісу).

Офіціант: А чому?

Вчителька:  В тірамісу муха!

Офіціант: (Нахиляється, над тістечком, уважно дивиться, підводиться) Де муха?

Вчителька: Як де, я її з’їла.

Офіціант: Так, я вам ще раз повторюю! Не морочте мені голову (забирає тістечко). Я йду зараз за директором, якщо ви не заплатите, у вас будуть великі проблеми. (йде)

Вчителька:  Ой, боже, що ж робити? Що ж робити? Ой, боже, як соромно! (прибирає все зі столу, заглядає під скатертину, потім ховається під неї, накидає її на себе і хоче йти, приходить директор, знімає з вчительки скатертину). Ой, боже!

Директор: Тетяна Петрівна?!

Вчителька: Директор?!

Директор: Ганна Олексіївна! Випуск 2018.

Вчителька:  А-а-а, починаю щось пригадувати. Напевне відмінниця!

Директор: Ні двієчниця.

Вчителька: А-а-а, я знаю що ви…, починаю часто згадувати ваш клас, коли думаю про школу…

Директор: Ага, найгірший клас у світі.

Вчителька: Ну, а це я багато кому говорю.

Директор: А я найгірша учениця у найгіршому класі у школі. Ви мене постійно сварили!

Вчителька:  Виховувала.

Директор: Били.

Вчителька: Цінувала.

Директор: Принижували.

Вчителька: Чмери…. Ой, ой, ой….

Директор: Знаєте що, Тетяно Петрівно, я виросла, стала успішною людиною, в цьому і ваша заслуга!

Вчителька:  А, ну так)))

Директор: Я прощаю вам ваш борг.

Вчителька: О-о-о.

Директор: Настя, запиши на мій рахунок (йде).

Вчителька: Аннннняяяяя (біжить за нею).