Презентація проекту "Мій край - моя історія жива"

Презентація пошуково-краєзнавчого проекту

 «Мій край – моя історія жива»

Позивні свята, дівчата виходять на сцену

Пісня «А ми дівчата з України»

1.Історія кожного села є складовою частиною велетенської книги Нації, що формувалась століттями з тисяч знаних і невідомих людських доль, світлі душі яких вкладені в скрижалі нетлінного коду нашої святої землі.

 

2.Існує стародавній переказ давніх єгиптян про загадкового птаха Фенікса. Ця птиця жила в Аравії. Кожних 500 років вона прилітала до однієї святині  в Єгипті і спалювала себе на жертовнику. Коли вже всі вважали, що птаха загинула, вона воскресала, вилітаючи з полум’я ще здоровішою і красивішою, ніж була перед тим.

 

3. Так і рідні нам села –  Стрілківці

4. -Пищатинці

5. -Висічка

3. пройшовши нелегкий шлях, успішно починають своє сьоме

        4. живуть у п’ятому

         5. починають четверте століття,

         3. слава Богу, без попелища та руїн, в колі квітучих сіл нашої матері-    

              України.

            4. А починалось все саме так.

(Дівчата дорослі (4)  та малі (3) заводять хоровод, чути  звук тупоту кінських копит, свист нагаїв . Дівчата імітують  напад  яничар

Звучить пісня «Яничари»

Малі дівчатка тікають за сцену

Дівчата з оточення:

1:

Пов'язали нас усіх

Та в полон забрали.

2:

Нема кому боронити.

Бо вже — яничари.

Яничари виводять дівчат зі сцени

Малі з’являються

1. Страшні події минулого залишили слід не тільки в пам’яті людей
2. Їх  запам’ятали наші річка і гори, нас ліс та долина
3. Вони торкнулися і назв рідних сіл: Висічки

1. -Пищатинець

2. -Стрілківців

   3. За легендою (читає дівчинка з Висічки)

   1.  (дівчинка з Пищатинець)

   2. (легенда про Стрілківці)

Продовжують історію сіл старші учні

1. Так нам оповідають легенди, а послухайте , що свідчать архіви.

Отож, коли саме виникло село Висічка, поки що не відомо, проте знаємо, що колись це було містечко.

 

Не залишила історія і даних про фундаторів замку, який є на території села, але відомо, що перша згадка саме про замок   датується 1672 роком, коли він разом з усім Поділлям був захоплений турками. Невдовзі поляки відвоювали фортецю, у 1675році  тут перебував із залогою король Ян III Собеський, наприкінці XVII ст. зруйнований замок занепав..

 

 Після приєднання західно-подільських земель до Австрії у 1772 році, власниками Висічки була родина Шимановських: спочатку Андрій, а потім – Костянтин.

На  початку ХІХ століття замок разом з поселенням отримує у власність родина Чарковських.

 

2. Перша писемна згадка про наше село датується 1494 роком як П'ятничани.  Нинішня назва села - Пищатинці, ймовірно, походить від старослов’янського прізвища Пищата.

 

У  16–17 ст. Пищатинці мали статус містечка.  У 1518 р. Вікторин Подфіліпський отримав для Пищатинців локаційний привілей на німецькому праві. Невдовзі, міський статус було втрачено, про що свідчить  податковий реєстр середини 16 ст.  У 1564 р. населений пункт належав шляхтянці Наталії Подфіліпській, діяла церква.

 

У 1598 р. у документах, щодо фундації костелу з ініціативи Станіслава Подфіліпського та його дружини Анни, статус Пищатинців як містечка був підтверджений повторно. Зберігалися міські права й у 17 ст.

За статистикою 1810 р., село було власністю кількох поміщиків і налічувало 105 дворів, де проживало 122 родини.

Також відомо, що  у  19 ст. власником села був Голейовський, та коли його дочка  вийшла заміж за Чарковського, то    отримала Пищатинці у власність.

 

3.Сучасне село Стрілківці розташоване на території, де за оцінками учених, близько 20 млн років тому було мілководне море. Близько 2 млн. років тому у Волинсько-Подільській гіпсовій плиті з’явились тріщини, якими протікали підземні води, утворивши канали, лабіринти печери «Озерна» біля с.Стрілківці.А далі, цими землями мандрували племена численних археологічних культур, серед них трипільські.

 

Наприкінці ХІ ст.. терен, на якому розташовані Стрілківці, увійшов до складу Теребовлянського князівства, яке згодом стало частиною Галицько – Волинського королівства.

         Ймовірно, що в ту пору могло заснуватися й село Стрілківці, яке, напевно, походить від топоніма «стрілець».

 

28 лютого 1409 р. король Владислав за добру службу короні подарував село вірному лицареві Стефанові Угрину і ця дата є першою письмовою згадкою про Стрілківці.

Відомий історик Ігор Скочиляс, наш земляк з Борщівщини, який працює у Львівському державному архіві, публікує цита­ту з грамоти короля Владислава, у якій йдеться: "Даємо нашому слузі Стефану Угрину нашу дідизну Стрельковці... з уваги на його вірну службу, хотячи , щоби той добре і вірно послужив нам, нашим дітям, і нашим наслідникам... А так даємо ... нашу землю на віки вічні йому і його ді­тям... зі всіма правами, з лісами, полями, пасіками, сіножатя­ми, селянами, ріками, водами, ставами, дібровами і з усіма вічними границями, зі всіма пожитками, що до того села при­писані".

Боярин Угрин за цей щедрий дар зобов'язувався вірою і пра­вдою служити королю, "своїм животом і своїми людьми стати в обороні нашої землі Подільської".

 

З історії відомо, що Польща закріпляючись на подільських зем­лях не довіряла місцевим шляхтичам. На цій підставі Стефан Угрин утратив Стрілківці і їх у 1469 р. передали у власність невідо­мому польському шляхтичу^.

 

Далі зафіксовано, що село отримав у володіння власник Йоанн Кемліч, який, можливо, не влаштовував короля, бо 1521 р. Сигізмунд І спеціальний привілей на володіння Стрілківцями видав Кам'янецькому підсудку Віктору Підфіліпському, який мав викупити село від згаданого Йоанна Кемліча.

 

Підфіліпські надовго закріпилися у селі. Послідовник цього роду Михайло Підфіліпський у 1550 р. "остаточно прибрав до своїх рук Стрілківці, отримавши від шляхтича Монастирського решту села з присілками Козари і Рилінці".

 

В реєстрі за 1542 р. Стрілківці згадуються як такі, що були спусто­шеними й залишились без жодного мешканця.

 

У 1565 і 1569 роках у селі мешкало вже близько 20 родин, через сто років тут налічувалося вже 40 сімей, і населений пункт навіть відзначив на мапі французький інженер Гійом де Боплан.

 

Хлопці виходять, на сцені залишаються дівчата

1. Отча сторона – це найдорожче і найсвітліше місце на Землі й у нашому серці, все те, що ми любимо і шануємо.
2. З таких  маленьких куточків складається велика Батьківщина –  Україна.

Ансамбль дівчат з піснею «Про Україну»

Учні 6-7 кл.

Висічка

1.  Краще пізнати своє поселення, з уст жителів та настоятеля  села  зібрати цікаву етнографічну інформацію, помандрувати досі загадковими  стежками та вулицями, побувати у, здавалося б, звичайних місцях, а потім — поділитися набутими знаннями зі своїми друзями, знайомими чи гостями , можна увійшовши в роль туриста.

І це ми сьогодні спробуємо.

2. Отож, коли наступним разом пощастить відвідати Стрілковецьку школу, обов’язково хай ваш маршрут проляже через с.Висічка. В центрі села знаходиться фігура Матері Божої, яка благословляє кожного, хто сюди завітає, поруч – ошатна будівля – це ­­­­­­­­­­­­­­­– школа-сад, навпроти ви побачите пам’ятник Т.Г. Шевченку та Будинок культури, звідки долинають дзвінкі голоси сільських аматорів.

Танець Пищатинці

Мандруючи далі, ваш погляд зацікавлять костел, фрагменти  муру та оборонного замку початку ХVІІ століття історія створення якого сягає в сиву давнину.

Уривок відео (учні біля башти)

3. Та реліквією  села є дерев'яна церква Перенесення  Мощей  Миколи Чудотворця, пам’ятка архітектури  ХVІІ століття, в якій вже чверть століття несе слово Боже отець Іван Сабала.

Уривок відео (діти в церкві)

Пищатинці

1. Хвилююче-хвилястий рельєф околиці Висічки приведе вас у село Пищатинці. Наша місцина – не менш приваблива. В нас ви побачите своєрідну «підкову святинь»:  фігуру Ісуса Хреста, могилу Січових Стрільців, неоготичний костел , Будинок культури, Пищатинський навчально-виховний комплекс.
2. Щонеділі церковний дзвін скликає жителів села на спільну молитву в храм Святого Архистратига Михаїла, в якому кожен бажаючий отримує пораду і підтримку від отця Михайла Манькута.

Уривок відео

3. В Пищатинцях є ще одна святиня – це могила воїнам УПА.

Відео

Пісня-танець «Про мальви»

Стрілківці

1. Звивиста Нічлава  всіх подорожуючих супроводжує до самих Стрілковець, де кожна вулиця має свій оберіг, свою святая-святих.
2. Два осередки, без яких просто не може жити село – це церква, де настоятелем є Михайло Марущак та школа, яку оберігає, защищає Ангел Охоронець. Його поофірувала вчительська династія родини Чорніїв. Неподалік є дитячий садочок і сільський клуб.
3. Своїм святим омофором захищає стрілківчан від бід та негараздів Матір Божа та Ісус Христос.

1. Спокій загиблих у Другій світовій війні охороняє Невідомий солдат.
2. Крізь глибину віків, звертається до нас пророк Тарас Шевченко, поряд – могила Січових Стрільців. А ще, в нас ви побачите каплицю біля Висоцької криниці, каплиці на вулицях Кут, Стрівка та біля Парубоцького хреста, встановлення якого оповите такою легендою.

Заходять старші хлопці

1. А це дозвольте мені розказати, адже мої прабабуся та прадідусь жили саме на цій вулиці.

Отож, за оповідями, подія сталася понад 150 років тому. Одного спекотного дня йшла жінка з дочкою в поле. Захотілося їм води. Повернули вони до невеличкого джерельця, щоб напитися води і набрати в глечик з собою. Вгамувавши спрагу, жінка з дочкою сіли під розлогими вербами відпочити. Раптом дівчинка скрикнула: «Мамо, дивись! Над джерелом та Пані, що в нас на образку!» Мама нічого не побачила, та зі слів дівчинки зрозуміла, що то явилась Божа Мати. Чутка швидко розлетілася по селі. Дізнавшись таку новину, стрілковецькі парубки вирішили в тому місці встановити кам’яний хрест, а згодом, у 90-х роках збудували капличку, де на свято Трійці щороку освячують воду.

 

2. А я ще хочу зазначити, що хрест, який встановлено на тому місці за ініціативи хлопців, стали називати парубоцьким. Їх ,парубків, тоді в селі було дуже багато. Тільки в Симанисі (так називається вулиця) налічувалось близько 60-ти.

Мій прадід розказував, бувало вийдуть ввечері на вулицю, гукають дівчат, а вони не йдуть, мама не пускають.

1. І таке буває…

Виходять зі сцени

                Пісня «Не сваріться, моя мамо»

 

1. Село моє - це колиска любові і пісня душі

 

2. Село моє – краса  моя і сила,

3.  село моє - мій вічний, незів’ялий первоцвіт,
 

РАЗОМ:   Спасибі, що для мене ти відкрило
Закон тяжіння рідної землі.

 

Фільм про село , пісня про село

 

Стрілковецька земля багата на щирих людей, на мальовничу природу і на привабливі, просто чудові місцини

 

А про них вам розкаже

Виступ М.Бойка

1. Такий вже наш        Борщівський край
2. Мальовничий,  квітучий, пісенний, вишиваний…

Пісня «Моя сорочка вишиванка», дефіле

 

1.Духовна аура, мальовничі околиці, а можливо, Благо­дать Божа сприяли народженню в наших селах багатьох талантів у різних сферах.

2. Висічка щедра на науковців. Їх в нашому невеличкому селі аж четверо.

 

Федір Іванович Полянський. Український науковець, громадський діяч.

Кандидат історичних наук

Від 2015 року — директор Державного архіву Тернопільської області

 

Степан Михайлович Замойський  Кандидат технічних наук, доцент,

викладач Подільського аграрно-технічного університету

Нагороджений почесною грамотою  Міністерства аграрної політики України

 

Уляна Іванівна Недільська (Василів)  Кандидат сільськогосподарських наук, доцент, викладач Подільського аграрно-технічного університету

 

 Володимир Михайлович Квак Кандидат сільськогосподарських наук, старший науковий співробітник Національної академії аграрних наук України.

Займається дослідженням, розробкою та удосконаленням технологічних процесів вирощування «біоенергетичних» культур, що використовуються для виробництва біопалива

 

Є в нашому селі і творчі люди. Серед них Галина Марціяш (Дуплава)

Поет-початківець, автор кількох поетичних збірок, зокрема «Сутерени вічності України»

 

Хочу зазначити, що і Пищатинці не обділені знаними людьми.

Ось, наприклад,  Василь Антонович  Осадчук Професор, доктор фізико-математичних наук.  Він підготував 4 докторів і 18 кандидатів наук.

Автор 230 наукових праць, у тому числі 4 монографій.

Указом Президента України Василю Осадчуку присвоєно почесне звання «Заслужений діяч науки і техніки України»

 

Наші колишні президенти школи – Інна Михайлівна Кубай

Кандидат політичних наук

З  2008 р. асистент кафедри міжнародних відносин факультету історії, політології та міжнародних відносин, Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

 

Та Олег Володимирович Шманько Kандидат історичних наук, доцент Старший викладач кафедри історії політології та державного управління Чернівецького національного університету ім. Ю. Федьковича

Пишаємося Іваном  Виспінським Він Лауреат міжнародного пісенного фестивалю «Доля»/м.Чернівці/, дипломат всеукраїнського фестивалю авторської пісні та  співаної  поезії «Оберіг»/м.Луцьк/, Кобзар, фольклорист.

Автор музики до пісень на слова О.Богачука,  В.Крищенка, М.Левицького,  О.Олеся, М.Ткача

Журналіста Володимира Германа знають не тільки в області. Він заступник головного редактора видавництва «Махаон-Україна».

Редактор-упорядник ювілейного видання «Просвіта»: «Великої ілюстрованої енциклопедії України»

Автор поетичних збірок «Сонячна корона», «Alter Ego/Друге Я», «Сад Бажань», «Ангел Останній»

Дитячих книжок «Під сонцем Кульбабки», «Як до Сонечка пройти?», «Я чекаю Миколая», «Христос воскрес! Радійте, діти» тощо.

А Стрілківці, по праву, можна назвати селом художників. Наша земля виростила, викохала 13 майстрів пензля. Серед них Іван  Балан  - член Національної спілки художників України, заслужений художник України, графік, живописець і автор герба с.Стрілківці

Василь  Стецько - член Національної спілки художників України, графік, живописець, художник сакрального мистецтва

Степан  Чорній – художник-графік, викладач Херсонського державного університету, автор герба міста Херсон та понад 1500 екслібрисів в техніці гуморізу

Ігор Замойський  --художник-живописець, реставратор

Іван Задорожний – художник-ювелір, викладач Вижницького коледжу прикладного мистецтва

Іван Романський – колишній вчитель Стрілковецької школи, активіст громадсько-культурного життя, співавтор книги про Стрілківці «Село на нашій Україні»

Ось така благодатна, щира  наша земля на  таланти.

Головне, щоб вони залишались в Україні, а не блукали по світу в пошуках кращої долі.

Пісня «Десь по світу»

 Славляться наші куточки і своїми щирими людьми. Вони тут жили і живуть, працювали і працюють, творили і творять, возвеличували нашу націю і возвеличують, боронили від усіх окупантів і завжди готові боронити.

Серед них герої нашого часу – учасники війни на Сході. Їхні світлини, спогади –  в Книзі звитяги Тернопільщини, наша вдячність їм, наша молитва за них.

Фото учасників АТО на екрані

Пісня  «Вишиванка-оберіг»

На вівтар незалежності покладено мільйони життів українських патріотів. Пам’ятаймо про них. Вшановуймо їх подвиг. Будьмо гідними   їхнього чину.

Плине кача

Моя земля, земля батьків моїх,

Земля дідів і прадідів. Ми нині

Вклоняємось до ніг святих твоїх,

Вклоняємось чудовій батьківщині.

 

Щасливі ми, та завжди пам’ятаймо,

Хто щастя це здобув колись для нас –

Походи козаків не забуваймо,

Що здійснені колись, в далекий час.

 

Ми діти мальовничої землі,

Для нас вона найкраща і єдина.

І знають всі – дорослі і малі,

Що зветься край Борщівський  – Україна.

Пісня «Оберіг» (на екрані відео, де діти роблять оберіг)

 

1 Зішли, Боже з небес волю, Україні мир і долю.

 2 Хай затихне гуркіт зброї, всі повернуться герої. Щоб із Заходу й до Сходу була єдність у народу..

Пісня «Україно, молюся за тебе»

 

1. В своїй Молитві, Боже єдиний,

Прошу: дай щастя для України,

Мудрості дай, щоб могли осягнути

Все, що зробили,

Все, що забуто.

1. Моя молитва любові просить,

Що всім родинам добро приносить.

Заздрість лукаву всю, Боже, скарай,

Хліба насущного в єдності дай!

 

Гімн «Боже, великий, єдиний»