Сексуальне насильство.Ознаки сексуальних зловживань.

Сексуальне насильство

Зґвалтування

Сексуальні кривдження  супроводжуються широким спектром форм поведінки (брутальні дії над дітьми до 14 років, оральний секс, проникнення в генітальні та анальні отвори чужорідними предметами та домагання щодо дітей тощо) й можуть складатися з багатьох дій чи актів упродовж тривалого часу, наполегливого чіпляння або поодинокого інциденту. Жертви вирізняються за віком: від менш ніж одного року до підліткового віку включно.

Інцест (внутрішньо сімейні) зловживання

Сексуальне насильство в сім’ї – протиправне посягання одного члена сім’ї на статеву недоторканість іншого члена сім’ї, а також дії сексуального характеру по відношенню до неповнолітнього члена сім’ї (ст. 1 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”).

Сексуальні зловживання стосовно дітей у сім’ї є найбільш прихованою формою зловживань. У більшості відомих випадків батько (або інший чоловік, який відіграє роль батька) є ініціатором, а дівчатка — найчастіше жертвами. Проте хлопчики також є жертвами, причому набагато частіше, ніж вважалося раніше. Дівчаток утримують від розголошення таких зловживань, використовуючи їхню бентежність і сором. Так само поводяться й щодо хлопчиків, тим паче, що вони соромляться більше.

Перше зловживання може статися у будь-якому віці – від немовляти до підлітка. Залежно від того, наскільки м’яко або насильницьки, наскільки тривіально або випадково могла відбутися перша спроба, сексуальний примус має тенденцію повторюватися й частішати впродовж кількох років.

Мати, від якої зазвичай чекають захисту дити­ни, може свідомо намагатися триматися осторонь від проблем сексуальних зловживань. Іноді вона настільки відсторонена, некомунікабельна або настільки несприйнятлива до розмов на тему сексу, що дитина їй про це навіть не говорить. Трапляється, що мати вкрай незахищена, можлива втрата чоловіка або партнера настільки її лякає, що вона не може дозволити собі повірити (чи навіть запідозрити), що її дитина знаходиться або може бути в небезпеці. Вона сама могла колись бути жертвою таких зловживань над дітьми й може не вірити своїм думкам або своєму праву кинути виклик вдачі чоловіка. Деякі матері насправді знають, що їхні діти є жертвами сексуального насильства, але з певних причин вони дивляться на це крізь пальці.

Експлуатація (дитяча порнографія)

Сексуальна експлуатація включає дії або поведінку, наслідком яких є порнографічні зобра­ження неповнолітніх і сприяння проституції серед підлітків. Інколи, деякі батьки використовують власних дітей для виготовлення порнографічних матеріалів.

Ознаки сексуальних зловживань.

Анамнез:

• дитина розповідає про сексуальні дії другу, однокласнику, вчителю, матері друга або підлітку, якому довіряє. Розповідь може бути прямою чи непрямою (наприклад: “я знаю одного...”, “що б ти робив, якби...”, “я чув дещо про...”); зазвичай дитина, яка зазнала хронічних або гострих зловживань, говорить про це не одразу;
• дитина носить подерту або заплямовану нижню білизну;
• усвідомлення, що ушкодження дитини не є наслідком хвороби;
• відсутнє пояснення появи ушкодження (хвороби); наприклад, батьки не можуть пояснити причину ушкодження (хвороби), існують невід­повідності у поясненні, провину покладають на інших; пояснення не збігаються з медичними висновками;
• молода дівчина вагітна або має хворобу, що передається статевим шляхом.

Поведінкові ознаки.

Сексуальна поведінка дітей:

• неадекватна та агресивна сексуальна поведінка з однолітками або іграшками;
• примусова мастурбація;
• надмірна цікавість до питань статі та статевих органів (своїх чи чужих);
• невластиве віку загравання з однокласни­ками, вчителями, підлітками;
• проституція;
• підвищена цікавість до гомосексуалізму (особливо для хлопчиків).
• Поведінкові ознаки в молодших дітей:
• •              енурез;
• порушення апетиту (переїдання або недо­їдання);
• страхи або фобії;
• шкільні проблеми або помітні зміни у шкільному навчанні;
• невластива віку поведінка, наприклад, псевдозрілість, регресивна поведінка (енурез та смоктання пальця);
• нездатність до концентрації;
• порушення сну (кошмари, страх перед сном, тривожний або надто тривалий сон).

Поведінкові ознаки в старших дітей та підлітків:

• відстороненість;
• клінічна депресія;
• надмірне догоджання;
• погана гігієна або надмірний догляд;
• погані стосунки з однолітками;
• нездатність приятелювати;
• агресивна та злочинна поведінка;
• зловживання алкоголем або наркотиками;
• шкільні проблеми, часта відсутність, несистематич-ність у виконанні шкільних обов’язків;
• відмова перевдягатися для занять фізкуль­турою;
• відмова брати участь у спортивних та соціальних заходах;
• страх перед душовими кімнатами та кімна­тами відпочинку;
• страх домашнього життя, що демонструється ранньою появою у школі або пізнім відходом додому;
• раптовий страх щодо деяких речей (вихід надвір, участь у деяких діях);надзвичайний страх щодо чоловіків (у випадках, якщо зловмисник — чоловік, а жерт­ва — жінка);
• надто раннє розуміння призначення свого тіла;
• раптова поява грошей, одягу або подарунків;
• спроби самогубства або інша саморуйнівна поведінка;
• плач без очевидних причин.
  Фізичні симптоми:
• хвороби, що передаються статевим шляхом;
• значні виділення з геніталій або інфекції;
• фізичні ушкодження або подразнення в анальній чи генітальній ділянках (біль, травми або подразнення, свербіння, кровотеча, подря­пини, особливо непояснені);
• біль під час сечовипускання або дефекації;
• труднощі під час ходіння чи сидіння через біль у геніталіях або в анальній ділянці;
• психосоматичні симптоми (біль у шлунку, головний біль).

Психологічне насильство в сім’ї

Психологічне насильство в сім’ї – насильство, пов’язане з дією одного члена сім’ї на психіку іншого члена сім’ї шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно спричиняється емоційна невпевненість, нездатність захистити себе та може завдаватися або завдається шкода психічному здоров’ю (ст. 1 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”).

Психологічні або емоційні зловживання так само, як фізичні ушкодження залишають сліди й нівечать дитину, можуть калічити й інвалідизувати дитину емоційно, поведінково та інтелектуально. Словесні напади (наприклад, крики, погрози, звинувачення, прокльони), непередбачувані відповіді, тривалий негативний настрій, повсякчасні сімей­ні негаразди є тими способами, за допомогою яких батьки емоційно тиснуть на дітей.

Поведінкові ознаки батьків (опікунів).

Дитину можна емоційно скривдити, якщо:

• батьки або опікуни вимагають від дитини чогось, що базується на їхніх нерозумних або неможливих очікуваннях щодо дитини, або якщо батьки не беруть до уваги етапи Я-розвитку;
• дитину використовують як “поле бою” у сімейних конфліктах;
• дитину використовують для задоволення власних егоїстичних потреб, які дитина не може зрозуміти;
• дитину-жертву “об’єктивують”, тобто ставляться до неї як до засобу.

Якщо дитина достатньо деградувала, вона поводитиметься відповідно до образу, який нав’язується зловмисниками, — батьками чи опі­куном. Наявність емоційного тиску вкрай важко довести. Тут стають у пригоді задокументовані свідчення насильства. У таких випадках жертва потребує невідкладного лікування.

Ознаки психологічних зловживань.

Емоційний тиск може бути запідозрений, якщо дитина:

• відсторонена, пригнічена та апатична;
• неслухняна й має проблеми з поведінкою;
• чинить надмірний опір вимогам учителя, лікарів та підлітків;
• має інші ознаки емоційного розладу;
• виявляє надзвичайну увагу до деталей;
• демонструє відсутність словесного або фізичного спілкування з іншими;
• часто каже слова на зразок: “Мама завжди каже мені, що я погана”.

Вищезгадані поведінкові типи можуть, звичайно, мати причиною інші обставини, але підозру у зловживаннях не слід виключати.

На емоційну депривацію страждають діти, чиї батьки не забезпечують їм нормального досвіду формування почуттів (бути коханими, бажаними, почуття безпеки та самоцінності). Емоційну депривацію запідозрюють, якщо:

• дитина відмовляється їсти в необхідних обсягах і тому є дуже кволою,
• не здатна виконувати свої вікові функції (наприклад, ходити, говорити тощо);
• демонструє антисоціальну поведінку (наприклад, агресію) чи явно злочинну поведінку (наприклад, вживання наркотиків, вандалізм) або, навпаки, може бути сумною чи замкнутою;
• набридає іншим дорослим (учителям, сусідам та іншим), вимагаючи уваги та любові;
• має перебільшені страхи;
• сформована психологічна нездатність досягати успіхів.

Економічне насильство

Економічне насильство в сім’ї – умисне позбавлення одним членом сім’ї іншого члена сім’ї житла, одягу та іншого майна чи коштів, на які постраждалий має передбачене законом право, що може призвести його до смерті, викликати порушення фізичного чи психічного здоров’я (ст. 1 Закону України “Про попередження насильства в сім’ї”).

Ознаки економічного насильства

Переважно наслідком непра­вильного ставлення батьків чи опікунів до дитини за обставин, які завдають шкоди здоров’ю чи добробуту дитини є фізична занедбаність

Явна занедбаність – коли батьки чи опікун свідомо допускають ситуації, які загрожують здоров’ю дитини, а також коли батьки свідомо не бажають забезпечувати дітей необхідним харчуванням, одягом, дахом над головою чи лікуванням.

Загальна занедбаність – означає нездатність батьків чи опікуна забезпечити дитину необхідним харчуванням, одягом, житлом, медичною допомогою чи наглядом, якщо дитині не було заподіяно фізичної шкоди.

Хоча батьки можуть і не визнавати своєї провини, але те, коли дітей залишають без нагляду, і становить “загальну занедбаність”. З дітьми, які опиняються в таких умовах, часто трапляються нещасні випадки, де вони зазнають ушкоджень або стають жертвами злочинів.

Ознаки занедбаності:

• дитина не має необхідної медичної допомоги або допомоги дантиста:
• завжди сонна та голодна;
• завжди брудна, має слабку особисту гігієну або вдягнена неадекватно до погодних умов;
• є докази поганого нагляду (неодноразове падіння зі сходів, якщо за дитиною наглядає інша дитина, контакт зі шкідливими речови­нами, дитина залишається одна вдома або без нагляду за інших обставин — в автомобілі, на вулиці тощо);
• удома погане опалення або водопостачання;
• існує загроза пожежі або наявні інші небезпечні домашні умови;
• місця для сну холодні, брудні тощо;
• якість їжі є поганою;
• страви не готують, діти харчуються похапцем;
• у холодильнику та шафах є зіпсовані продукти.

Сукупність цих граничних умов, що об’єднується поняттям “непридатний дім”, становить “явну  занедба-ність” і робить правомірним застосу­вання державної опіки та пов’язаних із нею дій. Але необхідно пам’ятати, що безлад та неохайність помешкання не обов’язково свідчать про непридатність дому до проживання в ньому дітей.

Досить придивитися уважно до будь-якої ситуації, у якій фігурує насильство, щоб стало очевидним, що досвід жертви в кожному з цих випадків є багатомірним, мультимодальним. Можна сказати, що будь-яка жертва переживає багато насильств відразу, і агресор (ґвалтівник) має на жертву множинний вплив.

Захисти мене!!!