Семінар 4 "Проблематика творів ХХ століття".

Семінар 4

Тема: Проблематика творів ХХ століття.

 

Мета: розкрити ідейно – художній зміст оповідання Г. Белля «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».пєси Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти»., допомогти студентам усвідомити широту філософсько - етичної проблематики оповідання роману- притчі Е. Хемінгуея «Старий і море», С. Кінга «Мораль», значення системи об­разів для розкриття ідейного задуму Г.Маркеса «Стариган з крилами» та М. Зузака «Крадійка книжок»; розвивати навички виділення головного, коментування його, усного мовлення, логічного та образного мислення; виховувати свідоме ставлення до питань морально­сті, прагнення до гуманістичних ідеалів, висвітлити життєвий і творчий шляхи письменників  розкрити філософські та естетичні пошуки митців;  розвивати навички роботи  з підручником, осмислювати картини світу іншої соціокультури; на прикладі особистості письменника виховувати бажання самовдосконалюватися, з повагою ставитися до цінностей інших культур.

 

Обладнання: портрет письменників та поетів, видання творів, ілюстративні матеріали до них, схеми, презентації, відеоматеріали.

 

План

1. Джордж Оруелл (1903 – 1950). «Скотоферма»- сатиричний раман- притча.
2. Епічний театр Б. Брехта: теоретичні засади й художня практика. Бертольт Брехта. «Матінка Кураж та її діти».
3. Філософсько - етичної проблематика оповідання Г. Белля (1917 – 1985). «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…».
4. Ернест Міллер Гемінґвей . «Старий і море». Символіка образів (риба, море, рибалка, хлопчик ). Образ Сантьяго.
5. Ґабріель  Ґарсіа Маркес (1927 – 2014). «Стариган із крилами».
6. Ґрін – американський письменник. «Провина зірок»- розповідь про історію кохання
7. Філософсько – етичний  зміст роману С. Кінґа. «Мораль».
8. Маркус Френк Зузак. «Крадійка книжок» - роман про Другу світову війну.

 

1. «Скотоферма» (англ . Animal Farm) — сатиричний роман-притча, що вийшов друком 1945 р. (У багатьох джерелах жанр твору визначено також як повість-притчу.) У романі зображено еволюцію стану тварин від безмежної свободи до диктатури свині на прізвисько Наполеон. У цьому творі Орвелл показав переродження революційних принципів і програм, тобто поступовий перехід від ідей загальної рівності та побудови утопії до диктатури й тоталітаризму. Цей роман — алегорія на революцію 1917 р. і наступні події в Росії.

2. Аналіз літературного твору

Складіть анкету роману Дж. Орвелла «Скотоферма» та перелік правил, які тварини встановили на фермі

Анкета роману Дж. Орвелла «Скотоферма»

Жанр: сатиричний роман-притча, антиутопія.

Тема: показ духовної деградації людей за умов тоталітарної системи.

Проблема: як відбувається перетворення мислячої людини на істоту, яка здатна тільки виконувати вимоги режиму.

Ідея: протест проти насильства, захист прав людини.

Правила (заповіді), які тварини встановили на фермі

 

Колективне узагальнення за темою «"Скотоферма" Дж. Орвелла»

— Фактично «Скотоферму» Дж. Орвелла можна вважати карикатурою на революцію в Росії та наступні після неї роки комуністичного правління. У романі багато гіпербол і перебільшень, що є характерним для творів, які за структурою нагадують притчу Спочатку дія в романі виглядає яскраво, а ближче до фіналу атмосфера нагнітається; кінцівка стає просто сумною.

 

2. Німецький письменник Бертольд Брехт (1898 — 1956) був сміливим новатором у галузі драматургії. Свої погляди на театральне мистецтво він виклав у численних статтях і трактатах: "Про оперу" (1930), "Короткий опис нової техніки акторського мистецтва" (1940), "Маленький Органон." (1948) та ін. Брехт створив теорію "епічного театру", яка стала результатом його естетичних пошуків і художньої практики.

Драматург розрізняв два види театру:

• драматичний (арістотелівський)
• епічний.

Він підкреслював свою приналежність до другого. Письменника не задовольняли традиційні принципи античної трагедії, висунуті Аристотелем. Він називав арістотелівський театр фаталістичним, оскільки драматурги висвітлювали нездоланну владу обставин над людиною. Брехт прагнув до іншого театру — дієвого, активно-Письменник вважав, що людина завжди зберігає здатність до вільного вибору і відповідального рішення за найскладніших ситуацій. Він писав: "Завдання "епічного театру" — змусити глядачів відмовитися... від ілюзії, начебто кожний на місці героя діяв би так само" І Брехт виступав проти того, щоб герої були "рупорами ідей" автора: "На сцені реалістичного театру місце лише живим людям, з усіма їх .суперечностями, пристрастями і вчинками".

В "епічному театрі" Брехта змінюється художня організація п'єс Фабула, історія дійових осіб перериваються авторськими коментарями, ліричними відступами, зонгами (піснями) тощо. Драматург намагається позбавити п'єси неперервного розвитку подій. На його думку, театр — завжди творчість, яка відрізняється від правдоподібності сьогодні недостатньо лише природної поведінки героїв за певний обставин. Брехт зазначав, що правдиве відтворення дійсності не пояснити обмежуватися зображенням суспільних обставин, якими не можна пояснити загальнолюдські категорії. Тому невипадково автор вдається до міфу, символу, до жанру притчі або п'єси-параболи. Ці форми довали змогу "подолати зовнішнє, зазирнути в глибинну сутність речей".

Новаторство письменника виявляється і в тому, що він зумів поєднати традиційні прийоми розкриття естетичного змісту (характери, конфлікти, фабула) з відокремленим рефлексуючим началом. Прийом "відчуження" у Брехта — принцип філософського пізнання світу, мета якого — викликати у глядачів аналітичне, критичне ставлення до зображених подій". Він вважав, що драматургія і театр покликані впливати передусім не на почуття, а на інтелект людини ("глядач повинен не співпереживати, а сперечатися"), що найважливішим у п'єсі є не змальовані події, а висновки та узагальнення, які випливають з них.

Теорія "епічного театру" була узагальнена Брехтом у деяких запропонованих ним зіставленнях:

ДРАМАТИЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

Сцена "втілює" дію, залучає глядача до подій

Виснажує його активність, збуджує емоції

Переносить глядача в інше оточення, ставить його в центр подій та змушує співпереживати

Збуджує інтерес до розв'язки, звертається до почуттів ЕПІЧНА ФОРМА ТЕАТРУ

Сцена розповідає про дію, ставить глядача в позицію спостерігача

Стимулює його активність, змушує приймати рішення

Показує глядачеві інше оточення, протиставляє його обставинам та змушує вивчати

Збуджує інтерес до розвитку подій, звертається до розуму

 

Проблематика і поетика п'єси "Матінка Кураж та її діти". П'єса була написана у 1939 р., напередодні Другої світової війни як пересторога про небезпеку. Літературним джерелом її стала повість німецького письменника XVII от. Г.Гриммельсгаузена "Дивовижний життєпис бувалої обманщиці та заброди Кураж", в якій йшлося про шахрайські пригоди маркітанки. Використавши окремі мотиви повісті, Брехт створив свій оригінальний твір про трагедію та провину матері, про драматичну долю народу взагалі.

За жанром — це історико-алегорична драма. У ній автор утверджує відповідальність кожної людини за участь (активну чи пасивну) у війні, за долю всього людства. Філософська сторона п'єси розкривається в особливостях її ідейного змісту. Брехт використовував принцип параболи (оповідь віддаляється від сучасного авторові світу, іноді взагалі від конкретного часу, а потім знову повертається до залишеної теми і дає ні філософсько-епічну оцінку). Таким чином, п'єса-парабола має два плани. Перший — роздуми Брехта про сучасну дійсність. З цього боку п'єса "Матінка Кураж..." — застереження, вона звертається не до минулого, а до найближчого майбутнього. Історична хроніка становить другий параболічний план — блукання маркітанки Кураж у роки Тридцятилітньої війни, її ставлення до війни. Загальна ідея п'єси — несумісність материнства (ширше — життя, щастя) з війною і насильством.

У п'єсі можна виділити такі риси епічного театру: викладення змісту і на початку кожної картини; запровадження зонгів, які коментують дію; широке використання розповіді (наприклад, третя картина — торг за життя Швейцеркаса); монтаж, тобто поєднання частин, епізодів без їхнього злиття, що спричиняє потік асоціацій у глядача; параболічність; ефект "відчуження".

Змальовуючи події XVII ст., Брехт звертав увагу на небезпеку егоїзму, згубність інертності людей. Він писав: "Завдання автора п'єси в тому, щоб примусити прозріти у кінці матінку Кураж... Авторові потрібно, щоб глядач прозрів. Прозріння Кураж суперечило б не тільки її характеру, а й перебігу подій у Німеччині 30-х років XX ст. Так трактування образу могло б замаскувати небезпеку "звичайного фашизму", проти якого насамперед і спрямована п'єса. На думку Брехта глядачі мали дійти висновку, що сучасне їм суспільство забезпечує успіх лише підлості, а доброчесність приречена на загибель.

Письменник розглядав своє мистецтво як "бойове", що силою прозріння і оцінок може протистояти жорстокому світові. Але "бій" він розумів по-своєму — це боротьба за душу людини, за правду, за "прекрасні паростки добра", які є в кожному. Драматург бачив своє завдання в тому, щоб пробудити свідомість глядача і змусити його замислитись над "клятими питаннями епохи". "Від літератури до дії!" — таке гасло висунув автор епічного театру, сподіваючись на щасливе завершення своїх п'єс у житті.

Запитання і завдання.

1. Які принципи аристотелівського театру заперечував Б. Брехт?

2. У чому полягало призначення "епічного театру" письменника?

3. Чому Брехт називав своє мистецтво "бойовим", "дієвим"?

4. Визначте особливості п'єси "Матінка Кураж та її діти" як твору-параболи.

5. Назвіть риси "епічного театру" в п'єсі "Матінка Кураж та її діти".

 

3. Відомий німецький прозаїк і публіцист Генріх Белль народився 21 грудня 1917 року в м. Кельні у родині ремісника – теслі  та скульптора – різьбяра. Час і місце народження великою мірою визначили його життєвий шлях: йому ніби на роду було написано стати підданим Третього рейху, далі – солдатом вермахту, потім – військовополоненим і нарешті – громадянином розтоптаної, зруйнованої, приниженої країни. Його батьки вирізнялися глибокою християнською вірою і в її традиціях виховували своїх дітей. Окрім того, батько завжди намагався виховати у дітях незалежні політичні переконання.

Повернувшись з війни додому, Г.Белль вступив до Кельнського університету і твердо вирішив здійснити свою давню мрію – стати письменником. 1947 рік був особливим у творчості письменника: саме тоді виникло літературне об’єднання письменників під назвою «Група 47», яке упродовж довгих років визначало шляхи розвитку літератури  Західної Німеччини. Його членом став і Генріх Белль, щоб уже незабаром отримати визнання, а у 1951 році – премію цієї групи за оповідання «Чорні вівці».

Тема війни стає провідною у творчості Генріха Белля. Збірка оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…», повість «Поїзд приходить опівночі»,  роман  «Де ти був, Адаме?» сповнені роздумів про гуманізм та варварство, про катів та їх жертв, про антилюдську суть війни.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Бесіда за змістом оповідання «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…»

• Яке ваше враження від оповідання?
• Від чийого імені ведеться оповідь? (Від імені головного героя)
• Як ви вважаєте, якими були його погляди на війну?
• З чим була перш за все пов’язана ця війна для рядових німців?(Політика Гітлера)
• Як ви думаєте, чому герой не має імені? Чи є у творі його портрет? Чому? ( У тексті відсутнє ім᾿я героя, його портрет, ми нічого не знаємо про риси його характеру. Автор свідомо використовує такий прийом. Він створює узагальнений портрет  німецьких хлопців, яких змусили йти на війну. Навіть якщо вони були членами гітлерюгенд, сліпо вірили у лозунги фашистів,  все одно мали право на життя. У цьому полягає трагедія  молодого покоління Німеччини.

Вправа «Незакінчене речення»

• Не було затемнення, бо…(все місто охопила пожежа)
• Коли мерців залишили внизу, інших понесли до зали малювання. Цих інших назвали…(рештою)
• Юнак не міг підвестися на ліктях та опертися на праву ногу і вважав, що…(їх міцно примотали до тулуба)
• Героєві здавалося, що він не в гімназії, що перетворилася на шпиталь, а його принесли до …(музею мертвих)
• У комірчині шкільного сторожа, де герой учнем пив молоко і палив цигарки, зараз були…(мерці)
• Колишній сторож гімназії Біргелер під час війни став…(пожежником)
• Пожежник несподівано відняв казанка від губ героя, хоч той ще не напився досхочу, бо…(води всім не вистачало)

 

 

 

 

 

 

 

 

4. У повісті - притчі  Хемінгуея «Старий і море» 2 плани:

Конкретний – розповідь про пригоду з життя рибалки;                                                 Філософський – розповідь про людину,сенс її буття і долю у світі.

• Саме другий, філософський, план повісті ми з вами спробуємо сьогодні розкрити.
• Знайдіть опис зовнішності старого. (слайд 6) Яка деталь вказує на вдачу рибалки?
• Як каже герой сам про себе? («Я – незвичайний старий»)
• Людина не живе у вакуумі. У неї завжди є якесь оточення. І саме в стосунках з цим оточенням людина виявляє свої риси, свою вдачу – особистість. Якщо говорити про старого Сантьяго, які його стосунки можна окреслити? (з суспільством, природою, Всесвітом). Таким чином, у повісті можна виділити такі проблеми: (слайд 7)

Людина і суспільство:

Людина і природа;

Людина і всесвіт.

 

Робота у групах

І група – проблема «Людина і суспільство»

• Знайдіть опис хижі старого. Про що він свідчить? (слайд 8)
• Чи є у старого друзі?
• Як ставляться до Сантьяго батьки Маноліно? Чому вони перестали пускати сина із старим у море?
• Які стосунки у старого з господарем Тераси?
• Для чого старий виходить в море?
• Про що свідчать думки старого «Сподіваюсь, вони там дарма не хвилюються. Хвилюватися, в тім, може лише хлопчик. Але він-то в мені не сумнівається! Ні. Старі рибалки – ті, певно, тривожаться. Та й молоді теж. Я ж живу серед добрих людей.»

Сантьяго живе серед л.юдей. він старий, але ще ходить в море. Це – справа його життя, його покликання. І риба йому потрібна лише для того, щоб вижити, причому для старого битися за рибу – значить битися і за своє місце в людському суспільстві, яке не визнає невдах. Вітрило його човна, полатане мішковиною, скидалося на прапор безнадії.  Турбується про старого лише хлопчик Маноліно. Проте старий думає і про людей, які чекають його на березі.

 

ІІ група – проблема «Людина і природа»

• Як старий думає про море? (слайд 9)
• Як він ставиться до птахів, летючих риб, черепах?
• Які думки про впійману рибу хвилюють старого?
• Як вам здається, автор вважає людину повелителем природи, рабом її чи частиною природи?
• Що може протиставити природі людина?

(Людина – частина природи. І всі – птахи, риби, черепахи, - її менші брати. А що їм може протиставити людина? Єдину зброю – розум і волю)

 

ІІІ група – проблема «Людина і Всесвіт»

• «Людина в морі ніколи не буває самотня,»- думає старий. Які його думки про зорі, про сонце, місяць,  вітер, небо? 
• Поясніть, як ви розумієте слова старого:                                                                           «Як добре, що нам не доводиться вбивати сонце, місяць і зорі.»

«Зараз голова у мене така ж ясна, як і  сестри  мої, зірки»

Людина – частина Всесвіту, частина природи; сенс її існування – у гармонії з ними та суспільством.

5. Ґабріель Ґарсія Маркес (народився 1928 року) — один із найвідоміших письменників сучасності, найяскравіший представник літератури «магічного реалізму». Він народився 6 березня 1928 року в провінційному колумбійському містечку Аракатака поблизу річки Магдалени. Батько майбутнього письменника, добра й чуйна людина, був телеграфістом. Серед головних чинників та життєвих обставин, що визначили світогляд і коло творчих інтересів письменника, він згодом підкреслить благотворний вплив материних батьків, у родині яких виховувався (його бабуся Транкіліна знала безліч неймовірних історій і була неперевершеною оповідачкою; дідусь Ніколас, полковник у відставці, учасник громадянської війни 1899–1903 рр., був мужньою і доброзичливою людиною). Значну роль відігравала й фантастична атмосфера місцевості, де він жив, історія та побут якої овіяні численними міфами та легендами.

Слово «янгол» у перекладі з грецької означає «вісник». Подібний до Гермеса, він — «зв'язок» між живими та мерт­вими, між Богом та людьми, між Небом та Землею. Його ча­сто зображують як крилату істоту, що поєднує в собі антро­поморфні та тваринні форми. Мойсей Маймонід вважав ян­голів безтілесними, Іоанн Дамаскін — безсмертними, Арис­тотель — інтелектуальними. Відомо, що у Сократа був свій демон — дух, до порад якого він уважно прислухався.

Атрибути янгола: крила, музичні інструменти — труба, тимпан, флейта, скрипка; вогненний меч, книга тощо.

Риси характеру та функції: сила, енергія, політ, тиша, спокій, краса, вірність, благородність, служіння, прослав­лення, покірливість, допомога, хвилювання.

Янголи створені Богом як безтілесні надприродні істо­ти, що покликані повідомляти людям Його волю.

Янголи не однорідні. За давньою класифікацією Псевдо-Діонісія Ареопаги (V чи початок VI ст.), вони мають дев'ять чинів, групуються в три тріади:серафими — херуви­ми — престоли: панування — сили — влади; початку — ар­хангели — янголи.

Блейк виділяв пропащих янголів, що мешкають в пусте­лях Африки. Ці янголи мають вигляд людини похилого віку з крилами, з писемною табличкою в руках. 
 

 

 

 

 

 

Запитання для бесіди
1. Чому стариган із крилами прилетів саме на подвір'я Елісенди та Пелайо?
2. Як вони сприйняли приліт янгола?
3. Чи вірно вчинили Елісенда та Пелайо, розповівши про старигана із крилами сусідці та місцевому отцю Гонзазі?
4. Як мешканці селища поставилися до янгола? В що во­ни вірять і до чого найбільше прагнуть?
5. Які риси вдачі персонажів визначають їхні дії та вчин­ки стосовно старигана із крилами?
Люди створили «гіперопіку» для старого з суворим роз­порядком. Вони часом навіть не розуміють того, яке зло чи­нять навколо себе і для себе. Ці екстремальні умови нагаду­ють часом фашистські концтабори. «...Менш благочестиві кидали в нього камінням... один тільки раз його вивели з се­бе — припекли розпеченою залізякою, якою клеймлять те­лят. Він так довго лежав непорушно, що люди вирішили пе­ревірити, чи не вмер».
Прикро, що матеріальний добробут, а не духовний за­хоплює в полон «душі» персонажів твору. Елісенда та Пе­лайо «на виручені гроші збудували просторий двоповерхо­вий дім з балконом і садом... Недалеко від містечка Пелайо розвів кролячу ферму,... а Елісенда купила собі лакові туфлі на високім каблуці і багато платтів з шовку».
У творі ми не зустрічаємо портретів Пелайо, Елісенди, сусідки, сина, отця Гонзаги. Тому учням пропонуються запи­тання на розвиток уяви та емоційного сприйняття.

6. У своїх книжках Дж. М. Ґрін будує лабіринт і запускає туди головного героя. Але, на відміну від легенди, де Аріадна сумно чекала на свого героя біля виходу, у книгах Ґріна її кинуто у саме серце лабіринту.  

Особливості творчості Дж. М. Ґріна

• Кохання та дружба як важливі життєві цінності.
• Осмислення тінейджерами смерті як невідворотного підсумку життя, що дає змогу виявити справжню сутність людини, її кращі й гірші риси.
• Використання чужого тексту (навіть вигаданого) як лейтмотиву власного.
• Опора на філософію екзистенціалізму.
• Уведення в текст символічних деталей, історичних і літературних посилань.
• Реалістичність описів.

 

Бесіда

1. Які проблеми порушує Дж. М. Ґрін у романі «Провина зірок»?

2. Які риси характеру притаманні головній героїні Гейзел Ланкастер?

3. Які риси характеру виявляє Оґастас?

4. Що спільного між цими молодими людьми?

5. Чому, на вашу думку, роман має назву «Провина зірок»?

6. Які епізоди роману вам найбільше запам'яталися?

7. Чому книга стала бестселером? Що в ній приваблює читачів?

 

          Інтерактивна вправа «Мікрофон»

     У чому полягає сенс оповіді в романі «Провина зірок»?

7. Сті́вен Е́двін Кі́нг  — американський письменник, автор більш ніж 200 творів, серед яких понад 50 книг-бестселерів у стилях жахи, фентезі, трилер, містика. Також писав під псевдонімом Річард Бахман (англ. Richard Bachman). Було продано більш ніж 350 млн копій його романів та збірок оповідань. На основі його історій знято низку фільмів, а також намальовані комікси. Нагороджений медаллю «За особливий внесок в американську літературу». 2003 року Національний фонд книг нагородив його медаллю за видатний внесок в американську літературу. Також отримував нагороди за внесок у літературу протягом всієї кар'єри, такі як премії «За внесок у світове Фентезі» (2004), був нагороджений Канадською асоціацією книгопродавців (2007) і званням Гросмейстра від Американських письменників містиків (2007)

Інтелектуальна гра «Віднови речення»

1. Стівен Кінг – представник______________літератури
2. Народився він у __________ році штату ____________
3. Тато працював на_____________________
4. Мама виховувала _____________________
5. Коли хлопчику виповнилося 2 роки , тато____________
6. Стівен почав писати у ____________років
7. Перший твір називався ___________________
8. «Істота з чорної лагуни», «Бембі»- це_____________
9. Серйозна письменницька діяльність розпочалася із роботи в _______
10. Вищу освіту Кінг отримав в ____________________________
11. В родині Стівена Кінга народилося______________дітей
12. Який зріст має Стівен Кінг_________

9.                   Роман  Зузака «Крадійка книжок» побудований незвичайно - розповідь ведеться від імені Смерті, яка у автора є чоловіком. Смерть досить розпливчастий образ, проте її присутність в романі відіграє важливу роль. Смерть розповідає про свою нелегку роботу і часто дає власні коментарі щодо того, що відбувається в книзі. Роман складається із десяти частин, кожна з яких має власну назву. Заключна, десята частина, називається так само, як і книга - «Книжковий злодій».

Головні герої: Смерть (як оповідач), Лізель Мемінгер, Роза Хуберман - «Мама», Ганс Хуберман - «Тато», Руді Штайнер, Макс Ванденбург, Ільза Герман.

Книга про людину, про війну, про сміх і сльози, про життя і смерть. Книга про книгу. Вона просто не має права бути чорно-білою. Це історія, кольори якої трішечки вицвіли, трішечки забагрилися кров’‎ю, трішечки вмиті сльозами. Але не зникли. Не можна просто так стерти колір сонця, колір дружби, сміху, підтримки. Він живе в самому слові.

Бесіда за романом Маркуса Зузака «Книжкова злодійка»

Де відбувається дія твору?

Від чийого імені ведеться оповідання?

Як звати головну героїню роману? Скільки їй років?

Яка доля спіткала дев’‎ятирічну Лізель?

Коли та за яких обставинах у Лізель з’‎являється перша книжка?

Ким працювали прийомні батьки Лізель? (Названі батьки Ганс і Роза Хуберман працювали маляром і прачкою.)

Яку назву мала вулиця, на якій оселилася дівчинка?

Дружина бургомістра віддає Лізель книгу...

Що Макс дарує Лізель?

Яку свою найголовнішу таємницю, перш ніж забрати Лізель, Смерть повідомляє їй?

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

 Продовжте речення.

Найбільше у романі Маркуса Зузака мене вразило. .