Семінар для вихователів ЗДО "Розвиток словника дітей дошкільного віку"

Семінар учителя-логопеда

 Тема : „ Робота по збагаченню словника дітей

                      дошкільного віку”.

 

І.Словник, як складова загальної структури мовленнєвої

  діяльності.

  1. Реалізація мовної програми. Причини та види мовних

      дефектів, які впливають на мовлення.

  2. Лексичні одиниці мови. Розвиток словника, як частина

      виховання мовленнєвої компетенції.

  3. Форми організації, методи та прийоми словникової ро-

     боти. Пасивний та активний словник.

  4. Практичні вправи:

       - тлумачення слова;

       - ланцюжок слів;

       - математичні речення.

 

 

 

ІІ. Форми навчально-виховної роботи та їх вплив на роз-

   виток  словника.

 

  1. Збагачення словника при спостереженні за живою та

      неживою природою.

  2. Збагачення словника дітей на музичних заняттях.

  3. Роль рухливих ігор в розвитку словника дітей дошкіль-

      ного віку.

  4. Дидактичні ігри та вправи, їх роль в розвитку словника.

  5. Практичні вправи:

      - лексика до теми;

      - підбираємо прикметники;

      - комплімент;

      - мовні ігри.

 

 

         

Реалізація мовної програми.

Причини та види дефектів, що впливають на мовлення

 

У перші роки свого життя дитина оволодіває унікальним  скарбом – мовленням, що дає їй змогу називатися людиною, забезпечує спілкування, порозуміння, взаємодію з іншими людьми загалом і найближчим оточенням зокрема. Отож,роль мови й мовлення складно переоцінити. Ми не будемо говорити про цю важливість, яка є всім зрозумілою і не підлягає сумніву.

 

     А чи задумувались  ви  над тим, чому одна людина спокійно почувається перед колективом людей, вільно висловлює свою думку, обґрунтовує її, при цьому  усміхається, дивиться  в  очі слухачам  і  не збивається з думки після неочікуваного запитання  чи  дзвінка  мобільного  телефону, а  інша  боїться аудиторії, або  навіть  однієї  людини, яка  уважно  дивиться  і  ловить кожне

слово? Від чого це залежить? Давайте ми разом з вами спробуємо визначити ці фактори. Складемо „ сходинки оратора ”. В основі беремо абсолютно здорову дитину, без вад мовлення і мовних органів, інтелектуально нормальну.

 

• 1.База слів, пасивний словник.
• 2.Знання граматики, словозміни.
• 3.Поєднання слів в речення.
• 4.Інтонація.
• 5.Жести, міміка.                                                                                                                             
• 6.Образні вислови, фразеологізми і т.д.
• 7.Темп та ритм.                                                                                            На основі впевненості та високої самооцінки..

 

  Чи усі фактори є рівноцінно важливі? Чи так необхідно впевнено висловлювати свої думки? Чи може людина реалізуватися в житті без цього? Або тільки на основі перших трьох елементів? Так. Звичайно. І тому вимагати від усіх ставати ораторами ми не будемо і це було б нерозумно. Проте немає межі вдосконаленню. Ми усі знаємо про грецького відомого філософа і оратора Демосфена. Він не вимовляв звук „Р”, заїкався та від природи в нього сіпалося ліве плече. Він купив собі собаку і за нею вивчився вимовляти „Р”, ходив на берег моря і відпрацьовував впевнений голос, переміг заїкання, підвішував над лівим плечем меча, щоб перебороти сіпання плеча. Безумовно, що ці методи ми використовувати не будемо, але кожна дитина має потенціал, який треба розвивати. Спільними зусиллями сім’ї та педагогів.

 

     Мовні одиниці ( фонема, морфема, слово, речення ). Найменшою одиницею є морфема, яка несе смислове навантаження. Слово - назва предмета, явища несе номінативну функцію. Речення несуть комунікативну функцію.

     В забезпеченні утворення з слів словосполучень беруть участь психологічні функції мислення і менші, які забезпечують засвоєння і розвиток мови.

    Для формування звукових образів слів потрібні складове сприймання та фонематичний слух. Сприймання звуків в певній послідовності забезпечує сукцесивний аналіз та слухова пам’ять. А також важливу роль грає неусвідомлене вміння дитини. В процесі співвіднесення мовної програми з моторною відбувається оперування руховим рядом. ( подумала, що сказати і переклала на моторику. Вигодський Л.С. сказав:

   „ Найважливішим є те, що ми знаємо про розвиток мови і мислення і полягає  воно в тому, що в якийсь момент (приблизно в 2 роки) лінії розвитку мислення і мови, які до цих пір йшли паралельно, перехрещуються, співпадають і дають початок новій формі поведінки. Мова стає інтелектуальною, а мислення мовленнєвим. ”

       Саме з цього моменту починається інтенсивний розвиток словника дітей і до кінця 3 року складає 2 тис. слів, де є всі частини мови, широке коло понять, особливо узагальнюючих. ( н-д: стіл-а столи бувають різні.) До 4р. сформовано геометричні поняття. Після 3р. розрізняє дитина спектр кольорів. Формування слова йде підсвідомо, інтуїтивно за принципом рефлекторної дуги.( до 4-5 років.)

 

Дефекти мовлення:

• - загальний недорозвиток мовлення;
• - розумова відсталість,
• моторна алалія,
• апраксія( розуміє, але сказати, оформити правильно не може),
• дизартрія ( недостатня іннервація),
• алалія ( органічне ураження головного мозку),
• афазія ( орг. ураж. г.м. після 4-5 р.),
• мінімальна мозкова дисфункція.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Лексичні одиниці мовлення

 

Отож, основним завданням вихователя є розвиток і виховання мовленнєвої компетенції,тобто формування певних умінь та навичок правильної звуковимови, доречного добору слів та інших мовних та немовних засобів, використання слів у відповідній формі, тощо.

 

   Виокремлення завдань розвитку мовлення має умовний характер, оскільки в роботі всі завдання пов’язані. Темою нашого семінару є словник. Розглянемо, яке місце його в системі мовлення.

                ( практичне завдання вихователям )

 

 

Мовні системи

 

 

 

 

 

 

                               Розвиток словника.

   Традиційно центральним завданням лексичного розвитку в дошкільному віці відзначалося розширенням словникового запасу в процесі ознайомлення з навколишнім середовищем, тобто кількісне його накопичення в пасивному, а насамперед в активному словнику.

   Проте лексичні одиниці утворюють навколо себе безліч різноманітних зв’язків – семантичні поля. Отже, людина оперує не окремими словами, а семантичними полями, з яких вона вибирає слово, щоб висловити свою думку.

   Отож, окрім кількісного росту, головною умовою свідомої будови мовлення є формування в дитини розуміння семантичного значення, смислової структури слів, тобто якісне засвоєння лексики. Зміст цієї роботи полягає у формуванні вміння добирати найбільш доцільні для конкретного висловлювання слова, ознайомленні дітей із поняттями полісемії, антонімічних та синонімічних відношень, переносним значенням слів та словосполучень ( метафори, фразеологічні звороти, образні вислови та прислів’я).

     Отже, виокремимо завдання, що складають зміст лексичної роботи :

       -  кількісне накопичення лексики ;

       -  усвідомлення дітьми семантичного значення слів, їхнє доречне

           застосування ;

       -  активізація словникового запасу.

 

 Пам’ятаймо, що людина запам’ятовує :

    20% з того, що чує ;

    30% з того, що бачить ;

    50% з того, що чує і бачить ;

    70% з того, що говорить ;

    90% з того, що говорить і робить.

 

Якщо людина до 10 років не чула слів,вона вже ніколи не навчиться говорити.

  50-60% інформації людина одержує в ранньому віці. Інформація зберігається в певній формі і впливає на подальший розвиток здібностей.

 

      Формуванню словника надається велике значення в структурі лінгводидактики. Це складова загальної формули мовлення. Методика формування мовленнєвої компетенції дошкільника передбачає планування словникової роботи майже на кожному занятті. Сьогодні ми розглянемо специфіку проведення дидактичних словникових ігор та особливості проведення їх в різних вікових групах. А також обґрунтуємо високу результативність тематичного планування роботи з даного питання.

    Почнемо з ранніх вікових груп. Саме цей період будує основу для майбутнього і теперішнього накопичення словника дітей. Коли дитина приходить в дошкільний заклад, вихователь одразу пробує поспілкуватися, а. отже, виясняє таким чином рівень сформованості мовлення, обсяг лексики, якісний стан вимови, звукове та інтонаційне оформлення. І, згідно результатів, будує свою подальшу роботу. Поминувши адаптаційний період, вихователь починає планомірну роботу над мовленням. Безумовно, діти приходять надзвичайно різні. Одні можуть вільно спілкуватися, а від інших і слова не почуєш. З кожним роком кількість дітей з затримкою мовленнєвого та психофізичного розвитку зростає. Тому методика навчанню мовленню з врахуванням індивідуальних можливостей та особливостей розвитку набуває надзвичайної важливості. Спеціально сплановане, організоване навчання допомагає максимально зменшити різницю між мовленнєвим та понятійним розвитком дітей групи, підштовхує механізми прихованих індивідуальних можливостей. Заняття проводяться підгрупами, а  це дає можливість бачити кожну дитинку, індивідуально підбираючи мовленнєву загрузку та обсяг інформації. Слід стимулювати дітей до відповідей, рухаючись з кожним заняттям від простого до складного. Для відстаючих дітей обов’язків багаторазовий повтор і протягом всього дня. Взагалі. для раннього віку потрібен повтор нових для дітей слів протягом декількох днів з закріпленням через тиждень. Слова однієї лексичної теми вивчаються та закріплюються не на одному занятті, а проходять через усі заняття та види продуктивної та ігрової діяльності, режимні моменти.

 

Прийоми роботи з дітьми раннього віку:

• показ з називанням;
• приклад, мовний зразок ( це- ведмідь, він великий…)

     Важливо давати дітям реальні назви без зменшувальних суфіксів.

• повтор дітьми мовного зразка;
• доступна інформація про об’єкт, який вивчається;
• вихователь повинен для себе скласти кілька простих словосполучень, які повинні засвоїти діти і вони повторюються кілька днів, або на наступних заняттях доповнюються після повтору.

 

Використовуємо:

• Розгляд предмету ( живого чи неживого об’єкту).
• Вивчення словесних текстів.
• Читання творів.
• Дидактичні ігри та вправи.

 

Рекомендовані дидактичні ігри та вправи з іграшками,картинками. Предметні та словесні.

 

  В другій молодшій групі мають бути ігри на знайомому матеріалі, що означають якості та властивості ( теплий. холодний, м’який, великий), форму ( круглий, довгий), величину ( великий, маленький, високий. низенький), дію ( возити, носити, сипати), колір, перші слова-узагальнення.

«Чарівний мішечок», «Назви, що це»,

«Відгадай, що заховали», «Що потрібне»,

«Що буває широким…», «Погодуємо ляльку»,

«Одягнемо ляльку на прогулянку»,

«Назви одним словом», «Коли це буває»,
«Магазин», «Що де росте?», «Назви який»,
«Як інакше?», «Навпаки», «Чорне і біле»,

«Склади предмет», «Знайди такий самий».

 

  Вік від 3-ьох років характеризується найбільш активним накопиченням словника. Діти в цьому віці в основному вирівнюються за рівнем оволодіння мовленням, зростає вплив колективу, а тому для дитини важливо бути активним його членом в мовленнєвому спілкуванні також. Тому поряд з простими груповими прийомами чи індивідуальною роботою слід використовувати так звані «дуетні» композиції: вихователь-дитина, дитина-дитина, дитина-об'єкт.

Бесіда, діалог набирають важливого значення.

 

 Практичну цінність вони матимуть при виконанні певних умов:

• Тема знайома, доступна, цікава.
• Невимушена, психологічно комфортна обстановка та манера спілкування. Діти неохоче спілкуються  з незнайомцями, з дітьми, яким не симпатизують, або просто ображені після покарання, сліз і т.п.
• Допомога, зразок, шаблон мовлення.
• Певний рівень мовних навичок дітей.

 

  Використання дидактичних ігор та вправ широко описане в літературі. вони давно зарекомендували себе і, думаю, нічого кращого і більш ефективного не придумати. Важливим є не те, яку гру ви оберете, а те, як ви її проведете, чи зможе дитина виконати завдання навчання. Адже основним є саме навчання, тому й називається гра чи вправа дидактичною.

  Такі ігри використовуються і в логопедичній роботі. Наприклад: коли звук поставлено, його вводимо в склад, а потім в слово. На етапі введення в слово і використовуються ігри та вправи. Я назву деякі:

- «Відбери» - сортування по групах - пасивна вимова слів ( внутрішнє мовлення);

- «Відбери і назви» - активне мовлення. Відбір ( сортування ) можна проводити по різних параметрах: узагальнення ( меблі, фрукти, овочі і т.д); фонематичний слух ( по першому звуку - будиночки звуків, «Хто до кого в гості йде?»); по кольору; по формі; по розміру і т.д.;

- «Назви пари» - з’єднання сполучниками двох слів. На першому етапі пари слів не ускладнені ( однієї групи ); на другому етапі - слова-пароніми, або слова з різних звукових груп. Сполучники і, та, з;

- «Мовні перегони» - підбір пояснювальних речень до слова. Активний словник;

- «Мовне лото» (доміно) - пари слів. Використовуються при автоматизації звуків, розвитку фонематичного слуху.

Збагачення словника при спостереженні за живою

природою.

 

     Одиницею мовлення є слово. Чим більшою кількістю слів володіє дитина, тим багатшою буде її мова. Вся робота в дитячому садку по розвитку словника проводиться в таких напрямках :

      1. Збагачення словника – це значить сприяти накопиченню кількості необхідних слів для спілкування з оточуючими. Збагачувати словник - це значить поповнювати  його простими по змісту поговірками, прислів’ями.

      2. Уточнення словника – розширювати  явлення  про предмет, його смислове значення:  „Киця-це щось м’яке?”, це  означає  допомогти дитині засвоїти узагальнюючі поняття: тварини-кіт, собака, лисиця.

      3. Активізація словника – це збільшення кількості слів, які дитина використовує. Сприяти  тому,щоб дитина використовувала в мовленні слова, які вона знає.

 

         Традиційно  центральним  завданням  лексичного розвитку в дошкільному віці вважалося  розширення  словникового  запасу  в  процесі ознайомлення з навколишнім, тобто кількісне його нагромадження в пасивному та активному словниках.

         Вже діти 4-го року  виявляють особливий інтерес до слова, вони більш уважно прислухаються до нових слів, намагаються їх вимовляти, вільно будують  прості речення.  Це  стає  можливим  тому, що діти дуже рано практичним шляхом оволодівають грамотою. При  створенні  таких  умов, при  яких актуалізується потреба дитини висловитись, її активний словник поступово збагачується.

        Цінним   джерелом   збагачення словника, а, отже, і    підвищення мовленнєвої активності  дітей  в  повсякденному  житті  може  бути  спостереження, оскільки дошкільник не може спостерігати мовчки, він увесь час запитує як називається незнайомий предмет ( об’єкт ), для чого він потрібен, ділиться враженнями від побаченого і почутого.    Спостереження – це   вміння  вдивлятися, бачити істотне, помічати ознаки, якості, зміни, які відбуваються ( в тварини чи в рослині ), самостійно робити елементарні висновки.

       Об’єктів для спостереження в навколишньому середовищі безліч. Це спостереження за рослинами, квітами, птахами, тваринами, комахами.

       Залежно від об’єкта і віку дітей спостереження можуть бути епізодичними,які тривають кілька хвилин, та тривалими,які проводяться протягом кількох днів, а іноді і тижнів.

      До основних прийомів словникової роботи під час спостережень належать :

 

               Щодо об’єкта                                                  щодо незнайомого слова

                                                                                             ( наприклад хвостище )

   показ                                                                             повторення

     називання                                                                   роздумування над новим словом

       вправляння                                                            нагадування відомого слова/хвіст/

          запитання                                                          вибір необхідного слова

                                                                                   придумування слів

     Наприклад „ Спостереження за курчатами „

    Словник: курчата, курча, дзьобає ( клює).

     - Кого я вам принесла! Це курчата, маленькі курчата. Хто це? Курчата маленькі, пухнасті. Послухайте, як вони пищать : пі-пі! Як пищать курчата? Яке курча? Якого воно кольору? Курчат будемо годувати, дамо пшона ( зернят) Вони будуть їсти-клювати (дзьобати ). Дзьо-дзьоб! Дзьобають курчата. Як вони дзьобають? Курчата живі.

    Ось загадка для закріплення розуміння значення слова :

                                                  Попищали, попищали.

                                                  Дружно просо подзьобали

                                                  І до матері стрибочком

                                                  Жовті збіглися клубочки.

                                                  Заховались під крило –

                                                  Наче їх і не було...

                                                  Треба загадку кінчати,

                                                   Ті клубочки, то -     ( курчата ).

       У процесі спостереження треба  активізувати різні аналізатори дітей.  В процесі розгляду об’єкту, слухання звуків, які він видає, поглажування або обмацування, називання того, що бачать. Робота аналізаторів активізується , якщо під час спостережень застосовують ігрові та практичні дії з натуральними предметами, об’єктами.

        Загальновизнано, що все пізнається тільки через порівняння, зіставлення характерних особливостей об’єктів за розвитком і схожістю. Під час порівняння об’єктів природи діти легко встановлюють ознаки відмінності. Порівняння за відмінністю проводяться в усіх вікових групах.

        Спостереження можна проводити під час занять, екскурсій, щоденних прогулянок, роботи  на  земельній  ділянці, в куточку  живої  природи. Поєднання спостережень з художнім словом сприяє утворенню особливих, яскравих, стійких образів і разом з тим збагачує словник дітей. Тому під час спостережень доцільно використовувати вірші, пісні, загадки, прислів’я.

        Розповідь вихователя про різні об’єкти живої природи значно розширює знання дітей, проте живе слово завжди повинно спиратись на конкретне уявлення дітей.

        Розповідати треба образно і барвисто, вживаючи слова, які знайомі і близькі дітям.  Бесіда  складається   з  запитань  вихователя і відповідей на них дітей. Це дуже цінний метод уточнення та розширення вже наявних знань, збагачення словника дітей і розвитку зв’язного мовлення. В бесіді вихователь керує мисленням дитини за допомогою запитань.

        Під час спостережень за живими об’єктами збагачується словниковий запас дітей словами-назвами тварин, назвами дій, ознак; словами, що означають частини тіла тварин ( лапи, хвіст ); звуконаслідувальними словами  няв-няв,кум-кум;  формуються  вміння  вживати  узагальнюючі  слова ( тварини, птахи, риби);  збагачується словниковий запас словами близького ( стрибати-плигати, пухнастий-волохатий) та протилежного  значення  ( великий-малий, довгий-короткий);  діти   вправляються впізнавати у віршах подібні  за   звучанням слова : котик-животик; ніжки-ріжки; вправляються у вживанні слів-назв у різних відмінках ( кіт-кота); вживанні кличної форми назв тварин (котику, півнику); утворенні  слів-назв  предметів із суфіксами пестливості  та  згрубілості ( голівка, кізка,головище, хвостище);  вправляються  у змінюванні слів за зразком „один-багато” ( кіт-коти,миша -миші).

      Поповнюється словниковий запас словами-назвами тварин жіночого роду ( вовчиця)  та  назвами  малят тварин  ( кошеня, каченя);  словами-назвами предметів з пестливими суфіксами (кошенятко, зайченятко) ; знайомляться діти з різним значенням багатозначних слів ( хвостик у мишки та хвостик у яблучка).

      При спостереженні за живою природою поповнюється словник прикметниками на означення різної якості ( твердий, м’який, маленький), кольору, належності (заячий,вовчий, ведмежий),дієсловами на означення руху ( бігати, стрибати), спокою (стояти, сидіти), належності ( дрімати, спати).

      Тільки з розвитком словника і словосполучної мови ( фразової) буде покращуватися і стабілізуватися вимова звуків.

 

                              Для  чуттєвого сприйняття світу.

     Вправи :          „ Добери кольори до слів”.

                 Ялинка – зелена, пухнасто-засніжена,

                 Калина – вогняна, соковито-червона.

                 Підсніжник – молочно-білий, весняно-світлий, тендітно-жовтоокий.

 

                                „ Відшукай слова за ознаками”.

                Кислі – вишня, калина.

                Колючі – їжак, кропива, агрус, кактус.

                Пухнасті – курча, ведмежа, шуба, сніжок.

 

                                 „Добери образні слова”.

        Дуб – могутній, сильний, кремезний.

        Кішка – м’якенька, ласкава, хитруля, муркотуня.

        Ромашка – чиста, добра, скромна, жовте око поля.

 

    Завдання :

        1. Пошукайте „золото” осені. Знайдіть жовто-зелені, руді, мідні, лимонні, жов-гарячі, бронзові, коричневі листочки.

 

        2. Погладьте пелюстки осінніх квітів. Чому чорнобривці називають оксамитовими, айстри – тремтливими, хризантеми – холодними.