Семінар – практикум для вихователів «Дошкільнятам освіта для сталого розвитку»

Семінар – практикум для вихователів

 «Дошкільнятам освіта для сталого розвитку»

Нагальною потребою ХХІ століття стає формування такого способу життя, який був би основою довготривалого ощадливого гармонійного розвитку людства.

Саме на таких засадах сформувалося поняття сталий розвиток (англ. – sustainable development). Уперше поняття сталого розвитку було сформульовано у доповіді «Our Common Future» («Наше спільне майбутнє») голови Міжнародної комісії з питань екології та розвитку ООН Гру Харлем Брутланд у 1987 році. Воно трактувалося достатньо просто і конкретно: це такий розвиток, який задовольняє потреби сучасності, але не ставить під загрозу здатність майбутніх поколінь задовольняти свої потреби.

Визначальні чинники сталого розвитку

Сталий розвиток охоплює три сфери суспільного життя: екологічну, економічну і соціальну, у кожній з яких визначальними є певні чинники.

1. В екологічній сфері. Визначення кордонів, в яких має розвиватись цивілізація. Охорона і раціональне використання ресурсів, зокрема прісної води, морів, океанів, а також землі, повітряного басейну; збереження біологічного різноманіття; боротьба з винищенням лісів; видалення відходів. Збереження екосистем для підтримання життя як невід’ємної складової стійкого розвитку людського потенціалу.

2. В економічній сфері. Повне перетворення ринкової системи. Переоцінка економічною теорією ролі екологічного фактора в економічному розвитку, визначення нових пріоритетів. Відмова від тупикових сучасних моделей економічного розвитку і споживання. Поступове скорочення негативного впливу на природу техногенного типу економіки. Перехід на позицію «людина як мета економічного зростання, а не його засіб».

3. У соціальній сфері. Розвиток демократії, дотримання прав людини, вирішення питань бідності, етнічних та демографічних проблем; подолання негативного впливу глобальних екологічних проблем на людський розвиток. Застосування показника якості життя як сукупності критеріїв сталого розвитку, серед яких, зокрема, тривалість життя, стан здоров’я людини; відповідність стану навколишнього середовища нормативам; рівень доходів, зайнятості, знань і освітніх навиків населення; реалізація прав людини тощо.

Модель сталого розвитку націлена і на сьогодення, і на майбутнє, водночас перевага надається прийдешнім поколінням.

Пропонований курс «Освіта для сталого розвитку для дошкільнят» реалізує освітню стратегію в інтересах сталого розвитку на засадах одного з напрямів гуманістичної педагогіки – педагогіки «емпауерменту» (з англ. еmpowerment– надання людині мотивації й натхнення до дії).

Основні принципи емпауермент-педагогіки:

1) створення умов для формування у дитини впевненості у власних силах і можливостях та відповідальності за результати навчання;

2) прийняття нею рішень щодо власного стилю життя та їх виконання;

3) забезпечення психологічного комфорту дітей під час занять як за допомогою спеціальних прийомів, так і через доступність змісту (за принципом вибору кожною дитиною тих кроків, які вона хоче і може здійснити);

4) створення умов для появи у дітей ентузіазму і почуття задоволення від результатів групової й індивідуальної роботи, виконання дій і вироблення звичок поведінки, орієнтованих на сталий розвиток, що досягається насамперед завдяки постійному позитивному (як за формою, так і за змістом) зворотному зв’язку

Традиційна педагогіка виходить з положення, що надання тому, хто навчається, певної порції інформації викликає зміну його ставлення (а отже, і цінностей) до того чи іншого явища. Наслідком (очікуваним результатом) цієї зміни вважається поступова зміна діяльності чи моделей поведінки дитини.

За педагогікою емпауермент, в освітньому процесі педагог може використовувати цю модель та стимулювати діяльність дітей, використовуючи такі способи :

1) допомога дітям у формулюванні намірів;

2) постановка запитань;

3) надання зворотного зв’язку.

Рис. Модель навчання за педагогікою емпауермент

У процесі такого навчання роль педагога змінюється. Він виступає організатором дій дітей, надихає їх, підбадьорює і скеровує їхні зусилля, спонукає до вибору способу діяльності, самостійного виконання обраних дій, обговорення їх. Педагог лише створює умови для безпечного і ефективного процесу навчання, запрошує взяти в ньому участь. Він повинен вміти слухати дитину, чути її і не оцінювати її особисті зміни. Важливим чинником є і демонстрація самим педагогом моделей поведінки, орієнтованої на сталий розвиток, а також розвиток у дітей навичок критичного мислення. Використання проблемних питань спонукає їх до пошуку відповіді спільно з дорослими й однолітками за допомогою доступних їм засобів.

Реалізація в роботі дошкільного закладу ідей ОСР передбачає засвоєння дітьми, а через дітей їхніми батьками та самими педагогами надзвичайно важливих навичок екологічно-, економічно- й соціально доцільної поведінки, без якої неможливе створення та існування суспільства стійкого благополуччя, суспільства, яке засобами комфортного існування сьогодні з любов’ю створює таке ж комфортне майбутнє для наступних поколінь.

Мета курсу – сприяти формуванню у дошкільників мотивації до дій і моделей поведінки, орієнтованих на сталий стиль життя.

Завданнями курсу є створення умов для:

1) формування у дітей початкових уявлень про дії та поведінку, що орієнтовані на сталий розвиток, необхідних для свідомого вибору способу власного життя;

2) усвідомлення старшими дошкільниками необхідності збереження ресурсів Землі та особистої причетності до майбутнього суспільства і природи;

3) розвиток у дітей звичок і моделей поведінки, що відповідають сталому розвитку бажання діяти у цьому напрямі.

Пропоновані у курсі дії виконуються вдома, у дошкільному закладі, найближчому оточенні дитини і полягають у:

1) покращенні стосунків між людьми;

2) підтримці морального і психологічного клімату у групі;

3) розумному споживанні енергії та води;

4) зменшенні марних витрат сировини;

5) зменшенні кількості відходів;

6) зміцненні власного здоров’я тощо.

Позиція і роль вихователя в освітньому процесі для сталого розвитку

Діяльність вихователя на заняттях з курсу має свої особливості, що полягають у продуктивній співпраці з дітьми й організації їхньої взаємодії одне з одним. Реалізація виховного і розвивального потенціалу змісту освіти для сталого розвитку забезпечується виконанням педагогом особливих функцій, а саме:

• лідера (долучає дітей і їхніх батьків до діяльності, мотивує, надихає, підтримує, заохочує, спрямовує до реалізації поставленої мети);
• носія інформації (володіє знаннями та вміннями в кількох галузях, якими охоче ділиться з дітьми та їхніми батьками);
• радника (допомагає знайти оптимальний напрям і спосіб діяльності відповідно до психологічних, пізнавальних потреб кожної дитини);
• організатора (організовує діяльність дітей, створює для них відповідні умови, забезпечує необхідними ресурсами, підтримує контакт з батьками та іншими учасниками освітнього процесу);
• наставника, помічника (допомагає дітям виконувати завдання за темою, сприяє налагодженню контактів між усіма учасниками, підтримує зворотний зв’язок);
• експерта (аналізує процес і результати освітнього процесу).

Найважливішим для педагога є цілісне бачення діяльності дітей групи, прогнозування її результатів. Цьому сприяє осмислення ним відповідей на такі запитання:

1. Для чого організовується діяльність?

2. Чи зрозумілою для дітей буде тема? Чи буде вона доступною для опанування? Чи зацікавить дітей?

3. Які дії мають бути опановані дітьми?

4. Якою мірою кожен з дітей зможе реалізувати себе в обраній темі?

5. Які знання й уміння потрібні дітям для роботи? Якими новими уміннями і навичками вони оволодіють у процесі діяльності?

6. Яким чином залучити до спільної праці батьків та інших членів громади?

7. Що необхідно підготувати до початку кожного заняття

ПОРАДИ ДЛЯ ВИХОВАТЕЛІВ

«СІМ ПРАВИЛ СТАЛОГО РОЗВИТКУ»

   1. Поваги (дотримання прав дитини).

    Діти повинні бути активними учасниками проекту, а не тільки виконувати те, що розробили для них дорослі. Чим старше діти, тим активніше вони беруть участь у проекті. Так, у проекті необхідно відобразити питання та ідеї дітей, обговорити з ними те, що ви плануєте зробити, дізнатися їх думки на цей рахунок. Наприклад, на самому початку роботи обговорити тему проекту, з'ясувати, які питання хвилюють дошкільнят, що вони хотіли б дізнатися про своє найближчому оточенні, що могли б і хотіли б) зробити для поліпшення навколишнього середовища дитячого садка (змінити оформлення території дитячого садка, запропонувати, як економити воду, використовувати старі речі і т. п.). Такий підхід потрібно відобразити і в тексті звіту про проект. Педагоги повинні підтримувати ініціативу дітей, їх право на гру, самостійну та індивідуальну діяльність (дитина може вибрати і виконувати якусь частину проекту самостійно або в окремих групах, будинки), підтримувати діалогову форму спілкування, створювати умови для самостійної гри та інших видів дитячої діяльності і т. д. Можна також відобразити у проекті право дітей на здорове та безпечне навколишнє середовище. Добре, якщо вам вдасться відобразити в проекті гендерний підхід, наприклад, порівняти пропозиції і вибір діяльності дівчаток і хлопчиків, їх поведінка, переваги і т. п.

2. Усвідомлення: люди різних культур дивляться на світ по-різному (необхідність збереження і підтримки різноманітності культур).

      Вивчення, порівняння різних культур (бажано розглядати при цьому, як у різних культурах відбивається і сприймається природа), виховання толерантності, особливості взаємодії людини з природою в різних культурах, включаючи фольклор, відображення у проекті культури нашої країни, особливостей традиційного природокористування, традицій української  культури і т. п.

3. Переосмислення: люди починають цінувати те, що не цінували раніше (переоцінка системи цінностей).

   Цей принцип може означати перехід з антропоцентричної парадигми на екоцентричний (див. Книгу Н. А. Рижової «Екологічна освіта в дитячому садку»), відмова від споживацького підходу до природи і обмеження споживання в цілому (наприклад, чи всі речі, які ми купуємо, нам потрібні?), новий погляд на свою поведінку, на навколишнє середовище (наприклад, розуміння значення природи в житті людини, вміння бачити, чути природу, милуватися нею і берегти), формування екологічно грамотної поведінки (економити воду, енергію, папір), покупка в магазині товарів з екологічними значками або в більш безпечною для середовища упаковці, заміна поліетиленових пакетів на сумки з тканини і т. п. (останнє особливо важливо для роботи з сім'ями).

4. Перевикористання: старі речі можна використовувати по-новому (повторне, багаторазове використання речей).

      Повторне використання речей скорочує кількість відходів, а отже, забруднення навколишнього середовища, і зберігає ресурси (не використовуються ресурси для виробництва нових речей). До цього напрямку можна віднести: передачу іграшок, ігор, книг дітей старшого віку в молодші групи, ремонт книг, іграшок, передача різних речей в дитячі будинки, притулки, участь у зборі книг, одягу, іграшок для дітей з постраждалих регіонів, дітей-сиріт , дітей з малозабезпечених сімей.

5. Економії: з меншими витратами можна зробити більше (економія матеріалів, ресурсів).

     Трактування цього принципу може бути різною, наприклад, економія води, енергії. Можна більш раціонально використовувати папір для малювання (наприклад, малювати на обох сторонах листа), не викидати обрізки паперу та інші відходи, а використовувати їх для створення картин, виробів, оформлення кімнат, території; не купувати рослини, а попросити батьків принести розсаду кімнатних та декоративних рослин для дитячого садка, самим готувати і збирати корм для тварин дитячого садка, робити з непридатного матеріалу обладнання для досліджень, іграшки, спортивний інвентар, декорації, робити компост із залишків рослин, опалого листя і використовувати його як добриво для клумби, городу замість покупки хімічних добрив, скорочувати кількість харчових відходів і т. п.

6. Переробки: непотрібні речі знову стануть комусь корисні (збір, утилізація, переробка відходів).

      Вчити дітей і дорослих сортувати сміття, збирати макулатуру, старі батарейки, металеві банки та інші види відходів і (по можливості) здавати їх в приймальні пункти і т. п. (З цього питання бажано співпрацювати з місцевою адміністрацією.)

7. Перерозподілу: можна використовувати ресурси більш справедливо (забезпечення рівного доступу до ресурсів).

    Мова йде  про доступ до природних ресурсів, наприклад, чистій воді, екологічно безпечним продуктам і т. п.

     Зазначені принципи відображають всі три галузі освіти для сталого розвитку. Перші три принципи мають безпосереднє відношення до соціальної сфери і сфері культури,  четвертий і п'ятий відображають проблеми навколишнього середовища, а два останніх пов'язані з економічними перспективами.