Семінар-практикум для вихователів Тема: «Роль дидактичної гри у формуванні пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку»

Семінар-практикум для вихователів

Тема: «Роль дидактичної гри у формуванні пізнавальної активності у дітей старшого дошкільного віку»

Метою проведення семінару-практикуму визначено підвищення рівня знань та практичних умінь у галузі використання дидактичних ігор у формуванні пізнавальної активності дошкільників (старша група).

Завдання проведення семінару:

• у теоретичні частині семінару – розширення знань вихователів про види, структуру та функціональні особливості дидактичних ігор;

• у практичній частині – проведення кількох тренувальних видів роботи щодо набуття педагогами практичних умінь застосування дидактичних ігор за матеріалами навчально-методичних посібників, розроблених в останні роки по реалізації завдань чинних програм розвитку дитини дошкільного віку «Я у Світі», «Українське довкілля» та «Впевнений старт».

I. Теоретична частина семінару-практикуму

Дидактичні ігри та їх використання у роботі з дітьми.

У системі навчання і виховання дошкільників активно використовуються дидактичні (навчальні) ігри, що розвивають спостережливість, уяву, пам'ять, мислення, мовлення, сенсорні орієнтації дітей у розмірах, формах, кольорах, максимально задіюючи інтелектуальний потенціал у пізнанні світу себе.

Дидактична гра — гра, спрямована на формування у дитини потреби в знаннях, активного інтересу до того, що може стати їх новим джерелом, удосконалення пізнавальних умінь і навичок.

Також, дидактичні ігри – це ігри розумової спрямованості, які потребують використання раніше набутих знань, кмітливості, активної мислительної діяльності. Вони вчать дитину ненав'язливо, легко, захоплюють змістом так, що вона навіть не помічає того навчання. Ще одним позитивним моментом є те що дидактичні ігри можна використовувати для будь-якого віку  так як рівень складності в іграх є різним.

Можливості педагогічної організації ігрової діяльності в навчально-виховному процесі на заняттях, зокрема, дошкільного закладу висвітлено в працях останніх десятиліть Л. Артемової, Є. Зворигіної, В. Нечаєвої,            О. Янківської, Н. Гавриш та ін.

Ефективність використання дидактичних ігор у формуванні пізнавальної активності у дітей дошкільного віку зумовлюється дотриманням структурних елементів, які відрізняють її від інших видів ігор та вправ. Єдність структурних компонентів має важливе призначення – це взаємозв’язок, який спонукає дітей до пізнавальної та практичної діяльності. Визначення єдності структурних компонентів гри з урахуванням керівництва грою педагогом та організацією діяльності дітей є головними критеріями класифікації дидактичних ігор, які співвідносяться зі змістом навчання та виховання в ДНЗ, які визнаються при використанні ігор.

Дидактична гра має сталу структуру, що відрізняє її з-поміж інших видів ігрової діяльності. Основними елементами, що одночасно надають їй форми навчання і гри, є дидактичні та ігрові завдання, правила, ігрові дії, результат.

Дидактичні та ігрові завдання

Кожна дидактична гра має специфічне дидактичне (навчальне завдання, що відрізняє її від іншої. Ці завдання обумовлені передбаченим програмою навчальним і виховним впливом вихователя на дітей і можуть бути різноманітними.

Наявність дидактичного завдання (або кількох) підкреслює спрямованість навчального змісту гри на пізнавальну діяльність дітей. Дидактичні та ігрові завдання відображають взаємозв'язок навчання і гри.

Правила гри

Правила кожної дидактичної гри обумовлені її змістом та ігровим задумом, вони визначають характер і способи ігрових дій дитини, організовують і спрямовують її стосунки з іншими дітьми спонукають дошкільника керувати своєю поведінкою, оскільки йому часто доводиться діяти всупереч безпосередньому імпульсу.

У дидактичній грі правила є критерієм правильності ігрових дій, їх оцінки.

Ігрові дії

Завдяки ігровим діям діти реалізовують свої ігрові задуми. Без підпорядкованих певним правилам дій неможлива гра.

Завдяки ігровим діям і правилам дидактичні ігри роблять навчання цікавішим, сприяють розвитку довільної уваги, формуванню передумов для глибокого опанування змісту передбаченого програмою матеріалу.

Результат гри

Результатом дидактичної гри є її фінал. Відгадування загадок, виконання доручень, ігрових завдань, вияв кмітливості є результатом гри і сприймається дитиною як досяг У організації пізнавальної активності дошкільників використовуються різні види дидактичних ігор, розглянемо їх.

Види дидактичних ігор

Дидактичні ігри розрізняються за навчальним змістом, пізнавальною діяльністю дітей, ігровими діями і правилами, організацією і взаєминами дітей, за роллю вихователя. Перераховані ознаки властиві всім іграм, але в одних іграх виразніше виступають одні ознаки, в інших – інші. У різних збірках вказано більше 500 дидактичних ігор, але чітка класифікація ігор за видами відсутня.

Прийнято розрізняти два основні види ігор: ігри з фіксованими, відкритими правилами і ігри з прихованими правилами. Прикладом ігор першого виду є більшість дидактичних, пізнавальних і рухливих ігор, сюди відносять також розвивальні інтелектуальні, музичні ігри, ігри-забави.

До другого виду відносять сюжетно-рольові ігри. Правила в них існують неявно. Вони – в нормах поведінки відтворюваних героїв: лікар сам собі не ставить градусник, пасажир не літає в кабіні льотчика.

Залежно від того, яка група правил має в дидактичній грі визначальне значення, можна віднести гру до певного виду. Так, в іграх, де провідну роль відіграють операційні правила, джерелом невизначеності є різноманітність можливих комбінацій і партій. Це так звані комбінаторні ігри. Матеріальними ігровими засобами в таких іграх можуть бути розкреслені поля, жетони, букви алфавіту. Прикладом такої гри може бути зоологічне лото.

До другого виду дидактичних ігор належать ймовірнісні ігри. Основними тут є процесуальні правила, зміст яких і обумовлює характер ігрового процесу. Прикладом таких ігор є різноманітні вікторини, мета яких закріпити певні знання, розвинути логічне мислення.

Часто ігри співвідносяться зі змістом навчання і виховання. У цій класифікації можна представити такі види ігор: ігри по сенсорному вихованню; ігри по мовленнєвому вихованню; ігри по ознайомленню з природою; по формуванню елементарних математичних уявлень і ін.

Інколи ігри співвідносяться з матеріалом:

Ігри з предметами та дидактичними іграшками («Вигадай сам», «У що з цим можна грати?», «Чарівна торбинка», «Якої іграшки не стало»). Під час таких ігор діти ознайомлюються з властивостями та ознаками предметів, порівнюють, класифікують їх. Поступово їхня ігрова діяльність ускладнюється, вони починають вирізняти, об´єднувати предмети за однією ознакою (кольором, формою, призначенням), що сприяє розвитку логічного мислення. Дітей усе більше ваблять завдання, що вимагають усвідомленого запам’ятовування кількості та розташування предметів, зобов’язують до пошуку відсутньої іграшки тощо.

Настільно-друковані ігри («Лото», «Пазли», «Мозаїка», «Упізнай тваринку», «Знайди пару»). Вони передбачають дії не з предметами, а з їх зображеннями: добір картинок за схожістю (деякі види лото, парні картинки), карток-картинок під час чергового ходу (доміно), складання цілого з частин (розрізні картинки, кубики) тощо. Завдяки таким діям діти уточнюють свої уявлення, систематизують знання про навколишній світ, розвивають розумові процеси та операції, просторові орієнтації, кмітливість, увагу, формують організаторські вміння.

Словесні ігри («Повтори одне за одним», «Запам’ятай слова», «Назви одним словом», «Навіщо і чому», «Лісова школа»). У старшому дошкільному віці словесні ігри розвивають самостійність мислення, активізують розумову діяльність дітей.

Таке групування ігор підкреслює їх спрямованість на навчання, пізнавальну діяльність дітей, але не розкриває в достатній мірі основи дидактичної гри – особливості ігрової діяльності дітей, ігрових завдань, ігрових дій і правил, організацію життя дітей, керівництво вихователя.

Умовно можна виділити декілька видів дидактичних ігор, згрупованих за видом діяльності дітей:

• ігри-подорожі;

• гри-доручення;

• ігри-припущення;

• ігри-загадки;

• ігри-бесіди (ігри-діалоги).

Ігри-подорожі («Куди покотився колобок?», «Моє рідне місто», «Житло давнє та сучасне», «Матеріали та речі») мають схожість з казкою, її розвитком, чудесами. Гра-подорож відображає реальні факти або події, але звичайне розкривається через незвичайне, просте – через загадкове, важке – через переборне, необхідне – через цікаве. Мета гри-подорожі – посилити враження, додати пізнавальному змісту трохи казкової незвичності, звернути увагу дітей на те, що знаходиться поруч, але не помічається ними. Ігри-подорожі загострюють увагу, спостережливість, осмислення ігрових завдань, полегшують подолання труднощів і досягнення успіху.

Ігри-доручення («Допоможи Буратіно розставити розділові знаки», «Перевір домашнє завдання у Незнайки») мають ті ж структурні елементи, що і ігри-подорожі, але за змістом вони простіші і за тривалістю коротші. У основі їх лежать дії з предметами, іграшками, словесні доручення. Ігрове завдання і ігрові дії в них основані на пропозиції, щось зробити: “Збери у кошик усі іграшки червоного кольору”, “Дістань із мішечка предмети круглої форми” та ін.

Ігри-припущення («Що було б...?», «Що б я зробив...?», «Ким би хотів бути і чому?», «Кого б вибрав у друзі?»). Інколи початком такої гри може послужити картинка, завдання, проблема тощо.

Дидактичний зміст гри полягає в тому, що перед дітьми ставиться завдання і створюється ситуація, яка вимагає осмислення подальшої дії. Ігрове завдання закладене в самій назві «Що було б...?» або «Що б я зробив...?». Ігрові дії визначаються завданням і вимагають від дітей доцільно передбачуваної дії відповідно до поставлених умов або створених обставин. Діти висловлюють припущення, констатуючі або узагальнено-доказові. Ці ігри вимагають уміння співвіднести знання з обставинами, встановлення причинних зв'язків.

Ігри-загадки («Подивись і відгадай», «Хто де живе?», «Придумаємо загадку»). Виникнення загадок відходить в далеке минуле. Загадки створювалися самим народом, входили в обряди, ритуали, включалися в свята. Вони використовувалися для перевірки знань, винахідливості. У цьому і полягає очевидна педагогічна спрямованість і популярність загадок як розумової розваги.

Головною особливістю загадок є логічне завдання. Способи побудови логічних завдань різні, але всі вони активізують розумову діяльність дитини. Дітям подобаються ігри-загадки. Необхідність порівнювати, пригадувати, думати, здогадуватися – приносить радість розумової праці.

Ігри-бесіди («Фея мудрості», «Маленькі казкарі», «Навіщо і чому»). У основі гри-бесіди лежить спілкування педагога з дітьми, дітей з педагогом і дітей один з одним. Це спілкування має особливий характер ігрового навчання і ігрової діяльності дітей. У грі-бесіді вихователь часто говорить не від себе, а від близького дітям персонажа і тим самим не лише зберігає ігрове спілкування, але і підсилює його радість, бажання повторити гру.

Основним засобом гри-бесіди є слово, словесний образ, вступна розповідь про щось. Результатом гри є задоволення, отримане дітьми.

Перерахованими видами ігор не вичерпується, звичайно, весь спектр можливих ігрових методик. Проте на практиці найчастіше використовуються вказані ігри, або як самостійні ігри, або у поєднанні з іншими видами ігор: рухливими, сюжетно-рольовими і ін.

В дошкільному віці безпосереднє, чуттєве пізнання – основне джерело знань про навколишнє. Тому дуже важливо піклуватися про формування у дітей знань і уявлень про предмети та речі, про удосконалення їхнього життєвого досвіду, що містить велику кількість взаємопов’язаних завдань.

Зазначимо, що у трактуванні сучасних українських вчених (Л. Артемова, А. Бурова, О. Долинна, К. Крутій), дидактична гра є практичною діяльністю, «в якій діти використовують також знання, здобуті під час навчально-розвивальної діяльності. Вона створює життєві умови для різноманітного застосування цих знань, активізації розумової діяльності».

Тобто, в останні роки роль дидактичної гри все більше набуває практичного характеру та напрямку соціалізації особистості дитини-дошкільника, що вимагається Базовим компонентом. Дидактичні ігри в авторських концепціях поділяють відповідно характеру ігрових дій та дидактичного матеріалу, який використовується.

Особливості дидактичних ігор та їх впливу на розвиток дитини свого часу досліджували Є. Тихеєва (ігри з дидактичною лялькою, іншими іграшками, з предметами побуту, природним матеріалом, ігри для мовленнєвого розвитку), Ф. Блехер (ігри для математичного розвитку), Л. Венгер (дидактичні ігри і вправи для сенсорного розвитку), А. Бондаренко (роль словесних дидактичних ігор у розвитку самостійності й активності мислення дитини).

       Отже, головне значення дидактичних ігор полягає в тому, що: значно підвищується пізнавальний інтерес дошкільників до навчальної діяльності; кожне заняття за допомогою гри стає яскравішим, емоційно насиченим; розвивається позитивна мотивація навчання, довільна увага, збільшується працездатність. У процесі гри в дошкільників виробляється звичка зосереджуватися, самостійно думати, розвивати увагу. Використання дидактичних ігор та дидактичного матеріалу робить процес виховання цікавим, створює у дітей бадьорий настрій, полегшує засвоєння нового матеріалу. Різноманітні ігрові дії, за допомогою яких дитина розв’язує те чи інше розумове завдання, підтримують і посилюють пізнавальний інтерес

II. Практична частина

Розглянемо декілька видів дидактичних ігор.

 Дидактична гра « Є у кожного ім’я»

Обладнання. Лялька, іграшкові тварини: кішка, собака, корова, коза тощо

Хід гри

Діти сидять на стільчиках, що розставлені півколом перед столом, на якому розкладені іграшки.

Вихователь підходить до будь-кого з дітей і запитує, як йо¬го звати. Дитина називає своє ім'я. Якщо дитина мовчить, то дорослий має допомогти їй: «Тебе звати Олечкою, Андрійку?» Педагог спонукає назвати свої імена ще декількох вихованців. Потім запитує двох-трьох малюків, як звати інших дітей, напри¬клад хлопчика в синій сорочці, дівчинку з кісками.

Після цього вихователь показує дітям ляльку й говорить: «Цю ляльку звати Наточка. Як її звати?» Діти відповідають. «А це хто?» — продовжує ставити запитання до дітей педагог, показу¬ючи іграшкову кішку. «Киця»,— говорять малюки.

Також можна використати такі ігри як:

« Відгадай що це, хто це», « Дивовижна торба», «Ми всі ці речі знаємо їх правильно називаємо», « Фруктово ягідна гра» , «Так чи не так» , « Усі овочі чудові» тощо.

Дидактична гра « Звуки вулиці»

Обладнання. Картинки із зображенням трамваю, машини, трак¬тора, літака, трави тощо.

Хід гри

Вихователь поділяє дітей на підгрупи по декілька осіб. Кож¬на підгрупа отримує певну картинку та розглядає її.

Педагог говорить, що діти отримали картинки, на яких зоб¬ражене те, що ми можемо зустріти на вулиці, і просить малят назвати ці предмети та показати їх усім.

Вихователь пропонує дітям відповісти, яка наша вулиця: тиха чи гамірна, і пригадати ті звуки, які ми на ній можемо почути.

Діти за допомогою вихователя визначають та вимовляють ці звуки:

Т-т-т —- стукають колеса трамваю.

Ж-ж-ж — їде машина.

Р-р-р — працює мотор трактора.

Л-л-л — пролітає літак.

Ш-ш-ш — шелестить трава під ногами.

Кожна підгрупа дітей чітко вимовляє звуки, які видає той предмет, що зображений на їхній картинці. Потім вихователь міняє картинки в підгрупах, і діти вимовляють інші звуки, відповідні предметам.

Вихователь приділяє увагу чіткості та виразності вимови дітей.

Також пропонуються ігри : «На чому ми поїдемо» , «Хто біля кого живе», « Кого зустрів жучок», «Хто в коробці»,  « Визнач звук», «Назви своє слово» та інші.

Дидактична гра «Ми кмітливі дошкільнята»

Мета: формувати в дітей уявлення про самих себе, свої вміння, захоплення; розвивати слухову увагу, швидкість реакції та почуття гумору; прищеплювати навички соціально схвалюваної поведінки.

Хід гри

На початку гри обирають ведучого. (Першим ведучим може стати дорослий.) Усі учасники стають у коло, у центрі якого займає місце ведучий.

Ведучий у швидкому темпі ставить дітям різноманітні запитання, на які вихованці повинні відповісти «Я!» або промовчати.

Запитання до гри:

Хто допомагає мамі?

Хто вітається з перехожими?

Хто не миє руки?

Хто перебиває старших?

Хто хороший друг?

Хто грубить батькам?

Хто має багато товаришів?

Та ін..

Дидактична гра «Веселі олівці»

Мета: закріпити в дошкільників уявлення про параметри довжини, товщини, ваги; учити порівнювати предмети одного виду (олівці) за визначеними параметрами, сприяти розвитку мислення й пізнавальної активності дітей; виховувати допитливість

Обладнання: коробки з кольоровими олівцями.

Хід гри

Вихователь

У коробці проживають,

Гострий ніс і стержень мають;

По паперу помандрують –

Що завгодно намалюють.

Це не сонця промінці, 

А звичайні … (олівці).

Діти відгадують загадку й за проханням дорослого приносять і кладуть перед собою коробки з кольоровими олівцями.

 Потім учасники дістають олівці з коробок і відповідають на запитання вихователя.