Сенарій “Козацькому немає переводу"

Сенарій “Козацькому немає переводу

Кадри з фільму Марш  із фільму Вогнем і мечем

”Місце дії: Запорозька Січ, кінець 17 століття. Посеред ночі, в козацькій світлиці, зібралися козаки.

Персонажі:

• Богдан Хмельницький: Гетьман, мудрий і досвідчений воїн.
• Іван Сірко: Отаман, відважний і дотепний козак.
• Михайло: Молодий козак, повний енергії та цікавості.

Дія І.

Переговори в Чигирині

• Хмельницький: "Брати козаки! Перемога сьогодні наша, але війна ще не закінчена. Польські шляхтичі не відступляться легко. Що скажете, чи продовжуємо боротьбу?"
• Старшина 1: "Гетьмане, народ стомився від війни. Може, час укласти мир?"
• Старшина 2: "Ніколи! Доки не виженемо поляків з української землі, спокою не буде!"
• Хмельницький: (піднімаючи шаблю) "Тоді піднімайте свої шаблі, козаки! За волю України!"

Хмельницький: "Брати козаки, я часто думаю про те, якою буде наша Україна після нас. Чи збережемо ми її вільною і незалежною?"

Сірко: "Гетьмане, я вірю, що наші нащадки будуть гідними синами України. Вони збережуть наші звичаї, нашу мову і боротимуться за нашу землю."

Михайло: "А я от думаю, що колись люди літатимуть по небу, як птахи, і будуть розмовляти один з одним на відстані!"

Раптом, у кімнаті спалахує яскраве світло, і козаки опиняються в сучасній квартирі. Вони озираються здивовано.

Дія ІІ

Хмельницький: "Де це ми?"

Сірко: "Що це за дива? Якийсь чаклунський фокус!"

Михайло: (бере в руки смартфон) "Та це ж якась дивна скринька!"

Козаки починають досліджувати квартиру, все їх дивує.

Сірко: "Дивіться, який дивний вогонь горить у цій скриньці! І з неї говорять голоси!"

Хмельницький: (дивиться у вікно) "А що це за дивні машини їздять вулицею? І люди якісь незвичайні, одягнені дивно..."

Раптом, двері квартири відчиняються, і заходить молода дівчина.

Дівчина: "Ой, тату, що ти тут забув? Знову якісь свої ігри граєш?"

Козаки ховаються за шафу.

Дівчина: (до смартфона) "Привіт, Марійко! Так, я вже майже готова. Просто тато знову якісь дивні штуки вигадує..."

Козаки переглядаються здивовано.

Хмельницький: "Це ж про нас вона говорить?"

Сірко: "Мабуть, так. Але хто така Марійка і чому вона називає нас дивними штуками?"

Дівчина виходить з кімнати, а козаки залишаються наодинці зі своїми думками.

Михайло: "От би нам дізнатися, що тут відбувається!"

Сірко : Гайда подивимось

Дія ІІІ

Сцена: Сучасна школа, святковий концерт.

У актовій залі панує піднесена атмосфера — яскраві вогні, сучасна музика, діти готуються до виступу. Козаки, що потрапили сюди з 17 століття, вражені тим, що бачать навколо.

Михайло (оглядаючи залу): "Дивіться, який народ в нас виріс! Я таких гарних дівчат ще не бачив!"

До них підходять Олена та Андрій, учні школи, одягнені у національні костюми.

Олена: "Вибачте, чи можна приєднатися? Ми бачили, що ви такі замислені."

Хмельницький (встає, серйозно): "Здорові будьте, дівчинко. Ми з далеких земель прибули."

Андрій (усміхається): "З далеких земель? Може, ви з якогось фестивалю козаків?"

Сірко (сміючись): "Ні, хлопче, ми справжні козаки, але не з фестивалю. Ми з 17 століття."

Олена (здивовано): "17 століття? Ви жартуєте?"

Хмельницький (серйозно): "Ні, дівчино, ми не жартуємо. Ми потрапили сюди випадково, але бачимо, що ви продовжуєте нашу справу."

В цей момент на сцену виходять учні, і ведучий оголошує початок концерту. Гучна музика та сучасні танці викликають у козаків здивування. Ведучий запрошує всіх заспівати традиційну українську пісню, і тут у козаків з’являється ідея.

Михайло (до козаків): "Друзі, а чи не заспівати нам разом з дітьми? Покажемо їм справжню козацьку пісню!"

Хмельницький (підтримує): "Так, брати! Це чудова нагода! Вони мають почути нашу пісню!"

Козаки підходять до сцени і піднімаються до мікрофонів. Учні, побачивши їх, усміхаються і вражено спостерігають.

Хмельницький: "Слухайте, діти, ми прийшли до вас з далеких часів, і хочемо заспівати разом одну зі старих козацьких пісень. Вона жива в серці кожного українця, як і наша земля."

Діти підхоплюють пропозицію з ентузіазмом, в залі стає тихо. Лунає музика, і козаки починають співати козацьку пісню

                                 «Ой на горі та й женці жнуть».

Козаки починають: "Ой на горі та й женці жнуть, А попід горою, яром-долиною Козаки йдуть..."

Діти підспівують разом із козаками, і поступово пісня лунає гучніше, сповнюючи залу патріотизмом і теплом. Голоси козаків змішуються з дитячими, створюючи неймовірну атмосферу єдності між поколіннями.

Олена (вражена): "Це так гарно... Я відчуваю себе частиною чогось великого."

Андрій: "Справжні козаки і ми, їхні нащадки, разом. Це наче міст через століття."

Коли пісня закінчується, зал вибухає оплесками. Козаки, діти й гості щасливі від спільного виступу.

Хмельницький (до дітей): Гарно й ви співаєте! От тільки я не можу зрозуміти: дивлюся на вас, а ви теж у вишиванках, в українському вбранні. Так і у нас в 16 столітті так одягаються!

Оленка. -Так це ж наш національний одяг! Зараз він у нас у великій пошані! Ми- українці завжди поважаємо давні традиції, тож носимо вишиванки і віночки. Ви б бачили яке вбрання  українське зараз сучасне!

Ось дивлюся я, що багато у нас спільного: ви , так само, як і ми, козаки, Україну любите до щему в серці! Україна для вас понад усе! І традиції наші старовинні шануєте! Тільки ви –більш сучасні!

Андрій -Ну, добре! А танцювати ви любите? Споримо, що ви не затанцюєте, як ми, козаки! -Та й споримо! Я ось, що пропоную: з давніх-давен у нас прийнято гуляти всім селом і ділити свою радість і веселощі з друзями! Ось я зараз покличу сусідів і затанцюймо всім селом, а ви до нас приєднуйтесь!!!

 Весь клас разом з козаками танцює сучасний танок в українських костюмах

Хмельницький "Пам’ятайте, діти, ви — нащадки славних козаків. Поки ви пам’ятаєте свої пісні й традиції, наша земля завжди буде вільною!"

Козаки знову занурюються в сучасний світ, вражені тим, що народ, за який вони колись боролися, продовжує жити, співати і захищати свою землю.

Дія ІV

Милуються кадрами України . І раптом чують Виступ Зеленського прро війну

Кадри війни

Пісня про війну

Сцена 1: Захисники України

На сцену виходять двоє сучасних українських військових. Вони вдягнені в сучасну військову форму, з шевронами ЗСУ. Один із них тримає прапор України, інший – зброю. Вони виглядають втомленими, але рішучими.

- Військовий 1: Ти тільки подумай, вже третій рік триває ця війна, а ми все ще стоїмо. Скільки міст, скільки сіл ми захистили...

- Військовий 2: Так, але ще більше потрібно визволити. Ворог не зупиняється, але ми сильніші. Ми боремося не лише за нашу землю, ми боремося за свободу, за наших дітей.

- Військовий 1: Я бачив сьогодні новини з фронту. Харків, Бахмут, Маріуполь... Вони стоять. Стійкість нашого народу незламна.

• Військовий 2 (з сумом): Але скільки життів вже забрала ця війна... Тисячі наших побратимів. Цілі родини. Місто за містом плаче за своїми синами й доньками.

(Настає пауза. В обох на обличчі сум, вони на мить опускають голови.)

• Військовий 1: (тихо) Майже півмільйона українців... загиблих. Хвилина мовчання за кожного з них — і мине ціла вічність.
• Військовий 2 (із гіркотою): І все ж ми маємо стояти далі, за тих, кого вже немає. За кожного, хто віддав своє життя, аби ми могли жити. Хвилина мовчання...

(Вони опускають голови. Тиша поглинає сцену, виразний момент скорботи та пам'яті. Після кількох секунд тиші, звучить тривожний звук сирени або дзвін, що завершує мовчання.)

• Військовий 1: Пам’ять про них житиме завжди, у кожному нашому кроці вперед.
• Військовий 2: І кожна наша перемога буде заради них. За кожну сльозу, кожну втрату — ми переможемо.

На сцену виходить волонтери  з коробками гуманітарної допомоги.

- Волонтерка: Ми підтримуємо вас як можемо! Вся Україна, весь світ з вами! Не здавайтеся, ми переможемо!

Кадри волонтерської допомоги учнів Розаліївського ліцею Танець  Дитячими долонями на фоні кадрів

- Військовий 2: З такими як ви, діти, з такими як наші воїни, ми точно переможемо. Бо ця війна не тільки на фронті, вона й у серцях кожного українця.

- Хмельницький : Та й справді, у нас не лише історія героїчна, а й сучасність така ж героїчна. Козаки тоді боролись, а зараз  хлопці на фронті відважні!

- Козак: Та ви, сучасники, гідні нащадки наші. Слава Україні!

- Всі разом: Героям слава!

Фінальна пісня (Народ нескоений )