• Естетико-терапевтичний потенціал української народної пісні.
• Синкретична природа народної пісні, її демократичність та доступність виконання.
• В. Верховинець про психотерапевтичний вплив фольклору.
• Методика фольклорної арттерапії за Л.Назаровою.
Естетико-терапевтичний потенціал української народної пісні
• Українська народна пісня – це особливий жанр народної творчості, який виступає надзвичайно ефективним засобом естетичного впливу на дитину: передбачає роботу самопізнання, розвиток особистісних якостей малечі та її психокорекцію.
• Поняття фольклор англійського походження: folk – народ та lore – знання, мудрість.
До жанру української народної дитячої пісні належать:
• усі зразки народної творчості, що відповідають дитячій психології ї побутують серед дітей (В. Бойко).
• відносять народнопоетичні твори, розраховані на дітей, які або перейшли в дитячій репертуар з фольклору дорослих
• узгоджуються з діапазоном дитячого голосу, мають досить чітку ритмічну основу, яка дає можливість пісні бути нерозривною частиною рухових забав та ігор (М. Верховинець, О. Суховерська, Г. Терлецький та ін.).
• Метроритмічна та інтонаційна структура їх підпорядкована рухам-підскокам, гойданням, стрибкам, маршовості (Г. Довженок).
• Будується на типових зворотах мовної інтонації. Більшість пісень має мажорний характер, лише незначна кількість зразків написана в мінорі (К.Луганська).
• Нескладні завершені за формою, короткі музичнопоетичні поспівки пов'язані з прадавньою виробничомагічною діяльністю людини. Для них властива єдність слова, музики, танцю, першорядну роль у цій єдності надається слову. В цьому стилі слово буквально виліплює наспів, визначає межі окремих мелодійних фраз, вибудовує свою схему ритміки (Г. Довженок).
• відомі дітям тварини та рослини;
• природні явища, які бачить дитина у своєму житті,
• трудові процеси,
• часто пісенним сюжетом стають казки
Сєрих Лариса, к.п.н., доцент кафедри ТМЗО КЗ Сумський ОІППО
Синтетично-інтонаційна властивість українських народних дитячих пісень, котра проявляється в
інтонаційній загальності між мовою та мелодією дає ключ до розуміння специфіки музичної мови
• Типовим є відображення у поетичних текстах дитячих пісень характерного для українського народу світосприймання.
• Цей, суто український підхід, до навколишнього живого й неживого світу М. Костів описує так: «тут усе бачиться й сприймається крізь призму особливої теплоти й ніжності».
• Через власне виконання пережити світ почуттів,
• Емоцій,
найпростіший і найпоширеніший жанр народної творчості, який відповідає дитячій психології і побутує серед дітей, характеризується закінченою мелодією, що узгоджується із загальним змістом тексту, та існує у синкретичній єдності із танцем, грою, інструментальною музикою, обрядом тощо
• Фольклор - це певний конгломерат, модель, у якій особистість окремої людини та «особистість народу» – єдине ціле, холістичне явище (Л.Назарова) .
• Холістичний походить від англійського whole, що означає ціле, усе.
• Цей термін використовується для позначення спеціальної системи лікування, у якій лікується не один окремий орган, а й увесь організм у цілому.
Цей термін можна застосувати й до фольклору.
Сєрих Лариса, к.п.н., доцент кафедри ТМЗО КЗ Сумський ОІППО
• Поняття синкретизм має давньогрецьке походження – поєднання, нерозчленованість.
• Художній синкретизм є характерною ознакою фольклору.
• «Синкретичний комплекс прамистецтва» (А.М. Сохор) зароджувався у сфері практичної діяльності і поєднував у собі одночасно елементи музики, поезії, хореографії, образотворчого мистецтва тощо.
Музична мова пісенного фольклору має важливу ознаку:
її повноцінне сприймання забезпечується різними матеріально-предметними вираженнями художнього образу (слово, танок, образотворча діяльність)
«Ми розуміємо текст тільки тоді, коли ми розуміємо ситуацію, про яку йдеться».
• «Моделі ситуацій» необхідні нам як основа інтерпретації тексту
Тен Ван Дейк, засновник |
та синкретичної природи народнопісенного жанру. |
лінгвістики тексту
пов'язує окремі елементи мистецького поля пісні:
ü поезія,
ü вокал,
ü
ü музичний супровід,
ü декораційно-художній елемент тощо з творчим потенціалом кожної дитини, створюючи умови для самовираження особистості.
Основною формою спілкування дитини з піснею вчений вважав музичну гру як «найвідповіднішу форму руху» Ефективність рухової музичної гри у педагогічний процес на підставі таких показників:
• максимальне урахування фізіологічних та психічних особливостей дитини;
• адекватність виду діяльності віковому цензу дитини: «гра – це зміст життя дитини»;
• наявність позитивного емоційного стану під час участі дитини у такій грі.
• має стати психічний стан дитини «тут й зараз»: Наведемо деякі з них:
• вибрати гру, що відповідає дитячому вікові;
• вгадати слушного для гри часу;
• зацікавити дітей, для цього слід провести гру легко і якнайдоступніше для вихованців;
• не придушувати дитячу радість;
• не бути педантом у грі, вчасно вийти з кола, дати дітям можливість самореалізуватися.
Сєрих Лариса, к.п.н., доцент кафедри ТМЗО КЗ Сумський ОІППО
Основний критерій, за яким вихователь може визначити
правильність проведення заняття
• «кожне зауваження дитини є ознакою того, що вона цікавиться грою, що її індивідуальні здібності розвиваються, не сплять»;
• форма проведення гри – коло, також відповідає психічним особливостям вихованців, їх специфічному естетичному сприйманню Всесвіту.
Л.Д. Назаровою
проводить майстер-класи з використанням багатьох «дитячих» вправ на заняттях з дорослими людьми, зауважуючи при цьому, що фактично арттерапія задіює праву півкулю кори головного мозку та впливає саме на «дитину у складі нашої особистості» (Є. Берн)
На основі усіх елементів фольклору – музики, вокалу, танцю,
особистісних якостей дитини.
Сєрих Лариса, к.п.н., доцент кафедри ТМЗО КЗ Сумський ОІППО
Напрями арттерапевтичної роботи з використанням пісенного фольклору:
ü діагностика;
ü розвиток комунікативної сфери (підтримка у групі);
ü корекція небажаних рис особистості;
ü дихальна практика та здоров'я;
ü лікування звуком та вокалом;
ü емоційні скиди;
ü танцювально-рухова терапія;
ü тілесна терапія;
ü драмотерапія;
ü кольоротерапія;
ü костюмотерапія;
ü лікування пізнанням тайни.
Сєрих Лариса, к.п.н., доцент кафедри ТМЗО КЗ Сумський ОІППО