26 січня о 18:00Вебінар: Співпраця вчителя з батьками дитини з особливими освітніми потребами

«Шевченко – захисник, Шевченко – воїн»

Про матеріал
Запитую на уроці учнів і запитаю вас, хто може бути тим солдатом, якому присвоїли номер 191 третьої роти п'ятого лінійного батальйону? Урок проводиться у період Шевченківських днів у школах і має на меті показати інакшого нешаблонного Шевченка, а поета, який пройшов сувору школу військової служби.
Перегляд файлу

Тема уроку: «Шевченко – захисник, Шевченко – воїн»

 

Структура уроку

І.Організаційний етап......................................................................................2 хв.

ІІ. Тренування особового складу....................................................................2 хв.

ІІІ. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.........7 хв.

ІV. Вивчення нового матеріалу......................................................................30 хв.

1. Служба Шевченка у російському війську – найсуворіше покарання від режиму.

2. Муштра та стройова підготовка – причини та механізм дії.

3. Шевченкове слово надихає.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів ..........  2 хв.

VI. Підбиття підсумків уроку.......................................................................... 1 хв.

VII. Домашнє завдання.................................................................................... 1 хв.

 

Хід уроку

І. Організаційний етап

1. Шикування особового складу (одношеренговий стрій).

2. Привітання та доповідь викладачу.

3. Перевірка готовності до заняття.

II. Тренування особового складу. Вихід зі строю для доповіді та повернення у стрій.

III. Актуалізація опорних знань та мотивація навчальної діяльності.

Запитую учнів хто може бути тим солдатом, якому присвоїли номер 191 третьої роти п'ятого лінійного батальйону. Для підказки прошу назвати найбільш славетні дати першої декади березня. Після спільного зясування, що це Тарас Шевченко, розповідаю випадок у Одесі. Кінець 19 століття. Виступаючи на Пересипі, трупа М. Кропивницького дала виставу "Дай серцю волю, заведе в неволю". Там Іван Непокритий, роль якого грав актор, мав співати пісню "Гей шпориш, шпориш при дорозі" про сирітську долю. По ходу дії Кропивницький заспівав "Реве на стогне Дніпр широкий". Могутній голос співака підняв глядачів з місць. А це було перше виконання цього твору публічно. Люди почали підспівувати, бо багато хто знав напам'ять твори Тараса Шевченка. Зазвичай на виставах обов'язково був присутній поліцейський наглядач, який сидів у першому ряду. Але цього разу він на мить скам'янів, розгубився і упустив момент. Його протест, ґвалт, крики натовп не захотів почути. Поліцейський вибіг з театру за підмогою. Загін поліції увірвався до театру з криком: "Разойдісь!", але одесити співали українською…

IV. Вивчення нового матеріалу

1.Служба Шевченка у російському війську – найсуворіше покарання від режиму. 5 квітня 1847 року за участь у Кирило — Мефодіївському товаристві Т. Шевченко був заарештований і відправлений до Петербурга. Було вирішено "Художника Шевченко за сочинение возмутительных и в высшей мере дерзких стихотворений, как одаренного крепким телосложением, определить рядовым в Оренбургский Отдельный корпус, с правом выслуги, поручив начальству иметь строжайшее наблюдение, дабы от него, ни под каким видом, не могло выходить возмутительных и пасквильных сочинений". Затверджуючи це рішення III відділу, Микола І власноручно збоку написав: "Под строжайший надзор и с запрещением писать и рисовать". 31 травня 1847 поета в супроводі фельд'єгеря було відправлено до Оренбурга, де містився штаб Окремого Оренбурзького корпусу. після таємного вироку 30 травня 1847 р. поштові коні несуть непокірного поета і художника в супроводі озброєного фельд’єгеря Карла Віддера із Петербурга в Оренбург на заслання. Скільки триватиме неволя — він не знав, бо ніде не було зазначено терміну покарання. Це теж додатковий психологічний тягар. Може, тільки власна смерть стане звільненням від тяжкої неволі...

Колись давно, ще маленьким хлопчиком, Тарас ходив далеко-далеко за своє село шукати «залізні стовпи», на яких тримається небо. Тоді він не знайшов їх, зате тепер від Петербурга до Оренбурга його шлях позначений 2110-ма смугастими чорно-білими стовпами. Не тими, що підпирають небо, а тими, що відмічають кожну подолану версту, яка дорівнює 1066,8 метра. Ці смугасті чорно-білі стовпи стануть своєрідними символами його невільницького шляху на всіх етапах життя, навіть після смерті, коли Т. Шевченко повертатиметься в труні з Петербурга в рідну Україну...

На восьму добу після виїзду з Петербурга об 11-й годині уночі 9 червня 1847 р. поштові коні привезли опального поета і художника в далекий Оренбург — і за ним зачинилися важкі двері жандармського управління...

 В Оренбурзі Тарасові Шевченку видали військову форму. «Коли він приміряв штани, мундир та шинель, аж тоді уявив своє майбутнє, і в нього набігла сльоза; але він зумів не виказати своїх почуттів у казармі», — так написав у своїх спогадах про поета його земляк Михайло Лазаревський.

З Оренбурга Шевченка відрядили на солдатську службу в Орську фортецю, розташовану за 250 верст на південний схід. (Мал.1) Казахи називали те військове укріплення на степовому березі річки Урал Яман-кала, тобто Погань-місце.

 

2. Муштра та стройова підготовка – причини та механізм дії.  Того ж дня, 22 червня 1847 р., рядового Шевченка було зараховано в 3-тю роту 5-го батальйону першої бригади 23-ї піхотної дивізії. З ранку наступного дня командир 5-го батальйону капітан Мєшков почав особисто муштрувати «колишнього художника» на плацу фортеці марширувати «учбовим кроком у три темпи» і навчав проколювати мішки з соломою штиком «в один, два чи три підскоки...» Капітан Мєшков раз у раз нагадував рядовому Шевченку, що «прокалывние штыком набитых соломой мешков должно производиться молниеносно и с лихим видом...» (Мал.2)

А попереду, до звільнення Тараса Шевченка із заслання, було ще 10 років, 3 місяці й 27 днів... (показати уривок фільму 1951 року про службу Шевченка).

«Солдаты — самое бедное, самое жалкое сословие в нашем православном отечестве. У него отнято все, чем только жизнь красна: семейство, родина, свобода — одним словом, все», — такий запис-підсумок зробив Шевченко у своєму щоденнику 14 червня 1857 року.

Саме такими умовами служби та муштрою царат наагався нівелювати геній Шевченка та його волелюбний дух. (розповісти про вплив на психіку стройової підготовки та служби у війську на прикладі КМБ спецназу «Ягуар» НГУ та морпіхів США.

3. Шевченкове слово надихає. Десять років тривало заслання Т. Шевченка. Позбавлений права творити, він, проте, криючись від стороннього ока, продовжує писати поетичні твори. З-під його пера з'являються поеми "Княжна" та "Варнак", історична поема "Чернець" і ряд ліричних віршів: "Не гріє сонце на чужині…", "Сон" ("Гори мої високії…"), "Самому чудно, а де ж дітись?", "А. О. Козачковському" та інші. Т Шевченко з великою поетичною силою відтворив тягар свого підневільного життя в солдатській казармі. Під час переходу з Орської фортеці до укріплення Раім у складі Аральської описової експедиції Т. Шевченко написав вірш "У бога за дверми лежала сокира...", а під час зимівлі 1848—1849 років на Косаралі — "Царі", "Марина" і великий цикл ліричних поезій.

Творчість була для нього не тільки духовною потребою, а й формою протесту проти царського свавілля. Записуючи рядок за рядком, він підтверджував свої ж слова: "Караюсь, мучуся… але не каюсь!.. "

Одна за одною виникають "захалявні книжечки" — таємні рукописні збірочки "невольничої поезії" Т. Шевченка. На третьому році заслання, після повернення з Аральської описової експедиції до Оренбурга, поет переписав свою "невольничу поезію" у нові маленькі саморобні книжечки, яких набралося двадцять сім. З'єднані разом, вони склали знамениту "Малу книжку" — перше чистове зведення віршів і поем 1847 — початку 1850 років. За доносом одного з офіцерів-"землячків", поета відправили в одну з рот у віддалене Новопетровське укріплення, розташоване на півострові Мангишлак, під якнайсуворіший нагляд. Настали найтяжчі часи Шевченкового заслання, період найбільшої ізольованості поета від світу, коли обірвалися навіть листовні зв'язки з нечисленними друзями на волі, встановлені у попередні роки. Протягом перших двох років перебування в Новопетровському укріпленні Т. Шевченко не писав. Тільки 1853 року, він потай відновив літературну творчість, але звернувся до нового для себе жанру — повісті. В одному з листів 1858 року Т. Шевченко зазначав, що повістей у нього "десятків коло двох набереться", нині відомі тексти лише дев'яти: "Наймичка", "Варнак", "Княгиня", "Музикант", "Несчастный", "Капитанша", "Близнецы", "Художник", "Прогулка с удовольствием и не без морали". Усі вони написані російською мовою на засланні, і тільки другу частину "Прогулки с удовольствием и не без морали" поет закінчив 1858 року в Нижньому Новгороді. Місце заслання Т. Шевченко покинув 2 серпня 1857 року. 

Військо підірвало здоров’я поета, але не зламало його український дух. Шевченкові слова несуться крізь віки. Показати ілюстрації, скріни та фотографії. Дати коментарі. Показати відео сюжет про сучасну захалявну книжечку - Кобзар для АТО.

V. Узагальнення, систематизація й контроль знань та вмінь учнів. Провести опитування по ключових моментах уроку

 

VI. Підбиття підсумків уроку.

Акцентувати на прикладі сучасної війни з росією, що у ворогів НЕМАЄ жодного з поетів та письменників, які могли би надихати російські війська, найманців та бойовиків протистояти ЗСУ. Тому їм не бачити перемоги.

 

VII. Домашнє завдання.

Переглянути фільм про Шевченка повністю.

doc
Додав(-ла)
Хараху Сергій
Додано
18 листопада 2020
Переглядів
64
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку