Шкільна тривожність: профілактика, діагностика і корекція

Шкільна тривожність: профілактика, діагностика і корекція. Підготувала: Брегеда О. О.

Поняття. Шкільна тривожність – це специфічний вид тривожності, виявляється у взаємодії дитини з різними компонентами освітнього середовища і закріплюється в цій взаємодії.

Симптоми. Початкова школастрах запізнення до школи;страх загублення власних речей;хвилювання за оцінку;страх втратити повагу вчителя;ухиляються від складних навчальних ситуацій;відмовляються відповідати біля дошки (аби не зазнати невдачі);починають заїкатися або говорять так тихо, що їх майже не чути.

Психологи відзначають наступні риси, які можуть характеризувати тривожного дитини: пригніченість, поганий настрій, розгубленість, дитина майже не посміхається або робить це запобігливо, голова і плечі опущені, вираз обличчя сумне чи індиферентне. У таких випадках виникає проблеми в спілкуванні та встановленні контакту. Дитина часто плаче, легко ображається, іноді без видимої причини. Він багато часу проводить один, нічим не цікавиться. При обстеженні, така дитина пригнічений, не ініціативний, важко входить у контакт.

Симптоми. Основна школапереживання за особистий статус у колективі;тривога, що з’являється у 5 класі (нові вчителі),страх показати себе з поганої сторони;страх отримати погану оцінку;страх отримати велику кількість завдань, які не будуть зрозумілі;надмірна пильність при виконанні завдань;страх відстати у навчанні через певну причину.

Симптоми. Старша школаігнорування запитань, пов’язаних із майбутнім;показна байдужість або, навпаки, зайвастаранність під час підготовки до вступу у виш;страх здавання іспитів;страх щодо невизначення в житті; небажання ходити до школи.

Вікові особливостіШкільна тривожність може виникати в певний віковий період, а згодом нівелюватися. Проте постійний стан тривоги негативно впливає на формування особистості дитини, спричиняючи лякливість, невротичність.

Профілактика. Проведення на уроках релаксаційних та дихальних вправ;співпраця вчителя та психолога у подоланні певних труднощів;ознайомлення батьків із даною проблемою;участь батьків у вирішенні емоційних проблем дітей, контакт з ними, взаєморозуміння;доброзичливе ставлення вчителя до дітей (гарний настрій та посмішка);Розвиток упевненості в собі.

Діагностика. ПРОЕКТИВНА МЕТОДИКА ДЛЯ ДІАГНОСТИКИ ШКІЛЬНОЇ ТРИВОЖНОСТІ (А. М. ПРИХОЖАН)

Інструкція до тесту. Зараз ти будеш придумувати розповіді за картинками. Малюнки у мене не зовсім звичайні. Подивися, усі – і дорослі, і діти – намальовані без облич. (картинка № 1.) Це зроблено спеціально, для того щоб цікавіше було вигадувати. Я буду показувати тобі картинки, їх всього 12, а ти повинен придумати, який у хлопчика (дівчинки) на кожній картинці настрій і чому саме такий настрій. Ти знаєш, що настрій відображається у нас на обличчі. Коли у нас гарний настрій, обличчя у нас веселе, радісне, щасливе, а коли поганий – сумне.