Шлях Хлопчика -Зірки до переродження. За казкою О.Вайлда "Хлопчик-Зірка".

Шлях Хлопчика-Зірки до переродження. Підготувала вчитель зарубіжної літератури Нікопольського ліцею № 24 НМРБуригіна Ірина Володимирівна

Мета: Використовуючи текст, дослідити шлях Хлопчика-Зірки до переродження.

Знахідка. Дроворуб закричав своєму товаришеві, що знайшов скарб, який упав з неба, і коли товариш підійшов, вони сіли на сніг, розгорнули складки плаща, у яких могло бути золото. Проте там було не золото, і не срібло, і не будь-які інші коштовності, а спала маленька дитина.

У новій родині Тоді він швидко зайшов, передав дитину їй на руки, вона поцілувала її й поклала в маленьке ліжечко до їхньої найменшої дитини.

Виховання. Отож Хлопчик-Зірка виховувався разом із дітьми Дроворуба, їв із ними й грався.

Портретна характеристика. Щороку він ставав усе гарнішим. Односельці дивувалися, бо всі вони були смагляві й темноволосі, а він був білим і витонченим, як слонова кістка, а його кучері були подібні на пелюстки золотого нарциса. Його губи були, як червона квітка, а очі, як фіалки біля річечки з чистою водою, а його тіло було таким, як білосніжний нарцис у полі, де ще не ступала нога косаря.

Зневага до інших. Проте його краса обернулася злом для нього, бо він ріс гордим, жорстоким і егоїстичним. Дітей Дроворуба та дітей односельців він зневажав через їхнє низьке походження, говорив, що сам має благородне походження, адже прилетів із зірки. Хлопчик-Зірка став господарем над ними, називав їх своїми слугами.

Ставлення до нужденних. Ніякого жалю не було в нього до бідних, сліпих, покалічених і нужденних. Він кидав у них каміння, гнав їх із вулиць, наказував їм просити хліба десь в іншому місці, так що ніхто більше, крім злочинців, не приходив двічі в те село просити милостиню.

Зачарований своєю красою. Насправді Хлопчик-Зірка був ніби зачарований своєю красою й знущався над тими, хто був слабкий і хворий. Він любив лише себе. Улітку, коли не було вітру, лежав біля колодязя в саду священика, дивився на відображення власного обличчя у воді й сміявся від задоволення, милуючись собою.

Зустріч із матір’ю. Ти божевільна, якщо таке кажеш, — сердито вигукнув Хлопчик-Зірка. — Я не твій син, бо ти жебрачка, потворна й одягнена в лахміття. Тому вимітайся звідси, щоб я більше не бачив твого брудного обличчя. Нарешті він заговорив до неї, його голос був твердим і суворим:— Якщо ти справді моя матір, — сказав він, — було б краще, якби ти трималася подалі, а не приходила сюди, щоб соромити мене. Зрозумій, я вважав себе сином зірки, а не жебрачки, як це ти мені зараз кажеш. Тому йди звідси, щоб я тебе більше не бачив.

Перетворення Тоді жінка підвелася та пішла в ліс, гірко плачучи, і коли Хлопчик-Зірка побачив, що вона пішла, то зрадів і побіг назад гратися зі своїми товаришами. Але коли товариші побачили, що він іде, то відразу почали дражнити його й промовляли:— Ти такий гидкий, як жаба, і бридкий, як гадюка. Забирайся звідси, бо ми не стерпимо, якщо ти будеш гратися з нами.

Новий вигляд. Хлопчик-Зірка спохмурнів і сказав про себе: Про що вони говорять? Піду до колодязя й подивлюся, що зі мною. Отож він пішов до колодязя та подивився в нього. І що ж?! Його обличчя було, як у жаби, а тіло було в лусці, як у гадюки.

Блукання світом. Три роки він ходив світом, і ніхто не поставився до нього добре чи пожалів його, Це був такий світ, який він створив у дні своєї великої гордості.

У темниці чаклунаІ старий чоловік зі злим обличчям, який проходив неподалік і чув розмову, гукнув до вартових:— Я куплю його за таку ціну. Він заплатив за Хлопчика-Зірку й повів його в місто. Хлопчик побачив, що опинився в темниці, де світить лише один ліхтар.

Допомога Заєць сказав йому:— Монета з червоного золота, яку ти тукаєш, знаходиться в печері за деревом. Тому не плач більше, а радій.— Як мені тобі віддячити? — вигукнув Хлопчик-Зірка. — Уже втретє ти мені допомагаєш,— Ні, це ти перший мене пожалів, — сказав Заєць і швидко втік.

Краса повернулася Коли він проходив через міську браму, варта шанобливо вклонилася йому, кажучи:— Який красивий наш володар!Натовп мешканців ішов за ним і гукав:— Без сумніву, у світі немає вродливішого за нього!

Давнє пророцтво. Його краса повернулася до нього, він побачив у своїх очах щось, чого там раніше не було. Священнослужителі й високопосадовці стали на коліна й сказали йому:— Дуже давно було таке пророцтво, що в цей день прийде той, хто буде керувати нами. Тому хай наш володар візьме цю корону та скіпетр1 і буде над нами справедливим і милосердним Королем.

Покаяння. Серед натовпу, який обступили солдати, хлопчик побачив жебрачку, котра й була його матір’ю, а біля неї стояв прокажений, який сидів на дорозі. Вигук радості зірвався з його губ. Він побіг і, ставши на коліна, поцілував рани на ногах своєї матері й окропив їх сльозами. Хлопчик схилив голову і, ридаючи так, що могло розірватися серце, сказав їй:— Мамо, я відрікся від тебе в годину моєї гордості. Прийми мене в годину моєї смиренності. Мамо, я дав тобі ненависть. Дай же мені любов. Мамо, я відштовхнув тебе. Прийми своє дитя зараз.

Зустріч з батьками. Хлопчик піднявся й подивився на них — вони були Королем і Королевою. Королева сказала йому:— Це твій батько, якому ти допомагав. Король сказав йому:— Це твоя мати, чиї ноги ти обмив своїми слізьми. Вони обняли й поцілували його, привели в палац, прибрали в чистий одяг, одягли корону на голову, а в руку дали скіпетр, і він став володарем усього міста над річкою.

Справедливе правління Він керував справедливо й милосердно, злого Чаклуна вигнав, Дроворубові та його дружині послав багато подарунків, а їхніх дітей усіляко вшановував. Він не терпів, коли хтось грубо ставився до звірів чи птахів, навчав любові,доброті й милосердю, бідним давав хліб та одяг, і всюди тоді панували мир і достаток.

Джерела інформації:https://www.google.com/search?qmamabook.com.ua/o-uayld-hlopchik-zirka-chastina-2/