Запорукою ефективного спілкування та успішної подальшої взаємодії є індивідуальний підхід до стилю та дотримання культури педагогічного спілкування, які визначають шанобливе і доброзичливе ставлення всіх суб’єктів взаємодії один до одного і закладає основи взаємин співпраці і взаємодопомоги.
Основні принципи культури педагогічного спілкування - любити дітей такими, як вони є;- поважати і розуміти дітей, батьків, колег;- виправдовувати щодня і щохвилини довіру тих, з ким маєш справу, кого навчаєш і в кого вчишся сам;- неухильно дотримуватися професійної етики спілкування;- в будь-якій ситуації координувати свої дії зі своїми колегами;- бути оптимістами;- спілкування вчителя «від учня»;- бути добре підготовленим до будь-якого діалогу, з будь-якою людиною з усіх питань, що належать до кола професійної компетенції;- знаючи, що педагогічне спілкування потребує духовної та фізичної витривалості, постійно розвивати в собі цю рису.
Демократичний стиль педагогічного спілкування передбачає зорієнтованість педагога на розвиток активності учнів, залучення кожного до розв'язання спільних завдань. В основі керівництва - опора на ініціативу класу. Демократичний стиль є найсприятливішим способом організації взаємодії всіх учасників навчально-виховного процесу.
Результати наукових досліджень свідчать, що у класах з авторитарним, суворим, недоброзичливим педагогом поточна захворюваність утричі вища, а кількість неврологічних розладів у два рази більша, ніж у класах зі спокійним, урівноваженим, чуйним педагогом, якому притаманний демократичний стиль спілкування
Педагогу, який прагне забезпечити демократичний і водночас продуктивний стиль спілкування слід:- дотримуватися позиції "на рівних" з учнем, що означає обстоювати право дитини, незважаючи на її вік і недосвідченість;- створити у класі дух товариськості при додержанні певної дистанції, атмосферу емпатійності, доброзичливих взаємин з учнем при збереженні впевненості в діях, твердості голосу й інтонаційної переконливості, аби не вдаючись до засобів тиску, дати зрозуміти дитині, що останнє слово лишається за дорослим;- використовувати різноманітні засоби для підтримання інтересу до знань, які він передає учневі, як-от - емоційна насиченість повідомлення, створення проблемних ситуацій, вплив своєї особистості тощо;- забезпечити активну роль дитини в організованій педагогом навчальній діяльності через створення умов для само-актуалізації учня в процесі навчальної взаємодії, вияву творчості і самостійності при виконанні навчальних завдань, для виходу (вивільнення) емоцій у спілкуванні, а також для розвитку ініціативності у вирішенні власних комунікативних проблем.
Учителю, будь сонцем, яке випромінює людське тепло, будь ґрунтом, збагаченим ферментами людських почуттів, і сій знання не тільки в пам’яті і свідомості своїх учнів, а й у душах і серцях. (Шалва Олександрович Амонашвілі)Коли учитель поспішає до дітей, радіючи кожній зустрічі з ними, тоді й діти поспішатимуть у школу і щиро радітимуть кожній зустрічі зі своїм вчителем. Ш. Амонашвілі