Шляхи вдосконалення швидкості читання через інноваційні підходи розвитку читацьких умінь і навичок

Шляхи вдосконалення швидкості читання

через інноваційні підходи розвитку

читацьких умінь і навичок

           В умовах модернізації системи освіти, визначені нові стратегічні цілі й тенденції оновлення змісту навчання і виховання підростаючого покоління.

       Їх головною метою визначено створення умов для особистісного розвитку і творчої самореалізації кожного громадянина України, формування покоління, здатного навчатися, створювати і розвивати цінності.

      Першого вересня шестилітня дитина вперше переступає поріг школи, з якою попрощається тільки в юнацтві. Попереду 12 довгих і важких років навчання. Як важливо, щоб ці роки для кожної дитини були роками радощів незалежно від того, які здібності і індивідуальні можливості вона має. Джерелом такої радості може й повинна стати книга.

     Значення книги в житті кожної людини і суспільства в цілому величезне. Книга – це ланка, яка зв’язує нас з минулим і майбутнім. Книга – це шлях до пізнання речей і явищ. Книга – це ключ до відкриття світу людей: добра й зла, сили й слабкості, покірності й боротьби. Відкриваючи цей світ, дитина розвиває свій розум і почуття, виробляє переконання, пізнає, оцінює й виховує саму себе. І нема в процесі розвитку такої ж загальнодоступної величини й направляючої сили, як книга.

      Починаючи з першого класу, працюю над формуванням навичок швидкості читання. Чим раніше дитина оволодіє технікою читання, тим легше їй вивчати всі інші предмети, передбачені програмою.

Спосіб читання

      Під час навчання молодші школярі оволодівають двома видами читання – вголос і мовчки.

      Читання вголос – це чітке, плавне, безпомилкове, достатньо виразне читання цілими словами у відповідному темпі.

Таке читання створює відповідне мовне середовище, сприяє розвиткові навичок вимови, це дає мені змогу  контролювати увесь  процес, при цьому забезпечується одночасне навчання всього класу.

      У 1 – 2 класах основна увага зосереджується на інтенсивному формуванні якостей читання вголос. Паралельно з цим в учнів формуються уміння слухати, сприймати й розуміти зв’язне усне й писемне мовлення.

       Читання мовчки – читання "очима”, без зовнішніх мовленнєвих рухів, характеризується активізацією процесів розуміння, запам’ятовування і засвоєння прочитаного, а також зростання темпу, порівняно з читанням уголос.

У читанні мовчки виключаю озвучування слів, що сприймаються зором. Учні роблять менше пауз, більше охоплюють знаків за одним рухом очей, тобто розширюється «поле читання». Це прискорює читання і дає можливість вдумуватися у зміст.

      Однак, читання мовчки в молодших школярів розвивається повільно. Тому практикую цей вид діяльності на кожному уроці (7 – 8 хвилин), з урахуванням вікових можливостей дітей. Цей вид читання використовую в первинному читанні, для одержання з тексту певної інформації, у переказі, під час добору заголовків, підготовки дітей на запитання, опрацюванні художніх засобів тощо.

    Методику навчання читати мовчки застосовую з другого півріччя 2 класу.

       Читання – слухання художнього твору з наступним його аналізом. Вчити учнів під час слухання визначати, про що цей твір, чим цікава тема, хто його герої, відчувати загальну емоційну спрямованість. Для цього проводиться підготовча робота, формулюються конкретні завдання перед читанням, організовується читання – передбачення за заголовком, заголовком і опорними словами, виписаними з тексту (ілюстраціями, закінченням, прислів’ями, запитаннями).

       У ході аналізу вчитель перечитує учням найяскравіші частини тексту, організовує спілкування з твором, його автором – це спільне переживання, відчуття дитиною ставлення вчителя до прочитаного, збагачення емоційно-естетичного досвіду. Дітям важко перекласти на мову, що їх вразило, сколихнуло почуття. Тому виховання і навчання на уроці читання повинно включати обмін духовними цінностями на рівні особистісного спілкування вчителя і учнів, учня з учнем.

       Урок читання наповнюється думками і почуттями. Через аналіз твору вчитель веде дитину від підсвідомого розуміння до усвідомленого відкриття морально-естетичних цінностей твору.

        Читання-аналіз – читання тексту учнями "від слова до слова” з намаганням не лише зрозуміти зміст, а відчути красу художнього слова, його найтонші відтінки; жити життям героїв твору, поділяти з ними їхні мрії, радощі, смуток.

         Читання, слідкуючи. Цей вид читання розвиває в учнів зорово-слухове сприйняття.

          Читання-передбачення (на етапі "в ході читання” твору). Перед читанням кожного абзацу (частини) вчитель втручається в процес сприйняття, пропонуючи дітям уявити, поміркувати, відчути, "почути”, "побачити”, бути спостережливими, пам’ятати хід розвитку подій.

          Читання-порівняння. Під час читання діти пригадують подібний твір, знаходять його в читанці, перечитують, вибирають художні засоби, порівнюють.

 індивідуальне читання мовчки. В ході такого читання розвивається зорове, емоційне сприйняття, усвідомлення змісту, запам’ятовування; формується вміння співвідносити швидкість читання з усвідомленням, уявленням описаних картин. Ефективним прийомом є осмислювання запитань, заздалегідь записаних вчителем на дошці, підготовка до вибіркового читання під час відповіді на кожне з них;

         Пошукове читання (пошук слів, виразів, думок, слів-характеристик тощо).

         Виразне читання як результат усвідомленого, емоційного сприйняття твору.

         Переказ – це ефективний засіб розвитку вмінь висловлювати свої думки. Я пояснюю учням недоліки у вимові, у доборі слів, творенні форм, побудові речень. За роки своєї  праці, я помітила, що основним недоліком переказу є бідність мовлення (невиразність, схематичність). Усунення такого недоліку я досягаю змістовною роботою над мовними засобами, структурою речень до початку переказу.

Правильність читання

        Введення спеціальних вправ для розвитку чіткої вимови, точності і швидкості зорового сприймання, увага до слова і його частин.

         Навчання правильної вимови слів (за нормами орфоепії ) та правильного їх наголошування під час читання. Вправи виконуються паралельно з роботою над текстом до його читання, після читання.

Темп читання

     Введення спеціальних вправ для розвитку поля читання, периферичного зору, подолання регресій під час читання. Розвиток поля читання до 2 слів.

      Навчання змінювати темп читання залежно від жанрових особливостей, змісту твору та виду читання (пошукове читання, читання "від слова до слова”). Вибір темпу читання художнього твору, який сприяє повноцінному естетичному його сприйманню, прояви максимальної уваги до кожного слова; впровадження елементів пришвидшеного усвідомленого читання додаткових (інформаційних, науково-пізнавальних) текстів.

Усвідомленість читання

     Введення спеціальних вправ, які активізують мислення під час читання. Формування уважного ставлення до значення слова, уміння користуватися тлумачним словником.

   Розуміння смислової структури тексту, зв’язків між реченнями і частинами тексту.

    Розвиток антиципації (смислової здогадки).

    Цілісне сприймання тексту. Розуміння фактичного (факти, події), узагальненого змісту, основної думки тексту.

       Збільшенню мовленнєвої практики, сприяє, значною мірою, аналіз фактичного змісту тексту. При цьому збагачується словник дітей, запам’ятовуються граматичні форми, що сприяє розвиткові умінь впізнавати слова у процесі читання.

       Формування висловлювань під час роботи над текстом має бути в центрі уваги вчителя. Вирішенню цього завдання сприяють смисловий аналіз (відповіді на запитання), композиційний (визначення структури тексту), лексико-стилістичний (аналіз мовних засобів), емоційно-образний (формування емоційного досвіду дитини) тощо.

Виразність читання

•     Формувати уміння користуватися засобами інтонаційної виразності: визначати логічні наголоси, дотримуватись пауз (пунктуаційних, ритмічних), регулювати силу голосу, темп читання, тон, залежно від зображених картин, настрою, жанрових особливостей твору; вибирати інтонацію і пантомімічні засоби виразності підчас промовляння слів і реплік персонажів твору. 

•     Формувати виразність читання із вказівкою на особливості читання твору даного жанру (пісня читається мелодійно, загадка – таємничо, прислів’я – повчально, лічилка – у відповідному ритмі, скоромовка – швидко, але з чіткою вимовою звуків).
•     Формувати уміння вибирати засоби художньої виразності із запропонованих (читати швидко чи повільно, тихо чи голосно, спокійно чи схвильовано); обґрунтовувати свій вибір на основі у тексті орієнтирів.
•     Уміння розбиратися в емоційному настрої твору, його автора, героїв.
•     Уміння уявляти описані картини ("словесне малювання”).
•     Формувати навичку мовчазного читання. Чергування видів читання вголос і мовчки. 
•     Щоденне проведення тренувальних вправ: індивідуально, колективно, в групах – 5-6 хвилин.
•     Формувати навички читання в ході читацької діяльності, спрямованої на сприйняття, усвідомлення, відтворення тексту: читання – аналіз "від слова до слова”, читання – пошук, читання – порівняння, індивідуальне читання – підготовка до правильного читання; вразливого; вибіркового; в особах; читання слідкуючи, читання – передбачення.  

Основні шляхи швидкості читання

      – Збільшення слухового та зорового сприйняття тексту

      – Збільшення кута зору

      – Вироблення навиків антиципації (передбачення наступного слова)

      – Формування стійкої уваги

      – Ліквідація регресії при читанні

      – Збагачення словникового запасу учнів

      – Розвиток артикуляційного апарату дитини.

Розвиткові читацьких вмінь сприяють

         – Слухові і зорові диктанти

         – Списування текстів

         –  Читання з прискоренням

         – Скоромовки

       Без високої культури читання, акцентував В.О.Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Читання – основа всіх наук, розвиток інтелекту.

      Навчити дітей вчитися, прищепити їм стійкий інтерес до знань, прагнення самостійно збагачуватися ними,  можливе лише через закріплення в кожному учневі швидкого, правильного, свідомого вміння читати.