Шляхи забезпечення результативності сучасного уроку в початкових класах в умовах впровадження державного стандарту початкової освіти

Про матеріал
В статті йдеться про шляхи забезпечення результативності сучасного уроку в початкових класах в умовах впровадження Державного стандарту початкової освіти. В умовах сучасних реформаторських змін та перетворень в галузі освіти продукується низка проблем та завдань, що вимагають якісно іншої підготовки педагога. Сучасна наукова думка відзначає, що основними проблемами, з якими зустрічаються вчителі в цьому тисячо-літті, є постійне ускладнення змісту освіти, гарантування високого рівня освітніх стандартів; ускладнення проблем виховання; безперервне оволодіння прогресивними технологіями навчання, розв’язання складних професійно-педагогічних проблем, які вимагають інтеграції навчальних предметів; реалізації компетентнісного, особистісно зорієнтованого та діяльнісного підходів у навчанні в їх об’єднанні. Усе це може здійснювати тільки вчитель з високою професійною компетентністю, розвиненими творчими здібностями, високим рівнем інтелігентності, ерудованості, який здатен до безперервної освіти.
Перегляд файлу

Капусняк Т. М.

вчитель початкових класів

Ямпільського ліцею

Хмельницької області

Шляхи забезпечення результативності сучасного уроку в початкових класах в умовах впровадження

Державного стандарту початкової освіти

 

    У статті розглянуто основні проблеми сучасного уроку в початковій школі, методичні засади та вимоги до його підготовки й проведення.

 

    Ключові слова: урок, сучасний урок, інтеграція, рефлексія, методи і форми навчання, цілі, типи й структура уроків, комбінований урок.

 

    На початку 90-х років минулого століття як природна реакція на ідеї перебудови в педагогічному середовищі виникли гострі дискусії, в процесі яких відбувався пошук істинних причин низької ефективності навчального процесу в школі, головну з яких було визначено в уроці – начебто застарілій формі організації освітньої діяльності дітей.

    На сучасному етапі головною формою навчання в початкових класах є урок. Дотепер в педагогічній науці переважає думка, що урок – це форма організації діяльності постійного складу вчителів та учнів у певний відрізок часу за твердим розкладом, і як правило, за єдиною для всіх програмою навчання.

    Урок – це обмежена в часі організаційна одиниця навчального процесу, функції якої полягають у досягненні завершеної, але часткової мети навчання.

    Урок підпорядковується всім закономірностям процесу навчання, незалежно від форми навчання… У ньому, як у цілісному відрізку процесу навчання, взаємодіють усі його компоненти – цілі, дидактичні задачі, зміст, методи, матеріальне оснащення та інше. Звичайно зробивши цікавим свій урок, ви можете не боятися надокучити учням. Одна необхідно пам’ятати, що не все може бути цікавим у навчанні, а неодмінно є і нудні речі, і повинні бути. Потрібно привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов’язок.

    Урок постійно зазнавав змін у своїй побудові внаслідок зміни вимог до якості освіти, що їх висували в різні часи перед школою влада, суспільство та педагогічна наука. Це зумовлено тим, що урок є не лише організаційною формою, а й відрізком, клітинкою обмеженого в часі навчального процесу. Характер навчального процесу залежить від цілей, що мають розв’язуватися на уроці, змісту й методів навчання. Тому поширеними є вислови «сучасний урок», «вимоги до сучасного уроку».

    Сучасний урок – це урок, на якому створено реальні умови для інтелектуального, соціального, морального становлення особистості учня, що допомагає досягти високих результатів у навчанні.

    Якщо в цілях і змісті шкільної освіти відбуваються суттєві зміни, вони обов’язково впливають на дидактичні і методичні аспекти організації уроку, оцінювання його ефективності. Це зумовлено тим, що під час уроку вчитель застосовує ( більш або менш розгорнуто) всі основні категорії дидактики: мету, навчання, зміст, форми, методи, технології, контроль, оцінювання тощо. У проведенні уроку в практичній площині відображаються методологічні установки, цінності, нові методики, ставлення вчителя до дитини. У цьому розумінні в різні періоди розвитку шкільної освіти існували свої характеристики сучасного уроку. Так, у 1980-1990-х роках проблема вдосконалення уроку набула особливої гостроти: у шкільній освіті поширювався досвід педагогів-новаторів, у теорії та практиці все більшого значення надавали ідеям розвивального навчання, педагогіці співробітництва. Дослідження проблеми сучасного уроку з дидактичного та методичного поглядів доводять, що домінування суб’єктивності учня є основною характеристикою якості уроку. Коротко розглянемо, за яких умов вона досягається:

  1. Пріоритетність мотиваційного забезпечення навчального процесу на уроці.

    Йдеться не лише про мотивацію як окремий етап, який зазвичай учителі вказують у плані як початок уроку. Важливо, щоб мотивація учіння була впродовж усього уроку. Дбаючи про мотивацію учня на уроці, творчі вчителі орієнтуються не на молодшого школяра взагалі, а на конкретні групи й окремих дітей класу. Звідси висновок: на уроці має діяти широкий і водночас цілеспрямований діапазон стимулів, щоб була можливість підтримувати й зміцнювати навчальні мотиви різних груп і кожної дитини, бо вони є глибоко особистісною індивідуальною сферою.

  1. Урізноманітнення джерел інформації і засобів навчання щодо підготовки й проведення уроку. Ця можливість  забезпечується: виданням до одного предмета одного підручника методичних посібників, створених різними авторами і в різних регіонах, що дає змогу здійснювати їх порівняльний аналіз, а також виданням різних друкованих робочих зошитів і зошитів для контролю знань; доступом учителів до електронних видань; появою в початкових класах сучасних технічних засобів навчання; поширення публікацій про альтернативні педагогічні системи, відкритість зарубіжного досвіду. Цей масив інформації дозволяє зробити уроки більш динамічними, цікавими, як щодо змісту, так і використання окремих методик інноваційних для нової української школи.
  2. Технологічність навчання як інструмент суб’єктності й полісуб’єктності сучасного уроку. Це зумовлено вимогами компетентнісно зорієнтованої  освіти, що зобов’язує вчителя досягати в системі уроків запланованих вимог до навчальних досягнень кожного учня. Позитивним є розроблення в теорії та опанування на практиці загально навчальних технологій, навчального співробітництва, засвоєння матеріалу, диференційованого навчання, формування загально навчальних умінь і навичок, проектного навчання, ігрової діяльності.
  3. Збагачення діяльнісного компонента уроку різними видами навчальної взаємодії, а саме: групова робота, включення інтерактивних методів і прийомів, розгортання діалогів і полілогів, виконання творчих і прогнозу вальних завдань – створює реальні передумови для мотивації та активної пізнавальної позиції кожної дитини.
  4. Застосування інтегрованих уроків є досить продуктивним явищем. Це дійсно сприяє розвитку в учнів цілісного й водночас різнобічного сприймання і засвоєння тих понять, явищ, об’єктів, які в реальному світі взаємопов’язані. На практиці найбільш поширеними є уроки  з  між предметною інтеграцією, а також ті, що проводяться за інтегрованими курсами.

    Для сучасного уроку характерними ознаками є:

  • Гуманітарний потенціал і гуманізація навчання.
  • Варіативність і гнучкість структури уроку.
  • Спрямованість уроку на особистість учня.
  • Системний підхід до архітектури уроку та процесу навчання.
  • Спрямованість уроку на головне – генералізація навчання.
  • Повне засвоєння нового матеріалу на уроці.
  • Оптимізація форм роботи на уроці.
  • Економія часу в шкільному навчанні.

    Сучасний урок – це урок демократичний. Він проводиться не для учнів, а разом з ними. Його характеризує не навчання словом, а навчання справою.

    У підготовці до сучасного уроку виділяють три етапи:

  • Діагностичний, що передбачає вивчення особливостей та інтересів учнів, їх рівня підготовки до уроку, аналіз навчального  матеріалу.
  • Прогнозування, який включає вибір найбільш оптимальної стратегії навчання учнів і оцінку різних варіантів проведення уроків у контексті обраної стратегії.
  • Планування, що має на меті створення плану та програми управління навчальною діяльністю учнів.

 

 

Також слід не забувати про класифікацію уроків

    Саме цей аспект тісно пов’язує дидактику з методикою, теорію з практикою, впливає на вдосконалення структури проведення уроків. Класифікація уроків за типами досить різноманітна. Це зумовлено тим, що якими ознаками вчені її здійснюють. Нині відомі класифікації уроків Б. Єсипова, М. Данилова, І. Казанцева, А.Пишкало, М. Богданович, М. Моро, Л. Кочина, Н. Скрипченко, Т. Рамзаєва, Г. Коваль, М. Вашуленко, Т. Байбара, Р. Б. Шияна. На думку авторів, універсальна класифікація уроків в сучасній початковій школі неможлива, тож із погляду дидактики найбільш узагальненим підходом є визначення типів уроків за основною дидактичною метою:

  • Засвоєння нового матеріалу.
  • Закріплення й застосування знань, умінь та навичок.
  • Повторення та узагальнення знань та вмінь.
  • Перевірка та контроль результатів навчання.

    Перелічені типи уроків у чистому вигляді в початкових класах трапляються рідко, здебільшого переважає поєднання різних цілей навчання.

    Також слід зазначити, що ефективними засобами збудження живого інтересу до вивчення предметів початкової школи є нестандартні уроки. У своїй діяльності на уроках застосовую різні способи щодо організації навчання: урок-казка, урок-конкурс, урок-драматизація, урок-гра, урок-подорож, урок-презентація, урок-презентація проекту, урок розвитку творчих здібностей, урок-екскурсія. Наприклад, уроки, розробки яких ґрунтуються на казкових сюжетах та загадках, служать захоплюючим матеріалом для роздумів. До уроків-вікторин, олімпіад слід ставитися як не до одноразових заходів, а як до цілої системи змагань. Підготовці таких заходів та їх проведенню слід відвести значний проміжок часу, коли проводиться робота з учнями, яка має масовий характер та є підготовчою до участі у змаганнях для кожного учня. Важливим у цій справі є також розумне поєднання змагання і засобів заохочення й відзнаки дітей.

    Однак, незважаючи на всю важливість і значущість нестандартних уроків, слід запам’ятати, що це не є самоціллю. Форми і методи роботи, які застосовуються для нестандартних уроків, мають взаємно доповнюватися з іншими методами і прийомами навчально-виховної роботи. Це допоможе забезпечити доцільність змін у діяльності молодших школярів, підтримати інтерес до матеріалу, що вивчається, зосередити увагу дітей на виконанні пізнавальних дій, запобігти гіподинамії, уникнути втоми, яку викликає інтелектуальна робота.

    При цьому кожен педагог повинен усвідомлювати, що проведення таких уроків – справа  яка потребує значної підготовленості і виняткової творчості учителя, який повинен постійно шукати шляхи урізноманітнення змісту, методики організації та обладнання. Лише тоді ця робота буде сприйматися учнями як захоплююча й така, що містить елементи новизни.

    Для таких уроків учитель спершу визначає мету у взаємозв’язку навчальних, виховних і розвивальних завдань, передбачає відповідні форми та методи роботи, демонстраційний матеріал, технічні засоби. Зазначені уроки мають гнучку структуру у якій, окрім загальних вимог, ураховується:

  1. Провідний метод і особливості змісту предмета;
  2. Обсяг і оригінальність додаткової інформації;
  3. Можливості використання відповідного обладнання;
  4. Місце цього уроку в системі уроків;
  5. Прогнозування способів оцінювання результатів досягнень учнів.

    Складання плану уроку передбачає три стадії:

  • Вивчення мети;
  • Розробку дидактичної моделі процесу;
  • Визначення структури уроку.

    Що таке мета і завдання сучасного уроку?

    Мета – це прогнозований, насамперед запланований результат діяльності, спрямованої на перетворення якогось об’єкта. В педагогічній діяльності об’єктом перетворення є діяльність учня, а результатом – рівень освіченості, розвитку і вихованості учня. Тому мета уроку визначається у відповідності з метою і завданнями навчання й освіти як системи більш високого порядку і не може передбачати лише передачу учням готових знань, як-то: « вивчити такий-то обсяг нового матеріалу», «повторити такі-то розділи програми» тощо.

    Мете уроку в сучасній школі повинна відзначатися конкретністю, чіткістю, логічністю, визначеністю засобів досягнення, трансформацією в конкретні дидактичні завдання. Наприклад,  мета уроку « Теорема про три перпендикуляри» досить складна. Для її досягнення необхідно продумати і вирішити три найважливіші дидактичні завдання: актуалізувати попередні знання, уміння і навички, безпосередньо пов’язані з темою уроку; сформувати в учнів нові поняття і способи дій; організувати застосування учнями знань і досвіду діяльності з метою формування у них нових навчальних і пізнавальних умінь і навичок, нового досвіду пізнавальної діяльності.

    Дидактичні завдання в цілісній структурі уроку є найважливішим і основним засобом досягнення мети і умовою конструювання способу дій як учителя, так і учня. Ієрархію дидактичних завдань уроку можна представити в такому вигляді:

    Освітні завдання. Удосконалення змісту освіти: засвоєння знань про Всесвіт і способів діяльності; засвоєння досвіду здійснення типових дій; засвоєння досвіду творчої діяльності; засвоєння системи емоційно-ціннісних відношень.

    Розвиваючі завдання. Розвиток психологічних процесів і стану особистості:

  • уваги ( стійкості, інтенсивності, концентрації, довільної і мимовільної, обсягу і розподілу та ін..);
  • сприймання ( предметності, цілісності, стабільності, винахідливості);
  • мислення ( наочно-дійового, образного, теоретичного і практичного, ініціативи, репродуктивної творчості);
  • пам’яті ( механічної, оперативної, довільної, мимовільної);
  • відчуттів, уявлень, емоцій, піднесення, індивідуальних особливостей ( загальних і спеціальних), волі, вольових якостей;
  • потреб ( матеріальних і духовних; інтелектуальних і естетичних відчуттів);
  • формування характеру.

    Виховні завдання. Формування системи моральних відношень особистості до світу. Формування ставлення до:

  • ідеології і політики ( ідейно-політичне виховання);
  • суспільства, Батьківщини-України, держави ( патріотичне і правове);
  • рідного краю, культури, мови ( виховання інтернаціоналізму, гуманізму, формування почуття жителя планети Земля, форм планетарного мислення);
  • діяльності ( громадської, політичної, пізнавальної праці, формування суспільно-політичної активності, культури навчальної праці, трудове виховання);
  • результатів діяльності ( економічне виховання);
  • мистецтва ( естетичне виховання, формування духовних потреб);
  • природи ( екологічне виховання);
  • самого себе ( почуття особистої гідності, самокритичності, самовиховання);
  • інших людей ( формування колективістської спрямованості особистості, милосердя);
  • здоров’я ( фізичний розвиток, санітарно-гігієнічне виховання).

 

     Особливої уваги у моїй роботі заслуговує питання обладнання уроку, бо « з нічого - нічого й вийде». Без належного обладнання не можна провести ані урок-казку, ані урок-практичну роботу, ані урок-дослідження. Адже різноманітні наочні посібники та обладнання виконують роль певної предметної або сюжетної наочності, допомагають зробити матеріал, що вивчається, більш доступним, сприяють розвитку конкретного образного мислення. Ілюстративний матеріал допомагає формуванню у дітей спостережливості, уміння порівнювати факти, які вони досліджують, виділити в них риси схожості та відмінності, сприяючи тим самим розвиткові мислення учнів.

    У своїй практиці значне місце приділяю узагальнюючим урокам з елементами гри. Ці форми допомагають залучити учнів до попередньої підготовчої роботи, яка має важливе стимулююче й навчальне значення. Проведення таких уроків створює атмосферу змагання, учить співробітництва, розширює кругозір дітей.

    Неодмінний елемент кожного уроку – перевірка знань, умінь і навичок. Більшість учителів вдаються до одноманітних способів перевірки. Ще з 1 класу намагаюся дітей поступово привчати до усного індивідуального опитування на уроці, яке розвиває монологічне мовлення, підвищує відповідальність ( адже кожна відповідь біля дошки – маленька подія молодшого школяра). Важливим засобом швидкої та відносно об’єктивної форми перевірки є виконання учнями тестових завдань.

    Мене насамперед цікавить не тільки кінцевий результат, а й те, як учень дійшов до нього. Як життя показує , що в підготовці до уроків, навіть в межах одного типу, неприпустимий штамп. Ніяка структура уроку, навіть вдало апробована, не може бути придатною для уроків усієї теми.

    В організації кожного уроку необхідний творчий пошук учителя.

    В своїй діяльності також приділяю значне місце інтегрованим урокам. Інтегрування є об’єктом складним процесом у будь-якій галузі діяльності. Інтеграція у навчанні передбачає об’єднання узагальнених знань про предмет, поняття, явище та підпорядкування їх цілому на основі між предметних зв’язків.

    У темі, яка розглядається, існують внутрішньо предметні, внутрішньо курсові та міжпредметні зв’язки одночасно. Наприклад, тема «Весна» вивчається на уроках літературного читання, музичного мистецтва, образотворчого мистецтва, трудового навчання та на уроках я досліджую світ. Тому потрібно подати матеріал таким чином, щоб це природне явище сприймалося дітьми комплексно.

    Таким чином існує чималий перелік типів і варіантів уроків, у їх підготовці та проведенні є визнані дидактикою і кращим педагогічним досвідом етапи. Це зумовлено тим, що на уроці завжди відбувається цілеспрямована взаємодія учителя та учнів з метою досягнення конкретного результату, яка передбачає певну послідовність. Щоб у роботі досягти  мети і уроки були цікавими для учнів слід дотримуватися такої послідовності у роботі:

  • Визначення цілей уроків у їх системі.
  • Визначення змісту уроку, аналіз можливостей підручника для реалізації мети й завдань уроку відповідно до готовності дітей засвоювати навчальний матеріал.
  • Вибір та поєднання методів і прийомів навчання.
  • Вибір форм організації навчальної діяльності.
  • Взаємозв’язок структурних компонентів уроку та його відносна завершеність.
  • Передбачення способів зворотного зв’язку, контролю й оцінювання навчальних досягнень учнів.
  • Складання плану уроку, у якому необхідно чітко передбачити всі етапи уроку, основний фактичний матеріал, оцінювання, домашнє завдання.

    Отже, щоб добре підготуватися до уроку потрібно визначити зміст і відповідне методичне забезпечення; залежно від мети виокремити для кожного етапу основне завдання, пам’ятаючи, що багатопредметність змісту початкової освіти, чіткі вимоги до навчальних досягнень учнів об’єктивно вимагають різних методів і технологій навчання та різного рівня засвоєння конкретного матеріалу. Зважаючи на це, потрібно збагачувати власне  методичне порт фоліо способами організації провідних видів діяльності учнів на уроці, забезпечувати оперативний  зворотний зв’язок, впливати на мотивацію учіння, бачити наступність і перспективність у засвоєнні основних понять кожної теми.

    Проте найчастіше у своїй практиці я застосовую комбіновані уроки. На уроках комбінованого типу провідним є вивчення нового матеріалу. Це зумовлено декількома причинами.

  • Особливістю предметного змісту.
  • У початкових класах є предмети, на вивчення яких відведено одну годину на тиждень.
  • Обов’язковим компонентом вимог до навчальних досягнень учнів, які є структурними аналогами предметних компетентностей , у програмах визначено розуміння й застосування знань, умінь і навичок.

    Універсальної, жорсткої структури комбінованого уроку, що задовольняла б усі цілі організації навчання, бути не може. Ефективний урок не будується стихійно, хоча не раз і приходиться імпровізувати, змінювати план, якщо цього потребують обставини.

    Типовий комбінований урок будується переважно за такою моделлю:

  1. Організація класу до роботи;
  2. Перевірка домашнього завдання;
  3. Підготовка до засвоєння нового матеріалу;
  4. Пояснення, усвідомлення;
  5. Первинне закріплення;
  6. Частково-самостійні вправи;
  7. Різні види перевірки й оцінювання;
  8. Підведення підсумків.

    Така побудова уроку в одних випадках буде оптимальною, а в інших дотримання послідовності всіх етапів недоречне, оскільки не завжди враховує особливості мети та змісту конкретного уроку. Вищезазначена структура типового комбінованого уроку непридатна для випадків, коли вчитель будує навчальний процес за принципом диференціації або на основі укрупнення навчального матеріалу.

    Якщо всі уроки підганяти під одну схему комбінованого, то форма суперечитиме змісту навчання та рівню готовності учнів. Тому питання структури уроку щоразу потребує ретельного обміркування.

    Невід’ємною частиною навчального процесу є домашні завдання. Їх виконання в початкових класах передбачає:

  1. Закріплення, поглиблення та розширення знань, вмінь і навичок учнів.
  2. Цілеспрямовану підготовку учнів до активного сприймання нового матеріалу.
  3. Формування вмінь і навичок самостійної праці.
  4. Розвиток дослідницьких умінь і пізнавальних інтересів.

    У початкових класах діти можуть одержувати письмові й усні домашні завдання, а також індивідуальні, парні й групові.

    Визнаючи характер, зміст і обсяг домашніх завдань, необхідно враховувати специфіку й вольові якості школярів.

    Обсяг домашніх завдань залежить від темпу й ритму роботи учнів, їх загального навантаження роботою цього й наступного навчального дня.

    Важливо правильно організовувати запис учнями домашнього завдання в щоденник. письмові завдання мають бути записані вчителем на дошці. Для усних учитель підказує економну форму запису. Успішне виконання домашніх завдань багато в чому залежить від взаємозв’язку між учителем і батьками. На батьківських зборах треба спеціально спинитися на таких питаннях: як допомогти дитині у навчанні; якою мірою і чи всім дітям потрібна допомога; як перевірити домашнє завдання, тощо.

    Дуже важливо переконати батьків, що нічого не варто робити за дитину. Водночас потрібно допомогти синові чи доньці в організації роботи, планування часу. Батьків треба поінформувати, яким орієнтовним обсягом знань мають оволодіти учні, вказати, які з питань програми школярі повинні засвоїти досконало.

    Отже, домашні завдання в початкових класах багатофункціональні, їх зміст і способи виконання мають формувати в дітей уміння самостійно працювати, закріплювати предметні вміння, навички, розвивати пізнавальні інтереси.

    Отож на своїх уроках стараюся показати дітям радість праці, радість успіху у навчанні, пробудити в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності.

    Саме навчання прагну зробити не простішим, а зрозумілішим. Однак розумію, що процес навчання – це не безперервна радість. Не все може бути цікавим у навчанні. Вважаю за потрібне привчити дитину робити не тільки те, що її цікавить, а й те, що не цікавить, робити заради приємності виконати свій обов’язок.

    Добре відомо, що більшість першокласників ідуть до школи з бажанням вчитися, і якщо цей вогник бажання не підтримувати, то він дуже швидко згасне, і учень із зацікавленого «чомучки»  перетвориться у невпевненого в свої сили, байдужого до навчання учня, якому вчитися нецікаво. А цікаво, це коли просто і зрозуміло кожному, коли все вдається, коли дитина не відчуває навантажень, а просувається сходинками пізнання легко і з радістю.

 

Список використаних джерел:

  1. Савченко О.Я. « Сучасний урок у початковій школі », « Дидактика початкової освіти ».
  2. Бабанський Ю. К. « Методи навчання в сучасній школі ».
  3. Махмутов М. І. « Сучасний урок ».
  4. Онищук В. А. « Урок в сучасній школі ».
  5. Сухомлинський В. О. « Сто порад учителю ».

1

 

docx
Пов’язані теми
Педагогіка, Інші матеріали
Додано
17 лютого
Переглядів
115
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку