"Шпаргалка" батькам гіперактивної дитини

«Шпаргалка» батькам

гіперактивної дитини

ГІПЕРАКТИВНІСТЬ - стан занадто неспокої фізичної і розумової активності у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням.

ІНДИВІДУАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ

ГІПЕРАКТИВНОЇ ДИТИНИ

Дефіцит активної уваги

ДИТИНА

• непослідовна, їй важко довго втримувати увагу;

• не чує, коли до неї звертаються;

• з великим ентузіазмом береться за завдання, але так і не закінчує його;

• зазнає труднощів у самоорганізації;

• часто губить речі;

• уникає нудних завдань і тих, що потребують розумових зусиль;

• часто буває забудькуватою;

• Легко відволікається на сторонні стимули;

• Важко утримує увагу при виконанні завдань.

Імпульсивність

ДИТИНА

• починає відповідати, недослухавши запитання;

• не здатна дочекатися своєї черги, часто втручається, перериває;

• погано зосереджує увагу; 

• не може чекати винагороди (якщо між дією і винагородою є пауза);

• під час виконання завдань поводиться по-різному і показує дуже різні результати;

• не може контролювати і регулювати свої дії;

• поведінка слабо керована

Рухова розгальмованість

ДИТИНА

• постійно крутиться;

• виявляє ознаки занепокоєння: тарабанить пальцями, не може спокійно всидіти в кріслі, бігає, забирається будь-куди (у підлітків може бути суб'єктивне відчуття нетерплячості);

• спить набагато менше, ніж інші діти;

• дуже балакуча;

• постійно рухається;

• не може тихо, спокійно грати або займатися чим-небудь у вільний час.

ПРИЧИНИ ГІПЕРАКТИВНОЇ ПОВЕДІНКИ

• Органічні пошкодження мозку (черепно-мозкова травма, нейроінфекція та ін.);
• пренатальна паталогія (ускладнення під час вагітності матері, асфексія новонародженого);
• генетичний фактор (алкоголізм батьків, асоціальні психопатії, алергічні захворювання мами);
• особливості нейрофізіології і нейроанатомії (дисфункція активуючих систем центральної нервової системи);
• харчовий фактор (високий вміст вуглеводів у продуктах харчування призводить до погіршення показників уваги);
• соціальні фактори (тип сімейного виховання);
• екологічний фактор (забруднена вода, вихлопні гази).

ШЛЯХИ ДОПОМОГИ ГІПЕРАКТИВИИМ ДІТЯМ. ТАКТИКА ПОВЕДІНКИ БАТЬКІВ.

І.Почніть із себе

Батьки повинні усім серцем зрозуміти проблему, що спіткала дитину. Без співчуття, любові і щирості жодні знання не допоможуть. Тільки внутрішньо прийнявши для себе ці знання, батьки зможуть правильно поводитися з дитиною: НЕ підвищувати голос і НЕ сварити дитину, НЕ сюсюкати і НЕ потурати, НЕ поспішати самим і НЕ квапити дитину, НЕ нервувати і НЕ дратуватися, НЕ міняти домовленостей і планів тощо. При цьому, в жодному разі дитина не повинна відчути, що ви її жалієте!

2.«Ні» слову «ні»

Треба уникати крайнощів - надмірної суворості і надмірного потурання. Діти мають дотримуватися безпечних для себе і навколишніх правил поведінки, але кількість заборон треба звести до мінімуму. Монотонно, однаковими словами, спокійно повторюйте своє прохання.

Не читайте нотацій, адже дитина все одно їх не чує і не сприймає. Якщо треба покарати - робіть це одразу, а не погрожуйте покаранням. Фізичні покарання - суворо заборонені! Ви можете дати поведінці (а не дитині!) негативну оцінку, тимчасово ізолювати її (якщо це безпечно!), відмовити їй у звичних розвагах тощо.

З.Хваліть, заохочуйте, радійте успіхам!

Гіперактивні діти не сприймають заборон і покарань, зате чудово реагують на похвалу. Тому треба частіше хвалити за успіхи, навіть незначні. Але нещира, незаслужена похвала - НЕДОПУСТИМА!

4. Емоційний і фізичний контакт - обіймати, голубити, це зніме нервове напруження.

5. Розпорядок дня.

Для гіперактивних дітей дуже важливим є дотримання розпорядку дня, який треба скласти разом з нею. Розпорядок дня (час для їжі, ігор, прогулянок, занять, сну), за умови його дотримання, діє на суперактивну дитину заспокійливо. Оскільки їй через свою імпульсивність важко миттю переключитися з одної справи на іншу, бажано попередити її заздалегідь, а ще краще - виставити будильник чи таймер.

6. Доручення і обов'язки

Давайте дитині доручення, визначте щоденні обов'язки і контролюйте їх виконання (цьому знову ж таки допоможе розпорядок дня). Навіть якщо результати не такі гарні, як ви би хотіли, заохочуйте зусилля малюка. Доручайте нараз лише одну справу. Якщо завдання нове - поясніть і покажіть, як його виконувати. Пояснення (інструкція) має бути не довшим від 10 слів (довше гіперактивна дитина не дослухає - „відключиться").

7. Контроль над собою

Навчіть дитину керувати своїми емоціями - цьому допоможуть «агресивні ігри» («Хочеш битися - бий, але не по людях чи тваринах. Ось тобі палиця - бий по землі, по каменю. Ось тобі камінь - спробуй влучити у ту мішень»). Залучайте і заохочуйте дитину до пасивних ігор, що вимагають концентрації уваги (лото, доміно, розмальовування, ліплення, читання тощо). Ці заняття дають змогу розслабитися, що надзвичайно важливо для гіперактивної дитини.

8.Уникайте емоційної перевтоми

Стежте, щоб дитина не засиджувалася перед телевізором чи комп'ютером - надмірна кількість вражень призводить до надмірного збудження, втраті самоконтролю. На неї шкідливо діють місця з натовпами людей (магазини, базари). Не ходіть з нею часто в гості. Бажано, щоб вона бавилася з однією дитиною, причому спокійною, флегматичною (чим більше дітей у грі - тим вище перезбудження).

9.Фізична активність

Прогулянки, фізичні вправи, біг - дуже корисні, вони допомагають скинути надлишок енергії. Але й тут запобігайте перевтомі, яка переростає у гіперактивність. М'яко зупиніть забігану дитину, обніміть за плечі, поставте якесь запитання, запропонуйте якусь справу - нехай трохи перепочине, але в жодному разі не наказуйте зупинитися і перепочити. Крім того, гіперактивним дітям не слід брати участь у командних, іграх, де задіяні сильні емоції (футбол, баскетбол, естафети тощо).

10. Харчування

Гіперактивна дитина має отримувати достатньо вітамінів, мікроелементів, якомога менше смаженого, гострого, соленого, копченого, побільше - вареного, тушкованого, свіжих овочів і фруктів. Обов'язкове правило - якщо дитина не хоче їсти - не примушуйте її!

11. Власний куточок.

Дитина повинна мати свою кімнату або свій куточок для ігор, навчання, де вона може усамітнитись. Оформлюючи дитячу кімнату чи куточок, уникайте яскравих кольорів, ламаних ліній. На робочому столику не має бути предметів, що відволікають увагу, адже дитина самотужки не може досягти того, щоб його нічого не відволікало. Столик має міститися якомога далі від телевізора, дверей, різного роду шуму. Його непосидючість є реакцією на зовнішні подразники, отже їх треба мінімізувати.

ПАМ'ЯТАЙТЕ: загальна рухова активність з роками зменшується, а у деяких дітей зникає зовсім. Важливо, щоб дитина до цього часу не набула негативізму і комплексів, які зіпсують їй життя і вам також!)

ЛЮБІТЬ ДИТИНУ, допомагайте їй стати успішною!

ПСИХОГІМНАСТИЧНІ ІГРИ ТА ВПРАВИ

ДЛЯ ГІПЕРАКТИВНИХ ДІТЕЙ

Гра «Дзвін». Візьмемося за руки, піднімемо руки вгору, утворюючи купол дзвони. Різко опускаємо руки і кажемо: «Бом!». Граємо кілька разів, показуючи, як дзвонить маленький дзвіночок або великий дзвін.

Вправа «Дави – не тисни». Складаємо долоньки разом, а руки розташовуємо на рівні грудей. За сигналом «Дави!», Дитина повинна сильно тиснути на долоньки обома руками. За сигналом «Не дави» – розслабити і опустити руки.
Знизити напругу вам допоможуть повітряний кульку (надуваються й здуваються), пластилін (розминаємо, ліпимо, розминаємо).

Вправа «Малюємо в повітрі». Пальчиком малюємо в повітрі коло, квітка, сонечко і т.д. Мама малює, дитина відгадує, потім міняємося.

«Знайди в темряві». На стіл викладаються три-чотири предмети, наприклад, гребінець, книга, ручка, іграшка. Дитина запам'ятовує їх розташування. Потім йому зав'язуються очі. Дорослий просить узяти той предмет, який він назве.

Гра «Дзеркало». Дорослий показує рухи, а дитина «відображає» його як в дзеркалі.

Гра «Знайди букву». Відкриємо книгу на будь-якій сторінці, будемо шукати букви, склади, слова. За кожен знайдений елемент – 1 бал.

Ляльковий театр – прекрасний засіб для розвитку мови, уваги, комунікативних навичок. Театральні постановки корисно включати в ігри для гіперактивних дітей. Сюжет і поведінку героїв задає дорослий, а дитина повинна точно дотримуватися ці установки.

Гра «Моя хвилинка». Домовляємося з дитиною, що він протягом хвилини буде сидіти за столом. І тільки по сигналу будильника вставати. Потім міняємо умови: дитина ходить по кімнаті протягом хвилини, по сигналу – повинен сісти.

Вправа «Знайди відмінність». Дитина малює будь-яку нескладну картинку (котик, будиночок і ін.) і передає її дорослому, а сама відвертається. Дорослий домальовує кілька деталей і повертає картинку. Дитина повинна помітити що змінилося в малюнку. Потім дорослий і дитина можуть помінятися ролями. Гру можна проводити із групою дітей, у цьому випадку діти по черзі малюють на дошці який-небудь малюнок і відвертаються (цьому можливість руху не обмежується). Дорослий домальовує кілька деталей. Діти, глянувши на малюнок, повинні сказати, які зміни відбулися.

«Кричалки — шепотілки — мовчалки». З різнобарвного картону треба зробити 3 силуети долоні: червоний, жовтий, синій. Це — сигнали. Коли дорослий піднімає червону долоню — «кричалку», можна бігати, кричати, сильно шуміти; жовта долоня — «шепотілка» — можна тихо пересуватися і шепотітися, на сигнал «мовчалка» — синя долоня — діти повинні завмерти на місці чи лягти на підлогу і не ворушитися. Закінчувати гру бажано «мовчалками».

«Розмова з руками». Якщо дитина посварилася, щось зламала чи заподіяла кому-небудь біль, можна запропонувати їй таку гру: обвести на аркуші паперу силует долонь. Потім запропонувати їй «оживити» долоньки — намалювати їм очки, ротик, розфарбувати кольоровим олівцями пальчики. Після цього можна провести бесіду з руками. Запитаєте: «Хто ви, як вас звуть?». «Що ви любите робити?», «Що не любите?», «Які ви?». Якщо дитина не підключається до розмови, проговоріть діалог самі. При цьому важливо підкреслити, що руки гарні, вони багато чого вміють робити (перелічити, що саме), але іноді не слухаються свого хазяїна. Закінчити гру потрібно «висновком договору» між руками і їхнім хазяїном. Нехай руки пообіцяють, що протягом 2-3 днів (з сьогоднішнього вечора, чи у випадку роботи з гіперактивними дітьми, більш короткого проміжку часу) вони постараються робити тільки гарні справи: майструвати, здороватися, грати і не будуть нікого кривдити.

Якщо дитина погодиться на такі умови, то через заздалегідь обговорений проміжок часу необхідно знову пограти в цю гру й укласти договір на більш тривалий термін, похваливши слухняні руки і їхнього хазяїна.