СИМВОЛІКА ВЕСІЛЬНОГО РУШНИКА СЛОБОЖАНЩИНИ .Весі́льний рушни́к — елемент українського традиційного весілля.

Міністерство освіти і науки України

Департамент науки і освіти України Харківської обласної

державної адміністрації

Харківське територіальне відділення МАН України

 

Відділення: Літературознавства,

фольклористики та мистецтвознавства

Секція: Фольклористика

 

 

 

СИМВОЛІКА ВЕСІЛЬНОГО

 РУШНИКА СЛОБОЖАНЩИНИ

 

 

 

 

 

 

                                                                 Виконала:

Коломієць Надія

Ігорівна,

учениця 9  класу

Красноградської                   гімназії «Гранд»

 

Науковий керівник:

Хіль Тетяна Вікторівна,

учитель трудового навчання

Красноградської гімназії

«Гранд»

 

 

 

 

 

                          Красноград

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1.ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ............................................................5

РОЗДІЛ 2. ПРИЗНАЧЕННЯ ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОЇ       

       ТВОРЧОСТІ…………………………………………………………………6

        2.1 Історія  мотивів вишивки ………….........................................................6

2.2 Характеристика вишивки …………………………………...................7

РОЗДІЛ 3. СИМВОЛІКА ВЕСІЛЬНОГО РУШНИКА……………………8

3.1 Призначення…………………………………………... ….…………….8

3.2 Роль вишитого рушника…………………..…..........................................9

3.3 Символи……………….……………………...........................................12

РОЗДІЛ 4. ПРАВИЛА ВИШИВАННЯ ВЕСІЛЬНОГО РУШНИКА……17

 4.1 Весільний рушник – програма  майбутнього  подружнього  

 життя………………………..……………………………………………...17

4.2 Техніка вишивання……………….…………………….……..………19

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Народне декоративне мистецтво своїм корінням сягає глибокої давнини і поєднує в собі духовно-матеріальну діяльність людини, виражену в художніх творах. Передовсім воно розвивалося як творчість селян і мешканців передмість. Вироблялися предмети, в тому числі і художні, для власних потреб. Художніми ремеслами вважались види професійної діяльності, які вимагали складного устаткування і тривалого навчання. Але вишивкою займалися з дитинства і повсюди. Це було обумовлено бажанням прикрасити свій побут, свідчило про багатство внутрішнього світу людини та її вічне прагнення до прекрасного.

Рушник – унікальне явище української матеріальної та духовної культури, що поєднує в собі декоративність та глибокий символічний зміст. З символами  його вишивок  пов'язані образи добра, краси, захисту від усього злого в житті.

Весі́льний рушни́к — елемент українського традиційного весілля. Вважається, що стаючи під час вінчання на вишитий рушник, молоді з отримують Благословення згори.

Актуальність теми. Науково-дослідницької роботи є відображення процесу історичного відродження Слобожанського рушника.

Об’єктом дослідження є символи весільного рушника Слобожанщини.

Предмет дослідження – орнаменти весільних рушників Слобожанщини.

Методи дослідження – збір та обробка інформації: символи та орнаменти весільного рушника Слобожанщини.

Метою дослідження є вивчення особливостей елементів орнаментів, щоб у майбутньому створити свій власний весільний рушник, не схожий на інші, але зробити це правильно.

 

Поставлена мета реалізується через наступні завдання дослідження:

1) визначити специфіку символів вишивки Слобожанщини;

2) вивчити призначення весільного рушника;

3) ознайомитися з багатоманітністю символів весільного рушника.

 

Наукова новизна  роботи полягає в тому, що дана тема зацікавила мене, коли я, побувала декілька разів на весіллях. Саме це спонукало мене дослідити традицію створення орнаменту рушника  і в майбутньому створити  саме такий рушник, який  використовували на Слобожанщині  під час весілля, з символами, котрими користувалися наші предки.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Розділ 1. ОГЛЯД ЛІТЕРАТУРИ

 Огляд літератури за темою роботи вимагає ознайомлення з літературою з цього питання щонайменше за такими напрямками:

 1) призначення  декоративно-прикладної творчості;

 2) символіка весільного рушника;

 3) правила вишивання весільного рушника власними руками.

Кожна дівчина і кожна жінка мріє мати міцну сім`ю, бути щасливою і коханою. На жаль, у наш час багато шлюбів є нетривалими. У чому криється причина?

Однією з обов`язкових умов з давнини і до сьогодні для створення міцної і щасливої родини було і є вишивання весільного рушника.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

ПРИЗНАЧЕННЯ  ДЕКОРАТИВНО-ПРИКЛАДНОЇ ТВОРЧОСТІ

 

 

2.1. Історія  мотивів вишивки

 

  Весільний рушник є одним з найбільш важливіших та відомих символів української культури. Весілля – одна з найочікуваніших подій у житті кожної людини. Підготовка до цього свята досить тривала та суттєва. Серед найважливіших питань у підготовці до даного свята є прадавні українські традиції, яких більшість людей намагається дотримуватися, адже саме обряди та ритуали надають святу дійсно незабутньої української етнічної атмосфери та характеру.

Археологічні дані свідчать, що виникнення мотивів вишивки належить до часу старослов’янської землеробської громади. Звідси походять загальні риси українських вишивок, які дійшли до наших часів. Але не можна стверджувати, що зображення, народжені язичницькими уявленнями стародавніх слов’ян, збереглися у чистому вигляді протягом віків. Вони зазнали великих змін, поступово перетворюючись в орнаментальні мотиви. Також зміни сталися і в поєднанні мотивів між собою. Таким чином, незважаючи на те, що в цілому українським вишивкам притаманні спільні ознаки, проте кожен регіон має свої відмінності як за формою, так і способом виконання, сюжетним оздобленням, кольоровою гамою.

 

 

 

 

 

2.2. Характеристика вишивки

 Для вишивки Слобожанщини, де в наслідок історичних обставин відобразилися загальні риси багатьох регіонів України, а особливо колишньої гетьманщини, характерні рослинні, геометризовані та геометричні орнаменти: вишивка червоними та червоно-чорними нитками, сполученням м’яких пастельних тонів, білим по білому. Застосовуються різноманітні техніки виконання: лиштва, вирізування, солов’їні вічка, курячий брід, рушникові шви, хрестик, тамбурний шов тощо.

Одним з найдавніших є геометричний орнамент. Він складається з простих геометричних фігур: квадратів, ромбів, трикутників, розеток та інше. Всі ці фігури мають різноманітні варіанти як внутрішнього заповнення, так і зовнішнього виконання. На думку вчених, всі вони є сонячними знаками-символами і в далекому минулому вважалися священними зображеннями. Первісний зміст їх давно вже забуто, але фігури збереглися донині у східних слов’ян, як улюблені елементи орнаменту. Сполучення цих елементів у різних комбінаціях створює велику кількість різноманітних орнаментальних композицій, які мають чіткий безкінечний ритм. В орнаментах стародавніх слов’ян поряд з геометричними зустрічаються й рослинні елементи. Характерним прикладом рослинної орнаментики є так зване «Світове дерево», тобто «Дерево життя» – священний символ, який мав велике значення у релігії давніх слов’ян. За допомогою цього символу, композиція якого носила космогонічно-заклинальний характер, наші пращури намагалися розповісти про своє бачення структури світобудови, яку вони уявляли собі у вигляді трьох ярусів: нижнього, підземно-водного (світ нави), середнього , земного (світ яви), верхнього, небесного (світ прави).

 

 

РОЗДІЛ 3

СИМВОЛІКА  ВЕСІЛНОГО РУШНИКА

3.1 Призначення

Рушник — один із найдавніших оберегів у різних народів. Сама смуга полотна має насичене символічне значення — дороги, долі, захисту. А коли ця смуга ще й містить на собі виткані чи вишиті знаки-обереги — захисна сила її, відповідно, більшає.

По всій Україні рушником накривали хліб на столі. Накривали ним і хлібну діжу після випікання хліба, ставлячи її під образами на покуті. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала йому рушник — як оберіг від лиха. Хлібом-сіллю й досі зустрічають гостей.

 Усі знають, що до весілля дівчина мусила вишивати рушники. Загалом, символами єднання на весіллі є рушник і хліб. Під час сватання дівчина (якщо була згодна вийти заміж) виносила для сватів рушники (так звані "плечові") ( Рис. 3.1) на дерев'яному тарелі або на хлібі. Свати перев'язували ними один одного. На заручинах відбувалася церемонія посаду — на столі клали хлібину, яку старший староста накривав рушником, на нього дівчина і хлопець покладали руки, і староста рушником їх перев'язував. Далі відбувалося благословення: молоді ставали навколішки на рушник перед батьками (які сиділи на лаві), й батьки тричі благословляли їх хлібом-сіллю. На дівич-вечорі старша дружка садовила поряд молодого й молоду, накривала їх рушником і посипала житом.

 

 

 

 

Рис. 3.1.  Рушники "плечові"

 

 

 

3.2. Роль вишитого рушника

        На рушник ставали молоді в церкві під час вінчання. По вінчанні їм підносили хліб, знову ж таки, на рушнику. До хати молодого брат заводив молоду, тримаючись разом із нею за рушник. Коли вже ділили коровай, мати подавала хустку й очіпок для покривання молодої — на рушнику.

Гучне весілля вимагає багато подій: сватання, викуп нареченої, благословення батьками, розпис у РАГСі, вінчання, зустріч нової родини з хлібом і сіллю, гучне застілля з танцями іграми і піснями. Таке весілля має потребувати багато рушників.

1. Під ноги молодим (це головний рушник, він потрібен на кожному весіллі).

 

 

 

 

2.  Під коровай (часто з ним зустрічають молодих і потім цей рушник красується на святковому столі молодих під весільним короваєм).

 

 

 

 

3.  Два рушники на ікону для благословення батьками молодої і молодого на нове подружнє життя. Ці рушники можна брати до церкви на вінчання, але їх церкві не залишають. Для церкви готують окремий рушник, як подарунок від молодої пари, та це не обов’язково.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3.3. Символи

Я візьму той рушник, простелю, наче долю,

В тихім шелесті трав, в щебетанні дібров.

І на тім рушничкові оживе все знайоме до болю:

І дитинство, й розлука, і вірна любов.

Андрій Малишко.

     Українські рушники  відзначаються своїм глибинним символізмом, що своїм корінням сягає тисячолітньої давнини. Символи-обереги, що повсюдно поширені на вишивках, нерозривно пов'язані з природою.

     Чимало священних символів, відомих ще з давніх-давен нині підмінено формою. Популярні зараз написи, як-от: "на щастя, на долю”, наші пращури шифрували у знаках орнаментів.

     Зірки, розкидані  і зібрані в геометричний орнамент, – це уявлення про структуру  Всесвіту, що вже є не хаотичним і безладним, а упорядкованим і гармонійним (Рис. 3.2). І знову засіяним, щоб нести нові й нові паростки життя у далекі світи.

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.2. Орнамент «Зірка»                Рис.3.3.Орнамент «Берегиня»

 

 

 

 

 

 

     Берегиня (Рис. 3. 3). Її створив народ такою загадковою, багатоликою та могутньою незнаною квіткою, що тримає в собі материнську силу жінки. Вона сама Мати-природа, яка несе в світи і суть творення, і суть захисту, а через це – вічне  оновлення та гармонію життя.

 

Берегиня – дорогий  нам символ, поширений по всій Україні. Вона і життєтворча Мати-природа, і жінка-Мати, яка дарує світові сина, і Дерево життя, що сформувало із мороку-космосу чітку систему Всесвіту. І при всій своїй величності та могутності скромно прикоренилося у земному горнятку, аби ще раз нагадати, що кожне живе створіння –  неподільна й нерозривна часточка загальної системи буття.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.4. Орнамент  «Чорнобривці»            Рис. 3.5. Орнамент «Хміль»

 

     Чорнобривці (Рис. 4). Дуже тісно пов'язані поетичні образи народної пісні та вишивки. Бо те, що любе й миле народові, завжди знайде своє втілення в мистецтві. Ну хто не знає, що в кожному українському обійсті мають рости чорнобривці. Милують вони наше око, лікують наше тіло, а тому й просяться на біле поле рушника чи сорочки. В кожному садочку ростуть чорнобривці, що заплітаються радісною й красивою хвилею, такою ж, як наша прекрасна природа.

        Хміль (Рис 3.5)."Хміль" дуже близький до символіки води й винограду, бо несе в собі значення розвитку , молодого буяння та любові. Можна сказати, що зображення хмелю – це основна  весільна символіка. Народна пісня підказує, що "витися" - для хлопця означає бути готовим до одруження, так як для дівчини заміж іти - це "пучечки в'язати".

       Троянда (Рис.3.6). Пишні троянди рясно розквітли на сорочках і рушниках багатьох областей України. Мотив троянди вважається не дуже давнім, а деякі дослідники твердять, що зображення цієї квітки було запозичене, навіть бездумно перенесене з банальних фабричних зразків. Та чи насправді це так? Троянда – улюблена  квітка українців, її дбайливо плекали під вікнами хати, адже квітка ця нагадує Сонце.  Промовте слово ружа (так раніше називали троянди) – і ви з легкістю знайдете в ньому древню назву Сонця – Ра. А може, воно означає вогненну кров, бо староукраїнська назва крові – руда.

   Візерунки з трояндами укладалися за законами рослинного орнаменту, що означало безперервний сонячний рух з вічним оновленням. Там, де троянди складені в систему геометричного узору, ці рослини - не просто квіти - це квіти-зорі, що уособлюють уявлення  про Всесвіт як систему. Можна помітити, що зорі з'єднані ланцюжками. Це також свідчить про непорушний закон космосу.

      Лілея (Рис. 3.7). Таємницю життя приховує в собі і квітка лілеї. В легендах квітка лілеї - то символ дівочих чарів, чистоти та цноти. Вишита квітка лілеї допоможе розгадати таємницю тих чар.

  Якщо пильно придивитися до контурів геометричного узору, то вимальовуються силуети двох пташок – знаку  любові та парування. Крім квітки, невід'ємною частиною орнаменту є листок і пуп'янок, що складають нерозривну композицію триєдиності. У ній закладено народження, розвиток та безперервність життя.

В орнаменті лілею неодмінно доповнює знак, що нагадує собою хрест. Він магічний, тому й благословляє пару на утворення сім'ї. Адже хрест є прадавнім символом поєднаних сонячної батьківської та вологої материнської енергій.

Іноді над квіткою вишиті краплі роси, які також означають запліднення. Та чому ж саме лілея є жіночим символом? А тому, що вона сама є суттю вологої енергії. Це підтверджує й давня назва квітки – крин, - порівняймо цю назву з однокореневим словом криниця.

   

Рис. 3.6. Орнамент «Троянда»	Рис. 3.7. Орнамент «Лілея»

 

      Мак (Рис. 3.8). З давніх-давен на Україні святили мак і обсівали людей і худобу, бо вірили, що мак має чарівну силу, яка захищає від усякого зла.

     Калина – дерево  нашого українського роду (Рис. 3. 9). Колись у сиву давнину вона пов'язувалася з народженням Всесвіту, вогненної трійці: Сонця, Місяця і Зірки. Тому і назву свою має від давньої назви Сонця - "Коло". А оскільки ягоди калини червоні, то й стали вони символом крові та невмирущого роду. Ось через це весільні рушники, дівочі і навіть парубочі сорочки тяжкі тими могутніми гронами.  Міцний космотворний український ланцюжок: крапелька крові – жінка – народження – Україна – Відродження.

 

Рис. 3.8. Орнамент «Мак»	Рис. 3.9. Орнамент «Калина»

 

 

     У невичерпній скарбниці духовної культури нашого народу є особлива, винятково важлива її частина – вишивка. З нею пов’язана вся багатовікова історія українського народу, його творчі пошуки, радість і горе, його перемоги й поразки, сподівання на майбутнє.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 4. ПРАВИЛА ВИШИВАННЯ ВЕСІЛЬНОГО РУШНИКА

4.1. Весільний рушник – програма  майбутнього подружнього життя. Те, що тканина має бути цілою і білою вже всім відомо, це символ шляху, і полотно ні в якому разі не може бути з’єднане з двох кусків тканини. Розмір має бути пропорційним стосовно малюнка, який ви намалювали чи вибрали. Тобто, якщо рушник поділити на 3 частини, то 2 частини – це  вишивка з лівого і правого боку, а центральна частина лишається не зашитою. Це місце, на яке стають молоді.

       Тепер сам малюнок! Наші бабусі  на своїх святах,  вишивали здебільшого  орнаменти рослинного типу: віночки, дерева життя ( Додаток А).

       Перш, ніж узятися за вишивання, дівчина постилася, молилася, мила руки, щоб позбутися не лише фізичного бруду, а й негативної інформації на пальцях. І лише тоді майстриня починала творити на полотні узор, як своєрідну медитацію.

     Вже в наші часи екстрасенси досліджували саму голку, нитку, вишиття і з’ясували, що знаряддя праці рукодільниці проводить у сотні разів більше біологічної енергії, ніж такий самий за розміром і товщиною шматочок сталевого дроту. Найенергетичнішими нитками визнали вовняну і натуральну шовкову пряжу. Довге волокно білкової природи найкраще переносить інформацію. Зовсім непридатним з погляду енергетики виявився акрил. Відрізаний шматок магазинної тканини не йде ні в яке порівняння із домотканим полотном. Якщо згадати прадавню технологію його виготовлення, відбілювання на траві, на росі, під сонцем, місяцем, зірками, під впливом усіх стихій, то стануть зрозумілішими дивовижні властивості старих рушників.

 Починати рукоділля найкраще зранку у четвер. Це енергетична вершина тижня. Наші далекі пращури мабуть добре відчували те, бо саме цього дня приступали до весільних рушників.

 

 Борони Боже під час вишивання думати про щось погане, сваритися, злитися на когось. Обрядовий рушник має зберігати в собі лише найкращі мрії, найсвітліші думки й почуття. Адже то закладається програма майбутнього подружнього життя.

Що ж до вибору узору, то він мав бути двобічним. Це символізувало гармонію між зовнішнім і внутрішнім світом. Якщо ж лицьова сторона виробу гарна, а зі споду перетянуто нитки і стирчать вузли, то вважали, що й життя буде про людське око.

         Найкраще було б особисто створити малюнок майбутнього рушника. Та якщо у скрині  зберігся  рушник  прабабусі, яка прожила довге щасливе подружнє життя, його можна було б взяти за зразок.

Першим  вишивають  правий кінець  рушника. Це чоловіча сторона і вона має енергетичний заряд "плюс".

На цю сторону в майбутньому має стати наречений. Відповідно протилежний кінець рушника – жіночий, вишивається останнім і носить знак "мінус". На нього стає наречена.

         Щоб не сплутати, на яку сторону ставати, дівчата робили певні мітки на вишивці. Тобто обидві сторони рушника ніколи не були однакові, на них завжди можна було знайти декілька розбіжностей.

         По закінченню вишивки готову роботу не прали, щоб зберегти енергетику рушника.

         Якщо при вишиванні весільного рушника зроблена помилка, то не можна нічого виправляти, потрібно продовжувати роботу далі.

Після весілля рушник змотувався у свиток і прибирався в затишне місце. Ніколи до кінця свого життя жінка нікому вже не показувала свого весільного рушника, оберігаючи спокій сімейного щастя.

Малюнок  можна видозмінювати та доповнювати, адже у кожної родини своя Доля.

4.2. Техніка вишивання

Не обов’язково прив’язуватись до орнаментів, виконаних хрестиком, є багато примірників вишивки гладдю, та звичайними рушниковими швами. Вибираємо мотив орнаменту, що більше сподобався, припав до душі; троянди, калина чи щось інше, і далі за схемою:

1) нижня частина, це невеличкий «бережок»;

2) основна частина - вінок, дерево життя чи основний орнамент;

3) розкидка, може бути, а може ні;

4) «хвилька» – тоненька  смужечка орнаменту яка об’єднує обидва краї (теж не завжди)    (Додаток Б).

 

Якщо ви все ж таки  малюнок хрестиком,  не замикати мотиви у прямокутні обвідки і не зловживайте горизонтальними лініями, відокремлюючи один узор від іншого (Додаток В).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Рушник, i правда, можна порiвняти з пiснею, витканою чи вишитою на полотнi. Без рушника, як i без пiснi, не обходиться народження, одруження людини, ювiлейнi урочистостi.

Про роль вишитого рушника у весільних обрядах написано чимало. Власне, саме велике різноманіття обрядових рушників та хліба (короваю), в першу чергу і робить українське весілля українським, надаючи цій незабутній в житті кожної людини події національного характеру.

З давніх-давен рушники в українських обрядах виступали як обереги. Цього магічного значення рушнику надавала вишивка, через орнамент, колір, місце розташування окремих елементів. Сьогодні хотілося б сказати про найосновніші правила, про стародавні канони вишивання весільного рушника.

Вишитий весільний рушник немовби «програмує» майбутнє життя сім’ї, несе в собі певні побажання щодо майбутнього, які висловлює вишивальниця. Звідси випливає перше основне правило: весільні рушники кожна дівчина має вишивати власноруч. Замовляючи весільний рушник кому б то не було іншому, майбутня дружина ризикує внести в майбутнє свого подружнього життя чужі думки та бажання, які можуть бути і недобрими.

Рушник – це  дорога життя, тому полотно повинно бути цілим і безперервним.

Вишивка, мабуть, ніколи не згасне, не згине . Вишивка-це душа народу, що живе вічно, наша душа.

Треба берегти традиції наших дідів та прадідів.

Тому на сей час вишивка дуже актуальна. Адже зараз ми линемо до наших коренів, намагаємося досягти знання давніх часів, пізнати їх. Крім цього вишивка, це дуже гарний креативний витвір, що радує не тільки серце й душу, але ж і погляд наших очей. Коли бачиш гарну роботу, то можеш милуватися нею вічно.

Адже ніщо не може бути таким вічним ніж вишиті речі, а особливо, якщо вишиті власними руками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Зайченко В. Злет Катерини Каращук // Народне мистецтво. – 2004. [1, ст. 12-14]

2. Лисенко Т. Мистецтво Слобожанщини // Народне мистецтво. -  1999. [1-2, ст. 26-27]

3. Панченко Л.Н. Вишивання: альбом / Л.Н. Панченко. – К.: Техніка, 1990.[1-3, ст.  22]

4. Знаки 155 стародавніх українських вишивок / упоряд. Т. Островська. – К.: Бібліотечка журналу «Соняшник», 1992. [1,ст.71]

5. Свйонтек І. Зберегти красу полотняних шедеврів // Народне мистецтво. – 2001.[1 -2, ст. 22-26]

6. Українська вишивка: альбом. – К.: Мистецтво, 1993.[1, ст.264]

7. Авдеева Е.В. Художественная гладь / Е.В. Авдеева. – Ташкент: Шарк, 1993.[1-3, ст. 71]

8. Бойко А.М., Титаренко В.П. Український рушник: засіб національного виховання і витвір народного декоративно-ужиткового мистецтва / А.М. Бойко, В.П. Титаренко. – Полтава: Верстка, 1998. [4, ст. 70]

9.Потапенко О.І., Кузьменко В.І. Шкільний словник з українознавства.

 – Київ.: “Український письменник”, 1995.[1-5, ст.25,28,46,48,72 ]

10. Китова С.А. Полотняний літопис України: семантика орнаменту українського рушника / С.А.Китова. – Черкаси: Брама, 2003. [5, ст. 224]

11. http://life.pravda.com.ua/travel/2009/07/7/22305/

12. http://www.about-ukraine.com/index.php?text=1802

13.http://ovatio.com.ua/vesilnyj_rushnyk

14.http://uk.wikipedia.org/wiki/

15. http://libfree.com/115906925_kulturologiyaslobozhanschina.html

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТКИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК А. Рушники які  використовували наші бабусі і дідусі на своїх святах, орнаменти рослинного типу: віночки, дерева життя…

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  Б. Техніка вишивання гладдю

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ДОДАТОК  В. Техніка вишивання хрестиком