Система роботи з національно - патріотичного виховання педагогом - організатором зі здобувачами освіти ЗПЗСО

ВСТУП

 

 Сьогодні Українська держава та її громадяни стають безпосередніми учасниками процесів, які мають надзвичайно велике значення для подальшого визначення, першою чергою, своєї долі, долі своїх сусідів, подальшого світового порядку на планеті. В сучасних важких і болісних ситуаціях викликів та загроз і водночас великих перспектив розвитку, кардинальних змін у політиці, економіці, соціальній сфері пріоритетним завданням суспільного поступу, поряд з убезпеченням своєї суверенності й територіальної цілісності, пошуками шляхів для інтегрування в європейське співтовариство, є визначення нової стратегії виховання як багатокомпонентної та багатовекторної системи, яка великою мірою формує майбутній розвиток Української держави.

Серед виховних напрямів сьогодні найбільш актуальними виступають національне-патріотичне, громадянське виховання як стрижневі, основоположні, що відповідають як нагальним вимогам і викликам сучасності, так і закладають підвалини для формування свідомості нинішніх і прийдешніх поколінь, які розглядатимуть державу як запоруку власного особистісного розвитку, що спирається на ідеї гуманізму, соціального добробуту, демократії, свободи, толерантності, виваженості, відповідальності, здорового способу життя, готовності до змін.

Тому нині, як ніколи, потрібні нові підходи і нові шляхи до виховання національно – патріотичного почуття як базової якості особистості. При цьому потрібно враховувати, що Україна має древню і величну культуру та історію, досвід державницького життя, які виступають потужним джерелом і міцним підґрунтям виховання дітей і молоді. Вони уже ввійшли до освітнього і загальновиховного простору, але нинішні суспільні процеси вимагають їх переосмислення, яке відкриває нові можливості для освітньої сфери.

Прoблемoю фoрмувaння національно-патріотичної тагрoмaдянськoї свідoмoсті зaймaлися тaкі вчені: М. Бoришевський, O. Вишневський, Т. Дем’янюк, П. Ігнaтенкo, Н. Кoсaревa, Н. Крицькa, Ю. Руденкo, К. Чoрнa; психoлoгoпедaгoгічні oснoви грoмaдянськoгo вихoвaння мoлoді вивчaли І. Бех, М. Бoришевський, O. Киричук; питaння грoмaдянськoї oсвіти -дoслідженo в рoбoтaх Р. Aрцишевськoгo, Т. Грaбoвськoї, І. Жaдaнa, І. Тaрaненкa тa ін. Все, що пропонується увазі читача здійснено aнaліз прoцесу фoрмувaння національно-патріотичної свідoмoсті тa грoмaдянськoї пoзиції сучaснoї укрaїнськoї мoлoді.

Мета дослідження – розкрити теоретичні та практичні аспекти системи роботи педагога-організатора з національно-патріотичного виховання здобувачів освіти закладів повної загальної середньої освіти.

  Виходячи із теми та мети роботи було поставлено такі завдання:

- проаналізувати науково-методичну літературу з цього питання;

- розкрити сутність національно-патріотичного  виховання, а саме теоретичний аспект;

- встановити роль педагога-організатора у формуванні  національно – патріотичних почуттів здобувачів освіти;

- з’ясувати форми та методи національної свідомості здобувачів освіти в контексті національно-патріотичного виховання.

Об'єкт дослідження-національно – патріотичне виховання, як невід'ємнаскладова виховної системи закладів повної загальної середньої освіти.

  Предмет дослідження – система роботи педагога – організатора з національно – патріотичного виховання у Виноградівському ЗПЗСО.

Методи дослідження – основними методологічними засадами роботи є системність підходів щодо використання взаємодоповнюючих методів: теоретичного, емпірико-теоретичного.

 Практичне значення – результати дослідження можуть бути використані як матеріал для статей, інтернет-сторінок з теорії та практики виховної роботи, а такожметодичні рекомендації - роль педагога - організатора у ф формуванні інноваційних підходів з національно – патріотичного виховання в навчальних закладах освіти.

РОЗДІЛ І.

СУТНІСТЬ НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ:

ТЕОРЕТИЧНИЙ АСПЕКТ

 

1.1.Національно – патріотичне виховання здобувачів освіти, як психолого-педагогічна проблема

 

 

                     Національно – патріотичне виховання  – одне з найбільш глибоких людських почуттів. Як правило, це поняття розуміють як відданість і любов до України, до свого народу, гордість за їхнє минуле й сьогодення, готовність до її захисту. Це почуття є одним із найважливіших духовних надбань особистості. Воно характеризує вищий рівень розвитку особистості й проявляється в її активно-діяльнісній самореалізації на благо України[1.с.10]. Філософи й політологи визначають патріотизм як суспільний і моральний принцип, який характеризує ставлення людей до своєї країни та виявляється в певному способі дій і складному комплексі суспільних почуттів, що узагальнено називається любов'ю до України. Це одне з найглибших почуттів, що закріплювалося століттями й тисячоліттями розвитку відокремлених етносів. Це соціально-політичне явище, якому притаманні природні витоки, власна внутрішня структура, що в процесі суспільного розвитку наповнювалася різним соціальним, національним і класовим змістом.Психологи визначають патріотизм як певне моральне ставлення й оцінку особистістю елементів України[5.с.14].Патріотичне почуття, соціально-моральне у своїй основі, особистість набуває не лише шляхом біологічної спадковості, а неодмінно під впливом соціального середовища, виховання (соціалізації) у широкому розумінні слова. Нині національно -патріотичневиховання покликане дати новий імпульс духовному оздоровленню народу, формуванню в Україні громадянського суспільства, яке передбачає трансформацію громадянської свідомості, моральної, правової культури особистості, розквіту національної самосвідомості і ґрунтується на визнанні пріоритету прав людини.Невід’ємною складовою патріотизму є національна свідомість.Національна свідомість - це сукупність соціальних, економічних, політичних, моральних, етичних, філософських, релігійних поглядів, норм поведінки, звичаїв і традицій, ціннісних орієнтацій та ідеалів, в яких виявляються особливості життєдіяльності націй та етносів. Основними складовими національної свідомості виступають:

- сприйняття оточуючого світу та ставлення до нього;

- усвідомлення національно-етнічної належності;

 - ставлення до історії та культури своєї національно-етнічної спільноти; - ставлення до представників інших націй і національностей;

- патріотичні почуття та патріотична самосвідомість;

- усвідомлення національно-державної спільності.

Визначальною рисою українського патріотизму має бути його дієвість, спроможна перетворювати почуття в конкретні справи та вчинки на користь держави. Справжній патріот повинен мати активну життєву позицію, своїми справами та способом життя сприяти якісним змінам ситуації в країні на краще. Для формування такої свідомості особистості має бути успішно реалізована цілісна система патріотичного виховання. В основу патріотичного виховання мають бути покладені історичні й культурні цінності, традиції і звичаї народу, значення яких зростає в умовах європейської інтеграції України. У зв’язку з цим національно - патріотичне виховання є важливим державним завданням. Головною тенденцією патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до своїх України, держави, народу, нації. Системненаціонального–патріотичного виховання має базуватися на цінностях духовної культури українського народу. Позитивним явищем сучасної освіти є те, що в новій системі цінностей, яка формується в молодого покоління, чільне місцепосідають ідеї християнства[7.с.237].

Одним із покликань української національної системи освіти та виховання є завдання пробуджувати і виховувати в кожнії дитині патріотичні якості, цінності - любов до батька і матері, родини, рідної природи, землі і т.д..

Метою національно - патріотичного виховання є становлення громадянина-патріота України, готового самовіддано будувати її як суверенну, незалежну, демократичну, правову, соціальну державу; забезпечувати її національну безпеку;

знати свої права та обов’язки, цивілізовано відстоювати їх; сприяти єднанню українського народу, громадянському миру і злагоді в суспільстві.

Саме тому зусилля педагогів повинні бути спрямовані на утвердження в Україні патріотизму, посилення моральної складової в загальній системі формування у молоді національної гідності, готовності до виконання громадянських та конституційних обов’язків, особистісних рис громадянина Української держави, успадкування духовних надбань українського народу, досягнення високої культури взаємин, набуття соціального досвіду, фізичної досконалості, художньо-естетичної, інтелектуальної, правової, трудової, екологічної культури [3]. 

Національно-патріотичне виховання належить до пріоритетних напрямів національної системи виховання та передбачає формування патріотичних почуттів, любові до свого народу, глибокого розуміння громадянського обов’язку, готовності відстоювати державні інтереси Батьківщини. До засобів патріотичного виховання належать рідна мова, вітчизняна історія, українська література, рідна природа, українська культурно-духовна спадщина тощо. Важливим завданням виховання учнівської молоді є також подолання в учнів недовіри й підозрілості у ставленні до інших народів і націй, сприяння толерантності міжнаціональних відносин в умовах багатонаціональної держави.  Завдання  національно - патріотичного виховання:

– забезпечення сприятливих умов для самореалізації особистості в Україні відповідно до її інтересів та можливостей; 

– виховання правової культури, поваги до Конституції України, Законів України, державної символіки – Герба, Прапора, Гімну України та історичних святинь;

 – сприяння набуттю молоддю соціального досвіду, успадкування духовних та культурних надбань українського народу;

 – формування мовної культури, оволодіння та вживання української мови як духовного коду нації;

 – формування духовних цінностей українського патріота: почуття патріотизму, національної свідомості, любові до українського народу, його історії, Української Держави, рідної землі, родини, гордості за минуле і сучасне на прикладах героїчної історії українського народу та кращих зразків культурної спадщини; 

– відновлення та вшанування національної пам'яті; – утвердження в свідомості громадян об'єктивної оцінки ролі українського війська в українській історії, спадкоємності розвитку Збройних Сил у відстоюванні ідеалів свободи та державності України, її громадян від княжої доби, Гетьманського козацького війська, військ Української народної республіки, Січових стрільців, Української повстанської армії до часів незалежності;

– формування психологічної та фізичної готовності молоді до виконання громадянського та конституційного обов'язку щодо відстоювання національних інтересів та незалежності держави, підвищення престижу, розвиток мотивації молоді до державної та військової служби;

 – відродження, розвиток українського козацтва як важливої громадської сили військово-патріотичного виховання молоді; – забезпечення духовної єдності поколінь, виховання поваги до батьків, людей похилого віку, турбота про молодших та людей з особливими потребами;

 – консолідація діяльності органів державного управління та місцевого самоврядування, навчальних закладів, громадських організацій щодо національно-патріотичного виховання; 

– підтримання кращих рис української нації – працелюбності, прагнення до свободи, любові до природи та мистецтва, поваги до батьків та родини; 

– створення умов для розвитку громадянської активності, професіоналізму, високої мотивації до праці як основи конкурентоспроможності громадянина, держави;

 – виховання здатності протидіяти проявам аморальності, правопорушень, бездуховності, антигромадської діяльності;

– створення умов для посилення патріотичної спрямованості телерадіомовлення та інших засобів масової інформації під час висвітлення подій та явищ суспільного життя.

              У процесі організації  національно-патріотичного виховання необхідно дотримуватись таких принципів:

 – національної спрямованості – передбачає формування національної самосвідомості, виховання любові до рідної землі, свого народу, шанобливе ставлення до його культури;

– гуманізації виховного процесу – педагог зосереджує увагу на дитині як вищій цінності, враховує її вікові та індивідуальні особливості й можливості, не форсує її розвиток, спонукає до самостійності, задовольняє базові потреби дитини, виробляє індивідуальну програму її розвитку, стимулює свідоме ставлення до своєї поведінки, діяльності, патріотичних цінностей;

 – самоактивності й саморегуляції – сприяє розвитку в учня суб’єктних характеристик; формує здатність до критичності й самокритичності, до прийняття самостійних рішень;

 – культуровідповідності – передбачає єдність патріотичного виховання з історією та культурою народу, його мовою, народними традиціями та звичаями, які забезпечують духовну єдність, наступність і спадкоємність поколінь;

– полікультурності – інтегрованість української культури у європейський та світовий простір, створення для цього необхідних передумов: формування у дітей та учнівської молоді відкритості, толерантного ставлення до культури, мистецтва, вірування інших народів; здатності диференціювати спільне і відмінне в різних культурах, сприймати українську культуру як невід’ємну складову культури загальнолюдської;

 – соціальної відповідності – обумовлює необхідність узгодженості змісту, методів патріотичного виховання в реальній соціальній ситуації, в якій організовується виховний процес [4].

                   Національно - патріотичне виховання молоді здійснюється за такими напрямами:

– державний – базується на забезпеченні державою системи героїко- патріотичного виховання;

 – соціальний – ґрунтується на вивченні норм моралі, їх дотриманні, орієнтований на усвідомлення пріоритету загальнолюдських цінностей та інтересів, виховання шанобливого ставлення до культури, історії, мови, звичаїв, традицій українського народу;

 – військовий – передбачає вивчення військової історії України, основних зразків техніки, озброєння Збройних Сил України, набуття початкових навичок користування ними, підвищення фізичної загартованості в інтересах підготовки до захисту Вітчизни;

 – психолого-педагогічний – ґрунтується на вивченні психологічних особливостей молоді, урахуванні їх у процесі підготовки юнаків до військової служби, проведенні методичної роботи з узагальнення та поширення передового досвіду героїко-патріотичного виховання, вдосконаленні форм і напрямів цієї діяльності;

 – правовий – передбачає формування глибоких правових знань, розвиток високої правової культури.

 

2.2. Зміст і форми національно-патріотичного виховання

 

У процесі виховання учнівської молоді доцільно використовувати різноманітні форми і методи. Основні форми патріотичного виховання:

Пріоритетну роль у роботі з здобувачами освіти доцільно відводити активним методам, застосування яких ґрунтується на демократичному стилі взаємодії, сприяє формуванню критичного мислення, ініціативи й творчості. До таких методів відносять: соціально-проектну діяльність, ситуаційно-рольові ігри, соціограму, метод відкритої трибуни, соціально-психологічні тренінги, інтелектуальні аукціони, ігри-драматизації, створення проблемних ситуацій та ситуацій успіху, аналіз конфліктів та моделей стилів поведінки [7, с. 233]. Необхідною умовою підвищення ефективності національно - патріотичного виховання учнів є залучення їх до підготовки та проведення позакласних виховних заходів, спрямованих на формування патріотичних якостей, самоосвіту, самовиховання.  Важливе місце у патріотичному вихованні займає участь здобувачів освіти у масових заходах патріотичного змісту. Найбільш поширені масові заходи щодо патріотичного виховання учнів – це відзначення державних та релігійних свят, знаменних подій у житті школи, селища, проведення читацьких конференцій, тематичних вечорів, вечорів запитань та відповідей, тижнів з різних навчальних предметів, зустрічей з видатними людьми, конкурсів, олімпіад, фестивалів, виставок, участь школярів в організації загальнодержавних свят – Дня Незалежності, Дня знань,  Покрова, Дня захисника Вітчизни, День Примирення та ін. Показниками ефективності масових форм позакласної роботи у національно-патріотичному вихованні  молоді є активність учасників, емоційний вплив виховних заходів. Серед групових форм виховної роботи з національно - патріотичного виховання найбільш поширені бесіди, зустрічі, диспути, «круглі столи», вечори -запитань і відповідей, літературно-музичні композиції, гуртки за інтересами, обговорення телепередач, флешмоби,дебати, участь у соціальних грантів, новинок преси, акції «Милосердя», пошукова діяльність, екскурсії, походи, заочні подорожі[6.с. 5]. Збагачення учнів патріотичними почуттями здійснюється під час засвоєння ними історичного матеріалу про героїчне минуле нашого народу, його прагнення до зміцнення могутності рідної країни, про його мужність у боротьбі з іноземними загарбниками. Для надання виховній роботі емоційного характеру варто використовувати яскравий фактичний матеріал, позитивні приклади патріотизму відомих історичних діячів, письменників, героїв національно-визвольних війн. Зустрічі з такими героями (ветеранами ІІсвітової війни ветнранами праці, громадськими діячами, воїнами АТО України, волонтерами) мають ще більший вплив на патріотичні почуття учнів. У ході зустрічей відбувається оцінювання історичних явищ на основі принципів історичної достовірності, науковості, гуманізму, доброчинності, а також з позицій забезпечення взаємозв’язку між  поколіннями. Завдання педагога акцентувати увагу на питаннях про внесок нашої країни у світовий розвиток науки, культури, різних галузей виробництва. Під час таких зустрічей здобувачі освітиі знайомляться зі своїми сучасниками, які стали взірцем патріотичного служіння Украні.. Зустрічі з творчими людьми рідного краю – письменниками, митцями, музикантами – закликають до творчості [8.с.104].  Під час проведення виховних заходів з учнями доцільно використовувати навчальні дебати, що є важливим засобом розвитку в учнів критичного мислення та навичок аргументованого висловлювання.  Важливу роль у формуванні патріотичних поглядів та почуттів учнів відіграють дискусії – як спонтанні, викликані суспільними подіями, повідомленнями засобів масової інформації, так і спеціально організовані, до яких слід ретельно підготуватися: визначити тему, підготувати запитання для обговорення, щоб учні опрацювали відповідні літературні джерела, продумали свої виступи. Лише така підготовка дискусії дасть бажані результати[9. с.29 ].  У формуванні патріотичних поглядів та переконань учнів суттєвим є створення ситуацій, в яких виникає потреба у відстоюванні ними своєї думки, у процесі чого починає складатися власна думка, зміцнюється внутрішня позиція, з’являється здатність до утвердження власних адекватних переконань щодо свого народу, своєї держави та світової спільноти. Під час таких дискусій формується культура мислення й культура мовлення, логіка учнів, виявляються їхні інтелектуальні здібності, відбувається зміна поглядів на суспільні явища, свою життєву, громадянську позицію; переоцінка цінностей[10. с. 351]. «Круглі столи», зазвичай, збирають учнів, які не обмежуються власною думкою у пошуках істини. Заздалегідь визначається тема для обговорення та коло питань. Учасники демонструють свої знання теми й перспективи її розвитку. 

Творчий потенціал учнів найбільш реалізовується у гуртках за інтересами, провідними завданнями яких є: виховання фізично й морально здорової людини; засвоєння моральних цінностей, ідеалів, культурних традицій, етичних норм; формування естетичних смаків; створення атмосфери емоційної захищеності, любові; збереження родинних традицій, сімейних реліквій, вивчення родоводу, звичаїв, обрядів свого народу й народів, що населяють Україну; вивчення мови й шанування культури, національної літератури, мистецтва, преси, радіо, телебачення. Ознайомлення та вивчення під час екскурсій вітчизняних пам’яток світової культури формує в учнів гордість за національні реліквії, розуміння загальнолюдських цінностей. Для розвитку соціальної активності і поглиблення патріотичних почуттів важливим є заохочення школярів до діяльності в учнівському самоврядуванні, громадських молодіжних об’єднаннях, що сприяє поглибленню знань учнів з історії та культури народу, його традицій, формуванню патріотичних поглядів, переконань та почуттів, відповідної поведінки[11.с. 43].

 З метою організації національно - патріотичного виховання учнівської молоді в професійно-технічних навчальних закладів доцільно: проводити лекції, бесіди «Я – громадянин-патріот незалежної держави України», «Пам’яті вдячні нащадки», «Моя рідна Україна», «Знати і поважати Герб своєї Вітчизни, Прапор, Гімн», «Наша вітчизна –Україна», «Державна символіка Батьківщини», «Твої права та обов’язки», «Патріотизм – нагальна потреба України», «Моя земля – земля моїх предків», «Україно, матінко моя», «Символи України» тощо;  семінари, «круглі столи», конференці«У пам’яті світ врятований», «Утверджувати ідеали культури миру – служити миру», «Люблю я свій народ – ціную його звичаї»);  уроки пам’яті («Їх славні імена в літописі Великої Вітчизняної», «Зростаємо громадянами-патріотами землі, що Україною зветься», «Наша вулиця носить ім’я героя війни», «Бойових нагороди воїнів, полководців, які визволяли Україну від нацистів»); екскурсії до музеїв військових частин, установ, підприємств, вищих навчальних закладів;   зустрічі з ветеранами війни, праці та військової служби;  походи місцями бойової слави; пошукову роботу;  участь у роботі клубів та гуртків патріотичного спрямування; акції з метою упорядкування меморіальних комплексів, пам’ятників, братських могил, інших поховань захисників Вітчизни;  години спілкування («Я – громадянин і патріот держави», «Я – українець!», «Можна все на світі вибирати сину, вибрати не можна тільки Батьківщину!»); залучати дитячі й молодіжні громадські організації до соціального становлення дітей і молоді, розвитку духовності та зміцнення моральних засад, виховання любові й поваги до історії свого народу;   налагодити співпрацю з органами виконавчої влади, громадськими організаціями, закладами культури, освіти щодо героїко-патріотичного виховання учнівської молоді, пропаганди кращих здобутків українського суспільства [12.с. 192]. Одним із дієвих засобів національно-патріотичного виховання є проведення дитячих та молодіжних ігор у позаурочний час. Також зусилля педагогів мають бути спрямовані на реалізацію проектів щодо виховання учнів у дусі патріотичного обов’язку, готовності до військової служби та захисту України, повазі до чинного законодавства та засад демократичної, правової держави. Виховання любові й пошани до державної символіки, ритуалів суверенної України посідає одне з чільних місць у системі патріотичного виховання учнів. Державна символіка покликана формувати громадянську гідність, патріотичні почуття, впевненість молоді у майбутньому своєї держави.

З метою організації національно-патріотичного виховання учнівської молоді та підвищення його ефективності необхідно щороку створювати та поновлювати план виховної роботи. План заходів з національно-патріотичного виховання, розроблений класним керівником, повинен враховувати вікові особливості учнів, рівень їх розумових здібностей, їх мотивацію та рівень сформованості патріотичних почуттів і національної свідомості. Для визначення рівня сформованості патріотичних почуттів та національної свідомості учнів можна використовувати різноманітні методи – власні спостереження, моніторинг здобувачів освіти і т.д.

 

1.3.Специфіка роботи педагога – організатора

 

 

Сучасний педагог-організатор основну увагу в своїй діяльності має приділяти особистості учня, допомагати і підтримувати учня у його саморозвитку, самовихованні, поєднувати уміння педагогічного працівника, соціального педагога, практичного психолога, наставника, старшого товариша, здатного увійти в референтне середовище школяра. Важлива також варіативність у діяльності педагога-організатора в залежності від вікової групи здобувачів освіти, типу закладу повної середньої освіти [18].

У своїй роботі педагог-організатор керується державними документами про школу, освіту, виховання, Положенням про посадові обозки педагога-органзітора, Статутом школи, інструкціями та наказами вищестоячих органів та директора.

Функції (або призначення) педагога-організатора:

-  розвивальна (сприяння саморозвитку особистості кожного учня);

- діагностична (визначення рівня вихованості окремих учнів і колективу класу);

До діяльності педагога-організатора ставляться певні вимоги. Професіограма педагога-організатора містить такі характеристики, як професійно-педагогічну спрямованість, національну свідомість, громадянську активність, вимогливість до себе і до учнів, гуманізм, високу відповідальність, комунікабельність, тактовність та ін.

 Педагог-організатор має володіти глибокими психолого-педагогічними знаннями та уміннями (рефлективно-аналітичними, комунікативними, організаторськими, прогностичними, конструктивними, креативними тощо).

 У своїй діяльності педагог-організатор весь час працює  над створенням сприятливих умов для розвитку  творчого потенціалу кожного учня та його самореалізації у навчально-виховному процесі школи, реалізації культурнонаціонального, духовного і фізичного стану учнів, що є основою патріотичного, морально-естетичного та національного виховання учнів, а також складовою змістовного дозвілля.

Найкраще середовище для  саморозвитку та саморелізації учнів це шкільна дитячо-юнацька організація. Дитяча організація – прекрасне місце для задоволення природних потреб дитини в діяльності і спілкуванні. Але саме така дитяча організація, де дорослому відведена роль помічника, а не організація дітей, у якій дорослий вірішує, що для дитини добре, а  що ні. Дитина внутрішньо мудра й реалістична, якщо їй дати спокій, залишити без усяких навіювань з боку дорослих, створити певні сприятливі умови, допомогти, вона сама розвинеться настільки, наскільки вона здатна розвинутись. За цим принципом і слід будувати роботу дитячо-юнацьких організацій.

Плануючи роботу в шкільній дитячо-юнаціькій організації, педагог-організатор повинен задавати собі певні питання, і знати на них чітку відповідь:

• Що ж усіх дітей може об‘єднати? (прагнення зробити шкільне життя змістовним, цікавим, радісним, бажання діяти разом);
• Що ж для них найдорожче? (свобода думки, дій, особистість);
• Про кого можуть турбуватися? (про тих, хто меньший і слабший, один про одного і про тих, хто потребує допомоги)?
• З ким вони будуть співпрацювати? (з тими, кому небайдужі і зрозумілі їхні інтереси, справи; хто готовий допомагати їм);
• Що їх може зацікавити? (гра, сюрприз, таємниця, вигадка, фантазія, те, що вони вирішують і роблять  самі);
• Що вони хочуть самі вирішувати? (з ким співпрацювати, які справи  робити, які свята проводити);
• Якщо ти будеш з ними? (то знайдеш друзів серед своїх вихованців, допоможеш їм проявити себе в різних цікавих справах, саморозвинутись та самореалізуватися);

Важливо зазначити, що рішення про створення дитячо-юнацької організації повинно приматися саме учнями, а не дорослими, що безумовно відіграє важливу роль в успішності її діяльності. Педагог-організатор повинен створити такі умови, щоб діти прийняли правильне рішення, налаштувати їх на співпрацю.

Планування роботи організації неможливе без попереднього вивчення інтересів, уподобань учнів. Тому на початку навчального року членами ради повинно проводитись опитування учнів про організаторські здібності й активність учнів, про заходи й конкурси, у яких вони залюбки взяли б участь. Після таких опитувань з‘ясовується, які заходи переважно цікавлять дітей. На цьому і повинно базуватися планування роботи дитячої організації.

Діяльність дітей – творча. Творчість передбачає створення нового, оригінального. Важливо, щоб дитина відкрила сама, а не взяла готове – тільки так розвиваються творчі здібності. Побільше самостійності! (звичайно під непомітним контролем з боку дорослих). Доручайте дітям самостійну організацію та оформлення виставок творчих робіт, конкурсів, вечорів-відпочинку, свят та ін. заходів. Пильний контроль змушує дітей «кривити душею», викликає недовіру, збентеження, зводить нанівець спроби самостійних дій [14. с. 5].

Роль педагога-організатора  полягає в мудрому керівництві:  у допомозі, пораді, співпраці. Це, звичайно, важливі завдання і одним із засобів і методів розв‘язання цих завдань є учнівське самоврядування, яке, забезпечуючи участь усіх школярів в управлінні справами колективу свого класу та школи, стає моделлю елементів дорослого життя, формою усвідомлення подальшої активної життєвої позиції.

До якої  діяльності ми би не зверталися, треба завжди пам‘ятати, що:

• школа - для дитини, а не дитина – для школи;
• особистість виникає в ранньому дитинстві, а дитина в школі – повноцінна особистість;
• особистість дитини – суб’єкт у педагогічному процесі;
• особистість – мета освітньої системи, а не засіб для досягнення будь-якої мети;
• кожна дитина талановита;
• кожна дитина має право на помилки;
• кожна дитина має право на вільний творчий пошук.

1. Педагог-організатор планує і організовує позаурочну навчально-виховну роботу з дітьми, підлітками, молоддю в освітніх установах, за місцем проживання.
2. Вивчає індивідуальні особливості учнів, вихованців, сприяє розвитку їх здібностей, талантів, навичок самодіяльності, самоврядування, організації змістовного дозвілля і відпочинку.
3. Спільно з педагогічними колективами,  колективами установ культури, мистецтв, спортивними товариствами, творчими спілками, громадськими об’єднаннями, сім’єю розвиває мережу гуртків, секцій, клубів, об’єднань за інтересами. Залучає до роботи з ними кваліфікованих спеціалістів, працівників науки, культури, мистецтва, спортсменів, тренерів, студентів, батьків.
4. Вживає заходів щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх, здійснює індивідуальну роботу з педагогічно-занедбаними дітьми, підлітками.
5. Надає консультативну допомогу батькам, педагогічним працівникам.
6. Бере участь у організації літнього відпочинку і оздоровленні учнів, вихованців в освітніх установах, за місцем проживання.
7. Настановленням та особистим прикладом утверджує повагу до принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, гуманізму, доброти, працелюбства, інших доброчинностей.
8. Готує дітей, підлітків до свідомого життя в дусі взаєморозуміння, злагоди та миру між усіма нарадами, етнічними, національними, релілігійними групами.
9. Додержується педагогічної етики, поважає гідність учнів, захищає їх від будь-яких форм фізичного або психологічного насильства, запобігає вживанню ними алкоголю, наркотиків, іншим шкідливим звичкам, пропагує здоровий спосіб життя.
10. Постійно підвищує свій професійний рівень, педагогічну майстерність, загальну культуру.

Педагог - організатор:

• повинен вміти ефективно застосовувати професійні знання в практичній педагогічній діяльності;
•  повинен мати ціннісні орієнтації, спрямовані на всебічний розвиток.

Організовує:

-проведення організаційно-масової та культурно-освітньої роботи в дитячих та юнацьких організаціях, дозвілля та відпочинку дітей за місцем проживання;

 -діяльність дитячих і громадських організацій, об’єднань, допомагає в плануванні їхньої діяльності на принципах добровільності, самостійності, гуманності і демократизму з урахуванням ініціативи, запитів і потреб учнів.

- умови для широкого інформування учнів про діючі дитячі й молодіжні організації, об’єднання;

- наочне оформлення школи за тематикою роботи, яку проводить;

- дітей і підлітків до роботи в гуртках, секціях, клубах, товариствах за інтересами школи, в позашкільних закладах, за місцем проживання. Особливу увагу приділяє дітям, схильним до правопорушень, з неблагополучних сімей;

- заходи щодо попередження бездоглядності та правопорушень серед неповнолітніх, здійснює індивідуальну роботу з педагогічно занедбаними дітьми, підлітками.

Канікулярний відпочинок учнів;

• літній відпочинок школярів: створення оздоровчих таборів різних типів, залучення до них, в першу чергу, дітей-сиріт, напівсиріт, дітей із багатодітних, малозабезпечених, неблагополучних сімей;
• роботу органів учнівського самоврядування і шкільних громадських організацій, надає їм організаційно-методичну допомогу і сприяє створенню умов для діяльності;
• планування своєї роботи, веде у встановленому порядку документацію;
• консультативну допомогу батькам, педагогічним працівникам.

Сприяє:

• впровадженню кращих народних традицій, звичаїв, обрядів, свят, вихованню поваги до рідної мови, народного танцю, пісні, музики;
• оновленню змісту і форм діяльності організацій, об’єднань, організовує їхню колективно-творчу діяльність відповідно до вікових інтересів учнів і вимог життя;
• розвитку і задоволенню інтересів, організації дозвілля молодших школярів, вихованців груп продовженого дня;
• класним керівникам, вихователям у проведенні культурно-освітньої роботи з учнями, змістовній організації відпочинку та дозвілля.

 

 

 

РОЗДІЛ ІІ

 

МЕТОДИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ РОБОТИ ПЕДАГОГА-ОРГАНІЗАТОРА З НАЦІОНАЛЬНО-ПАТРІОТИЧНОГО ВИХОВАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ОСВІТИ  У ЗПЗСО

 

 

2.1. Роль педагога – організатора у формуванні інноваційних підходів з національно – патріотичного виховання здобувачів освіти позакласній роботі

 

Форми і методи позакласної роботи педагога-організатора сприяють формуванню національної свідомості і вихованню  патріотичних почуттів учнів через систему позакласних заходів ,виховних годин, «круглих столів», уроків пам’яті, конкурсів, тематичних вечорів:

 Інтелектуально-патріотична гра - «З Україною в серці» до Дня Соборності України» Мета: поглибити знання учнів з історії, навчити учнів публічно виступати і не соромитись себе, і своєї талановитості, виховувати в учнів почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідного краю; формувати переконання у нетлінності духовних скарбів народу, повагу до символів України, до своїх батьків; спонукати  учнів до усвідомлення ними необхідності бути корисними своїй державі.

Виховна година «Чорнобиль не має минулого» Мета: розширити знання учнів про Чорнобильську трагедію, про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС, показати, що чужої біди немає. Вчити застосовувати у повсякденному житті елементарні радіаційно-гігієнічні навички. Виховувати любов до рідного краю, природи; виховувати у дітей людяність, доброту та згуртованість[18].

 Тематичний вечір «Музика воєнної пори» Мета: познайомити учнів з історією створення пісень воєнних та післявоєнних років; виховувати повагу до подвигу народу під час Великої Вітчизняної війни, пам'ять про його героїчне минуле через пісню.

Вікторина до Дня прав людини «Правознавчий марафон» Мета: продовжити роботу по свідомому засвоєнню учнями правових знань та виробленню стійких переконань у необхідності дотримання своїх прав та обов'язків; розвивати в дітей уміння орієнтуватися в життєвих ситуаціях, керуватися набутими знаннями у  своїй життєвій практиці, виховувати повагу до законів і символів України, виховувати законослухняного громадянина України.

 Урок-реквієм «Пам'ять серця», присвячений Голодомору 1932-1933 рр. Мета: на основі історичних знань про голодомор 1932-1933рр. в Україні визначити масштаби трагедії українського народу та уроки історичної правди, як процесу оновлення та очищення народної пам’яті, виховувати в учнів етнонаціональних, полі культурних, загальнолюдських цінностей, як основи формування громадянина – патріота України, формувати та розвивати історичну пам’ять поколінь.

Важливим чинником національно-патріотичного виховання дітей та учнівської молоді є система роботи зі збереження народних звичаїв та обрядів українського народу.  Прикладом такої роботи є проведення традиційного щорічних українських вечорниць та Свята осені. Під час таких заходів учні прилучаються до української культури, згадують та вчать українські пісні, знайомляться з традиціями та звичаями нашого народу, отримують змогу відчути себе справжніми українцями, вдягнувши вишиванку, українські шаровари, віночок і т.д. Вже стало традицією учнівської молоді з нагоди Дня Перемирення вітати ветеранів ІІ світової війни та дітей війни зі святом.

 До форм позакласної роботи була додана ще одна – зустріч з сучасними героями – учасниками АТО. Крім того, у рамках міської акції учні  збирають допомогу для бійців на Сході та виготовляли для них обереги. Подібні заходи є дуже ефективними, адже вони сприяють вихованню в учнів внутрішньої свободи та поваги до держави, любові до Батьківщини, національної свідомості, гідності, усвідомлення приналежності до рідної землі, українського народу, гармонійному виявленню патріотичних почуттів, наданню допомоги воїнам АТО.

Розвиток іноваціїнно-педагогічної роботи в Україні за останнє десятиріччя характеризується переосмисленням традиційних підходів до роботи з дітьми та підлітками, значними змінами та новаціями в цій сфері.

Вільний та всебічний розвиток особистості є не тільки високим соціальним ідеалом, але й важливою умовою становлення суспільства, яке орієнтується на універсальні, гуманістичні та демократичні цінності.

У зв’язку з політичними, економічними й соціокультурними змінами, що відбуваються в нашому суспільстві у всіх сферах його життя, значно змінилися зміст та форми культурно-дозвіллєвої діяльності, які мають велику силу смислового та емоційного впливу на особистість [17].

Сучасні методи і форми культурно-дозвіллєвої діяльності школярів обумовлений потребами суспільства в розширенні демократії та гласності, удосконаленням суспільних відносин, розвитком різнобічних здібностей учнівської молоді, продуктивним проведенням їх дозвілля.

Сучасні методи організації культурно-дозвіллєвої діяльності школярів.В організації культурно-дозвіллєвої діяльності школярів сьогодні виділяють такі основні методи:

Методи гри й ігрового тренінгу. Гра – самостійний і законний для учнів, дуже важливий вид їхньої діяльності. Гра виявляє знання, інтелектуальні сили. Вона показує рівень організаторських здібностей учнів, розкриває творчий потенціал кожного учня.

Методи театралізації. Дозвілля учнів має нескінченну безліч сюжетів і соціальних ролей. Метод театралізації реалізується через особливий словник спілкування, обряди, ритуали. Театралізація знайомить учнів з різноманітними сюжетами життя.

Метод змагання.Змагання – внутрішня „пружина” розкручування творчих сил, стимулювання до пошуку, відкриття, перемог над собою.

Метод рівноправного духовного контакту.Він заснований на спільній діяльності дітей і дорослих „на рівних”. Педагоги-організатори, соціальні педагоги, учні – рівноправні члени шкільного клубу, драмгуртка, творчих об’єднань, заснованих на демократичному, гуманізованому спілкуванні.

• Методи ситуацій, що виховують, тобто покликаних до життя процедур, самореалізації, довіри, уявної довіри, недовіри, організованого успіху та ін. Ситуація, яка виховує, – це ситуація що спеціально створюється вихователем.
• Імпровізація – дія, не усвідомлена й не підготовлена заздалегідь, експромт. Імпровізація виводить на практичну й творчу заповзятливість. Мистецтво імпровізації – це породження спокуси творчого зусилля. Імпровізація базується на синдромі наслідування з привнесенням свого авторського початку.
• Масові, групові та індивідуальні форми виховної роботи

Упедагогічній літературі прийнята така класифікація форм організації виховання, в основу якої покладено кількість учнів, які беруть участь у виховному заході. Розрізняють масові, групові та індивідуальні форми. До масових форм виховної роботи належать: тематичні вечори, вечори запитань і відповідей, конференції, тижні різних предметів, зустрічі з видатними людьми, огляди, конкурси, олімпіади, туризм, фестивалі, виставки стінної преси тощо.

Масові форми роботи.Найпоширеніші форми масової виховної роботи — це читацькі конференції, лекції, вечори, зустрічі, кінофестивалі.

Групові форми роботи — це клуби, гуртки, екскурсії, походи, класні виховні години тощо. Найбільш дієвою і популярною формою позакласної виховної роботи є клуб.

Діяльність шкільних клубних об'єднань спрямована не стільки на результат, скільки на процес, що приносить задоволення його учасникам.

 Найважливіші функції клубу:

• Стимулювання суспільної активності шляхом організації дозвіллєвої діяльності великих мас людей.
• Розвиток соціально-культурної творчості.
• Широке спілкування в результаті спільної діяльності.
• Забезпечення культурного відпочинку й розваг.

За тематичною спрямованістю клуби бувають економічні, історичні, політичні, культурологічні, світоглядні, народознавчі, юридичні, інформаційні, відео-клуби,екологічні клуби, любительські клуби, дружина юних пожежників, юні регулювальники .

Індивідуальні форми виховної роботи: читання художньої літератури, колекціонування, філателія, нумізматика, гра на музичних інструментах, вишивання, малювання тощо. Індивідуальні форми роботи повинні пов'язуватися з груповими і фронтальними. Це підготовка виступів на конференції, до участі в конкурсах, олімпіадах. Особливе місце серед індивідуальних форм виховної роботи належить позакласному читанню. Обговорення книги бажано організувати таким чином, щоб виникали дискусії, обмін думками. Особливу увагу слід звернути на учнів, які мало читають, і на тих, хто захоплюється детективною літературою, для них треба підбирати цікаві книги, в яких порушуються важливі морально-етичні проблеми[16].

Дозвілля, як ніяка інша діяльність, надає можливість учневі усвідомити себе особистістю, індивідуальністю, самоствердитися, розвинути свої інтереси та здібності та одночасно усвідомлювати себе частиною колективних спільнот.

 

 

2.2. Система роботи педагога – організатора з національно – патріотичного виховання здобувачів освіти Виноградівського ЗПЗСО

 

       Засоби формування свідомого громадянина України, що мають місце на уроках і в позакласній роботі, розкрито їх сутність і впливовий компонент. Ключові слова: свідомий громадянин, здобувач освіти, Україна, національно - патріотична виховна система, початкова школа, педагог-організатор, уроки, позакласні заходи. Найціннішим надбанням будь-якої держави є не тільки корисні копалини й родючі землі, а інтелект, творчий і духовний потенціал її громадян. Головною метою системи освіти є створення умов для розвитку та самореалізації кожної особистості, як громадянина України, виховання бажання в дитини зберігати і примножувати культурно-історичні традиції, шанобливо ставитись до державних святинь і законів, до української мови та культури. Свідомого громадянина України необхідно формувати змалку, особливо в молодшому шкільному віці. Оскільки саме через заклади освіти проходить все підростаюче покоління, то на учня з перших днів його навчання педагог-організатор має дивитися як на громадянина України, наділеного певними правами й обов'язками[3.с. 19].

Педагоги школи вважають, що виховати таку людину має сучасна школа тому, що тільки педагоги бачать у кожній дитині неповторну унікальну особистість і зможуть зробити її господарем свого життя, своєї долі, а також допоможуть реалізувати себе в житті. Виховання свідомого громадянина – актуальне комплексне завдання, сутність якого полягає в розбудові освітнього процесу на національних культурних традиціях українського народу. Виходячи з мети та завдань, у школі створене виховне середовище для виявлення й розвитку реальних і потенційних можливостей учнів, задоволення соціально цінних і особистісно-значущих інтересів і потреб учнів[7.с. 242]. А також Виноградівський ЗПЗСО третій рік є опорною в Олешківському районні з національно – патріотичного виховання молоді.

У процесі різноманітної діяльності за участю ініціативних творчих груп – голови органів учнівського самоврядування й центрів школи - відбувалося зміцнення й подальший розвиток учнівського самоврядування в шкільному колективі.Цього року буде започаткована книга  «Учнівського лідера» та стенд «Гордість школи». До книги  «Учнівського лідера» будуть заноситися дані про голів учнівського самоврядування школи; у стенд «Гордість школи» -  діти з банку  обдарованих учнів,переможці предметних олімпіад, інтернет-олімпіад, конкурсів учнівської творчості, спортивних та інших змаганнь.
Учнівське самоврядування школи має настінний куток, у якому міститься дані про склад Ради органів учнівського самоврядування, правила для учнів, девіз, емблема, інформація «Самоврядування у дії». За ініціативою органів учнівського самоврядування  з  2010 року розпочинається  загальношкільний конкурс«Клас року» з метою виявлення найбільш згуртованих класних колективів. У цьому конкурсі беруть участь усі класи школи.активізація різних форм позакласної та позашкільної роботи з учнями.Результати конкурсу затверджуються Радою школи (травень); класи-переможці нагороджуються грамотами .

Робота  органів учнівського самоврядування тіснопов’язана з виховною роботою, яка має забезпечувати організований процес формування й сприйняття учнями гуманних цінностей і зразків громадянської поведінки, формування людини нового типу, людини інтелектуальної, творчої, ініціативної й самостійної, з почуттям національної гідності. Основа педагогічної позиції у вихованні — це прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у своєму житті.Для здобувачів освіти 1-4 класів створене шкільне об’єднання учнів Країна Барвінкова у формі гри-подорож «Я, є зернинкою великого народу».

Мета та завдання:

• Виховування національної свідомості;
• Залучення дітей до нетлінних скарбів народної творчості;
• Ознайомлення з традицііями, звичаями українського народу;
• Прищеплення любові до духовних оберегів пам'яті.

Напрямки подорожі:

1. Я є зернинкою великого народу.

Ознайомлення з фолькльором, родоводом, оволодіння первинними навиками рукоділля.

2. Моя сім'я –моя вулиця- моє село.

               Вивчення сторії сім'ї, вулиці, села, особливостей побуту.

3. Цілюще джерело традицій та звичаїв.

Ознайомлення з українськими традиціями та звичаями, народними святами.

4. Слово найдорожчий скарб народу.

Збирання та вивчення українського героїчного епосу, оформлення літопису класу.

 Згодом прагнучи вдосконалити та урізноманітнити змістовне та творче життя молодших школярів - ми у рамках гри-подорожі впровадили Малу Академію народних мистецтв передбачаючи мету – розбудити творчі можливості, надати повноти духовного розвитку, адаптувати прадавнє народне мистецтво до сучасного соціуму.

Мала Академія народних мистецтв охоплює три напрямки:

• фолькльорно-етнографічний;
• вокальний;
• декоративно – прикладне мистецтво.

    Гра для дитини – природний вид діяльності, а подорож сприяє розвитку активності дитини, її ініціативи та взаємодопомоги. Дуже важливо, щоб діти почували себе членами єдиного колективу, виявляли увагу один до одного, навчалися спілкуватися, цікавитися успіхами друзів, знаходити спільні інтереси.

     Відповідно до тематичного періоду педагогом-організатором розробляються завдання – подорожі за стежинами, які включають різні види колективної діяльності. Діти знайомляться  із завданнями, обговорюють, обмірковують хід їх виконання, розподіляють доручення. Саме доручення виховує в дитини волю й наполегливість, самостійність і організованість, уміння доводити розпочату справу до кінця, формує активну суспільну позицію. Організаційною формою підбиття підсумків є відкрите засідання Малої Академії народних мистецтв. На таких  святах учні обов’язково грають, співають, танцюють, і ,звичайно ,отримують нові завдання.

Закриття гри-змагання Країни Барвінкової відбувається завжди урочисто,  класні колективи отримують запрошення у вигляді «маршрутного листа» з Бабусеної скринні. Переможці нагороджуються на загальношкільному святі Останнього дзвоника Почесною грамотою.

    Мала Академія мистецтв допомагає  створити навколо дитини збагачене освітнє й виховне середовище, навчає доброзичливості, зацікавленості, орієнтуватися у стосунках з людьми та друзями, допомагає дитині бути активним учасником свого шкільного життя.

Досвід переконливо показує: дитячі організації та  органи учнівського самоврядування – це ефективна форма підготовки свого гідного та прогресивного майбутнього у Виноградівському закладі повної середньої освіти.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Виховання національно – патріотичного почуття сьогодні, як ніколи, актуально.  І не тільки для системи освіти, а й для держави в цілому. Саме зараз ми повертаємося до споконвічних цінностей: утвердження первинності любові до України і людей, духовності, моральності, бережного ставлення до природних скарбів і національних надбань нашого народу тощо.З огляду на ці чинники цілком очевидною постає гостра проблема необхідності активізації патріотичного виховання учнів середніх загальноосвітніх навчальних закладів, метою якого має стати створення основи майбутньої громадянської позиції членів українського суспільства. Ми дійшли висновку у її вирішення  і вітчизняні педагоги, громадські та літературні діячі І.Бех, К.Чорна, О.Вишневський, В.Коваль, О.Тимошенко, М.Врублевська, О.Коркішко, М.Стельмахович, І.Дзюба, В.Раєвський, В.Вітовський та багато інших. З нашої педагогічної спадщини збереглися й не втратили актуальності погляди на цю проблему Г.Ващенка, І.Огієнка, К.Ушинського, В.Сухомлинського, І.Франка тощо.

Разом з тим, слід відзначити, що педагогами нашої країни поступово накопичується значний практичний педагогічний досвід патріотичного виховання. Ця робота ведеться на концептуальній основі українського патріотизму та національної ідеї. Складний процес героїко-патріотичного виховання здійснюється за допомогою різноманітних форм роботи, вибір яких залежить від змісту та завдань виховної роботи, вікових особливостей вихованців з урахуванням основних напрямів діяльності школярів. Основними формами патріотичного виховання школярів є: інформаційно-масові ; діяльнісно-практичні; інтегративні; індивідуальні; наочні.

У процесі організації патріотичного виховання педагог-організатор дотримуються таких принципів:національної спрямованості;гуманізації виховного процесу; самоактивності і саморегуляції; культуровідповідності; полікультурності; соціальної відповідності.

Вивчення передового досвіду кращих представників педагогічних колективів України дало змогу ознайомитись з формами та методами виховної роботи, збагатитись практичними методичними розробками.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1.               Бака М. М. Фізичне і військово-патріотичне виховання молоді: навч.-метод.посібн. / М. М. Бака, В. П. Корж. – К. : Книга пам’яті України, 2004. – 460 с.
2.               Бех І. Д., Чорна К. І. Програма українського патріотичного виховання дітей та учнівської молоді. – Київ, 2014. – 29 с.
3.               Виховання громадянина: Сутність громадянського виховання / П. Ігнатенко, В. Поплужний, Н. Косарєва, Л. Крицька // Шкільна бібліотекака. – 2003. – № 8. – С. 3-19.
4.               Вишняк М. Патріотичне виховання учнів за допомогою української мови та літератури // Рідна школа. – 2001. – № 9. – С. 25-28.
5.               Гонський В. Патріотизм як основа сучасного виховання та ідеології держави // Рідна школа. – 2001. – № 2. – С. 9-14.
6.               Дубина М. Руденко Ю. Патріотичне виховання молоді // Освіта України. – 2006. – №8. – С. 5.
7.               Жаровська О. П. Національна свідомість як складова патріотичного виховання студентів педагогічних університетів / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 233 – 242.
8.               Завалевський Ю. І. Громадянське виховання старшокласників: проблеми, досвід, перспективи / Ю. І. Завалевський. – Київ, 2003. – 104 с.
9.               Івашковська В. Стратегія, методика та концептуальні засади військово-патріотичного виховання школярів // Рідна школа. – 2002. – № 11. – С. 26-30.
10.          Карпач Н. І., Олешак С. П. Особливості розвитку молодіжної участі у волонтерській діяльності / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: зб.наук.праць. – Кіровоград : Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 1. – С. 351 – 360.
11.          Красовицький М. Моральне виховання учнів у теорії і практиці американської школи // Рідна школа. - 1998. – № 4. – С. 29-52.
12.          Оржеховська В. М., Кириченко В. І., Ковганич Г. Г. Взаємодія навчального закладу і сім’ї: стратегії, технології, моделі / Навчальний практико зорієнтований посібник. – Х. : Точка, 2007. – 192 с.
13.          Окушко Т. К. Методика формування соціальної ініціативності підлітків у дитячому громадському об’єднанні / Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді : зб.наук.праць. – Кіровоград: Імекс-ЛТД, 2014. – Вип. 18, кн. 2. – С. 51 – 60.
14.          Чорна К. Громадянське виховання – нагальна потреба України // Освіта України. – 2000. – 20 грудня. – С. 5.
15.          Керницька Т.В. Виховання національно-патріотичних цінностей – пріоритетне завдання виховної системи ПТНЗ (Електронний ресурс) / Т.В.Керницька - Режим доступу:http://4vpupo.org.ua

16. Козлов О.В. Громадянське виховання учнів на уроках суспільно-гуманітарного циклу[Електронний ресурс] / О.В.Козлов. – Режим доступу: http://dorobok.edu.vn.ua

17.  Подлюк Н. Формування політичної культури – пріорітетний напрямок національно – патріотичного виховання [Електронний ресурс] / Н.Подлюк. – Режим доступу:

18.  Устимець  Н.Ю. Роль педагога-організатора щодо національно- патріотичного виховання, формування громадської активності школярів [Електронний ресурс] / Н.Ю.Устимець. – Режим доступу: https://babinschool.wordpress.com