Система уроків із зарубіжної літератури за романом Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»

Про матеріал

Матеріал містить різні види завдань, які можуть бути використані як частково, так і за рахунок резервних уроків

Перегляд файлу

Система уроків

із зарубіжної літератури за романом

Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера»

вчителя Деснянської ЗОШ І – ІІІ ступенів Коропського району Чернігівської області

Пилипенко Валентини Федорівни

Зміст

Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля Гуллівера». Історія створення та композиція роману------------------------------------------------------- 3

Державний устрій, закони та звичаї в Ліліпутії. Життя Гуллівера у ліліпутів ---------------------------------------------------------------------- 24

Війна між Ліліпутією та Блефуску: її причини та наслідки -------39

Сатиричне зображення англійської дійсності ХVІІІ ст.. Ліліпутія – Англія крізь зменшувальне скло сатири ------------------------------- 51

Словничок до теми --------------------------------------------------------- 71

Список використаної літератури ----------------------------------------- 74

УРОК № 1

Тема: Джонатан Свіфт «Мандри Лемюеля Гуллівера». Історія створення та композиція роману

Мета:

познайомити учнів з життям і творчістю Джонатана Свіфта, роллю письменника у духовному і суспільно-політичному житті, історією створення та композицією роману «Мандри Гуллівера»; актуалізувати поняття «пригодницька література», «фантастика», поглиблювати знання учнів про жанр роману, його різновиди;

розвивати навички роботи з біографічним матеріалом;

виховувати активну громадянську позицію семикласників.

Обладнання: портрет Дж. Свіфта, виставка різних видань творів письменника, відеоролик документального навчального фільму про Дж. Свіфта, інформаційні картки, роздавальний матеріал, маркери, аркуш ватману, заготовки для ОС «Зірка Дж. Свіфта».

Тип уроку:урок засвоєння нових знань та формування на їхній основі вмінь і навичок.

Епіграф: учні обирають самостійно в кінці уроку.

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

В мандри вирушим всі разом,

Перешкоди всі пройдем,

А хто буде сумувати,

Із собою не візьмем.

Дзвени гучніш, гучніш,

І всім, хто любить мандри,

Допоможи скоріш.

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

З'ясування рівня налаштованості учнів до сприйняття навчального матеріалу .

смайлик Здорово 010

Бесіда за запитаннями.

— Чи подобаються вам пригодницькі та фантастичні твори?

— Які пригодницькі та фантастичні твори ви вивчали на у роках зарубіжної літератури?

— Які емоції викликає у вас назва розділу «Пригоди та фантастика»?

— Чого ви чекаєте від вивчення літературних творів у цьому розділі?

Буриме.

Орієнтуючись на зміст, ритм і риму вірша, вставте замість зірочок потрібне слово (літературне поняття, назву твору, ім’я автора чи персонажа).

Художні твори про пригоди

ніколи не виходять з моди.

Тому усі дорослі й діти

Читають ************(1).

Тож фантастична атмосфера

Всіх вабить в «******** **********» (2).

Не можна цей ***** забути (3),

Його герої - ******** (4)

Чудні, цікаві і комічні.

І, хоч питання політичні

Збагне не кожная дитина,

Та в світ ****** вона порине (5),

Читацький досвід свій розширить.

Крізь зменшувальне скло ****** (6)

Побачить ****** в романі (7)

І через вдумливе читання

Дійде до висновку про те,

Що нелегке і непросте —

Питання, як набуть уміння:

З оточенням порозуміння.

Примхлива історична доля

Всіх детективів ***** ***** (8),

Відомих успіхом шаленим

У шанувальників численних.

Бо кожна справжня книга –

Захоплива для нас ******* (9), -

І таємниці, і секрети.

Що їх розгадують дуети

Героїв *********** (10),

У боротьбі із злом незмінних, -

Це****** *****(11) і****** ******(12)

Що не дають злочинцям шансів:

Вони їх розумом долають,

Завжди про честь людськую дбають.

Відповіді:1 - Джонатана Свіфта, 2 - «Мандрах Гуллівера», 3 - роман, 4 - ліліпути, 5 - пригод, 6 - сатири, 7 - Англію, 8 - Конан Дойля, 9 - інтрига, 10 - детективних. 11 - Шерлок Холмс, 12 - доктор Ватсон.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Слово вчителя.

У світовій літературі є чимало творів, у яких розповідається про дивовижні пригоди, захоплюючі подорожі, фантастичні історії, наукові відкриття, розгадування різних таємниць і заплутаних історій. Для них характерні мотиви переслідування, атмосфера таємничості і загадковості, ситуації розв'язання загадкових проблем.

 Пригадайте, що таке пригодницька література, фантастика.

Тренінг пам’яті.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Пригодницька література — це епічні твори з гострим напруженим сюжетом, у яких характери героїв розкриваються у важких випробуваннях. Такі герої є взірцем для наслідування, бо вони вчать бути сміливими, людяними, наполегливими в досягненні мети.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Фантастика - це різновид художньої літератури: твори, в яких автор зображує надзвичайні, нереальні явища, особливий, вигаданий світ, що є його творчою уявою.

Фантастика — це ще й художній прийом з використанням вигаданих понять та образів.

Серед пригодницьких творів поширеними є жанри подорожей, робінзонади, історико-пригодницьких і науково-фантастичних романів, детективної літератури. Деякі з таких творів ви вже вивчали, деякі читали самостійно. У цьому розділі триватиме ваша подорож у світ пригодницької літератури. Ви ознайомитесь із всесвітньо відомим романом Джонатана Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера» і повістю майстра детективної літератури Артура Конан Дойла «Собака Баскервілів».

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

Слово вчителя.

– Коли ви вперше зустрілися зі словом «ліліпут»?

Нам здається, що воно було завжди. Часто ліліпутів сприймають як персонажів казок.

– Тож звідки вони з’явилися? Хто їх придумав?

(Вчитель звертає увагу учнів на портрет Дж. Свіфта на дошці)

Так, ліліпутів придумав Джонатан Свіфт. Його книга «Мандри Гуллівера» (вчитель показує одне із видань твору),була призначена для дорослих, однак з часом перейшла в розряд дитячих, так само як і твори «Робінзон Крузо» Д. Дефо, «Пригоди Тома Сойєра» М. Твена.

Проте в XVIII ст.. книга про мандри Лемюеля Гуллівера була грізною зброєю сатири проти недоліків політичного та суспільного життя Англії.

Сьогодні починаються й наші мандри, але мандри незвичайні, разом з Гуллівером ми відвідаємо країну, яку силою своєї уяви створив англійський письменник Дж. Свіфт.

Наше завдання – не тільки простежити мандрівні шляхи героя, а й відповісти на не зовсім прості запитання: чому автор привів свого героя в ці невідомі країни, яких немає на жодній карті? Яку мету він переслідував?

Про це ми дізнаємося, познайомившись із життям і творчістю Джонатана Свіфта, роллю письменника у духовному і суспільно-політичному житті, історією створення, жанровими особливостями та композицією роману «Мандри Гуллівера».

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

Слово вчителя.

Чи замислювались ви коли-небудь, чому люди прагнуть досконалості? Мабуть, тому, що це шлях до ідеалу, тобто до того, що вважається найкращим у світі й у людині. Цей шлях важкий, іноді він здається нездоланним. Однак завжди були люди, неспокійні й невгамовні, що прагнули досягти ідеалу – «квітки щастя» - для себе і для людей. Саме такий англійський письменник ХVIII ст. Джонатан Свіфт.

Перегляд відеоролика про життя і творчість Дж. Свіфта.

Обговорення.

 Чи таким ви уявляли собі Дж. Свіфта?

 Якою людиною постає письменник у фільмі?

(Можливі відповіді: правдивий, волелюбний, незалежний, обдарований, працьовитий, відповідальний, дотепний, безжальний та ін.)

Інтерактивна вправа «Читай – міркуй – роби висновки!».

Продовжити знайомство з письменником пропоную у формі дослідницької діяльності методом «броунівського руху».

Ознайомившись із конкретними джерелами (інформаційні картки), кожен має визначити певні грані особистості Дж. Свіфта, які при цьому проявляються, презентувати дослідження на опорній схемі «Зірка Дж. Свіфта».

Можливі відповіді:

Просвітитель, письменник-сатирик, памфлетист, журналіст, священик, політик, громадський діяч, радник Болінброка, патріот, «міністр без портфеля», громадський речник, учитель моралі, дотепник, публіцист, філософ, фантаст, знавець людей, магістр мистецтв, «навіжений піп».

Інформаційна картка №1

Свідоме життя Свіфта пройшло в складних суспільних обставинах. В історії європейського суспільства XVIII ст.. відоме як епоха Просвітництва. Діячі цього часу не тільки були письменниками, а й філософами, політиками.

Просвітителі прагнули виховувати, формувати людину в ідеалах розуму. Не випадковим є той факт, що такі письменники, як Дефо - автор «Робінзона Крузо», той же Свіфт та інші беруть активну участь у політичному житті. Свіфт - просвітитель за допомогою сатири зло висміює людські вади, смішні й сумні, які, на жаль, мають глибокі соціальні корені. Тому сатира Свіфта діюча і в наші дні, бо серйозна і переслідує високі ідейні цілі.

Інформаційна картка №2

Свіфту дуже рано довелося відчути себе самостійним і нести відповідальність за свої вчинки. Звідси його постійне прагнення до незалежності. У чотирнадцять років Свіфт став студентом Дублінського університету, де вивчав богословські науки, хоча захоплювався історією, поезією. Справжньою школою становлення для Дж. Свіфта була служба на посаді секретаря в далекого впливового родича — відомого державного діяча та дипломата Вільяма Темпля. Юнак і сам став поводитися як справжній дипломат: легко підтримував розмови на будь-які теми, аналізував факти сучасного йому життя, розумів механізми політичної інтриги, тощо. У 1692 році йому присуджують ступінь магістра мистецтв в Оксфорді. Та за сімейною традицією Дж. Свіфт прийняв сан священика і дістав парафію, хоча його більше цікавила політична і літературна діяльність.

Інформаційна картка №3

Джонатан Свіфт дуже любив свою країну і всією душею вболівав за її народ. Лікуючи душі правдивим словом як священик, Свіфт намагався вилікувати суспільство, викриваючи його вади як письменник-сатирик. Опинившись у центрі політичних і релігійних чвар, він починає писати памфлети — твори, що висвітлювали актуальні проблеми і мали великий вплив на громадськість. Перший із таких творів — памфлет «Казка бочки» вийшов з друку без вказівки на ім'я автора. Після того як його авторство було розкрито, Свіфт зажив слави дотепника-памфлетиста, який гостро висміював вади державного устрою, виступав проти війни, політичної і релігійної ворожнечі. Його діяльність сприяла навіть тому, що його сатиричні памфлети стали відомими всій Англії. Найбільш популярні серед них — «Війна книжок», «Казка бочки», «Листи сукняра» — зробили Свіфта одним із найвпливовіших журналістів.

Інформаційна картка №4

Свіфт був активним громадським діячем, завжди опинявся у вирі політичних пристрастей. Хоча Свіфт і не обіймав ніякої урядової посади, проте був ініціатором багатьох державних рішень. Цього ірландського священика, особистого друга і таємного радника прем’єр-міністра і міністра іноземних справ Болінброка друзі жартома називали «навіженим попом». Уряд розумів, якою потужною зброєю є дар політичного письменника-публіциста, тому Свіфтові й довірили журнал «Екзамінер». Письменник виступає тепер у ролі громадського речника, в ролі учителя моралі, сміливо викриває хиби державного апарату й конкретних його представників, спираючись на підтримку та співчуття прогресивної частини суспільства. Результат не забарився: укладення 1713 року мирної угоди між Англією і Францією назвали свіфтівським миром; письменник був свідком і учасником боротьби за владу двох політичних партій — торі та вігів, мав великий вплив на вирішення багатьох державних справ, і тому його прозвали «міністром без портфеля».

Джонатан Свіфт прожив славне життя.

Презентація роботи учнів.

Коментар учителя.

Дж. Свіфт — багатогранна непересічна особистість XVIII ст., йому притаманні найкращі риси людського характеру. Він здібний і допитливий, обдарований, талановитий, дотепний та безжальний у викритті недоліків і вад суспільства, правдивий, волелюбний і незалежний.

Найбільший скарб, який Свіфт залишив нащадкам, — книги, що стали найкращою сповіддю його непохитної душі.

 Послухайте історію, яка передувала публікації книги.

Повідомлення підготовленого учня (випереджальне завдання)

Майже детективною була історія появи на світ роману «Мандри Гуллівера». Пізнього вечора 8 серпня 1726 року біля будинку відомого лондонського видавця Бенджаміна Мотта зупинився кеб і пролунав дзвоник у двері. Господар був здивований пізньому гостеві, та все ж пішов відчиняти. На його подив, за дверима нікого не було, лише на ґанку лежав якийсь згорток. Розкривши його, господар знайшов лист, у якому невідомий видавцеві Річард Сімпсон пропонував його увазі записки свого кузена Лемюеля Гуллівера. Якщо цей твір сподобається, Мотт має повідомити за три дні й тоді отримає рукопис повністю.

Украй заінтригований видавець прочитав записки за один вечір і вже наступного дня дав згоду надрукувати рукопис. Так із XVIII ст. вирушив у свої мандри по всьому світу Гуллівер.

Свіфт мав підстави приховувати авторство, тож ніколи не підписував свої твори власним іменем. Текст, переданий видавцеві, навіть було переписано чужою рукою.

Вчитель.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Свідоме приписування свого твору справжнім автором іншому - реальному чи вигаданому (уданому разі вигаданому) - називається містифікацією.

 Як ви думаєте, чому Свіфт приховував власне авторство, чому вдався до містифікації? (Твори Свіфта забороняли друкувати, бо в них висміювалась англійська дійсність).

В 1726 році перші два томи «Мандрів Гуллівера» (без вказівки імені справжнього автора) виходять у світ; інші два були опубліковані в наступному році. Книга користується небаченим успіхом, і авторство її ні для кого не секрет. За кілька місяців «Подорожі Гуллівера» перевидавалися тричі, незабаром з'явилися переклади німецькою, голландською, італійською та іншими мовами, а також великі коментарі з розшифруванням свіфтівскіх натяків і алегорій.

 Що передувало створенню цього твору Дж. Свіфта?

Повідомлення підготовленого учня (випереджальне завдання) «Історія створення «Мандрів Гуллівера»

Джонатан Свіфт... Найголовнішу свою книгу він писав протягом 10-ти років і покладав на неї великі надії. У листі до друга від 14 серпня 1725 р. Свіфт повідомляв: «Я завершив свої «Мандри» і тепер переписую їх — чудові дрібнички, що відчутно вдосконалять світ».

Люди завжди намагалися знайти те, що зробило б життя щасливим. У ХVII ст., яке називають епохою Просвітництва, вважали, що знайшли рецепт щастя. Цей рецепт - в освіченості, вихованні. Адже сила науки, помножена на можливості людського розуму, здатна змінити світ і позбавити людство від бід, хвороб і тяжкої праці. Тоді багато хто з оптимізмом дивився в майбуття, вірячи в прогрес і цивілізацію. Опис справжніх чи уявних подорожей та відкриттів, що їх супроводжували, був з початку ХVI ст. одним з найпопулярніших літературних жанрів, бо людина XVIII століття, епохи географічних і наукових відкриттів і знахідок, пізнала насолоду нового науково-експериментального пізнання природи та людського життя, пройнялась гордістю за свій високий дар розуміти все, що її оточує, і безмежною вірою в силу та безпомилковість свого інтелекту. Легко собі уявити, якою варварською епохою здавалося сучасникам Свіфта минуле Європи. Але й сучасність, така далека від їхніх теорій, вражала їх, як жорстока антитеза до виплеканого та вимріяного ідеалу. Фанатики розуму, вони ненавиділи свій час у всіх його політичних формах.

Напруженість, драматичність подій, детальність і точність описів, наявність численних фактів і дат — усі ці риси, а також образ головного героя і розповідь про корабельну аварію нагадують читачам іншого мандрівника — Робінзона Крузо. Роман Даніеля Дефо з'явився за 7 років до появи «Гуллівера» й відразу ж захопив широкий загал. Свіфт, безсумнівно, орієнтувався на Дефо, але «Мандри Гуллівера» задумувались як пародія на «Робінзона».

Теорія літератури.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Пародія (грецьк. parodia – пісня навиворіт, переробка на смішний лад) – один із жанрів художньої літератури, комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Компаративний аналіз творів Д. Дефо «Пригоди Робінзона Крузо» та Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»

 Що спільне між цими романами, персонажами, а що відмінне?

Методичний коментар: учні заповнюють «Кола Венна» на великому аркуші ватману поступово в ході уроку за романом Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера». Робота проводиться в групах: група №1 визначає спільні елементи творів, група №2 – відмінні.

Можливі відповіді учнів:

Спільне:

- за жанром – романи;

- виняткова правдоподібність твору;

- ведення щоденника;

- точність і лаконічність описів;

- романтика мандрів і пригод, відкриття нових земель, мотив випробування людини в екстремальних умовах;

- у вступній частині оповідь про головного персонажа — англійця, який любить море і мріє про мандри;

- детально висвітлені факти його життя;

- неодноразові морські подорожі;

- буря, шторм — причина катастрофи;

- персонажі сумують за спілкуванням з людьми, допомагають тим, хто потрапив у біду.

Відмінне:

Твори, що порів-нюються	Д. Дефо «Пригоди Робінзона Крузо»	Дж. Свіфт «Мандри Гуллівера»
Жанро-ві особ-ливості	пригодницький роман	поєднання різних форм роману (пригодницького, фантастичного, подорожі) й памфлету
Тематика	розповідь про те, як Робінзон на безлюдному острові зумів вистояти, не втративши людської подоби	розповідь про викриття недоліків та вад англійської дійсності XVIII ст. через зображення життя мешканців різних країн, у яких побував під час своїх подорожей Гуллівер
Ідея	щира віра в силу людського розуму і духу, творчої праці як рушіїв прогресу	просвітницьке прагнення “виправити світ”, гнівне висміювання та засудження недоліків і вад англійського суспільства
Образ голов-ного героя	еволюція характеру героя від шукача пригод, работорговця до працьовитого господаря, мужнього і впевненого у власних силах, єдність з природою, господарське використання її дарів; діловитість і практицизм, енергія і оптимізм героя	більш складна система поглядів, більша схильність до узагальнень, позбавлення духу комерції
Образ-на сис-тема	П’ятниця	символічно-алегоричні, фантастичні образи роману

Визначення жанру твору.

 Прочитайте повну назву твору.

«Мандри до різних далеких країн світу Лемюеля Гуллівера, спершу лікаря, а потім капітана кількох кораблів» (Travels into Several Remote Nations of the World, by Lemuel Gulliver, first a Surgeon and then a Captain of several Ships). (Вчитель демонструє англомовну назву книги).

 Чи можемо ми визначити, який це твір за жанром?

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Памфлет (від франц.pamefeuillet — летючий листок) — твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Роман — великий за обсягом і складний за будовою прозовий твір художньої літератури, часто із значною кількістю дійових осіб, у якому докладно зображені життєві події чи явища. Роман дає змогу авторові показати історію формування того чи іншого характеру, дослідити певну проблему та вільно пересуватися у просторі й часі.

«Мозковий штурм».

Оберіть правильну відповідь.

(Це роман-подорож, який має елементи пригодницького та фантастичного роману. Своєрідність жанру твору «Мандри Гуллівера» полягає в поєднанні романної та памфлетної форм.

Намагаючись зробити свій твір доступним для широких кіл читачів, письменник бере форму популярного на той час пригодницького роману. Але й у новому для нього жанрі Свіфт досяг великого художнього успіху. Взяти хоча б описи морських подорожей Гуллівера. Чотири рази рушає герой з рідного дому в далекі мандри, чотири рази добирається до незнайомої землі – і щоразу робить це по-іншому, переживаючи нові цікаві пригоди, які захоплюють увагу читача. При реалістичних деталях морської подорожі, що подаються на початку кожного розділу, описується чотири фантастичні країни, до яких потрапляє мандрівник, докладно відображаються звичаї та порядки людей, що живуть у цих країнах.

Письменник вводить фантастику, оскільки вона допомагає намалювати алегоричну картину сучасного йому суспільства, а також створити образи, які найповніше виражали б авторські ідеї.

Памфлетна основа «Мандрів Гуллівера» в публіцистичності й конкретності звинувачень автора існуючому в Ангії суспільному ладу.)

Літературний журнал «Роман Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера». Композиція твору».

Учень 1.

Ну хто, скажіть, не чув про цього чудового героя найяскравішої казки дитинства? Хто не бачив екранізації його надзвичайних пригод в країні ліліпутів чи велетнів? Хто не куштував смачних цукерок «Гуллівер»?

Ви маєте можливість прочитати роман Дж. Свіфта про корабельного лікаря Лемюеля Гуллівера, який потрапляє у вир незвичайних подій, та щоразу проявляє мужність і кмітливість.

Роман композиційно складається з чотирьох частин, у кожній з них розповідається про перебування Гуллівера у тій чи іншій країні.

Частина 1. Подорож до Ліліпутії.

$E:\My Pictures\2008-11-06-gullivers_travels-533x356.jpg$

Судновий лікар Лемюель Гулівер потрапляє до країни ліліпутів, у якій живуть маленькі, у дванадцять разів менші від людей, чоловічки. Слово «ліліпут» було вигадане Свіфтом. Воно походить від англ. слова “little” – “маленький”, і “put” – за часів Свіфта мало зневажливе значення і перекладалося іспанською як “зіпсований”. Тобто, слово «ліліпут» можна дослівно перекласти як «маленька зіпсована людина». Письменник сподівався, що читаючи його роман, люди будуть духовно, морально «рости» і прагнути позбутися всіх своїх вад. А значить світ буде “удосконалюватись”.

Через цю (найпопулярнішу) частину тетралогії в сучасній мові слово «Гуллівер» часто використовується як синонім гіганта, хоча насправді Гулівер — звичайна людина нормального зросту, який лише потрапляє до країни карликів. Для них Гулівер є гігантом. А він серед них почувається самотнім велетнем, з важким відчуттям внутрішньої несвободи, адже цей світ стає для нього зовсім чужим та незрозумілим.

Учень 2. У наступній книзі Гуллівер опиняється в країні велетнів, і там вже сам виглядає карликом.

$E:\My Pictures\33.png$ Частина 2. Подорож до Бробдінгнегу

Гуллівера знайшов велетень-фермер (у Ліліпутії всі розміри в 12 разів менші від наших, у Бробдінгнегу — в 12 разів більші), який ставиться до нього як до чогось дивовижного й показує за гроші. Після ряду неприємних і принизливих пригод, Гуллівера купує королева Бробдінгнегу і залишає при дворі як кумедну розумну іграшку. Між невеликими, але небезпечними для життя пригодами — такими, як боротьба з гігантськими осами і ін. — він обговорює європейську політику з королем, який іронічно коментує його розповіді. Тут, так само як в I частині, сатирично критикуються людські та громадські звичаї, але вже не алегорично (під маскою ліліпутів), а прямо, вустами короля велетнів.

Гуллівер проявляє неабияку здатність людини пристосовуватись до нових обставин. Але знову почувається самотнім і ув’язненим через нерозуміння світу велетнів. У нього залишається лише одна мрія – повернутися додому, в свою зовсім неідеальну країну.

Під час поїздки на узбережжя, коробка, зроблена спеціально для проживання Гуллівера в дорозі, була захоплена гігантським орлом, який пізніше впустив її в море, де Гуллівера підібрали моряки й повернули до Англії.

Учень 3.

Частина 3. Подорож до Лапути, Бальнібарбі,

$E:\My Pictures\laputa.jpg$ Лаггнегг, Глаббдобдріб та Японії

Прагнення нових пригод знову кличе Гуллівера в мандри. Він потрапляє на літаючий острів Лапута, потім на материкову частину країни Бальнібарбі, чиєю столицею Лапута і є. Усі шановні жителі Лапути занадто захопилися математикою і музикою, тому донезмоги розпорошені, потворні і не влаштовані в побутовому відношенні. Тільки чернь і жінки відрізняються розсудливістю і можуть підтримувати нормальну розмову. На материку є Академія прожектерів, де намагаються втілити в життя різні сміховинні псевдонаукові починання. Ця частина книги містить їдку сатиру Свіфта на спекулятивні наукові теорії його часу.

Далі Свіфт продовжує розвінчання невиправданої зарозумілості людства. У сусідній країні Глаббдобдріб Гуллівер знайомиться з кастою чарівників, здатних викликати тіні померлих, і розмовляє з легендарними діячами давньої історії, виявляючи, що насправді все було не так, як пишуть в історичних творах. Там же Гуллівер дізнається про струльдбругів — безсмертних людей, приречених на вічну безсилу старість, сповнену страждань і хвороб.

Наприкінці Гуллівер потрапляє з вигаданих країн до цілком реальної Японії, у той час практично закритої від Європи (з усіх європейців тоді туди пускали тільки голландців, і то лише в порт Нагасакі). Потім він повертається на батьківщину до жінки і дітей, але через деякий час знову відправляється у плавання.

Учень 4.

$E:\My Pictures\GT_yahoos.jpg.jpg$ Частина 4. Подорож в країну гуігнгнмів

Під час четвертої мандрівки Гуллівер опинився в країні гуігнмів. На прикладі цієї країни автор викладає своє бачення утопічної держави. Гуінгнми - це коні, але саме в них герой знаходить сповна людські риси: доброту, порядність, чесність. У служінні в гуінгнмів знаходяться злісні і мерзенні істоти - єху. Єху зовні дуже схожі на людину, але по суті є втіленням найгірших людських вад. Проте серед шляхетних гуінгмів жити головний герой не може. Доброчесні і виховані господарі виганяють його до єху лише за те, що зовні він схожий на цих істот. У результаті Гуллівер впадає в тяжку депресію. З тих пір він практично нездатний спілкуватися з людьми, в яких бачить жахливих єгу.

Вчитель.

І всі чотири частини націлені на дослідження образу Держави, взаємовідносин людини і держави. Дослідження суспільства — головне завдання автора.

Роман вчить людей усім серцем ненавидіти зло і любити правду. І нині по-сучасному звучать слова письменника про те, що найбільшу користь для своєї країни та для всього людства принесе той, хто виростить два колоски на місті, де досі родив один.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ

Бесіда.

 Яким постає перед нами Дж. Свіфт?

 Чому твори письменника викликали невдоволення можновладців?

 Чим схожі і чим відрізняються між собою романи двох письменників-просвітителів Д. Дефо та Дж. Свіфта?

VІІ. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Нескінченний ланцюжок»

Сьогодні на уроці для мене було новим...

VIIІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Інтерактивний прийом «Мікрофон»

 У чому причина популярності твору Дж. Свіфта?

Робота з висловами.

Серед поданих висловів оберіть один, який найкраще висвітлює тему нашого уроку і може вважатися епіграфом до нього.

 Тоді людина стане кращою, коли ви покажете їй, яка вона є. (А.П. Чехов)

 Той, хто знайде спосіб зростити два колоски там, де досі родив один, зробить для своєї країни і всього людства куди більше добра, ніж усі політичні діячі разом. (Дж. Свіфт)

 Свіфт... показав усю гидоту й жах застою, рабської культури, дрібного, позбавленого ідеалів, повного безглуздого егоїзму життя. (Леся Українка)

 Я пишу не заради слави. Єдина моя мета — благо суспільства. (Дж. Свіфт)

Заключне слово вчителя.

В поемі «Вірші на смерть доктора Свіфта» (1731) міститься своєрідний автопортрет письменника:

Поставил автор цель благую —

Лечить испорченность людскую.

Мошенников и плутов всех

Хлестал его жестокий смех…

Сдержи перо он и язык,

Он в жизни многого б достиг.

Но он не помышлял о власти,

Богатство не считал за счастье…

Согласен я, декана ум

Сатиры полон и угрюм;

Но не искал он нежной лиры:

Наш век достоин лишь сатиры.

Всем людям мнил он дать урок

Казня не имя, но порок.

И одного кого-то высечь

Не думал он, касаясь тысяч.

Перевод Ю. Д. Левина

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Опрацювати статтю підручника про Дж. Свіфта.

Індивідуальні домашні завдання:

політологу дослідити внутрішнє політичне життя Ліліпутії і підготувати «Політичний бюлетень»;
соціологу розповісти про систему навчання та виховання в країні;
юристу вивчити і підготувати розповідь про судову систему і чинне законодавство країни Ліліпутії;
дипломату дослідити стосунки Ліліпутії з іншими країнами та підготувати аналітичний огляд "Зовнішня політика країни".

УРОК №2

Тема: Державний устрій, закони та звичаї в Ліліпутії. Життя Гуллівера у ліліпутів

Мета:

проаналізувати розділи роману, в яких розповідається про державний устрій, закони та звичаї в Ліліпутії та життя Гуллівера у ліліпутів (р.1 – 4, 6);

розвивати вміння аналізувати текст, висловлювати й аргументувати свою думку;

виховувати свідому громадянську позицію.

Обладнання: підручники, ілюстрації, тлумачний словник, мультимедійна презентація.

Тип уроку: сприйняття та засвоєння нового матеріалу.

Форма уроку: урок-подорож.

Епіграф:

Держави такі, які люди: вони

виростають із людських характерів.

Платон

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

Не урок, а справжнє свято,

Бо полинем у світи.

Мандруватимем завзято,

Юний друже, я і ти.

У поході будь уважним,

Добре думай, не спіши!

Знай, що вчитись завжди важко,

Легше буде у житті!

ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Слово вчителя. На минулому уроці ми з вами отримали інформацію про новаторство Дж. Свіфта в літературі: викриття недоліків у суспільстві за допомогою фантастики. Сьогодні ми спробуємо з'ясувати, що визначає інтерес сучасників не тільки Свіфта, а й наших до цього роману, чому цей твір не втратив за такий великий проміжок часу своєї актуальності. Тому разом з головним героєм роману вирушаємо в уявну подорож до Ліліпутії, гарненько роздивимося й зафіксуємо.

ІІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Робота в групах «Картинна галерея». Спочатку спробуємо відновити послідовність подій, що сталися з Лемюелем Гуллівером за набором ілюстрацій до твору.

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

Всі чотири частини націлені на дослідження суспільства, образу Держави, взаємовідносин людини і держави.

«Асоціації на дошці»

 Як стверджує Гуллівер, Ліліпутія — це держава. А чи знаєте ви, що таке держава, які складові цього поняття? Пропоную вам скласти "асоціативний кущ" "Держава".

Можливі відповіді: нація, народ, форма правління, державний апарат, державні нагороди, політичні чвари (партії), політика внутрішня й зовнішня, освіта, мова й спосіб письма, правова система – права та обов’язки громадян, правосуддя і покарання.

Робота з тлумачним словником.

 Як пояснюється значення цього слова у словнику? Яке слово є ключовим ?(Ключове слово "народ").

 Я згодна з вами. Держава не може існувати без людей, без свого народу, тому і назвали ви це ключове слово одним із перших. Та чи завжди держава захищає інтереси свого народу?

 Чи можна стверджувати, що саме люди є творцями своєї держави?

Спробуємо у Свіфта знайти відповіді на ці запитання, проаналізувавши розділи роману, в яких розповідається про державний устрій, закони та звичаї в Ліліпутії та життя Гуллівера у ліліпутів (р.1 – 4, 6)

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

Робота з епіграфом. Питання про те, якою повинна бути людина, хвилювало і хвилює і письменників, і філософів, і звичайних людей. Ще давньогрецький філософ Платон говорив: «Держави такі, які люди: вони виростають із людських характерів». І це не випадково, адже якими ми будемо, таким буде і наше суспільство. Легко сказати, що треба бути хорошим, важче ним стати. Ось і відправився герой Д.Свіфта у далеку подорож.

Слово вчителя. Ми знаємо, що море може бути ласкаве і тихе, а іноді бурхливе і страшне.

 Як море зустріло нашого героя під час першої мандрівки?

 Що відчув Гуллівер, коли опритомнів після морської пригоди, кого він побачив? (Гуллівер потрапив до невідомої країни. Цю країну населяють ліліпути, тобто маленькі люди.)

 Пригадайте, як ще називають невеличких героїв, наприклад, у казках? (Гноми, карлики, в Центральній Афиці живуть пігмеї).

А слово ліліпут до публікації роману Свіфта читачам не траплялося. Це неологізм англійського письменника. Свіфт склав разом два слова: англійське "little" — "маленький" та слово "put", що передає зневажливе ставлення до людей поганої поведінки (від лат. "putidus" — "зіпсований, гнилий, противний").

Учитель демонструє походження слова на дошці.

Порівняймо з українськими словами "непутній", "непутящий", "безпутний". Так називають людей, які роблять вчинки, що викликають загальний осуд.

Жителі фантастичної країни Ліліпутії, куди потрапив Лемюель Гуллівер, надто маленькі. Вони дуже метушливі, нагадують чимось комах, але живуть за людськими законами та звичаями, розв'язують людські проблеми.

Перевірка домашнього завдання. Тож зараз у формі усного журналу ви презентуєте результати своєї дослідницької діяльності. Деякі учні класу отримали індивідуальні завдання.

Василець Ю. як політолог досліджувала внутрішнє політичне життя Ліліпутії і представлятиме сторінку № 1 «Політичний бюлетень».

Сторінка № 2 - Гнип О. розповість нам про систему навчання та виховання в країні.

Подоляко Я. як юрист вивчав судову систему Ліліпутії і ознайомить нас з сторінкою № 3 «Чинне законодавство країни Ліліпутії».

Подоляко А. як дипломат досліджувала стосунки Ліліпутії з іншими країнами та підготувала сторінку № 4 - аналітичний огляд "Зовнішня політика країни".

Сторінка № 1 «Політичний бюлетень»

$C:\Users\Оля\Desktop\Снимок8.JPG$ Форма правління в Ліліпутії – монархія. На чолі держави – імператор. «На зріст він майже на цілий ... ніготь вищий за першого ліпшого із своїх придворних. Наймогутніший імператор Ліліпутії, окраса й пострах всесвіту, монарх над усіма монархами, вищий за всіх синів людських; той, що ногами спирається на центр землі, а головою сягає до сонця; владар, перед яким усі владарі землі схиляють коліна; лагідний, як весна, розкішний, як літо, рясний, як осінь, лютий, як зима.»

Як і будь-яка держава Ліліпутія має столицю Мідлендо, грошову одиницю (спрага). Протягом уже 70 місяців у королівстві існують дві ворожі партії: тремексени й слемексени. Перші з них — прихильники високих підборів, $C:\Users\Оля\Desktop\Снимок7.JPG$ другі — низьких. Його величність вирішив призначити на всі урядові посади тих, хто носить низькі підбори. Імператор призначив на урядові посади тих, хто носить низькі підбори. Його високість симпатизує тремексенам, тому один з його підборів вищий за інший, і він через це шкандибає. Члени обох ворогуючих партій не їдять і не п'ють за одним столом. Примирення між партіями не очікується, а, навпаки, спостерігається посилення боротьби за вплив на імператора.

Стрибання по канату. У цій грі беруть участь тільки кандидати на якусь високу посаду або ті, хто хоче домогтися великої ласки при дворі. Їх навчають цього мистецтва змалку, і вони не завжди бувають вельможного роду або гарного виховання. Коли хтось, чи то померши, чи то попавши в неласку (що трапляється часто), звільняє високу посаду, то 5-6 кандидатів просять у імператора дозволу розважити його величність та двір танцями на канаті. Призначаючи кого-небудь на державну посаду, ліліпути найперше звертають увагу на моральні якості і тільки потім — на здібності. Вони вважають, що коли вже влада є щось конче потрібне для людства, то кожна звичайна людина може займати ту чи іншу посаду. Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям. Нагороди. Імператор кладе на стіл три тонкі шовкові нитки по 6 дюймів завдовжки: одну — синю, другу — червону і третю — зелену. Цими нитками нагороджують тих, кого імператор захоче відзначити своєю ласкою. Церемонія відбувається у великій тронній залі, де кандидати складають іспити, дуже відмінні від тих, що влаштовуються в країнах Старого чи Нового Світу. Імператор, взявши в руки палицю, держить її горизонтально, а кандидати, ідучи один по одному, то стрибають через неї, то пролазять під нею, залежно від того, підіймає чи опускає палицю імператор. Хто виконує всі ці штуки найдовше і з найбільшою спритністю, той дістає в нагороду синю шовкову нитку, другий приз — червона нитка; третій — зелена, їх обмотують круг стану, і рідко трапляється вельможа, не прикрашений таким поясом.

Сторінка № 2 «Система навчання та виховання в Ліліпутії»

Я хочу розповісти про освіту,

Про те, як вчаться в ліліпутів діти,

Які знання передають їм педагоги,

Та як складаються життєві їх дороги.

Ліліпути мають свою мову, свій спосіб письма. Літери в них ідуть не від лівої руки до правої, як у європейців, і не від правої до лівої як у арабів, і не згори вниз, як у китайців, а навскоси через сторінку.

У кожному місті є в них державні дитячі будинки, куди всі батьки, крім селян, повинні віддавати на виховання та науку своїх дітей — і синів, і дочок,— коли їм мине 20 місяців; у цьому віці, як гадають ліліпути, зароджуються певні здібності. Ці школи бувають різних типів, залежно від стану батьків, окремо для хлопців і дівчат. Учителі там дуже досвідчені й готують дітей до життя відповідно до становища їхніх батьків у суспільстві та їхніх власних здібностей і нахилів. Батькам дозволено відвідувати своїх дітей тільки двічі на рік, кожен раз, не більше як на одну годину. Цілувати дітей дозволяють тільки при побаченні та при прощанні, а вчитель, який завжди буває тут же, стежить за тим, щоб дітям нічого не нашіптували, не вживали ніяких пестливих виразів і не приносили іграшок, солодощів тощо. Коли батьки не платять вчасно за виховання та утримання своїх дітей, належні з них гроші

стягає держава. Няньок, які розповідають дітям казки або якісь жахливі фантастичні історії привселюдно тричі б'ють батогами, завдають на рік до в'язниці; а потім засилають на все життя до найдальших кутків країни. Менш заможні родини, крім невеликої річної плати за пансіон, вносять якусь частку свого місячного заробітку. Таким чином збирається сума грошей, достатня для того, щоб молоді люди могли розпочати самостійне життя. А значні особи зобов'язуються забезпечити своїх дітей певною сумою, відповідною до їхнього громадського становища. Капітали ці завжди приміщують якнайвигідніше і використовують точно за призначенням.

Селяни тримають дітей удома, бо їм доведеться працювати тільки коло землі, і держава не надає великої ваги їх вихованню. Проте для старих та хворих улаштовано спеціальні притулки та шпиталі, і через це в країні не знають жебрацтва...

Сторінка № 3 ««Чинне законодавство країни Ліліпутії»

Статуя правосуддя в їхніх судових установах має шестеро очей — двоє спереду, двоє ззаду і по одному з боків (що символізує всевідання), у правій руці в неї — мішок золота, а в лівій — меч, і це означає, що правосуддя з більшою охотою нагороджує, ніж карає.

За всі злочини проти держави карають дуже суворо.

Якщо суд доведе невинність обвинуваченого, то людина, яка несправедливо звинуватила відповідача, карається ганебною смертю. З його рухомого і нерухомого майна стягається пеня на користь безвинного, відшкодовуючи йому за втрачений час та моральну шкоду, яка була нанесена йому під час перебування у в'язниці та всі його витрати на захист. Якщо у донощика майна на це не вистачить, то потерпілого нагороджує держава. Про його невинність публічно оголошується.

Шахрайство - тяжкий злочин. Карається смертю. Дбайливістю і пильністю можна уберегти майно від злодія, а від спритного шахрая чесна людина не має чим оборонитися.

Кожен, хто подасть достатні докази, що протягом 73 місяців він точно виконував усі закони країни, дістане пільги і одержить премію із спеціальних коштів. Крім того, йому нададуть титул снільпела, тобто законника, який прикладається до його імені, але не передається спадкоємцям.

На державну посаду призначають людину за моральними якостями, а вже потім звертають увагу на здібності.

Найбільша небезпека - віддавати владу до рук несумлінних людей, адже помилка, зроблена з незнання, ніколи не має таких фатальних наслідків для загального добра, як вчинки людини,схильної до зловживань.

За невдячність карають смертю: той, хто відплачує злом за добро, є ворог усім людям і недостойний жити.

Дотримання чинного законодавства країни обов'язкове.

За порушення закону злочинець несе відповідальність перед імператором.

"Милість імператора". Якщо суд дає особливо суворий вирок, то імператор виголошує промову про свою лагідність та добрість. І ніщо не жахає народ так, як це вихваляння милосердя його величності, бо, що довша і переконливіша промова, то жорстокіша буває кара і безневинніша жертва.

Сторінка № 4 «Зовнішня політика країни»

У зовнішній політиці - конфлікт.

Воюють дві держави пару літ.

Та я детально розповім про це:

Війна розпочалась через яйце.

Влада Ліліпутії вважає, що жодна країна, крім Блефуску, не варта її уваги, тому не підтримує з ними дипломатичних стосунків. Блефуску - могутня держава, з якою Ліліпутія вже 36 місяців перебуває в стані запеклої війни. Причина війни дуже важлива. Всім відомо, що яйця, перед тим, як їсти, розбивають з тупого кінця. Але дід імператора ще хлопчиком урізав шкаралупою яйця собі палець, і його батько видав закон, щоб усі під страхом найсуворішої кари розбивали яйця з гострого кінця. Цей закон так обурив населення, що від того часу історики зафіксували 6 повстань, внаслідок яких один монарх позбувся корони, а другий - голови. Монархи Блефуску підбурювали народ Ліліпутії на заколоти,а коли їх придушували, давали притулок повстанцям у своїй країні. Одинадцять тисяч чоловік категорично відмовились розбивати яйця із гострого кінця. Імператори Блефуску неодноразово подавали через послів протести, обвинувачуючи жителів Ліліпутії в єресі та порушенні заповітів великого пророка Ластрога: "Всі вірні мають розбивати яйця з належного кінця, а який кінець належний - вирішує влада".

Вислані прихильники тупого кінця забрали владу в країні Блефуску і розпочали війну з Ліліпутією, яка з перемінним успіхом точиться уже 36 місяців. Ліліпутія вже втратила 40 великих і 100 маленьких кораблів, а також 30 тисяч солдатів і моряків. Втрати ворога ще тяжчі.

Блефуску будує новий флот і планує висадитися на берег Ліліпутії. Країна готується до оборони. Його величність відразу висловив бажання, щоб Гуллівер привів йому решту ворожих кораблів і навіть захотів обернення цілої імперії Блефуску у провінцію Ліліпутії з призначеним од нього віце-королем. Він збирався стратити всіх емігрантів з секти тупоконечників і примусити всіх блефускуанців розбивати яйця з гострого кінця. Тоді він став би володарем цього світу.

Бесіда.

- Чи все вам сподобалося в розповіді про Ліліпутію? (Негативно сприймається загарбницька суть політики цієї країни, нікчемність імператора та міністрів, зазіхання на світове панування, яке нагадує нам плани Наполеона, Гітлера; розбрат між політиками, які мають думати не про свої низькі інтереси, а про народ, і це нагадує нам сучасну політичну ситуацію в Україні ).

 Порівняйте образ Правосуддя в Ліліпутії та в європейських країнах. (Вчитель показує зображення статуї правосуддя). Що символізують ці образи?

 У чому їхня відмінність? Яке правосуддя вам подобається більше і чому? («Статуя правосуддя в їхніх судових установах має шестеро очей – двоє спереду, двоє ззаду і по одному з боків (що означає пильність), в правій руці в неї – розкритий лантух із золотом, а в лівій – меч у піхвах, і це означає, що вона з більшою охотою нагороджує, ніж карає». Читач мимоволі порівнює ліліпутську статую з давнім символом чесного правосуддя, давньогрецькою богинею Фемідою, яка має зав’язані очі; ваги у руці Феміди порожні і повинні схилятися у бік справедливого рішення, а меч у піхвах).

 Як можна назвати керівника держави, який не дбає народ країни, підкоряє своїй волі уряд, мріє про завоювання усього світу? (Диктатором, загарбником, завойовником, агресором).

 Чи є закони в цій державі справедливими? Чи захищають вони інтереси громадян?

 Однак автор не все засуджує в Ліліпутії. Дещо із життя ліліпутів Гулліверові подобається. Що ж саме?

Орієнтовні відповіді учнів:

Ліліпути турбуються про свого полоненого: годують його, шиють йому одяг, постіль. Варта захищає Гуллівера від бешкетників, які стріляли в чужинця з лука: "Командир варти наказав схопити шістьох бешкетників, зв'язати їх і віддати мені до рук. Солдати, підштовхуючи їх списами, примусили наблизитись до мене". Учені допомагають йому оволодіти ліліпутською мовою. Імператор запрошує Чоловіка-Гору до свого палацу.

Гуллівер називає ліліпутів тубільцями, тобто уродженцями і корінними жителями віддаленої від цивілізації країни. Однак він зазначає, що вони видатні математики й інженери. їм вдалося за допомогою стовпів і канатів підняти велетня та перевезти його до столиці, де влаштовуються театральні вистави. Імператор країни був покровителем наук і мистецтв.

Гуллівер вважає ліліпутів відважними людьми, бо вони сміливо спілкуються з ним — Чоловіком-Горою.

Головний герой милується Ліліпутією: "Ніколи і ніде я не бачив гарнішої країни. Сади й лани нагадували клумби. Річки були чистими й прозорими, як наші лісові струмочки, а столиця скидалась на гарненьке іграшкове містечко на сцені лялькового театру". Це є підтвердженням працелюбності людей.

Гулліверові спочатку подобається імператор Ліліпутії: "Обличчя його було мужнім, постать стрункою, а голос таким чистим і виразним, що я добре чув кожен звук". Про благородство імператора свідчить той факт, що він вважав справою честі платити за утримання велетня з власної кишені.

Неприємний для полоненого обшук проводиться за згодою та допомогою Гуллівера.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Вчитель. З першого погляду здається, що Ліліпутія - нормальна країна, у якій існує порядок і благополуччя. Але, проаналізувавши всі закони, складається враження, що ми в країні кривих дзеркал, де все існуюче не відповідає звичним уявленням. Такі явища називаються парадоксами.

Словникова робота.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Парадокс - napa+докс (з грец.para - пара, або дві + doxa - думки) думка, судження, що різкорозходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові.

Практикум. Завдання: скласти схему «Парадокси Ліліпутії» (виконання законів, вибір державних службовців, заслуги перед державою, заохочення негативних дій).

Оформлення таблиці «Ліліпутія»

Форма правління	монархія, імператор «окраса й пострах всесвіту, монарх над усіма монархами»
Зовнішність	короткозорі, не вище шести дюймів (близько 15 сантиметрів) на зріст Ліліпут — маленька зіпсована людина
Кар 'єра	плигання через канат та плазування під палицею («Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям»)
Державні нагороди	синя, червона, зелена шовкові нитки
Політичні чвари	висококаблучники та низькокаблучники
Причина війни між Ліліпутією та Блефуску	з якої сторони розбивати яйце (тупоконечники та гостроконечники)
Політика	загарбницька («честолюбство монархів не має меж»)
Виховання дітей	закриті навчальні будинки
Спосіб письма	по діагоналі
Судові закони та статуя Правосуддя	Жорстокі покарання; Статуя правосуддя - шестеро очей (що символізує всевідання), у правій руці в неї — мішок золота, а в лівій — меч
Покарання Гуллівера	"Осліплення, адже можна дивитися на світ очима міністрів "

VІІ. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

«Світлофор». Учитель називає прізвище учня. З комплекту кружечків кожен учень показує один обраний:

зелений – найкращий на уроці (найактивніше брав участь, найшвидше і правильно виконував завдання);

жовтий – за творчий підхід (виконував завдання оригінально, мислив нестандартно, був активним);

червоний – за зусилля ( працював наполегливо, старанно, але в роботі були недоліки).

VІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

«Продовж речення»

 "Ліліпутія — поганий приклад державного устрою, тому що..."

 "Ліліпутія — добрий приклад державного устрою, тому що..."

 "Ліліпутія — типовий приклад державного устрою, тому що, на жаль,..."

Повернення до епіграфа уроку. «Мікрофон».

Повернемось до епіграфа нашого уроку.

 Поясніть, як ви розумієте слова Платона?

 Від кого або від чого, на вашу думку, залежить суспільний лад у державі?

 Для чого існують закони?

 А якою є наша держава? Що ви про неї знаєте?Чи має вона недоліки? Що треба зробити, щоб позбавитися від них? (У першу чергу повинні змінитися ми).

Заключне слово вчителя.

Дж. Свіфт у своєму романі змушує людство замислитися над своїм життям, дбати про чистоту думок та душі й обрати шлях до майбутнього. Не можна опускатися до рівня ліліпутів і бути схожими на них. Треба мати власну гідність, бути собою, бо тільки так люди здатні побудувати нове краще життя.

Сучасний російський поет Ф.Кривін писав:

Не так-то просто, проходя по городу,

Увидеть человека в полный рост:

Где великаны опускают голову,

Там лилипуты поднимают нос.

А цього не повинно бути. Усе залежить від кожного з нас.

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Дібрати матеріал про війну між Ліліпутією та Блефуску (розд. ІV—V, с. 168—172).
Історику підготувати повідомлення «Загарбницькі інтереси Англії на початку ХVІІІ ст..».

УРОК№3

Тема: Війна між Ліліпутією та Блефуску: її причини та наслідки

Мета:

проаналізувати 4 і 5 розділи роману, характер відображення війни між Ліліпутією і Блефуску, вказати її причини, спрогнозувати наслідки; продовжити аналіз твору, характеристику героїв,розкрити алегоричний зміст епізоду війни, актуалізувати знання про алегорію, показати антивоєнний пафос роману Свіфта;

розвивати навички аналізу тексту, характеристики літературного героя, вміння аргументувати свою думку;

виховувати негативне ставлення до війни, насильства.

Обладнання: підручники, карта Європи, ілюстрації, інформаційні картки, словник фразеологізмів.

Тип уроку: комбінований.

Епіграф:

Лихоліття – пробний камінь доблесті.

Сенека

Війна — найбільше з лих...

Ліна Костенко

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

Клас! До праці мерщій!

Всі перешкоди здолати зумій!

Працюватимем старанно,

Не втрачаєм часу марно.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Перевірка домашнього завдання. Інтерактивна вправа «Літературний крос».

Ліліпути побоювалися військового нападу з ******.
Це була друга велика держава, майже така сама велика й могутня, як *******.
Ці дві могутні держави 36 місяців перебували в стані війни ********.
Великий вплив при блефускуанському дворі здобули *******.
Імператор наказав розповісти Гулліверові про ворогів із Блефуску, тому що ворог закінчує будувати новий ******.
Речі, які підготував Гуллівер перед тим, як відправитися до Блефуску *******.
В Блефуску про Гуллівера нічого не знали, бо будь-які зносини між двома державами було заборонено під страхом ********.
Гуллівер не підходив близько до берега, щоб його не помітили з ворожого********.
Захиститися від ворожих стріл Гулліверові допомогли ********.
Він полонив і притяг з собою ****** кораблів.
Імператор Ліліпутії нагородив Гуллівера титулом *******.
Для того, щоб позбавитися Гуллівера, міністри обвинуватили йогов ****** ******.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

Слово вчителя. Слово війна відоме всім людям: і дорослим, і малим.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами.

«Асоціації на дошці»

 Якими бувають війни? (Справедлива, загарбницька, світова, громадянська, ядерна, міжусобна)

Та, про яку б війну ми не говорили, ми сприймаємо її як негативне явище. Відома українська поетеса Ліна Костенко писала: «Війна — найбільше з лих...». Війна описана і в романі Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера». Читаючи книгу про незвичайні пригоди улюбленого героя дорослих і дітей – Лемюеля Гуллівера, ми не особливо замислюємося над страхіттями війни, тому що усі події сприймаємо іронічно, з гумором. Саме так, як і належить дітям вашого віку. Проте сьогодні ми спробуємо замислитись над тим, що ж саме хотів сказати нам з вами Свіфт, увівши в роман розповідь про невеселі воєнні відносини між вигаданими державами.

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

Ми знову вирушаємо в дивовижну свіфтівську країну Ліліпутію. Тема нашого уроку – «Війна між Ліліпутією і Блефуску, її причини й наслідки».

Нам потрібно проаналізувати характер відображення війни між Ліліпутією і Блефуску, вказати її причини, спрогнозувати наслідки. Крім цього ми продовжимо аналіз твору, характеристику героїв.

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

Робота з картою Європи.

 Покажіть, де розташовані Англія та Ірландія.

 Що розділяє ці країни? (Ірландське море.)

 А що спільного? (Обидві країни розташовані на островах; мова; віра...)

Слово вчителя. На перший погляд, мешканці двох країн мали б жити щасливо, дружно, проте...

Англія ставилася до Ірландії як до колонії. З неї вивозили сировину, а ввозили неякісну продукцію. Англійці скуповували землі зубожілих ірландських селян. Злидні та безправність ірландського народу були вражаючими. Дороги заполонили жебраки. Зростали злочинність і смертність.

Хоча Джонатан Свіфт і не був ірландцем, він брав активну участь у національному русі, в своїх творах він відстоював думку про політичну та економічну незалежність цієї країни. Так, наприклад, завдяки памфлетові «Листи сукнаря» Свіфт зумів припинити обіг мідної монети (яка не мала відповідної вартості) багатого англійського ділка Вуда на землях Ірландії.

Ще з більшим запалом письменник виступав проти страхітливих воєн і засуджував тих, хто сприяв цьому лиху.

Повідомлення учня-історика «Загарбницькі інтереси Англії на початку ХVІІІ ст..»

У Англії початку ХVІІІ ст.. досягла найбільшої напруги боротьба двох політичних партій - торі і вігів.

Торі — політична партія, яка відстоювала інтереси феодального дворянства. Боролася за повернення старих, віджилих порядків. Торі всіляко пручалися капіталістичному розвитку Англії, намагалися підсилити владу короля й зберегти стародавні привілеї дворянства.

Віги — політична партія, яка відстоювала інтереси буржуазії, владу, зосереджену в руках парламенту. Віги хотіли обмежити королівську владу, щоб можна було безперешкодно розвивати промисловість і торгівлю.

І ті й інші прагнули безроздільно панувати в країні й керувати її політикою.

Історичні факти стверджують, що безперервні війни винищували цілі райони Європи. Англія як одна з наймогутніших держав також вела загарбницькі війни. Франція - єдина західноєвропейська країна, що могла протистояти могутній Англії і зменшити її міжнародний вплив.

На початку XVIII ст. між Англією та Францією відбувалася війна, яку назвали війною за іспанську спадщину (1707 – 1713 р.р.). Англійські війська під командуванням герцога Мальборо то терпіли поразки, то здобували перемоги у Фландрії та Лотарингії. Формально війна захищала інтереси англійських королів, була релігійною війною через розбіжності в поглядах протестантів і католиків на обряди богослужіння, а фактично мала колоніальні, загарбницькі цілі та була вигідною буржуазії. Купці та промисловці мали величезні прибутки від постачання продовольства й амуніції, а народ страждав. Тисячі англійських і французьких солдат полягли на полях битв. Щоб поповнити ряди армії, сотні вербувальників ходили містами й селами Англії та намагалися втиснути в руки перехожих «королівський шилінг». Хто брав цю монету, того вважали завербованим. Але охочих було мало. Майже на кожному кроці можна було зустріти людей, скалічених війною. У державі росли ціни.

Дж. Свіфт не був байдужим до цієї проблеми. Він засуджував війну, в своїх творах відкрито виражаючи своє ставлення до неї. Завдяки одному з памфлетів Свіфта зняли з посади головнокомандувача англійського війська герцога Мальборо. Тому, коли в 1713 році був укладений Утрехтський мир між Англією і Францією, в народі його називали «свіфтівським».

«Мозковий штурм»

 Які біди несла війна за іспанську спадщину англійському та французькому народам? (Смерть, розруху, жах,нещастя, злигодні, зубожіння, скалічені тіла й душі).

 Що розділяє дві літературні країни – Ліліпутію й Блефуску? (Канал, політичний конфлікт).

 Який конфлікт триває між ними?

 У чому причина виникнення цього конфлікту?

 Що війна принесла мешканцям цих країн? Зачитайте цитати.

Слово вчителя. Стосунки Ліліпутії та Блефуску разюче нагадують відносини між Англією і Францією часів війни за «іспанську спадщину». В Ліліпутії вже давно триває розбрат, спричинений суперечками про те, з якого кінця — тупого чи гострого — слід розбивати яйце. Та чи це так важливо?! Пригадаймо український фразеологізм "Не варте виїденого яйця". Як його розуміти? Причини війни між вигаданими державами не варті виїденого яйця. Що означає цей фразеологізм?

Робота зі словником фразеологізмів. Опрацювання фразеологізму «не вартий виїденого яйця».

Учні записують у зошити:

«Не вартий виїденого яйця» - те явище чи питання, яке не має жодного значення, яке можна не брати до уваги, знехтувати.

Вчитель. Між державами Ліліпутією та Блефуску триває багаторічна війна, причина якої у нас викликає добрий сміх. Адже яка різниця з якого кінця – тупого чи гострого – розбивати яйця? Все одно розіб’єш. І від цього хід історії не зміниться.

 Чому Гуллівер спочатку активно втручався у цю війну, а потім відмовився виконати наказ імператора?

Щоб дати відповідь на це питання, слід проаналізувати поведінку головного героя під час його перебування в Ліліпутії. Кожна сторінка роману розкриває певні риси характеру Гуллівера-мандрівника.

 Що ви дізналися про Гуллівера, читаючи твір?

Орієнтовні відповіді учнів.

- Родина Лемюеля Гуллівера велика, дружна і не дуже заможна. Він має друзів, дружину і дітей, а це свідчить про його надійність, здатність спілкуватися з іншими людьми.

- Гуллівер ще з дитинства любив море і мріяв про морські подорожі. А мандрівникові потрібно багато чого знати, тому він купував книжки з мореплавства, природознавства, географії, математики, вивчав іноземні мови, щоб мати змогу спілкуватися з людьми в інших країнах. У Ліліпутії Гуллівер звертався до імператора німецькою, турецькою, голландською, латинською, французькою, іспанською, італійською мовами. За три тижні оволодів ліліпутською, а це свідчить про те, що мандрівник шанобливо ставиться до цієї країни та її народу.

- Гуллівер вивчився на лікаря, тому що усвідомлював, що медичні знання йому знадобляться в подорожах.

- Гуллівер вражений сміливістю, гостинністю, щирістю мешканців Ліліпутії, тому він не може на добро відповісти злом. Перебуваючи в цій країні, Гуллівер виявляє допитливість, щирість, чемність, шанобливість, демонструє повагу до звичаїв іншого народу.

- Гуллівер – майстер на всі руки. Так, наприклад, із тисячі найбільших дерев імператорського лісу він змайстрував для себе стілець, стіл і ліжко.

- Гуллівер – кмітливий. Він, наприклад, влаштував на своєму носовичку військові змагання між кавалеристами.

- Гуллівер гуманний і добрий. Він думає не тільки про себе, але і про інших, чесно виконує взяті на себе зобов’язання і обіцянки,з увагою і жалістю ставиться до крихітних чоловічків. Навіть покидаючи країну, Гуллівер не взяв з собою жодного ліліпута, адже він розуміє, яка жахлива доля чекала б маленького чоловічка в Англії (кумедної істоти, подібне випробував на собі Гуллівер).

- Проте Гуллівер покірливо приймає всі умови, на колінах випрошує свободу, повторює принизливі вимоги етикету, навіть відмовляється від власного імені. Ліліпути назвали його на свій лад. Вони не захотіли залишити Гулліверові навіть ім'я, і він став називати себе їхньою мовою. Але ім'я підкреслює нашу індивідуальність, це те, що нас робить особистостями. Ліліпути зробили з нього річ. А він цьому скорився.

Інтерактивна вправа «Асоціативна характеристика» за ключовим словом. Робота в групах.

 Що найбільше вразило і Гуллівера, і мешканців Ліліпутії під час першої зустрічі? (Зріст, чоловічки були в 12 разів менші за Гуллівера)

 Як туземці стали називати Лемюеля Гуллівера? ( Чоловік Гора – Квінбус Флестрін)

Завдання для груп:

1) підібрати асоціативні слова, які починаються на конкретну букву, з позиції мешканця Ліліпутії;

2) підібрати асоціативні слова, які починаються на вказану букву, з позиції читача роману.

Ч	чемний	К	кмітливий
О	освічений	В	винахідливий
Л	лагідний	І	ініціативний
О	особливий	Н	ненав’язливий
В	відданий імператору	Б	благородний
І	інтриган	У	удачливий
К	кремезний	С	самотній

Г	гігант	Ф	фізично розвинений
О	обережний	Л	люб’язний
Р	рідкісний	Е	енергійний
А	активний	С	спокійний
		Т	терплячий
		Р	розумний
		І	інтелігентний
		Н	нерішучий

Проблемні питання.

 Чи не став Гуллівер перетворюватися на ліліпута — за духом, звичайно, а не за зростом?

 Який сенс укладає Свіфт у слова «Це велике щастя, мушу вам сказати, дивитися на людей як на рівних, а не задирати голову або схилятися до самої землі, щоб сказати слово»?

Коментар вчителя. Прокинувшись у Ліліпутії, Гуллівер усвідомив, що повністю залежить від маленьких людей. Сидячи на ланцюгу, як собака упродовж двох місяців, герой відчував величезне приниження. Нам з вами прикро за розумну, енергійну людину, яку «маленькі зіпсовані люди» використовують для залякування таких самих маленьких людей. Гуллівер терпів, поки принижували й калічили його душу, занепадав і ледве не став «ліліпутом», але коли постала загроза залишитися таким назавжди і стати ще й сліпим знаряддям поневолення інших людей, навіть маленьких, він, не вагаючись, залишив Ліліпутію. Свіфт застерігає читачів: починаючи з компромісів, людина неминуче приходить до холопства, до залежності від низького середовища. Зрештою навіть велетень може перетворитися на духовного пігмея. Водночас автор і симпатизує своєму героєві, співчуває йому, адже його доброта, шляхетність не зникли. Отже, у нього є чого повчитися.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Робота з епіграфом. Прочитайте слова Сенеки, які є епіграфом до уроку.

 Пробним каменем для чиєї душі, доблесті стали години лихоліття в Ліліпутії?

Бесіда за запитаннями.

 Які уроки дає читачам свого роману «Мандри Гуллівера» Дж. Свіфт?

 Який засіб він при цьому використовує? (Алегорію)

Коментар учителя. Один із найулюбленіших літературних прийомів, які використовував Свіфт, — алегорія.

Теорія літератури.

$E:\Рисунки\24340896.gif$ Алегорія- (грецьк. allegoria, від alios - інший і agoreuo - говорю - інакомовлення) - спосіб двопланового художнього зображення, що ґрунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.

Твір пронизаний іносказаннями. У завуальованій формі автор говорить про актуальні проблеми сучасності. Читач має розгадати натяки письменника і дійти власних висновків. Роман «Мандри Гуллівера» можна вважати алегорією суспільного життя і духовного стану людства. Свіфт навчає людей усім серцем ненавидіти зло і любити правду.

VІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Складання сенканів «Гуллівер» та «Війна» у групах

Схема сенкана

• Тема: 1 слово — іменник.

• Означення до теми: 2 слова — прикметники.

• Дія, пов'язана з темою: 3 слова — дієслова.

• Розуміння теми: фраза з 3-5 слів.

• Синонім до теми: 1 слово — іменник.

Наприклад,

Гуллівер

Енергійний, інтригуючий.

Любив, захоплювався, подорожував.

Мріяв про дивовижні країни.

Англієць.

Заключне слово вчителя. Дж. Свіфт, хоча і був англійцем за походженням, проте віддав пригнобленій Ірландії та її народові своє серце, свої сили і творчість. У своїх памфлетах і романі «Мандри Гуллівера» він викривав прагнення англійських можновладців перетворити Ірландію на колонію, знищити тим самим самобутність, «ім’я» народу. Письменник виступає проти будь-якої війни, насилля, за мир між народами.

Народне прислів’я каже: «І один у полі воїн». Справді, Дж. Свіфт так багато зумів зробити для людей.

- А що зможемо зробити ми?

Нехай вас супроводжують такі слова, що перегукуються з видатним творінням англійського письменника Дж. Свіфта:

Достоинство и благородство

Зависят вовсе не от роста.

Жизнь тогда лишь хороша,

Если мелкой не станет душа.

Своей свободой дорожи,

Вокруг для всех добро твори.

А Гулливер ты или лилипут —

По делам твоим пусть люди назовут.

VІІІ. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

1. Всім учням класу опрацювати й вивчити визначення термінів «Літературознавчого словничка до розділу «Пригоди та фантастика».

2. Підготувати індивідуальні повідомлення.

УРОК № 4

Тема: Сатиричне зображення англійської дійсності ХVІІІ ст.. Ліліпутія – Англія крізь зменшувальне скло сатири

Мета:

вчити аналізувати особливості побудови фантастичного світу «Мандрів Гуллівера», висвітлити майстерність письменника в умінні користуватися засобами комічного, допомогти зрозуміти особливості сатири й алегорії, конкретизувати коло проблем, які стали об’єктом свіфтівської сатири, визначити особливості втілення авторської позиції в сатиричному творі;

формувати в учнів навички узагальнення та систематизації знань, уміння бачити прихований зміст оповіді;

розвивати навички порівняльного аналізу, асоціативного мислення, творчу уяву учнів;

виховувати в учнів неприйняття лицемірства, себелюбства, підлабузництва.

Обладнання: роздавальний матеріал, ілюстрації, бінокль, дзеркало.

Тип уроку: формування вмінь та навичок на основі вивченого.

Форма проведення: урок-дослідження.

Епіграф:

У Свіфта треба вчитуватися. Уважно

вчитуватися, якщо ви хочете осягнути

всю глибину і складність його сатири.

О. Дейг

ХІД УРОКУ

І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ.

"Самоналаштування"

Покладіть руки на парту, закрийте очі та промовляйте:

 Я зможу сьогодні добре працювати на уроці.

 Я особистість творча.

 Я бажаю всім однокласникам успіхів на сьогоднішньому уроці.

ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ УЧНІВ.

Термінологічне «доміно». Робота в парах.

Термінологічне «доміно»	Роман —

великий за обсягом і складний за будовою прозовий художній твір, часто із значною кількістю дійових осіб, у якому докладно зображені життєві події, явища.	Памфлет -

твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя.	Пародія -

один із жанрів художньої літератури, комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.	Комічне -

те, що викликає сміх у житті й мистецтві.	Гумор -

вид комічного, коли серйозне в житті зображується в жартівливому тоні, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.	Сатира -

художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням.	Езопова мова -

замаскований спосіб вираження думок з натяками й недомовками з метою уникнути цензурної заборони й переслідувань.	Алегорія -

спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.	Іронія -

засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.	Антитеза -

підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.	Сарказм -

зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.	Гротеск -

різновид комічного, що поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, огидне і піднесене.	Молодці!

Бліцопитування «Естафета».

Який жанр твору Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»?(Роман).
Чи можемо ми сказати, що «Мандри Гуллівера» пригодницький роман? (І так, і ні).
Який літературний твір називають пародією?(Один із жанрів художньої літератури, комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору).
Що таке памфлет? (Публіцистичний твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя).
Які види комічного ви знаєте? (Гумор і сатира).
Що таке гумор? ( Гумор — зображення смішного в доброзичливому, жартівливому тоні).
Що таке сатира? (Художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням).
А чим гумор відрізняється від сатири? (В сатиричних творах звучить авторський осуд).
Які сатиричні твори ми вивчали на уроках світової літератури в шостому класі? (Оповідання Чехова «Хамелеон», «Товстий та тонкий»).
З якою метою письменники використовують такий художній засіб як алегорія? (Для приховування реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами).
Що таке іронія? (Засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища; насмішка, виражена у прихованій формі).
Які літературні тропи є перехідним формами між гумором та сатирою? (Іронія та сарказм).

«Сходинки». (Один учень біля дошки). Розподіліть засоби комічного іронія, гумор, camupa, сарказм за силою сміху й впливу на людину.

«Практикум». (Решта учнів). У наведеному переліку підкресліть лише ті ознаки, які притаманні сатирі як засобу комічного: м'який, доброзичливий сміх;нищівне висміяння; гостре викриття подій; поблажливе підсміювання; авторськасимпатія до героїв;свідоме загострення уваги на найнегативніших рисах; сміливе порушення пропорцій зображуваних явищ, перебільшення їх безглуздості.

Перевірка результатів діяльності.

ІІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ.

 Що за предмет у мене в руках?

 Чи знаєте ви, для чого бінокль використовується?

 А якщо бінокль повернути іншою стороною, якими ми будемо бачити предмети?

 Який елемент бінокля допомагає створити такий ефект? (Лінза).

Такий же принцип використав і Дж. Свіфт при створенні роману «Мандри Лемюеля Гуллівера». Сьогодні нам належить розкрити таємницю твору Джонатана Свіфта.

Багато читачів нині сприймають роман Джонатана Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера» як пригодницький твір чи просто казку для дітей. Але Джонатан Свіфт писав свого «Гуллівера» для дорослих – своїх сучасників. Вони чітко сприймали твір як пародію на англійську дійсність початку XVIII ст.

Чому сприйняття єдиного роману Дж. Свіфта є саме таким? Про це ми дізнаємося сьогодні.

ІV. ПОВІДОМЛЕННЯ ВЧИТЕЛЕМ ТЕМИ, МЕТИ УРОКУ.

Оголошення теми уроку. Вам уже відомо, що все, зображене утворі Свіфта, має реальне підґрунтя. Тому сучасники і вважали цей романсатирою на життя англійців на початку XVIII ст. Тому темою нашого уроку стане розвідка щодо сатиричного зображення в романі англійськоїдійсності XVIII ст. Ми спробуємо визначити, чи справді Ліліпутія є Англією крізь зменшувальне скло сатири.

Запис учнями теми уроку.

Оголошення мети уроку. Ми визначимо задум Дж. Свіфта, аналізуючи роман «Мандри Лемюеля Гуллівера», висвітлимо художні особливості творчої манери письменника, конкретизуємо коло проблем, які стали об’єктом свіфтівської сатири, визначимо особливості втілення авторської позиції в цьому сатиричному творі.

V. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ.

Робота з епіграфом. О.Дейг писав: «У Свіфта треба вчитуватися. Уважно вчитуватися, якщо ви хочете осягнути всю глибину і складність його сатири».

Саме це й належить зробити нам.

Слово вчителя. Єдиним твором, який підписав Свіфт, стала власна епітафія:

«Тут спочиває прах Джонатана Свіфта,

Декана цієї кафедральної церкви,

І жорстоке обурення не може вже терзати його серце.

Іди попутнику, і наслідуй, якщо можеш,

Ревного поборника справи мужньої свободи».

Ці скупі, але виразні слова в повній мірі розкривають перед нами мету життя Дж. Свіфта, пояснюють, чому тисячі простих ірландців добрим словом згадують його ім’я, яке через стільки років знають і дорослі й діти всіх країн світу.

Критичний, непримиренний до людських та суспільних вад, Свіфт гостро сприймав будь-яку несправедливість, намагався з нею боротись. Звичайно, тією зброєю, якою володів краще від усього – словом, але яким їдким та влучним! Розмірковуючи над життям, над долею людської цивілізації, мріючи змінити її «обличчя», письменник вирішив написати роман, в якому б віддзеркалилися його роздуми і сподівання. Так виник задум "Мандрів Лемюеля Гуллівера". В цьому творі Свіфт, на думку багатьох дослідників, синтезує все, що написав раніше в памфлетах, сатиричних книгах, статтях, віршах. Найбільш придатною зброєю в боротьбі за свободу і щастя народу для Свіфта була сатира - спосіб художнього відображення дійсності, що гостро засуджує та висміює негативне. Сатира зазвичай направлена проти негативних соціальних явищ.

 Як ви думаєте, як сатира пов’язана з цим предметом?

(Учитель показує дзеркало)

Дж. Свіфт говорив: «Сатира – вид дзеркала», «своєрідне дзеркало, в якому кожен, хто дивиться в нього, бачить, як правило, обличчя всіх, крім свого власного».

(Вчитель звертає увагу учнів на вислів, прикріплений на дошці)

Звісно, створюючи свій роман, письменник використав досвід фольклору та літератури: мотиви й образи народних казок про карликів та велетнів, античного міфу про Геркулеса і пігмеїв, парадоксальне переосмислення дійсності в англійській народній творчості та в лубочних книжках про простаків та облудників, що роблять все невпопад; оповіді про справжні та вигадані подорожі. Все це зробило твір Свіфта настільки цікавим, що сатиричний філософський роман, виключно глибокодумний і серйозний, став разом з тим однією з найулюбленіших і найпоширеніших дитячих книжок.

Тож візьмемо і ми дзеркало і бінокль.

 Що можна побачити за допомогою цих предметів? Відображення? Правдиве?

Спробуємо розгледіти країну Ліліпутію.

«Демарш». Отже, ми починаємо детальне дослідження життянароду цієї країни крізь збільшувальне скло бінокля, порівняємо з віддзеркаленням життя сучасної Свіфтові Англії і визначимо , чи справедливими були слова письменника.

Результати своєї праці оформимо у вигляді порівняльної таблиці.

Що порівню-ється

Ліліпутія

Художні прийоми

Дж. Свіфта

Англія початку XVIII ст.

На перший погляд, Гуллівер потрапив до цивілізованої країни.

 Що про це свідчить? (Ліліпути живуть за законами своєї держави, вони «чудові математики», гарно працюють).

 Якщо все гаразд в Ліліпутії, чому її мешканців автор називає «маленькими зіпсованими людьми»? (Перша відмінність полягає в описі зовнішнього вигляду головного героя та мешканців країни. Ліліпути в 12 разів менші за звичайного англійця Гуллівера. В Ліліпутії герой надто великий).

 Як називається в літературі зіставлення протилежних явищ, образів для посилення вражень? (Антитеза).

 Назвіть один із тропів, який полягає в художньому перебільшенні властивостей чи ознак певного предмета, явища або дії.(Гіпербола).

 Як називається в літературі мовний зворот, протилежний гіперболі, що полягає в надмірному зменшенні властивостей, ознак предмета або явища? (Літота).

Вчитель. Зіставлення й обігравання різних розмірів головного героя й мешканців Ліліпутії дозволяє Свіфтові показати людину з незвичайної точки зору. Ліліпути живуть як звичайні люди, тобто як європейці. Ліліпутія виглядає своєрідним ляльковим відбитком Англії.Про життя, як виставу маріонеток, Свіфт говорив ще у віршах.

Представ-ники народу; зовніш-ність

ліліпути в 12 разів менші Чоловіка-Гори (15 см); «чудові математики», працьовиті

антитеза

гіпербола

літота

гротеск

звичайний англієць Гуллівер; представник простолюду

(Учні заповнюють таблицю)

Форма правління

Монархія

антитеза

гіпербола

літота

Монархія

Проаналізуємо тепер життя в обох країнах.

Повідомлення учня-історика про життя Англії часів Дж. Свіфта. На початку XVIIІ ст. в Англії формувались нові, ринкові відносини. На селі не припинявся процес витіснення малих і середніх господарств. Безробітні селяни йшли у великі міста, ставали найманими робітниками на мануфактурах, у копальнях, портах, на вантажних суднах, працювали день і ніч, щоб звести кінці з кінцями. Жорстока експлуатація чекала і дітей бідняків з самого дитинства. Їх відривали від сім’ї і примушували до непосильної праці.

Парламент суворо стежив за тим, щоб король не видавав будь-яких законодавчих актів. Утворилися дві політичні партії: торі та віги. Торі відзначалися прихильністю до королівської влади, обстоювали непорушність королівських прав, існуючих порядків. Віги в усіх суперечках захищали парламент і виступали за реформи в економіці, державному устрої та в церкві. Депутати парламенту переобиралися що три роки. Титулована знать складала верхню палату парламенту. З її середовища були всі міністри уряду. Нижня палата складалася з представників середнього дворянства і вважалася виборною. Депутатські місця відкрито продавалися і купувалися. Король формував уряд із представників тієї партії, яка мала більшість у парламенті, і правив державою через парламент. Міністри отримували хабарі, нерідко прямо запускали руки в державну казну.

Після смерті королеви Анни на престол Англії зійшов Георг І, Ганноверської (Німеччина) династії, який до того не мав ніяких зв’язків з Англією, і не цікавився державними справами країни. Це забезпечувало уряду вігів Р.Уолпола всю повноту влади.

Уолпол широко запровадив підкуп, вміло балансував між двома правлячими класами – землевласниками і буржуазією.

Релігійний розкол розділив християнську церкву на католицьку і протестантську. Суперечності між католиками і протестантами звелись до вузько релігійних розбіжностей, які були неістотними.

Не лише в епоху збройних зіткнень, а й період запеклих парламентських боїв кожний мислячий англієць мусив визначити свою власну позицію.

Глава держави

Монарх, імператор «окраса й пострах всесвіту, монарх над усіма монархами»

антитеза

іронія

сарказм

гіпербола

КорольГеорг І (1714 – 1727)

«Кола Венна». Порівняймо літературний образ правителя й реальний.

(Імператор Ліліпутії відрізняється від інших мешканців держави маленькою деталлю – ростом: «Він майже на ширину мого нігтя вищий за першого-ліпшого зі своїх підданців, і саме це повинно викликати в глядача особливу пошану до нього», – з іронією зауважує Гуллівер. На голові імператора легкий золотий шолом, прикрашений самоцвітами. Імператор — найхоробріший з монархів. «Майже на ширину нігтя вищий за будь-кого із своїх підданців», «і досить того, щоб відчути передним трепет», «енергійні рухи, мужні риси обличчя, австрійські губи й орлиний ніс» і верескливий голос. Це зображення контрастує із зовнішнім виглядом англійського короля Георга І, некрасивого і низькорослого. Так само як Георг І, ліліпутський король відзначається великою скупістю і майже не втручається в справи управління, фактично передовіривши турботи про державу своїм міністрам. У зображенні імператора впадають у вічі деякі риси: верескливий, але «ясний і виразний» голос, підступність. Імператор потрапляє в смішні ситуації, намагаючись оточити себе підлабузниками. «Велич» помазаника божого підтримується чиновниками, придворною челяддю. Ось як називає себе імператор: «Краса і жах всесвіту… володар над усіма володарями; найвищий із усіх синів людських, який ногами центру землі сягає, а головою сягає до сонця». Комічний ефект досягнуто за допомогою іронії та сарказму, які є перехідним формами між гумором та сатирою. Жорстокість і лицемірство монархів постають особливо виразно, коли сатирик подає їх як великодушність і справедливість. З цією метою Свіфт примушує Гуллівера славити «ласку» та «поблажливість» імператора Ліліпутії, який замінив йому, невинній людині, смертну кару на осліплення.)

«Цитатна доріжка». Порівняйте цитати з творів Дж. Свіфта з описом правлячої верхівки Ліліпутії в романі «Мандри Гуллівера».

 Королівський двір – це «помийна яма», «суміш нудьги, тупості, неосвіченості, самодурства і пихи».(Свіфт).

 Інтриги, кар’єризм, підкуп… (Свіфт).

 Бездуховність дворянства… «без згоди цього величного класу не може бути видано, скасовано чи змінено жодного закону» (Свіфт про палату лордів)

 Свіфт про парламент: «зібрання рознощиків, кишенькових злодіїв, грабіжників..»

 Народ Англії повністю залежить від інтересів уряду: безправний, безробітній, у злиднях. (Свіфт).

Правляча верхівка

кабінет міністрів;

державна рада;

прем’єр-міністр Флімнеп;

алегорія

кабінет міні-стрів;

парламент;

прем’єр-міністр Роберт Уолпол

Кар 'єра

плигання через канат та плазування під палицею («Немає нічого найнебезпечнішого, ніж доручати посади талановитим людям»)

антитеза

іронія

сарказм

алегорія

літота

кар'єризм, підлабузництво англійських чиновників, боротьба за посади, інтриги

(За допомогою таких художніх прийомів як антитеза, іронія, сарказм, алегорія та літота Свіфт показує нікчемність людських істот, що керуються не моральними принципами та розумом, а низькими інстинктами (користолюбство, кар'єризм, лицемірство).

Державні нагороди

синя, червона, зелена шовкові нитки

антитеза

іронія

сарказм

алегорія

ордени Підв'язки, Бані, Св. Андрія

Розповідь учениці про нагороди, що призначалися в Англії у XVIII ст.

Найблагородніший Орден Підв'язки. Вищий лицарський орден Великобританії. Найстаріший на сьогоднішній день орден у світі. Усього за статутом лицарів ордену Підв'язки не може бути більше 25, включаючи монарха.За статутом суверен особисто вибирає 24 членів ордену, яких називають компаньйонами, без жодних консультацій з міністрами. Інші члени королівської сім'ї та іноземні монархи, як правило, стають молодшими членами ордену. Стрічка з темно-синього (майже чорного) оксамиту з витканою золотом облямівкою та золотим написом: «Нопі soilquimal у pense» (Ганьба тому, хто погано про це подумає»), Її носять нижче лівого коліна і прикріплюють золотою пряжкою (жінки носять її на лівій руці).

Орден Бані— британський лицарський орден, заснований Георгом І в 1725 році. Назва походить від давнього обряду, коли претендентів для вступу в лицарський орден піддавали випробуванню нічним неспанням з постом, молитвою, купанням напередодні отримання лицарства (церемонію скасували в 1815р.). Лицарі ордену належать тепер або до громадянського, або до військового підрозділу. Девіз ордену — Triaiunctainuno (з лат. «три в одному»), що відсилає одночасно ідо союзу Англії, Шотландії та Ірландії, ідо Святої Трійці.

Найдавніший і найблагородніший орден Чортополоха(англ. The Most Ancient and Most Noble Order of the Thistle) — лицарський орден, пов'язаний з Шотландією. Дата його заснування точно не встановлена. Яків VII, король Шотландії, також відомий як король Англії Яків II, заснував сучасний орден в 1687 р. Орден складається з суверена і шістнадцяти Лицарів і Леді, а також «екстра» лицарів (членів британської королівської родини та іноземних монархів). Тільки сам суверен дарує членство в орден. Основна емблема ордену — будяк, національний символ Шотландії. Девіз ордену Nemomeimpunelacessit (лат. «Ніхто не зачепить мене безкарно»); цей самий девіз стоїть на Королівському гербі і на деяких фунтових монетах. Покровитель ордену — святий Андрій.

7.	Політичні чвари	Тремексени та слемексени (висококаблучники та низькокаблучники); членів не правлячої партії не дозволено приймати на службу; принц носить каблуки з різними закаблуками	сатира парадокс алегорія	віги і торі; принц Уель-ський (в май-бутньому ко-роль Георг ІІ) вагався у своїх симпатіях між торі і вігами
8.	Причина війни; згадка про двох прави-телів, які по-терпіли від цієї ганебної бороть-би	Загарбницька по-літика; суперечка, з якої сторони роз-бивати яйце (тупо-конечники та го-строконечники)	сатира алегорія парадокс	Колоніальна політика: боротьба Ірландії за не-залежність; війна Англії та Франції че-рез іспансь-кий спадок; боротьба між католиками й протестантами
9.	Спосіб письма	По діагоналі	гумор	Справа наліво
10.	Судочинство та статуя правосуддя	Жорстокі покарання; Статуя правосуддя маєшестеро очей (всевідання), у правій руці — мішок золота, а в лівій — меч («з більшою охотою нагороджує, ніж карає»)	антитеза сарказм алегорія іронія літота	Жорстокі покарання; давньогрецька богиня правосуддя Феміда (зав’язані очі; ваги у руці порожні і повинні схилятися у бік справедливого рішення, меч у піхвах)
11.	Столиця	Мідлендо	алегорія	Лондон
12.		Імператорський палац	алегорія	Палац короля у Лондоні
13.	Географічне положення	Острівна держава	алегорія	Острівна держава
14.	Війна та її ре-зультат	Війна з Блефуску; серйозна перемога на морі		Війна з Фран-цією; повна перевага Англії на морі

(За допомогою таких художніх прийомів як антитеза, іронія, сарказм, алегорія та літота Свіфт показує нікчемність людських істот, що живуть за абсурдними законами. Свіфт показує, як за допомогою юридичних приманок благодіяння перетворюється на злочин, як навіть вірний Гуллівер оголошується державним злочинцем, якого чекає страта.Іронічним є зображення статуї правосуддя).

Слово вчителя. Перед нами проходять картини придворного життя, придворні інтриги, засідання державної ради, урочисті виступи короля перед народом, боротьба політичних партій, релігійні суперечки, війна ліліпутів з мешканцями сусіднього острова і т. д.,- словом, усе те, що можна побачити в першій-ліпшій буржуазній країні, в тій же Англії часів Свіфта. Але скільки геніальної винахідливості бачимо ми в цьому зменшенні пропорцій для того, щоб показати нікчемність усього того, що намагається імпонувати своєю величністю та могутністю.

VІ. ЗАКРІПЛЕННЯ ВИВЧЕНОГО МАТЕРІАЛУ.

Бесіда. Ми не тільки прочитали першу частину роману, а й обговорили її.

 Чи змінилося ваше ставлення до твору?

 У який час жив і писав свої твори Дж. Свіфт?

 Яким було його ставлення до державного устрою і суспільних порядків у Англії? (Сатира Свіфта спрямована проти дій англійського уряду і церкви XVII-XVIII століть.)

 Чи можна стверджувати, що твір є актуальним і нині? (Свіфт зло висміює людські вади, смішні й сумні, які, на жаль, мають глибокі соціальні корені. Тому сатира Свіфта діюча і в наші дні.)

 Чи існують досі явища, висміяні Свіфтом?

 Які прийоми комічного використовує автор для сатиричного зображення Ліліпутії?

 Яку мету переслідував Свіфт, зобразивши країну Ліліпутію? (Він не міг діяти відкрито, тому і робив це за допомогою натяків і алегорій).

VІІ. ОЦІНКА ДІЯЛЬНОСТІ УЧНІВ.

VІІІ. ПІДСУМКИ УРОКУ.

Свіфт — великий майстер художнього слова і володіє усіма засобами сатири. Його улюбленим прийомом є іронія, яка служить для викриття негативних сторін дійсності. Ліліпутія – це Англія в мініатюрі з усіма проблемами і негараздами її політики, державного устрою, законодавства, релігії, агресивну, загарбницьку політику володарів, які заважають людині вільно виявляти свою індивідуальність. Маленькі розміри Ліліпутії покликані продемонструвати ницість і безглуздість такого життя.

Ми відчуваємо гострий біль письменника за долю батьківщини, коли він висміює Англію, яку не можна назвати символом просвітницької держави.

На жаль, подібні проблеми зустрічалися і в інших країнах, в різні часи. Кожне покоління могло побачити у книзі своє: немає тих людей, змінилася зовнішня сторона явищ, але сутність висміяного була неодноразово повторена історією. І в ХХІ столітті ми не позбулися подібних проблем.

Яка ж мета письменника? Він намагався словом сколихнути своїх співгромадян, змусити замислитися кожного. Великий сатирик ніколи не говорив людині, що любить її. Його щиросердним освідченням в любові до неї й людства був сміх – гіркий і знущальний. Як гострим скальпелем хірург, Свіфт словом без жалю вирізав виразки на тілі суспільства. Боляче, неприємно? Іншого виходу не бачив. Іншого, можливо, й не було. Кажуть, що його «Мандрам Гуллівера» не завадило б трішки більше оптимізму. Трішки – це скільки? Жменька? Дві? В нього були всі підстави для суму. Свіфт неначе бачив той шлях, який доведеться здолати людині в наступні два з половиною століття: через кострища новітніх інквізиторів, через ненависть національну, релігійну і міжпартійну, через небачені кровопролитні війни. Проте великий просвітник все ж вірив у людину, в те, що вона виживе,залишиться Людиною. Бо чи писав би він без цієї віри свою книгу?

Висновок (запис у зошити). Ліліпутія — це Англія крізь зменшувальне скло. Свіфт висміює негативні явища, які заважали людям того часу жити щасливо, автор прагне «пробудити» читача, змусити замислитися над тим, як змінити життя на краще.

ІХ. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ:

Прочитати статтю підручника про А. Конан Дойля.

Підготувати повідомлення «Історія народження жанру детектива»

Підготувати до перегляду проект – мультимедійну презентацію «Артур Конан Дойл»

СЛОВНИЧОК ЛІТЕРАТУРОЗНАВЧИХ ТЕРМІНІВ

до теми «Роман Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера»

Пригодницька література — це епічні твори з гострим напруженим сюжетом, у яких характери героїв розкриваються у важких випробуваннях. Такі герої є взірцем для наслідування, бо вони вчать бути сміливими, людяними, наполегливими в досягненні мети.

Фантастика - це різновид художньої літератури: твори, в яких автор зображує надзвичайні, нереальні явища, особливий, вигаданий світ, що є його творчою уявою.

Фантастика — це ще й художній прийом з використанням вигаданих понять та образів.

Пародія (грецьк. parodia – пісня навиворіт, переробка на смішний лад) – один із жанрів художньої літератури, комічне або сатиричне наслідування іншого художнього твору.

Памфлет (від франц.pamefeuillet — летючий листок) — твір викривального змісту, що засуджує недоліки сучасного політичного, суспільного, культурного життя.

Роман — великий за обсягом і складний за будовою прозовий твір художньої літератури, часто із значною кількістю дійових осіб, у якому докладно зображені життєві події чи явища. Роман дає змогу авторові показати історію формування того чи іншого характеру, дослідити певну проблему та вільно пересуватися у просторі й часі.

Композиція (від лат. compositio - складання) – побудова художнього твору.

Парадокс - napa+докс (з грец.para - пара, або дві + doxa - думки) думка, судження, що різкорозходиться зі звичайним, загальноприйнятим і суперечить (іноді тільки на перший погляд) тверезому глуздові.

Війна́ — складне суспільно-політичне явище, пов'язане з розв'язанням протиріч між державами, народами, національними і соціальними групами з переходом до застосування засобів збройної боротьби, що відбувається у формі бойових дій між їх збройними силами.

Гуманізм — світогляд, який сповідує ставлення до людини як найвищої цінності.

Гуманіст — прихильник, послідовник гуманізму, добра, чуйна доброзичлива людина.

Гуманний — людяний, добрий у своїх діях.

Ідеал — взірець, найвища мета, до якої прагнуть люди.

Торі — політична партія, яка відстоювала інтереси феодального дворянства. Боролася за повернення старих, віджилих порядків.

Віги — політична партія, яка відстоювала інтереси буржуазії, владу, зосереджену в руках парламенту.

Алегорія - (грецьк. allegoria, від alios — інший і agoreuo — говорю — інакомовлення) — спосіб двопланового художнього зображення, що грунтується на приховуванні реальних осіб, явищ і предметів під конкретними художніми образами з відповідними асоціаціями з характерними ознаками приховуваного.

Сатирична розповідь — розповідь, в якій різко висміюються люди, людські вади, життя.

Сатира — художні твори різних жанрів, у яких різке викриття зображуваного поєднано з його гострим висміюванням.

Комічне (грецьк. komikos — смішний) — те, що викликає сміх у житті й мистецтві.

Гумор — вид комічного, коли серйозне в житті зображується в жартівливому тоні, коли про людські вади говориться з добродушною посмішкою.

Іронія — засіб гумору та сатири, заснований на приховано-глузливому, зневажливо-осудливому зображенні людини чи явища.

Антитеза — підкреслене протиставлення протилежних життєвих явищ, понять, почуттів, характерів.

Сарказм — зла й уїдлива насмішка, вищий ступінь іронії.

Гротеск (франц. grotesque — химерний, комічний) — різновид комічного, що поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, огидне і піднесене.

$E:\Рисунки\i.jpeg$

Список використаної літератури

Айвенко Л. Т. Уроки в 7 класі / Зарубіжна література в школі - № 3 (99) лютий 2009. - С. 2 – 16.
Бобир О. Вчити учнів сучасному сприйняттю класики (Методичні рекомендації до організації вивчення його роману "Мандри Гуллівера") / Всесвітня література в середніх навчальних закладах Украпїни. - №4 (324) квітень 2007. - С. 49- 53.
Васильєва Н.О. Система уроків за романом Джонатана Свіфта «Мандри Гуллівера» /Зарубіжна література в школі - № 25 (148)

лютий 2011. - С. 5 – 12.

Іващенко А. «Вивчення роману Дж. Свіфта "Мандри Гуллівера" за технологією "Нова освіта". / Всесвітня література в середніх навчальних закладах Украпїни. - №6 (347) червень 2009. - С. 41- 43.
Кириленко С.В. Система уроків з вивчення роману Дж. Свіфта «Мандри Гуллівера». 7 клас. /Зарубіжна література в школі - №3 (147) 2011. - С. 5 – 12.
Коваленко В. «Світова література – це цікаво. Підсумкова віршована гра для учнів основної школи» «Всесвітня література» №9 2012 р., С.35-44 (41).
Літературознавчий словник-довідник. — К., 1997.
Лук'янченко Н.І. Три уроки вивчення творчості Дж. Свіфта / Зарубіжна література в школі - № 23-24 (191 – 192) грудень 2012. - С. 15 – 27.
Лук'янченко Н.І. Цикл уроків за твором Дж. Свіфта «Мандри Лемюеля Гуллівера». 7-й клас / Зарубіжна література в школі - 11 – 12 (203 – 204) червень 2005. - С. 58 – 70.
Островська Г.О, Храброва В.С. Зарубіжна література. 7 клас: Кн. для вчителя. – Тернопіль: Мандрівець, 2009.
Смахтіна Л. Дива країни Ліліпутії, або Парадокси Ліліпутії. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії. / Зарубіжна література - №2 січень (738) 2012. - С. 16 – 21.
Смахтіна Л.А. Дж. Свіфт. Сатиричне змалювання державного устрою, законів та звичаїв Ліліпутії у романі «Мандри Гуллівера». 7-й клас / Зарубіжна література в школі - № 23-24 (191 192) грудень 2012. - С. 8 – 14.
Сутула О., Тригуб І. «Орієнтовне планування уроків зарубіжної літератури» /Всесвітня література в середніх навчальних закладах України - №1 (332) січень 2008. - С. 39- 50.
Фесенко В.І. Зарубіжна література, 7 кл.: Підруч. для загальноосвіт. навч. закл. – Д.: Схід – Продукт, 2007.
Ціко І. «Різнорівневі та індивідуальні завдання до вивчення твору Дж.Свіфта "Мандри Гуллівера». 7 клас / Зарубіжна література в школах України - №1, січень 2008. - С. 40 – 42.
Чередник Л.А. Зарубіжна література. 7 клас: Авторські уроки. — Х.: Ранок, 2007. — С. 147—162.